Дані дослідження: результативність застосування тенектеплази при інсульті

У журналі «The Lancet Neurology» опубліковано дані дослідження TASTE-A, в якому порівнювали ефективність застосування альтеплази та тенектеплази у пацієнтів з інсультом. Дослідження проводили у Мельбурнському мобільному інсультному відділенні (Melbourne mobile stroke unit). Для дослідження II фази було відібрано 104 пацієнти з ішемічним інсультом, які звернулися за медичною допомогою в період «терапевтичного вікна» (у середньому 4,5 год від початку появи симптомів). Пацієнтів рандомізували для одержання різних схем тромболітичної терапії. З метою усунення тромбу хворим вводили альтеплазу (0,9 мг/кг внутрішньовенно, часто дози вводили у вигляді болюса протягом 1 хв і продовжували введення у вигляді інфузії протягом 1 год) або тенектеплази (0,25 мг/кг внутрішньовенно болюсно) перед транспортуванням до лікарні для продовження терапії.

Середній вік включених у дослідження пацієнтів становив 73 роки, а середній бал за шкалою інсульту Національного інституту охорони здоров’я (National Institutes of Health Stroke Scale — NIHSS) на початковому рівні становив 8.

Результати дослідження продемонстрували, що первинна кінцева точка, обсяг ділянки з порушеною перфузією, оцінений за допомогою комп’ютерної томографії, був значно меншим при застосуванні тенектеплази (медіана 12 см³), ніж при призначенні альтеплази (медіана 35 см³).

У пацієнтів також спостерігалося більш виражене зниження середнього балу за шкалою NIHSS за попередньо заданим вторинним результатом ефективності між мобільним інсультним відділенням та надходженням у відділення невідкладної допомоги. Середнє зниження значення при лікуванні тенектеплазою становило 1 бал за шкалою NIHSS у порівнянні із середнім значенням 0 балів у пацієнтів, які отримували альтеплазу.

Через 90 днів не спостерігалося суттєвих відмінностей між хворими, які отримували тенектеплазу чи альтеплазу, за функціональним результатом, виміряним за модифікованою шкалою Ренкіна.

У пацієнтів, які отримували тенектеплазу, відзначали вищу ймовірність дистальної міграції згустку в період між первинним обстеженням та обстеженням у відділенні невідкладної допомоги після лікування (тенектеплаза — 36% порівняно з альтеплазою — 16%).

Автори дослідження зазначають, що дистальна міграція згустку відображає частковий або повний тромболізис у вихідному місці оклюзії кровоносної судини та є візуальним критерієм успіху тромболізису. Вони також підкреслили, що потреба в подальшій тромбектомії після проведення тромболізису в пацієнтів з оклюзією великих судин була нижчою від середньостатистичної, що дозволяє припустити, що у деяких хворих можна було уникнути необхідності в тромбектомії, якби тактика лікування включала ранній тромболізис у пересувному інсультному відділенні.

За матеріалами www.medscape.com