Чи є віспа мавп захворюванням, що передається статевим шляхом?

Вірус віспи мавп було вперше виявлено понад 60 років тому. Однак тільки під час поточного спалаху цього захворювання стало відомо про статевий шлях передачі вірусу. Реєстрований на цей час спалах є найбільшим за весь період після відкриття вірусу.

Доктор Том Інглсбі (Tom Inglesby), директор Центру безпеки здоров’я Джона Хопкінса (Johns Hopkins Center for Health Security), вважає, що на сьогодні вірус віспи мавп поширюється як захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ). Так, показано, що зараз вірус віспи мавп передається переважно при гомосексуальних контактах між чоловіками.

Глава Всесвітньої організації охорони здоров’я (World Health Organization) рекомендував чоловікам, які мають підвищений ризик зараження віспою мавп, скоротити кількість сексуальних контактів на період епідемії. За даними ВООЗ, 99% усіх випадків захворювання на віспу мавп за межами Африки припадає на чоловіків, а з них 98% зафіксовано у чоловіків, які мали статеві контакти з чоловіками.

Т. Інглсбі та інші експерти підкреслюють, що недостатньо використовувати презервативи або вживати інші типові заходи для запобігання ЗПСШ щодо віспи мавп, оскільки для цього вірусу характерні й інші шляхи передачі (повітряно-краплинний, вертикальний, контактний, через укус хворої тварини).

На сьогодні серед експертів немає єдиної думки, чи слід називати віспу мавп ЗПСШ.

Крім того, підкреслюються етичні проблеми: віднесення віспи мавп до ЗПСШ може бути використане для стигмування гомосексуальних та бісексуальних чоловіків як основних переносників хвороби.

У журналі «New England Journal of Medicine» було опубліковано результати дослідження, що включило пацієнтів з віспою мавп з 16 країн. Так, передбачуваним шляхом передачі інфекції у 95% випадків був статевий контакт.

Проте Девід С. Харві (David C. Harvey), виконавчий директор Національної коаліції директорів ЗПСШ (National Coalition of STD Directors), пояснив, що заходи профілактики та лікування при цьому захворюванні мають розроблятися та реалізовуватися фахівцями-венерологами.

Джейсон Фарлі (Jason Farley), епідеміолог зі Школи медсестринства Університету Джонса Хопкінса (Johns Hopkins School of Nursing), пояснив, що визначення віспи мавп як ЗПСШ може спричинити неналежне дотримання профілактичних заходів та поширення захворювання серед усіх груп. На його думку, у 1980-х роках ставлення до СНІД як до хвороби винятково груп ризику призвело до його більшого поширення. Він підкреслив аналогію та пояснив, що не можна сприймати віспу мавп як хворобу гомосексуалістів.

За даними експертів, вірус віспи мавп виявляють у спермі, слині та деяких інших біологічних рідинах. На сьогодні немає достатніх даних, щоб визначити, чи дійсно вірус поширюється через сперму і як довго він виділяється через цю біологічну рідину після зараження.

На думку деяких дослідників, основним шляхом передачі під час цього спалаху захворювання був контакт зі шкірою під час сексуальних стосунків з інфікованою людиною.

Крістофер Морс (Christopher Mores), професор глобальної охорони здоров’я в Університеті Джорджа Вашингтона (George Washington University), пояснив, що сьогодні досліджуються умови, необхідні для повітряно-краплинного шляху поширення вірусу. К. Морс наголосив, що слід враховувати всі можливі шляхи передачі.

Випадки зараження дітей, на думку експертів, пояснюються контактом з елементами висипу хворого або предметами, такими як рушники або простирадла, на яких містилися біологічні рідини зараженої людини.

Розуміння можливих шляхів зараження має першочергове значення для розробки методів профілактики поширення захворювання.

На сьогодні вакцинацію від віспи мавп рекомендовано передусім гомосексуальним чоловікам, які мають статеві контакти з кількома партнерами, насамперед у регіонах, де вже були зареєстровані випадки віспи мавп. Вона також показана як постконтактна профілактика. У той же час слід враховувати, що вакцина нова і на сьогодні її безпека та ефективність вивчаються.

За матеріалами www.medicalxpress.com