Чи можливо запобігти розриву внутрішньочерепної аневризми?
У недавньому багатоцентровому клінічному дослідженні було показано, що застосування інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) знижує ризик розривів аневризм судин головного мозку у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на 18%. Інгібітори РААС включають інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ. У цьому багатоцентровому дослідженні було проаналізовано дані 3000 пацієнтів з артеріальною гіпертензією та аневризмами судин головного мозку.
Аневризма представляє собою ослаблення і випинання стінки артерії. При розриві аневризми артерії головного мозку (внутрішньочерепної або інтракраніальної аневризми) розвивається геморагічний інсульт. Інсульти внаслідок розриву аневризми становлять 3–5% усіх інсультів головного мозку. При цьому ризик смерті при розриві внутрішньочерепної аневризми є значно вищим, ніж при інсультах іншої етіології.
За даними Національного інституту неврологічних розладів та інсульту (National Institute of Neurological Disorders and Stroke), щороку у близько 30 000 дорослих у США діагностують розрив внутрішньочерепної аневризми. При цьому інсульт є основною причиною розвитку стійкої непрацездатності в цій країні.
РААС є гормональною системою, що регулює рівень артеріального тиску. При дисрегуляції РААС може розвиватися артеріальна гіпертензія. У дослідженнях було показано, що два компоненти цієї системи також потенційно зумовлюють розвиток аневризм.
Інгібітори РААС застосовуються при артеріальній гіпертензії.
Старший автор дослідження Цинхай Хуанг (Qinghai Huang), доктор медичних наук, професор нейрохірургії в Чанхайській лікарні (Changhai Hospital) Другого військово-медичного університету (Second Military Medical University in Shanghai) в Шанхаї, Китай, пояснив, що у близько 50% пацієнтів з аневризмами судин головного мозку відзначається артеріальна гіпертензія. При цьому підвищений артеріальний тиск пов’язаний із запаленням судинної стінки та призводить до підвищеного ризику розвитку аневризми. Ц. Хуанг наголосив на важливості визначення модифікованих (тобто таких, які можна змінити) факторів ризику розриву аневризми для попередження її розриву. Так, ризик летального наслідку при розриві аневризми становить 30%, а у 30% пацієнтів із розривом аневризми розвивається стійка втрата працездатності і відзначається потреба в постійному догляді.
У дослідженні було проаналізовано дані понад 3000 пацієнтів, зібрані в період 2016–2021 рр. у 20 медичних центрах у різних регіонах Китаю. Оцінювали прийом пацієнтами лікарських засобів для зниження артеріального тиску, включаючи інгібітори РААС, блокатори β-адренорецепторів, діуретики та ризик розриву аневризми залежно від застосування антигіпертензивних препаратів різних груп.
До дослідження було включено пацієнтів з артеріальною гіпертензією та внутрішньочерепними аневризмами, близько 1000 чоловіків та 2000 жінок, середній вік учасників становив 61 рік.
Було показано, що у 32% учасників дослідження, які приймали інгібітори РААС, діагностували розрив аневризми головного мозку. Розрив внутрішньочерепної аневризми спостерігався також у 67% пацієнтів, які приймали антигіпертензивні препарати інших груп.
Ц. Хуанг пояснив, що у хворих з контрольованою артеріальною гіпертензією (визначалася як артеріальний тиск нижче 140/90 мм рт.ст. на фоні прийому антигіпертензивних препаратів), які приймали інгібітори РААС, було відмічено значно нижчий ризик розриву аневризми, ніж у пацієнтів, які приймали інші препарати для зниження артеріального тиску. Таким чином, Ц. Хуанг вважає, що застосування інгібіторів РААС потенційно може значно знизити ризик розриву аневризми.
Дослідники підрахували, що майже 18% розривів аневризм можна було попередити, призначивши пацієнтам з підвищеним артеріальним тиском інгібітори РААС. На думку Ц. Хуанга, клініцистам необхідно враховувати отримані в дослідженні результати для вибору оптимального препарату для осіб з артеріальною гіпертензією та внутрішньочерепною аневризмою.
Використовуючи багатопараметричну модель, дослідники підрахували, що ризик розриву аневризми у жінок є у 1,8 раза вищим, ніж у чоловіків.
Крім того, дослідники виділили такі фактори ризику розриву аневризми:
- неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- вплив вторинного тютюнового диму (тобто диму, який видихає курець, та диму, що виділяється тютюновим виробом під час горіння);
- нелікований цукровий діабет ІІ типу.
Таким чином, у дослідженні показано, що відмова від куріння (у тому числі пасивного) та рання терапія при цукровому діабеті ІІ типу також знижують ризик розвитку аневризми судин головного мозку. Однак Ц. Хуанг підкреслив, що необхідні подальші дослідження для визначення механізмів впливу інгібіторів РААС на ризик розриву аневризми.
Автори зазначили, що дослідження має низку обмежень. Так, воно мало ретроспективний характер. Крім того, у дослідженні контрольована артеріальна гіпертензія визначалася як артеріальний тиск нижче 140/90 мм рт.ст., у ході дослідження не проводився моніторинг артеріального тиску в учасників, а також не була зафіксована доза інгібіторів РААС, що приймається пацієнтами.
За матеріалами www.medicalxpress.com