Бронхіальна астма: нові можливості терапії

У 1991 р. було опубліковано перші рекомендації Національної програми навчання та профілактики астми (National Asthma Education and Prevention Program — NAEPP). З того часу агоністи β2-адренорецепторів короткої дії (short-acting β2-agonists — SABA) рекомендують як терапію першої лінії при наданні невідкладної допомоги у разі розвитку астматичного нападу у пацієнтів з бронхіальною астмою будь-якого ступеня тяжкості. В оновленні Національної програми навчання та профілактики астми, опублікованому у 2020 р., вперше було рекомендовано 2 додаткові методи екстреної терапії:

• для пацієнтів з бронхіальною астмою легкого ступеня було рекомендовано інгалятор, що містить агоніст β₂-адренорецепторів короткої дії;
• для хворих з персистуючою бронхіальною астмою середнього та тяжкого ступеня рекомендовано застосування комбінації інгаляційного глюкокортикостероїду та формотеролу у разі розвитку астматичних нападів на додаток до підтримувальної терапії (так звана SMART-терапія).

У нещодавньому дослідженні було проведено оцінку ефективності комбінації альбутеролу та глюкокортикостероїдів в одному пристрої доставки для усунення астматичних нападів у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою середнього та тяжкого ступеня. У дослідженні, проведеному на базі 295 центрів, взяли участь 3132 пацієнти з неконтрольованою бронхіальною астмою середнього та тяжкого ступеня. Усі вони проходили підтримувальну терапію глюкокортикостероїдами.

У дослідженні було показано, що використання на вимогу дозованого інгалятора, що містить альбутерол (180 мкг) і будесонід (160 мкг), у якості невідкладної допомоги у разі розвитку астматичних нападів, знижує ризик тяжких загострень бронхіальної астми на 26% порівняно з монотерапією. Відомо, що загострення бронхіальної астми значно знижують якість життя пацієнтів. Крім того, у дослідженні була продемонстрована хороша переносимість комбінації альбутерол/будесонід. До дослідження було включено пацієнтів віком від 4 років, при цьому лише 83 хворих віком 4–11 років та 100 пацієнтів віком 12–17 років. На сьогодні отримані результати можна екстраполювати лише на осіб віком 18 років та старших. Пацієнти віком 18–64 років становили 76% усіх хворих, включених у дослідження.

У дослідженнях встановлено ефективність SMART-терапії із застосуванням формотеролу/інгаляційного глюкокортикостероїду у пацієнтів із середньотяжкою та тяжкою бронхіальною астмою. На сьогодні необхідні подальші дослідження, в яких було б проведено порівняльну оцінку ефективності SMART-терапії із застосуванням комбінації формотерол/інгаляційний глюкокортикостероїд та альбутерол/інгаляційний глюкокортикостероїд.

На сьогодні комбінація альбутеролу та інгаляційного глюкокортикостероїду в одному інгаляторі зареєстрована не в усіх країнах (так, вона не зареєстрована у США). При цьому саме застосування фіксованої комбінації в одному інгаляторі сприяє більшій прихильності пацієнтів до лікування порівняно із застосуванням двох окремих інгаляторів. При цьому в нещодавньому дослідженні, проведеному в Ізраїлі, було показано, що при застосуванні агоністів β2-адренорецепторів короткої дії для усунення нападу бронхіальної астми необхідно щоразу застосовувати інгалятор, що містить глюкокортикостероїд. Так, у разі застосування двох інгаляторів — агоністів β₂-адренорецепторів короткої дії та інгаляційних глюкокортикостероїдів — ризик розвитку загострень був нижчим на 15% порівняно із застосуванням лише агоністів β2-адренорецепторів короткої дії для усунення нападів бронхіальної астми.

Дослідження ефективності інгаляційної терапії при бронхіальній астмі із застосуванням комбінації альбутеролу/глюкокортикостероїду потенційно розширить можливості для індивідуалізації терапії та покращення якості життя хворих.

За матеріалами www.nejm.org