Більш низька виживаність у пацієнтів з ожирінням і колоректальним раком може бути пов'язана з нижчими дозами хіміотерапевтичних препаратів

Результати великого метааналізу, представленого на Всесвітньому конгресі ESMO з питань раку шлунково-кишкового тракту 2021 (ESMO World Congress on Gastrointestinal Cancer 2021), демонструють, що пацієнти з ожирінням та колоректальним раком отримують нижчі кумулятивні дози ад’ювантної хіміотерапії (ХТ) щодо їх площі поверхні тіла (ППТ), у порівнянні з хворими без ожиріння. Кумулятивна відносна доза (КВД) ХТ визначає виживаність. Цим можна пояснити більш низьку виживаність у пацієнтів з ожирінням, які отримують ад’ювантну ХТ з приводу колоректального раку.

«Доза ад’ювантної ХТ підбирається в залежності від ППТ людини, яка розраховується на основі її зросту та маси тіла. Але для пацієнтів з ожирінням (з високим індексом маси тіла (ІМТ) і з тенденцією до збільшення ППТ) дози часто обмежуються або підраховуються на основі ідеальної маси тіла через побоювання щодо посилення побічних ефектів. Це означає, що пацієнти з ожирінням можуть отримувати пропорційно більш низькі дози ХТ», — повідомила провідний автор Корінна Славінські (Corinna Slawinski) з відділення онкологічних наук Університету Манчестера (Division of Cancer Sciences, University of Manchester), Великобританія.

За її словами, у дослідженні встановлено зв’язок між ІМТ та помірним зниженням КВД ад’ювантної ХТ у пацієнтів з колоректальним раком. Також було виявлено зв’язок між збільшенням КВД і поліпшенням виживаності. Це підтверджується нещодавно опублікованою настановою ASCO про те, що повні дози ХТ з урахуванням маси тіла мають використовуватися для лікування дорослих пацієнтів з ожирінням».

Коментар Елізабет Сміт (Elizabeth Smyth) з лікарні Адденбрука (Addenbrooke’s Hospital) в Кембриджі, Великобританія, члена відділення пухлин шлунково-кишкового тракту ESMO (ESMO Faculty for Gastrointestinal tumours): «Зниження дози при високому ІМТ може бути пов’язане з більш низькими показниками вилікування при ад’ювантній ХТ після резекції товстої кишки. Ад’ювантна ХТ має потенціал лікування пацієнтів із залишковими мікрометастазами після хірургічного лікування, тому вкрай важливо максимізувати користь для всіх хворих».

У результаті попередніх досліджень було встановлено, що у пацієнтів з ожирінням та колоректальним раком результати терапії були гіршими, ніж у хворих без ожиріння. Але обмеження цих досліджень ускладнювали висновки щодо того, чи був вищий ІМТ безпосередньо пов’язаний з виживаністю або результат зумовлений з іншими факторами, такими як введена доза.

У дослідженні OCTOPUS були проаналізовані дані 7269 пацієнтів, які отримували ад’ювантну ХТ після радикальної хірургічної операції з приводу раку товстої та/або прямої кишки, у чотирьох великих рандомізованих дослідженнях. Дослідники вивчили взаємозв’язок між ІМТ і дозою ХТ, а також між дозою ХТ і виживаністю.

У дослідженні оцінювали два способи вимірювання кількості отриманої ХТ як пропорції фактичних і очікуваних стандартних доз: середня кумулятивна відносна доза (СКВД) і середня відносна інтенсивність дози (СВІД). СКВД — це частка фактично отриманої загальної очікуваної стандартної дози (на одиницю площі поверхні тіла) протягом усього курсу хіміотерапії. Однак СВІД також враховує тривалість лікування і являє собою частку від очікуваної інтенсивності стандартної дози (загальна доза на одиницю ППТ, поділена на кількість тижнів лікування), яка була фактично отримана. Обидва показники були усереднені за кількістю препаратів у схемі і виражені у відсотках.

Результати показали, що збільшення СКВД на 5% було вірогідно пов’язане з поліпшенням безрецидивної виживаності (відношення ризиків 0,953, 95% довірчий інтервал 0,926-0,980, p = 0,001). Загальна виживаність також була пов’язана зі СКВД. Однак значущого зв’язку зі СВІД не було. Передбачається, що відсутність зв’язку між виживаністю і СВІД може бути пов’язана з тим, що СВІД є менш чутливим методом зниження загальної (кумулятивної) дози ХТ.

У результаті подальших досліджень було встановлено, що кожне збільшення ІМТ на 5 кг/м² було пов’язане зі зниженням відносної дози ХТ на 2% в першому циклі лікування і на 1% ― зниженням як СКВД, так і СВІД. Це означає, що у пацієнта з ожирінням з ІМТ 37,5 кг/м² СКВД та СВІД знизиться на 3% в порівнянні з хворим без ожиріння з ІМТ 22,5 кг/м².

Встановлено що підвищений ІМТ пов’язаний зі зниженою відносною дозою ХТ в першому циклі лікування і помірним зниженням СКВД. Ці непрямі ефекти через неоптимальне лікування можуть пояснити більш низьку виживаність у пацієнтів з ожирінням. Таким чином, результати свідчать на користь введення пацієнтам з ожирінням повної дози ХТ в залежності від їх маси тіла. Однак вивчення даних про токсичність, дослідження взаємозв’язку між ІМТ, обмеженням дози, токсичністю і виживаністю продовжується. Токсичність знижує якість життя і може бути небезпечною для життя. Також можуть існувати інші причини для зниження доз ХТ, такі як супутні захворювання, тому важливо, щоб дозу підбирали індивідуально.

Головний висновок цього дослідження полягає в тому, що слід оцінювати необхідність зниження дози у пацієнтів з високим ІМТ при призначенні їм ад’ювантної ХТ. Але під час підбору дози ХТ враховується не тільки маса тіла, а й фізична активність, супутні захворювання та стани, включаючи функцію нирок і результати аналізу на дигідропіримідиндегідрогенази (dihydropyrimidine dehydrogenase — DPD).

На думку вчених, перед зміною практичного підходу необхідно провести проспективні дослідження по вивченню впливу більш високих доз ХТ, особливо у зв’язку зі збільшенням частки пацієнтів з раком і ожирінням. Сьогодні рекомендується враховувати всі аспекти пацієнта при ухваленні рішення щодо дози ХТ. Зниження доз, імовірно, пов’язане з гіршою виживаністю в цьому дослідженні, але воно може бути актуальним з погляду безпеки.

За матеріалами medicalxpress.com