Біль при оральному мукозиті: фокус на габапентин

Оральний мукозит — одне з найпоширеніших ускладнень променевої терапії при онкологічних захворюваннях. Він характеризується розвитком запалення, набряку, виразок слизової оболонки ротової порожнини та вираженим больовим синдромом. У важких випадках пацієнтам доводиться встановлювати назогастральний зонд, оскільки вони не можуть приймати їжу внаслідок вираженого болю. За оцінками експертів, близько 50% пацієнтів, які отримували променеву терапію при раку ротоглотки, потрібне застосування опіоїдів для усунення больового синдрому при оральному мукозиті.

Сьогодні не розроблено оптимальної стратегії симптоматичної терапії при болю у цієї категорії хворих.

У нещодавнє дослідження було включено пацієнтів з оральним мукозитом, що розвинувся на фоні променевої терапії. Результати дослідження було опубліковано в журналі «JAMA Network Open». Так, у дослідженні було показано, що високі дози габапентину дозволяють відстрочити необхідність застосування опіоїдних анальгетиків для симптоматичного лікування при болю у пацієнтів з оральним мукозитом, що розвинувся на фоні променевої терапії. Крім того, на тлі застосування високих доз габапентину хворим рідше встановлювали назогастральний зонд для ентерального харчування. У дослідженні було відзначено хорошу переносимість терапії цим препаратом.

Сунг Джун Ма (Sung Jun Ma), доктор медичних наук з Комплексного онкологічного центру Розуелл-Парк у Буффало, штат Нью-Йорк (Roswell Park Comprehensive Cancer Center in Buffalo), з колегами провели вторинний аналіз двох клінічних досліджень. Усього було проаналізовано дані 92 пацієнтів, які отримували комплексну хіміопроменеву терапію з приводу неметастатичного плоскоклітинного раку голови та шиї та профілактично (до розвитку вираженого больового синдрому) приймали габапентин перорально. Хворих було поділено на 3 групи. Учасники 1-ї групи отримували габапентин у дозі 900 мг на добу, 2-ї — 2700 мг та 3-ї — 3600 мг на добу.

Для аналізу даних було використано модель багатоваріантних конкуруючих ризиків. У дослідженні було показано, що час до першого застосування опіоїдів для додаткового знеболювання був максимальним у групі, яка отримувала на добу 3600 мг досліджуваного препарату. Крім того, у 3-й групі спостерігалася найменша порівняно з іншими групами частка пацієнтів, яким потрібне додаткове застосування опіоїдних анальгетиків. Так, у 1-й групі опіоїдні анальгетики було призначено 37,5% пацієнтів, у 2-й групі — 61,3%, а у 3-й — 93,1% пацієнтів відповідно.

Сьогодні в онкологічному центрі Розуелл-Парк застосування габапентину в дозі 3600 мг на добу включено до стандартної схеми лікування хворих із цією патологією. Проте автори дослідження наголошують на необхідності проведення подальших досліджень застосування габапентину для симптоматичної терапії при болю в онкології.

За матеріалами www.medicalxpress.com; www.jamanetwork.com/journals