Безпліддя у чоловіків та жінок: причини та лікування

Безпліддя визначається як нездатність зачати дитину після 12 міс статевого життя без контрацепції. Для жінок віком старше 35 років діагноз «безпліддя» встановлюється вже після 6 міс безуспішних спроб завагітніти.

Первинне безпліддя діагностується у разі, якщо жінка ніколи не була вагітною. Вторинне безпліддя діагностується у разі, якщо раніше жінка завагітніла, але в даний час завагітніти не вдається.

За оцінками експертів, кожна шоста пара стикається з безпліддям. Що ж робити, якщо не вдається завагітніти?

Перший крок — визнати наявність проблеми та звернутися за професійною допомогою. Зазвичай у разі підозри на безпліддя ендокринолог-репродуктолог проводить обстеження. При цьому обстеження обов’язково проходять обидва партнери.

Обстеження виявлення чоловічого безпліддя обов’язково включає повний аналіз сперми. Так, аналізуються об’єм сперми, кількість, рухливість та морфологія сперматозоїдів. За об’ємом сперми оцінюється еякуляторна функція чоловіка. За наявністю в спермі сперматозоїдів, їх рухливістю та формою оцінюється фертильність (здатність запліднити яйцеклітину). Також визначається, яка частка сперматозоїдів залишається живою через годину після еякуляції.

Обстеження для виявлення жіночого безпліддя включають:

• гормональне обстеження, у тому числі визначення рівня гормонів щитовидної залози та пролактину. Для орієнтовної оцінки оваріального резерву (кількості яйцеклітин) визначають рівень антимюллерового гормону. Також на початку менструального циклу визначається рівень фолікулостимулюючого гормону — цей гормон бере участь у регуляції дозрівання фолікулів у яєчниках;
• ультразвукове дослідження (УЗД) для оцінки стану матки та яєчників. Зокрема, огляд яєчників для визначення кількості антральних фолікулів (кількість яйцеклітин, доступних для росту протягом поточного циклу) та виявлення патологічних змін, аномалій (наприклад кісти). Також оцінюються розміри матки та наявність у ній патологічних змін;
• за показаннями — гістеросальпінгограма. Це неінвазивний спосіб оцінки порожнини матки на наявність патологічних змін та прохідність фалопієвих труб. Для проведення даного дослідження в матку жінки вводять невелику трубку (катетер). Потім через катетер у порожнину матки та фалопієві труби вводять контраст та проводять рентгенологічне дослідження;
• наявність регулярних овуляцій у жінки. Репродуктолог збирає докладний анамнез, проводиться аналіз рівня лютеїнізуючого гормону в сечі та прогестерону в крові після передбачуваної овуляції.

Залежно від причини безпліддя репродуктолог може запропонувати різні варіанти лікування.

• Штучне запліднення. При незрозумілій причині безпліддя ефективним методом вирішення проблеми є штучне запліднення. У день овуляції партнер-чоловік збирає новий зразок сперми. Потім зразок «промивають» — при цьому сперма концентрується, а мертві сперматозоїди та сперматозоїди неправильної форми видаляються. Потім сперма вміщується в катетер, і зразок вводиться безпосередньо в матку партнерки. Це безболісно і займає лише кілька хвилин у кабінеті лікаря.
• Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ). При тяжкому чоловічому чи трубному безплідді у жінки (непрохідності фалопієвих труб) часто рекомендується ЕКЗ. Жінці проводиться гормональна терапія для стимуляції дозрівання одночасно кількох яйцеклітин. Потім під контролем УЗД проводиться пункція та забір яйцеклітин. У лабораторії яйцеклітини ідентифікують та підраховують, а потім запліднюють спермою. Якщо безпліддя викликано чоловічим фактором, ембріолог вводить по одному сперматозоїду в кожну яйцеклітину, щоб забезпечити запліднення. Ембріолог перевіряє, які яйцеклітини нормально запліднилися, наступного дня. Потім ембріони вирощують, щоб побачити, які з них розвинуться до стадії бластоцисти. Ембріони, що досягли цієї стадії розвитку, з високою ймовірністю збережуть життєздатність після перенесення. Багато ембріонів перестають рости, не досягнувши цієї стадії. На цьому етапі також можна провести тестування ембріонів на наявність генетичних захворювань. Відповідно, лікар може обрати генетично нормальний ембріон для перенесення. Жінки віком 35 років і старше схильні до значно вищого ризику наявності генетичної патології у ембріонів (наприклад синдрому Дауна), тому часто рекомендується скринінг ембріонів. Після підготовки матки жінці проводять перенесення ембріона. Ембріон вміщують у катетер, який використовується для перенесення ембріона в матку. Процедура займає хвилини, а показники успішності ЕКЗ дуже високі.

Діагноз «безпліддя» — не вирок, і за допомогою сучасних методів лікування більшості пар вдається зачати та народити здорову дитину.

За матеріалами www.medicalxpress.com