Артеріальна гіпертензія: визначення, етіологія, класифікація, клінічна картина

Що таке артеріальна гіпертензія? Згідно із сучасними уявленнями артеріальна гіпертензія — це підвищення систолічного артеріального тиску (за рахунок збільшення ударного об’єму крові під час скорочення серцевого м’яза — систоли) вище 139 мм рт.ст. та/або діастолічного артеріального тиску (за рахунок збільшення судинного опору під час розслаблення серцевого м’яза — діастоли) вище 89 мм рт. ст.

Іноді у медичній літературі також зустрічається таке визначення: «Артеріальна гіпертензія — це підвищений рівень артеріального тиску порівняно з «нормальним», за якого терапія лікарськими засобами (фармакотерапія) може знизити серцево-судинний ризик (ризик розвитку гострої ішемічної хвороби серця або гострого порушення мозкового кровообігу)».

Причини артеріальної гіпертензії

Артеріальну гіпертензію розділяють на первинну, або есенціальну, коли безпосередню причину патології встановити неможливо, та вторинну, або симптоматичну, у основі якої лежать причини, що перелічені у табл. 1.

Основні види симптоматичної артеріальної гіпертензії

Як було зазначено вище, артеріальну гіпертензію поділяють на первинну та вторинну.

Далі розглянемо основні види вторинної гіпертензії.

Ренопаренхіматозна артеріальна гіпертензія. Практично усі захворювання нирок можуть бути причиною вторинної артеріальної гіпертензії. Цю патологію діагностують у більш ніж 80% пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю.

Артеріальна гіпертензія більш виражена при захворюваннях, за яких уражаються ниркові клубочки, наприклад, при хронічному гломерулонефриті, ніж при хворобах із ураженням інтерстиціальної тканини, таких як хронічний пієлонефрит. І, навпаки, іноді артеріальна гіпертензія може бути причиною нефросклерозу (зморщеної нирки). Тому досить часто буває складно визначити, яке із захворювань є первинним, а яке — вторинним.

Вміст білка >1000 мг у сечі, зібраній протягом доби, та ознаки активного запалення сечовивідних шляхів за даними мікроскопії осаду сечі (збільшення кількості еритроцитів, лейкоцитів, циліндрів) свідчать про первинне захворювання нирок.

Реноваскулярна, або вазоренальна артеріальна гіпертензія. Артеріальна гіпертензія, викликана частковою або повною оклюзією (закриттям просвіту) ниркової артерії або гілок меншого діаметра, які відходять від неї, носить назву реноваскулярної, або вазоренальної.

У двох групах пацієнтів спостерігається досить високий ризик розвитку цього виду гіпертензії: осіб похилого віку з атеросклерозом та пацієнтів з фібромускулярною дисплазією.

Атеросклероз — це хронічне захворювання судин еластичного та м’язово-еластичного типу (артерій), за якого відбувається накопичення холестерину на внутрішній стінці судини та поступове формування атеросклеротичних бляшок, а також їх подальший ріст. Ця патологія є основною причиною розвитку реноваскулярної гіпертензії, оскільки часто атеросклеротична бляшка звужує просвіт ниркової артерії.

Фібромускулярна дисплазія — це захворювання судин еластичного типу (артерій), при якому відбувається потовщення судини та звуження її просвіту за рахунок розростання м’язової та сполучної тканин. Частіше діагностується у молодих жінок європеоїдної раси.

При атеросклерозі ураження ниркової артерії або її гілок найчастіше є однобічним, при фібромускулярній дисплазії — двобічним.

Ендокринні артеріальні гіпертензії. До ендокринних артеріальних гіпертензій належать гіпертензії, що викликані ендокринними захворюваннями.

Далі розглянемо деякі з таких захворювань.

Феохромоцитома та парагангліома. Пухлини, що локалізуються у мозковому шарі надниркових залоз (феохромоцитома) та хромафінних парагангліях (парагангліома), секретують значну кількість катехоламінів: епінефрину (адреналіну) і норепінефрину (норадреналіну), та викликають виражене підвищення артеріального тиску. Таким чином, ці пухлини є причиною розвитку тяжкої артеріальної гіпертензії.

Первинний гіперальдостеронізм. За цієї патології спостерігається надлишкова продукція альдостерону — мінералокортикоїдного гормону коркового шару надниркових залоз. Внаслідок цього затримується натрій у судинному руслі, а це, у свою чергу, зумовлює затримку води, що у поєднанні із затримкою натрію викликає виражене підвищення артеріального тиску. Окрім значного підвищення артеріального тиску, гіперальдостеронізм посилює виведення калію з організму, тим самим знижуючи його рівень у плазмі крові та викликаючи гіпокаліємію, а також провокує розвиток серцево-судинних захворювань та ушкодження нирок.

Синдром Кушинга. Синдром Кушинга пов’язаний з підвищеною продукцією кортизолу (гідрокортизону) — гормону, що синтезується корою надниркових залоз, у результаті надлишкової секреції адренокортикотропного гормону (АКТГ) пухлиною у гіпофізі або при АКТГ-ектопічному синдромі, для якого є характерною наявність ектопічної пухлини. Також можливий надлишковий синтез кортизолу незалежно від секреції АКТГ. Механізм розвитку артеріальної гіпертензії при синдромі Кушинга пов’язаний зі стимуляцією мінералокортикоїдних рецепторів кортизолом з подальшим підвищенням синтезу мінералокортикоїдних гормонів, у першу чергу альдостерону, механізм дії якого було описано вище (Kotchen Th.A., 2022).

Ступені артеріальної гіпертензії

Виділяють 3 ступені артеріальної гіпертензії залежно від вираженості підвищення артеріального тиску (табл. 2).

Симптоми артеріальної гіпертензії

Зазвичай перебіг первинної артеріальної гіпертензії легкого та середнього ступеня тяжкості є безсимптомним.

Найбільш частий симптом артеріальної гіпертензії — головний біль — є неспецифічним.

Гіпертензивний криз (різке загострення артеріальної гіпертензії) часто проявляється сплутаністю свідомості, сонливістю, порушенням зору, нудотою та блюванням.

Артеріальна гіпертензія у пацієнтів із феохромоцитомою зазвичай носить стійкий характер, але може бути і епізодичною. Як правило, напад різкого підвищення артеріального тиску триває від кількох хвилин до кількох годин та супроводжується тривогою, прискореним (вище ніж 90 уд./хв) серцебиттям, рясним потовиділенням, блідістю шкіри та видимих слизових оболонок, тремором, нудотою та блюванням. За різкого підвищення артеріального тиску часто спостерігається виражений стискаючий або пекучий біль за грудиною (стенокардія), а також можливий розвиток набряку легень.

При первинному гіперальдостеронізмі у пацієнтів можуть спостерігатися м’язова слабкість, поліурія (виділення великого об’єму сечі) та підвищення сечовипускання у нічний час (ніктурія), розвиток гіпертензивного кризу діагностується зрідка.

Тривалий перебіг артеріальної гіпертензії призводить до потовщення лівого шлуночка серця та розвитку діастолічної серцевої недостатності, проявом якої є поява задишки при фізичному навантаженні або раптова поява задишки у нічний час.

Залучення до патологічного процесу головного мозку досить часто призводить до розвитку гострого порушення мозкового кровообігу (транзиторної ішемічної атаки або інсульту) (Sutters М., 2022).

Далі буде…