Вагінальний кандидоз, також відомий як вульвовагінальний кандидоз або молочниця, — це поширений стан, який викликається грибами роду Candida, найчастіше Candida albicans. За оцінками, протягом життя із цим захворюванням стикаються до 75% жінок, і в багатьох із них хвороба рецидивує. У той час як більшість епізодів вагінального кандидозу викликаються C. albicans, інші види Candida, такі як C. glabrata, також можуть бути причиною захворювання.

Грибкові захворювання вульви та піхви (вульвовагінальний кандидоз) є найчастішими мікозами у жінок. Розрізняють гострий та хронічний перебіг захворювання. Загалом найчастішою причиною гострого вагінального кандидозу є Candida albicans, за нею слідує C. glabrata. При хронічному рецидивному вагінальному кандидозі збудником може бути як C. albicans, так і C. glabrata. У деяких випадках потребується антимікотична (протигрибкова) терапія, яка залежить від тяжкості та основної форми захворювання, а також від етіологічного агента. У лікуванні більшості вагінальних кандидозів застосовують місцеві та/або системні протигрибкові препарати.

Патогенез

Найбільш поширеними мікроорганізмами, що виділяються з піхви здорових жінок, вважаються Lactobacillus, включаючи Lactobacillus iners, Lactobacillus crispatus, Lactobacillus gasseri та Lactobacillus jensenii. Результати низки досліджень демонструють, що ці лактобактерії можна використовувати (у формі лікарських засобів) для запобігання інвазії збудників.

Порушення балансу вагінальної екосистеми може спричинити надмірний ріст патогенів, що призведе до більш складних вагінальних інфекцій.

Вагінальний кандидоз, також відомий як молочниця, розвивається, коли баланс мікроорганізмів у піхві порушується, що призводить до надмірного розмноження грибів роду Candida. У нормі Candida є у мікрофлорі піхви, але коли умови стають сприятливими для їх росту, вони можуть викликати симптоми інфекції.

Причини розвитку вагінального кандидозу

Декілька факторів можуть підвищити ймовірність розвитку вагінального кандидозу:

1. Застосування антибіотиків. Антибіотики діють як на патогенні, так і на непатогенні бактерії людського організму. Коли рівень корисних бактерій знижується, гриби роду Candida можуть швидко розмножуватися в піхві, порушуючи при цьому баланс її мікрофлори.
2. Період вагітності. Гормональні зміни, що відбуваються в організмі жінки в період вагітності, можуть змінити pH-баланс піхви та створити умови, сприятливі для росту грибів Candida.
3. Застосування оральних контрацептивів. Результати деяких досліджень продемонстрували, що застосування оральних контрацептивів, особливо тих, що містять високий рівень естрогену, може підвищувати ймовірність розвитку вагінального кандидозу.
4. Цукровий діабет. У жінок з неконтрольованим цукровим діабетом рівень глюкози в крові може бути високим, що створює сприятливі умови для росту грибів Candida.
5. Зниження імунітету. Жінки з ослабленою імунною системою, наприклад, хворі на ВІЛ або які одержують хіміотерапію, більш схильні до розвитку вагінального кандидозу, оскільки їх імунна система може не справлятися з контролем росту грибів роду Candida.
6. Гормональні зміни. Природні коливання рівня гормонів, що відбуваються протягом менструального циклу, також можуть зробити піхву вразливішою для інфекції грибів роду Candida.

Симптоми та діагностика

Симптоми вагінального кандидозу включають свербіж, подразнення, виділення з кислим запахом та білого кольору, схожі на сир, та хворобливі відчуття при сечовипусканні або статевому акті. Діагностика зазвичай базується на клінічних ознаках та підтверджується лабораторними тестами, що включають мікроскопію та бактеріальний посів виділень з піхви.

Симптоми вагінального кандидозу, або молочниці, можуть змінюватися від легких до сильних і включати:

1. Свербіж і подразнення в ділянці піхви та вульви. Це один із найпоширеніших симптомів вагінального кандидозу.
2. Виділення із піхви білого кольору, які часто порівнюють із консистенцією сиру. Однак важливо відзначити, що характер виділень може змінюватися.
3. Біль чи дискомфорт при статевому акті. Цей симптом відомий як диспареунія.
4. Біль чи печіння при сечовипусканні. Це симптом, відомий як дисурія, може виявлятися, коли сеча контактує із запаленою шкірою вульви.
5. Почервоніння, набряк чи висип на вульві.
6. Збільшення вираженості симптомів після статевого акту.

Не у всіх жінок з вагінальним кандидозом відмічають симптоми захворювання. Більше того, ці симптоми можуть бути схожі з симптомами інших видів вагінальних інфекцій.

Діагностика вагінального кандидозу

Діагностика вагінального кандидозу включає наступні кроки:

1. Звернення до лікаря. При появі симптомів, таких як вагінальні виділення із свербежем, почервоніння, печіння, болючість або біль під час статевого акту, жінкам рекомендується звернутися до лікаря.
2. Збір медичного анамнезу. Лікар ставить запитання про виділення (за їх наявності), можливі причини симптомів та гігієну. Наприклад, лікар може запитати, коли почалися виділення, чи супроводжувалися вони свербежем, печінням, болем в ділянці статевих органів, які методи контрацепції використовувалися і використовуються, чи відмічали у жінки вагінальні інфекції в минулому.
3. Фізикальне обстеження та дослідження зразка виділень. Лікар проводить обстеження органів малого таза та бере зразок вагінальних виділень за допомогою аплікатора з ватним наконечником. Цей зразок досліджується під мікроскопом, що дозволяє визначити, чи є причиною бактеріальний вагіноз, трихомонадний вагініт або дріжджова інфекція. Лікар також може взяти зразок слизових виділень із шийки матки для перевірки на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом.
4. Обстеження матки та яєчників. Лікар обстежує матку та яєчники, вводячи вказівний та середній пальці однієї руки в рукавичці у піхву та натискаючи на зовнішню нижню частину живота іншою рукою. Якщо цей рух викликає сильний біль або якщо у жінки висока температура тіла, це може вказувати на наявність інших інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Ці методи дозволяють лікарю з високою точністю діагностувати вагінальний кандидоз та визначити наявність можливих супутніх інфекцій. Після цього лікар може розробити план лікування, який буде найкращим для кожного окремого випадку.

Лікування вагінального кандидозу

Лікування вагінального кандидозу включає застосування протигрибкових препаратів, таких як флуконазол, клотримазол, міконазол та ністатин. Ці лікарські засоби можуть бути застосовані у формі таблеток/капсул, кремів чи супозиторіїв. У деяких випадках може потребуватися довгострокове лікування для запобігання рецидивам.

Клінічні практичні рекомендації щодо лікування кандидозу Американського товариства інфекціоністів (Infectious Diseases Society of America)

Для лікування неускладненого вагінального кандидозу рекомендують застосування місцевих протигрибкових препаратів, причому жоден з них не перевершує інший (сильна рекомендація; докази високої якості).

Як альтернатива для лікування неускладненого вагінального кандидозу рекомендується одноразова пероральна доза 150 мг флуконазолу (настійна рекомендація; докази високої якості).

При тяжкому гострому перебігу захворювання рекомендується флуконазол у дозі 150 мг кожні 72 год, всього 2 або 3 дози (настійна рекомендація; докази високої якості). При вульвовагініті, викликаному C. glabrata, який не реагує на пероральні азоли, альтернативою є місцеве інтравагінальне введення борної кислоти в желатиновій капсулі по 600 мг щодня протягом 14 днів (сильна рекомендація; докази низької якості).

Іншим альтернативним засобом від інфекції C. glabrata є інтравагінальні супозиторії з ністатином по 100 000 ОД на добу протягом 14 днів (настійна рекомендація; докази низької якості).

Третім варіантом лікування інфекції C. glabrata є місцеве застосування 17% крему флуцитозину окремо або в комбінації з 3% кремом амфотерицину В щодня протягом 14 днів (слабка рекомендація; докази низької якості).

При рецидивному вульвовагінальному кандидозі рекомендується 10–14-денна індукційна терапія місцевим препаратом або пероральним флуконазолом з наступним призначенням флуконазолу по 150 мг щотижня протягом 6 міс (настійна рекомендація; докази високої якості).

Хронічний вагінальний кандидоз

Хронічний вагінальний кандидоз — це стан, при якому вагінальні інфекції, викликані дріжджовими грибами роду Candida, особливо Candida albicans, повторюються 4 або більше разів на рік. Цей стан може бути викликаний різними факторами, включаючи зниження імунітету, гормональні зміни або застосування лікарських засобів. У деяких випадках хронічний вагінальний кандидоз може бути пов’язаний з більш серйозними захворюваннями, такими як ВІЛ або цукровий діабет.

Лікування хронічного вагінального кандидозу може включати застосування протигрибкових препаратів, а також зміну способу життя і дієту з метою поліпшення загального стану здоров’я і зміцнення імунної системи. У деяких випадках може бути необхідне тривале застосування протигрибкових препаратів для запобігання повторному виникненню інфекції.

При симптомах вагінального кандидозу, що часто повторюються, необхідний розширений спектр аналізів для діагностики основного захворювання, оскільки вагінальний кандидоз може бути наслідком більш серйозного захворювання, що потребує діагностики та лікування.

Профілактика вагінального кандидозу

1. Підтримувати нормальний рівень глюкози в крові, якщо діагностовано цукровий діабет.
2. Уникати надмірно тісного або облягаючого одягу.
3. Надавати перевагу натуральним тканинам, таким як бавовна, замість синтетичних.
4. Уникати косметичних продуктів, які можуть викликати подразнення піхви, таких як піна для ванн, ароматизовані мила з барвниками та спреї тощо.
5. Дотримуватися особистої гігієни при відвідуванні туалету (правильне дотримання особистої гігієни допомагає запобігти попаданню бактерій з прямої кишки у піхву).
6. Харчуватися правильно, виключити з раціону надто солодкі та солоні, копчені продукти харчування, вживати продукти, багаті на пробіотики, наприклад, йогурт (для підтримки здорової мікрофлори в організмі).

Вагінальний кандидоз — це поширене захворювання, яке може значно знизити якість життя жінок. Ефективне лікування та запобігання рецидивам є ключовими аспектами контролю цього захворювання. Однак сьогодні необхідні додаткові дослідження для кращого розуміння механізмів резистентності до антигрибкових препаратів та розробки нових стратегій лікування.