Сірчана пробка

Содержание

Сірчана пробка — скупчення надмірної кількості вушної сірки, яке повністю або частково блокує просвіт зовнішнього слухового проходу. У латинській термінології «скупчення» позначається як «cerumen». Сірчана пробка — одна з найпоширеніших причин розвитку тимчасових порушень слуху у осіб похилого та старечого віку (старше 65 років), хоча його можна діагностувати у пацієнтів будь-яких вікових категорій.

Що таке вушна сірка?

Вушна сірка — воскоподібна речовина жовтувато-сірого кольору, що продукується спеціальними церумінозними залозами. За своєю будовою це трубчасті екзокринні залози, тобто такі, які виводять секрет, що виробляється на поверхню тіла через протоки. Ці залози знаходяться досить глибоко — у хрящовому відділі слухового проходу. Їхні вивідні протоки відкриваються у верхню третину волосяних фолікулів зовнішнього вуха, крім того, частина проток залоз виходить безпосередньо на поверхню шкіри слухового проходу. Така будова забезпечує постійне фізіологічне виділення сірки назовні.

Церумінозні залози є спеціалізованим видом потових залоз. Згідно із загальноприйнятою класифікацією залоз людського організму вони належать до розряду мікроапокринових.

Крім секрету, що продукується безпосередньо церумінозними залозами, до складу вушної сірки входить ціла низка біологічних структур та хімічних сполук:

• шкірне сало — продукт діяльності сальних залоз, які відкривають свої вивідні протоки у волосяні фолікули шкіри слухового проходу;
• клітини поверхневого шару шкіри, що відлущуються;
• жирні кислоти, а також жироподібні речовини, такі як ланостерол, сквален та холестерин;
• мінеральні солі цинку, заліза, магнію, кальцію та інші сполуки.

Існують гендерні та етнічні відмінності у властивостях вушної сірки у різних груп населення:

• чоловіча вушна сірка більш лужна порівняно із жіночою. Загалом показник pH сірки коливається в межах 4–5, у жінок він частіше наближений до нижньої межі діапазону, у чоловіків — до верхньої;
• у представників монголоїдної раси сірка містить більше білка, через що вона має більш суху структуру та розсипчастий характер. У європеоїдів та негроїдів переважають ліпідні компоненти. Це надає їй м’якішу, пластичнішу текстуру. Така етнічна варіативність зумовлена генетично детермінованими особливостями залоз, що виробляють сірку.

У дорослої здорової особи щомісяця виділяється в середньому 15–20 мг вушного секрету. За нормального функціонування організму відбувається фізіологічний процес видалення його надлишків. Секрет виділяється церумінозними залозами у вигляді в’язкої маси, яка поступово перетворюється на тверді грудочки і кірки. Потім унаслідок рухів нижньощелепного суглоба і передньої стінки слухового проходу при розмові або жуванні їжі ці частинки сірки відшаровуються, просуваються назовні та випадають з вуха.

Функції вушної сірки

Основні функції вушної сірки:

• очищення слухового проходу — вушна сірка сприяє очищенню зовнішнього вуха. Разом з нею виводяться частинки пилу, які потрапляють ззовні, різноманітні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки), клітини шкіри, що відмерли. У процесі беруть участь мікроскопічні вії, що покривають поверхню епітеліоцитів. Ритмічні коливання цих вій поступово очищають слуховий прохід, не допускаючи надмірного скупчення вушної сірки. Також важливий фактор для самоочищення структур зовнішнього вуха — міграція клітин епідермісу із зони зростання до дистального відділу зовнішнього слухового проходу. Цей феномен уперше описано у 70-х роках минулого сторіччя. Дослідники довели, що епідермальні клітини здатні рухатися із середньою швидкістю 7 мкм/добу, сприяючи виведенню надлишку вушної сірки;
• підтримання стабільного мікроклімату — вушна сірка виконує важливу функцію підтримки оптимальних умов зовнішнього вуха. Вона бере участь у регуляції рівня вологості та температури, протидіючи їх коливанню при зміні зовнішніх кліматичних факторів. Завдяки високому вмісту ліпідів сірка має гідрофобні властивості, виштовхуючи надлишок вологи назовні, завдяки теплоємності — зменшує різкі коливання температури. Це важливо для нормального функціонування системи звукопроведення;
• протимікробний захист — сірчані маси мають бактерицидну, фунгіцидну та слабку противірусну дію, створюючи бар’єр на шляху патогенних мікроорганізмів, захищаючи орган слуху від інфікування ззовні;
• збільшення звукових коливань — проходячи через слуховий канал, звукова хвиля змінює свої характеристики під впливом різних його властивостей та структур. Одним із факторів, що посилюють звук на даному етапі, є сірчані маси. Унаслідок резонансної взаємодії з ними амплітуда звукових хвиль збільшується в середньому на 12 дБ. Пояснюється це тим, що сірчані відкладення у вусі відіграють роль поверхні, що відбиває, від якої частина звукової енергії, замість виходу назовні, повертається назад углиб, створюючи резонанс.

Причини розвитку сірчаної пробки

Патологічне скупчення вушної сірки утворюється за низки анатомічних і функціональних особливостей слухового проходу людини, і навіть під впливом зовнішніх чинників. Найбільш значущі причини:

• вроджене звуження діаметра слухового каналу, а також його виражена звивистість — за таких умов порушується нормальна евакуація сірки назовні, і вона інтенсивно накопичується всередині, утворюючи щільні скупчення;
• рясний аномальний ріст волосся у слуховому проході — це перешкоджає виділенню сірки, на волосся налипають її частинки, поступово облітеруючи слуховий прохід;
• патологічно підвищене вироблення сірки церумінозними залозами;
• зміна властивостей секрету — набуває аномально в’язкої, густої консистенції, через що погано виводиться з вуха;
• різні запальні захворювання вуха — патологічний процес порушує роботу природного механізму очищення слухового проходу від надмірної кількості сірки;
• неправильна гігієна вуха — спроба здійснити механічне очищення вух за допомогою різних невідповідних предметів на кшталт сірників, ватних паличок, шпильок та інших предметів призводять до переміщення грудочок сірки з перетинчасто-хрящового відділу слухового проходу до важкодоступного кісткового, прилеглого до барабанної перетинки. З цієї ділянки вже вкрай важко видалити секрет, що накопичився. До того ж, подібні процедури травмують стінки вушного каналу;
• регулярне використання вставних та внутрішньоканальних навушників — «вкладиші» порушують циркуляцію повітря та природний процес евакуації сірки з вуха. Крім того, матеріал вкладишів може зумовлювати надмірну сухість шкіри слухового проходу. Усе це в комплексі порушує механізм відторгнення відмерлих клітин шкіри разом із вушною сіркою і закінчується надмірним скупченням останньої в середині вушного каналу;
• несприятливі фактори виробничого середовища — висока запиленість повітря на робочих місцях. Велика кількість дрібних частинок пилу, що потрапляють до зовнішнього слухового проходу, порушують нормальний процес самоочищення та евакуації надлишкової кількості сірки;
• аномальний температурний режим — тривале перебування в умовах аномально високої або низької температури, різкі температурні перепади викликають порушення терморегуляції організму, що відбивається, зокрема на роботі сальних церумінозних залоз, що продукують вушну сірку;
• деякі водні види спорту (плавання, дайвінг);
• сторонній предмет у середині зовнішнього слухового проходу — часто застрягають ватяні тампони, дрібні бусинки та комахи. Подібні сторонні предмети порушують нормальний відтік сірки та викликають подразнення тканин вуха.

Ознаки сірчаної пробки

На ранніх стадіях сірчана пробка може не проявляти себе, розвиваючись без жодних проявів. Надалі з’являється характерна симптоматика:

• дискомфорт у вусі — пацієнт скаржиться на відчуття закладеності, стороннього тіла, переповненості одного вуха. Вираженість дискомфорту, як правило, поступово збільшується з часом, хоча може виявлятися раптово, наприклад, після попадання води;
• порушення звукосприйняття різноманітні. Може з’являтися монотонний низькочастотний шум, лунання власного голосу, часткова втрата слуху внаслідок порушення звукопроведення зовнішним слуховим проходом;
• больовий синдром — при значному скупченні сірка чинить тиск на стінки слухового проходу та барабанну перетинку, розтягуючи тканини та подразнюючи нервові закінчення. Це викликає розвиток характерного тупого ниючого болю у вусі, який може іррадіювати у скроневу ділянку, шию або потилицю. Вираженість болю збільшується при жуванні, ковтанні та закиданні голови.

Крім типових симптомів сірчаної пробки, у частини пацієнтів можливі рідкісні прояви хвороби, які зумовлені подразненням барабанної перетинки та рефлекторною реакцією організму:

• головний біль — при значному скупченні сірки вона починає чинити тиск на барабанну перетинку, унаслідок чого розвивається стійкий ниючий головний біль. Як правило, він локалізується у скроневій ділянці на стороні ураженого вуха;
• запаморочення та нудота — пов’язані з подразненням вестибулярного апарату через механічний тиск на перетинку;
• кардіологічні симптоми — іноді фіксують відчуття серцебиття, перебої, почуття «завмирання» серця;
• кашель, що розвивається без видимих причин дихальної системи. Такий кашель має рефлекторний характер і зумовлений барабанно-перетинчастим подразненням.

Варто зазначити, що через сірчана пробка вухо болить не завжди. За інших симптомів, особливо рефлекторних, пацієнти рідко звертаються за медичною допомогою до отоларинголога, що загрожує розвитком ускладнень.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу сірчаної пробки у вусі необхідно виконати оториноскопію або отомікроскопію — огляд зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки за допомогою спеціальних приладів.

Під час дослідження звертають увагу на такі ознаки:

• локалізацію та об’єм сірчаних мас — вони можуть частково або повністю блокувати просвіт слухового проходу, прилягаючи до його стінок;
• колір секрету може варіювати від світло-жовтого до темно-коричневого відтінків;
• консистенцію і рухливість — за щільністю розрізняють м’яку, щільну та кам’янисту сірку — консистенція змінюється з часом: вона підсихає, стає нерухомою, щільно фіксуючись до епітелію. У місці прикріплення можливий розвиток ерозій та виразок.

Диференційна діагностика

Больовий синдром може розвиватися не тільки при подразненні барабанної перетинки сірчаними масами, а й за інших патологічних станів. Причини патології представлені в табл. 1.

Лікування

Основним методом лікування сірчаної пробки є його видалення із зовнішнього слухового проходу. Перед його вилученням необхідно попередньо розм’якшити сірчані маси. Це пов’язано з тим, що видалення щільної сірчаної пробки не тільки супроводжується неприємними суб’єктивними відчуттями, але і становить небезпеку пошкодження шкіри слухового проходу, барабанної перетинки та структур середнього вуха.

Після видалення сірчаної пробки можна фіксувати тимчасовий шум у вухах, відчуття закладеності вуха. Зазвичай такі симптоми зникають протягом кількох днів після маніпуляції.

Промивання сірчаної пробки

Широко використовується метод видалення сірчаних мас із слухового проходу шляхом його промивання водою під тиском. Перед проведенням подібної процедури важливо з’ясувати в анамнезі, чи не було у пацієнта в минулому травм чи захворювань вуха, які супроводжувалися перфорацією барабанної перетинки. Це важливо для запобігання можливому потраплянню рідини в середнє вухо під час маніпуляції з подальшим розвитком отиту або інших ускладнень. При підозрі на перфорацію барабанної перетинки видалення надмірної кількості сірчаних мас виконують «сухим» методом (кюретажем), за відсутності протипоказань — за допомогою шприца Жане. Однак цю процедуру не можна вважати абсолютно безпечною. Можливі ускладнення внаслідок недотримання порядку проведення процедури:

• травматизація шкіри зовнішнього слухового проходу, барабанної перетинки; пошкодження ланцюжка слухових кісточок;
• розвиток симптомів порушення вестибулярного апарату;
• отит.

Іригація

На сьогодні гарною заміною описаної вище методики є використання іригаторів. У практичній роботі лікарів-оториноларингологів широко використовують електронні іригатори, принцип роботи яких заснований на імпульсній подачі рідини під тиском та регулюванні сили струменя. Переваги цього методу:

• більш щадний та безпечний метод порівняно з промиванням шприцом, оскільки знижується ризик травмування барабанної перетинки та слухового проходу;
• кращий контроль спрямування та сили струменя рідини завдяки регулюванню на іригаторі;
• висока ефективність очищення завдяки імпульсній подачі рідини;
• менш виражений дискомфорт для пацієнта.

Аспірація

Видалення сірчаної пробки методом аспірації проводиться під візуальним контролем мікроскопом. Електровідсмоктувач створює локальний негативний тиск у слуховому проході за допомогою всмоктування повітря, видаляючи сірчані маси. Регулювання потужності всмоктування дозволяє підібрати оптимальну силу для виконання маніпуляції у конкретного пацієнта. Важливою перевагою цього методу є можливість використання навіть за наявності перфорації барабанної перетинки.

Кюретаж

Кюретаж — механічне очищення слухового проходу спеціальними мікрохірургічними інструментами (кюретки, щітки, петлі), за допомогою яких лікар відокремлює і витягує сірчану пробку і епітеліальні клітини, що відлущилися. Ця процедура проводиться під візуальним контролем із використанням операційного мікроскопа.

Церуменолізис

Процедура церуменолізису, або розм’якшення сірчаних пробок, заснована на застосуванні спеціальних речовин, які сприяють розчиненню та розрідженню щільних скупчень сірки у вусі.

Для розм’якшення сірчаних пробок у вухах використовують комплексні засоби гігієни, до складу яких входять:

• емоленти — речовини, що зволожують і пом’якшують сірку. В якості емолентів частіше застосовують гліцерин та натуральні олії;
• пенетранти — речовини, що підвищують проникнення активних компонентів углиб сірчаної пробки. Пенетрантами можуть бути гідрокарбонат натрію, карбамід, перекис водню.

Церуменолітичні засоби наносять у слуховий прохід і вони поступово вбираються, розм’якшуючи та розчиняючи сірку. Цей метод можна використовувати як самостійно, так і в комплексній процедурі очищення вуха іншими способами. Перевага церуменолізису — щадний вплив на слизову оболонку слухового проходу.

Лікарські засоби для видалення сірчаних пробок з вух випускають у різних формах: крапель, спрея та розчину. Підбір необхідного препарату в потрібній лікарській формі дозволяє індивідуально підійти до вирішення проблеми сірчаних пробок для кожного пацієнта. Комбіноване застосування медикаментозних та інструментальних методів часто дає найкращі результати.

Ускладнення

За відсутності своєчасної діагностики та лікування ця патологія може давати низку ускладнень, представлених у табл. 2.

Профілактика

Основні профілактичні заходи для запобігання розвитку сірчаної пробки:

• правильна гігієна — важливо регулярно очищати слуховий прохід від сірки, що накопичується, за допомогою спеціальних крапель. Оптимальна періодичність — 1 раз на 1–2 тиж. Не варто намагатися видалити сірку за допомогою сторонніх предметів, які травмують слуховий прохід і просувають секрет глибше до барабанної перетинки;
• догляд після водних процедур — після купання, плавання необхідно видалити вологу, що залишилася у вухах за допомогою м’яких серветок. Скупчення вологи розм’якшує сірчані маси, але після висихання вони агрегуються та ущільнюються;
• профілактика запальних захворювань ЛОР-органів: необхідно своєчасно лікувати хронічні отити, риніти, аденоїди тощо. Ці стани порушують процеси самоочищення у слуховому проході, зумовлюючи застій сірки;
• контроль фонових захворювань — компенсація цукрового діабету, гіпотиреозу та інших ендокринних порушень, що впливають на роботу сальних залоз.

Прогноз

При своєчасній діагностиці та адекватному лікуванні прогноз, як правило, сприятливий. Повне усунення наявної сірчаної маси за відсутності запальних ускладнень закінчується повним відновленням слуху та нормальним функціонуванням вуха.

При запущених формах сірчаної пробки, ускладнених хронічним зовнішнім отитом, прогноз погіршується. На тлі тривалого запалення та травмування відбувається рубцювання, деформація, облітерація слухового проходу, що нерідко супроводжується стійким порушенням слуху.

Крім того, деструктивні зміни шкіри слухового проходу та зниження її еластичності порушують механізм природної евакуації сірки. Унаслідок цього процес стає хронічним. Таким пацієнтам потрібна регулярна допомога лікаря з видалення сірчаних мас.