Синусові тахіаритмії

Содержание

Етіологія та патогенез

Визначення та етіопатогенез різних видів порушень ритму є складною клінічною категорією з різноманітними механізмами, клінічними проявами та прогнозами:

1. Фізіологічна синусова тахікардія: підвищення синусного ритму більше 100 уд./хв, що виникає у відповідь на фізіологічні стимули, такі як фізична активність або емоційний стрес, а також патологічні стани, включаючи лихоманку, гіповолемію, анемію, серцеву недостатність, гіпертиреоз, феохромоцитому чи вплив деяких лікарських засобів.
2. Неадекватна синусова тахікардія: характеризується тривалим та необґрунтованим прискоренням синусного ритму, що не відповідає рівню фізичного навантаження. Цей стан зазвичай пов’язаний з надмірним автоматизмом синусного вузла та його патологічною автономною регуляцією. Найчастіше діагностується у жінок середнього віку.
3. Рецидивна синусова тахікардія: варіант пароксизмальної надшлуночкової тахікардії, при якому збудження циркулює в межах синусного вузла. Органічні серцеві захворювання часто є причиною цього типу тахікардії.
4. Синдром ортостатичної тахікардії: виявляється внаслідок дисфункції вегетативної нервової системи, що призводить до прискорення серцебиття під час переходу з горизонтального положення у вертикальне.

Ці визначення допомагають у розумінні різноманітності серцевих ритмів та їх впливу на здоров’я людини, потребуючи адекватного діагностування та підходу до лікування.

Клінічна картина

Клінічна картина порушень серцевого ритму, таких як неадекватна та рецидивна синусова тахікардія, проявляється різноманітними симптомами, які можуть значно впливати на якість життя пацієнтів:

1. Неадекватна синусова тахікардія: цей стан може виявлятися в різний спосіб, від відсутності симптомів до серйозних порушень, що впливають на здатність пацієнта функціонувати у повсякденному житті. Найчастіші симптоми включають прискорене серцебиття, біль у грудній клітці, задишку, запаморочення та відчуття переднепритомного стану (пресинкопе). Ці прояви не мають пароксизмального характеру, тобто виникають раптово і зникають так само швидко.
2. Рецидивна синусова тахікардія: цей тип тахікардії характеризується пароксизмальними симптомами, аналогічними іншим формам пароксизмальної тахікардії. Синкопальні стани (непритомність) фіксуються рідко, оскільки частота серцевих скорочень рідко перевищує 180 уд./хв. Симптоми можуть включати раптові напади прискореного серцебиття, які можуть спричинити тривогу та дискомфорт у пацієнта.

При цих станах потрібен уважний підхід у діагностиці та лікуванні, оскільки вони можуть значно впливати на функціональну активність та загальне самопочуття пацієнтів.

Діагностика

При діагностиці порушень синусного ритму, таких як неадекватна та рецидивна синусова тахікардія, потрібен точний підхід, що ґрунтується на різних методах:

1. Неадекватна синусова тахікардія:

• • виключення загальносистемних причин: важливо виключити такі фактори, як лихоманка, анемія, гіпертиреоз та інші системні стани, які можуть викликати прискорене серцебиття;
  • ЕКГ-моніторинг: спостереження за стійкою синусовою тахікардією зі швидкістю понад 100 уд./хв протягом дня. Форма зубців Р при цьому не відрізняється від такої за нормального синусного ритму;
  • відповідь на фізичну активність та нічну нормалізацію: надмірна реакція серцевого ритму на активність та її нормалізація під час сну також є ключовими діагностичними ознаками.

2. Рецидивна синусова тахікардія:

• • діагностика за допомогою електрокардіографії (ЕКГ) та електрофізіологічного дослідження (ЕФД): за допомогою цих методів можна точно визначити характер аритмії та її джерело;
  • стимуляційні тести: тахікардія може бути викликана та припинена за допомогою програмованої електричної стимуляції передсердь;
  • реакція на масаж каротидного синусу або аденозину: швидке припинення тахікардії після застосування цих маніпуляцій також підтверджує діагноз.

Ці підходи до діагностики дозволяють лікарям точно визначити тип тахікардії та найкращий метод лікування, адаптований до кожного конкретного випадку.

Лікування

При лікуванні неадекватної та рецидивуючої синусової тахікардії потрібен індивідуалізований підхід з огляду на часту неефективність або погану переносимість традиційних терапевтичних засобів:

1. Неадекватна синусова тахікардія:

• • івабрадин: цей препарат сповільнює серцевий ритм без впливу на скоротливість міокарда;
  • блокатори β-адренорецепторів: можна застосовувати як у монотерапії або в комбінації з івабрадином для досягнення кращого контролю за частотою серцевих скорочень;
  • блокатори кальцієвих каналів: незважаючи на те, що вони можуть бути менш ефективними або погано переносяться, в деяких випадках вони все ж таки можуть бути розглянуті як варіант лікування;
  • черезшкірна абляція: розглядається як варіант для найбільш стійких до лікування випадків, коли інші методи виявляються неефективними.

2. Рецидивна синусова тахікардія:

• • активація вагусного нерва: застосування методів, таких як маневр Вальсальви або масаж каротидного синуса при нападах для негайного зниження частоти серцевих скорочень;
  • тривала терапія: блокатори β-адренорецепторів, верапаміл, дилтіазем, а також дигоксин або аміодарон можуть бути ефективними в управлінні цим станом, особливо при частих рецидивах;
  • черезшкірна абляція: це інвазивна процедура, яка може бути запропонована у випадках, коли медикаментозне лікування не приносить очікуваного результату.

За цих методів лікування потрібний ретельний розгляд усіх аспектів здоров’я пацієнта та його попередньої відповіді на лікування, щоб максимізувати ефективність терапії та мінімізувати ризики.