Що таке орнітоз?

Орнітоз, або пситтакоз, є зоонозним бактеріальним інфекційним захворюванням, яке викликають Chlamydia psittaci. Пситтакоз також називають «папугою», це захворювання передається при контакті з інфікованими птахами. Вони служать основним епідеміологічним резервуаром, і зазвичай джерелом зараження є птахи ряду Psittaciformes (папуги лорі, какаду і хвилясті) і Galliformes (кури, індички, фазани), але цей патологічний стан може розвинутися у будь-якого виду птахів.

Орнітоз: шляхи передачі

Передача інфекції людині відбувається під час прямого контакту з інфікованими птахами.

Орнітоз також може розвиватися в результаті непрямого впливу через фактори навколишнього середовища, наприклад, при вдиханні аерозолів, що містять частинки калу, сечі, респіраторних, виділень очей та інших від інфікованих птахів.

Домашній птах періодично стає причиною спалахів орнітозу серед птахівників.

Орнітоз передається від людини до людини?

У науковій літературі повідомлялося про передачу вірусу від людини до людини, але це вважається дуже рідкісним явищем.

Етіологія

С. Psittaci — це грамнегативна облігатна внутрішньоклітинна бактерія ссавців та птахів з множинними генотипами, яку можна секвенувати за допомогою генотип-специфічної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі для ідентифікації та епідеміологічних досліджень. Кожен генотип пов’язаний з конкретною твариною-хазяїном, вони можуть передаватися людині, викликаючи орнітоз. Сьогодні відомо 10 генотипів, заснованих на секвенуванні гена ompA.

Як зазначено вище, контакт із птахами є основним фактором ризику розвитку орнітозу у людини.

У дослідженнях госпіталізованих пацієнтів із пневмонією встановлено, що пситтакоз є етіологічним агентом менш ніж у 5% усіх випадків.

Пситтакоз зазвичай має спорадичний характер, проте повідомлялося про спалахи. Ці спалахи, як правило, пов’язані із зоомагазинами, птахофабриками та ветеринарними установами.

Патофізіологія

Цикл розвитку C. psittaci включає 2 форми — позаклітинне інфекційне елементарне тільце і більш метаболічно активне внутрішньоклітинне сітчасте тіло. Після впливу на еукаріотичну клітину хазяїна інфекційне елементарне тільце ендоцитозується в клітину за допомогою взаємодії з рецептором клітинної мембрани клітини-господаря, тим самим ухиляючись від відповіді імунної системи господаря. Ендоцитоване елементарне тільце збільшується у розмірах, утворюючи метаболічно активне сітчасте тільце.

Ці сітчасті тільця можуть піддаватися бінарному поділу з використанням аденозинтрифосфату (АТФ) клітини-господаря з продукування нових сітчастих тіл. Ці включені сітчасті тільця потім реструктуризуються назад у проміжний стан і, нарешті, елементарні тільця вивільняються в результаті лізису клітин, а також зворотного ендоцитозу, який зумовлює хронічний і безсимптомний перебіг інфекції. Ці вивільнені елементарні тіла потім заражають нові клітини господаря і поширюються гематогенним шляхом у різні системи органів.

Після зараження розвивається реакція гострої фази, опосередкована хемокінами, що призводить до активації запального каскаду та активних форм кисню, який запускає подальше залучення та накопичення фагоцитів та імунних клітин із кровотоку на місце інфекції. Вважається, що це зумовлює ушкодження тканин та руйнування альвеолярно-капілярної мембрани, що є причиною гематогенного поширення C. Psittaci. Локалізована інфекція і запальний каскад також призводять до створення відносного бар’єру для перенесення кисню в середині альвеол, що зумовлює гіпоксемію й обмеження податливості легень, а також, як наслідок, альвеолярну гіповентиляцію.

Як виявити орнітоз у людини?

Орнітоз: історія хвороби

Для встановлення діагнозу найважливіше значення має історія хвороби: слід ретельно зібрати анамнез з особливою увагою до професійної діяльності, історії подорожей та хобі пацієнта — важливо виявити будь-який контакт із потенційно зараженими птахами.

Орнітоз: інкубаційний період

Середній період інкубації становить 5–14 днів. Максимальний інкубаційний період при орнітозі — 1 міс.

Орнітоз: симптоми

Симптоми орнітозу переважно респіраторні. Після реплікації в дихальній системі інфекція може поширюватися гематогенно та уражувати багато систем органів.

Початок розвитку захворювання зазвичай гострий, із підвищення температури тіла до фебрильних чи підвищених фебрильних значень. Характерний грипоподібний синдром, що характеризується головним болем, гарячкою, ознобом, міалгіями та кашлем. Кашель зазвичай непродуктивний. Також характерні нудота та блювання, діарея. Можливі біль у горлі, гіперемія обличчя, склер та кон’юнктив, загальна слабкість.

Інші ознаки орнітозу включають зміну психічного статусу, легку форму ригідності шиї, світлобоязнь, гепатоспленомегалію. Також може проявлятися плямисто-папульозний або розеольозний висип. При вираженому головному болю та шлунково-кишкових симптомах у відповідних клінічних умовах слід провести обстеження на пситтакоз.

Цей патологічний стан може уражати різні системи органів із відповідними симптомами та ознаками, такими як:

• прояви з боку центральної нервової системи: менінгоенцефаліт, мозочкова атаксія, параліч черепно-мозкових нервів, поперечний мієліт, синдром Гієна-Барре та епілептичний статус.
• Респіраторні прояви пневмонії, гострого респіраторного дистрес-синдрому, дихальної недостатності та септичного шоку. Пневмонія зазвичай дрібноосередкова або сегментарна, рідше — зливна, протікає без явної задишки та виражених фізикальних ознак. При приєднанні вторинної бактеріальної інфекції розвиваються задишка, кашель із відходженням мокротиння. Можливий розвиток плевриту.
• Серцеві прояви трапляються рідко, але можуть включати міокардит, перикардит, ендокардит з негативною культурою та аортит.
• Ниркові та шлунково-кишкові прояви включають гострий інтерстиціальний нефрит, гостру ниркову недостатність, гломерулонефрит, гепатит та панкреатит.
• Гематологічні прояви включають синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), спленомегалію та гемофагоцитарний синдром.
• Ревматологічні прояви включають реактивний артрит та поліартеріїт.

При фізичному огляді при аускультації легень можуть виявлятися хрипи або ознаки ущільнення легень.

Гепатоспленомегалія розвивається у 10% пацієнтів із орнітозом.

Серцеві тони зазвичай ослаблені, можливий розвиток синусової брадикардії, зниження рівня артеріального тиску.

Також фіксуються дисоціація пульсу та температури тіла (гарячка без тахікардії): в одному дослідженні встановлено наявність відносної брадикардії у пацієнтів з пситтакозом, що досягає 71% (34 із 48 пацієнтів).

Можлива різна тривалість перебігу захворювання (таблиця). При гострому орнітозі підвищена температура тіла зазвичай нормалізується через 1–2 тиж, зміни в легенях можуть зберігатися до 1 міс. При хронічній формі орнітозу характерні рецидиви, астеновегетативні порушення, формування пневмосклерозу.

Обстеження на орнітоз повинно включати:

• загальний аналіз крові (кількість лейкоцитів у межах норми з токсичними грануляціями чи зсувом вліво). Лейкоцитоз фіксується нечасто. Підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).
• Підвищення рівня С-реактивного білка (СРЛ).
• Біохімічний аналіз крові — рівень креатину зазвичай підвищений.
• Визначення рівня електролітів у плазмі крові — часто фіксується гіпонатріємія.
• Функціональні показники печінки, зокрема аспартат- та аланінамінотрансфераза та гамма-глутамілтранспептидаза (АсАТ, АлАТ, ГГТ) найчастіше підвищені.
• Рентгенографію грудної клітини — можуть бути виявлені дольові інфільтрати. За допомогою комп’ютерної томографії (КТ) грудної клітки часто виявляють одностороннє ураження легень, причому більш ніж у 50% всіх випадків ураження однієї частки.
• У спинномозковій рідині виявляється підвищений вміст білка без значного збільшення кількості лейкоцитів.
• Аналізи на орнітоз у людини: серологічні тести на пситтакоз включають тест на зв’язування комплементу (CF) та мікроімунофлуоресцентний тест на антитіла (MIF) з парними сироватками. Тестування MIF є більш чутливим і специфічним для C. psittaci порівняно з CF. Тест MIF з титром антитіл до імуноглобуліну (Ig)M ≥16 або 4-кратним підвищенням титру антитіл з інтервалом у 2 тиж вважається діагностичним для орнітозу. Тест на CF не розрізняє види хламідій і набагато менш специфічний для орнітозу, діагностичним порогом є 4-кратне підвищення антитіл титру з інтервалом у 2 тиж.
• Можуть застосовуватися методи полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) на основі ДНК. ПЛР-тестування є високонадійним та швидким методом порівняно з традиційним серологічним тестуванням.
• Метагеномне секвенування нового покоління (mNGS) є точним та надійним методом діагностики орнітозу при позалікарняній пневмонії. Обмеження на його використання як широко поширений і надійний діагностичний інструмент включають високу вартість і відсутність авторитетної настанови для інтерпретації його результатів.
• Бактеріологічний посів — найбільш специфічний та точний метод діагностики орнітозу; однак для виділення C. psittaci потрібне приміщення 3-го рівня біобезпеки через ризик передачі збудника лабораторному персоналу.

Інфекціоніст може визначити, який саме аналіз слід здати на орнітоз.

Орнітоз: протокол діагностики

Центри з контролю та профілактики захворювань (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) опублікували рекомендації з діагностики орнітозу. У відповідному клінічному сценарії діагноз встановлюється відповідно до будь-якого з критеріїв, перерахованих нижче:

• ідентифікація збудника у виділеннях з органів дихання;
• 4-кратне або більше підвищення титру антитіл між зразками сироватки, зібраними з інтервалом у 2 тиж за допомогою тесту зв’язування комплементу (CFT) або мікроімунофлуоресценції (MIF);
• титр IgM, виявлений за допомогою MIF, 1:16 або вище.

Орнітоз у людини: лікування

Рекомендується застосування антибіотиків тетрациклінового ряду, особливо доксицикліну, як терапія, якій віддають перевагу.

Доксициклін застосовують по 100 мг перорально або внутрішньовенно кожні 12 год протягом 7–10 днів.

Бета-лактамні антибіотики є неефективними при терапії орнітозу.

У період вагітності та у пацієнтів, яким доксициклін протипоказаний, рекомендовані макролідні антибіотики:

• азитроміцин (5-денний курс за наявності клінічної відповіді);
• еритроміцин — 7-денний курс.

Антибіотики 3-го ряду, активні проти C. psittaci, включають фторхінолони, які менш ефективні, ніж тетрацикліни та макроліди.

Орнітоз у дітей: особливості лікування

Антибіотиками вибору є макроліди. Застосування доксицикліну можливе за відсутності ефективності макролідів та після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь.

Також показана симптоматична терапія із застосуванням жарознижувальних засобів (парацетамолу, ібупрофену) для усунення лихоманки.

Диференційна діагностика

• Мікоплазмова пневмонія.
• Легіонельозна пневмонія.
• Ку-гарячка (Coxiella burnetii).
• Туляремія (Francisella tularensis).
• Грип.
• Гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ).
• Лептоспіроз.
• Туберкульоз легень.
• Черевний тиф.
• Бруцельоз.
• Бактеріальна пневмонія.
• Грибкова пневмонія.
• Вірусна пневмонія (COVID-19, H1N1 та ін.).

Чим небезпечний орнітоз? Ускладнення захворювання

• Гострий респіраторний дистрес-синдром.
• Дихальна недостатність.
• Ендокардит.
• Міокардит.
• Сепсис.
• ДВЗ-синдром.
• Менінгоенцефаліт.
• Гепатит.
• Панкреатит.
• У поодиноких випадках у пацієнта може фіксуватися блискавичний перебіг захворювання, що характеризується поліорганною недостатністю.
• Гестаційний орнітоз трапляється рідко, але може призводити до смерті плода і матері.

Профілактика

За даними CDC, запобіжні заходи при ізоляції та контактній профілактиці не показані при орнітозі, оскільки передача від людини до людини відбувається вкрай рідко.

Пацієнти та населення загалом повинні бути поінформовані про правильне поводження та чищення птахів та пташиних клітин, щоб контролювати рівень зараженості та поширення цього патологічного стану. Правильний догляд за домашніми птахами та правила захисту працівників птахівництва можуть значно знизити рівень захворюваності, пов’язаний із орнітозом.

Особи з групи ризику, а також медичні працівники повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми цієї патології.

Рекомендуються карантин птахів, які контактували з інфікованими особами, та ізоляція хворих птахів з ознаками орнітозу, а також проведення відповідних заходів дезінфекції на всіх відкритих поверхнях.