Кома

Содержание

Визначення. Причини

Кома — це стан глибокої втрати свідомості, при якому людина не реагує на зовнішні подразники, не здатна прокидатися і не виконує цілеспрямованих дій. Кома виникає внаслідок тяжкого порушення роботи головного мозку, коли його функції дуже пригнічені.

Причини коми можуть бути різноманітними:

1. Травми голови: сильні удари або пошкодження головного мозку можуть спричинити набряк або крововилив, що призводить до порушення роботи головного мозку та коми.
2. Інсульт: порушення кровообігу в головному мозку, спричинене тромбозом або крововиливом, може призвести до коми через ураження ділянок головного мозку, відповідальних за свідомість.
3. Інфекції: тяжкі інфекції, такі як менінгіт або енцефаліт, можуть пошкодити мозкові тканини та спричинити коматозний стан.
4. Метаболічні порушення: гіпоглікемія (низький рівень глюкози в плазмі крові), гіпоксія (нестача кисню), тяжка ниркова або печінкова недостатність можуть порушити роботу головного мозку та призвести до коми.
5. Токсична дія: отруєння алкоголем, наркотиками або іншими токсичними речовинами може пригнічувати функції головного мозку та спричинити втрату свідомості.
6. Пухлини головного мозку: зростання пухлин може стискати структури головного мозку, що призводить до коми.
7. Судомні розлади: тяжкі або тривалі напади епілепсії можуть призвести до коматозного стану.

Кома — це не самостійне захворювання, а симптом серйозних патологічних станів, що потребують негайного медичного втручання.

Перша допомога

Надання першої допомоги — критично важлива навичка, яка може врятувати життя в екстреній ситуації. Ось базові кроки, які необхідно зробити під час надання допомоги:

1. Оцінка стану пацієнта: першим кроком є оцінка стану пацієнта за схемою ABCD та BLS (Basic Life Support — основна життєзабезпечувальна реанімація).

ABCD

• A (Airway): переконайтеся, що дихальні шляхи пацієнта вільні. Якщо є перешкоди або пацієнт у несвідомому стані, їх необхідно усунути.
• B (Breathing): перевірте, чи дихає людина. Якщо дихання відсутнє, почніть штучну вентиляцію легень.
• C (Circulation): оцініть наявність пульсу. Якщо серцебиття відсутнє, приступіть до непрямого масажу серця.
• D (Disability): швидко оцініть рівень свідомості та можливі неврологічні пошкодження.

BLS

BLS (Basic Life Support) — базовий рівень невідкладної медичної допомоги, який надається постраждалим при життєзагрозливих станах до прибуття професійних медичних служб. BLS включає базові техніки, спрямовані на підтримку життєво важливих функцій організму, таких як дихання та кровообіг, і може застосовуватися як медичними працівниками, так і особами без спеціальної медичної освіти, які пройшли навчання.

Основні елементи BLS:

• оцінка стану постраждалого: це перший крок у наданні допомоги. Необхідно переконатися, що навколишнє середовище безпечне, потім підійти до потерпілого та оцінити його реакцію, дихання та наявність пульсу;
• серцево-легенева реанімація (СЛР): якщо потерпілий не дихає або відсутній пульс, негайно починають СЛР, яка включає:

• • непрямий масаж серця: компресії грудної клітки для відновлення кровообігу;
  • штучне дихання (за необхідності): метод вентиляції легень з метою насичення організму киснем;
• використання автоматичного зовнішнього дефібрилятора (АЗД): якщо дефібрилятор доступний, його необхідно застосувати якнайшвидше при зупинці серця, щоб відновити нормальний ритм серця за допомогою електричного розряду;
• підтримка прохідності дихальних шляхів: важливо стежити, щоб дихальні шляхи постраждалого залишалися відкритими для надходження повітря. Це може включати нахил голови назад та підняття підборіддя, щоб уникнути западання язика.

Ключові принципи BLS:

• алгоритм C-A-B (компресії — дихальні шляхи — дихання) замінив попередній алгоритм A-B-C. Це означає, що при наданні першої допомоги увага насамперед зосереджується на компресіях грудної клітки, а потім на підтримці прохідності дихальних шляхів та вентиляції легень;
• час має вирішальне значення: ранній початок реанімації значно підвищує шанси на виживання;
• командна робота: в екстрених ситуаціях важлива взаємодія між людьми, які надають допомогу, особливо якщо потрібне одночасне виконання кількох дій, таких як СЛР та підготовка дефібрилятора.

Навчання навичок BLS зазвичай відбувається на спеціальних курсах, де учні відпрацьовують техніку компресій та вентиляції з використанням манекенів, а також навчаються застосовувати дефібрилятор.

BLS — це найважливіший набір навичок, який може врятувати життя людини в критичній ситуації, і його може засвоїти кожен.

2. Захист від екстремальних температур: накрийте хворого від сильного холоду чи спеки. Використовуйте ковдри, куртки або інші засоби для збереження температури тіла в нормі.
3. Позиція безпеки: якщо пацієнт не має видимих травм і дихає самостійно, покладіть його у стабільне бічне положення (позиція безпеки). Це допомагає запобігти закупорюванню дихальних шляхів язиком або аспірації блювотними масами. Перевертайте пацієнта з боку на бік кожні 30 хв для запобігання пролежням та підтримці комфорту.

Кожен із цих кроків є важливим для забезпечення життєво важливих функцій постраждалого та мінімізації можливих ускладнень до прибуття медичної допомоги. Завжди викликайте екстрені служби у разі серйозних травм або якщо стан потерпілого викликає занепокоєння.

Алгоритм дій у кареті швидкої допомоги

У кареті швидкої допомоги кожна дія рятувальника є критично важливою для підтримки життя пацієнта. Ось алгоритм дій, який допомагає медичним працівникам ефективно оцінити стан пацієнта та зробити необхідні кроки для його стабілізації:

1. Оцінка стану пацієнта за схемою ABCD (див. вище).
2. Відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів: забезпечте прохідність дихальних шляхів, використовуючи відповідні методи залежно від ситуації та кваліфікації. Стабілізуйте шийний відділ хребта у разі травм.
3. Встановлення внутрішньовенного доступу: введіть внутрішньовенний катетер для швидкого введення лікарських засобів і розчинів.
4. Моніторинг життєвих параметрів: безперервно контролюйте життєві показники, такі як дихання, пульс, артеріальний тиск, рівень кисню в крові (SaO₂) за допомогою пульсоксиметра та проводьте електрокардіографію (ЕКГ).
5. Захист від екстремальних температур: забезпечте захист пацієнта від перегріву або переохолодження, використовуючи відповідні теплоізоляційні матеріали або охолоджувальні пристрої.

При наданні першої допомоги та оцінці пацієнта у критичному стані, особливо у випадках, коли є підозра на неврологічні порушення чи травми голови, слід проводити ретельне та систематичне обстеження. Ось кроки, які мають бути зроблені:

• оцінка стану свідомості:
  • використовуйте шкалу Глазго для оцінки глибини коми та реакцію на різні стимули: голос, дотик і біль. Шкала Глазго враховує вербальну реакцію, моторну реакцію та відкриття очей. Максимальний бал, що вказує на ясну свідомість, становить 15 балів, а мінімальний — 3 бали, що вказує на глибоку кому;
  • регулярно повторюйте обстеження, щоб відслідковувати зміни в стані свідомості та ефективність заходів, що здійснюються;
• детальне неврологічне обстеження:
  • важливо оцінити ширину зіниць та їхню реакцію на світло, симетрію повік, положення очних яблук та їх руху для виявлення можливих неврологічних порушень;
  • перевірте наявність менінгеальних симптомів, які можуть вказувати на менінгіт;
  • якщо доступно і ви маєте відповідні навички, оцініть очне дно на предмет набряку диска зорового нерва, що може бути ознакою підвищеного внутрішньочерепного тиску. У деяких випадках може бути використано ультразвукове дослідження (УЗД) для цієї мети;
• допоміжні дослідження:
  • ЕКГ: важливо виключити будь-які серцеві аномалії, особливо якщо пацієнт відчуває біль у грудях або інші симптоми, які можуть вказувати на порушення з боку серця;
  • тестування глікемії: використовуйте глюкометр для визначення рівня глюкози у плазмі крові. У випадках крайньої гіпоглікемії без можливості негайного лабораторного підтвердження рекомендується введення глюкози внутрішньовенно або глюкагону підшкірно. Це критично важливо, оскільки як гіпо-, так і гіперглікемія можуть викликати зміни у стані свідомості і навіть кому.

Кожен із цих кроків є частиною комплексної стратегії оцінки та лікування пацієнтів у критичному стані, що вимагає від медичних працівників уважності та компетентності.

Алгоритм дій у лікарні

При оцінці та лікуванні пацієнта у коматозному стані необхідно застосувати комплексний підхід, що включає діагностичні дослідження, щоб точно визначити причину коми та розробити відповідний план лікування. Ось докладний опис процедур:

1. Оцінка стану пацієнта:

• • дотримуйтесь алгоритму ABCD, щоб оцінити та стабілізувати життєво важливі функції;
  • забезпечте прохідність дихальних шляхів, підтримку дихання та циркуляції, за потреби почніть серцево-легеневу реанімацію.

2. Допоміжні дослідження:

• лабораторні дослідження:
  • загальний аналіз крові: лейкоцитоз може вказувати на нейроінфекцію;
  • біохімічні дослідження плазми крові: оцініть рівні глюкози, натрію, калію, аміаку, сечовини, креатиніну, лактату та кальцію для діагностики різних типів коми (наприклад уремічна, печінкова, гіпоксична);
  • артеріальна газометрія: виявлення гіперкапнії, гіпоксемії та ацидозу;
  • загальний аналіз сечі: на наявність кетонемії та інколи глюкозурії;
  • люмбальна пункція: аналіз спинномозкової рідини для діагностики менінгіту чи енцефаліту;
  • токсикологічні дослідження: при підозрі на отруєння, з можливістю застосування налоксону або флумазенілу у відповідних індикаціях;
• візуалізаційні дослідження:
  • комп’ютерна томографія (КТ) голови: за її допомогою можна виявити внутрішньочерепні кровотечі або набряк головного мозку;
  • рентген грудної клітки: оцінка наявності ателектазів та інших аномалій, які, можливо, потребують бронхоскопії.

3. Диференціальна діагностика та етіотропне лікування:

• • проведіть диференціальну діагностику, використовуючи клінічні та діагностичні дані, для ідентифікації основної причини коми;
  • на основі діагнозу почніть лікування, спрямоване на усунення першопричини коми, наприклад такої, як інфекція, токсична дія, метаболічне порушення або нейрологічний стан.

Ці заходи допоможуть як стабілізувати стан пацієнта, так і встановити точну причину коматозного стану для наступного адекватного лікування.