порушення функції нирок
Хлорталідон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями нирок.
У пацієнтів із легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну становить 30-60 мл/хв та/або креатинін плазми крові становить 1,1–1,8 мг/100 мл) дозування має бути скориговано відповідно до терапевтичних потреб та переносимості (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну становить нижче 30 мл/хв та/або сироватковий креатинін — вище 1,8 мг/100 мл) тіазидні діуретики та аналоги тіазиду, включаючи хлорталідон, втрачають сечогінну дію (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Тіазиди можуть спричиняти азотемію у пацієнтів із захворюваннями нирок. Кумулятивний ефект препарату може виникнути у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Якщо ниркова недостатність прогресує, що характеризується збільшенням загального вмісту азоту в крові без білкового азоту, необхідно прийняти рішення про доцільність подальшого лікування. Варто розглянути питання припинення діуретичної терапії.
При хронічному зловживанні діуретиками може виникнути псевдо-синдром Барттера, що супроводжується розвитком набряку. Набряк – це прояв збільшення рівня реніну, що призводить до вторинного гіперальдостеронізму.
Гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ посилюється препаратами, що підвищують активність реніну у плазмі крові (діуретики). Тому терапію діуретиком слід припинити за 2-3 дні до лікування інгібітором АПФ, щоб зменшити ризик гіпотензії на початку терапії.
Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома
Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду, можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають стрімкий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату.
Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до необоротної втрати зору. Основне лікування — це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Порушення функції печінки
Хорталідон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть незначні зміни водно-електролітного балансу внаслідок впливу тіазидних діуретиків, особливо у пацієнтів із цирозом печінки, можуть спричинити розвиток печінкової коми (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Метаболічні та ендокринні порушення
Пацієнти з цукровим діабетом або подагрою потребують особливої уваги.
Терапія тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. У пацієнтів із цукровим діабетом може спостерігатися порушення метаболізму, тому може знадобитися коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Під час терапії хлорталідоном може проявлятися латентний цукровий діабет.
Рівень сечової кислоти в крові може зростати під час лікування хлорталідоном, але напади подагри рідко виникають під час тривалої терапії.
У пацієнтів, які тривалий час лікуються тіазидними та тіазидоподібними діуретиками, спостерігали незначне та частково оборотне підвищення рівня загального холестерину, ЛПНЩ або тригліцеридів у плазмі крові.
Електролітні порушення
Під час лікування сечогінними препаратами слід через відповідні інтервали визначати сироваткові електроліти (особливо калій, натрій, кальцій).
Постійний контроль сироваткових електролітів особливо важливий у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з асцитом внаслідок цирозу печінки та пацієнтів із нефрогенними набряками. За таких умов хлорталідон можна застосовувати лише під ретельним контролем і лише пацієнтам, у яких рівень сироваткового калію знаходиться у межах норми та немає ознак дегідратації.
Тіазидні діуретики, включаючи хлорталідон, можуть спричиняти порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками порушення водно-електролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль у м’язах або судоми, м’язова слабкість, гіпотонія, олігурія, тахікардія та порушення з боку ШКТ, такі як нудота та блювання.
Гіпокаліємія також може підвищити чутливість міокарда до серцевих глікозидів та спичинити їх токсичну дію.
Найбільший ризик розвитку гіпокаліємії у пацієнтів із цирозом печінки, у пацієнтів із підвищеним діурезом, у пацієнтів без достатнього споживання електролітів та у пацієнтів, які лікуються кортикостероїдами, АКТГ, серцевими глікозидами або проносними засобами (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Такі пацієнти потребують ретельного нагляду.
Як для всіх тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, калійурез, спричинений хлорталідоном, залежить від дози, і його ступінь змінюється індивідуально. При дозуванні 25 мг на добу зниження концентрації калію в плазмі крові в середньому становить 0,5 ммоль/л. При тривалому лікуванні концентрацію калію в плазмі крові слід визначати на початку лікування, а потім через 3–4 тижні. Надалі при відсутності інших факторів, що впливають на рівень калію (наприклад, блювання, діарея, зміни функції нирок), рівень калію в плазмі крові можна визначати кожні 4–6 міс.
У разі потреби хлорталідон можна поєднувати з пероральними калійвмісними препаратами або калійзберігаючими діуретиками (наприклад, з триамтереном). У разі комбінованої терапії слід контролювати рівень калію в плазмі крові. Якщо гіпокаліємія супроводжується клінічними симптомами (наприклад, м’язовою слабкістю, парезом та змінами на ЕКГ), застосування хлорталідону необхідно припинити.
Комбінацію препаратів хлорталідону та калію або калійзберігаючих діуретиків не слід застосовувати пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, якщо така комбінація не є життєво необхідною.
У спекотну погоду у пацієнтів з набряками може виникнути дилюційна гіпонатріємія. Дефіцит хлоридів зазвичай легкий і не потребує лікування.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики, включаючи хлорталідон, можуть знижувати екскрецію кальцію із сечею та спричиняти тимчасове і незначне підвищення сироваткового кальцію без відомих порушень обміну кальцію. Значна гіперкальціємія може бути ознакою латентного гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити хлорталідон.
Показано, що тіазидні та тіазидоподібні діуретики посилюють виведення магнію із сечею. Це може призвести до гіпомагніємії.
Серцева недостатність
У пацієнтів із вираженою серцевою недостатністю можливе зниження всмоктування хлорталідону.
Інші
Реакції гіперчутливості можуть виникати у пацієнтів з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі або без обтяженого алергологічного анамнезу.
Спеціальні застереження
Під час терапії хлорталідоном слід регулярно перевіряти рівень сироваткових електролітів (особливо калію, натрію, іонів кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів (холестерину та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози крові.
Необхідно рекомендувати споживання достатньої кількості рідини пацієнтами під час лікування хлорталідоном, а також вживання їжі, що багата калієм (банани, овочі, горіхи) через збільшення втрат калію.
Лікування високого АТ хлорталідоном вимагає регулярних медичних оглядів.
Терапію хлорталідоном слід припинити при:
– стійких до терапії порушеннях електролітного балансу;
– реакціях гіперчутливості;
– виражених скаргах з боку ШКТ;
– розладах з боку ЦНС;
– панкреатиті;
– порушеннях з боку системи крові (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія);
– гострому холециститі;
– виникненні васкуліту;
– загостренні наявної короткозорості;
– рівні креатиніну в плазмі крові вище 1,8 мг/100 мл або кліренсі креатиніну нижче 30 мл/хв.
Застосування з метою допінгу
Застосування хлорталідону може призвести до позитивних результатів допінгового контролю. Неможливо виключити негативні наслідки та серйозні ризики для здоров’я від застосування хлорталідону як допінгового засобу.
Допоміжні речовини
Таблетки Таліпрес Асіно містять лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Хлорталідон не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.
Хлорталідон, як і інші діуретики, може зменшити плацентарний кровотік. Тіазиди та похідні тіазидів також проникають у кровообіг плода і можуть спричиняти електролітні порушення. Відомо, що існують повідомлення про тромбоцитопенію у новонароджених, пов’язану із застосуванням тіазидних діуретиків.
Період годування груддю. Хлорталідон проникає у грудне молоко. Жінкам, які годують груддю, не слід приймати хлорталідон або необхідно утримуватися від годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Через виникнення різних індивідуально зумовлених реакцій можливе порушення швидкості реакції, що може призвести до неможливості брати активну участь у дорожньому русі, керувати транспортними засобами або працювати без стійкої опори. Це особливо виражено на початку лікування, при збільшенні дози, у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами, при зміні препаратів і при одночасному прийомі з алкоголем.

Діагнози, при яких застосовують Таліпрес® Асіно

Діагнози, при яких застосовують Таліпрес^® Асіно