ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Амантадин має різні фармакологічні властивості. Він має непряму властивість агоніста стріарного допамінового рецептора. Дослідження на тваринах показали, що амантадин збільшує позаклітинну концентрацію допаміну як шляхом збільшення вивільнення допаміну, так і шляхом блокади зворотного захоплення у пресинаптичних нервових клітинах. У терапевтичних концентраціях амантадин інгібує вивільнення ацетилхоліну, опосередкованого NMDA-рецепторами, і в такий спосіб може чинити антихолінергічну дію. Амантадин має ефект синергічної дії з L-допою.
Фармакокінетика. C_max у плазмі крові досягається через 2-8 год (t_max) після прийому разової дози препарату.
Легкорозчинний амантадину гідрохлорид дає більш високу концентрацію у плазмі крові, ніж менш розчинний амантадину сульфат, для якого пік концентрації (С_max) у плазмі крові настає пізніше, ніж для гідрохлориду. C_max 0,5 мкг/мл досягається після одноразової пероральної дози 250 мг амантадину гідрохлориду.
При прийомі препарату в дозі 200 мг/добу стан рівноважної концентрації досягається через 4-7 днів при концентрації у плазмі 400-900 нг/мл. Після прийому 100 мг амантадину сульфату С_max становить 0,15 мкг/мл.
Загальна абсорбована кількість активної речовини (AUC) є однаковою для двох солей амантадину.
Плазмовий кліренс визначений як ідентичний нирковому кліренсу і становить 17,7 ± 10 л/год у здорових дорослих добровольців.
Уявний об’єм розподілу (4,2 ± 1,9 л/кг) залежить від віку, у дорослих людей він становить 6 л/кг.
Т_½ становить 10-30 год, у середньому 15 год, і значною мірою залежить від віку пацієнта. У чоловіків літнього віку (62-72 роки) Т_½ становить 30 год. У пацієнтів з нирковою недостатністю кінцевий період напіввиведення з плазми може бути значно подовжений (до 68 ± 10 год).
При інфузії в дозі 200 мг амантадину сульфату С_max через 3 год становить 0,54 мкг/мл. Після лікування дозою 200 мг/добу середня концентрація у плазмі 0,76 мкг/мл досягається в кінці інфузії на 6-й день. Середній загальний кліренс був підрахований при 3,6 л/год; Т_½ з плазми становить від 7 до 23 год із середнім значенням приблизно 10 год.
Амантадин зв’язується з білками плазми крові приблизно на 67% (in vitro); майже 33% виявляється у плазмі у незв’язаній формі. Він проникає через ГЕБ за допомогою транспортних систем, що насичуються.
Виводиться із сечею майже в незміненому стані (90% разової дози), незначна кількість виводиться з калом.
Здатність до діалізу в амантадину низька — майже 5% за один діаліз.
В організмі людини амантадин не метаболізується.

ПОКАЗАННЯ:

– інтенсивна терапія та початкове лікування акінетичного кризу при різких загостреннях симптомів паркінсонізму.
– для підвищення здатності зосереджувати увагу (вігільності) у посткоматозних станах різної етіології в лікарняних умовах.

ЗАСТОСУВАННЯ:

застосовувати в/в.
Лікування пацієнтів із синдромом Паркінсона
При різкому загостренні симптомів паркінсонізму при акінетичному кризі в/в доза 200 мг амантадину сульфату вводиться 1-3 рази на добу. Швидкість введення не повинна перевищувати 55 крапель за хвилину, яка дорівнює часу інфузії приблизно 3 год.
Вігільність.
Для покращання вігільності у посткоматозному стані різної етіології, терапію з добовою дозою 200 мг амантадину сульфату, яка вводиться у вигляді повільної інфузії (>3 год), можна проводити у початковому періоді 3-5 днів. Залежно від клінічної картини лікування може бути продовжено, якщо це можливо, у пероральній формі — до 4 тижнів у дозі 200 мг амантадину сульфату на добу.
Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю.
Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю повинні бути адаптовані відповідно до швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), як показано в таблиці 1.
Таблиця 1

ШКФ, мл/хв	Доза амантадину сульфату, мг	Інтервал між прийомами доз
80-60	100	Кожні 12 год
60-50	200 і 100	Кожного наступного дня*
50-30	100	1 раз на добу
30-20	200	2 рази на тиждень
20-10	100	3 рази на тиждень
<10 і пацієнти, які перебувають на гемодіалізі	200 і 100	1 раз на тиждень або 1 раз кожні 2 тижні

* досягається введенням по черзі 1 раз 100 мг і 1 раз 200 мг амантадину сульфату.
ШКФ можна приблизно обчислити за допомогою такого рівняння:
Cl_cr = (140 - вік) × маса тіла/72 × креатинін
де:
Cl_cr = кліренс креатиніну в мл/хв і
Креатинін = креатинін сироватки крові в мг/100 мл.
Кліренс креатиніну, що обчислюється відповідно до даного виразу, стосується винятково чоловіків (відповідне значення для жінок становить 85% від цього значення) і може бути прирівняний до кліренсу інсуліну для визначення ШКФ (120 мл/хв для дорослих).
Амантадин діалізується слабко (близько 5%).
Тривалість лікування залежить від природи і тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем. Пацієнтам не слід самостійно переривати лікування.
Слід уникати різкого припинення лікування препаратом, оскільки в такому випадку у пацієнтів із хворобою Паркінсона може спостерігатися посилення екстрапірамідних симптомів, які іноді включають акінетичний криз, і ефект припинення прийому іноді може виражатися у вигляді делірію.
Пацієнтам зі зниженою вігільністю, які продовжили лікування таблетками, не слід приймати препарат довше 4 тижнів.
Діти. Дані про застосування препарату у дітей відсутні, тому препарат не слід застосовувати у даній віковій категорії.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

– підвищена чутливість до амантадину або до будь-яких інших компонентів препарату;
– декомпенсована серцева недостатність (стадія NYHA IV);
– кардіоміопатія та міокардит;
– атріовентрикулярна блокада II або III ступеня;
– брадикардія (менше 55 уд./хв);
– пролонгований інтервал QT (Bazett QTc >420 мс) або з помітними U-хвилями, або з уродженим QT-синдромом у сімейному анамнезі;
– тяжка шлуночкова аритмія, включаючи хаотичну поліморфну шлуночкову тахікардію;
– одночасне лікування будипіном або іншими препаратами, що подовжують інтервал QT (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
– знижений рівень калію або магнію в крові;
– епілепсія та інші судомні напади;
– тяжка ниркова недостатність;
– виразка ШКТ.

ПОБІЧНА ДІЯ:

Оцінка побічних ефектів ґрунтується на таких показниках частоти:

Дуже часто	(>1/10)
Часто	(>1/100, <1/10)
Нечасто	(>1/1000, <1/100)
Рідко	(>1/10000, <1/1000)
Дуже рідко	(<1/10000), включаючи окремі повідомлення
Невідомо:	частота не може бути оцінена за наявними даними

З боку нервової системи
Часто: запаморочення, рухові порушення.
Дуже рідко: епілептичні напади, як правило, після лікування дозами, що перевищують рекомендовані, симптоми міоклонії та периферичної нейропатії, тривожність, головний біль, сонливість, безсоння, слабкість, гарячка, атаксія, нечітке мовлення, погіршення концентрації уваги, дратівливість, депресія, міалгія, парестезія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, тремор, дискінезія, ступор, суїцидальні думки та наміри, злоякісний нейролептичний синдром, делірій, стан гіпоманії та манії, галюцинації, нічні кошмари.
Психічні розлади
Часто: порушення сну і психічна ажитація.
У пацієнтів (особливо літнього віку), схильних до психічних розладів, можуть розпочатися параноїдні екзогенні психози, які супроводжуються зоровими галюцинаціями. Побічні дії такого типу можуть спостерігатися частіше, коли препарат приймати у комбінації з іншими протипаркінсонічними препаратами (наприклад, леводопа, бромокриптин) або мемантин.
З боку нирок та сечових шляхів
Часто: затримка сечі у пацієнтів із гіпертрофією простати, нетримання сечі, зміна лібідо.
Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин
Часто: «мармурова шкіра», що супроводжується набряками нижньої частини гомілки і гомілковостопного суглоба.
Дуже рідко — підвищена фоточутливість, шкірні висипання, відчуття свербежу, підвищене потовиділення, екзематозний дерматит.
З боку ШКТ
Нечасто: нудота, сухість у роті, анорексія, блювання, запор, діарея, оборотне підвищення активності печінкових ферментів.
З боку серця
Дуже рідко: серцева аритмія (шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, хаотична поліморфна шлуночкова тахікардія і подовження інтервалу QT), периферичні набряки, серцева недостатність. Причиною виникнення більшості цих випадків було передозування, одночасне застосування певних лікарських засобів або інші фактори ризику (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Аритмії серця з тахікардією.
З боку судин
Часто: ортостатична дисрегуляція.
З боку порушень органів зору
Рідко: затуманений зір*.
Дуже рідко: тимчасова втрата зору*, підвищена фото чутливість, ураження рогівки (точкове субепітеліальне помутніння, яке може бути пов’язане з поверхневим точковим кератитом), окулогірні кризи, мідріаз.
Невідомо: набряк рогівки, зникає після припинення лікування.
*Необхідний огляд офтальмолога, як тільки з’являться симптоми втрати гостроти зору або помутніння зору, для того, щоб виключити можливі причини набряку рогівки (див. Особливі заходи безпеки).
З боку системи крові та лімфатичної системи
Дуже рідко: гематологічні побічні ефекти, такі як лейкопенія і тромбоцитопенія.
Після інфузійної терапії вищевказані небажані ефекти були зареєстровані рідше.
З боку імунної системи
Дуже рідко: анафілактичні реакції після інфузійної терапії.
Інші: реакції гіперчутливості.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам із:
– порушенням функції печінки;
– тиреотоксикозом;
– рецидивною екземою;
– гіпертрофією простати;
– вузькокутовою глаукомою;
– нирковою недостатністю (різної тяжкості; існує ризик накопичення амантадину через порушення ниркової фільтрації (див. ЗАСТОСУВАННЯ);
– ажитацією або сплутаністю свідомості;
– синдромом делірію або екзогенним психозом в анамнезі;
– при одночасному лікуванні мемантином (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
– при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які впливають на ЦНС (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Перед початком, а також через 1 і 3 тижні лікування слід зробити ЕКГ (50 мм/с) та частотну корекцію часу QT (QTc) за Bazett, що визначається вручну. Таку ЕКГ необхідно робити перед будь-яким наступним збільшенням дози та через 2 тижні після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум один раз на рік. Лікування не можна розпочинати або слід припинити, якщо початкове значення QTс становить більше 420 мс, при збільшенні QT більше ніж на 60 мс під час лікування препаратом або якщо значення QTc становить більше 480 мс під час лікування препаратом ПК-Мерц, розчин для інфузій, а також у пацієнтів з видимими U-хвилями. Дотримуючись вищезазначених застережних заходів і враховуючи протипоказання, можна запобігти загрозливій для життя побічній дії.
Пацієнти з ризиком електролітного дисбалансу внаслідок, наприклад, лікування діуретиками, із частим блюванням та/або діареєю, пацієнти, які приймають інсулін у кризових ситуаціях, або пацієнти з нирковими або анорексичними порушеннями повинні проходити обстеження та контроль лабораторних параметрів і відповідне поповнення електролітів, особливо калію і магнію.
У разі виникнення таких симптомів як прискорене серцебиття, запаморочення або непритомність, лікування препаратом ПК-Мерц необхідно негайно припинити і спостерігати за пацієнтом протягом 24 год щодо подовження інтервалу QT. Якщо подовження інтервалу QT відсутнє, можна відновити лікування препаратом, враховуючи протипоказання і взаємодії.
У пацієнтів з електрокардіостимуляторами точне визначення часу QT неможливе, тому рішення про застосування препарату ПК-Мерц слід приймати індивідуально після консультації з кардіологом.
У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні препарату можуть виникнути периферичні набряки. Це слід брати до уваги особам з хронічною серцевою недостатністю.
Лікування амантадином не можна припиняти раптово, оскільки це може призвести до погіршення хвороби Паркінсона, появі симптомів, притаманних злоякісному нейролептичному синдрому, а також розвитку когнітивних порушень, таких як: кататонія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, погіршення психічного стану, марення. Не слід різко припиняти прийом амантадину пацієнтам, які одночасно застосовують нейролептики, у зв’язку з можливим ризиком розвитку індукованої нейролептиком кататонії.
Повідомлялося про суїцидальні спроби та суїцидальні думки у пацієнтів при застосуванні амантадину. З метою попередження виникнення суїцидальних думок та намірів препарат необхідно призначати у мінімальних ефективних дозах.
Додаткове введення амантадину для профілактики і лікування вірусу грипу А є недоцільним і його слід уникати через небезпеку передозування.
Особливі заходи безпеки.
Пацієнти, які одночасно приймають нейролептики і препарат ПК-Мерц, піддаються ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому у випадку раптового припинення прийому препарату ПК-Мерц.
У пацієнтів з ураженням нирок може спостерігатися інтоксикація.
Необхідно бути особливо обережними при призначенні препарату пацієнтам з органічним мозковим синдромом або пацієнтам з епілептичними нападами, оскільки може спостерігатися посилення індивідуальних симптомів.
Пацієнти з відомими кардіоваскулярними порушеннями повинні залишатися під постійним наглядом лікаря під час лікування препаратом ПК-Мерц.
У пацієнтів із захворюванням Паркінсона часто спостерігаються такі симптоми як артеріальна гіпотензія, посилене слиновиділення, посилене потовиділення, підвищена температура тіла, набряки і депресія. Для таких пацієнтів необхідно звернути особливу увагу на побічні дії й взаємодію препарату ПК-Мерц з іншими лікарськими засобами.
Необхідний огляд офтальмолога, як тільки з’являться симптоми втрати гостроти зору або помутніння зору, для того щоб виключити можливі причини набряку рогівки. Якщо діагностується набряк рогівки, потрібно припинити прийом ПК-Мерц. Набряк рогівки, спричинений прийомом ПК-Мерц, як правило, зникає після припинення лікування упродовж місяця.
Пацієнти повинні проінформувати свого лікаря у разі появи труднощів із сечовипусканням.
Крапельниця з 500 мл інфузії містить 77 ммоль натрію (1770 мг натрію). Це необхідно враховувати для пацієнтів, які знаходяться на низько-сольовій дієті.
Застосування у період вагітності і годування груддю. Якщо амантадин призначають жінці дітородного віку, пацієнтка повинна бути проінструктована про необхідність негайно проконсультуватися з лікарем у випадку передбачуваної вагітності або підозрі на вагітність.
Дані щодо проникнення препарату крізь плаценту відсутні. Відсутні дані стосовно прийому амантадину у вагітних жінок. Були повідомлення про окремі випадки здорових пологів, але також були ускладнення під час вагітності і п’ять випадків вроджених дефектів (серцево–судинні дефекти, аномалії кінцівок). У дослідах на тваринах амантадин показав свою ембріотоксичну та тератогенну дію. Потенціальний ризик для людей не відомий. Тому амантадин можна застосовувати під час вагітності лише у випадках крайньої необхідності. Якщо терапія проводиться в першому триместрі, то необхідно провести УЗД.
ПК-Мерц потрапляє у грудне молоко. Якщо під час годування груддю абсолютно необхідна терапія амантадином, то необхідно обов’язково оглядати немовля на предмет можливих симптомів, пов’язаних із застосуванням препарату (шкірні висипання, затримка сечі, блювання), годування груддю слід припинити.
Амантадин протипоказано приймати вагітним та жінкам, які планують вагітність.
Препарат протипоказаний у період годування груддю, оскільки він проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не виключений вплив на здатність зосереджувати увагу та адаптацію, особливо у поєднанні з впливом інших препаратів, що застосовуються при лікуванні синдрому Паркінсона. На початку лікування може погіршитися здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, викликані самим станом. Це погіршення ще більше посилюється у поєднанні з алкоголем.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

протипоказаний одночасний прийом амантадину з іншими лікарськими засобами, які спричиняють подовження інтервалу QT. До них належать:
– певні антиаритмічні засоби класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (наприклад, аміодарон, соталол);
– певні нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид);
– певні трициклічні і тетрациклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін);
– певні антигістамінні препарати (наприклад, астемізол, терфенадин);
– певні макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, кларитроміцин);
– певні інгібітори гірази (наприклад, спарфлоксацин);
– азолові протигрибкові та інші препарати, такі як будипін, галофантрин, ко-тримоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил.
Перед початком прийому інших лікарських засобів сумісно з препаратом ПК-Мерц необхідно уважно прочитати інструкцію для медичного застосування на предмет можливої взаємодії, через подовження інтервалу QT, між ліками та амантадином. Щоб уникнути побічних дій (таких як психотичні реакції), слід зменшити дозу інших препаратів або їх комбінацій.
Спеціальних дослідженнь із взаємодії після одночасного прийому препарату ПК-Мерц та інших протипаркінсонічних засобів не проводили (наприклад, леводопа, бромокриптин, тригексилфенідил) або мемантин (звернути увагу на розділ ПОБІЧНА ДІЯ).
Одночасний прийом препарату ПК-Мерц і будь-яких інших груп лікарських засобів або активних компонентів, зазначених нижче, може призвести до таких видів взаємодії:
Антихолінергічні засоби
Посилення побічних дій (сплутаність свідомості і галюцинації) антихолінергічних засобів (наприклад, тригексилфенідил, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрин).
Симпатоміметики з прямою дією на ЦНС
Посилення основної дії амантадину.
Алкоголь
Зниження переносимості алкоголю.
Леводопа (протипаркінсонічний препарат)
Взаємне посилення терапевтичної дії. Отже, леводопу можна призначати одночасно з препаратом ПК-Мерц.
Мемантин (препарат проти слабоумства)
Мемантин може посилювати дію і побічні дії препарату ПК-Мерц (важливо звернути увагу на розділ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Інші лікарські засоби
Одночасне застосування сечогінних засобів, таких як тріамтерен/гідрохлоротіазид, може призвести до зниження виведення амантадину з плазми, що призводить до утворення токсичної концентрації останнього у плазмі крові. Отже, слід уникати одночасного застосування цієї комбінації.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

завжди необхідно враховувати можливість багаторазової інтоксикації, наприклад прийом більш ніж одного препарату з метою суїциду.
Симптоми передозування
Гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксією, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією і конвульсіями; був зареєстрований один випадок серцевої аритмії. Нервово-м’язові порушення, гіперрефлексія, руховий неспокій, екстрапірамідні явища, торсійні спазми, розширення зіниць, дисфагія, дезорієнтація, сухість у роті, гіпервентиляція, набряк легенів, дихальна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, АГ, тахікардія, напад стенокардії, зупинка серцевої діяльності.
Можливе порушення функції нирок, у тому числі підвищення азоту сечовини і зниження кліренсу креатиніну, затримка сечі.
Гострий токсичний психоз у формі сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включає кому і міоклонію, спостерігався після одночасного прийому амантадину та інших протипаркінсонічних препаратів.
Лікування
Спеціальне медикаментозне лікування при передозуванні або антидот невідомі. У разі інтоксикації препаратом ПК-Мерц необхідна додаткова інтенсивна терапія. Необхідно вжити терапевтичних заходів, які включають введення рідини і підкислення сечі для швидшого виведення речовини, можливу седацію, заходи проти конвульсій та аритмій (прокаїн в/в).
Для лікування нейротоксичних симптомів (таких, як описано вище) можна спробувати внутрішньовенне введення фізостигміну в дозі 1-2 мг кожні 2 год дорослим та 2 × 0,5 мг з інтервалом 5-10 хв до максимальної дози 2 мг у дітей.
Через низьку здатність амантадину до діалізу (майже 5%) гемодіаліз не рекомендується.
Рекомендується особливо пильно спостерігати за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу QT і факторів, які сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад, електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії і гіпомагніємії) або брадикардії.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °С.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ:

Пк-Мерц розчин для інфузій 0.4 мг/мл, Merz Pharmaceuticals (Німеччина)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Затверджено МОЗ Украiни від 2017-01-05 р. № 7. Р.п. № UA/9031/02/01

Склад

діюча речовина: амантадину сульфат;

1 флакон містить амантадину сульфату 200 мг;

допоміжні речовини: вода для ін'єкцій, натрію хлорид.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Протипаркінсонічні препарати.

Код АТС

N04B B01.

Клінічні характеристики

Показання

Інтенсивна терапія та початкове лікування акінетичного кризу при різких загостреннях симптомів паркінсонізму.
Підвищення здатності зосереджувати увагу (вігільності) в посткоматозних станах різної етіології в лікарняних умовах.

Протипоказання

Підвищена чутливість до амантадину або до будь-яких інших компонентів препарату;
декомпенсована серцева недостатність (стадія NYHA IV);
кардіоміопатія та міокардит;
атріовентрикулярна блокада II або III ступеня;
брадикардія (менше 55 ударів/хв);
пролонгований інтервал QT (Bazett QTc >420 мс) або з помітними U-хвилями, або з уродженим QT-синдромом у сімейному анамнезі;
тяжка шлуночкова аритмія, включаючи хаотичну поліморфну шлуночкову тахікардію;
одночасне лікування будипіном або іншими препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
знижений рівень калію або магнію в крові;
тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 10 мл/хв);
дитячий вік;
період годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Лікування пацієнтів із синдромом Паркінсона

При різкому загостренні симптомів паркінсонізму при акінетичному кризі внутрішньовенна доза 200 мг амантадину сульфату вводиться 1–3 рази на добу. Швидкість введення не повинна перевищувати 55 крапель за хвилину, яка дорівнює часу інфузії приблизно 3 години.

Вігільність.

Для покращання вігільності в посткоматозному стані різноманітної етіології, терапія з добовою дозою 200 мг амантадину сульфату, яка вводиться у вигляді повільної інфузії (> 3 годин), може проводитися в початковому періоді 3–5 днів. Залежно від клінічної картини лікування може бути продовжено, якщо це можливо, в пероральній формі — до 4 тижнів у дозі

200 мг амантадину сульфату на добу.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю повинні бути адаптовані відповідно до швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), як показано в таблиці.

Таблиця

ШКФ, мл/хв	Доза амантадину сульфату, мг	Інтервал між прийомами доз
80–60	100	Кожні 12 годин
60–50	200 і 100	Кожного наступного дня*
50–30	100	1 раз на добу
30–20	200	2 рази на тиждень
20–10	100	3 рази на тиждень
< 10 і пацієнти, які перебувають на гемодіалізі	200 і 100	1 раз на тиждень або 1 раз кожні два тижні

* досягається введенням по черзі 1 раз 100 мг і 1 раз 200 мг амантадину сульфату.

ШКФ можна приблизно обчислити за допомогою такого рівняння:

Cl_cr = (140 — вік) х маса тіла,

72 х креатинін

де:

Cl_cr = кліренс креатиніну в мл/хв і

Креатинін = креатинін сироватки в мг/100 мл.

Кліренс креатиніну, що обчислюється відповідно до даного виразу, стосується виключно чоловіків (відповідне значення для жінок становить 85% від цього значення) і може бути прирівняний до кліренсу інуліну для визначення ШКФ (120 мл/хв для дорослих).

Амантадин діалізується слабко(близько 5%).

Тривалість лікування залежить від природи і тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем. Пацієнти не повинні самостійно переривати лікування.

Слід уникати різкого припинення лікування препаратом, оскільки в такому випадку у пацієнтів із хворобою Паркінсона може спостерігатися посилення екстрапірамідних симптомів, які іноді включають акінетичний криз, і ефект припинення прийому іноді може виражатися у вигляді делірію.

Побічні реакції

Дуже часто	(>1/10)
Часто	(>1/100, <1/10)
Нечасто	(>1/1000, <1/100)
Рідко	(>1/10000, <1/1000)
Дуже рідко	(<1/10000), включаючи окремі повідомлення

Психічні розлади.

Часто: порушення сну й психічна ажитація.

У пацієнтів (особливо літніх), схильних до психічних розладів, можуть розпочатися параноїдні екзогенні психози, які супроводжуються зоровими галюцинаціями. Побічні дії такого типу можуть спостерігатися частіше, коли препарат приймають у комбінації з іншими протипаркінсонічними препаратами (наприклад, леводопа, бромокриптин або мемантин).

З боку нервової системи.

Часто: рухові порушення.

Нечасто: запаморочення, ортостатичні порушення.

Рідко: затуманений зір.

Дуже рідко: епілептичні напади, як правило, після лікування дозами, що перевищують рекомендовані, симптоми міоклонії та периферичної нейропатії.

Порушення зору.

Дуже рідко: тимчасова втрата зору.

Серцеві порушення.

Дуже рідко: серцева аритмія (шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, хаотична поліморфна шлуночкова тахікардія й подовження інтервалу QT). Причиною виникнення більшості цих випадків було передозування, одночасне застосування певних лікарських засобів або інші фактори ризику (див. розділи “Протипоказання” й “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”).

Судинні порушення.

Часто: «мармурова шкіра», що супроводжується набряками нижньої частини гомілки й гомілковостопного суглоба.

Порушення з боку травної системи.

Нечасто: нудота, сухість у роті.

З боку шкіри й підшкірних тканин.

Дуже рідко: підвищена фоточутливість.

Інфузійна терапія ПК-Мерц може спричинити анафілактичні реакції.

З боку сечостатевої системи.

Часто: затримка сечі в пацієнтів із гіпертрофією простати.

Передозування

Симптоми. Гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксією, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією і конвульсіями; серцева аритмія.

Гострий токсичний психоз у формі сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включає кому й міоклонію, спостерігався після одночасного прийому амантадину та інших протипаркінсонічних препаратів.

Лікування. Спеціальне медикаментозне лікування або антидот невідомі. У разі інтоксикації препаратом ПК-Мерц необхідно викликати блювання й/або промити шлунок.

Необхідно вжити терапевтичних заходів, які включають введення рідини й підкислювання сечі для швидшого виведення речовини, можливу седацію, заходи проти конвульсій та аритмій.

Для лікування нейротоксичних симптомів можна спробувати внутрішньовенне введення фізостигміну в дозі 1–2 мг кожні 2 години у дорослих та 2 х 0,5 мг з інтервалом 5–10 хвилин до максимальної дози 2 мг у дітей.

Рекомендується особливо пильно спостерігати за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу QT і факторів, які сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад, електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії й гіпомагніємії) або брадикардії.

Через низьку здатність амантадину до діалізу (майже 5%) гемодіаліз не рекомендується.

Особливі заходи безпеки

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Під час вагітності препарат може застосовуватися тільки після дуже ретельної оцінки співвідношення користь для матері/ризик для плода.

Дані щодо проникнення препарату крізь плаценту відсутні. Відсутні адекватні дані стосовно прийому амантадину у вагітних жінок. У дослідах на тваринах амантадин показав свою ембріотоксичну та тератогенну дію. Потенціальний ризик для людей не відомий.

Тому амантадин можна застосовувати під час вагітності лише у випадках крайньої необхідності. Якщо терапія проводиться в першому триместрі, то необхідно провести УЗД. Якщо амантадин призначають жінці дітородного віку, пацієнтка повинна бути проінструктована про необхідність негайно проконсультуватися з лікарем у випадку передбачуваної вагітності або підозрі на вагітність.

Період годування груддю.

ПК-Мерц потрапляє у грудне молоко. Якщо під час годування груддю абсолютно необхідна терапія амантадином, то необхідно обов'язково оглядати немовля на предмет можливих симптомів, пов'язаних із застосуванням препарату (шкірні висипання, затримка сечі, блювання), годування груддю слід припинити.

Діти.

Дані про застосування препарату у дітей відсутні, тому препарат не застосовують у даній віковій категорії.

Пацієнти, які одночасно приймають нейролептики й препарат ПК-Мерц, піддаються ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому у випадку раптового припинення прийому препарату ПК-Мерц.

У пацієнтів з ураженням нирок може спостерігатися інтоксикація.

Необхідно бути особливо обережними при призначенні препарату пацієнтам з органічним мозковим синдромом або пацієнтам з епілептичними нападами, оскільки може спостерігатися посилення індивідуальних симптомів (див. розділи “Спосіб застосування та дози” й “Побічні реакції”).

Пацієнти з відомими кардіоваскулярними порушеннями повинні залишатися під постійним наглядом лікаря під час лікування препаратом ПК-Мерц.

У пацієнтів із захворюванням Паркінсона часто спостерігаються такі симптоми, як артеріальна гіпотензія, посилене слиновиділення, посилене потовиділення, підвищена температура тіла, набряки й депресія. У таких пацієнтів необхідно звернути особливу увагу на побічні дії й взаємодію препарату ПК-Мерц з іншими лікарськими засобами.

Пацієнти повинні проінформувати свого лікаря у разі появи труднощів із сечовипусканням.

Крапельниця з 500 мл інфузії містить 77 ммоль натрію (1770 мг натрію). Це необхідно враховувати у пацієнтів, що знаходяться на низько-сольовій дієті.

Особливості застосування

Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з:

гіпертрофією простати;
вузькокутовою глаукомою;
нирковою недостатністю (різної тяжкості; існує ризик накопичення амантадину через порушення ниркової фільтрації (див. також розділ “Спосіб застосування та дози”);
ажитацією або сплутаністю свідомості;
синдромом делірію або екзогенним психозом в анамнезі;
при одночасному лікуванні мемантином (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”).

Перед початком, а також через 1 і 3 тижні лікування слід зробити ЕКГ (50 мм/с) та частотну корекцію часу QT (QTc) за Bazett, що визначається вручну. Таку ЕКГ необхідно робити перед будь-яким наступним збільшенням дози та через 2 тижні після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум один раз на рік. Лікування не можна розпочинати або слід припинити, якщо вихідне значення QTс становить більше 420 мс, при збільшенні QT більше ніж на 60 мс під час лікування препаратом або якщо значення QTc становить більше 480 мс, а також у пацієнтів з видимими ЕКГ — U-хвилями.

Пацієнти з ризиком електролітного дисбалансу внаслідок, наприклад, лікування діуретиками, із частим блюванням та/або діареєю, пацієнти, які приймають інсулін у кризових ситуаціях, або пацієнти з нирковими або анорексичними порушеннями повинні проходити обстеження та контроль лабораторних параметрів і відповідне поповнення електролітів, особливо калію й магнію.

У разі виникнення таких симптомів, як прискорене серцебиття, запаморочення або непритомність, лікування препаратом ПК-Мерц необхідно негайно припинити й спостерігати за пацієнтом протягом 24 годин щодо подовження інтервалу QT. Якщо подовження інтервалу QT відсутнє, можна відновити лікування препаратом, враховуючи протипоказання й взаємодії.

У пацієнтів з електрокардіостимуляторами точне визначення часу QT неможливе, тому рішення про застосування препарату ПК-Мерц слід приймати індивідуально після консультації з кардіологом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Враховуючи можливі побічні дії препарату з боку центральної нервової системи, рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час лікування препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Перед початком прийому інших лікарських засобів сумісно з препаратом ПК-Мерц необхідно уважно прочитати інструкцію для медичного застосування на предмет можливої взаємодії цих лікарських засобів з амантадином, що може призвести до подовження інтервалу QT.

Можливе застосування препарату з іншими протипаркінсонічними засобами. Щоб уникнути побічних дій (таких як психотичні реакції), слід зменшити дозу інших препаратів або їх комбінацій.

Спеціальні дослідження із взаємодії після одночасного прийому препарату ПК-Мерц та інших протипаркінсонічних засобів не проводилися (наприклад, леводопа, бромокриптин, мемантин, тригексилфенідил) (звернути увагу на розділ «Побічні реакції»).

Одночасний прийом препарату ПК-Мерц і будь-яких інших груп лікарських засобів або активних компонентів, перерахованих нижче, може призвести до таких видів взаємодії.

Антихолінергічні засоби. Посилення побічних дій (сплутаність свідомості і галюцинації) антихолінергічних засобів (наприклад, тригексилфенідил, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрин тощо).

Симпатоміметики з прямою дією на ЦНС. Посилення основної дії амантадину.

Алкоголь. Зниження переносимості алкоголю.

Леводопа (протипаркінсонічний препарат). Взаємне посилення терапевтичної дії. Отже, леводопу можна призначати одночасно з препаратом ПК-Мерц.

Інші протипаркінсонічні засоби. Мемантин може посилювати дію й побічні дії препарату ПК-Мерц (важливо звернути увагу на розділ «Особливості застосування»).

Інші лікарські засоби. Одночасне застосування сечогінних засобів, таких як триамтерен/гідрохлоротіазид, може призвести до зниження виведення амантадину з плазми, що призводить до утворення токсичної концентрації останнього в плазмі. Отже, слід уникати одночасного застосування цієї комбінації.

Протипоказаний одночасний прийом амантадину з іншими лікарськими засобами, які спричиняють подовження інтервалу QT. До них належать:

певні антиаритмічні засоби класу I A (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (наприклад, аміодарон, соталол);
певні нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид);
певні трициклічні й тетрациклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін);
певні антигістамінні препарати (наприклад, астемізол, терфенадин);
певні макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, кларитроміцин);
певні інгібітори гірази (наприклад, спарфлоксацин);
азолові протигрибкові й інші препарати, такі як будипін, галофантрин, котримоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил.

Алкоголь посилює побічні дії препарату.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Амантадин має різні фармакологічні властивості. Він має непряму властивість агоніста стріарного допамінового рецептора. Дослідження на тваринах показали, що амантадин збільшує позаклітинну концентрацію допаміну як шляхом збільшення вивільнення допаміну, так і шляхом блокади зворотного захоплення в пресинаптичних нервових клітинах. У терапевтичних концентраціях амантадин інгібує вивільнення ацетилхоліну, опосередкованого NMDA-рецепторами, і в такий спосіб може чинити антихолінергічну дію. Амантадин має ефект синергетичної дії з L-допа.

Фармакокінетика.

Амантадин швидко та повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Максимальна концентрація в плазмі (С_max) досягається через 2–8 годин після прийому разової дози препарату. При прийомі препарату в дозі 200 мг/добу стан рівноважної концентрації досягається через 4–7 днів при концентрації в плазмі 400–900 нг/мл. Після прийому 100 мг амантадину сульфату С_max становить 0,15 мкг/мл. Плазмовий кліренс визначений як ідентичний нирковому кліренсу і становить 17,7 ±

10 л/годину у здорових дорослих добровольців. Уявний об'єм розподілу (4,2 ± 1,9 л/кг) залежить від віку, у дорослих людей він становить 6 л/кг.

Період напіввиведення становить 10 — 30 годин (у середньому 15 годин) і значною мірою залежить від віку пацієнта. У літніх чоловіків (62–72 роки) період напіввиведення становить 30 годин. У пацієнтів з нирковою недостатністю кінцевий період напіввиведення з плазми може бути значно подовжений (до 68 ± 10 годин).

При інфузії в дозі 200 мг амантадину сульфату С_max через 3 години становить 0,54 мкг/мл. Після лікування дозою 200 мг/добу, середня концентрація в плазмі 0,76 мкг/мл досягається в кінці інфузії на 6-й день. Середній загальний кліренс був підрахований при 3,6 л/год; період напіввиведення з плазми становить від 7 до 23 годин із середнім значенням приблизно 10 годин.

Амантадин зв'язується з білками плазми приблизно на 67% (in vitro); майже 33% виявляється у плазмі в незв'язаній формі. Він проникає через гематоенцефалічний бар'єр за допомогою транспортних систем, що насичуються.

Виводиться із сечею майже в незміненому стані (90% разової дози), незначна кількість виводиться з фекаліями.

Здатність до діалізу в амантадину низька — майже 5% за один діаліз.

В організмі людини амантадин не метаболізується.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний прозорий розчин без запаху.

Термін придатності

5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 500 мл розчину у флаконі; по 2 флакони у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник (и) лікарського засобу

Виробник in bulk, первинне та вторинне пакування:

Б. Браун Медикал С.А.

Ктра. Де Террасса 121,

08191 РУБІ (Барселона), Іспанія

B. Braun Medical S.A.

Ctra. De Terrassa 121,

08191 RUBI (Barcelona), Spain

Виробник, відповідальний за випуск серії:

Мерц Фарма ГмбХ і Ко. КГаА Екенгаймер Ляндштрассе 100,

60318 Франкфурт-на-Майні, Німеччина

Merz Pharma GmbH & Co. KGaA

Eckenheimer Landstrasse 100,

60318 Frankfurt am Main, Germany

Аналоги Пк-Мерц (Асіно) лікарського препарату