фармакодинаміка. Гідазепам належить до групи похідних бензодіазепіну. Має оригінальний спектр фармакологічної активності, поєднуючи анксіолітичну та активуючу дії з антидепресантною дією за незначного прояву побічних ефектів та низької токсичності. Діє як денний транквілізатор та селективний анксіолітик. Відрізняється від інших бензодіазепінів наявністю вираженого активуючого ефекту, слабо вираженою міорелаксантною дією. У помірних терапевтичних дозах не чинить снодійної дії та не прискорює стомлювання в процесі оперантної діяльності.
У хворих на алкоголізм у період терапевтичної ремісії вже в перші дні застосування препарату спостерігалися м’який транквілізуючий та анксіолітичний ефекти, значною мірою знижувалися психомоторне збудження, тривога й роздратованість. Найбільший вплив препарат чинить на прояви абстинентного синдрому та в період ремісії у хворих на алкоголізм.
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні гідазепам швидко абсорбується. Після прийому одноразових доз дія препарату проявляється через 30–60 хв, досягаючи максимуму протягом 1–4 год з подальшим поступовим послабленням.
При сублінгвальному застосуванні гідазепам швидко абсорбується. Після сублінгвального прийому одноразових доз дія препарату проявляється через 5–15 хв, досягаючи максимуму протягом 1–4 год з подальшим поступовим послабленням.
Гідазепам найбільше розподіляється в печінці, нирках та жировій тканині. Біологічна доступність достатньо висока. Показано, що в плазмі крові реєструється тільки дезалкілований метаболіт, незмінений препарат не визначається навіть у слідових кількостях.
Особливістю фармакокінетики гідазепаму є низька швидкість елімінації його основного метаболіту при одноразовому прийомі. Т_½ з плазми крові становить 86,7 год, кліренс — 3,03 л/год, середній час утримання — 127,32 год.
Фармакокінетичні характеристики гідазепаму дають змогу застосовувати його як транквілізатор зі зниженим ризиком розвитку побічних явищ.

Діагнози, при яких застосовують Гідазепам ІС