Антациди: при одночасному застосуванні антацидів та азитроміцину біодоступність останнього не змінюється, але максимальна концентрація зменшується на 25%. Хемоміцин^® необхідно приймати за 1 годину до або через 2 години після застосування антацидів.

Цетиризин: у здорових добровольців одночасний прийом протягом 5 днів азитроміцину з

20 мг цетиризину не вплинув на їх фармакокінетику та не було зафіксовано змін інтервалу QT.

Діданозин (Дідеоксинозин): одночасне застосування азитроміцину у добовій дозі 1200 мг та діданозину в дозі 400 мг у шести ВІЛ-позитивних пацієнтів не вплинуло на фармакокінетику діданозину порівняно з плацебо.

Дигоксин: повідомлялося про випадки порушення метаболізму дигоксину в кишечнику при одночасному прийомі з деякими макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину може підвищитися концентрація дигоксину у плазмі крові, таким чином необхідно регулярно контролювати його концентрації.

Зидовудин: 1000 мг одноразові дози та 1200 мг або 600 мг багаторазові дози азитроміцину не впливають на фармакокінетику у плазмі та виділення зидовудину та його глюкуронідних метаболітів із сечею. Однак прийом азитроміцину підвищує концентрацію фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, у периферійних мононуклеарах. Клінічна значущість цього впливу досі не підтверджена, але вважається, що це може бути корисним для пацієнтів.

Азитроміцин суттєво не взаємодії з системою цитохрому печінки Р450. Вважається, що фармакокінетика азитроміцину не піддається метаболізму цитохромом Р450 на відміну від еритроміцину та інших макролідів. Цитохром Р450 печінки не впливає на азитроміцин стимуляцією або інактивацією через комплекс метаболітів цитохрому.

Алкалоїди ріжків: у пацієнтів, які приймали похідні ріжків, іноді виникали явища ерготизму внаслідок одночасного застосування деяких макролідних антибіотиків. Дані про можливу лікарську взаємодію між ріжками та азитроміцином відсутні. Проте внаслідок теоретичної можливості виникнення ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Фармакокінетичні дослідження були проведені між азитроміцином та нижченаведеними препаратами, які, як відомо, піддаються значному проміжному метаболізму цитохромом Р450.

Аторвастатин: одночасний прийом аторвастатиниу (10 мг/добу) та азитроміцину

(500 мг/добу) не впливає на концентрацію аторвастатину у плазмі крові.

Карбамазепін: під час дослідження фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циметидин: 1 доза циметидину, прийнята за 2 години до застосування азитроміцину, не впливає на фармакокінетику азитроміцину.

Антикоагулянтні засоби для перорального застосування: фармакодинамічні дослідження не виявили впливу азитроміцину на антикоагулянтний ефект варфарину при застосуванні його в одноразовому дозуванні 15 мг. Повідомлялося про випадки активації антикоагулянтного ефекту при одночасному прийомі азитроміцину та антикоагулянтних засобів кумаринового типу. Не дивлячись на те, що причинно-наслідковий зв'язок не встановлений, рекомендується частіше контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які приймають перорально одночасно антикоагулянтні засоби та азитроміцин.

Циклоспорин: фармакокінетичні дослідження, проведені на здорових добровольцях, які приймали 500 мг/добу азитроміцину внутрішньо протягом 3 днів, а потім 1 дозу 10 мг/кг циклоспорину також внутрішньо, продемонстрували, що відбувається значне підвищення Сmax та AUC0–5 циклоспорину (на 24% та 21% відповідно) без значних змін AUC0-∞. Тому рекомендується обережність при розгляді одночасного застосування цих двох препаратів. У випадку необхідності одночасного прийому слід спостерігати за концентраціями циклоспорину у плазмі та відповідно корегувати дозування.

Ефавіренц: одночасне застосування одноразових доз 600 мг азитроміцину та 400 мг ефавіренцу протягом 7 днів не показало ніяких значних клінічних взаємодій.

Флуконазол: одночасне застосування однієї дози азитроміцину 1200 мг не впливає на фармакокінетику однієї дози флуконазолу 800 мг. Загальна біодоступність та період напіввиведення азитроміцину не змінювались при одночасному застосуванні з флуконазолом, але відзначалося клінічно значиме зменшення максимальних концентрацій (18%) азитроміцину.

Інгібітори протеази/Індинавір: одночасне застосування однієї дози азитроміцину 1200 мг не має статистично значимого впливу на фармакокінетику індинавіру, який застосовується у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.

Метилпреднізолон: під час дослідження фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам: прийом азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 днів не виявив клінічно суттєвих змін у фармакокінетиці та фармакодинаміці мідазоламу при одночасному застосуванні у здорових добровольців останнього в однократній дозі 15 мг.

Нелфінавір: при одночасному застосуванні азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (750 мг

3 рази на добу) у 12 здорових добровольців відбулося 100% підвищення резорбції та біодоступності азитроміцину у стані рівноваги. Клінічна важливість цієї взаємодії невідома, тому необхідно з обережністю призначити азитроміцин у комбінації з терфенадином.

Рифабутин: одночасний прийом азитроміцину і рифабутину не впливає на зміни плазмових концентрацій цих препаратів. Нейтропенія спостерігалась у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин, хоча причинний зв'язок цього не встановлений.

Силденафіл: у здорових добровольців чоловічої статі не було ніяких ознак впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 днів) на AUC та Сmax силденафілу або на його основний циркулюючий метаболіт.

Терфенадин: через виникнення важких порушень ритму внаслідок подовження інтервалу QTс, які спостерігаються при одночасному застосуванні інших антибіотиків та терфенадину, проведені відповідні фармакокінетичні дослідження. Ці дослідження не виявили наявності взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, в яких можливість такої взаємодії не може бути виключена з упевненістю. Як і при застосуванні інших макролідів, рекомендується обережність при супутньому прийомі азитроміцину та терфенадину.

Теофілін: концентрації теофіліну у сироватці крові можуть підвищитись у пацієнтів, які лікуються азитроміцином.

Тріазолам: у 14 здорових добровольців одночасний прийом азитроміцину 500 мг/добу у перший день та 250 мг/добу на другий день, та 0,125 мг тріазоламу протягом 2 днів не мав суттєвого впливу на будь-які параметри фармакокінетики тріазоламу порівняно з тіазоламом та плацебо.

Триметоприм/сульфаметоксазол: одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу (160 мг/800 мг) протягом 7 днів та азитроміцину у дозі 1200 мг на сьомий день не виявило значного впливу на Сmax, загальну біодоступність та виведення триметоприму та сульфаметоксазолу з сечею. Концентрації азитроміцину у плазмі були подібні до концентрацій, визначених в інших дослідженнях.

Цизаприд: цизаприд метаболізується у печінці ензимом CYP 3A4. Тому макроліди інгібують цей фермент. Одночасне застосування азитроміцину та цизаприду може збільшити подовження інтервалу QT, шлуночкову аритмію та тріпотіння-мерехтіння.

Астемізол, алфентаніл: немає даних щодо взаємодії з астемізолом або алфентанілом. Обережність необхідна при одночасному застосуванні цих препаратів та азитроміцину, оскільки було описано підвищення ефективності макролідного антибіотика еритроміцину при одночасному прийомі.

Діагнози, при яких застосовують Хемоміцин®

Діагнози, при яких застосовують Хемоміцин^®