Антагоністи кальцію представляють широкий спектр фармакотерапевтичних препаратів з різною хімічною будовою та фармакологічними характеристиками, рекомендованих для терапії пацієнтів з низкою захворювань серцево-судинної системи: первинною (есенціальною) та вторинною артеріальною гіпертензією, стенокардією, суправентрикулярною аритмією, які призначають короткостроково при гострому порушенні мозкового кровообігу.
Антагоністи кальцію, класифікація
Антагоністи кальцію розподіляють на дигідропіридинові та недигідропіридинові (AТС/DDD Index 2022).
Дигідропіридинові антагоністи кальцію (препарати, що переважно впливають на судинну стінку) є похідними дигідропіридину:
- амлодипін;
- барнідипін;
- бенідипін;
- ісрадипін;
- клевідипін;
- лацидипін;
- левамлодипін;
- лерканідипін;
- манідипін;
- нікардипін;
- ніфедипін;
- нілвадипін;
- німодипін;
- нісолдипін;
- нітрендипін;
- фелодипін;
- цилнідипін.
Недігідропіридинові антагоністи кальцію (препарати, що безпосередньо діють на серце)розподіляються на:
- 1) похідні фенілалкаміну:
- верапаміл;
- галопаміл;
- 2) похідні бензотіазепіну:
- дилтіазем.
Механізм дії антагоністів кальцію
Усього в тканинах та органах людського організму є 5 типів кальцієвих каналів: L, N, P/Q, R, Т.
Антагоністи кальцію блокують трансмембранний тік іонів кальцію в каналах L-типу в серці, гладком’язових клітинах судин та підшлунковій залозі. Є дві основні точки дії антагоністів кальцію, що ґрунтуються на їх фізіологічних ефектах. Недигідропіридинові антагоністи кальцію чинять інгібувальну дію на синоатріальний та атріовентрикулярний вузли серця, що викликає уповільнення провідності (негативний дромотропний ефект) та скоротливості міокарда (негативний інотропний ефект), а також є причиною зниження частоти серцевих скорочень (негативний хронотропний ефект).
Ці ефекти дозволяють лікувати пацієнтів з артеріальною гіпертензією, зменшують потребу в кисні та допомагають контролювати частоту серцевих скорочень при надшлуночкових тахіаритміях (нерегулярному ритмі серця з частотою понад 90 ударів за хвилину).
Дигідропіридинові антагоністи кальцію в терапевтичній дозі чинять незначний вплив на серце (міокард), а частіше є периферичними вазодилататорами (тобто сприяють розширенню периферичних судин), тому проявляють позитивний ефект при артеріальній гіпертензії, спазмі судин після внутрішньочерепного крововиливу та мігрені (Lin Y., Ma L., 2018; Pavasini R. et al., 2019).
Показання до призначення антагоністів кальцію
Артеріальна гіпертензія. Блокатори кальцієвих каналів діють щодо судин м'язового та м'язово-еластичного типу (артерії та артеріоли). Прийом антагоністів кальцію є причиною розслаблення гладких м'язів судин, завдяки чому знижується системний судинний опір, що призводить до зниження артеріального тиску (Klabunde R., 2013).
Стенокардія. Антиангінальна дія антагоністів кальцію зумовлена їх вазодилататорною та кардіодепресивною активністю. Системна вазодилатація знижує артеріальний тиск, що, у свою чергу, зменшує постнавантаження шлуночків, тим самим зменшуючи потребу серця в кисні. Недигідропіридинові антагоністи кальцію (верапаміл та дилтіазем) знижують частоту серцевих скорочень та скоротливість, призводячи до зменшення потреби міокарда у кисні, що робить їх відмінними антиангінальними препаратами. Також антагоністи кальцію здатні усувати спазм коронарних судин (призначають при вазоспастичній стенокардії Принцметала), збільшуючи надходження кисню до міокарду (Katzung В., 2021).
Надшлуночкові аритмії. Недигідропіридинові антагоністи кальцію є антиаритмічними препаратами IV класу. Їх антиаритмічна дія полягає у здатності знижувати швидкість проведення у провідній системі серця та подовжувати реполяризацію. Подовження реполяризації, особливо в атріовентрикулярному вузлі провідної системи серця, допомагає блокувати механізми повторного входу (re-entry), може спровокувати виникнення надшлуночкової тахікардії (Klabunde R., 2013).
Протипоказання до призначення антагоністів кальцію
Недигідропіридинові антагоністи кальцію протипоказані пацієнтам із серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду, АВ-блокадою II або III ступеня та синдромом слабкості синусового вузла внаслідок можливості стати причиною брадикардії та зменшення серцевого викиду.
Антагоністи кальцію також протипоказані пацієнтам з відомою гіперчутливістю до препарату або його компонентів.
Іншими протипоказаннями є: синдром слабкості синусового вузла (за винятком пацієнтів з імплантованим штучним водієм ритму), тяжка артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда та наявність застійних явищ у легенях. Прийом антагоністів кальцію може бути етіологічним фактором AВ-блокади або синусової брадикардії, особливо якщо застосовувати їх разом з препаратами, що зменшують серцеву провідність. Надходили повідомлення про дерматологічні реакції та артеріальну гіпотензію з непритомністю або без неї при застосуванні антагоністів кальцію. Периферичні набряки можуть виникнути протягом 2–3 тиж після початку терапії БКК. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю.
Протипоказання та небажані ефекти окремих представників кожної з фармакотерапевтичних груп дивіться у повній інструкції для медичного застосування лікарського засобу на apteki.ua.