від 34,14 грн
від 129,11 грн
від 184,94 грн
від 201,00 грн
від 63,85 грн
від 145,20 грн
від 271,88 грн
від 401,31 грн
від 601,54 грн
від 2660,24 грн
від 219,00 грн
Тіваргін-H
Розчин для інфузій, 42 мг/мл, флакон, 200 мл, в коробці з гофр. карт., № 10
ООО "Фармасел"
Немає в наявності
від 284,36 грн
від 173,63 грн
від 295,68 грн
від 190,51 грн
За яких умов потрібно застосовувати кровозамінники та перфузійні розчини?
Кровозамінники та перфузійні розчини - це стерильні розчини для внутрішньовенного введення. Застосовують лікарські препарати цієї групи для проведення інфузійної терапії при:
- крововтраті;
- зневодненні;
- інтоксикаціях різного генезу;
- потребі в парентеральному харчуванні;
- порушенні водно-електролітного балансу;
- шоці та ін.
Класифікація кровозамінників та перфузійних розчинів
Список кровозамінників та замінників плазми крові великий, препарати цієї групи відрізняються як за хімічною будовою, так і за показаннями до застосування:
- кров та споріднені препарати (альбумін, інші білкові фракції плазми крові, декстран, препарати желатину, препарати гідроксиетильованого крохмалю, препарати повідону). Альбумін застосовується як для відновлення, так і для підтримки об'єму циркулюючої крові при крововтратах, опіках, у разі, коли застосування кристалоїдів недостатньо для підтримки об'єму циркулюючої крові. У дослідженнях показано ефективність застосування альбуміну для профілактики розвитку гіповолемії при великих оперативних втручаннях (Statkevicius S. et al., 2016). При цьому альбумін виступає як замінник плазми крові, втраченої при інтраопераційній кровотечі. Крім того, показано ефективність інфузій альбуміну в пацієнтів у критичному стані з гіпоальбумінемією (Vincent J.L. et al., 2014). Декстран сприяє поліпшенню капілярного, артеріального та венозного кровотоку. Його застосовують для профілактики та лікування у пацієнтів з травматичним, операційним, токсичним та опіковим шоком; тромбозом, тромбофлебітом, ендартеріїтом, хворобою Рейно. Препарат також додають у перфузійну рідину в апаратах штучного кровообігу при операціях на серці. Гідроксиетильований крохмаль застосовується для лікування пацієнтів з гіповолемією внаслідок гострої крововтрати;
- розчини для внутрішнього введення (розчини для парентерального харчування, розчини, які застосовуються для корекції порушень електролітного балансу, осмотичні діуретики). Розчин глюкози показаний при дегідратації, інтоксикації, гіпоглікемії, як розчинник для ряду лікарських препаратів. У дослідженнях показано, що введення розчинів глюкози сприяє корекції ацидозу як при гіпо-, так і при гіперглікемії (Chandrasekara H. et al., 2014). Так, інфузії глюкози показані при діабетичному кетоацидозі, оскільки глюкоза є енергетичним субстратом та сприяє зменшенню утворення кетонових тіл (Kempegowda P. et al., 2017). Осмотичний діуретик манітол застосовується в терапії пацієнтів з набряком головного мозку, церебральною гіпертензією, у комплексній терапії при судомному стані, асциті, гострій печінковій або нирковій недостатності, гострому нападі глаукоми, посттрансфузійних ускладненнях після введення несумісної крові, отруєннях барбітуратами та ін. Розчин Рінгера є представником збалансованих розчинів кристалоїдів. Це нормотонічний розчин для внутрішньовенних інфузій, який застосовується для лікування пацієнтів з гіповолемією, при дегідратації внаслідок блювання та діареї, лихоманки, при великих опіках, шоці, хірургічних втручаннях та в периопераційний період. У дослідженнях показано більш високу ефективність застосування збалансованих кристалоїдних розчинів порівняно з 0,9% фізіологічним розчином (Laplante et al., 2017);
- іригаційні розчини (сольові розчини, натрію хлорид). У стоматології препарати цієї групи застосовуються для обробки кореневих каналів перед пломбуванням. В офтальмології - для вимивання поверхневих сторонніх тіл, при проведенні оперативних втручань (для підтримки передньої камери ока при різних офтальмологічних операціях, у тому числі факоемульсії);
- засоби для перитонеального діалізу (ізотонічні та гіпертонічні розчини) застосовуються при проведенні перитонеального діалізу, наприклад, при нирковій недостатності (зазвичай, коли неможливо сформувати судинний доступ для проведення гемодіалізу), інтоксикаціях;
- додаткові розчини для внутрішньовенного введення (розчини електролітів, амінокислот, вітамінів). Натрію хлорид застосовується як кристалоїдний розчин для швидкого поповнення об'єму циркулюючої крові при травмах, крововтраті. Також ізотонічний розчин натрію хлориду (фізіологічний розчин) використовують як розчинник для різних лікарських засобів (у тому числі багатьох антибіотиків, хіміопрепаратів). Застосовується ізотонічний розчин натрію хлориду і при зневодненні внаслідок діареї та блювання при інфекційному гастроентериті (Moritz M.L., 2010). Аргініну гідрохлорид призначають при широкому спектрі захворювань і патологічних станів, включаючи метаболічний алкалоз, гіперамоніємію, гіперхолестеринемію та атеросклероз судин серця, головного мозку та периферичних судин, діабетичну ангіопатію, гіпертонічну хворобу, хронічну серцеву недостатність, хронічні обструктивні захворювання легень, легеневу гіпертензію. Препарати аргініну також використовують в акушерстві та гінекології - у складі комплексної терапії при затримці розвитку плода та прееклампсії. Широкий спектр показань до застосування зумовлений клініко-фармакологічними ефектами аргініну. Аргінін є попередником оксиду азоту (NO) (Palmer R.M. et al., 1988), який утворюється в клітинах ендотелію судин під дією ферменту NO-синтази. Оксид азоту проявляє вазодилатувальну дію, інгібує агрегацію тромбоцитів, адгезію лейкоцитів та проліферацію клітин гладких м'язів судин. Також оксид азоту сприяє поліпшенню мозкового кровотоку, ангіогенезу, проявляє антиоксидантну та нейропротекторну активність. Також оксид азоту нейтралізує вільні радикали (Titheradge M.A., 1999). У дослідженнях показано, що оксид азоту має імуномодулювальну дію (Luiking C.Y. et al., 2012). Комплексний препарат, що містить ксилітол, натрію ацетат, іони калію, кальцію, магнію та бікарбонату, застосовується для відновлення кислотно-основного та водно-електролітного балансу, дезінтоксикації. Також проявляє антикетогенну дію. Так, у дослідженнях показано ефективність включення ксилітолу в терапію пацієнтів з тяжкими травмами та сепсисом (Schricker T. et al., 1993). У дослідженнях показано, що ацетат натрію сприяє корекції гіперхлоремії та метаболічного ацидозу швидше, ніж бікарбонат натрію (McCague A. et al., 2011);
- гемодіалітики та гемофільтрати (наприклад препарат, що містить кальцію хлориду дигідрат, магнію хлористого гексагідрат, глюкозу, кислоту молочну, натрію та калію хлорид, натрію гідрокарбонат, застосовується в лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю, отруєннями речовинами, які фільтруються та розчиняються, при гемофільтрації та гемодіафільтрації, а також як діалізний розчин).
Що таке препарати крові?
На цей час для переливань не застосовують цільну кров. Хворим залежно від показань вводять препарати крові, кровозамінники та перфузійні розчини. Препарати крові одержують з крові, вони включають альбумін та інші білкові фракції, що містяться в плазмі крові.
Перфузійні розчини, призначені для профілактики
Інфузійна терапія є наріжним каменем у періопераційному лікуванні пацієнтів, яким проводяться великі хірургічні втручання (Statkevicius S. et al., 2016). Перфузійні розчини при цьому застосовують для профілактики гіповолемії. Крім того, деякі перфузійні розчини призначають для профілактики порушень мікроциркуляції та розвитку тромбозів. Наприклад, декстран показаний для профілактики тромбозів, у тому числі застосовується у судинній та пластичній хірургії для профілактики розвитку тромбозів у трансплантаті.
Протипоказання до застосування кровозамінників та перфузійних розчинів
Усі кровозамінники та перфузійні розчини протипоказані при алергічних реакціях на діючу речовину або допоміжні компоненти препарату в анамнезі. Крім того, до таких засобів існують специфічні протипоказання. Наприклад, гідроксиетильований крохмаль протипоказаний при сепсисі, масивних опіках, нирковій недостатності, внутрішньочерепних та внутрішньомозкових крововиливах, гіперволемії, виражених порушеннях коагуляції, гіпокаліємії, вираженій гіпернатріємії та гіперхлоремії, набряку легень та ін.