ТЕЛМІСАРТАН (TELMISARTANUM) Діюча речовина

є специфічним та ефективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (тип АТ₁) для p/os застосування; з дуже високою спорідненістю заміщує ангіотензин II у місцях його зв’язування з різновидом АТ₁-рецепторів, що відповідають за активність ангіотензину II; не виявляє будь-якого часткового агоністичного впливу на АТ₁-рецептор; селективно зв’язується з АТ₁-рецептором; зв’язування є довготривалим; не має спорідненості з іншими рецепторами, включаючи АТ₂ та інші, менш вивчені АТ-рецептори; функціональна роль цих рецепторів не з’ясована, як і ефект їх можливої стимуляції ангіотензином II, рівні якого підвищуються телмісартаном; зменшує рівні альдостерону у плазмі крові; не знижує рівень реніну у плазмі крові та не блокує iонні канали; не інгібує ангіотензинперетворюючий ензим (кініназа II), ензим, що також розкладає брадикінін; тому не слід очікувати потенціювання брадикінінсупроводжуючих побічних ефектів; у людини телміcартан у дозі 80 мг майже повністю гальмує підвищення АТ, спричинине ангіотензином II; блокуючий ефект зберігається протягом 24 год і залишається відчутним до 48 год.

есенціальна гіпертензія; профілактика СС захворювань: з вираженими проявами атеротромботичного СС захворювання (ІХС, інсульт або ураження периферичних артерій в анамнезі); або ЦД ІІ типу із діагностованим ураженням органів-мішеней.

рекомендована доза 40 мг/добу, в окремих пацієнтів антигіпертензивний ефект може бути досягнутий при щодобовій дозі 20 мг; у випадках, коли бажаний АТ не досягається, дозу можна підвищити до 80 мг 1 р/добу; альтернативно можна використати в комбінації з тіазидними діуретиками, такими як гідрохлортіазид, що має адитивний ефект зниження АТ; максимальний гіпотензивний ефект настає через 4-8 тижнів від початку лікування; попередження СС захворювань - рекомендована доза 80 мг 1 р/добу.

гіперчутливість до діючих речовин або будь-якої допоміжної речовини препарату; обструктивні захворювання жовчних протоків; тяжкі порушення функцій печінки; одночасне застосування телмісартану та аліскірену пацієнтам з ЦД або порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²); вагітність або планування вагітності; період годування груддю; дитячий вік (до 18 років).

інфекційні захворювання сечових шляхів (включаючи цистит), інфекції ВДШ (включаючи фарингіт і синусит); сепсис, у т.ч. з летальним наслідком; анемія; еозинофілія, тромбоцитопенія; анафілактична реакція, гіперчутливість; гіперкаліємія; гіпоглікемія (у хворих на діабет); безсоння, депресія; занепокоєність; синкопе; сонливість; порушення зору; вертиго; брадикардія; тахікардія; артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія; диспное, кашель; інтерстиціальна хвороба легень; абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; сухість у роті, дискомфорт у ділянці шлунка, дисгевзія; порушення функції печінки/печінкові розлади; свербіж, посилене потовиділення, висипання; ангіоневротичний набряк (у т.ч. з летальним наслідком), екзема, еритема, кропив’янка, медикаментозний дерматит, токсичний дерматит; біль у спині (ішіас), судоми м’язів, міалгія; артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллі (симптоми, подібні до тендиніту); порушення функції нирок, включаючи г. ниркову недостатність; біль у грудях, астенія (слабкість); симптоми, подібні до грипу; підвищення креатиніну в крові; зниження рівня гемоглобіну, підвищення сечової кислоти в крові, підвищення печінкових ензимів, підвищення рівня КФК у крові.