ЛОРНОКСИКАМ (LORNOXICAMUM)9 препаратів

виявляє аналгезивні та протизапальні властивості, належить до класу оксикамів; інгібує синтез простагландинів (інгібує фермент ЦОГ), що призводить до десенсибілізації периферичних ноцицепторів та інгібування запалення; передбачається центральний вплив на ноцицептори, який не пов’язаний з протизапальною дією.

короткочасне лікування г. болю легкого та помірного ступеня; симптоматичне полегшення болю та запалення при остеоартриті та РА.

внутрішньо р/оs, в/м та в/в; г. біль: рекомендована р/оs доза становить 8-16 мг/добу, розподілена на 2-3 прийоми, остеоартрит і РА: внутрішньо р/оs, початкова добова доза - 12 мг, підтримуюча доза не вище 16 мг/добу., рекомендована доза при в/в чи в/м застосуванні - 8 мг, МДД - 16 мг; деякі пацієнти потребують додаткового введення дози 8 мг у перші 24 год.; МДД - 16 мг, тривалість в/в введення р-ну має бути не менше 15 сек., в/м - не менше 5 сек.

гіперчутливість до лорноксикаму або до інших компонентів ЛЗ; тромбоцитопенія; гіперчутливість (с-ми подібні до таких як при БА, риніті, ангіоневротичному набряку або уртикарії) до інших НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову к-ту; тяжка форма СН; ШК кровотечі, церебрально- судинні або інші кровотечі; ШК кровотеча або перфорація виразки в анамнезі, пов’язані з попередньою терапією НПЗЗ; активна рецидивуюча пептична виразка шлунка/кровотеча або рецидивуюча пептична виразка шлунка/кровотеча в анамнезі (2 або більше окремих доведених епізодів розвитку виразки або кровотечі); тяжка форма печінкової та ниркової недостатності (рівень сироваткового креатиніну >700 мкмоль/л); ІІІ триместр вагітності.

шлунково-кишкові виразки з перфорацією і кровотечами, летальні випадки, особливо у пацієнтів літнього віку, нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, гастрити, фарингіти,анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, розлади коагуляції, панцитопенія, екхімоз, нейтропенія, агранулоцитоз, гіпопластична та гемолітична анемії, р-ції гіперчутливості, гарячка, озноб, анафілактоїдні р-ції, анафілаксія, втрата апетиту, зміни маси тіла, гіпонатріємія, інсомнія, депресія, неспокій, порушення свідомості, підвищена збудливість, порушення здатності концентруватись, зміни уваги, когнітивні розлади, легкий короткочасний головний біль, запаморочення, сонливість, парестезії, дисгевзія, тремор, мігрень, гіперкінезія, гіпоестезія, асептичний менінгіт у хворих на СЧВ та змішані захворювання сполучної тканини, кон’юнктивіт, порушення зору, у т.ч. затуманення зору, порушення кольоросприйняття, дефекти полів зору, скотома, амбліонія, диплопія, іридоцикліт, вертиго, дзвін у вухах, відчуття серцебиття, тахікардія, набряки, затримка рідини, СН, почервоніння обличчя, АГ, припливи, крововиливи, васкуліт, гематоми, риніти, диспное, кашель, бронхоспазм,підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, дисфагія, афтозний стоматит, глосит, перфорація пептичних виразок, геморой, шлунково-кишкові кровотечі, токсична дія на печінку, у результаті чого можливий розвиток ПН, гепатиту, жовтяниці, холестазу, висипання, свербіж, підвищене потовиділення, еритематозні висипання, кропив’янка і ангіоневротичний набряк, алопеція, набряк і бульозні р-ції, зміни нігтів, псоріаз, мультиформана еритема, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроз, артралгія, відчуття болю у кістках та спині, м’язові спазми, слабкість м’язів, міальгія, синовіт, ніктурія, порушення сечовиділення, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну в крові, нездужання, набряк обличчя, астенія.