КЛОЗАПІН (CLOZAPINUM)6 препаратів

відрізняється від традиційних нейролептиків; не індукує каталепсію або пригнічує стереотипну поведінку, спричинену введенням апоморфіну або амфетаміну; чинить тільки слабку блокуючу дію на допамінові D1-, D2-, D3- і D5-рецептори, але виявляє високу ефективність стосовно D4-рецепторів, а також чинить анти-α-адренергічну, антихолінергічну, антигістамінну дію та пригнічує реакцію активації; проявляє антисеротонінергічні властивості; клінічно виявляє швидкий і виражений седативний ефект і чинить сильну антипсихотичну дію (у пацієнтів з шизофренією, резистентних до лікування іншими ЛЗ); тяжкі екстрапірамідні реакції (г. дистонія), паркінсоноподібні побічні ефекти і акатизія, виникають рідко.

стійка до терапії шизофренія у разі резистентності (стан, коли попереднє лікування зі стандартними нейролептиками при відповідному дозуванні та протягом достатнього періоду часу не призвели до адекватного клінічного поліпшення) або непереносимості до терапії стандартними нейролептиками (стан, коли відбуваються тяжкі некеровані небажані ефекти неврологічного характеру, які роблять неможливою ефективну нейролептичну терапію із застосуванням стандартних нейролептиків); ризик рецидиву суїцидальних проб у пацієнтів з шизофренією або шизоафективним розладом; психотичні розлади протягом терапії хвороби Паркінсона (якщо стандартна терапія виявилася неефективною).

застосовувати мінімальну ефективну дозу; стійка до терапії шизофренія, ризик рецидиву суїцидальних спроб: 1-й день - 12,5 мг (1-2 р/день), 2-й день - 25 - 50 мг/день; за умови доброї переносимості, доза може бути збільшена на 25-50 мг/добу до досягнення дози 300 мг/добу протягом 2-3 тижнів; за необхідності, добову дозу можна збільшити до 50-100 мг з інтервалами 2 р/тиждень або щотижнево; настання антипсихотичного ефекту можна очікувати при дозі 300-450 мг/добу за кілька прийомів; у деяких пацієнтів адекватними можуть виявитися менші добові дози, а інші можуть потребувати до 600 мг/добу; МДД - 900 мг/добу, з максимальним індивідуальним приростом 100 мг; збільшення кількості небажаних реакцій можливе при дозуванні вище 450 мг/добу; після досягнення максимального терапевтичного ефекту багато пацієнтів може перейти на застосування низьких підтримуючих доз, поступово знижувати дозу, лікування проводити протягом не менше 6 міс.; у випадку запланованого припинення лікування поступово знижують дози протягом 1-2 тижнів; психотичні розлади протягом терапії хвороби Паркінсона, початкова доза не вище 12,5 мг/добу, прийнята як разова доза ввечері; подальші збільшення дози повинні бути на 12,5 мг, з максимальним збільшенням у 2 р/тиждень до 50 мг, дози, яка не повинна бути досягнута до кінця 2 тижня; загальну добову дозу приймати одноразово ввечері; середня ефективна доза - 25-37,5 мг/добу; якщо лікування протягом одного тижня у дозі 50 мг/добу не забезпечує задовільної терапевтичної відповіді, дозу збільшувати на 12,5 мг/тиждень; дозу 50 мг/день перевищувати тільки у виняткових ситуаціях, а максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 100 мг/добу, у випадку запланованого припинення лікування рекомендується поступове зниження дози на 12,5 мг, принаймні за 1-2 тижнів.

відома або підозрювана підвищена чутливість до клозапіну або до будь- якого компонента ЛЗ; неможливість регулярно контролювати показники крові у пацієнта; гранулоцитопенія/агранулоцитоз в анамнезі (за винятком розвитку гранулоцитопенії або агранулоцитозу внаслідок хіміотерапії, перенесеної раніше); агранулоцитоз в анамнезі, індукований клозапіном; порушення функції кісткового мозку; епілепсія, що не піддається контролю; алкогольний або інші токсичні психози, лікарські інтоксикації, коматозні стани; судинний колапс та/або пригнічення ЦНС будь-якої етіології; тяжкі порушення з боку нирок або серця (міокардит); г. захворювання печінки, що супроводжуються нудотою, втратою апетиту або жовтяницею, прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність; паралітична непрохідність кишечнику; одночасне застосування з ЛЗ, що спричиняють виникнення агранулоцитозу та депо-нейролептиками.

агранулоцитоз, гранулоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, анемія; психотичні розлади; збільшення маси тіла; порушення толерантності до глюкози, ЦД, тяжка гіперглікемія, кетоацидоз, гіперосмолярна кома; гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; дизартрія, дисфемія, занепокоєння, збудження, обсесивно- компульсивні розлади, сонливість/седативний ефект, запаморочення (вертиго); головний біль, тремор, ригідність м’язів, акатизія, екстрапірамідні симптоми, епілептичні напади, судоми, міоклонічні посмикування, сплутаність свідомості, делірій; спричиняє зміни показників ЕEГ (комплекси спайків та хвиль), знижує судомний поріг, генералізовані напади; пізня дискінезія, злоякісний нейролептичний с-м; затьмарення зору; явища з боку СС системи, тахікардія, зупинка серця, зміни ЕКГ, аритмія, перикардит (з/без перикардіальним випотом), кардіоміопатія, міокардит (з/без еозинофілії), АГ, ортостатична гіпотензія, синкопе, тромбоемболія, некроз органів (кишечника), колапс кровообігу, зупинки серця або дихання, пригнічення дихання, аспірація їжі при ковтанні, пневмонія, інфекції НДШ з можливим летальним наслідком; запор, гіперсалівація, нудота, блювання, анорексія, сухість у роті, дисфагія, збільшення слинної залози, непрохідність кишечнику, паралітична кишкова непрохідність, затримка калу; підвищення печінкових ферментів, гепатит, холестатична жовтяниця, панкреатит, фульмінантний некроз печінки; шкірні реакції; нетримання/затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, ниркова недостатність; пріапізм, імпотенція, зміни еякуляції, дисменорея; стомленість, підвищення t0 тіла, доброякісна гіпертермія, порушення регуляції потовиділення; підвищення рівня КФК, гіпонатріємія; раптова смерть; частота невідома - сепсис, набряк Квінке, лейкоцитокластичний васкуліт, псевдофеохромоцитома, холінергічний с-м; плевротонус (с-м «Пізанської вежі»), ІМ, стенокардія, прискорене серцебиття, фібриляція передсердь, недостатність мітрального клапана, гіпотензія, бронхоспазм, закладеність носа, діарея; дискомфорт у животі/печія/диспепсія, коліт, печінковий стеатоз/ чи некроз, гепатотоксичність, гепатофіброз, цироз печінки; порушення функцій печінки (печінкова недостатність, необхідність трансплантації печінки та смерть), порушення пігментації, м’язова слабкість/ чи спазми, міальгія, системний червоний вовчак, нічний енурез; ниркова недостатність, ретроградна еяколяція.