Синдром неспокійних ніг — це стан, що часто діагностують, при якому у пацієнтів відмічаються відчуття в кінцівках, що викликають дискомфорт і пов’язану з ним непереборну потребу в русі. Найчастіше уражаються нижні кінцівки.

Патологічні відчуття при цьому безболісні, розвиваються у стані спокою та їхня вираженість зменшується при фізичній активності (русі ногами, ходьбі). Відчуття можуть бути вкрай неприємними, тяжкими, що нагадують глибинні парестезії, внутрішній свербіж.

Існує добова закономірність: ступінь тяжкості симптомів підвищується в нічний час. Нічний синдром неспокійних ніг призводить до порушення сну та розвитку хронічного безсоння. Існує зв’язок з мимовільними посмикуваннями ніг під час сну. Інша назва патології — «хвороба Вілліса — Екбома».

У близько 50% всіх випадків фіксується ідіопатична сімейна форма цього синдрому.

За оцінками експертів, синдром неспокійних ніг є причиною до 15% усіх випадків хронічного безсоння.

Ознаки органічної неврологічної патології переважно відсутні. Водночас подібні симптоми можуть виявлятися у пацієнтів зі стенозом хребетного каналу, мієлопатією, пухлинами, розсіяним склерозом та іншими неврологічними захворюваннями.

Вторинний синдром неспокійних ніг найчастіше розвивається на тлі уремії, анемії, зловживання кавою, у період вагітності та з інших причин.

Також симптоми цього розладу можуть проявлятися у здорових осіб у період вираженого емоційного стресу та проходити після припинення впливу стресорів.

На сьогодні, за оцінками експертів, існує гіподіагностика синдрому неспокійних ніг.

Причини синдрому неспокійних ніг

Існує 2 типи цього розладу:

• первинний / ідіопатичний синдром неспокійних ніг;
• вторинний.

За оцінками експертів, цей синдром діагностують у 5–15% усього населення загалом, частіше у жінок.

Найчастіше фіксується первинний тип. Це ідіопатичне захворювання може бути сімейним у 25–75% усіх пацієнтів. У сімейних випадках зазвичай проявляється аутосомно-домінантний чи рецесивний тип успадкування. У осіб із сімейним типом, як правило, фіксується повільне прогресування патології. У деяких сімейних випадках описано поступове зниження віку початку захворювання в наступних поколіннях, тобто генетичне попередження. Стрес, фізичний або емоційний, втома та перевтома також можуть збільшити вираженість симптомів синдрому неспокійних ніг.

Синдром неспокійних ніг: при яких захворюваннях може розвинутися?

Вторинний синдром неспокійних ніг може розвинутися внаслідок деяких патологічних станів, включно з такими, як:

• дефіцит заліза; залізодефіцитна анемія;
• термінальна стадія ниркової недостатності;
• цукровий діабет;
• ревматичне захворювання, наприклад, ревматоїдний артрит;
• облітеруючі захворювання артерій;
• хронічна венозна недостатність;
• периферична нейропатія;
• дефіцит фолієвої кислоти;
• дефіцит магнію;
• дефіцит вітамінів групи В;
• порфірія;
• кріоглобулінемія;
• гіпотиреоз та тиреотоксикоз;
• алкоголізм;
• амілоїдоз;
• попереково-крижова радикулопатія;
• фіброміалгія;
• ціліакія.

Низка лікарських засобів може провокувати розвиток або збільшувати вираженість симптомів синдрому неспокійних ніг. До них належать антидофамінергічні препарати (наприклад нейролептики), дифенгідрамін, трициклічні антидепресанти (ТЦА), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), літій та блокатори бета-адренорецепторів. Також до підвищення ступеня тяжкості симптомів призводить алкоголь, кофеїн.

Синдром неспокійних ніг діагностують у близько ¹/₃ вагітних, але, на щастя, симптоми розрішуються через кілька тижнів після пологів. У жінок, у яких у період вагітності виявлявся синдром неспокійних ніг, підвищений ризик розвитку цього розладу протягом подальшого життя.

Синдром неспокійних ніг фіксується у 25–50% усіх хворих із термінальною стадією патології нирок; вираженість симптомів у цих пацієнтів зазвичай збільшується під час виконання гемодіалізу.

Патогенез на сьогодні до кінця не вивчений. При ідіопатичному синдромі неспокійних ніг відмічається дисфункція дофамінергічної системи (відносна надмірна кількість дофаміну в чорній субстанції та таламусі) та зниження запасів заліза в певних ділянках головного мозку, включно з чорною субстанцією та таламусом.

Дисбаланс кальцію та фосфатів, анемія, функціональний дефіцит заліза та субклінічні порушення периферичних нервів можуть бути залучені до патофізіології уремічного синдрому неспокійних ніг.

Дефіцит вітаміну D і метаболізм кальцію, прееклампсія, обтяжений сімейний анамнез, знижений рівень сироваткового заліза, феритину та підвищений — естрогену також можуть відігравати роль у розвитку синдрому неспокійних ніг у період вагітності.

Поліморфізми в генах, зокрема у BTBD9 та MEIS1, пов’язані із синдромом неспокійних ніг.

Діагностика

Які симптоми відмічають при синдромі неспокійних ніг?

Пацієнти описують такі відчуття, як повзання мурашок, свербіж, тягнучі відчуття, розпирання або розтягування, що локалізуються в глибоких структурах, а не на шкірі.

Больові та поколюючі парестезії, що розвиваються при периферичній нейропатії, зазвичай відсутні, гіперчутливість щодо дотику до шкіри відсутня.

Вираженість симптомів значною мірою варіює.

Синдром неспокійних ніг: як виявляється?

Вираженість симптомів синдрому неспокійних ніг зазвичай збільшується до кінця доби і досягає максимуму вночі, вони зазвичай розвиваються через 15–30 хв після лежання в ліжку. У тяжких випадках симптоми можуть розвинутися на початку доби, коли пацієнт сидить, що заважає йому відвідувати збори, сидіти в кінотеатрі та виконувати подібні дії. У легших випадках хворі крутяться, рухаються в ліжку, штовхають або масажують ноги для зменшення вираженості симптомів. Іноді можуть уражуватися руки. Пацієнти з більш вираженими симптомами змушені вставати з ліжка та ходити, щоб полегшити свій стан.

У вкрай тяжких випадках добовий ритм зникає, фіксуються перманентні симптоми.

Симптоми також можуть розвиватися в положенні сидячи, у такому разі людині важко протягом тривалого часу їздити в транспорті, відвідувати театр чи кіно, тобто будь-які заходи, де потрібно довго сидіти.

Періодичні рухи ніг уві сні характеризуються мимовільним сильним тильним згинанням стопи тривалістю 0,5–5 с і кожні 20–40 с під час сну. Мимовільні рухи ніг можуть включати раптові рухи тильного згинання великих пальців, іноді з віялоподібним розведенням інших пальців або тильним згинанням всієї стопи. Під час сну можуть фіксуватися посмикування кінцівок. Вони виявляються у 80% усіх хворих із синдромом неспокійних ніг.

У більшості хворих при цьому порушений нічний сон і саме безсоння найчастіше є основною скаргою, яка приводить хворого до лікаря.

При фізикальному обстеженні зазвичай не виявляють відхилень від норми. Воно проводиться для встановлення вторинних причин.

Діагностичні критерії (мають бути дотримані всі):

• неконтрольоване бажання рухати нижніми кінцівками та неприємні та дискомфортні відчуття;
• частота позивів до рухів кінцівками знижується протягом доби, але поступово підвищується увечері та вночі. Симптоми також розвиваються у стані спокою або в періоди сну та бездіяльності;
• потреба в русі нижніми кінцівками частково чи повністю зменшується завдяки ходьбі або витягуванню ніг. Поки діяльність триває, симптоми незначні або відсутні.
• Частота позивів до рухів нижніх кінцівок підвищується вечорами, вони порушують сон. Так, пацієнт часто стомлюється упродовж дня.
• Наявність цих симптомів не пояснюється іншими порушеннями поведінки, такими як пізня дискінезія, судоми ніг, спазми м’язів або дискомфорт від пози.

Позитивний сімейний анамнез характерний для дітей.

При ідіопатичному синдромі неспокійних ніг клінічні прояви різної вираженості можуть зберігатися протягом усього життя. Зазвичай фіксується їхнє повільне прогресування.

Які аналізи здати при синдромі неспокійних ніг?

Немає тестів / досліджень для діагностики синдрому неспокійних ніг, за винятком тих, які дозволяють виключити вторинні причини:

• клінічний аналіз крові;
• визначення рівня заліза в плазмі крові (зокрема сироваткового заліза, насичення трансферину, феритину та загальної залізозв’язувальної здатності);
• азот сечовини у плазмі крові;
• рівень глюкози у плазмі крові натще;
• рівні креатиніну, магнію, вітаміну В₁₂, фолату, тиреотропного гормону;
• електроміографія (ЕМГ) та дослідження нервової провідності виконуються при підозрі на радикулопатію чи нейропатію;
• полісомнографія часто проводиться для кількісної оцінки частоти рухів ніг та характеристики режиму сну;
• нейровізуалізація: комп’ютерна, магнітно-резонансна томографія.

Диференційна діагностика

• Пізня дискінезія.
• Акатізія.
• Синдром «болісні ноги — пальці, що рухаються».
• Компресійні нейропатії нижніх кінцівок.
• Стеноз хребетного каналу в поперековому відділі.
• Гіпнічні посмикування.
• Судоми ніг.
• Судинні захворювання.
• М’язові спазми.
• Радикулопатія.

Лікування синдрому неспокійних ніг

Терапію синдрому неспокійних ніг зазвичай не починають у осіб зі спорадичними чи незначними симптомами.

Можливе застосування рослинних ліків із седативною дією (м’яти, меліси, валеріани, собачої кропиви), препаратів магнію, заліза, вітамінів.

Як лікувати синдром неспокійних ніг?

Комплексний план лікування може включати фармакотерапію та нефармакологічні заходи, адаптовані до симптомів пацієнта.

Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) схвалено пристрій для зменшення вираженості симптомів та покращення якості сну у хворих із синдромом неспокійних ніг. Пристрій стимулює м’язи ніг пацієнтів за допомогою вібрації.

Хворим слід рекомендувати уникати застосування кофеїну, антидепресантів, нейролептиків, протиблювальних засобів, що блокують дофамін, та антигістамінних препаратів центральної дії.

Особам із синдромом неспокійних ніг та нирковою недостатністю, при якій необхідний діаліз, рекомендується короткий щоденний діаліз, замісна терапія препаратами заліза, фізичні вправи, масаж та тепло — все це може зменшити вираженість симптомів.

Синдром неспокійних ніг: препарати

Специфічні лікарські засоби при синдромі неспокійних ніг рекомендують за наявності виражених симптомів, що значно порушують сон та якість життя.

Агоністи дофаміну, включно з праміпексолом, ропініролом, ротиготином і каберголіном, зменшують вираженість симптомів, покращують якість сну та життя.

Ротиготин можна застосовувати у формі трансдермального пластиру.

Ліганди альфа2-дельта кальцієвих каналів (габапентин або прегабалін) слід розглядати для початкового лікування тих пацієнтів, у яких фіксуються тяжкі порушення сну, супутнє безсоння, тривога, біль або попередній розлад контролю імпульсів.

Протисудомні препарати при синдромі неспокійних ніг застосовують широко: крім габапентину та прегабаліну, можуть бути рекомендовані вальпроєва кислота, карбамазепін.

Лікарські засоби ефективні протягом 1–5 років, потім їхня ефективність зазвичай знижується. На сьогодні терапією першої лінії є або ліганд альфа2-дельта-кальцієвих каналів, або агоніст дофамінових рецепторів.

Добавки заліза рекомендуються всім особам із низьким рівнем феритину у плазмі крові.

При дефіциті заліза можна рекомендувати сульфат заліза поєднано з вітаміном С.

Також хворим на ідіопатичний синдром неспокійних ніг можуть бути рекомендовані фолієва кислота, препарати магнію, вітаміни Е, В, С.

Синдром неспокійних ніг під час вагітності зазвичай проходить після пологів.

Як швидко усунути симптоми синдрому неспокійних ніг?

Фізичні вправи негайно зменшують вираженість симптомів, та їх виконання посеред ночі утруднене.

З немедикаментозних заходів хворим слід рекомендувати:

• дотримання гігієни сну;
• фізичну активність / вправи протягом дня;
• гарячу або холодну ванну чи душ перед сном;
• масаж кінцівок;
• вібраційну або електростимуляцію стоп, вібромасаж;
• відмову від кофеїну (чаю, кави, енергетиків, шоколаду, кока-коли) у другій половині дня;
• використання грілок на ноги перед сном.

Компресійні панчохи при синдромі неспокійних ніг не показані.

Ускладнення

• Порушення сну.
• Денна сонливість, стомлюваність.
• Головний біль.
• Артеріальна гіпертензія.
• Тривога.
• Депресивні розлади.