Ксероз шкіри

Содержание

Ксероз шкіри (ксеродермія) — це дерматологічна патологія, ключовим симптомом якої є виражена сухість шкіри. Вона розвивається внаслідок значного зниження концентрації гідроліпідів в епідермісі. У нормі ці речовини формують захисну гідроліпідну мантію, що утримує вологу в шкірних покривах. При недостатній кількості гідроліпідів відбувається патологічне зниження рівня зволоженості як епідермісу, так і більш глибокого шару — дерми. Шкіра втрачає свою природну еластичність та пружність, з’являється відчуття стягнутості та дискомфорту. Видимі ознаки патології: виражене лущення, формування дрібних та великих тріщин. Пацієнти часто скаржаться на значно виражений свербіж, який стає причиною додаткового ушкодження шкірних покривів при розчісуванні.

Пацієнти із ксерозом шкіри не заразні для оточення, оскільки захворювання не передається від людини до людини. Проте важливо пам’ятати, що при поширених патологічних змінах шкірних покривів можливе приєднання вторинної інфекції через тріщини. У такому разі вже інфекційні ускладнення, а не сам ксероз, можуть представляти певний ризик з точки зору контагіозності.

Причини ксерозу шкіри

Етіологічно значущі чинники в розвитку патології:

• хронічні дерматологічні захворювання (атопічний дерматит, псоріаз та ін.) — супроводжуються порушенням процесів кератинізації та ліпідного обміну, що створює сприятливі умови для розвитку вираженої сухості;
• ендокринна патологія (цукровий діабет, гіпотиреоз та ін.), захворювання нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту — фіксуються системні метаболічні зміни, які охоплюють зокрема і шкірні покриви;
• вагітність — гормональні коливання в період вагітності викликають зміни в роботі сальних залоз та водному балансі шкіри, стаючи причиною розвитку ксерозу;
• вік — у осіб похилого віку відбувається природне зниження активності сальних та потових залоз, уповільнення процесів шкірної регенерації, зниження синтезу колагену та еластину. Вікові зміни викликають стоншення шкіри, зниження її здатності утримувати вологу і, як наслідок, розвиток сухості;
• прийом лікарських засобів — кортикостероїди, діуретики, ретиноїди, антигістамінні засоби, деякі антибіотики можуть викликати виражену сухість епідермісу як побічний ефект. Топічні препарати, особливо ті, що чинять підсушувальну дію, здатні збільшувати вираженість прояву ксерозу при тривалому застосуванні;
• фактори навколишнього середовища — низька вологість повітря, характерна для опалювальних приміщень у зимовий період, агресивні мийні засоби, ультрафіолетове випромінювання, різкі перепади температури також можуть провокувати розвиток сухості шкірних покривів;
• нераціональний догляд — надмірно часте миття, використання агресивних скрабів і відлущувальних засобів порушує природний захисний бар’єр. Недостатнє зволоження шкіри після водних процедур, використання невідповідних косметичних засобів або повне ігнорування догляду за шкірою також спричиняють розвиток ксерозу;
• професійні фактори — робота в умовах підвищеної сухості повітря, частий контакт з хімічними речовинами, мийними засобами або тривале перебування в приміщеннях, що кондиціонуються, порушують водний баланс шкірних покривів;
• хіміє- та променева терапія онкологічних захворювань — викликають пряме ушкодження епітелію, порушення процесів регенерації та бар’єрної функції, що проявляється вираженою сухістю та іншими симптомами.

Патогенез

Ключовими патогенетичними чинниками розвитку захворювання є зміни будови та функції водно-ліпідної мантії. Виявляють:

• зниження концентрації натурального зволожувального фактора (Natural Moisturizing Factor — NMF) — цей комплекс формується в процесі нормального диференціювання клітин епідермісу та відіграє ключову роль у підтримці оптимального рівня гідратації епідермісу. При порушенні процесів формування NMF відбувається підвищена трансепідермальна втрата води;
• зменшення кількості церамідів — при ксерозі відмічаються суттєві зміни як у їхній загальній кількості, так і співвідношенні різних фракцій. Найбільше зменшується кількість церамідів підтипів III (NP), II (NS), EOS, NH, EOH;
• порушення нормального процесу диференціювання кератиноцитів — при патологічному диференціюванні або руйнуванні міжклітинних містків відбувається порушення формування повноцінного рогового шару;
• дефіцит зволожувальних факторів — критичне значення має недостатня кількість:
  • філагрина — у процесі його розпаду формуються компоненти натурального зволожувального фактора;
  • аквапорину-3 — білка, що забезпечує транспорт води та гліцерину в епідермісі.

Крім водно-ліпідної мантії, на стан шкіри та збільшення вираженості проявів ксерозу суттєво впливає запальний процес. Проникнення різних патогенів та подразників запускає каскад запальних реакцій із розвитком субклінічного запалення. В епідермісі та дермі починають активно вироблятися різні прозапальні фактори: цитокіни та хемокіни. Вони підтримують та збільшують вираженість запального процесу, порушуючи нормальний водний баланс шкірних покривів.

Епідеміологія

Статистичні дані про поширеність ксерозу у глобальному масштабі відсутні. Щоб отримати загальне уявлення про захворюваність у світі, можна екстраполювати результати дослідження Інституту Роберта Коха (Robert-Koch-Institut — RKI). Фахівці інституту провели скринінг понад 48 тис. осіб. Висновки:

• у 29,4% усіх обстежених у віковому діапазоні 16–70 років встановили діагноз «ксероз». У патології відсутня значна гендерна схильність;
• виявлено чітку залежність підвищення поширеності захворювання від віку. У осіб із середнім віком 75,1 року симптоми ксерозу діагностували у 55,6% усіх випадків, а у старшій віковій групі — у 99,1%.

Проблема ксерозу шкіри актуальна не тільки для дорослого населення, а й для дітей та підлітків. Поширеність патології в педіатричній практиці перевищує показник 13%.

Як самостійний діагноз ксероз діагностують дуже рідко, що викликано:

• високим рівнем самолікування — це зумовлює широку доступність зволожувальних засобів та інших дерматологічних препаратів в аптеках;
• особливостями медичного кодування захворювань, при яких ксероз часто сприймається як супутній стан при інших дерматологічних хворобах. Наприклад, у випадках, коли патологічна сухість розвивається на тлі атопічного дерматиту, лікар у медичній документації фіксує лише основний діагноз, а ксероз залишається за межами статистичного обліку.

Класифікація

У класифікації виділяють кілька основних форм захворювання (табл. 1) і навіть 4 ступеня тяжкості сухості шкірних покривів (табл. 2).

Клінічна картина

Найчастіше патологічний процес охоплює зони з фізіологічно зниженою активністю сальних залоз (зона передпліч, поверхня кистей, стоп та ін.). При поширеному ксерозі шкіри прояви захворювання відмічаються і на інших ділянках: обличчі, волосистій частині голови, руках, ногах та тулубі.

Під час об’єктивного огляду виявляється:

• виражена сухість шкірних покривів — основний клінічний симптом ксерозу шкіри;
• шкірні покриви стають тьмяними, сірувато-блідого відтінку;
• на уражених ділянках формується рясне лущення у вигляді сірувато-білих лусочок різного розміру — від дрібних до великих;
• текстура стає неоднорідною, шорсткою;
• з’являється сітчастий малюнок та множинні дрібні тріщини.

Прогресування захворювання супроводжується погіршенням стану шкірних покривів. Відбувається значне зниження їхньої еластичності та тургору, вони стають грубими, потовщеними, з вираженою зморшкуватістю. На поверхні з’являються ділянки гіперемії, численні тріщини різної глибини, що ускладнюються кровотечею.

Вираженість суб’єктивних проявів перебуває в прямій залежності від вираженості сухості та поширеності патологічного процесу. Хворі відчувають:

• постійне відчуття стягування шкіри;
• болісність (від легкого поколювання до виражених печіння та больового синдрому);
• свербіж (від незначного до нестерпного).

Постійний болісний свербіж «змушує» пацієнтів розчісувати уражені ділянки.

У хворих, переважно осіб похилого віку, на тлі виражених сухості та свербежу розвивається астеатотичний дерматит (ксеротична екзема). Характерні прояви захворювання:

• шкіра стає дуже сухою, покривається лусочками;
• формуються множинні тріщини багатокутної чи криволінійної форми, які швидко запалюються.

Істотний вплив на якість життя пацієнтів чинить не тільки фізичний дискомфорт, викликаний клінічними проявами ксерозу, але й психоемоційні порушення, що розвиваються на тлі постійного свербежу та пов’язаних з ним розладів сну. Вони впливають на повсякденну активність, соціальну адаптацію та загальне самопочуття. Психоемоційний стрес може бути як значний тригер загострення патологічної сухості, тому ксероз шкіри слід також розглядати з погляду психосоматики.

Ступінь тяжкості суб’єктивних симптомів ксерозу шкіри може варіювати протягом доби. Часто їхня вираженість збільшується у вечірній та нічний час доби, що додатково порушує нормальний режим сну та відпочинку хворих.

Діагностика ксерозу шкіри

Діагностичний алгоритм включає:

• збір скарг пацієнта та детальне вивчення анамнезу захворювання — ключові моменти:
  • наявність сімейної схильності до атопічних захворювань;
  • фонова дерматологічна та супутня соматична патологія;
  • аналіз попередньої терапії;
  • виявлення потенційних тригерних факторів (контактів хворих з різними подразнювальними речовинами як у побутових умовах, так і процесі професійної діяльності);
  • тимчасовий взаємозв’язок між впливом різних факторів та розвитком або збільшенням вираженості симптомів захворювання;
• об’єктивний огляд — визначаються характерні патологічні зміни шкірних покривів, що описані в попередньому розділі;
• лабораторні дослідження є обов’язковим елементом діагностичного процесу. Їх виконують у випадках:
  • необхідності проведення диференційної діагностики з іншими дерматологічними захворюваннями, які мають схожу клінічну картину;
  • відсутності позитивної динаміки від проведеної стандартної терапії ксерозу;
• біопсія з подальшим гістологічним дослідженням отриманого матеріалу дозволяє отримати об’єктивну морфологічну картину патологічного процесу.

Лікування ксерозу шкіри

Лікування ксерозу шкіри — консервативне (без операцій). Основу терапії становлять засоби для догляду за шкірою.

Місцева терапія

Препарати для лікування ксерозу шкіри випускають у різних формах, таких як:

• мазь — створює більш щільний захисний шар у місці нанесення, переважно використовувати в холодний період року;
• креми та гелі — у літній сезон рекомендується використання легших форм з підвищеним вмістом води. Вони добре вбираються і не створюють дискомфорту під час нанесення;
• лосьйони — характеризуються високим вмістом водної фази.

Мінімальна рекомендована частота використання зволожувальних та пом’якшувальних засобів становить 2–3 рази на добу. Тижневий обсяг препаратів, що наносяться, досягає 600 мл для дорослого пацієнта з поширеним ураженням шкірного покриву, для дитини необхідно близько 250 г емоленту за той же період.

Для лікування ксерозу шкіри застосовують препарати, до складу яких входять різні компоненти (табл. 3).

Бальнеологічне лікування

У комплексній терапії ксерозу використовуються різні види лікувальних ванн:

• сольові — оптимальна температура води має підтримуватися в діапазоні 35–38 °С, що забезпечує найефективніше проникнення активних компонентів у шкіру без ризику її додаткового висушування. Концентрація солі у воді встановлюється на рівні 10 г/л, що створює оптимальний осмотичний градієнт. Тривалість процедури становить 10–15 хв;
• ванни з морською сіллю — альтернатива класичним сольовим ваннам. Багатий мінеральний склад позитивно впливає на епідерміс;
• крохмальні — у ванну додають 1–2 склянки крохмалю, що створює на поверхні шкіри тонку захисну плівку. Вона допомагає утримувати вологу та захищає від зовнішніх подразників. Крохмаль також зумовлює протизапальні властивості та допомагає зменшити вираженість свербежу;
• ванни з висівками — багаті вітамінами групи В, мінералами та природними маслами, які сприяють відновленню ліпідного бар’єру шкіри. Висівки також містять ферменти, що зумовлюють м’яке відлущування відмерлих клітин епідермісу;
• содові ванни — рекомендують за наявності свербежу;
• ванни з відваром ромашки — чинять протизапальну, антисептичну та заспокійливу дію;
• сульфідні ванни — важливо дотримуватися концентрації сірководню (0,1–0,4 г/л) та температурного режиму (36–37 °С). Тривалість процедури становить 8–12 хв, а повний курс передбачає 12–14 ванн. Сульфідні ванни чинять комплексний вплив на шкіру: нормалізують мікроциркуляцію, стимулюють обмінні процеси та сприяють відновленню бар’єрної функції епідермісу;
• кисневі ванни — процедуру проводять під тиском 2,6 кПа за температури 36 °С протягом 10–20 хв. Насичення води киснем під тиском забезпечує його проникнення в шкіру і сприяє активізації процесів регенерації.

Ускладнення

За відсутності належного лікування та догляду за шкірою можливі ускладнення:

• вторинні бактеріальні та грибкові інфекції — патогенні мікроорганізми легко проникають через мікротріщини та інші ушкодження епідермісу, викликаючи різні форми дерматитів, фолікуліт та ін.;
• екземативні зміни — на тлі постійного свербежу і розчісування формується вторинна екзема, що характеризується появою вогнищ мокнуття, кірок;
• гіперкератоз — патологічне потовщення рогового шару епідермісу з формуванням грубих ділянок шкіри, що лущаться;
• порушення сну та психоемоційні розлади — виражений свербіж стає причиною безсоння, дратівливості, тривожності та навіть депресивних розладів;
• підвищена чутливість до ультрафіолетового випромінювання проявляється швидким виникненням сонячних опіків та підвищеним ризиком фотодерматозів.

Профілактика

Основні напрямки профілактики ксерозу:

• лікування супутніх захворювань, що провокують сухість шкіри;
• підтримання стабільного мікроклімату в приміщенні;
• гігієнічні процедури з використанням м’яких засобів для чищення з нейтральним pH;
• перевага одягу з натуральних матеріалів (бавовна забезпечує оптимальну повітропроникність і не подразнює шкіру. Вовняні вироби можуть викликати механічне подразнення та збільшувати вираженість сухості);
• використання захисних рукавичок при контакті з побутовою хімією та професійними засобами для чищення;
• дієта — рекомендується обмежити вживання цитрусових, гострої та гарячої їжі, алкоголю;
• контроль психоемоційного стану — необхідно знаходити способи релаксації та уникати надмірних нервових перевантажень;
• використання фотозахисних засобів від негативного впливу ультрафіолетового випромінювання — важливо підбирати засоби з високим SPF-фактором і регулярно їх оновлювати протягом доби, перебуваючи на відкритому повітрі.

Прогноз

Найчастіше при своєчасно розпочатій та правильно підібраній терапії прогноз сприятливий. За умови дотримання усіх рекомендацій щодо догляду за шкірою можливе досягнення стійкої ремісії захворювання. Однак важливо розуміти, що ксероз — патологія з хронічним рецидивним перебігом, яка передбачає постійну увагу до стану шкірних покривів та дотримання профілактичних заходів.

У пацієнтів із сухістю, зумовленою впливом зовнішніх факторів (наприклад несприятливих кліматичних умов або неправильного догляду за шкірою), їх усунення сприяє повному розрішенню патології. Однак навіть після нормалізації стану зберігається підвищений ризик рецидиву при повторному впливі факторів, що провокують.

У випадках ксерозу на тлі системної патології прогноз багато в чому визначається перебігом основного захворювання.