Парацетамол-Ново розчин для інфузій 10 мг/мл флакон 100 мл №1
діюча речовина: парацетамол;
1 мл розчину містить парацетамолу 10 мг;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію цитрат дигідрат, кислота оцтова льодяна, вода для ін’єкцій.
Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або блідо-рожево-помаранчевого кольору розчин (сприйняття може змінюватися), вільний від частинок.
Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E01.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Точний механізм знеболювальних та жарознижувальних властивостей парацетамолу ще не встановлений, він може включати центральну та периферичну дії.
Фармакодинамічні ефекти
Парацетамол забезпечує полегшення болю через 5−10 хвилин після введення. Пік знеболювального ефекту досягається протягом 1 години, а тривалість цього ефекту, як правило, становить 4−6 годин.
Парацетамол знижує температуру тіла протягом 30 хвилин після введення, жарознижувальний ефект триває протягом щонайменше 6 годин.
Фармакокінетика.
Дорослі
Всмоктування
Фармакокінетика парацетамолу лінійно залежна від дози аж до введення 2 г як після одноразового застосування, так і після багаторазового введення протягом 24 годин.
Біодоступність парацетамолу після внутрішньовенної інфузії у кількості 500 мг та 1 г подібна до біодоступності після інфузії 1 г та 2 г пропацетамолу (містить 500 мг та 1 г парацетамолу відповідно). Максимальна концентрація парацетамолу у плазмі крові (Cmax), що спостерігається у кінці 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії 500 мг та 1 г парацетамолу, становить 15 мкг/мл та 30 мкг/мл відповідно.
Розподіл
Об’єм розподілу парацетамолу становить приблизно 1 л/кг. Парацетамол слабко зв’язується з білками плазми крові. Після введення 1 г парацетамолу значний рівень концентрації (близько 1,5 мкг/мл) був встановлений у спинномозковій рідині через 20 хвилин після інфузії.
Метаболізм
Парацетамол значною мірою метаболізується в печінці, проходячи два основних шляхи: кон’югація глюкуронової кислоти та кон’югація сірчаної кислоти. Останній шлях швидко насичується при дозах, що перевищують терапевтичні. Незначна частина (менше 4%) метаболізується цитохромом Р450 з утворенням проміжного метаболіту (N-ацетилбензохіноніміну), що за нормальних умов застосування швидко нейтралізується відновленим глутатіоном і виводиться із сечею після зв’язування з цистеїном і меркаптопуриновою кислотою. Однак при важкому передозуванні кількість цього токсичного метаболіту підвищується.
Виведення
Метаболіти парацетамолу виводяться в основному з сечею. 90% введеної дози виводиться протягом 24 годин, переважно у вигляді кон’югатів глюкуроніду (60–80%) і сульфату (20–30%). Менше 5% виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 2,7 години, загальний кліренс — 18 л/год.
Фармакокінетика парацетамолу у дітей майже не відрізняється від такої у дорослих, за винятком коротшого періоду напіввиведення із плазми крові (1,5−2 години). У новонароджених період напіввиведення з плазми триває довше, ніж у дітей, тобто приблизно 3,5 години. У новонароджених та дітей віком до 10 років значно менше виділяється глюкуронід і більше сульфатних кон’югатів, ніж у дорослих.
Таблиця 1
Пов’язані з віком фармакокінетичні значення (стандартизований кліренс, *CLstd/Foral (л × год–1 × 70 кг–1)
*CLstd — оцінка кліренсу для популяції.
Особливі категорії пацієнтів.
Ниркова недостатність
У випадках важкого порушення функції нирок (кліренс креатиніну 10–30 мл/хв) виведення парацетамолу трохи уповільнюється, період напіввиведення становить від 2 до 5,3 години.
Швидкість виведення глюкуронідів та сульфатів у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю втричі повільніша, ніж у здорових добровольців. Тому при введенні парацетамолу пацієнтам із важкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) мінімальний інтервал між кожним введенням повинен бути збільшений до 6 годин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти літнього віку
Фармакокінетика та метаболізм парацетамолу у пацієнтів літнього віку не змінені. Коригування дози не потрібне.
Флакон об’ємом 100 мл призначений лише для дітей з масою тіла більше 33 кг.
Короткочасне лікування больового синдрому середньої інтенсивності, особливо у післяопераційний період, та короткочасне лікування гіпертермічних реакцій, коли внутрішньовенне застосування є клінічно обґрунтованим або інші способи застосування неприйнятні.
Гіперчутливість до парацетамолу, пропацетамолу гідрохлориду (попередника парацетамолу) або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Тяжка печінкова недостатність.
Пробенецид вдвічі знижує кліренс парацетамолу шляхом інгібування його кон’югації з глюкуроновою кислотою. У разі застосування парацетамолу одночасно з пробенецидом необхідно розглянути доцільність зниження дози парацетамолу.
Саліциламід може подовжувати період напіввиведення парацетамолу.
Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні лікарського засобу з ензим-індукуючими лікарськими засобами (див. розділ «Передозування»).
Одночасне застосування парацетамолу (4000 мг на добу протягом щонайменше 4 днів) з пероральними антикоагулянтами може призвести до незначних змін міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). У цьому разі потрібно контролювати МНВ під час лікування та протягом 1 тижня після завершення лікування парацетамолом.
Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки такий одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом зі збільшеним аніонним проміжком, особливо у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
Необхідно уникати помилок в дозуванні через плутанину між міліграмами (мг) і мілілітрами (мл), що може призвести до випадкового передозування та смерті (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Тривале або часте застосування лікарського засобу не рекомендується. Рекомендується використовувати пероральну форму парацетамолу, як тільки такий спосіб застосування стане можливим.
Для уникнення передозування необхідно впевнитися у тому, що інші призначені лікарські засоби не містять парацетамол або пропацетамол. Дозування може потребувати корекції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Ризик ураження печінки зростає у разі призначення парацетамолу в дозах, вищих від рекомендованих. Клінічні симптоми ушкодження печінки (у тому числі блискавичний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), зазвичай, вперше спостерігаються через 2 дні після застосування лікарського засобу з досягненням піка через 4–6 днів. Антидот має бути призначений якнайшвидше (див. розділ «Передозування»).
Рекомендується з обережністю застосовувати парацетамол одночасно з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з великим аніонним проміжком (HAGMA), особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, недоїданням та за наявності інших причин дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), а також якщо застосовуються максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи виявлення 5-оксопроліну в сечі.
Парацетамол необхідно застосовувати з обережністю при наявності у пацієнта:
- печінкової недостатності, синдрому Жильбера;
- тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та дози»);
- хронічного алкоголізму;
- хронічного недоїдання (зниження резерву глютатіону в печінці);
- зневоднення;
- дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (що може спричинити гемолітичну анемію).
Застосування парацетамолу може спричинити позитивний результат допінг-контролю.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) / 100 мл натрію, тобто практично вільний від натрію.
Вагітність
Велика кількість даних про вагітних жінок свідчить про відсутність вад розвитку плода або фетальної/неонатальної токсичності. Епідеміологічні дослідження щодо нейророзвитку у дітей, які внутрішньоутробно піддавалися впливу парацетамолу, показали непереконливі результати.
У разі клінічної необхідності парацетамол можна призначати під час вагітності, проте його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі, протягом якомога короткого терміну та з найменшою можливою частотою.
Годування груддю
Після перорального застосування парацетамол екскретується в грудне молоко в невеликих кількостях. Не було зафіксовано жодних побічних ефектів у дітей при застосуванні парацетамолу в період грудного годування. Отже, парацетамол можна застосовувати жінкам, які годують грудьми.
Суттєвий вплив відсутній.
Лікарський засіб застосовувати внутрішньовенно.
Флакон об’ємом 100 мл призначений лише для дорослих, підлітків та дітей з масою тіла більше 33 кг.
Доза для введення залежить від маси тіла пацієнта. Об’єм, що вводиться, не повинен перевищувати визначену дозу. У разі необхідності потрібний об’єм слід розвести у відповідному розчині для інфузії перед введенням або використовувати шприцевий насос.
Лікарський засіб можна використовувати в нерозведеному вигляді і при необхідності − розводити 9 мг/мл (0,9%) розчином натрію хлориду для інфузії або 50 мг/мл (5%) розчином глюкози для інфузії чи комбінацією обох розчинів до однієї десятої лікарського засобу.
Дозування залежно від маси тіла пацієнта див. у таблиці 2.
Таблиця 2
* Пацієнти з нижчою масою тіла потребують менших об’ємів. Інтервал між введеннями повинен становити щонайменше 4 години. Протягом 24 годин можна вводити не більше 4 доз.
Інтервал між введеннями у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю повинен становити щонайменше 6 годин.
** Максимальна добова доза призначена для пацієнтів, які не отримують інші лікарські засоби, що містять парацетамол, і повинна бути відповідним чином скоригована у разі застосування таких засобів.
Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю
У разі призначення парацетамолу пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) рекомендується зменшити дозу та збільшити мінімальний інтервал між введеннями до 6 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти з печінковою недостатністю
Для пацієнтів із хронічною печінковою недостатністю або компенсованим активним захворюванням печінки, з гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом, пацієнтів, які хронічно недоїдають (мають низький запас печінкового глутатіону), пацієнтів з дегідратацією, синдромом Жильбера, масою тіла менше 50 кг — максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти літнього віку
Пацієнти літнього віку зазвичай не потребують корекції дози лікарського засобу.
Розчин парацетамолу вводити у вигляді 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії.
Обов’язково потрібно дотримуватися рекомендацій щодо дозування.
Перед введенням лікарський засіб слід візуально оглянути на відсутність включень та зміни кольору. Лікарський засіб призначений тільки для одноразового використання. Залишки невикористаного розчину слід утилізувати.
При застосуванні будь-яких розчинів для інфузій слід пам’ятати про необхідність моніторингу процедури, особливо в кінці інфузії, незалежно від способу введення. Моніторинг в кінці інфузії використовується, зокрема, при внутрішньовенному введенні, з метою уникнення повітряної емболії.
Симптоми.
Існує ризик пошкодження печінки (у тому числі фульмінантний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), особливо у людей літнього віку, у маленьких дітей, у пацієнтів із захворюваннями печінки, при хронічному алкоголізмі, хронічному недоїданні та у пацієнтів, які приймають ензим-індукуючі препарати. Передозування може бути летальним у цих випадках.
Симптоми зазвичай з’являються протягом перших 24 годин і включають: нудоту, блювання, анорексію, блідість та біль у животі. Необхідно негайно вжити заходів у разі передозування парацетамолу, навіть якщо симптоми відсутні.
Передозування у дорослих може бути при одноразовому введенні в дозі 7,5 г та більше, у дітей — в дозі 140 мг / кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, печінкова недостатність, метаболічний ацидоз, енцефалопатія, що може призвести до коми та летального наслідку. Протягом 12−48 годин зростає рівень печінкових трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну.
Клінічні симптоми ураження печінки проявляються через 2 доби та досягають максимуму через 4−6 днів.
Лікування.
Негайна госпіталізація.
Перед початком лікування якомога швидше після передозування потрібно взяти зразок крові для визначення рівня парацетамолу у плазмі крові.
Лікування включає введення антидоту N-ацетилцистеїну (NAC) внутрішньовенним або пероральним шляхом, якщо можливо — до настання 10-ї години після передозування. Однак NAC може забезпечити деякий ступінь захисту навіть через 10 годин, але в цих випадках потрібне тривале застосування NAC.
Симптоматичне лікування.
Аналізи функціонування печінки необхідно зробити на початку лікування і повторювати кожні 24 години. У більшості випадків рівень печінкових трансаміназ повертаються до нормальних показників протягом 1–2 тижнів з повним відновленням функції печінки. Однак у дуже важких випадках може бути потрібна трансплантація печінки.
Побічні реакції, які виникали при застосуванні парацетамолу, наведені в таблиці 3 за частотою: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Таблиця 3
(1) Повідомлялося про дуже рідкісні випадки реакцій гіперчутливості у вигляді анафілактичного шоку, кропив’янки, висипів, що потребують припинення лікування.
(2) Поодинокі випадки.
(3) Повідомлялися про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій, які потребували припинення лікування.
(4) У післяреєстраційний період, при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном; зазвичай, за наявності факторів ризику.
Повідомлення про побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
2 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
За рецептом.
По 100 мл у флаконі; по 1 флакону у пачці з картону.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез".
Україна, 11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, б. 38.