Ебрантил капсули (Ebrantil^® capsules) (564614) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Урапідил призводить до зниження систолічного та діастолічного тиску шляхом зниження периферичного опору.
Частота серцевих скорочень залишається практично незміненою. Серцевий викид залишається незміненим; серцевий викид, який зменшується у результаті збільшення постнавантаження, може збільшитися.
Механізм дії. Урапідил має центральний та периферичний механізми дії.
На периферичному рівні урапідил блокує в основному постсинаптичні альфа-1-адренорецептори, таким чином пригнічуючи судинозвужувальну дію катехоламінів.
На центральному рівні урапідил модулює активність центру регуляції кровообігу; що запобігає рефлекторному збільшенню тонусу симпатичної нервової системи чи зниженню симпатичного тонусу.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Після перорального застосування понад 80–90% урапідилу абсорбується у ШКТ. Пікова концентрація у плазмі крові лікарської форми з пролонгованим вивільненням досягається через 4–6 год після застосування; Т_½ з плазми крові становить приблизно 4,7 год (3,3–7,6 год).
Біодоступність. Відносна біодоступність капсул із пролонгованим вивільненням порівняно з перорально застосованим розчином становить 92 (83–103)%. Абсолютна біодоступність капсул із пролонгованим вивільненням порівняно з в/в стандартом становить 72 (63–80)%.
Зв’язування урапідилу з білками плазми крові (сироватка людини) in vitro становить 80%. Це відносно низьке зв’язування з білками плазми крові урапідилу може пояснити, чому досі невідомі взаємодії урапідилу та лікарських засобів з сильним зв’язуванням з білками плазми крові.
Розподіл. Об’єм розподілу — 0,77 л/кг маси тіла. Речовина проходить крізь ГЕБ та проникає у плаценту.
Метаболізм. Урапідил метаболізується переважно у печінці. Основний метаболіт–гідроксильований урапідил у 4-му положенні бензольного кільця, що не має суттєвої антигіпертензивної активності. О-диметильований метаболіт урапідилу практично має таку ж біологічну активність, що й урапідил, але утворюється у дуже невеликих кількостях.
Екскреція та елімінація. Елімінація урапідилу та його метаболітів в організмі людини до 50–70% ниркова, з яких близько 15% застосованої дози — фармакологічно активний урапідил; решта, у першу чергу гіпотензивний пара-гідроксильований урапідил, екскретується з калом.
Особливі групи. У пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів із прогресуючою печінковою та/або нирковою недостатністю об’єм розподілу та кліренс урапідилу зменшується, а період напіввиведення з плазми крові — подовжується.

АГ.

для поступового зниження артеріального тиску лікування розпочинати з дози 30 мг 2 рази на добу (2 капсули препарату Ебрантил, капсули по 30 мг на добу).
Для швидкого зниження АТ, лікування розпочинати з дози 60 мг 2 рази на добу (2 капсули препарату Ебрантил, капсули по 60 мг на добу).
Дозу можна поступово адаптувати до індивідуальних потреб. Діапазон підтримуючої дози — 60–180 мг урапідилу на добу, загальну кількість необхідно розподілити на 2 індивідуальні дози.
Капсули препарату Ебрантил слід приймати зранку та ввечері, під час їди та ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Препарат Ебрантил підходить для довготривалого застосування. Лікування АГ цим препаратом вимагає регулярного медичного моніторингу.
Особливі групи пацієнтів.
Печінкова недостатність. Пацієнтам із печінковою недостатністю може бути необхідним зменшення дози препарату Ебрантил.
Ниркова недостатність. Пацієнтам із помірною та тяжкою нирковою недостатністю, може бути необхідним зменшення дози препарату Ебрантил при довготривалому лікуванні.
Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку може бути необхідним зменшення дози препарату Ебрантил при довготривалому лікуванні.
Діти. Клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні.

гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1 000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (доступні дані не дають змоги оцінити частоту).
З боку серцево-судинної системи.
Нечасто: серцебиття, тахікардія, брадикардія, відчуття тиску або болю за грудиною (симптоми, аналогічні стенокардії), зниження артеріального тиску при зміні положення тіла, наприклад, при вставанні з положення лежачи (ортостатична дисрегуляція).
З боку травного тракту.
Часто: нудота.
Нечасто: блювання, діарея, сухість у роті.
Загальні розлади.
Нечасто: підвищена втомлюваність.
Дуже рідко: набряк за рахунок збільшення затримки рідини.
Дослідження.
Дуже рідко: транзиторне збільшення печінкових ферментів, тромбоцитопенія*.
З боку нервової системи.
Часто: запаморочення, головний біль.
З боку психіки.
Нечасто: розлади сну.
Дуже рідко: відчуття неспокою.
З боку нирок та сечовивідних шляхів.
Дуже рідко: почастішання позивів до сечовипускання або збільшення випадків нетримання сечі.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Дуже рідко: пріапізм.
З боку дихальної системи.
Нечасто: закладеність носа.
З боку шкіри та підшкірних тканин.
Нечасто: гіперчутливість (включаючи свербіж, почервоніння шкіри, висипання).
Невідомо: набряк Квінке, уртикарія.
*У поодиноких випадках відзначалося зниження кількості тромбоцитів у часовому зв’язку із застосуванням препарату Ебрантил, хоча причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням урапідилу не може бути встановлено, наприклад, за допомогою імунологічних досліджень.

з особливою обережністю слід застосовувати препарат Ебрантил:
– при серцевій недостатності, спричиненій механічними функціональними порушеннями (наприклад, стеноз аортального або мітрального клапана), при легеневій емболії або порушенні серцевої діяльності внаслідок перикардіальних розладів;
– дітям, оскільки дослідження не проводилися для цієї вікової групи пацієнтів;
– пацієнтам із печінковою дисфункцією;
– пацієнтам із помірним або тяжким ступенем ниркової дисфункції;
– пацієнтам літнього віку;
– пацієнтам, які одночасно застосовують циметидин (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахаразо-ізомальтазною недостатністю не слід застосовувати препарат Ебрантил.
Препарат містить цукор, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінки дітородного віку.
Жінкам дітородного віку, які не використовують контрацепцію, Ебрантил не рекомендується.
Вагітність.
Дані відсутні або їх кількість обмежена щодо застосування урапідилу у вагітних жінок.
Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.
Урапідил проникає через плаценту.
Ебрантил не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки лікування урапідилом не є необхідним через клінічний стан жінки.
Лактація.
Невідомо, чи потрапляє урапідил у грудне молоко.
Не можна виключити ризик для новонародженого/дитини.
Ебрантил не слід застосовувати під час лактації.
Фертильність.
Клінічних випробувань щодо впливу на фертильність у чоловіків та жінок не проводилось. Дослідження на тваринах показали, що урапідил впливає на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. В індивідуальних випадках деякі побічні реакції з боку ЦНС (запаморочення) можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Це особливо важливо на початку лікування, при заміні лікарського засобу або у разі вживання з алкоголем.

гіпотензивна дія препарату Ебрантил може посилюватися при одночасному застосуванні з блокаторами альфа-адренорецепторів, вазодилататорами та іншими антигіпертензивними препаратами, а також при гіповолемії (наприклад, діарея, блювання) та вживанні алкоголю.
Одночасне застосування циметидину може підвищити максимальний рівень урапідилу у сироватці крові на 15%.
На сьогодні інформація щодо комбінованої терапії з інгібіторами АПФ не є достатньою, тому таке лікування не рекомендується.

симптоми:
– з боку серцево-судинної системи: запаморочення, ортостатична гіпотензія, колапс;
– з боку ЦНС: підвищена втомлюваність та порушення швидкості реакцій.
Лікування. При надмірному зниженні АТ необхідно надати пацієнту горизонтального положення з низьким узголів’ям та розпочати інфузійну терапію для збільшення ОЦК.
Якщо ці заходи виявляться недостатніми, можна вводити внутрішньовенно повільно вазоконстриктори під моніторингом артеріального тиску.
У дуже рідкісних випадках необхідна в/в ін’єкція катехоламінів (наприклад, 0,5–1 мг епінефрину, розведеного у 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду).

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!