Феррум Лек (розчин для інʼєкцій) (Ferrum Lek^® (solution for injections)) (563640) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Р-н Феррум Лек для інʼєкцій містить залізо у формі комплексу заліза (ІІІ) гідроксиду з декстраном, що є аналогом фізіологічної форми заліза в організмі — феритину (білкового гідроксид-залізо-фосфатного комплексу). Концентрація феритину в сироватці крові досягає максимуму приблизно через 7–9 днів після в/в введення дози препарату Феррум Лек та повільно повертається до початкового рівня приблизно через 3 тиж. Дані дослідження кісткового мозку щодо запасів заліза після довготривалої терапії комплексом заліза (ІІІ) гідроксиду з декстраном можуть бути неточними, оскільки залишковий комплекс заліза з декстраном може накопичуватися в ретикулоендотеліальних клітинах.
Фармакокінетика. Після в/м ін’єкції комплекс заліза (ІІІ) гідроксиду з декстраном абсорбується головним чином через лімфатичну систему і дифундує у кров приблизно через 3 дні. Дані щодо біодоступності відсутні, але відомо, що досить велика частина комплексу не абсорбується з м’язової тканини протягом тривалого періоду. Т_½ комплексу заліза (ІІІ) гідроксиду з декстраном — 3–4 дні.
Макромолекулярний декстрановий комплекс надходить у ретикулоендотеліальну систему, де він розпадається на залізовмісний компонент та декстран. Залізо потім зв’язується з феритином або гемосидерином та меншою мірою — з трансферином і застосовується для синтезу гемоглобіну. Декстран метаболізується або виводиться. Кількість заліза, що виводиться, є незначною. Залізо не виводиться легко з організму, і його накопичення може бути токсичним. Через розмір комплексу заліза (ІІІ) гідроксиду з декстраном він не виводиться нирками. Незначна кількість заліза виводиться із сечею і екскрементами.

лікування при залізодефіцитних станах за неефективності або неможливості застосування препаратів заліза для перорального застосування.

р-н Феррум Лек слід вводити тільки в/м! Його не можна вводити шляхом в/в інʼєкції чи інфузії.
Під час та після застосування препарату Феррум Лек слід спостерігати за пацієнтами щодо виникнення симптомів реакцій гіперчутливості. Введення в/м інʼєкцій можливе лише за наявності кваліфікованого персоналу, який може оцінити стан пацієнта та негайно провести відповідне лікування у разі виникнення анафілактичної реакції та реанімаційні заходи. Після кожного введення препарату пацієнт має перебувати під наглядом лікаря щонайменше протягом 30 хв у зв’язку з ризиком виникнення побічних ефектів.
Доза препарату визначається індивідуально залежно від загального дефіциту заліза; розрахунок здійснюється за формулою:
загальний дефіцит заліза, мг = маса тіла (кг) ∙ (цільове значення гемоглобіну (г/л) — реальний рівень гемоглобіну (г/л)) ∙ 0,24 + депоноване залізо (мг);
при масі тіла до 35 кг — цільове значення гемоглобіну = 130 г/л, депоноване залізо = 15 мг/кг маси тіла;
при масі тіла понад 35 кг — цільове значення гемоглобіну = 150 г/л, депоноване залізо = 500 мг;
коефіцієнт корекції 0,24 = 0,0034 ∙ 0,07 ∙ 1000, де 0,34% — вміст заліза у гемоглобіні; 7% — загальний обʼєм крові у відсотках від маси тіла; 1000 — коефіцієнт перерахування грамів у міліграми.
Приклад розрахунку:
маса тіла = 70 кг
дійсна концентрація гемоглобіну = 80 г/л
залізо, включене до гемоглобіну, = 70 ∙ 0,24 ∙ (150 − 80) = 1200 мг
депоноване залізо = 500 мг
загальний дефіцит заліза = 1700 мг
Загальна кількість ампул на курс = загальний дефіцит заліза (мг):100 мг
Таблиця розрахунку загальної кількості ампул препарату для одного пацієнта залежно від маси тіла та рівня гемоглобіну

Якщо загальна кількість ампул на курс лікування перевищує максимальну добову дозу, необхідно розподілити введення препарату на кілька разів. Якщо після 1–2 тиж терапії не спостерігається нормалізації гематологічних параметрів, необхідно переглянути встановлений діагноз та схему лікування.
Розрахунок загальної дози для поповнення втрат заліза внаслідок крововтрати.
1. Якщо відома кількість втраченої крові: при введенні 200 мг заліза в/м (2 ампули) відбувається збільшення гемоглобіну на 1 одиницю крові (400 мл крові з вмістом гемоглобіну 150 г/л).
Загальна кількість заліза (мг), яку має отримати пацієнт = кількість втрачених одиниць крові ∙ 200
Загальна кількість ампул Феррум Лек, яку повинен отримати пацієнт = кількість втрачених одиниць крові ∙ 2.
2. Якщо відомий знижений рівень гемоглобіну: для розрахунку слід використовувати нижченаведену формулу, вважаючи, що немає необхідності у поповненні депонованого заліза.
Загальна кількість заліза (мг), яку повинен отримати пацієнт = маса тіла (кг) ∙ (цільове значення гемоглобіну (г/л) − реальний рівень гемоглобіну (г/л)) ∙ 0,24.
Пацієнту з масою тіла 60 кг і дефіцитом гемоглобіну 10 г/л необхідно ввести 150 мг заліза (1½ ампули Феррум Лек).
Зазвичай р-н Феррум Лек вводять через день глибоко у верхній зовнішній квадрант сідничного мʼяза — поперемінно у лівий і правий.
Щоб уникнути болю та забарвлення шкіри, важливо проводити в/м ін’єкцію належним чином, використовуючи голку довжиною 50–60 мм для дорослих (для пацієнтів з надлишковою масою тіла слід використовувати голку довжиною 80–100 мм) та 32 мм для дітей. Перед ін’єкцією слід продезінфікувати шкіру, підшкірну тканину відтягнути донизу на 2 см для зменшення розтікання введеного р-ну. Після введення препарату необхідно впродовж 1 хв натиснути на місце ін’єкції.
Дітям вводити 0,06 мл препарату на 1 кг маси тіла на добу (3 мг заліза на кілограм на добу).
Дорослим і пацієнтам літнього віку: 1–2 ампули препарату (100–200 мг заліза) на добу.
Максимальні добові дози:
дітям: 0,14 мл препарату на 1 кг маси тіла (7 мг заліза на кілограм),
дорослим: 4 мл (200 мг або 2 ампули) препарату.
Діти. У зв’язку з відсутністю досвіду не рекомендується застосування препарату Феррум Лек, р-н для інʼєкцій, у дітей віком до 4 міс (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

– підвищена індивідуальна чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату;
– анемія, не повʼязана з дефіцитом заліза;
– надлишок заліза в організмі (наприклад гемохроматоз, гемосидероз);
– порушення включення заліза у гемоглобін (наприклад анемія, спричинена отруєнням свинцем, сидеробластна анемія);
– тяжкі порушення гемостазу (гемофілія) через можливі гематоми;
– у разі відомої серйозної гіперчутливості до інших парентеральних форм препаратів заліза;
– I триместр вагітності (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).

приблизно у 5% пацієнтів можуть виникати побічні реакції. Побічні реакції головним чином залежать від дози препарату. Анафілактоїдні реакції є нечастими та включають кропив’янку, висипи, свербіж, нудоту та тремтіння. У разі появи симптомів анафілактоїдних реакцій застосування лікарського засобу необхідно відразу припинити.
Гострі тяжкі анафілактоїдні реакції зазвичай настають протягом перших кількох хвилин після введення препарату і загалом характеризуються утрудненням дихання та/або серцево-судинним колапсом, були повідомлення про летальні випадки.
У разі виникнення ознак анафілактоїдної реакції введення препарату слід негайно припинити.
Описані реакції відстроченого типу на препарат (від кількох годин до 4 днів після введення), які можуть бути тяжкими. Симптоми можуть тривати 2–4 дні і припиняються спонтанно або після застосування звичайних анальгетиків. Може мати місце посилення болю у суглобах при ревматоїдному артриті.
Місцеві побічні реакції включають біль та запалення у місці введення.
При в/м введенні препарату можуть виникати такі місцеві реакції у місці інʼєкції, як плями на шкірі, кровотечі, запалення підшкірної тканини, некроз тканин або атрофія, біль.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100, <1/10); нечасті (≥1/1000, <1/100); поодинокі (≥1/10 000, <1/1000); рідкісні (<1/10 000), невідомо (не можна оцінити на основі доступних даних).
Побічні реакції, виникнення яких асоціювалося із застосуванням препарату Феррум Лек, р-н для інʼєкцій.
З боку системи крові і лімфатичної системи: рідкісні — гемоліз, лімфaденопатія; невідомо — лейкоцитоз.
З боку імунної системи: поодинокі — анафілактоїдні реакції, у тому числі задишка, кропив’янка, висипання, свербіж, нудота та тремор; рідкісні — гострі тяжкі анафілактоїдні реакції (раптове утруднення дихання і/або серцево-судинна недостатність); повідомлялося про летальні наслідки.
Реакції уповільненого типу мають виражений характер та можуть мати тяжкий перебіг. Вони проявляються у вигляді артралгії, міалгії та інколи гарячки.
З боку нервової системи: нечасті — затуманення зору, втрата чутливості; поодинокі — судоми, запаморочення, тривога, тремор; невідомо — короткочасне порушення сприйняття смаку (особливо металевий смак).
З боку органа слуху і лабіринту: рідкісні — короткочасна глухота.
З боку серцевої системи: поодинокі — аритмія, тахікардія, біль та стиснення у грудях; рідкісні — брадикардія плода, серцебиття; невідомо — синдром Куніса.
З боку травного тракту: нечасті — нудота, блювання, абдомінальний біль; поодинокі — діарея, запор.
Загальні розлади і місцеві реакції: нечасті — відчуття жару; поодинокі — анафілактичні реакції (у поодиноких випадках включають артралгію), астенія, загальне нездужання; невідомо — лихоманка, грипоподібний стан, що може виникнути через кілька годин чи днів, озноб.
З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини: нечасті — м’язові спазми та судоми; поодинокі — міалгія; невідомо — артралгія, артрит, біль у спині.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті — задишка, бронхоспазм; невідомо — зупинка дихання.
Психічні розлади: поодинокі — зміна психічного стану; невідомо — сплутаність свідомості.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті — свербіж, висип, кропив’янка, екзантема, еритема; поодинокі — набряк Квінке, підвищене потовиділення, біль та забарвлення у коричневий колір у місці ін’єкції; невідомо — пурпура.
З боку судинної системи: нечасті — припливи; поодинокі — артеріальна гіпотензія, колапс; рідкісні — АГ.
Лабораторні показники: підвищення рівня АлАТ, АсАТ, гамма-глютамілтрансферази, феритину та ЛДГ в крові, зниження показників фосфору в крові, підвищення концентрації ЛФ.
При в/м введенні препарату можуть виникати такі місцеві реакції у місці інʼєкції, як плями на шкірі, кровотечі, запалення підшкірної тканини, некроз тканин або атрофія, біль.
Нижче описані побічні реакції, про які повідомлялося під час застосування парентеральних форм препаратів заліза під час клінічних випробувань та постмаркетингових досліджень*:
З боку імунної системи: підвищена чутливість, анафілактоїдні реакції*, ангіоедема*.
З боку нервової системи: зміна смакових відчуттів, головний біль, запаморочення, парестезія, зменшення чутливості, непритомність, сонливість, дистрес*, сплутаність свідомості*, втрата свідомості*, тривога, тремор.
З боку серцевої системи: відчуття серцебиття, брадикардія*, тахікардія*.
З боку судинної системи: артеріальна гіпотензія, АГ, припливи, флебіт, циркуляторний колапс*, тромбофлебіт*.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, бронхоспазм*.
З боку травного тракту: нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, запор.
З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висип, кропив’янка*, еритема*.
З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини: м’язові спазми та судоми, міалгія, біль у кінцівках, біль у спині.
З боку нирок і сечовидільної системи: хроматурія*.
Загальні розлади і місцеві реакції: реакції у місці введення**, озноб, астенія, слабкість, периферичний набряк, біль, біль у грудях, гіпергідроз, лихоманка, холодний піт*, втомлюваність*, блідість*.
**Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції у місці введення, як біль, кровотеча, запалення, забарвлення шкіри, утворення гематом, свербіж.
До найчастіших побічних реакцій під час клінічних випробувань належить зміна смакових відчуттів, яка виникала з частотою 4,5 події на 100 осіб. До найбільш важливих серйозних побічних реакцій належать реакції гіперчутливості, які виникали з частотою 0,25 події на 100 осіб під час клінічних досліджень.

Феррум Лек може застосовуватися тільки у пацієнтів з чітко встановленими показаннями та після підтвердження стану хворого результатами лабораторних аналізів (наприклад результатами визначення рівня феритину в сироватці крові або гемоглобіну, або гематокриту, насичення трансферину залізом або підрахунку кількості еритроцитів, або визначення їх параметрів: середнього обʼєму еритроциту, середнього вмісту або середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті). У разі якщо є підозра на мальабсорбцію заліза в кишечнику, це має бути додатково підтверджено аналізом абсорбції заліза.
При парентеральному застосуванні можливі реакції гіперчутливості, включаючи серйозні алергічні чи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, які потенційно можуть бути летальними. Тому для антиалергійної терапії має бути доступним серцево-легеневе реанімаційне обладнання та ін’єкційний р-н епінефрину (1:1000). У разі виникнення слабкої алергічної реакції слід застосовувати антигістамінні засоби, у разі тяжкої анафілактичної реакції слід вводити епінефрин і проводити симптоматичну терапію. Повідомлялося про розвиток таких реакцій навіть у випадках, коли попереднє застосування препаратів заліза для парентерального введення проходило без ускладнень.
Повідомлялося про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Куніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, який може спричинити інфаркт міокарда, див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Після введення препарату пацієнт має перебувати під наглядом лікаря щонайменше протягом 30 хв у зв’язку з наявністю ризику виникнення побічних ефектів.
Особливу групу ризику виникнення алергічних або анафілактичних реакцій становлять пацієнти з БА, екземою, іншими атопічними алергіями або алергічними реакціями на інші парентеральні препарати заліза.
Ризик виникнення реакцій гіперчутливості при застосуванні парентеральних форм заліза підвищується у пацієнтів з імунними чи запальними станами (наприклад із системним червоним вовчаком, ревматоїдним артритом), хворобою Крона, прогресуючим хронічним поліартритом, а також у пацієнтів з низькою здатністю сироватки крові звʼязувати залізо та/або з дефіцитом фолієвої кислоти.
Необхідно бути дуже обережними у разі введення препарату хворим з печінковою і нирковою недостатністю. Слід уникати застосування препаратів заліза у пацієнтів з порушеною функцією печінки, викликаною перенасиченням залізом. Рекомендується проводити ретельний моніторинг вмісту заліза для уникнення перенасичення.
Під час терапії препаратами заліза у хворих з серцевою недостатністю або порушенням кровообігу можуть виникати серцево-судинні ускладнення.
Побічні ефекти, що виникають у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, можуть погіршити перебіг основного захворювання.
У хворих із підвищеним рівнем феритину препарати заліза для парентерального введення можуть негативно вплинути на перебіг бактеріальної або вірусної інфекції.
Препарати заліза для парентерального введення слід застосовувати з обережністю у разі гострої або хронічної інфекції. У пацієнтів із хронічною інфекцією слід проводити оцінку співвідношення користь/ризик. Рекомендується припинити застосування препарату Феррум Лек у пацієнтів із бактеріємією.
Якщо анемія зумовлена інфекцією або пухлинним новоутворенням, залізо, що вводиться в організм, накопичується у ретикулоендотеліальній системі та починає використовуватися організмом тільки після виліковування основного захворювання.
Пацієнтам, що вживають будь-які дієтичні добавки або інші продукти, що містять солі заліза, потрібна особлива обережність при застосуванні препарату Феррум Лек для уникнення можливих ризиків, що повʼязані з передозуванням заліза.
При неправильному зберіганні ампул може утворюватися осад, тому перед застосуванням їх необхідно уважно оглянути. Слід застосовувати тільки ампули, які містять гомогенний р-н без осаду. Р-н слід застосувати негайно після відкриття ампули.
При застосуванні лікарського засобу необхідно уникати паравенозних витоків, оскільки при введенні комплексу заліза (ІІІ) гідроксиду з декстраном їх наявність у місці ін’єкції може спричинити біль, запалення та коричневе забарвлення шкіри.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. У звʼязку з тим, що дані контрольованих клінічних досліджень про в/м введення лікарського засобу Феррум Лек у вагітних відсутні, його призначення можливе лише у разі крайньої необхідності після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. У більшості випадків для лікування пацієнток із залізодефіцитною анемією у І триместр вагітності застосовують препарати заліза для перорального застосування. У ІІ і ІІІ триместр вагітності р-н для інʼєкцій Феррум Лек можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері та плода перевищує потенційні ризики.
При застосуванні парентеральних форм заліза можливе виникнення фетальної брадикардії, що зазвичай минає і є наслідком гіперчутливості матері. Під час в/в введення парентерального заліза вагітній необхідно ретельно контролювати стан ненародженої дитини.
Годування грудьми. Не відомо, чи проникає комплекс заліза (ІІІ) гідроксиду з декстраном у грудне молоко. Не рекомендується застосовувати препарат у жінок, які годують грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дані відсутні. Вплив на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами малоймовірний.

як і інші препарати заліза для парентерального застосування, Феррум Лек не слід застосовувати одночасно з пероральними препаратами заліза, оскільки це може призвести до зниження абсорбції перорально введеного заліза. Тому лікування пероральними лікарськими засобами, що містять залізо, слід розпочинати не раніше, ніж через 5 діб після останньої інʼєкції препарату заліза.
Ефективність парентеральних препаратів заліза підвищується при одночасному застосуванні їх з інгібіторами АПФ.
Несумісність. Р-н Феррум Лек не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

передозування може призвести до гострого перенасичення організму залізом, що може проявитися гемосидерозом.
При передозуванні препарату ознак отруєння та перевантаження залізом не відзначалося, що зумовлено відсутністю вільного заліза у травному тракті, а також тим, що залізо у вигляді комплексу з декстраном не транспортується в організмі шляхом пасивної дифузії.
Лікування. Терапія симптоматична. Специфічним антидотом заліза є хелатний агент дефероксамін (хелатний агент, що звʼязує залізо) — 1 г в/в (максимум 15 мг/кг/год).

за температури не вище 25 °С. Не заморожувати.
Зберігати в недоступному для дітей місці.