Все аптеки Украины

Амоксиклав® 2x (Amoksiklav 2x) (563632) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Амоксиклав<sup>&reg;</sup> 2x (Amoksiklav 2x)

Амоксиклав 2x інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Механізм дії. Амоксицилін являє собою напівсинтетичний пеніцилін (бета-лактамний антибіотик), який інгібує один або кілька ферментів (які часто називають пеніцилінзв’язувальними білками) у процесі біосинтетичного метаболізму бактеріального пептидоглікану, що є невід’ємним структурним компонентом клітинної стінки бактерій. Інгібування синтезу пептидоглікану призводить до послаблення клітинної стінки, наслідком чого є лізис і загибель клітин.
Амоксицилін чутливий до розщеплення бета-лактамазами, що продукуються резистентними бактеріями, отже, спектр активності амоксициліну як монотерапії не включає організми, які продукують ці ферменти.
Клавуланова кислота є бета-лактамом, структурно спорідненим із пеніцилінами. Вона деактивує деякі ферменти бета-лактамази, тим самим запобігаючи інактивації амоксициліну. Клавуланова кислота у вигляді монотерапії не виявляє клінічно корисного антибактеріального ефекту.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Час, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (Т>MIК), вважається основним фактором, який визначає ефективність амоксициліну.
Механізми резистентності. Існують два механізми резистентності до амоксициліну/кислоти клавуланової:
– інактивація бактеріальними бета-лактамазами, які самі по собі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи класи B, C і D;
– перетворення пеніцилінзв’язувальних білків, що знижує афінність антибактеріального препарату до мішені.
Непроникність бактерій або механізм ефлюксного насоса можуть викликати резистентність бактерій або сприяти її виникненню, зокрема у грамнегативних бактерій.
Граничні значення МІК для амоксициліну/кислоти клавуланової, встановлені Європейським комітетом з випробування антимікробної чутливості (EUCAST):

МікроорганізмиГраничні значення чутливості (мкг/мл)
 ЧутливіПомірно чутливіРезистентні
Haemophilus influenzae1≤1-> 1
Moraxella catarrhalis1≤1-> 1
Staphylococcus aureus2≤2->2
Коагулазонегативні стафілококи2≤ 0,25-> 0,25
Enterococcus1≤48>8
Streptococcus A, B, C, G5≤0,25->0,25
Streptococcus pneumoniae3≤0,51–2>2
Ентеробактерії1, 4-->8
Грамнегативні анаеробні бактерії1≤48>8
Грампозитивні анаеробні бактерії1≤48>8
Граничні значення, що не стосуються окремих видів1≤24–8>8


1Повідомлені значення для концентрацій амоксициліну. З метою випробування чутливості концентрація клавуланової кислоти встановлена у значенні 2 мг/л.
2Повідомлені значення для концентрацій оксациліну.
3Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані з граничних значень для ампіциліну.
4Граничне значення резистентності R>8 мг/л означає, що всі штами з механізмами резистентності заявлені як резистентні.
5Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані з граничних значень для бензилпеніциліну.
Поширеність резистентності може змінюватися географічно і з часом для окремих видів, тому бажано мати місцеву інформацію щодо чутливості, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності потрібен експертний висновок, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, принаймні при деяких типах інфекцій, викликає сумніви.

Зазвичай чутливі види
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Gardnerella vaginalis, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)£, coagulase-negative Staphylococci (чутливий до метициліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae1, Streptococcus pyogenes та інші бета-гемолітичні стрептококи, група Streptococcus viridans.
Грамнегативні аероби: Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae2, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida.
Анаероби: Bacteroides fragilis, Fusobacterium nucleatum, Prevotella spp.
Види, для яких набування резистентності може бути проблемою
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium$.
Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris
Природно резистентні мікроорганізми
Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia.
Інші мікроорганізми:
Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetti, Mycoplasma pneumoniae


$Природна помірна чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.
£Усі стафілококи, резистентні до метициліну, є резистентними до амоксициліну/кислоти клавуланової.
1Streptococcus pneumoniae, резистентний до пеніциліну, не слід лікувати цією лікарською формою амоксициліну/кислоти клавуланової (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ЗАСТОСУВАННЯ).
2Штами зі зниженою чутливістю зареєстровані у деяких країнах ЄС із частотою вище 10%.
Фармакокінетика
Абсорбція. Амоксицилін і клавуланова кислота повністю дисоціюють у водному р-ні при фізіологічному рівні рН. Обидва компоненти швидко та добре абсорбуються при пероральному застосуванні. Біодоступність амоксициліну та клавуланової кислоти становить близько 70% при пероральному застосуванні. Профілі обох компонентів у плазмі крові ідентичні, а час досягнення Сmax у плазмі крові для кожного компонента становить близько 1 год.
Концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти у сироватці крові, що досягаються при прийомі амоксициліну/клавуланової кислоти, ідентичні тим, що досягаються при пероральному прийомі еквівалентних доз амоксициліну або клавуланової кислоти окремо.
Розподіл. Близько 25% загального обсягу клавуланової кислоти у плазмі крові та 18% загального амоксициліну в плазмі крові зв’язуються з білками. Уявний об’єм розподілу становить близько 0,3–0,4 л/кг для амоксициліну і близько 0,2 л/кг для клавуланової кислоти.
Після в/в введення амоксицилін і клавуланова кислота виявлені у жовчному міхурі, черевній тканині, шкірі, жировій тканині, м’язовій тканині, синовіальній та перитонеальній рідині, жовчі і гної. Амоксицилін не розподіляється достатньою мірою у СМР.
Дослідження на тваринах не виявили жодних доказів значної затримки речовин, похідних будь-якого компонента препарату, у тканинах організму. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, може бути виявлений у грудному молоці. Незначна кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Відомо, що як амоксицилін, так і клавуланова кислота проникають крізь плацентарний бар’єр (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Біотрансформація. Амоксицилін частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилінової кислоти у кількості, еквівалентній 10–25% початкової дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею і калом та у вигляді двоокису вуглецю у видихуваному повітрі.
Виведення. Основним шляхом виділення амоксициліну є нирки, тоді як клавуланова кислота виділяється як нирками, так і шляхом дії позаниркових механізмів.
У здорових добровольців середній Т½ амоксициліну/клавуланової кислоти становить близько 1 год, а середній загальний кліренс — близько 25 л/год. Різноманітні дослідження показали, що виведення із сечею становить 50–85% для амоксициліну та 27–60% для клавуланової кислоти протягом 24-годинного періоду. У випадку клавуланової кислоти найбільша кількість речовини виводиться протягом перших 2 год після прийому.
Одночасне застосування пробенециду сповільнює виведення амоксициліну, але не затримує ниркової екскреції клавуланової кислоти (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Вік. Т½ амоксициліну ідентичний для дітей віком від 3 міс до 2 років, дітей старшого віку та дорослих. Для дітей (у тому числі недоношених немовлят) першого тижня життя частота прийому не повинна перевищувати 2 рази на добу через незрілість ниркового шляху виведення. Оскільки пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, дозу слід обирати з обережністю, рекомендується також контроль функції нирок.
Порушення функції нирок. Загальний сироватковий кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти пропорційно зменшується зі зниженням ниркової функції. Зниження кліренсу препарату більш виражене для амоксициліну, ніж для клавуланової кислоти, оскільки більша частка амоксициліну виділяється нирками. При нирковій недостатності дозування повинно запобігати надмірній кумуляції амоксициліну, у той же час зберігаючи достатній рівень клавуланової кислоти (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю рекомендуються обережне застосування препарату і регулярний контроль функції печінки.

Показання Амоксиклав 2x

лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:
– гострий бактеріальний синусит (підтверджений);
– гострий середній отит;
– підтверджене загострення хронічного бронхіту;
– негоспітальна пневмонія;
– цистит;
– пієлонефрит;
– інфекції шкіри та м’яких тканин, у тому числі целюліт, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;
– інфекції кісток та суглобів, у тому числі остеомієліт.

Застосування Амоксиклав 2x

препарат слід застосовувати згідно з офіційними рекомендаціями щодо антибіотикотерапії та даними місцевої чутливості до антибіотика. Чутливість до амоксициліну/клавуланату відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом. У разі необхідності слід звернутися до даних щодо місцевої чутливості та при необхідності провести мікробіологічне визначення та тест на чутливість. Діапазон пропонованих доз залежить від очікуваних патогенів та їх чутливості до антибактеріальних препаратів, тяжкості захворювання та локалізації інфекції, віку, маси тіла та функції нирок хворого.
Амоксиклав 2x 500 мг/125 мг
Для дорослих та дітей з масою тіла ≥40 кг добова доза становить 1500 мг амоксициліну/375 мг кислоти клавуланової (3 таблетки) при призначенні, як зазначено нижче.
Для дітей віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг максимальна добова доза становить 2400 мг амоксициліну/600 мг кислоти клавуланової (4 таблетки) при призначенні, як зазначено нижче.
Якщо для лікування потрібно призначати вищі дози амоксициліну, слід застосовувати інші форми препарату, щоб уникнути зайвих високих доз кислоти клавуланової.
Тривалість лікування визначає лікар за клінічною відповіддю пацієнта на лікування. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують тривалішого лікування.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг: 1 таблетка 500 мг/125 мг 3 рази на добу.
Діти віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг: доза від 20 мг/5 мг/кг маси тіла/добу до 60 мг/15 мг/кг маси тіла/добу, розподілена на 3 прийоми.
Оскільки таблетку не можна ділити, дітям, маса тіла яких <25 кг, не слід призначати цю форму препарату.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна. При необхідності дозу коригувати залежно від функції нирок.
Дозування при порушенні функції нирок. Дозування базується на розрахунку максимального рівня амоксициліну. Немає необхідності змінювати дозу пацієнту при кліренсі креатиніну >30 мл/хв.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг.

Кліренс креатиніну 10–30 мл/хв500 мг/125 мг 2 рази на добу
Кліренс креатиніну <10 мл/хв500 мг/125 мг 1 раз на добу
Гемодіаліз500 мг/125 мг кожні 24 год + 500 мг/125 мг під час діалізу (оскільки концентрація амоксициліну та клавуланової кислоти у плазмі крові знижується)


Діти віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг. Оскільки таблетку не можна ділити, дітям віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг із кліренсом креатиніну <30 мл/хв або дітям, які знаходяться на гемодіалізі, цю форму препарату не призначати.
Дозування при порушенні функції печінки. Застосовувати обережно, необхідно регулярно контролювати функцію печінки.
Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід приймати на початку прийому їжі.
Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану хворого.
Лікування можна розпочати з парентерального введення, а потім продовжити пероральне застосування.
Діти. Препарат у цьому дозуванні можна застосовувати у дітей віком від 6 років з масою тіла не менше 25 кг.
Амоксиклав 2x 875 мг/125 мг
Для дорослих та дітей з масою тіла ≥40 кг добова доза становить 1750 мг амоксициліну/250 мг клавуланової кислоти (2 таблетки), добову дозу розподіляти на 2 прийоми.
Для дітей з масою тіла від 25 кг до 40 кг максимальна добова доза становить 1000–2800 мг амоксициліну/143–400 мг клавуланової кислоти.
Якщо для лікування потрібно призначати більш високі дози амоксициліну, слід застосовувати інші форми комбінованого препарату, щоб уникнути призначення зайвих високих доз клавуланової кислоти.
Тривалість лікування визначати за клінічною відповіддю пацієнта на лікування. Деякі інфекції (наприклад, остеомієліт) потребують тривалішого лікування.
Діти з масою тіла від 25 до 40 кг. Рекомендуються дози від 25 мг/3,6 мг/кг маси тіла/добу до 45 мг/6,4 мг/кг маси тіла/добу, розподілені на 2 прийоми.
При деяких інфекціях (таких як середній отит, синусит та інфекції нижніх дихальних шляхів) максимальна добова доза не може перевищувати 70 мг/10 мг/кг маси тіла/добу, вона повинна бути розділена на 2 прийоми.
Оскільки таблетку не можна ділити, дітям, маса тіла яких менше 25 кг, не слід призначати цю форму препарату.
У таблиці нижче зазначено дозу в мг/кг маси тіла, яку отримує дитина з масою тіла від 25 кг до 40 кг при застосуванні однієї таблетки Амоксиклаву 2x 875 мг/125 мг.

Маса тіла (кг)40353025Рекомендована разова доза, мг/кг маси тіла (див. вище)
Кількість амоксициліну (мг/кг маси тіла) при прийомі разової дози, що становить 1 таблетку
Амоксиклаву 2x 875 мг/125 мг
21,925,029,235,012,5–22,5
(не вище 35)
Кількість клавуланової кислоти (мг/кг маси тіла) при прийомі разової дози, що становить 1 таблетку
Амоксиклаву 2x 875 мг/125 мг
3,13,64,25,01,8–3,2
(не вище 5)


Пацієнти літнього віку. Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна. При необхідності дозу коригувати залежно від функції нирок.
Дозування при порушенні функції печінки. Застосовувати з обережністю, необхідно контролювати функцію печінки через регулярні проміжки часу. Даних для рекомендацій щодо дозування недостатньо.
Дозування при порушенні функції нирок. Препарат призначати лише для лікування хворих із кліренсом креатиніну більше 30 мл/хв. При нирковій недостатності із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв препарат не застосовувати.
Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи. Якщо необхідно, таблетку можна розламати навпіл та проковтнути половинки, не розжовуючи.
Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід приймати на початку вживання їжі.
Тривалість лікування визначати індивідуально. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану хворого.
Лікування можна розпочати з парентерального введення, а потім продовжити пероральне застосування.
Діти. Препарат у цьому дозуванні та лікарській формі не рекомендується для лікування дітей з масою тіла менше 25 кг.

Протипоказання

підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, будь-яких антибактеріальних засобів групи пеніцилінів.
Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у тому числі анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших бета-лактамних агентів (у тому числі цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).
Наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланату.

Побічна дія

найчастіше повідомляли про такі побічні реакції на препарат, як діарея, нудота та блювання.
Перелік небажаних реакцій на препарат, відомих із клінічних досліджень і постреєстраційного нагляду та класифікованих за системно-органним класом MedDRA, наведено нижче.
Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та <1/10); нечасто (≥1/1000 та <1/100); рідко (≥1/10 000 та <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: часто — кандидоз шкіри та слизових оболонок; частота невідома — надмірне розмноження мікроорганізмів, нечутливих до препарату.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: рідко — зворотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія; частота невідома — зворотний агранулоцитоз і гемолітична анемія; збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу1.
З боку нервової системи: нечасто — запаморочення, головний біль; частота невідома — зворотна гіперактивність і судоми2, асептичний менінгіт.
З боку ШКТ: часто — діарея, нудота3, блювання; нечасто — розлади шлунка; частота невідома — антибіотикоасоційований коліт4, «чорний волохатий язик», зміна забарвлення зубної емалі11.
Гепатобіліарні розлади: нечасто — підвищення рівня АсАТ та/або АлАТ5; частота невідома — гепатит6 та холестатична жовтяниця6.
З боку шкіри та підшкірних тканин7: нечасто — шкірний висип, свербіж, кропив’янка; рідко — мультиформна еритема; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз8, реакція на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, кристалурія9.
З боку імунної системи10: частота невідома — ангіоневротичний набряк, анафілаксія, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт.
1Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
2Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
3Нудота частіше пов’язана з пероральним застосуванням більш високих доз препарату. При виникненні шлунково-кишкових реакцій їх тяжкість можна знизити шляхом прийому препарату під час їди.
4У тому числі псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
5Помірне підвищення рівнів АсАТ та/або АлАТ частіше відмічали у пацієнтів, які отримували лікування антибіотиками бета-лактамної групи, але значимість цих результатів невідома.
6Ці явища виявляли у разі застосування інших антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
7При виникненні реакцій підвищеної чутливості (дерматиту) застосування препарату слід припинити (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
8Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
9Див. ПРОТИПОКАЗАННЯ.
10Див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
11Про зміну забарвлення зубної емалі дуже рідко повідомляли у дітей. Ретельна гігієна ротової порожнини може попередити таку зміну забарвлення, оскільки це явище усувається шляхом чищення зубів.

Особливості застосування

перед початком терапії препаратом необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій підвищеної чутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів, інших бета-лактамних препаратів (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Повідомляли про серйозні та в окремих випадках летальні реакції підвищеної чутливості (включаючи анафілактичні реакції та тяжкі шкірні побічні реакції) у пацієнтів, які отримували лікування пеніциліном. Такі реакції більш вірогідні у хворих з підвищеною чутливістю до пеніциліну в анамнезі та пацієнтів з атопічними захворюваннями. При появі алергічної реакції слід припинити застосування амоксициліну/кислоти клавуланової та розпочати відповідну альтернативну терапію.
Якщо доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, необхідно зважити можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.
Цю лікарську форму препарату не слід застосовувати у разі високого ризику того, що патогени є резистентними до бета-лактамів, і не застосовувати для лікування пневмонії, спричиненої пеніцилінрезистентними штамами S. pneumoniae.
У пацієнтів із порушеннями функції нирок та у пацієнтів, які приймають високі дози препарату, можливе виникнення судом (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Препарат не слід призначати при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки при застосуванні амоксициліну при цій патології виявляли випадки кореподібного висипу.
Одночасний прийом алопуринолу під час лікування амоксициліном підвищує ймовірність виникнення алергічних реакцій з боку шкіри.
Тривале застосування препарату іноді може спричинити надмірне зростання нечутливої до Амоксиклаву 2Х мікрофлори та розвиток псевдомембранозного коліту різного ступеня вираженості. За наявності тяжкої персистуючої діареї після застосування антимікробних засобів важливо впевнитися, що вона не пов’язана з указаною патологією. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані. У разі виникнення антибіотикоасоційованого коліту лікування препаратом слід негайно припинити, звернутися до лікаря та розпочати відповідне лікування.
При довготривалому застосуванні препарату, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, можливе виникнення суперінфекції резистентними бактеріями і грибами (Pseudomonas spp., Candida albicans), що потребує припинення терапії і застосування інших препаратів.
При тривалій терапії рекомендується періодично проводити оцінку функцій органів та систем органів, включаючи ниркову, печінкову та гемопоетичну функцію.
Розвиток мультиформної еритеми, асоційованої з пустулами на початку лікування, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказане застосування амоксициліну.
Зрідка у пацієнтів, які приймають Амоксиклав® 2Х та пероральні антикоагулянти, може відзначатися понаднормове подовження протромбінового часу (підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може знадобитися корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції.
Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з ознаками печінкової недостатності (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ). Побічні реакції з боку печінки виникали головним чином у чоловіків та пацієнтів літнього віку та були пов’язані з тривалим лікуванням. У дітей про такі явища повідомляли дуже рідко. В усіх групах пацієнтів симптоми та ознаки зазвичай виникали під час або одразу після лікування, але у деяких випадках вони з’являлися через кілька місяців після припинення лікування. Загалом ці явища були зворотними. Побічні реакції з боку печінки можуть бути тяжкими та дуже рідко мати летальний наслідок. Вони завжди виникали у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями або при одночасному застосуванні лікарських засобів, відомих потенційним негативним впливом на печінку (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Для пацієнтів із порушеннями функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня порушення (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може виникати кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зниження ризику виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ).
При застосуванні високих доз амоксицилін може преципітувати в катетері, введеному у сечовий міхур. У таких випадках необхідний регулярний контроль стану катетера.
При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози у сечі слід використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибнопозитивні результати.
Наявність кислоти клавуланової у препараті може спричиняти неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, тому, як наслідок, можливий хибнопозитивний результат при проведенні тесту Кумбса.
Повідомляли про позитивні результати ферментного імуноаналізу з використанням Platеlia Aspergillus виробництва Bio-Rad Laboratories у пацієнтів, які приймали амоксицилін/кислоту клавуланову та у яких згодом була визнана відсутність інфекції Aspergillus. Відомо про перехресні реакції з полісахаридами та поліфуранозами non-Aspergillus при проведенні імуноферментного аналізу з використанням Рlatelia Aspergillus виробництва Bio-Rad Laboratories. Тому такі позитивні результати у пацієнтів, які отримують лікування амоксициліном/кислотою клавулановою, слід інтерпретувати з обережністю та підтверджувати іншими діагностичними методами.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Репродуктивні дослідження на тваринах пероральних і парентеральних форм препарату не виявили жодної тератогенної дії. У процесі одного дослідження за участю жінок із передчасним розривом оболонок плода повідомляли, що профілактичне застосування препарату може бути пов’язане з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, слід уникати застосування препарату у період вагітності, особливо у І триместр, крім випадків, коли, на думку лікаря, таке застосування необхідне.
Період годування грудьми. Обидва активні компоненти препарату екскретуються у грудне молоко (немає інформації щодо впливу кислоти клавуланової на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні). Відповідно, у немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування грудьми слід припинити. Необхідно врахувати можливість виникнення алергічних реакцій. Препарат у період годування грудьми можна застосовувати лише тоді, коли, на думку лікаря, користь від застосування переважатиме ризик.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень щодо здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами не проводили. Однак можуть виникнути побічні реакції (наприклад алергічні реакції, запаморочення, судоми), які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

антикоагулянти для перорального застосування та антибіотики пеніцилінового ряду широко застосовують у практиці за відсутності повідомлень про взаємодію. Однак описано випадки збільшення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів, які приймали аценокумарол або варфарин та яким був прописаний курс лікування амоксициліном. Якщо необхідний одночасний прийом таких препаратів, слід ретельно контролювати протромбіновий індекс або міжнародне нормалізоване відношення при додаванні або припиненні прийому амоксициліну. Крім того, може бути потрібна корекція дози антикоагулянтів для перорального застосування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне застосування пробенециду може призвести до підвищення рівня та тривалості знаходження амоксициліну (але не клавуланової кислоти) у крові.
Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може підвищити імовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування алопуринолу та Амоксиклаву 2Х немає.
Як і інші антибіотики, Амоксиклав® 2Х може впливати на мікрофлору кишечнику, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів та ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Амоксиклав® 2Х не слід застосовувати разом із бактеріостатичними хіміотерапевтичними засобами/антибіотиками (хлорамфенікол, макроліди, тетрацикліни або сульфонаміди), оскільки in vitro при таких комбінаціях виявляли антагоністичний ефект.
Метотрексат. Пеніциліни можуть знижувати виведення метотрексату, що викликає потенційне підвищення токсичності.
Мофетилу мікофенолат. У хворих, які отримують лікування мофетилу мікофенолатом, після початку перорального застосування амоксициліну з клавулановою кислотою може знизитися предозова концентрація активного метаболіту мікофенолової кислоти приблизно на 50%. Ця зміна предозового рівня може не повністю відповідати зміні загальної експозиції мікофенолової кислоти. Таким чином, зміна дози мофетилу мікофенолату зазвичай не потрібна, якщо немає клінічного підтвердження дисфункції трансплантата. Однак пильне спостереження необхідне під час поєднаного застосування та впродовж деякого часу після антибіотикотерапії.

Передозування

симптоми. Можуть виявляти симптоми розладів з боку ШКТ та порушення балансу рідини та електролітів. Відмічалася кристалурія, пов’язана з прийомом амоксициліну, що в окремих випадках призводила до ниркової недостатності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів із порушеннями функції нирок та у пацієнтів, які приймають високі дози препарату, можливе виникнення судом.
Повідомляли про осідання амоксициліну у катетерах сечового міхура, переважно після в/в введення у високих дозах. Слід регулярно перевіряти прохідність катетерів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Лікування. Порушення з боку ШКТ можна лікувати симптоматично, звертаючи увагу на баланс рідини/електролітів.
Амоксицилін/кислота клавуланова можуть бути виведені з кровотоку за допомогою гемодіалізу.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Коментарі (1)
Алексей Музыченко
14.05.2023 00:00

В справочнику «Компендіум» 2020 року по препарату Амоксиклав® 2x (Amoksiklav 2x) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Механізм дії. Амоксицилін являє собою напівсинтетичний пеніцилін (бета-лактамний антибіотик), який інгібує один або кілька ферментів (які часто називають пеніцилінзв’язувальними білками) у процесі біосинтетичного метаболізму бактеріального пептидоглікану, що є невід’ємним структурним компонентом клітинної стінки бактерій. Інгібування синтезу пептидоглікану призводить до послаблення клітинної стінки, наслідком чого є лізис і загибель клітин.
Амоксицилін чутливий до розщеплення бета-лактамазами, що продукуються резистентними бактеріями, отже, спектр активності амоксициліну як монотерапії не включає організми, які продукують ці ферменти.
Клавуланова кислота є бета-лактамом, структурно спорідненим із пеніцилінами. Вона деактивує деякі ферменти бета-лактамази, тим самим запобігаючи інактивації амоксициліну. Клавуланова кислота у вигляді монотерапії не виявляє клінічно корисного антибактеріального ефекту.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Час, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (Т>MIК), вважається основним фактором, який визначає ефективність амоксициліну.
Механізми резистентності. Існують два механізми резистентності до амоксициліну/кислоти клавуланової:
– інактивація бактеріальними бета-лактамазами, які самі по собі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи класи B, C і D;
– перетворення пеніцилінзв’язувальних білків, що знижує афінність антибактеріального препарату до мішені.
Непроникність бактерій або механізм ефлюксного насоса можуть викликати резистентність бактерій або сприяти її виникненню, зокрема у грамнегативних бактерій.
Граничні значення МІК для амоксициліну/кислоти клавуланової, встановлені Європейським комітетом з випробування антимікробної чутливості (EUCAST):

Мікроорганізми Граничні значення чутливості (мкг/мл)
  Чутливі Помірно чутливі Резистентні
Haemophilus influenzae1 ≤1 > 1
Moraxella catarrhalis1 ≤1 > 1
Staphylococcus aureus2 ≤2 >2
Коагулазонегативні стафілококи2 ≤ 0,25 > 0,25
Enterococcus1 ≤4 8 >8
Streptococcus A, B, C, G5 ≤0,25 >0,25
Streptococcus pneumoniae3 ≤0,5 1–2 >2
Ентеробактерії1, 4 >8
Грамнегативні анаеробні бактерії1 ≤4 8 >8
Грампозитивні анаеробні бактерії1 ≤4 8 >8
Граничні значення, що не стосуються окремих видів1 ≤2 4–8 >8

1Повідомлені значення для концентрацій амоксициліну. З метою випробування чутливості концентрація клавуланової кислоти встановлена у значенні 2 мг/л.
2Повідомлені значення для концентрацій оксациліну.
3Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані з граничних значень для ампіциліну.
4Граничне значення резистентності R>8 мг/л означає, що всі штами з механізмами резистентності заявлені як резистентні.
5Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані з граничних значень для бензилпеніциліну.
Поширеність резистентності може змінюватися географічно і з часом для окремих видів, тому бажано мати місцеву інформацію щодо чутливості, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності потрібен експертний висновок, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, принаймні при деяких типах інфекцій, викликає сумніви.

Зазвичай чутливі види
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Gardnerella vaginalis, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)£, coagulase-negative Staphylococci (чутливий до метициліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae1, Streptococcus pyogenes та інші бета-гемолітичні стрептококи, група Streptococcus viridans.
Грамнегативні аероби: Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae2, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida.
Анаероби: Bacteroides fragilis, Fusobacterium nucleatum, Prevotella spp.
Види, для яких набування резистентності може бути проблемою
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium$.
Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris
Природно резистентні мікроорганізми
Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia.
Інші мікроорганізми:
Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetti, Mycoplasma pneumoniae

$Природна помірна чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.
£Усі стафілококи, резистентні до метициліну, є резистентними до амоксициліну/кислоти клавуланової.
1Streptococcus pneumoniae, резистентний до пеніциліну, не слід лікувати цією лікарською формою амоксициліну/кислоти клавуланової (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ЗАСТОСУВАННЯ).
2Штами зі зниженою чутливістю зареєстровані у деяких країнах ЄС із частотою вище 10%.
Фармакокінетика

Абсорбція. Амоксицилін і клавуланова кислота повністю дисоціюють у водному р-ні при фізіологічному рівні рН. Обидва компоненти швидко та добре абсорбуються при пероральному застосуванні. Біодоступність амоксициліну та клавуланової кислоти становить близько 70% при пероральному застосуванні. Профілі обох компонентів у плазмі крові ідентичні, а час досягнення Сmax у плазмі крові для кожного компонента становить близько 1 год.
Концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти у сироватці крові, що досягаються при прийомі амоксициліну/клавуланової кислоти, ідентичні тим, що досягаються при пероральному прийомі еквівалентних доз амоксициліну або клавуланової кислоти окремо.
Розподіл. Близько 25% загального обсягу клавуланової кислоти у плазмі крові та 18% загального амоксициліну в плазмі крові зв’язуються з білками. Уявний об’єм розподілу становить близько 0,3–0,4 л/кг для амоксициліну і близько 0,2 л/кг для клавуланової кислоти.
Після в/в введення амоксицилін і клавуланова кислота виявлені у жовчному міхурі, черевній тканині, шкірі, жировій тканині, м’язовій тканині, синовіальній та перитонеальній рідині, жовчі і гної. Амоксицилін не розподіляється достатньою мірою у СМР.
Дослідження на тваринах не виявили жодних доказів значної затримки речовин, похідних будь-якого компонента препарату, у тканинах організму. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, може бути виявлений у грудному молоці. Незначна кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Відомо, що як амоксицилін, так і клавуланова кислота проникають крізь плацентарний бар’єр (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Біотрансформація. Амоксицилін частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилінової кислоти у кількості, еквівалентній 10–25% початкової дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею і калом та у вигляді двоокису вуглецю у видихуваному повітрі.
Виведення. Основним шляхом виділення амоксициліну є нирки, тоді як клавуланова кислота виділяється як нирками, так і шляхом дії позаниркових механізмів.
У здорових добровольців середній Т½ амоксициліну/клавуланової кислоти становить близько 1 год, а середній загальний кліренс — близько 25 л/год. Різноманітні дослідження показали, що виведення із сечею становить 50–85% для амоксициліну та 27–60% для клавуланової кислоти протягом 24-годинного періоду. У випадку клавуланової кислоти найбільша кількість речовини виводиться протягом перших 2 год після прийому.
Одночасне застосування пробенециду сповільнює виведення амоксициліну, але не затримує ниркової екскреції клавуланової кислоти (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Вік. Т½ амоксициліну ідентичний для дітей віком від 3 міс до 2 років, дітей старшого віку та дорослих. Для дітей (у тому числі недоношених немовлят) першого тижня життя частота прийому не повинна перевищувати 2 рази на добу через незрілість ниркового шляху виведення. Оскільки пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, дозу слід обирати з обережністю, рекомендується також контроль функції нирок.
Порушення функції нирок. Загальний сироватковий кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти пропорційно зменшується зі зниженням ниркової функції. Зниження кліренсу препарату більш виражене для амоксициліну, ніж для клавуланової кислоти, оскільки більша частка амоксициліну виділяється нирками. При нирковій недостатності дозування повинно запобігати надмірній кумуляції амоксициліну, у той же час зберігаючи достатній рівень клавуланової кислоти (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю рекомендуються обережне застосування препарату і регулярний контроль функції печінки.

ПОКАЗАННЯ:

лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:
– гострий бактеріальний синусит (підтверджений);
– гострий середній отит;
– підтверджене загострення хронічного бронхіту;
– негоспітальна пневмонія;
– цистит;
– пієлонефрит;
– інфекції шкіри та м’яких тканин, у тому числі целюліт, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;
– інфекції кісток та суглобів, у тому числі остеомієліт.

ЗАСТОСУВАННЯ:

препарат слід застосовувати згідно з офіційними рекомендаціями щодо антибіотикотерапії та даними місцевої чутливості до антибіотика. Чутливість до амоксициліну/клавуланату відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом. У разі необхідності слід звернутися до даних щодо місцевої чутливості та при необхідності провести мікробіологічне визначення та тест на чутливість. Діапазон пропонованих доз залежить від очікуваних патогенів та їх чутливості до антибактеріальних препаратів, тяжкості захворювання та локалізації інфекції, віку, маси тіла та функції нирок хворого.
Амоксиклав 2x 500 мг/125 мг

Для дорослих та дітей з масою тіла ≥40 кг добова доза становить 1500 мг амоксициліну/375 мг кислоти клавуланової (3 таблетки) при призначенні, як зазначено нижче.
Для дітей віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг максимальна добова доза становить 2400 мг амоксициліну/600 мг кислоти клавуланової (4 таблетки) при призначенні, як зазначено нижче.
Якщо для лікування потрібно призначати вищі дози амоксициліну, слід застосовувати інші форми препарату, щоб уникнути зайвих високих доз кислоти клавуланової.
Тривалість лікування визначає лікар за клінічною відповіддю пацієнта на лікування. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують тривалішого лікування.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг: 1 таблетка 500 мг/125 мг 3 рази на добу.
Діти віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг: доза від 20 мг/5 мг/кг маси тіла/добу до 60 мг/15 мг/кг маси тіла/добу, розподілена на 3 прийоми.
Оскільки таблетку не можна ділити, дітям, маса тіла яких <25 кг, не слід призначати цю форму препарату.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна. При необхідності дозу коригувати залежно від функції нирок.
Дозування при порушенні функції нирок. Дозування базується на розрахунку максимального рівня амоксициліну. Немає необхідності змінювати дозу пацієнту при кліренсі креатиніну >30 мл/хв.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг.

Кліренс креатиніну 10–30 мл/хв 500 мг/125 мг 2 рази на добу
Кліренс креатиніну <10 мл/хв 500 мг/125 мг 1 раз на добу
Гемодіаліз 500 мг/125 мг кожні 24 год + 500 мг/125 мг під час діалізу (оскільки концентрація амоксициліну та клавуланової кислоти у плазмі крові знижується)

Діти віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг. Оскільки таблетку не можна ділити, дітям віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг із кліренсом креатиніну <30 мл/хв або дітям, які знаходяться на гемодіалізі, цю форму препарату не призначати.
Дозування при порушенні функції печінки. Застосовувати обережно, необхідно регулярно контролювати функцію печінки.
Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід приймати на початку прийому їжі.
Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану хворого.
Лікування можна розпочати з парентерального введення, а потім продовжити пероральне застосування.
Діти. Препарат у цьому дозуванні можна застосовувати у дітей віком від 6 років з масою тіла не менше 25 кг.
Амоксиклав 2x 875 мг/125 мг

Для дорослих та дітей з масою тіла ≥40 кг добова доза становить 1750 мг амоксициліну/250 мг клавуланової кислоти (2 таблетки), добову дозу розподіляти на 2 прийоми.
Для дітей з масою тіла від 25 кг до 40 кг максимальна добова доза становить 1000–2800 мг амоксициліну/143–400 мг клавуланової кислоти.
Якщо для лікування потрібно призначати більш високі дози амоксициліну, слід застосовувати інші форми комбінованого препарату, щоб уникнути призначення зайвих високих доз клавуланової кислоти.
Тривалість лікування визначати за клінічною відповіддю пацієнта на лікування. Деякі інфекції (наприклад, остеомієліт) потребують тривалішого лікування.
Діти з масою тіла від 25 до 40 кг. Рекомендуються дози від 25 мг/3,6 мг/кг маси тіла/добу до 45 мг/6,4 мг/кг маси тіла/добу, розподілені на 2 прийоми.
При деяких інфекціях (таких як середній отит, синусит та інфекції нижніх дихальних шляхів) максимальна добова доза не може перевищувати 70 мг/10 мг/кг маси тіла/добу, вона повинна бути розділена на 2 прийоми.
Оскільки таблетку не можна ділити, дітям, маса тіла яких менше 25 кг, не слід призначати цю форму препарату.
У таблиці нижче зазначено дозу в мг/кг маси тіла, яку отримує дитина з масою тіла від 25 кг до 40 кг при застосуванні однієї таблетки Амоксиклаву 2x 875 мг/125 мг.

Маса тіла (кг) 40 35 30 25 Рекомендована разова доза, мг/кг маси тіла (див. вище)
Кількість амоксициліну (мг/кг маси тіла) при прийомі разової дози, що становить 1 таблетку
Амоксиклаву 2x 875 мг/125 мг
21,9 25,0 29,2 35,0 12,5–22,5
(не вище 35)
Кількість клавуланової кислоти (мг/кг маси тіла) при прийомі разової дози, що становить 1 таблетку
Амоксиклаву 2x 875 мг/125 мг
3,1 3,6 4,2 5,0 1,8–3,2
(не вище 5)

Пацієнти літнього віку. Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна. При необхідності дозу коригувати залежно від функції нирок.
Дозування при порушенні функції печінки. Застосовувати з обережністю, необхідно контролювати функцію печінки через регулярні проміжки часу. Даних для рекомендацій щодо дозування недостатньо.
Дозування при порушенні функції нирок. Препарат призначати лише для лікування хворих із кліренсом креатиніну більше 30 мл/хв. При нирковій недостатності із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв препарат не застосовувати.
Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи. Якщо необхідно, таблетку можна розламати навпіл та проковтнути половинки, не розжовуючи.
Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід приймати на початку вживання їжі.
Тривалість лікування визначати індивідуально. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану хворого.
Лікування можна розпочати з парентерального введення, а потім продовжити пероральне застосування.
Діти. Препарат у цьому дозуванні та лікарській формі не рекомендується для лікування дітей з масою тіла менше 25 кг.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, будь-яких антибактеріальних засобів групи пеніцилінів.
Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у тому числі анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших бета-лактамних агентів (у тому числі цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).
Наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланату.

ПОБІЧНА ДІЯ:

найчастіше повідомляли про такі побічні реакції на препарат, як діарея, нудота та блювання.
Перелік небажаних реакцій на препарат, відомих із клінічних досліджень і постреєстраційного нагляду та класифікованих за системно-органним класом MedDRA, наведено нижче.
Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та <1/10); нечасто (≥1/1000 та <1/100); рідко (≥1/10 000 та <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: часто — кандидоз шкіри та слизових оболонок; частота невідома — надмірне розмноження мікроорганізмів, нечутливих до препарату.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: рідко — зворотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія; частота невідома — зворотний агранулоцитоз і гемолітична анемія; збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу1.
З боку нервової системи: нечасто — запаморочення, головний біль; частота невідома — зворотна гіперактивність і судоми2, асептичний менінгіт.
З боку ШКТ: часто — діарея, нудота3, блювання; нечасто — розлади шлунка; частота невідома — антибіотикоасоційований коліт4, «чорний волохатий язик», зміна забарвлення зубної емалі11.
Гепатобіліарні розлади: нечасто — підвищення рівня АсАТ та/або АлАТ5; частота невідома — гепатит6 та холестатична жовтяниця6.
З боку шкіри та підшкірних тканин7: нечасто — шкірний висип, свербіж, кропив’янка; рідко — мультиформна еритема; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз8, реакція на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, кристалурія9.
З боку імунної системи10: частота невідома — ангіоневротичний набряк, анафілаксія, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт.
1Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
2Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
3Нудота частіше пов’язана з пероральним застосуванням більш високих доз препарату. При виникненні шлунково-кишкових реакцій їх тяжкість можна знизити шляхом прийому препарату під час їди.
4У тому числі псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
5Помірне підвищення рівнів АсАТ та/або АлАТ частіше відмічали у пацієнтів, які отримували лікування антибіотиками бета-лактамної групи, але значимість цих результатів невідома.
6Ці явища виявляли у разі застосування інших антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
7При виникненні реакцій підвищеної чутливості (дерматиту) застосування препарату слід припинити (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
8Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
9Див. ПРОТИПОКАЗАННЯ.
10Див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
11Про зміну забарвлення зубної емалі дуже рідко повідомляли у дітей. Ретельна гігієна ротової порожнини може попередити таку зміну забарвлення, оскільки це явище усувається шляхом чищення зубів.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

перед початком терапії препаратом необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій підвищеної чутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів, інших бета-лактамних препаратів (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Повідомляли про серйозні та в окремих випадках летальні реакції підвищеної чутливості (включаючи анафілактичні реакції та тяжкі шкірні побічні реакції) у пацієнтів, які отримували лікування пеніциліном. Такі реакції більш вірогідні у хворих з підвищеною чутливістю до пеніциліну в анамнезі та пацієнтів з атопічними захворюваннями. При появі алергічної реакції слід припинити застосування амоксициліну/кислоти клавуланової та розпочати відповідну альтернативну терапію.
Якщо доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, необхідно зважити можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.
Цю лікарську форму препарату не слід застосовувати у разі високого ризику того, що патогени є резистентними до бета-лактамів, і не застосовувати для лікування пневмонії, спричиненої пеніцилінрезистентними штамами S. pneumoniae.
У пацієнтів із порушеннями функції нирок та у пацієнтів, які приймають високі дози препарату, можливе виникнення судом (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Препарат не слід призначати при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки при застосуванні амоксициліну при цій патології виявляли випадки кореподібного висипу.
Одночасний прийом алопуринолу під час лікування амоксициліном підвищує ймовірність виникнення алергічних реакцій з боку шкіри.
Тривале застосування препарату іноді може спричинити надмірне зростання нечутливої до Амоксиклаву 2Х мікрофлори та розвиток псевдомембранозного коліту різного ступеня вираженості. За наявності тяжкої персистуючої діареї після застосування антимікробних засобів важливо впевнитися, що вона не пов’язана з указаною патологією. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані. У разі виникнення антибіотикоасоційованого коліту лікування препаратом слід негайно припинити, звернутися до лікаря та розпочати відповідне лікування.
При довготривалому застосуванні препарату, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, можливе виникнення суперінфекції резистентними бактеріями і грибами (Pseudomonas spp., Candida albicans), що потребує припинення терапії і застосування інших препаратів.
При тривалій терапії рекомендується періодично проводити оцінку функцій органів та систем органів, включаючи ниркову, печінкову та гемопоетичну функцію.
Розвиток мультиформної еритеми, асоційованої з пустулами на початку лікування, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказане застосування амоксициліну.
Зрідка у пацієнтів, які приймають Амоксиклав® 2Х та пероральні антикоагулянти, може відзначатися понаднормове подовження протромбінового часу (підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може знадобитися корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції.
Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з ознаками печінкової недостатності (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ). Побічні реакції з боку печінки виникали головним чином у чоловіків та пацієнтів літнього віку та були пов’язані з тривалим лікуванням. У дітей про такі явища повідомляли дуже рідко. В усіх групах пацієнтів симптоми та ознаки зазвичай виникали під час або одразу після лікування, але у деяких випадках вони з’являлися через кілька місяців після припинення лікування. Загалом ці явища були зворотними. Побічні реакції з боку печінки можуть бути тяжкими та дуже рідко мати летальний наслідок. Вони завжди виникали у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями або при одночасному застосуванні лікарських засобів, відомих потенційним негативним впливом на печінку (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Для пацієнтів із порушеннями функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня порушення (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може виникати кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зниження ризику виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ).
При застосуванні високих доз амоксицилін може преципітувати в катетері, введеному у сечовий міхур. У таких випадках необхідний регулярний контроль стану катетера.
При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози у сечі слід використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибнопозитивні результати.
Наявність кислоти клавуланової у препараті може спричиняти неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, тому, як наслідок, можливий хибнопозитивний результат при проведенні тесту Кумбса.
Повідомляли про позитивні результати ферментного імуноаналізу з використанням Platеlia Aspergillus виробництва Bio-Rad Laboratories у пацієнтів, які приймали амоксицилін/кислоту клавуланову та у яких згодом була визнана відсутність інфекції Aspergillus. Відомо про перехресні реакції з полісахаридами та поліфуранозами non-Aspergillus при проведенні імуноферментного аналізу з використанням Рlatelia Aspergillus виробництва Bio-Rad Laboratories. Тому такі позитивні результати у пацієнтів, які отримують лікування амоксициліном/кислотою клавулановою, слід інтерпретувати з обережністю та підтверджувати іншими діагностичними методами.
Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Репродуктивні дослідження на тваринах пероральних і парентеральних форм препарату не виявили жодної тератогенної дії. У процесі одного дослідження за участю жінок із передчасним розривом оболонок плода повідомляли, що профілактичне застосування препарату може бути пов’язане з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, слід уникати застосування препарату у період вагітності, особливо у І триместр, крім випадків, коли, на думку лікаря, таке застосування необхідне.
Період годування грудьми. Обидва активні компоненти препарату екскретуються у грудне молоко (немає інформації щодо впливу кислоти клавуланової на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні). Відповідно, у немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування грудьми слід припинити. Необхідно врахувати можливість виникнення алергічних реакцій. Препарат у період годування грудьми можна застосовувати лише тоді, коли, на думку лікаря, користь від застосування переважатиме ризик.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень щодо здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами не проводили. Однак можуть виникнути побічні реакції (наприклад алергічні реакції, запаморочення, судоми), які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

антикоагулянти для перорального застосування та антибіотики пеніцилінового ряду широко застосовують у практиці за відсутності повідомлень про взаємодію. Однак описано випадки збільшення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів, які приймали аценокумарол або варфарин та яким був прописаний курс лікування амоксициліном. Якщо необхідний одночасний прийом таких препаратів, слід ретельно контролювати протромбіновий індекс або міжнародне нормалізоване відношення при додаванні або припиненні прийому амоксициліну. Крім того, може бути потрібна корекція дози антикоагулянтів для перорального застосування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне застосування пробенециду може призвести до підвищення рівня та тривалості знаходження амоксициліну (але не клавуланової кислоти) у крові.
Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може підвищити імовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування алопуринолу та Амоксиклаву 2Х немає.
Як і інші антибіотики, Амоксиклав® 2Х може впливати на мікрофлору кишечнику, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів та ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Амоксиклав® 2Х не слід застосовувати разом із бактеріостатичними хіміотерапевтичними засобами/антибіотиками (хлорамфенікол, макроліди, тетрацикліни або сульфонаміди), оскільки in vitro при таких комбінаціях виявляли антагоністичний ефект.
Метотрексат. Пеніциліни можуть знижувати виведення метотрексату, що викликає потенційне підвищення токсичності.
Мофетилу мікофенолат. У хворих, які отримують лікування мофетилу мікофенолатом, після початку перорального застосування амоксициліну з клавулановою кислотою може знизитися предозова концентрація активного метаболіту мікофенолової кислоти приблизно на 50%. Ця зміна предозового рівня може не повністю відповідати зміні загальної експозиції мікофенолової кислоти. Таким чином, зміна дози мофетилу мікофенолату зазвичай не потрібна, якщо немає клінічного підтвердження дисфункції трансплантата. Однак пильне спостереження необхідне під час поєднаного застосування та впродовж деякого часу після антибіотикотерапії.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

симптоми. Можуть виявляти симптоми розладів з боку ШКТ та порушення балансу рідини та електролітів. Відмічалася кристалурія, пов’язана з прийомом амоксициліну, що в окремих випадках призводила до ниркової недостатності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів із порушеннями функції нирок та у пацієнтів, які приймають високі дози препарату, можливе виникнення судом.
Повідомляли про осідання амоксициліну у катетерах сечового міхура, переважно після в/в введення у високих дозах. Слід регулярно перевіряти прохідність катетерів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Лікування. Порушення з боку ШКТ можна лікувати симптоматично, звертаючи увагу на баланс рідини/електролітів.
Амоксицилін/кислота клавуланова можуть бути виведені з кровотоку за допомогою гемодіалізу.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.