Новірин^® сироп (NOVIRIN syrup)

Допоміжні речовини: сахароза (цукроза), гліцерин, метилпарабен (метилпарагідроксибензоат) (Е218), пропілпарабен (пропілпарагідроксибензоат) (Е216), ароматизатор цитрусовий, вода очищена.

Інозин пранобекс - 50 мг/мл

фармакодинаміка. Інозин пранобекс складається із двох компонентів: інозину — активного компонента, що є метаболітом пурину, і солі 4-ацетамідобензойної кислоти з N, N-диметиламіно-2-пропанолом — допоміжного компонента, який підвищує доступність інозину для лімфоцитів.
Активна речовина інозин пранобекс чинить пряму противірусну та імуномодулюючу дію. Пряма противірусна дія зумовлена зв’язуванням із рибосомами уражених вірусом клітин, що уповільнює синтез вірусної матричної РНК (mRNK) та призводить до пригнічення реплікації РНК- та ДНК-геномних вірусів; опосередкована дія пояснюється індукцією інтерфероноутворення.
Під час відомих досліджень in vivo виявлено, що інозин пранобекс активує знижений синтез матричної РНК (mRNK) білків лімфоцитів та ефективність процесу трансляції з одночасним гальмуванням синтезу вірусної РНК у таких механізмах: включення зв’язаної з інозином оротової кислоти в полірибосоми, гальмування приєднання поліаденілової кислоти до вірусної матричної РНК (mRNK) і реструктуризація лімфоцитарних внутрішньомембранних плазмових часток (IMP), що майже втричі підвищує їх щільність.
Імуномодулюючий ефект зумовлений впливом на Т-лімфоцити (активація синтезу цитокінів) та підвищенням фагоцитарної активності макрофагів. Інозин пранобекс посилює диференціацію пре-Т-лімфоцитів, стимулює індуковану мітогенами проліферацію Т- і В-лімфоцитів, підвищує функціональну активність Т-лімфоцитів, у тому числі їх здатність до утворення лімфокінів, нормалізує співвідношення між основними регуляторними субпопуляціями CD4+/CD8+ та сприяє нормалізації утворення Т-клітин пам’яті.
Інозин пранобекс значно посилює продукцію інтерлейкіну-2 (IL-2) лімфоцитами та сприяє експресії рецепторів до цього інтерлейкіну на лімфоїдних клітинах; стимулює також активність натуральних кілерів (NK-клітин); стимулює активність макрофагів до фагоцитозу, процесингу та презентації антигену, що сприяє збільшенню антитілопродукуючих клітин в організмі вже з перших днів лікування. Інозин пранобекс регулює також механізми цитотоксичності Т-лімфоцитів та NK-клітин.
Інозин пранобекс стимулює синтез інтерлейкіну (IL)-1, мікробіцидність, експресію мембранних рецепторів та здатність реагувати на лімфокіни і хемотаксичні фактори.
У процесі відомих досліджень in vivo відмічалося значне підвищення продукції ендогенного гамма-інтерферону (IFN-γ) та зменшення продукції IL-4.
При герпетичній інфекції значно прискорюється утворення специфічних протигерпетичних антитіл, зменшуються клінічні прояви та частота рецидивів.
Інозин пранобекс запобігає поствірусному зниженню клітинного синтезу РНК та білка в інфікованих клітинах, що особливо важливо для клітин, які беруть участь у процесах імунного захисту організму. У результаті такої комплексної дії знижується вірусне навантаження на організм, нормалізується діяльність імунної системи, значно активізується синтез власних інтерферонів, що сприяє стійкості до інфекційних захворювань та швидкій локалізації вогнища інфекції у разі його виникнення.
Фармакокінетика. Інозин пранобекс має високу біологічну доступність. Після перорального застосування швидко всмоктується, C_max інозину в плазмі крові досягається через 1 год; через 2 год ця концентрація знижується до рівня, який неможливо визначити. Період напіврозпаду становить 50 хв. Фармакологічна дія проявляється приблизно через 30 хв та утримується до 6 год.
Інозин пранобекс швидко метаболізується та виділяється нирками.
Інозин метаболізується за циклом, типовим для пуринових нуклеозидів, з утворенням сечової кислоти (перший метаболіт), концентрація якої в сироватці крові інколи може підвищуватися, а другий метаболіт (1-(диметиламін)-2-пропанол-(4-ацетамідобензоат)) виділяється нирками у формі глюкуронідів і частково в незміненому вигляді.
Кумуляції в організмі не виявлено. Повне виведення метаболітів відбувається через 48 год.

– інфекційні захворювання вірусної етіології у пацієнтів із нормальним та зниженим імунним статусом: грип, парагрип, ГРВІ, бронхіт вірусної етіології, риновірусні та аденовірусні інфекції; епідемічний паротит, кір.
– Захворювання, спричинені вірусами простого герпесу Herpes simplex I типу або Herpes simplex II типу (герпес губів, шкіри обличчя, слизової оболонки порожнини рота, шкіри рук, офтальмогерпес), підгострий склерозуючий паненцефаліт, генітальний герпес; вірусом Varicella zoster (вітряна віспа та оперізувальний лишай, у тому числі рецидивуючий у хворих з імунодефіцитом); вірусом Епштейна — Барр (інфекційний мононуклеоз); цитомегаловірусом; папіломавірусом людини; гострий та хронічний вірусний гепатит В.
– Хронічні рецидивуючі інфекції дихальних шляхів і сечостатевої системи у пацієнтів з ослабленим імунітетом (у тому числі хламідіоз та інші захворювання, спричинені внутрішньоклітинними збудниками).

лікарський засіб слід приймати внутрішньо, краще — після їди, через однакові проміжки часу. Тривалість лікування визначають індивідуально, залежно від нозологічної форми, тяжкості процесу і частоти рецидивів; у середньому тривалість лікування становить 5–14 днів, при необхідності після 7–10-денної перерви курс лікування повторюють. Лікування з перервами та підтримувальними дозами може тривати до 1–6 міс. Дозу визначають індивідуально залежно від віку, маси тіла, тяжкості процесу.
Максимальна добова доза для дорослих — 4 г інозину пранобексу, що відповідає 80 мл сиропу.
Рекомендовані дози та схеми застосування лікарського засобу:
– грип, парагрип, ГРВІ:
дорослі — по 20 мл сиропу 3–4 рази на добу;
діти — добова доза — з розрахунку 50 мг/кг (тобто 1 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 5–7 днів; у разі необхідності лікування продовжити або повторити через 7–8 днів; для досягнення найвищої ефективності при ГРВІ лікування краще починати при перших симптомах хвороби або з першої доби захворювання; зазвичай лікарський засіб приймають ще 1–2 дні після зникнення симптомів;
– бронхіт вірусної етіології:
дорослі — по 20 мл сиропу 3 рази на добу;
діти — добова доза — з розрахунку 50 мг/кг (тобто 1 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 2–4 тиж;
– епідемічний паротит: добова доза — з розрахунку 70 мг/кг (тобто 1,4 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 7–10 днів;
– кір: добова доза — з розрахунку 100 мг/кг (тобто 2 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 7–14 днів;
– афтозний стоматит:
дорослі — по 20 мл сиропу 4 рази на добу;
діти — добова доза — з розрахунку 70 мг/кг (тобто 1,4 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 6–8 днів (гостра фаза), надалі дорослі — по 20 мл сиропу 3 рази на добу, діти — 50 мг/кг (тобто 1 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми 2 рази на тиждень протягом 6 тиж;
– інфекційний мононуклеоз: добова доза — з розрахунку 50 мг/кг (тобто 1 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 8 днів;
– цитомегаловірусна інфекція: добова доза — з розрахунку 50 мг/кг (тобто 1 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 25–30 днів;
– оперізувальний лишай та лабіальний герпес:
дорослі — по 20 мл сиропу 3–4 рази на добу;
діти — добова доза — з розрахунку 50 мг/кг (тобто 1 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 10–14 днів (до зникнення симптомів);
- генітальний герпес: у гострий період — по 20 мл сиропу 3 рази на добу протягом 5–6 днів; у період ремісії підтримувальна доза — по 20 мл сиропу (1000 мг) 1 раз на добу до 6 міс;
– підгострий склерозуючий паненцефаліт: добова доза — з розрахунку 50–100 мг/кг (тобто 1–2 мл сиропу/кг) маси тіла за 6 прийомів (кожні 4 год) протягом 8–10 днів; після 8-денної перерви при легкому перебігу додатково ще 1–3 курси, при тяжкому перебігу — до 9 курсів;
– інфекції, спричинені Human papillomavirus (гострокінцеві кондиломи): по 20 мл сиропу 3 рази на добу, курс лікування — 14–28 днів або в комбінації з кріотерапією або CO₂-лазерною терапією — по 20 мл сиропу 3 рази на добу 3 курси з інтервалом в 1 міс;
– гепатит В: дорослі — по 20 мл сиропу 3–4 рази на добу протягом 15–30 днів, надалі підтримувальна доза — по 20 мл сиропу (1000 мг) 1 раз на добу протягом 2–6 міс;
– хронічні рецидивуючі інфекції дихальних шляхів і сечостатевої системи у пацієнтів з ослабленим імунітетом (у комплексному лікуванні):
дорослі — по 20 мл сиропу 3–4 рази на добу, курс лікування — від 2 тиж до 3 міс;
діти — добова доза — з розрахунку 50 мг/кг (тобто 1 мл сиропу/кг) маси тіла за 3–4 прийоми протягом 21 дня (або 3 курси по 7–10 днів з такими ж перервами).
Для відновлення функції імунної системи та досягнення стійкого імуномодулювального ефекту у пацієнтів з ослабленим імунітетом курс лікування має тривати 3–9 тиж.
Діти. Лікарський засіб Новірин, сироп, застосовувати дітям віком від 1 року.

підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу, подагра, гіперурикемія.

лікарський засіб зазвичай добре переноситься навіть при довготривалому застосуванні. Найчастішою побічною реакцією є короткочасне та незначне (зазвичай у межах норми) збільшення концентрації сечової кислоти в сироватці крові і в сечі (спричинене метаболізмом інозину), яке нормалізується через декілька днів після припинення застосування препарату.
Частота випадків побічних реакцій визначається так: часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); дуже рідко (≥1/10000); невідомо (не може бути оцінено через відсутність даних).
Дуже часто. Лабораторні дослідження: підвищення рівня сечової кислоти у крові, підвищення рівня сечової кислоти у сечі.
Часто. Лабораторні дослідження: підвищення рівня азоту сечовини у крові, підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівня лужної фосфатази у крові.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність, нездужання.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж.
З боку травного тракту: блювання, нудота, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.
З боку опорно-рухового апарату та м’язів: артралгія (біль у суглобах).
Нечасто. З боку органів ШКТ: діарея, запор.
З боку нервової системи: сонливість, розлади сну.
Психічні розлади: знервованість.
З боку сечовидільної системи: поліурія (збільшення об’єму сечі).
Протягом постмаркетингового дослідження були зареєстровані побічні реакції, частоту виникнення яких неможливо встановити за наявними даними:
з боку травного тракту: болі в животі (у верхній частині живота);
з боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, гіперчутливість, кропив’янка;
з боку нервової системи: запаморочення;
з боку шкіри і підшкірної клітковини: еритема.

оскільки під час лікування препаратом Новірин можливе тимчасове підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові, особливо у чоловіків та пацієнтів літнього віку, препарат протипоказано застосовувати хворим, які страждають на подагру, гіперурикемію, а також потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам із сечокам’яною хворобою та зі зниженою функцією нирок. При застосуванні препарату більше 3 міс доцільно щомісяця перевіряти лабораторні показники функції печінки та нирок (трансамінази, креатинін), рівень сечової кислоти у плазмі крові, проводити аналіз крові.
У деяких пацієнтів можуть виникати гострі реакції підвищеної чутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив’янка). У таких випадках терапію препаратом Новірин слід припинити.
При тривалому застосуванні препарату існує ризик розвитку нефролітіазу.
Допоміжні речовини препарату.
Лікарський засіб Новірин, сироп, містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричинити алергічні реакції (можливо, сповільненого типу).
Лікарський засіб Новірин, сироп, містить цукрозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Контрольовані дослідження стану плода та порушення фертильності у людей відсутні. Невідомо, чи проникає інозин пранобекс у грудне молоко. Не слід застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Вплив лікарського засобу на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами не досліджувався. Однак пацієнтам слід враховувати, що лікарський засіб може спричинити запаморочення або інші побічні реакції з боку нервової системи (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

не слід приймати препарат одночасно з імунодепресантами. З обережністю слід призначати препарат з інгібіторами ксантиноксидази або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати, тіазидними діуретиками (такими як гідрохлоротіазид, хлорталідон, індапамід) або петльовими діуретиками (такими як фуросемід, торасемід, етакринова кислота).
Інозин пранобекс не слід застосовувати під час терапії імуносупресорами, оскільки одночасне застосування імуносупресорів може вплинути на його очікуваний терапевтичний ефект через особливості фармакокінетичних механізмів (застосування можливе лише після завершення терапії).
При одночасному застосуванні з азидотимідином підвищується утворення нуклеотиду внаслідок збільшення біодоступності азидотимідину у плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові людини.

про випадки передозування не повідомлялося. Передозування може спричинити підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі. Лікування симптоматичне.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.