Можна сплатити ліки карткою підтримка
0
UA | RU

АРТОКСАН таблетки

(ARTOXAN tablets)
Виробник:

Склад і форма випуску

Можна сплатити ліки карткою підтримка
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Теноксикам — нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП). Чинить знеболювальну, протизапальну, жарознижувальну дію.

В основі механізму дії лежить неселективне блокування активності ізоферментів ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що призводить до порушення синтезу простагландинів та тромбоксанів. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Дослідження in vitro також свідчать, що теноксикам може виступати акцептором активного кисню у ділянці запалення та має здатність пригнічувати металопротеїнази (стромелізин та колагеназу), що спричиняють руйнування хряща.

Фармакокінетика. Після перорального застосування теноксикам швидко та повністю всмоктується з травного тракту. Його Cmax в плазмі крові досягається через 2 год після прийому. Прийом їжі уповільнює швидкість абсорбції (але не ступінь). При рекомендованому режимі дозування (20 мг 1 раз на добу) рівноважна концентрація в плазмі крові досягається протягом 10–15 днів, середня концентрація у рівноважному стані становить 11 мг/л та не змінюється навіть протягом 4 років лікування.

Теноксикам значною мірою (99%) зв’язується з білками плазми крові. Середній об’єм розподілу у рівноважному стані становить 10–12 л. Теноксикам добре проникає у синовіальну рідину у концентрації, приблизно вдвічі нижчій, ніж у плазмі крові.

Теноксикам майже повністю виводиться з організму у вигляді метаболітів. Близько ⅔ введеної дози виділяється нирками, головним чином у вигляді фармакологічно неактивного 5-гідроксипіридил метаболіту, а інша частина — з жовчю, головним чином у вигляді глюкуронідних кон’югатів гідроксильних метаболітів.

Менше 1% введеної дози виділяється нирками у незміненому стані. Середній Т½ теноксикаму становить 72 год (в діапазоні 59–74 год). Загальний плазмовий кліренс становить 2 мл/хв.

Змін фармакокінетики теноксикаму залежно від віку пацієнта не виявлено, хоча індивідуальних відмінностей, як правило, більше у пацієнтів літнього віку.

Дослідження за участю пацієнтів літнього віку, хворих з нирковою недостатністю або цирозом печінки дають змогу припустити, що немає необхідності у корекції дози для досягнення концентрації теноксикаму у плазмі крові, аналогічній такій у здорових добровольців.

Фармакокінетичний профіль у пацієнтів літнього віку та з ревматичними захворюваннями можна зіставити з фармакокінетичним профілем у здорових добровольців.

Показання АРТОКСАН таблетки

  • полегшення болю та запалення при остеоартриті та ревматоїдному артриті.
  • Короткочасне лікування гострих захворювань опорно-рухового апарату, включаючи розтягування, вивихи та інші ушкодження м’яких тканин.

У разі неможливості перорального застосування теноксикам також доступний у формі для в/в та в/м введення.

Застосування АРТОКСАН таблетки

препарат призначений для перорального застосування. Таблетки слід приймати щодня в один і той самий час, під час або після прийому їжі, запиваючи водою або іншою рідиною.

Дорослі. Рекомендована доза препарату становить 20 мг/добу. Не слід перевищувати рекомендовані дози препарату, оскільки при цьому не завжди досягається більш виражений терапевтичний ефект, а ризик виникнення побічних реакцій підвищується.

Тривалість лікування теноксикамом гострих розладів опорно-рухового апарату зазвичай не перевищує 7 діб. У виняткових випадках терапія може бути продовжена до 14 діб.

Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку мають підвищений ризик розвитку побічних реакцій та частіше отримують супутні препарати або мають порушення функції нирок, печінки, серцево-судинної системи.

Препарат слід застосовувати у пацієнтів літнього віку у найнижчій ефективній дозі 20 мг протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів захворювання. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів для виявлення шлунково-кишкових кровотеч протягом 4 тиж після початку терапії.

Пацієнти з порушенням функцій нирок та/або печінки. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну більше 25 мл/хв немає необхідності у корекції режиму дозування. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів.

Даних для рекомендацій щодо дозування теноксикаму у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 25 мл/хв недостатньо.

Даних для рекомендацій щодо дозування теноксикаму у пацієнтів з печінковою недостатністю недостатньо.

Препарат застосовувати з обережністю при низьких концентраціях альбуміну (наприклад при нефротичному синдромі) або при високій концентрації білірубіну у плазмі крові, оскільки теноксикам зв’язується значною мірою з білками плазми.

Діти. Відсутні дані щодо безпеки застосування теноксикаму у дітей, тому препарат не слід застосовувати у пацієнтів цієї категорії.

Протипоказання

  • підвищена чутливість до діючої речовини або інших компонентів препарату.
  • Наявність в анамнезі симптомів підвищеної чутливості (включаючи симптоми БА, риніт, ангіоневротичний набряк, кропив’янку) до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП.
  • Рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в активній формі або в анамнезі (2 або більше виражених епізоди виразкової хвороби чи кровотечі).
  • Наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі (мелена, гематомезис) та перфорації, пов’язаних з попередньою терапією НПЗП, гастрит тяжкого ступеня.
  • Цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові.
  • Тяжка серцева, печінкова, ниркова недостатність.
  • ІІІ триместр вагітності.
  • Період годування грудьми.
  • Дитячий вік (до 18 років).

Побічна дія

критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо визначити за наявними даними).

Найчастіше проявляються побічні реакції з боку травного тракту — ерозивно-виразкові ураження травного тракту, у тому числі ульцерогенна дія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: частота невідома — агранулоцитоз, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нетромбоцитопенічна пурпура, еозинофілія.

З боку імунної системи: частота невідома — реакції гіперчутливості, у тому числі астма, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму та харчування: часто — анорексія; рідко — метаболічні порушення (гіперглікемія, збільшення/зменшення маси тіла).

З боку психіки: рідко — порушення сну, безсоння, депресія, нервозність, відчуття занепокоєння, аномальні сни; частота невідома — сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи: часто — запаморочення, головний біль; частота невідома — сонливість, парестезія, неврит зорового нерва.

З боку органа зору: частота невідома — порушення зору (погіршення зору, затуманення зору), подразнення та набряки очей.

З боку органа слуху та лабіринту: рідко — вертиго; частота невідома — шум у вухах.

З боку серця: рідко — пальпітація; частота невідома — серцева недостатність.

Слід мати на увазі можливість розвитку застійної серцевої недостатності у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з порушеннями кардіальної функції.

З боку судинної системи: рідко — тромбоз артерій (інфаркт міокарда, інсульт); частота невідома — васкуліт, АГ.

Тривале застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах (150 мг/добу), може підвищувати ризик розвитку тромбозу артерій, інфаркту міокарда або інсульту. На сьогодні даних, щоб виключити такий ризик для теноксикаму, недостатньо.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко — бронхоспазм, загострення БА, диспное; частота невідома — носова кровотеча.

Під час застосування НПЗП повідомлялося про розвиток бронхоспазму та загострення БА.

З боку травного тракту: дуже часто — гастрит, біль у епігастрії, абдомінальний біль та дискомфорт, диспепсія, нудота, блювання, метеоризм, запор, діарея, дистрес-синдром, стоматит; часто — шлунково-кишкові виразки, кровотечі та перфорації, пептичні виразки, гематомезис, мелена, виразки у роті, гастрит, сухість у роті, загострення коліту та хвороби Крона; дуже рідко — панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — підвищення плазмових рівнів печінкових ферментів; частота невідома — гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — свербіж, еритема, екзантема, висип, кропив’янка; рідко — везикуло-бульозні реакції; дуже рідко — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома — реакції фотосенсибілізації.

При застосуванні НПЗП повідомлялося також про пошкодження нігтів та алопецію.

З боку сечовидільної системи: нечасто — підвищення плазмових рівнів креатиніну та сечовини; частота невідома — нефротоксичність (ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: повідомлялося про окремі випадки жіночого безпліддя при застосуванні засобів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів.

Загальні розлади: нечасто — втома, набряки; частота невідома — нездужання, слабкість.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, є надзвичайно важливими. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Особливості застосування

побічні реакції теноксикаму можуть бути мінімізовані шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом мінімального періоду.

Слід уникати одночасного застосування препарату з НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, та іншими засобами, що підвищують ризик виразок або кровотеч, такими як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), антиагреганти (такі як ацетилсаліцилова кислота), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації. При застосуванні всіх НПЗП повідомлялося про виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразок та перфорацій, у тому числі летальних, що можуть розвинутися у будь-який момент при застосуванні теноксикаму, з попереджувальними симптомами або без них, як при наявності шлунково-кишкових захворювань в анамнезі, так і без них.

Ризик подібних явищ зростає разом з підвищенням дози НПЗП, у хворих, які мають в анамнезі виразку травного тракту, особливо ускладнену кровотечею або перфорацією, а також у хворих літнього віку. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з найнижчої можливої ефективної дози. Для цих хворих, а також для тих, хто приймає одночасно низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик ускладнень з боку травного тракту, слід розглянути можливість застосування комбінованої терапії з такими препаратами, як мізопростол або інгібітори протонної помпи.

Пацієнтам, особливо літнього віку, з токсичним ураженням травного тракту в анамнезі, слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми, що виникають у ділянці травного тракту, особливо про кровотечі. Це особливо важливо на початкових стадіях лікування.

Препарат застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що підвищують ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (такі як ацетилсаліцилова кислота).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки застосування препарату слід відмінити.

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із шлунково-кишковими хворобами в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки теноксикам може загострити їхні прояви.

Застосування у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини. При застосуванні НПЗП у таких пацієнтів підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту.

Дерматологічні ефекти. Застосування НПЗП у рідкісних випадках може спричинити тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, у тому числі з летальним наслідком. Ризик розвитку подібних реакцій є найвищим на початку лікування: у більшості випадків перші прояви відзначалися протягом першого місяця терапії.

Пацієнтів слід попередити про симптоми та ретельно контролювати такі шкірні реакції.

При перших ознаках шкірного висипу, уражень слизових оболонок або інших ознаках гіперчутливості слід негайно припинити застосування препарату. Найкращі результати лікування синдрому Стівенса — Джонсона та токсичного епідермального некролізу досягаються при ранньому діагностуванні і припиненні прийому будь-якого підозрюваного лікарського засобу.

Теноксикам не можна повторно застосовувати у хворих, у яких при його застосуванні проявлялися синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Серцево-судинні, ниркові та печінкові порушення. Застосування НПЗП у рідкісних випадках може спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, папілярний некроз або нефротичний синдром внаслідок пригнічення синтезу ниркового простагландину, що підтримує ниркову перфузію у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком та загальним об’ємом крові. У таких пацієнтів застосування НПЗП може спричинити виражену декомпенсацію нирок, що після припинення їх застосування повертається до стану, який спостерігався до початку терапії. Найбільший ризик таких ускладнень існує у пацієнтів з існуючими захворюваннями нирок (включаючи діабет з порушенням функцій нирок), нефротичним синдромом, зниженим загальним об’ємом крові, порушеннями функцій печінки, застійною серцевою недостатністю, у пацієнтів, які одночасно застосовують діуретики або нефротоксичні засоби та у пацієнтів літнього віку. Під час застосування препарату у таких пацієнтів слід постійно контролювати функції нирок, печінки та серця. У пацієнтів з порушеннями функцій нирок, печінки та серця препарат слід застосовувати у найнижчій можливій дозі.

Респіраторні ефекти. Препарат застосовувати з обережністю у пацієнтів з БА або наявністю БА в анамнезі, оскільки прийом НПЗП може спровокувати розвиток бронхоспазму.

При застосуванні НПЗП можливе підвищення рівнів трансаміназ у плазмі крові або інших показників функцій печінки. У більшості випадків такі зміни є швидкоминущими. У разі розвитку значних та тривалих порушень слід припинити застосування препарату та перевірити функції печінки. Препарат застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки.

Теноксикам знижує агрегацію тромбоцитів і збільшує час кровотечі, що слід мати на увазі при майбутніх оперативних втручаннях та необхідності визначення часу кровотечі.

Застосування у пацієнтів літнього віку. При застосуванні НПЗП у пацієнтів літнього віку підвищується частота виникнення побічних реакцій, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій (у тому числі летальних). Виразки та кровотечі гірше переносяться ослабленими пацієнтами. Більшість випадків шлунково-кишкових порушень з летальним наслідком, зумовлених застосуванням НПЗП, відмічали у пацієнтів літного віку та ослаблених хворих. Під час застосування препарату у таких пацієнтів слід дотримуватися особливої обережності та регулярно контролювати функції нирок, печінки та серцево-судинної системи та загальний стан пацієнтів для виявлення можливих взаємодій з лікарськими засобами, що застосовуються одночасно.

Офтальмологічні ефекти. При застосуванні НПЗП повідомлялося про порушення з боку органа зору. У разі розвитку таких порушень під час застосування препарату слід провести офтальмологічне обстеження.

Кардіоваскулярні та цереброваскулярні ефекти. Під час застосування препарату слід ретельно контролювати стан пацієнтів з АГ та/або легкою або помірною серцевою недостатністю в анамнезі, оскільки при лікуванні НПЗП повідомлялося про розвиток набряків та затримку рідини.

Застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах (150 мг/добу) протягом тривалого часу може підвищувати ризик розвитку тромбозу артерій, інфаркту міокарда або інсульту. На сьогодні даних, щоб виключити такий ризик для теноксикаму, недостатньо.

Пацієнтам з неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід призначати препарат після ретельного аналізу стану. Цей аналіз необхідно зробити до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Антипіретичні ефекти. Як і інші НПЗП, теноксикам, може маскувати симптоми інфекції.

Лабораторні тести. НПЗП інгібують синтез ниркових простагландинів, тому можуть негативно впливати на ниркову гемодинаміку та водно-електролітний баланс.

Під час застосування препарату слід здійснювати ретельний моніторинг стану, особливо серцевої та ниркової функції (сечовина плазми крові, креатинін, розвиток набряку, збільшення маси тіла), у пацієнтів із захворюваннями, які можуть підвищити ризик розвитку ниркової недостатності, такими як існуючі захворювання нирок, порушення функції нирок у пацієнтів з цукровим діабетом, цироз печінки, застійна серцева недостатність, знижений загальний об’єм крові, поєднане лікування потенційно нефротоксичними засобами, діуретиками та кортикостероїдами. Ці пацієнти належать до групи особливого ризику у пері- та післяопераційний період при значних хірургічних втручаннях через можливість серйозної крововтрати.

Через високу здатність теноксикаму зв’язуватись з білками плазми крові, препарат слід застосовувати з обережністю при вираженому знижені плазмового рівня альбуміну.

Вплив на фертильність. Препарат не рекомендується застосовувати у жінок, які бажають завагітніти. Слід розглянути питання про припинення застосування препарату у жінок, які мають труднощі із зачаттям або проходять дослідження з приводу безпліддя.

Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу, тому у пацієнтів з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Препарат містить тартразин алюмінієвий лак (E102) та жовтий захід FCF алюмінієвий лак (E110), що можуть спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Період вагітності. Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищився з менш ніж 1% до близько 1,5%. Не виключено, що ризик зростає з підвищенням дози і тривалості лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летальності ембріона/плода. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи.

У І і ІІ триместр вагітності препарат можна застосовувати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

У разі застосування у жінок, які бажають завагітніти, або у І і ІІ триместр вагітності препарат застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом мінімального періоду.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:

на плід:

  • серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
  • порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном;

на матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:

  • можливі подовження часу кровотечі; антиагрегантний ефект, який може відмічатися навіть при дуже низьких дозах;
  • гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Препарат протипоказаний у ІІІ триместр вагітності.

Період годування грудьми. Теноксикам у дуже невеликій кількості проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування грудьми.

Фертильність. Застосування теноксикаму може погіршити жіночу фертильність, тому препарат не рекомендується застосовувати у жінок, які бажають завагітніти.

Слід розглянути питання про припинення застосування препарату у жінок, які мають труднощі із зачаттям або проходять дослідження з приводу безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. При застосуванні НПЗП можливий розвиток запаморочення, сонливості, втоми та порушень зору. У разі розвитку таких реакцій слід утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

з іншими НПЗП (включаючи інгібітори ЦОГ-2) — можливе підвищення ризику розвитку побічних реакцій (зокрема кровотеч та виразок травного тракту). Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП.

З ацетилсаліциловою кислотою та іншими саліцилатами — можливе посилення кліренсу та розподілу теноксикаму внаслідок конкуренції за місця зв’язування з білками. Слід уникати одночасного застосування цих засобів через підвищення ризику розвитку побічних реакцій (особливо з боку травного тракту).

З антацидами, блокаторами H2-гістамінових рецепторів — зниження швидкості (але не ступеня) абсорбції теноксикаму. Зниження швидкості абсорбції не вважається клінічно значущим. При одночасному застосуванні теноксикаму з циметидином взаємодії не виявлено.

З антикоагулянтами (варфарин) — можливе посилення ефектів останніх. При одночасному застосуванні слід контролювати ефекти антикоагулянтів, особливо на початку лікування теноксикамом. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з гепарином та низькомолекулярним гепарином не зафіксовано.

Із серцевими глікозидами — можливе посилення серцевої недостатності, зниження індексу гломерулярної фільтрації та підвищення рівня серцевих глікозидів у плазмі крові. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з дигоксином та іншими препаратами дигіталісу не зафіксовано.

З циклоспорином — можливе посилення ризику нефротоксичності. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності.

З хінолонами — доклінічні дані свідчать, що застосування НПЗП посилює ризик судом, зумовлених хінолонами. При одночасному застосуванні цих засобів можливе підвищення ризику судом.

З літієм — повідомлялося про зниження елімінації останнього. При одночасному застосуванні цих засобів слід регулярно контролювати рівень літію у плазмі крові та попередити пацієнтів про необхідність вживання достатньої кількості рідини та поінформувати про симптоми інтоксикації літієм.

З діуретиками — можливе зниження натрійуретичної активності діуретиків та посилення ризику нефротоксичності внаслідок здатності НПЗП затримувати іони калію, натрію та рідину. В осіб з АГ або серцевою недостатністю теноксикам може погіршувати перебіг указаних захворювань. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з фуросемідом не зафіксовано; повідомлялося про зниження гіпотензивного ефекту гідрохлоротіазиду при його одночасному застосуванні з теноксикамом.

З метотрексатом — можливе посилення токсичності останнього внаслідок зниження його елімінації. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності.

З такролімусом — можливе посилення ризику нефротоксичності. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності.

З антигіпертензивними засобами — можливе послаблення ефектів блокаторів α-адренорецепторів, інгібіторів АПФ. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з блокаторами кальцієвих каналів, атенололом та центральними агоністами α-адренорецепторів не зафіксовано.

З пероральними гіпоглікемічними засобами — хоча не повідомлялося про вплив на клінічні ефекти гліборнуриду, глібенкламіду, толбутаміду, при одночасному застосуванні пероральних гіпоглікемічних засобів з теноксикамом слід ретельно контролювати стан пацієнта.

З декстрометорфаном — можливе посилення анальгезивного ефекту теноксикаму.

З холестираміном — можливе посилення кліренсу та зменшення Т½ теноксикаму.

З пробенецидом — можливе підвищшення рівня теноксикаму у плазмі крові. Клінічне значення цього явища не встановлено.

З міфепристоном — можливе послаблення ефектів останнього. НПЗП слід застосовувати через 8–12 днів після закінчення прийому міфепристону.

З кортикостероїдами — можливе посилення ризику шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності.

З антиагрегантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) — посилення ризику шлунково-кишкових кровотеч.

Із зидовудином — можливе посилення ризику гематологічної токсичності. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематом у ВІЛ–інфікованих пацієнтів з гемофілією при одночасному застосуванні зидовудину та ібупрофену.

З пеніцилінаміном, препаратами золота для парентерального застосування — у невеликої кількості пацієнтів, що приймали одночасно ці засоби, клінічно значущої взаємодії не виявлено.

Передозування

симптоми. Загальні симптоми передозування НПЗП включають нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкові кровотечі, шум у вухах, головний біль, порушення зору, запаморочення, рідко — діарею. У поодиноких випадках повідомлялося про більш тяжкі порушення, такі як судоми, збудження, сонливість, гіпотензія, апное, кома, електролітний дисбаланс та ниркова недостатність. Можливе також загострення БА.

Лікування. Слід припинити застосування препарату. Протягом 1 год після передозування рекомендується прийом абсорбентів, промивання шлунка. Також можливе застосування антацидів та інгібіторів протонної помпи. Слід підтримувати адекватну гідратацію, контролювати функції печінки та нирок. Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря щонайменше протягом 4 год після передозування. У разі необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С у сухому та недоступному для дітей місці.

Інструкція МОЗ

Діагнози, при яких застосовують АРТОКСАН таблетки

Артрит МКХ M13.9
Вивих гомілковостопного суглоба МКХ S93.0
Забій голови МКХ S09.9
Інші вторинні коксартрози МКХ M16.7
Інші остеопорози МКХ M81.8
Люмбоішіалгія МКХ M54.4
Невралгія трійчастого нерва МКХ G50.0
Остеохондроз хребта неуточнений МКХ M42.9
Стискування нервових корінців і сплетінь при порушеннях міжхребцевих дисків (M50-M51 +) МКХ G55.1
Ураження попереково-крижових корінців МКХ G54.4
Ураження сідничного нерва МКХ G57.0
Дата додавання: 16.11.2021 р.
© Компендіум 2021
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko