Бупірол розчин для інфузій 4 мг/мл контейнер 100 мл №1

діюча речовина: ібупрофен;

1 мл розчину містить 4 мг ібупрофену;

допоміжні речовини: натрію хлорид, трометамол, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код АТХ М01А Е01.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Ібупрофен — це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), який у звичайних моделях експериментів із запаленнями на тваринах довів свою ефективність, ймовірно, завдяки пригніченню синтезу простагландинів. Ібупрофен чинить жарознижувальну дію, зменшує запальний біль та набряки.

Експериментальні дані свідчать про те, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні. Деякі фармакодинамічні дослідження показали, що коли одна доза 400 мг ібупрофену була прийнята протягом 8 годин до або протягом 30 хвилин після дозування ацетилсаліцилової кислоти з негайним вивільненням (81 мг), вплив ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або на агрегацію тромбоцитів було зменшено.

Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції даних на клінічну картину, не можна виключати, що систематичне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену клінічно значущий ефект вважається малоймовірним (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фармакокінетика

Всмоктування

Ібупрофен слід вводити внутрішньовенно, так що процес абсорбції не відбувається, а біодоступність ібупрофену загальна.

Після внутрішньовенного введення ібупрофену максимальна концентрація S-енантіомеру (активного) та R-енантіомеру досягається приблизно через 40 хвилин з початку введення при рекомендованій тривалості введення 30 хвилин.

Розподіл

Розрахунковий об'єм розподілу становить 0,11-2,21 л/кг. Ібупрофен глибоко зв’язаний з плазматичними білками крові, головним чином з альбуміном.

Біотрансформація

Ібупрофен метаболізується у печінці до двох неактивних метаболітів, а ті разом із незміненим ібупрофеном виводяться нирками у незміненому вигляді або у вигляді кон’югатів.

При пероральному застосуванні ібупрофен швидко всмоктується частково у шлунку, і далі повністю — у тонкому кишечнику. У результаті печінкового метаболізму (гідроксилювання, карбоксилювання) фармакологічно неактивні метаболіти повністю виводяться переважно нирками (90%), а також зі жовчю.

Виведення

Виведення нирками відбувається швидко і повністю. Період напіввиведення становить приблизно 2 години.

Лінійність / нелінійність

Ібупрофен демонструє лінійність площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) після одноразового введення ібупрофену (в інтервалі 200-800 мг).

Фармакокінетичний / фармакодинамічний взаємозв’язок

Існує взаємозв'язок між плазматичним рівнем ібупрофену, його фармакодинамічними властивостями та загальним профілем безпеки. Фармакокінетика ібупрофену є стереоселективною після внутрішньовенного або перорального застосування. Механізм дії та фармакологія внутрішньовенного введення ібупрофену не відрізняються від механізму перорального прийому ібупрофену.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів із легкою нирковою недостатністю спостерігали підвищення рівня незв’язаного (S)-ібупрофену, вищі значення AUC (S)-ібупрофену та збільшення енантіомерного співвідношення AUC (S/R) порівняно зі здоровими добровольцями.

У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, середня вільна фракція ібупрофену становила близько 3% порівняно з близько 1% у здорових добровольців. Тяжке порушення функції нирок може призвести до накопичення метаболітів ібупрофену. Значення цього ефекту невідоме. Метаболіти можна вивести шляхом гемодіалізу (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів із цирозом печінки з помірною печінковою недостатністю (6–10 балів за шкалою Чайлда — П’ю), які отримували рацемічний ібупрофен, спостерігалося в середньому двократне подовження періоду напіввиведення, а енантіомерне співвідношення AUC (S/R) було значно нижчим порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про порушення метаболічної інверсії (R)-ібупрофену до активного (S)-енантіомеру (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Симптоматичне короткочасне лікування гострого помірного болю та короткочасне симптоматичне лікування гарячки, коли внутрішньовенне введення є клінічно виправданим, коли інші шляхи введення неможливі.

• Підвищена чутливість до ібупрофену, до інших НПЗЗ або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.
• Бронхоспазм, бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка, які спостерігались раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших НПЗЗ.
• Стани, що супроводжуються підвищеною схильністю до кровотеч або активною кровотечею (наприклад, тромбоцитопенія).
• Виразкова хвороба шлунка / кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізоди доведеної виразкової хвороби чи кровотечі).
• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана із застосуванням НПЗЗ, в анамнезі.
• Цереброваскулярні або інші кровотечі в активній фазі.
• Тяжке порушення функції печінки, тяжке порушення функції нирок.
• Тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією NYHA).
• Тяжке зневоднення (спричинене блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини).
• Останній триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Інші НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2 та саліцилати

У результаті дії синергізму одночасне застосування двох або більше НПЗЗ може збільшити ризик розвитку виразки шлунково-кишкового тракту та виникнення кровотеч. Тому слід уникати одночасного прийому ібупрофену та інших НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

Ацетилсаліцилова кислота

Одночасне застосування ібупрофену та ацетилсаліцилової кислоти зазвичай не рекомендується через потенціал посилення побічних реакцій. Експериментальні дані свідчать про те, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні. Хоча існують невизначеності щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати можливість того, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Не вважається можливим клінічно значущий ефект при випадковому застосуванні ібупрофену (див. розділ «Фармакодінамика»).

Літій

Одночасне застосування ібупрофену з препаратами літію може підвищити рівень літію в сироватці крові.

Слід перевіряти рівень літію в сироватці крові.

Серцеві глікозиди (дигоксин)

НПЗЗ можуть посилювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації та збільшити рівень дигоксину в сироватці крові. Рекомендується спостерігати за рівнем дигоксину в сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ібупрофену з препаратами фенітоїну може збільшити рівень фенітоїну в сироватці крові, що збільшує рівень токсичності.

Діуретики, інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори та антагоністи ангіотензину II.

Діуретики та інгібітори АПФ можуть посилювати нефротоксичність НПЗЗ. НПЗЗ можуть зменшити дію діуретиків та інших антигіпертензивних засобів, включаючи інгібітори АПФ і бета-блокатори. У пацієнтів з нирковою недостатністю (наприклад, зневоднені пацієнти або пацієнти літнього віку з порушеннями функції нирок) супутнє лікування інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами або антагоністами ангіотензину II та інгібіторами циклооксигенази може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, які зазвичай є оборотними. Тому супутній прийом слід проводити з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтів слід проінформувати щодо вживання достатньої кількості рідини. Також необхідно розглянути можливість моніторингу нирок після початку супутнього лікування та проводити періодичний моніторинг. Одночасний прийом інгібіторів АПФ та ібупрофену може призвести до гіперкаліємії.

Калійзберігаючі діуретики

Одночасне застосування ібупрофену та калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії. Рекомендовано контролювати плазматичний рівень калію.

Каптоприл

Експериментальні дослідження свідчать про те, що ібупрофен протидіє ефекту каптоприлу щодо збільшення виведення натрію.

Кортикостероїди

У разі сумісного застосування з ібупрофеном підвищується ризик появи шлунково-кишкової виразки або кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Антитромбоцитарні засоби (наприклад, клопідогрель та тіоклопідин) та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

У разі сумісного застосування з ібупрофеном підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

НПЗЗ не слід поєднувати з тиклопідином через ризик адитивного ефекту при пригніченні функції тромбоцитів.

Метотрексат

НПЗЗ пригнічують канальцеву секрецію метотрексату, тому можуть виникати певні метаболічні взаємодії, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Введення ібупрофену за 24 години до або після введення метотрексату може спричинити підвищення плазматичного рівня метотрексату з подальшим збільшенням його токсичної дії. Тому слід уникати одночасного застосування НПЗЗ та високих доз метотрексату. Крім того, слід враховувати потенційний ризик взаємодії при лікуванні низькими дозами метотрексату, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При комбінованому лікуванні слід контролювати функцію нирок.

Циклоспорин

Ризик порушення функції нирок підвищується через одночасний прийом із певними НПЗЗ. Цей ефект також не можна виключати при поєднанні циклоспорину та ібупрофену.

Антикоагулянти

НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). У разі одночасного застосування рекомендується контролювати рівень коагуляції.

Сульфонілсечовина

НПЗЗ можуть посилити гіпоглікемічний ефект сульфонілсечовини. Рекомендується перевіряти рівень глюкози у плазмі крові при їх одночасному застосуванні.

Такролімус

Одночасний прийом з ібупрофеном може збільшити ризик нефротоксичності.

Зидовудин

Є дані про підвищений ризик гемартрозів та гематом у ВІЛ (+) пацієнтів з гемофілією, які одночасно застосовують зидовудин та ібупрофен. Відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при прийомі НПЗЗ разом із зидовудином. Рекомендується проводити аналіз крові через 1-2 тижні після початку одночасного застосування.

Пробенецид та сульфінпіразон

Лікарські засоби, що містять пробенецид або сульфінпіразон, можуть уповільнювати виведення ібупрофену.

Хінолонові антибіотики

Дані дослідження на тваринах вказують на те, що НПЗЗ збільшують ризик судом, пов’язаних із застосуванням хінолонових антибіотиків. У пацієнтів, які приймають НПЗЗ та хінолони, може бути підвищений ризик розвитку судом.

Інгібітори CYP2C9

Одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP2C9 може збільшити вплив ібупрофену (субстрат CYP2C9). Дослідження з вориконазолом та флуконазолом (інгібітори CYP2C9) показало збільшення впливу S(+)-ібупрофену приблизно на 80–100%. Слід розглянути зниження дози ібупрофену при одночасному застосуванні потужних інгібіторів CYP2C9, особливо у разі застосування високих доз ібупрофену з вориконазолом або флуконазолом.

Міфепристон

НПЗЗ не слід вводити протягом 8-12 днів після введення міфепристону, оскільки ефект цього лікарського засобу може бути зменшений.

Алкоголь

Слід уникати застосування ібупрофену особам з хронічним вживанням алкоголю (14–20 порцій на тиждень або більше) через підвищений ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), включаючи кровотечі.

Аміноглікозиди

НПЗЗ можуть знижувати виведення аміноглікозидів та посилювати їх.

Під час одночасного застосування з ібупрофеном рекомендується суворий контроль рівня аміноглікозидів у сироватці крові.

Екстракти трав

Гінкго білоба може посилити ризик кровотечі при одночасному застосуванні НПЗЗ.

Побічні реакції після застосування ібупрофену можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу (див. розділ «Побічні реакції»).

Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 (коксиби).

У пацієнтів літнього віку частіше виникають побічні реакції на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкові кровотечі та перфорація, що може призвести до летального результату (див. розділ «Особливості застосування»).

Шлунково-кишкові ризики

Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, іноді летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз.

При тривалому лікуванні для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших лікарських засобів, що можуть збільшити ризик для ШКТ, слід розглянути доцільність призначення лікарем комбінованої терапії із застосуванням захисних лікарських засобів (мізопростол або інгібітори протонної помпи).

Пацієнтам із наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми з боку ШКТ (переважно кровотечу), особливо про шлунково-кишкову кровотечу на початку лікування.

Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик гастротоксичності або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота).

У разі виявлення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись.

Серцево-судинні та цереброваскулярні реакції

Дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), підвищує ризик появи артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лікування може бути призначене лікарем тільки після ретельного. Варто уникати високих доз лікарського засобу.

Повідомлялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування ібупрофеном. Синдром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною реакцією або реакцією гіперчутливості, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.

Пацієнтам із вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати довготривале лікування НПЗЗ слід лише після ретельного обміркування. Особливо щодо застосування високих доз ібупрофену (2400 мг/добу).

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР)

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформну еритему, синдром Стівенса–Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію із системними симптомами (DRESS-синдром) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані при застосуванні ібупрофену (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість таких реакцій виникали впродовж першого місяця лікування.

При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, ібупрофен слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування (у разі необхідності).

Порушення функції нирок та печінки

Ібупрофен з обережністю слід застосовувати пацієнтам із захворюваннями нирок або печінки в анамнезі, особливо під час одночасного лікування діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може спричинити затримку рідини та порушення функції нирок. У разі введення цим пацієнтам лікарського засобу ібупрофен слід дотримуватися якомога нижчої дози, а також регулярно контролювати функцію нирок. У разі дегідратації слід провести відповідне вживання рідини, оскільки дегідратація може бути пусковим механізмом для розвитку ниркової недостатності. Зазвичай регулярне застосування анальгетиків, особливо в комбінації різних анальгетиків, може призвести до тривалого ураження нирок з ризиком розвитку ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Пацієнтами з найбільшим ризиком розвитку такої реакції є пацієнти літнього віку та пацієнти з порушеннями функції нирок, дисфункцією печінки, ті, хто лікується діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗП стан пацієнта, який був до лікування, зазвичай відновлюється. Як і у випадку з іншими НПЗЗ, ібупрофен може спричиняти незначне тимчасове збільшення деяких параметрів функції печінки, а також значне підвищення рівня трансаміназ. У разі значного підвищення цих показників лікування слід припинити (див. розділ «Протипоказання»).

Анафілактоїдні реакції

Під час внутрішньовенної інфузії рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку інфузії, щоб виявити будь-яку анафілактичну реакцію, спричинену діючою речовиною або допоміжними речовинами. Дуже рідко спостерігаються тяжкі гострі реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках реакції підвищеної чутливості після прийому ібупрофену терапію слід припинити і застосувати симптоматичне лікування, яке повинні проводити спеціалісти відповідно до наявних симптомів.

Респіраторні розлади

Слід з обережністю застосовувати ібупрофен пацієнтам із бронхіальною астмою, хронічним ринітом, алергічними захворюваннями в активній формі чи в анамнезі, оскільки повідомлялося, що НПЗЗ спричиняють бронхоспазм, кропив’янку або ангіоневротичний набряк у таких пацієнтів.

Гематологічні реакції

Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (агрегація тромбоцитів), збільшуючи час кровотечі та ризик крововиливу.

Ібупрофен слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, для пригнічення агрегації тромбоцитів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»). Рекомендовано ретельно спостерігати за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові або підвищеним ризиком кровотечі (наприклад, пацієнти, які перенесли операцію), особливо при застосуванні лікарського засобу одразу після серйозної операції.

При довготривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також контролювати показники крові.

Ібупрофен слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення «користь / ризик» для пацієнтів із вродженим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, гостра переміжна порфірія).

У разі застосування НПЗЗ на тлі одночасного вживання алкоголю підвищується ризик небажаних ефектів, пов’язаних з діючою речовиною, особливо з боку шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.

Необхідна обережність при застосуванні для пацієнтів з певними станами, які можуть погіршитись:

• Пацієнти, у яких виникає алергія на інші речовини, оскільки для них також існує підвищений ризик виникнення реакцій підвищеної чутливості при застосуванні цього лікарського засобу.
• Пацієнти, які страждають на сінну гарячку, поліпи в носі або хронічні обструктивні розлади дихання, оскільки для них існує підвищений ризик розвитку алергічної реакції. Вони можуть проявлятися як напади астми (так звана анальгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка.

Асептичний менінгіт

Повідомлялося про деякі випадки асептичного менінгіту при застосуванні ібупрофену у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ). З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та при пов’язаних з ним захворюваннях сполучної тканини, у деяких пацієнтів, які не мають основного хронічного захворювання, теж розвивався асептичний менінгіт при застосуванні ібупрофену. Це слід враховувати при призначенні лікування ібупрофеном (див. розділ «Побічні реакції»).

Офтальмологічні ефекти

На даний час отримані повідомлення про затуманення або зниження зору, скотоми та зміни кольорового зору при застосуванні ібупрофену перорально.

Якщо пацієнт має вищезазначені симптоми, потрібно припинити застосування ібупрофену та направити пацієнта на офтальмологічне обстеження, яке включає перевірку центрального поля зору та кольорового сприйняття.

Інші спеціальні попередження та запобіжні заходи при застосуванні

НПЗЗ можуть маскувати ознаки інфекції.

Тривале застосування знеболювальних лікарських засобів може спричинити головний біль, який не можна лікувати збільшеними дозами лікарського засобу.

У виняткових випадках вітряна віспа може бути причиною виникнення тяжких шкірних інфекцій та ускладнень м’яких тканин. На цей час не можна виключати роль НПЗЗ у загостренні цих інфекцій. У разі захворювання на вітряну віспу застосування ібупрофену слід уникати.

Тривале застосування (зазвичай понад 4 тижні) ібупрофену у дозах, вищих за рекомендовані, або передозування може призвести до ниркового тубулярного ацидозу та гіпокаліємії.

Маскування симптомів основних інфекцій

Ібупрофен може маскувати симптоми інфекції, що може призвести до несвоєчасного початку відповідного лікування та, таким чином, погіршити результат інфекційного захворювання. Це спостерігалося при бактеріальних пневмоніях та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен вводять для зниження температури та купірування болю при інфекції, рекомендується моніторинг за станом пацієнта. В амбулаторних умовах пацієнт повинен звернутися до лікаря негайно, якщо симптоми захворювання зберігаються або стан пацієнта погіршується.

Вплив на лабораторні дослідження

• Тривалість кровотечі (може бути продовжена протягом 1 доби після відміни лікування).
• Концентрація глюкози у крові (може зменшуватися).
• Кліренс креатиніну (може зменшитися).
• Гематокрит або гемоглобін (може зменшуватися).
• Концентрація азоту в сечовині та концентрація креатиніну і калію в крові (може зростати).
• Функціональні проби печінки: збільшення значень трансаміназ.

Важлива інформація про допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить 13 ммоль (303 мг) натрію на 100 мл розчину. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона / плода. Дані досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з 1% до приблизно 1,5%. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

При введенні тваринам інгібітор синтезу простагландинів призводить до збільшення перед- і постімплантаційних втрат та ембріофетальної летальності. У тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів протягом органогенетичного періоду, повідомлялося про підвищення частоти різних вад розвитку, включаючи серцево-судинні.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування ібупрофену може спричинити олігогідрамніоз внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування та зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому НПЗЗ не слід приймати у перші два триместри вагітності або під час пологів, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода.

Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І і ІІ триместру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою. Незважаючи на те, що внутрішньовенне введення ібупрофену показане лише протягом 3 днів лікування, слід розглянути доцільність допологового моніторингу щодо олігогідрамніозу та звуження артеріальної протоки після впливу ібупрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніоз або звуження артеріальної протоки.

Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів:

• можливі такі впливи на плід:
• серцево-легенева токсичність (передчасне звуження / закриття артеріальної протоки плода з легеневою гіпертензією).
• порушення функції нирок (див. вище), яке може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідрамніону.
• можуть впливати на матір наприкінці вагітності і новонародженого таким чином:
• збільшення тривалості кровотечі, а також антиагрегантний ефект, якій може виникати навіть при застосуванні низьких доз.
• пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.

Ібупрофен протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю

Незначна кількість ібупрофену виявлялась у грудному молоці. На даний час невідомо про шкідливі наслідки для немовлят, тому для короткочасного лікування з меншими дозами переривання грудного годування зазвичай не потрібно. Однак рекомендується перервати грудне годування при застосуванні доз, що перевищують 1200 мг на добу, або довших періодів лікування через потенційну здатність пригнічувати синтез простагландинів у новонароджених.

Фертильність

Лікарські засоби, які інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, можуть спричиняти порушення фертильності у жінок, впливаючи на овуляцію. Це є оборотним після припинення лікування.

Одноразовий прийом або короткий термін застосування ібупрофену не потребує запобіжних заходів. Поява відповідних побічних реакцій, таких як втома та запаморочення, можуть погіршити реактивність і здатність керувати автотранспортом та/або працювати з механізмами. Особливо це стосується одночасного прийому лікарського засобу з алкоголем.

Для того, щоб мінімізувати побічні реакції, лікарський засіб БУПІРОЛ слід вводити у мінімальних ефективних дозах протягом мінімального періоду часу, потрібного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарський засіб призначається для короткочасного лікування (максимальна тривалість лікування — 3 дні). Пацієнтам рекомендовано перейти на пероральне лікування, як тільки це стане можливо.

Слід підтримувати адекватну гідратацію пацієнта, щоб мінімізувати ризик можливих побічних реакцій з боку нирок.

Дорослі

Рекомендованою дозою є 400 мг ібупрофену кожні 6-8 годин за необхідності, не перевищувати максимально рекомендовану добову дозу 2400 мг.

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна. Однак слід вживати запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів літнього віку, оскільки вони зазвичай схильні до виникнення побічних реакцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»), а також частіше мають ниркову, печінкову та серцево-судинну недостатність, а також застосовують супутні лікарські засоби. Рекомендовано спостерігати за пацієнтами цієї категорії. Зокрема, рекомендовано вводити найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів у цієї популяції. Лікування слід регулярно переглядати та припиняти, якщо не спостерігається ніякої позитивної динаміки або виникає непереносимість.

Ниркова недостатність

Слід вживати заходів обережності при застосуванні НПЗП пацієнтам із нирковою недостатністю.

У пацієнтів з легким або середнім ступенем ниркової недостатності початкову дозу слід зменшувати та підтримувати її якомога нижчою протягом найкоротшого терміну, необхідного для контролю симптомів і моніторингу функції нирок. Лікарський засіб БУПІРОЛ протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Печінкова недостатність

Слід вживати заходів обережності при застосуванні НПЗП у цій популяції, хоча відмінностей у фармакокінетичному профілі не спостерігалося.

Пацієнтам із печінковою недостатністю легкої або середньої тяжкості лікування слід розпочинати зі зменшених доз, дозу слід тримати якомога нижчою протягом найкоротшого необхідного періоду лікування. Лікарський засіб БУПІРОЛ протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Для внутрішньовенного застосування.

Ібупрофен призначає лікар. Лікарський засіб повинні вводити лише кваліфіковані медичні працівники в умовах, де наявне відповідне обладнання.

Лікарський засіб слід вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин.

Застосування лікарського засобу БУПІРОЛ у дітей та підлітків не вивчали, тому його не слід застосовувати цій категорії пацієнтів. Безпека та ефективність не встановлені.

Симптоми. Порушення з боку центральної нервової системи: головний біль, сплутаність свідомості, ністагм, шум у вухах, запаморочення, судоми (переважно у дітей) та атаксію, а також біль у животі, нудота та блювання можуть виникати як симптоми передозування. Крім того, можливі шлунково-кишкові кровотечі, функціональні порушення печінки та нирок. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, гіпотермія, пригнічення дихання та ціаноз. При тяжкому отруєнні може виникати та метаболічний ацидоз.

Тривале застосування ібупрофену у дозах, вищих за рекомендовані, або передозування може призвести до нирокового тубулярного ацидозу та гіпокаліємії.

Лікування. Спеціального антидоту немає, слід розпочати симптоматичне лікування. Терапевтичні можливості лікування інтоксикації диктуються ступенем, рівнем та клінічними симптомами відповідно до загальної практики інтенсивної терапії.

Усі побічні реакції приведено за системою класів та органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 — < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 — < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними).

Найчастіше виникають побічні реакції з боку ШКТ, які здебільшого залежать від дози. Можуть виникати пептичні виразки, перфорації ШКТ або кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. Повідомлялося про нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). Рідше спостерігався гастрит. Дуже рідко повідомляли про тяжкі реакції підвищеної чутливості (включаючи реакції у місці інфузії, анафілактичний шок) та серйозні шкірні побічні реакції, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), мультиформну еритему та алопецію. Описано загострення інфекційних запалень (наприклад, розвиток некротизуючого фасциїту), що збігається із застосуванням НПЗЗ. Можливо, це пов’язано з механізмом дії НПЗЗ. Під час інфекції вітряної віспи можуть спостерігатися фоточутливість, алергічний васкуліт, у виняткових випадках — тяжкі шкірні інфекції та ускладнення м’яких тканин. Повідомлялося про набряки, гіпертензію та серцеву недостатність у зв'язку з лікуванням НПЗЗ. Клінічні дослідження показують, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг/добу), може бути пов'язане з невеликим підвищеним ризиком артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

¹ Повідомлялося про нирковий тубулярний ацидоз і гіпокаліємію у постмаркетингових дослідженнях при довготривалій терпаії після застосування ібупрофену в дозах, вищих за рекомендовані.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відстутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність

Досліджень сумісності не проводилось, цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

По 100 мл у контейнері в захисному пакеті.

За рецептом.

АЛТАН ФАРМАСЬЮТІКАЛЗ, С.А.

Полігоно Індастріал де Бернедо, с/н, Бернедо, Алава, 01118, Іспанія