Все аптеки Украины

Ніксар® 10 мг (Nixar® 10 mg) (476594) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Ніксар<sup>&reg;</sup> 10 мг (Nixar<sup>&reg;</sup> 10 mg)

Ніксар 10 мг інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Механізм дії. Біластин — це неседативний антагоніст гістаміну тривалої дії, високоселективний блокатор периферичних H1-рецепторів, що не зв’язується з мускариновими рецепторами.
Після одноразового застосування біластин протягом 24 год пригнічує розвиток шкірних реакцій з пухирями та почервонінням, спричинених гістаміном.
Клінічна ефективність. Ефективність біластину була досліджена у дорослих і підлітків. Згідно з рекомендаціями доведена ефективність у дорослих і підлітків може вважатися прийнятною для дітей з урахуванням того, що системний вплив 10 мг біластину у дітей віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг відповідає впливу у дорослих при прийомі 20 мг біластину (див. Фармакокінетика). Екстраполяція даних, отриманих у дорослих і підлітків, вважається обґрунтованою для даного лікарського засобу, оскільки патофізіологія алергічного ринокон’юнктивіту і кропив’янки є однаковою у всіх вікових групах.
У клінічних дослідженнях, проведених за участю дорослих і підлітків з алергічним ринокон’юнктивітом (сезонним і цілорічним), прийом 20 мг біластину 1 раз на добу впродовж 14–28 днів виявився ефективним для полегшення таких симптомів, як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, закладеність носа, свербіж очей, сльозотеча та почервоніння очей. Симптоми ефективно контролювалися біластином протягом 24 год.
У двох клінічних дослідженнях, в яких брали участь пацієнти з хронічною ідіопатичною кропив’янкою, застосування 20 мг біластину 1 раз на добу протягом 28 днів було ефективним для послаблення інтенсивності свербежу та зменшення кількості і розміру пухирів, а також дискомфорту, викликаного кропив’янкою. У пацієнтів спостерігалося покращення сну та якості життя.
У клінічних дослідженнях біластину клінічно значущого подовження інтервалу Q–Tс або будь-якого іншого впливу на серцево-судинну систему не спостерігалося, навіть при застосуванні у дозі 200 мг на добу (що в 10 разів перевищує клінічну дозу) протягом 7 днів у 9 учасників або у разі одночасного застосування з інгібіторами P-gp, такими як кетоконазол (24 учасники) і еритроміцин (24 учасники). Крім того, було проведено ретельне дослідження Q–T за участю 30 добровольців.
У контрольованих клінічних дослідженнях у рекомендованій дозі 20 мг 1 раз на добу профілі безпеки біластину та плацебо відносно ЦНС були схожими, а частота появи сонливості на тлі прийому біластину статистично не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Біластин у дозах до 40 мг на добу не чинив впливу на психомоторні показники у клінічних дослідженнях і не впливав на здатність керувати транспортними засобами у стандартному тесті на водіння.
У пацієнтів літнього віку (≥65 років), які брали участь у дослідженнях II і III фази, ефективність і безпека препарату не відрізнялися від таких у пацієнтів молодшого віку.
Клінічна безпека. У 12-тижневому контрольованому клінічному дослідженні у дітей віком від 2 до 11 років (всього 509 дітей, з яких 260 отримували 10 мг біластину: 58 віком від 2 до <6 років, 105 віком від 6 до <9 років і 97 від 9 до <12 років, а 249 дітей отримували плацебо: 58 віком від 2 до <6 років, 95 віком від 6 до <9 років і 96 від 9 до <12 років) при застосуванні у рекомендованій педіатричній дозі 10 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину (n=260) був аналогічний профілю безпеки при застосуванні плацебо (n=249), побічні реакції спостерігалися у 5,8% і 8,0% пацієнтів, які приймали 10 мг біластину та плацебо відповідно. Прийом і 10 мг біластину, і плацебо привів до незначного зменшення сонливості та седативного ефекту при оцінці за анкетою про якість педіатричного сну, статистично значуща різниця між групами лікування була відсутня. У дітей віком від 2 до 11 років після застосування 10 мг біластину на добу не було виявлено значущої різниці в Q–Tc порівняно з тими, хто застосовував плацебо. Спеціальна анкета про якість життя дітей з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою продемонструвала загальне підвищення показників за 12 тиж без статистично значущої різниці між групами учасників, які приймали біластин і плацебо. Всього в дослідженні брали участь 509 дітей, у тому числі 479 учасників з алергічним ринокон’юнктивітом і 30 учасників з діагностованою хронічною кропив’янкою. 260 дітей отримували біластин, 252 (96,9%) — для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 8 (3,1%) — для лікування хронічної кропив’янки. Аналогічно, 249 дітей отримували плацебо: 227 (91,2%) — для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 22 (8,8%) — для лікування хронічної кропив’янки.
Педіатрична популяція. Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося від зобов’язання подавати результати досліджень біластину у всіх учасників педіатричної популяції віком до 2 років (див. ЗАСТОСУВАННЯ, інформація щодо застосування дітям).
Фармакокінетика. Всмоктування. Після перорального застосування біластин швидко всмоктується, а його Cmax у плазмі крові досягається приблизно через 1,3 год. Накопичення не спостерігалося. Середній показник біодоступності біластину при пероральному застосуванні становить 61%.
Розподіл. Дослідження in vitro та in vivo показали, що біластин є субстратом P-gp (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ: Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином та Взаємодія з дилтіаземом) та OATP (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ: Взаємодія з грейпфрутовим соком). При застосуванні у терапевтичних дозах 84–90% біластину зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. У дослідженнях in vitro біластин не виявив здатності індукувати або пригнічувати активність ізоферментів CYP 450.
Виведення. У дослідженні балансу маси, проведеному за участю здорових дорослих добровольців, після одноразового застосування 20 мг 14C-біластину майже 95% прийнятої дози виявлялися в сечі (28,3%) та калі (66,5%) у вигляді незміненого біластину, з чого можна зробити висновок, що в організмі людини біластин метаболізується незначним чином. У середньому Т½ у здорових добровольців становить 14,5 год.
Лінійність. У досліджуваному діапазоні доз (від 5 до 220 мг) біластин виявляє лінійну фармакокінетику з низькою міжіндивідуальною варіабельністю.
Порушення функції нирок. Ефекти біластину у разі порушення функції нирок було досліджено у дорослих осіб.
У дослідженні за участю пацієнтів з порушенням функції нирок середнє значення AUC0-¥ (СВ) збільшилось із 737,4 (±260,8) нг•год/мл в осіб з нормальною функцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) >80 мл/хв/1,73 м2) до 967,4 (±140,2) нг•год/мл у пацієнтів з порушенням легкого ступеня тяжкості (ШКФ 50–80 мл/хв/1,73 м2), 1384,2 (±263,23) нг•год/мл у пацієнтів з порушенням середнього ступеня тяжкості (ШКФ 30–<50 мл/хв/1,73 м2) і 1708,5 (±699,0) нг•год/мл у пацієнтів з порушенням тяжкого ступеня (ШКФ <30 мл/хв/1,73 м2). В осіб з нормальною функцією нирок СВ Т½ біластину становило 9,3 год (±2,8), у пацієнтів з порушенням легкого ступеня тяжкості – 15,1 год (±7,7), у пацієнтів з порушенням середнього ступеня тяжкості – 10,5 год (± 2,3), а у пацієнтів з порушенням тяжкого ступеня — 18,4 год (±11,4). У всіх пацієнтів через 48–72 год після прийому біластин в сечі майже не виявлявся. Ці зміни фармакокінетики не повинні мати клінічно значущого впливу на безпеку біластину, оскільки рівень біластину у плазмі крові у пацієнтів з порушенням функції нирок залишається в безпечних межах.
Порушення функції печінки. Фармакокінетичні дані щодо пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. В організмі людини біластин не метаболізується. Результати дослідження, в якому брали участь пацієнти з порушенням функції нирок, показали, що біластин головним чином виводиться нирками; а з жовчю, вірогідно, виводиться лише незначною мірою. Зміни функції печінки не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику біластину.
Педіатрична популяція. Фармакокінетичні дані щодо дітей були отримані у II фазі фармакокінетичного дослідження, що охоплювало 31 дитину віком від 4 до 11 років з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою, яка приймала 1 таблетку біластину, що диспергується в ротовій порожнині, по 10 мг 1 раз на добу. Аналіз фармакокінетичних даних щодо концентрації біластину в плазмі крові показав, що після прийому біластину у дозі 10 мг 1 раз на добу, рекомендованої для лікування педіатричних пацієнтів, його системний вплив відповідає впливу, що спостерігається у дорослих і підлітків після застосування препарату в дозі 20 мг, а середнє значення AUC у дітей віком від 6 до 11 років становить 1014 нг•год/мл. Ці результати були в основному нижче максимального безпечного рівня, встановленого на основі даних про застосування препарату дорослим у дозі 80 мг 1 раз на добу відповідно до профілю безпеки лікарського засобу. Ці результати підтвердили, що доза біластину 10 мг для перорального застосування 1 раз на добу є обґрунтованою терапевтичною дозою для педіатричних пацієнтів віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг.
Доклінічні дані безпеки. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при повторному застосуванні, генотоксичності та канцерогенного потенціалу біластину, не виявили особливої небезпеки для людини.
У дослідженнях репродуктивної токсичності вплив біластину на плід (пре- і постімплантаційна загибель плода у щурів та неповна осифікація кісток черепа, сегмента груднини і кінцівок у кролів) спостерігався тільки при застосуванні в дозах, токсичних для матері. У разі застосування у дозах, що не спричиняють вираженої побічної дії (NOAEL), системний вплив значно перевищував (>30 разів) системний вплив у людини після застосування в рекомендованій терапевтичній дозі.
У дослідженні, що стосується періоду лактації, біластин був виявлений у молоці годуючих щурів після введення одноразової пероральної дози (20 мг/кг). Концентрація біластину в молоці становила близько половини його концентрації в материнській плазмі крові. Значущість цих результатів для людини невідома.
У дослідженні фертильності у щурів пероральне введення біластину в дозі до 1000 мг/кг/добу не виявляло жодного впливу на жіночі та чоловічі репродуктивні органи. Індекси спарювання, фертильності та вагітності не змінювалися.
За даними дослідження розподілу у щурів, в якому концентрації препарату визначали за допомогою авторадіографії, біластин не накопичується в ЦНС.

Показання Ніксар 10 мг

симптоматичне лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) і кропив’янки. Лікарський засіб Ніксар® 10 мг показаний дітям віком від 6 до 11 років із масою тіла не менше 20 кг.

Застосування Ніксар 10 мг

спосіб застосування. Пероральне застосування.
Таблетку, що диспергується в ротовій порожнині, необхідно покласти в порожнину рота, де вона швидко диспергується у слині, тож її легко можна проковтнути.
Альтернативно таблетку, що диспергується в ротовій порожнині, можна диспергувати у воді перед застосуванням. Грейпфрутовий сік або будь-які інші фруктові соки не слід використовувати для диспергування (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Дозування. Педіатрична популяція
Діти віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг. 10 мг біластину (1 таблетка, що диспергується в ротовій порожнині) 1 раз на добу для полегшення симптомів алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного алергічного риніту і цілорічного алергічного риніту) і кропив’янки.
Таблетку, що диспергується в ротовій порожнині, слід застосовувати за 1 год до або через 2 год після прийому їжі або фруктового соку (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Діти віком до 6 років з масою тіла до 20 кг. Наявні на сьогодні дані описано в розділах ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ, Фармакодинаміка та Фармакокінетика, але рекомендації стосовно дозування не можуть бути надані. Тому біластин не слід застосовувати у цій віковій групі.
Дорослі та підлітки (віком від 12 років) можуть застосовувати таблетки біластину по 20 мг.
Тривалість лікування. При алергічному ринокон’юнктивіті лікування слід обмежити періодом впливу алергенів. У разі сезонного алергічного риніту лікування можна припинити після зникнення симптомів і відновити після їх повторної появи. У разі цілорічного алергічного риніту протягом періодів впливу алергенів пацієнтам можна запропонувати безперервне лікування. У разі кропив’янки курс лікування залежить від типу, тривалості та динаміки скарг.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок. Безпека й ефективність застосування біластину дітям з порушенням функції нирок не встановлені. Дослідження, проведені за участю дорослих з груп особливого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок), показали, що необхідності коригувати дозу біластину для дорослих немає (див. Фармакокінетика).
Порушення функції печінки. Безпека й ефективність застосування біластину дітям з порушенням функції печінки не встановлені. Досвід клінічного застосування пацієнтам з порушенням функції печінки відсутній як щодо дорослих, так і щодо педіатричних пацієнтів. Однак оскільки біластин не метаболізується і виводиться з сечею та калом у незміненому вигляді, порушення функції печінки не повинно призводити до збільшення його системної дії до небезпечного рівня у дорослих пацієнтів. Тому дорослим пацієнтам з порушенням функції печінки коригувати дозу не потрібно (див. Фармакокінетика).
Діти. Оскільки ефективність і безпека застосування біластину дітям віком до 2 років не встановлені, а досвід клінічного застосування дітям віком від 2 до 5 років невеликий, біластин не слід призначати цим віковим групам.

Протипоказання

підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ.

Побічна дія

загальний профіль безпеки у пацієнтів педіатричного профілю. Під час клінічної розробки частота, тип і тяжкість побічних реакцій у підлітків (віком від 12 до 17 років) були такими ж як у дорослих. Інформація, зібрана в цій групі (підлітки) протягом постмаркетингового спостереження, підтвердила результати клінічних випробувань.
Відсоток дітей (2–11 років), у яких спостерігалися побічні реакції після лікування алергічного ринокон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки біластином у дозі 10 мг протягом 12-тижневого контрольованого клінічного дослідження, був порівнянний з відсотком пацієнтів, які отримували плацебо (68,5% проти 67,5%).
Відповідні побічні реакції, що найчастіше відмічалися у 291 дитини (віком 2–11 років), які отримували біластин (у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині) в ході клінічних випробувань (260 дітей отримували препарат у клінічному дослідженні безпеки, 31 дитина — у дослідженні фармакокінетики#), включали головний біль, алергічний кон’юнктивіт, риніт і біль у животі. Ці ж побічні реакції відзначалися з порівнянною частотою у 249 пацієнтів, які отримували плацебо.
Таблиця з даними про побічні реакції у пацієнтів педіатричного профілю. Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, вірогідно, були пов’язані з біластином та відзначалися більш ніж у 0,1% дітей (віком 2–11 років), які отримували біластин під час клінічної розробки.
Частота виникнення побічних реакцій розподіляється таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100–<1/10); нечасто (≥ 1/1000–<1/100); рідко (≥ 1/10 000–<1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо оцінити за доступними даними).
Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю.

Органи і системи органівБіластин, 10 мг
(n=291)#
Плацебо
(n=249)
ЧастотаПобічна реакція
Інфекційні та паразитарні захворювання
ЧастоРиніт3 (1,0%)3 (1,2%)
Розлади з боку нервової системи
ЧастоГоловний біль6 (2,1%)3 (1,2%)
НечастоЗапаморочення1 (0,3%)0 (0,0%)
Втрата свідомості1 (0,3%)0 (0,0%)
Розлади з боку органів зору
ЧастоАлергічний кон’юнктивіт4 (1,4%)5 (2,0%)
НечастоПодразнення очей1 (0,3%)0 (0,0%)
Розлади з боку ШКТ
ЧастоБіль у животі/біль у верхньому відділі живота3 (1,0%)3 (1,2%)
НечастоДіарея2 (0,7%)0 (0,0%)
Нудота1 (0,3%)0 (0,0%)
Набряк губ1 (0,3%)0 (0,0%)
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин
НечастоЕкзема1 (0,3%)0 (0,0%)
Кропив’янка2 (0,7%)2 (0,8%)
Загальні розлади та реакції в місці введення
НечастоВтомлюваність2 (0,7%)0 (0,0%)


#260 дітей отримували препарат в ході клінічних досліджень безпеки, 31 дитина отримувала препарат в ході фармакокінетичних досліджень

Опис окремих побічних реакцій у педіатричній популяції. Головний біль, біль у животі, алергічний кон’юнктивіт і риніт спостерігалися як у дітей, яких лікували біластином у дозі 10 мг, так і в дітей, які отримували плацебо. Частота, що відзначалася: 2,1% проти 1,2% для головного болю; 1,0% проти 1,2% для болю в животі; 1,4% проти 2,0% для алергічного кон’юнктивіту і 1,0% проти 1,2% для риніту.
Загальний профіль безпеки у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. У клінічних дослідженнях у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку, які страждали від алергічного ринокон’юнктивіту чи хронічної ідіопатичної кропив’янки, частота виникнення побічних реакцій на фоні лікування біластином у дозі 20 мг була зіставною з такою у пацієнтів, які отримували плацебо (12,7% проти 12,8%).
Клінічні випробування II і III фази, проведені під час клінічної розробки, охоплювали 2525 дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку, яких лікували різними дозами біластину, з них 1697 отримували біластин у дозі 20 мг. У цих дослідженнях 1362 пацієнти отримували плацебо. Пацієнти, які отримували біластин у дозі 20 мг за показанням алергічний ринокон’юнктивіт чи хронічна ідіопатична кропив’янка, найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: головний біль, сонливість, запаморочення та втомлюваність. Ці побічні реакції виникали з частотою, зіставною з частотою розвитку побічних реакцій у пацієнтів, які отримували плацебо.
Таблиця з даними про побічні реакції у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, ймовірно, були пов’язані з біластином і відзначалися більш ніж у 0,1% пацієнтів, які отримували біластин у дозі 20 мг під час клінічної розробки (N=1697).
Частота виникнення побічних реакцій розподіляється таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100–<1/10); нечасто (≥1/1000 –<1/100); рідко (≥1/10 000–<1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо оцінити за доступними даними).
Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю.

Органи і системи органівБіластин,
20 мг
N=1697
Всі дози біластину
N=2525
Плацебо
N=1362
ЧастотаПобічна реакція
Інфекційні та паразитарні захворювання
НечастоГерпес ротової порожнини2 (0,12%)2 (0,08%)0 (0,0%)
Розлади з боку обміну речовин та харчування
НечастоПідвищений апетит10 (0,59%)11 (0,44%)7 (0,51%)
Розлади з боку психіки
НечастоТривожність6 (0,35%)8 (0,32%)0 (0,0%)
Безсоння2 (0,12%)4 (0,16%)0 (0,0%)
Розлади з боку нервової системи
ЧастоСонливість52 (3,06%)82 (3,25%)39 (2,86%)
Головний біль68 (4,01%)90 (3,56%)46 (3,38%)
НечастоЗапаморочення14 (0,83%)23 (0,91%)8 (0,59%)
Розлади з боку органів слуху та лабіринту
НечастоШум у вухах2 (0,12%)2 (0,08%)0 (0,0%)
Вертиго3 (0,18%)3 (0,12%)0 (0,0%)
Розлади з боку серця
НечастоБлокада правої ніжки пучка Гіса4 (0,24%)5 (0,20%)3 (0,22%)
Синусова аритмія5 (0,30%)5 (0,20%)1 (0,07%)
Подовження інтервалу Q–T на ЕКГ9 (0,53%)10 (0,40%)5 (0,37%)
Інші відхилення показників ЕКГ від нормального рівня7 (0,41%)11 (0,44%)2 (0,15%)
Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння
НечастоЗадишка2 (0,12%)2 (0,08%)0 (0,0%)
Неприємні відчуття у носі2 (0,12%)2 (0,08%)0 (0,0%)
Сухість у носі3 (0,18%)6 (0,24%)4 (0,29%)
Розлади з боку ШКТ
НечастоБіль у верхньому відділі живота11 (0,65%)14 (0,55%)6 (0,44%)
Біль у животі5 (0.30%)5 (0,20%)4 (0,29%)
Нудота7 (0,41%)10 (0,40%)14 (1,03%)
Дискомфорт у животі3 (0,18%)4 (0,16%)0 (0,0%)
Діарея4 (0,24%)6 (0,24%)3 (0,22%)
Сухість у роті2 (0,12%)6 (0,24%)5 (0,37%)
Диспепсія2 (0,12%)4 (0,16%)4 (0,29%)
Гастрит4 (0,24%)4 (0,16%)0 (0,0%)
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин
НечастоСвербіж2 (0,12%)4 (0,16%)2 (0,15%)
Загальні розлади та реакції в місці введення
НечастоВтомлюваність14 (0,83%)19 (0,75%)18 (1,32%)
Спрага3 (0,18%)4 (0,16%)1 (0,07%)
Загострення вже наявних захворювань2 (0,12%)2 (0,08%)1 (0,07%)
Гарячка2 (0,12%)3 (0,12%)1 (0,07%)
Астенія3 (0,18%)4 (0,16%)5 (0,37%)
Додаткові методи дослідження
НечастоПідвищення рівня гама-глутамілтрансферази7 (0,41%)8 (0,32%)2 (0,15%)
Підвищення рівня АлАТ5 (0,30%)5 (0,20%)3 (0,22%)
Підвищення рівня АсАТ3 (0,18%)3 (0,12%)3 (0,22%)
Підвищення рівня креатиніну у крові2 (0,12%)2 (0,08%)0 (0,0%)
Підвищення рівня ГТ у крові2 (0,12%)2 (0,08%)3 (0,22%)
Збільшення маси тіла8 (0,47%)12 (0,48%)2 (0,15%)


Частота невідома (неможливо оцінити за доступними даними). У постмаркетинговий період спостерігалися посилене серцебиття, тахікардія, реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія, ангіонабряк, задишка, висип, локалізований/місцевий набряк та еритема) та блювання.
Опис окремих побічних реакцій у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. Сонливість, головний біль, запаморочення і втомлюваність спостерігались як у пацієнтів, яких лікували біластином у дозі 20 мг, так і в пацієнтів, які отримували плацебо. Їхня частота становила відповідно 3,06% проти 2,86% для сонливості; 4,01% проти 3,38% для головного болю; 0,83% проти 0,59% для запаморочення і 0,83% проти 1,32% для стомлюваності.
Інформація, зібрана впродовж постмаркетингового спостереження, підтвердила профіль безпеки, що спостерігався під час клінічної розробки.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Особливості застосування

педіатрична популяція. Оскільки ефективність і безпека застосування біластину дітям віком до 2 років не встановлені, а досвід клінічного застосування дітям віком від 2 до 5 років невеликий, біластин не слід призначати цим віковим групам.
У пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок одночасне застосування біластину з інгібіторами P-gp, такими, наприклад, як кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин, ритонавір або дилтіазем, може призводити до підвищення рівня біластину в плазмі крові та, отже, до підвищення ризику виникнення побічних реакцій. Тому пацієнтам із помірним або тяжким порушенням функції нирок слід уникати одночасного застосування біластину та інгібіторів P-глікопротеїну.
Цей лікарський засіб містить 0,0015 мг спирту (етанолу) в кожній таблетці, що диспергується в ротовій порожнині, тобто 1 мг/100 г (0,001% м/м). Кількість в одній таблетці, що диспергується в ротовій порожнині, вагою 150 мг, еквівалентна 0,00004 мл пива або 0,00002 мл вина. Така мала кількість етанолу в цьому лікарському засобі не матиме жодних помітних ефектів.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Дані щодо застосування біластину вагітним жінкам відсутні або обмежені.
Дослідження на тваринах не виявили прямих або непрямих шкідливих впливів на репродуктивну функцію, пологи або постнатальний розвиток (див. Доклінічні дані з безпеки). З міркувань безпеки бажано уникати прийому лікарського засобу Ніксар® 10 мг під час вагітності.
Годування грудьми. Дослідження щодо виділення біластину у грудне молоко людини не проводилися. Наявні фармакокінетичні дані показали, що у тварин біластин проникає в молоко (див. Доклінічні дані з безпеки). Рішення про продовження/припинення годування грудьми або припинення/утримання від терапії лікарським засобом Ніксар® 10 мг необхідно приймати, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії біластином для матері.
Фертильність. Клінічні дані відсутні або обмежені. Дослідження на щурах не виявило жодного негативного впливу на фертильність (див. Доклінічні дані з безпеки).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження, проведене за участю дорослих для оцінки впливу біластину на здатність керувати транспортними засобами, продемонструвало, що лікування біластином у дозі 20 мг не впливало на керування транспортними засобами. Однак оскільки індивідуальна реакція на лікарський засіб може варіювати, пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами доти, доки вони не з’ясують власну відповідь на біластин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

дослідження взаємодії були проведені тільки за участю дорослих.
Взаємодія з їжею. Їжа значно знижує пероральну біодоступність біластину, зокрема при прийомі у формі таблеток по 20 мг — на 30%, а у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, по 10 мг — на 20%.
Взаємодія з грейпфрутовим соком. У разі одночасного прийому біластину в дозі 20 мг і грейпфрутового соку біодоступність біластину знижувалася на 30%. Подібний ефект може також спостерігатися й у разі вживання інших фруктових соків. Ступінь зменшення біодоступності може різнитися залежно від виробника соку та фруктів. Механізм цієї взаємодії полягає у пригніченні білка-переносника OATP1A2, для якого біластин є субстратом (див. Фармакокінетика). Лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами OATP1A2, такі як ритонавір або рифампіцин, також можуть зменшувати концентрацію біластину в плазмі крові.
Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином. У разі одночасного прийому 20 мг біластину 1 раз на добу і 400 мг кетоконазолу 1 раз на добу або 500 мг еритроміцину тричі на добу AUC біластину збільшувалася вдвічі, а Cmax — у 2–3 рази. Подібні зміни можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику, оскільки біластин є субстратом для P-gp і не метаболізується (див. Фармакокінетика). На профіль безпеки біластину, з одного боку, та кетоконазолу або еритроміцину, з іншого, ці зміни, ймовірно, не впливають. Інші лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами P-gp, такі як циклоспорин, також можуть збільшувати концентрацію біластину в плазмі крові.
Взаємодія з дилтіаземом. У разі одночасного прийому 20 мг біластину 1 раз на добу і 60 мг дилтіазему 1 раз на добу Cmax біластину збільшувалася на 50%. Подібний ефект можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику (див. Фармакокінетика), але на профіль безпеки біластину він, імовірно, не впливає.
Взаємодія з алкоголем. Після одночасного прийому алкоголю та 20 мг біластину 1 раз на добу психомоторні функції були подібними до тих, що спостерігалися після прийому алкоголю та плацебо.
Взаємодія з лоразепамом. У разі застосування 20 мг біластину 1 раз на добу одночасно з 3 мг лоразепаму 1 раз на добу впродовж 8 днів посилення пригнічувальної дії лоразепаму на ЦНС виявлено не було.
Педіатрична популяція. У дітей дослідження взаємодії біластину у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, не проводилися. Оскільки клінічний досвід взаємодії біластину у дітей з іншими лікарськими засобами, їжею або фруктовими соками відсутній, при призначенні біластину дітям слід наразі враховувати результати досліджень взаємодії, отримані у дорослих. Клінічні дані, на підставі яких можна було б зробити висновок стосовно того, чи впливають обумовлені взаємодіями зміни AUC або Cmax на профіль безпеки біластину у дітей, відсутні.

Передозування

дані щодо передозування у дітей відсутні.
Інформація стосовно гострого передозування біластином була отримана в ході клінічних випробувань, проведених під час розробки за участю дорослих, та постмаркетингового спостереження. У клінічних дослідженнях після призначення 26 дорослим здоровим добровольцям біластину в дозах, що перевищували терапевтичну в 10–11 разів (220 мг у вигляді одноразової дози або 200 мг на добу протягом 7 днів), частота виникнення побічних реакцій була вдвічі вищою, ніж на тлі застосування плацебо. До побічних реакцій, про які найчастіше повідомлялося, належали запаморочення, головний біль і нудота. Повідомлень про серйозні побічні реакції та значне подовження інтервалу Q–Tc не було. Інформація, зібрана під час постмаркетингового спостереження, відповідає даним, отриманим упродовж клінічних випробувань.
У ретельному перехресному дослідженні інтервалів Q–T/Q–Tc за участю 30 здорових дорослих добровольців критична оцінка впливу багаторазової дози біластину (100 мг × 4 дні) на реполяризацію шлуночків не виявила значного подовження інтервалу Q–Tc.
У разі передозування рекомендується симптоматичне та підтримуюче лікування.
Специфічний антидот біластину невідомий.

Умови зберігання

спеціальні умови зберігання не потрібні.