Левосетил таблетки (Levosetil tablets) (359642) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;
плівкове покриття: Opadry White Y-1-7000 (гіпромелоза; титану діоксид (E171); макрогол).

Левоцетиризин - 5 мг

фармакодинаміка. Левоцетиризин — це активний стабільний R-енантіомер цетиризину, що належить до групи конкурентних антагоністів гістаміну. Фармакологічна дія зумовлена блокуванням Н₁-гістамінових рецепторів. Спорідненість із Н₁-гістаміновими рецепторами у левоцетиризину у 2 рази вища, ніж у цетиризину. Впливає на гістамінзалежну стадію розвитку алергічної реакції, зменшує міграцію еозинофілів, судинну проникність, обмежує вивільнення медіаторів запалення. Попереджає розвиток та пригнічує перебіг алергічних реакцій, чинить антиексудативну, протисвербіжну, протизапальну дію, майже не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні параметри левоцетиризину мають лінійну залежність та не залежать від дози та часу і мають низьку варіабельність у різних пацієнтів. Фармакокінетичний профіль при введенні єдиного енантіомера такий самий, як і при застосуванні цетиризину. У процесі абсорбції або виведення не виявлено хіральної інверсії.
Абсорбція. Після перорального застосування левоцетиризин швидко та інтенсивно абсорбується. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється з прийомом їжі, але С_max левоцетиризину зменшується та досягається пізніше. Біодоступність становить 100%. Дія левоцетиризину розвивається через 12 хв після одноразового прийому дози у 50% хворих, а через 0,5–1 год — у 95%. У дорослих С_max у плазмі крові досягається через 50 хв після одноразового перорального застосування терапевтичної дози. Рівноважна концентрація у крові досягається після 2 днів прийому. С_max становить 270 нг/мл після одноразового застосування і 308 нг/мл після повторного застосування дози 5 мг 1 раз на добу.
Розподіл. Відсутня інформація щодо розподілу левоцетиризину у тканинах людини, а також щодо проникнення левоцетиризину крізь ГЕБ. У дослідженнях на тваринах найвища концентрація зафіксована в печінці та нирках, а найнижча — у тканинах ЦНС. Розподіл левоцетиризину обмежений, тому що V_d становить 0,4 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові людини — 90%.
Метаболізм. В організмі людини рівень метаболізму становить менш ніж 14% дози левоцетиризину, тому відмінність у результаті генетичного поліморфізму або одночасного прийому ферментних інгібіторів, як очікується, буде незначною. Процес метаболізму включає ароматичну оксидацію, N- та О-деалкілування і поєднання з таурином. Деалкілування відбувається насамперед за участю цитохрому CYP 3А4, тоді як у процесі ароматичної оксидації беруть участь численні та (або) невизначені ізоформи CYP. Левоцетиризин не впливає на активність цитохромних ізоферментів 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4 у концентраціях, що значно перевищують максимальні після прийому дози 5 мг перорально. З огляду на низький ступінь метаболізму та відсутність здатності до пригнічення метаболізму взаємодія левоцетиризину з іншими речовинами (і навпаки) малоймовірна.
Виведення. Екскреція левоцетиризину відбувається двома шляхами: за рахунок клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. Т_½ з плазми крові у дорослих становить 7,9±1,9 год. Т_½ коротший у дітей молодшого віку. Середній очевидний загальний кліренс у дорослих — 0,63 мл/хв/кг. В основному виведення левоцетиризину та його метаболітів з організму відбувається із сечею (виводиться у середньому 85,4% застосованої дози). З калом виводиться лише 12,9% застосованої дози.
Особливі популяції. Пацієнти з порушеннями функції нирок. Очевидний кліренс левоцетиризину корелює з кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується підбирати інтервали між прийомами левоцетиризину з урахуванням кліренсу креатиніну. При анурії у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок загальний кліренс знижується приблизно на 80% порівняно із загальним кліренсом у осіб без таких порушень. Кількість левоцетиризину, що виводиться під час стандартної 4-годинної процедури гемодіалізу, становила <10%.

симптоматичне лікування алергічного риніту (у тому числі цілорічного алергічного риніту) та кропив’янки.

препарат призначений для перорального застосування. Таблетку необхідно ковтати цілою, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від прийому їжі. Рекомендовано застосовувати добову дозу за 1 прийом.
Дорослі та діти віком від 12 років. Рекомендована добова доза становить 5 мг (1 таблетка) 1 раз на добу.
Пацієнти літнього віку. Хворим літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.
Корекція дози рекомендована пацієнтам літнього віку з порушеннями функції нирок від помірного до тяжкого ступеня (див. Пацієнти з нирковою недостатністю).
Пацієнти з нирковою недостатністю. Хворим із порушеннями функції нирок розрахунок дози необхідно проводити з урахуванням ступеня порушення функції нирок (кліренсу креатиніну) відповідно до таблиці нижче.
Для цього слід визначити кліренс креатиніну (КЛкр) пацієнта у мл/хв за вмістом креатиніну в плазмі крові (мг/дл), використовуючи таку формулу:
(140 – вік (роки)) · маса тіла (кг)
_________________________________ (·0,85 для жінок)
72 · креатинін у плазмі крові (мг/дл)
Корекція дози левоцетиризину для хворих із порушеннями функції нирок

Дітям з порушеннями функції нирок дозу левоцетиризину слід коригувати індивідуально, з урахуванням ниркового кліренсу пацієнта та його маси тіла.
Специфічних даних щодо застосування левоцетиризину у дітей з порушеннями функції нирок немає.
Пацієнти з печінковою недостатністю. Хворим із печінковою недостатністю корекція режиму дозування не потрібна. Хворим із печінковою та нирковою недостатністю слід коригувати режим дозування відповідно до наведеної вище таблиці.
Педіатрична популяція
Діти віком 6–12 років. Рекомендована добова доза становить 5 мг (1 таблетка) 1 раз на добу.
Діти віком 2–6 років. Левоцетиризин у формі таблеток не застосовувати у дітей віком до 6 років, оскільки ця лікарська форма не дає змоги проводити необхідну корекцію режиму дозування. Даній категорії пацієнтів рекомендується призначати левоцетиризин у лікарській формі, придатній для застосування у педіатрії.
Тривалість застосування. Пацієнтів із періодичним алергічним ринітом (тривалість прояву симптомів захворювання становить менше ніж 4 доби на тиждень або менше ніж 4 тиж на рік) слід лікувати відповідно до перебігу захворювання та анамнезу: лікування можна припинити, якщо симптоми зникнуть, та можна відновити при повторному виникненні симптомів.
У разі стійкого алергічного риніту (тривалість прояву симптомів захворювання становить більше ніж 4 доби на тиждень або більше ніж 4 тиж на рік) у період контакту з алергенами пацієнту може бути запропонована постійна терапія. Існує клінічний досвід застосування левоцетиризину протягом щонайменше 6-місячного періоду лікування. При хронічних захворюваннях (хронічний алергічний риніт, хронічна кропив’янка) тривалість лікування становить до 1 року (дані доступні з клінічних досліджень при застосуванні рацемату).
Діти. Лікарський засіб у формі таблеток не застосовувати у дітей віком до 6 років, оскільки ця лікарська форма не дає змоги проводити необхідну корекцію режиму дозування. Даній категорії пацієнтів рекомендується призначати левоцетиризин у лікарській формі, придатній для застосування у педіатрії.

підвищена чутливість до левоцетиризину, цетиризину, гідроксизину, будь-яких інших похідних піперазину або інших компонентів препарату.
Тяжка форма ХНН (кліренс креатиніну <10 мл/хв).
Рідкісні спадкові захворювання непереносимості галактози, лактазна недостатність або порушення засвоєння глюкози і галактози.

повідомлялось про такі побічні реакції, які виникали під час клінічних досліджень левоцетиризину, не менш ніж у 1% пацієнтів (часто (≥1/100, <1/10)) віком 12–71 року:
з боку нервової системи: головний біль, сонливість;
з боку травного тракту: сухість у роті;
з боку організму в цілому: підвищена втомлюваність.
Нечасто (≥1/1000, <1/100) також повідомлялось про астенію та біль у животі.
Повідомлялось про такі побічні реакції, які виникали під час клінічних досліджень левоцетиризину, не менш ніж у 1% дітей віком 6–11 міс та у дітей віком 1–6 років:
з боку травного тракту: діарея, блювання, запор;
з боку нервової системи: сонливість;
з боку психіки: порушення сну.
Повідомлялося про такі побічні реакції, які виникали під час клінічних досліджень левоцетиризину, не менш ніж у 1% дітей віком 6–12 років:
з боку нервової системи: головний біль, сонливість.
У післяреєстраційний період також повідомлялося про розвиток нижчеперелічених побічних реакцій. Побічні реакції вказані за класами систем органів згідно з MedDRA та за частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо визначити за наявними даними).
З боку імунної системи: частота невідома — підвищена чутливість, у тому числі анафілаксія.
З боку метаболізму та харчування: частота невідома — підвищений апетит.
З боку психіки: частота невідома — агресія, збудження, галюцинації, депресія, безсоння, суїцидальні думки, жахливі сновидіння.
З боку нервової системи: частота невідома — судоми, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія.
З боку органа слуху та рівноваги: частота невідома — вертиго.
З боку органа зору: частота невідома — порушення зору, нечіткість зору, окулогірація.
З боку серця: частота невідома — посилене серцебиття, тахікардія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома — задишка.
З боку травного тракту: частота невідома — діарея, блювання, запор, сухість у роті, нудота, біль у животі.
З боку гепатобіліарної системи: частота невідома — гепатит.
З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома — дизурія, затримка сечі.
З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома — ангіоневротичний набряк, стійкий медикаментозний висип, свербіж, висип, кропив’янка.
З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток: частота невідома — міалгія, артралгія.
З боку організму в цілому та реакції у місці введення: частота невідома — набряк.
Результати лабораторних досліджень: частота невідома — збільшення маси тіла, відхилення функціональних печінкових проб від норми.
Опис окремих побічних реакцій. Повідомлялося про свербіж після припинення застосування левоцетиризину.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із ХНН (потрібна корекція режиму дозування) та осіб літнього віку з нирковою недостатністю (можливе зниження клубочкової фільтрації).
Під час застосування препарату слід утримуватися від вживання алкоголю (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
При застосуванні препарату у пацієнтів із факторами, що провокують затримку сечі (наприклад травми спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози), слід брати до уваги, що левоцетиризин підвищує ризик затримки сечі.
Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з епілепсією та ризиком виникнення судом, оскільки його застосування може призвести до посилення нападу.
Антигістамінні препарати пригнічують відповідь на шкірну алергічну пробу, тому застосування препарату слід припинити за 3 дні до її проведення (період виведення).
Можлива поява свербежу після припинення застосування левоцетиризину, навіть якщо цей симптом не був наявний до початку лікування. Свербіж може зникнути самостійно. У деяких випадках він може бути інтенсивним і може виникнути потреба у повторному лікуванні. Свербіж повинен зникнути після початку повторного лікування.
Левоцетиризин у формі таблеток не застосовувати у дітей віком до 6 років, оскільки ця лікарська форма не дає змоги проводити необхідну корекцію режиму дозування. Даній категорії пацієнтів рекомендується призначати левоцетиризин у лікарській формі, придатній для застосування у педіатрії.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності.
Цетиризин проникає у грудне молоко, тому при необхідності застосування препарату годування грудьми слід припинити.
Немає клінічних даних (включаючи дослідження на тваринах) щодо впливу левоцетиризину на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Порівняльні клінічні дослідження не виявили жодних доказів того, що левоцетиризин при прийомі в рекомендованій дозі погіршує психічну пильність, реакційну здатність або здатність керувати транспортним засобом.
Однак деякі пацієнти можуть відчувати сонливість, втому та астенію під час лікування левоцетиризином. Тому пацієнти, які мають намір керувати транспортним засобом або іншими механізмами, повинні враховувати свою реакцію на препарат.

дослідження взаємодії левоцетиризину (у тому числі з індукторами CYP 3A4) не проводилися. Дослідження взаємодії цетиризину (сполука рацемату) показали, що одночасне застосування з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом або псевдоефедрином не виявляє клінічно значущих несприятливих ефектів.
При одночасному застосуванні з теофіліном (400 мг/добу) у дослідженні багаторазового застосування спостерігалося невелике зниження (на 16%) кліренсу цетиризину (розподіл теофіліну не змінювався).
При дослідженні багаторазового застосування ритонавіру (600 мг 2 рази на добу) та цетиризину (10 мг/добу) експозиція цетиризину збільшувалася приблизно на 40%, тоді як розподіл ритонавіру дещо змінювався (–11%).
Немає даних щодо посилення ефекту седативних засобів при застосуванні у терапевтичних дозах. Але слід уникати застосування седативних засобів під час прийому препарату.
Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування левоцетиризину, але одночасне вживання їжі знижує швидкість його абсорбції.
Одночасне застосування цетиризину або левоцетиризину з алкоголем або іншими депресантами ЦНС у чутливих пацієнтів може спричинити додаткове зниження уваги та здатності до виконання роботи.

симптоми передозування у дорослих може включати сонливість. У дітей спочатку можуть виникнути збудження і підвищена дратівливість з подальшою сонливістю.
Лікування. Специфічного антидоту до левоцетиризину немає. У разі появи симптомів передозування рекомендується симптоматична та підтримувальна терапія. Можна розглянути необхідність промивання шлунка через короткий час після застосування препарату. Гемодіаліз для виведення левоцетиризину з організму неефективний.

при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.