Соліфенацин Ксантіс (Solifenacin Xantis)

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат;
плівкова оболонка: Opadry yellow 0Y32823 (гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол, заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172)).

Соліфенацину сукцинат - 5 мг

фармакодинаміка. Соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін скорочує гладкі м’язи детрузора, впливаючи на мускаринові рецептори, що переважно представлені М₃ підтипом.
У дослідженнях in vitro та in vivo було встановлено, що соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів переважно М₃ підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має слабку спорідненість або відсутність спорідненості з іншими рецепторами і тестованими іонними каналами.
Ефективність препарату, яку вивчали у кількох подвійно сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у чоловіків та жінок із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже на 1-му тижні лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тиж лікування. У відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні показано, що ефективність підтримується протягом щонайменше 12 міс.
Фармакокінетика. Абсорбція. Після прийому таблеток C_max соліфенацину у плазмі крові досягається через 3–8 год. Час досягнення C_max (t_max) не залежить від дози препарату. Показники C_max і AUC збільшуються пропорційно до дози у діапазоні 5–40 мг. Абсолютна біодоступність становить близько 90%. Прийом їжі на C_max та AUC соліфенацину не впливає.
Розподіл. Соліфенацин значною мірою (майже 98%) зв’язується з білками плазми крові, головним чином з α₁-кислим глікопротеїном.
Метаболізм. Соліфенацин значною мірою метаболізується у печінці, головним чином цитохромом Р450 3A4 (CYP 3A4). Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/год, і його термінальний T_½ становить 45–68 год. Після перорального прийому препарату у плазмі крові, крім соліфенацину, був ідентифікований 1 фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і 3 неактивні метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).
Екскреція. Після одноразового застосування 10 мг ¹⁴C-міченого соліфенацину близько 70% радіоактивної мітки виявляється у сечі і 23% — у калі. Із сечею близько 11% радіоактивної мітки виводиться у вигляді незміненої активної субстанції; близько 18% — у вигляді метаболіту N-оксиду, 9% — у вигляді метаболіту 4R-гідрокси-N-оксид і 8% — у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).
Дозова залежність. У діапазоні терапевтичних доз фармакокінетика препарату є лінійною.
Особливості фармакокінетики в окремих категоріях пацієнтів
Вік. Немає необхідності у корекції дози залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 і 10 мг), виражена показником AUC, була подібною у здорових добровольців літнього віку (65–80 років) і у здорових добровольців молодого та зрілого віку (<55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена показником t_max, була дещо нижчою, а кінцевий T_½ — приблизно на 20% триваліший у пацієнтів літнього віку. Ці незначні відмінності не є клінічно значущими.
Фармакокінетику соліфенацину не вивчали у дітей та підлітків.
Стать. Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта.
Раса. Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину.
Ниркова недостатність. AUC та C_max соліфенацину у пацієнтів із легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) експозиція соліфенацину значно вища: збільшення C_max становить близько 30%, AUC — понад 100% та T_½ — понад 60%. Відзначений статистично значущий взаємозв’язок між кліренсом креатиніну і соліфенацину. Фармакокінетику у пацієнтів, які проходили гемодіаліз, не вивчали.
Печінкова недостатність. У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (7–9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) значення C_max не змінюється, AUC зростає на 60% та T_½ збільшується вдвічі. Фармакокінетику у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю не вивчали.

симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку. Рекомендована доза — 5 мг препарату 1 р/добу. Якщо необхідно, дозу можна підвищити до 10 мг 1 р/добу.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною та середнього ступеня тяжкості нирковою недостатністю (кліренс креатиніну >30 мл/хв). Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) слід з обережністю застосовувати препарат у дозі не більше ніж 5 мг 1 р/добу (див. Фармакокінетика).
Пацієнти з печінковою недостатністю. Не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (7–9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) слід приймати препарат з обережністю і не перевищувати дозу 5 мг 1 р/добу (див. Фармакокінетика).
Застосування потужних інгібіторів цитохрому P450 3A4. Максимальна доза препарату Соліфенацин Ксантіс має бути обмежена 5 мг при одночасному прийомі з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших сильних інгібіторів ізоформи цитохрому CYP 3A4, наприклад ритонавіру, нелфінавіру, ітраконазолу (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Соліфенацин Ксантіс приймати перорально, ковтати таблетки цілими, запиваючи рідиною, незалежно від прийому їжі.

препарат протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до активної субстанції або будь-якої з допоміжних речовин; пацієнтам із затримкою сечовипускання; із тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями (включаючи токсичний мегаколон); із міастенією гравіс чи закритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком розвитку цих станів; при проведенні гемодіалізу (див. Фармакокінетика); пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. Фармакокінетика); пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які перебувають на лікуванні сильними інгібіторами цитохрому CYP 3A4, наприклад кетоконазолом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

перед початком лікування препаратом необхідно встановити імовірність інших причин частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечовивідних шляхів, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію.
Препарат необхідно приймати з обережністю пацієнтам:
— із клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до ризику затримки сечовипускання;
— із шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями;
— із ризиком зниження моторики ШКТ;
— із тяжкою нирковою (кліренс креатиніну <30 мл/хв) та помірною печінковою (7–9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ та Фармакокінетика); дози для цих пацієнтів не мають перевищувати 5 мг;
— при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP 3A4, наприклад кетоконазолу (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
— із грижею стравохідного отвору діафрагми та/або шлунково-стравохідним рефлюксом та/або тим, хто одночасно приймає лікарські препарати (такі як бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт;
— з вегетативною нейропатією.
У пацієнтів з факторами ризику, такими як раніше зареєстрований синдром подовження інтервалу Q–T, та гіпокаліємією відмічали подовження інтервалу Q–T і тріпотіння/фібриляцію шлуночків (torsade de pointes).
Безпеку та ефективність застосування препарату у хворих із підвищеною активністю сфінктера нейрогенного походження не досліджено.
Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, Lapp-дефіцитом лактази або порушенням глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат.
У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, повідомлялося про ангіоневротичний набряк з обструкцією дихальних шляхів. При виникненні набряку Квінке лікування соліфенацину сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.
У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, спостерігалися анафілактичні реакції. При виникненні анафілактичних реакцій лікування соліфенацину сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.
Максимальний ефект препарату досягається не раніше ніж через 4 тиж терапії.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Немає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час застосування соліфенацину. Досліди на тваринах не чинили прямої несприятливої дії на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Потенційний ризик невідомий. Слід дотримуватися обережності при застосуванні даного препарату у вагітних.
Годування грудьми. Немає даних щодо екскреції соліфенацину у грудне молоко. У мишей соліфенацин та/або його метаболіти проникають у молоко і спричиняють дозозалежну недостатність росту у новонароджених мишей. Застосування препарату Соліфенацин Ксантіс не рекомендується у період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. У зв’язку з тим, що соліфенацин, як і інші антихолінергічні препарати, може спричинити нечіткість зору і нечасто сонливість та підвищену втомлюваність (див. ПОБІЧНА ДІЯ), прийом препарату може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами.

фармакологічні взаємодії. Одночасний прийом інших лікарських препаратів з антихолінергічними властивостями може мати вираженіші терапевтичні ефекти, а також небажані наслідки. Після припинення застосування препарату Соліфенацин Ксантіс до прийому наступних лікарських засобів антихолінергічної терапії необхідно витримати приблизно однотижневий інтервал. Терапевтичний ефект соліфенацину може знизитися при супутньому застосуванні агоністів холінергічних рецепторів. Соліфенацин може знижувати ефект лікарських препаратів, які стимулюють перистальтику ШКТ, таких як метоклопрамід і цизаприд.
Фармакокінетичні взаємодії. Дослідження in vitro показало, що соліфенацин у терапевтичних концентраціях не пригнічує мікросоми печінки CYP 1A1/2, 2C9, 2C19, 2D6 чи 3A4. Таким чином, малоймовірно, що соліфенацин впливає на кліренс лікарських засобів, що метаболізуються ферментами CYP.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину. Соліфенацин метаболізується ферментом CYP 3A4. Одночасне застосування кетоконазолу (200 мг/добу), сильного інгібітора CYP 3A4, призводило до двократного підвищення AUC соліфенацину, тоді як прийом кетоконазолу в дозі 400 мг/добу підвищує показник AUC соліфенацину в 3 рази. Таким чином, максимальну дозу препарату Соліфенацин Ксантіс необхідно обмежити до 5 мг при одночасному застосуванні з кетоконазолом чи терапевтичними дозами інших активних інгібіторів ферменту CYP 3A4 (наприклад ритонавіру, нелфінавіру, ітраконазолу) (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Одночасне застосування соліфенацину та сильного інгібітора ферменту CYP 3A4 протипоказане пацієнтам із тяжкою нирковою або помірно вираженою печінковою недостатністю.
Не досліджували вплив ферментів індукції CYP 3A4 на фармакокінетику соліфенацину і його метаболітів, а також дію субстратів з підвищеною спорідненістю CYP 3A4 та метаболітів CYP 3A4 на експозицію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ферментом CYP 3A4, фармакокінетичні взаємодії можливі з іншими субстратами CYP 3A4, що мають підвищену спорідненість до CYP 3A4 (наприклад з верапамілом, дилтіаземом), та індукторами ферменту CYP 3A4 (наприклад рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном).
Вплив соліфенацину на фармакокінетику лікарських засобів
Пероральні контрацептиви. Прийом препарату Соліфенацин Ксантіс не впливає на фармакокінетичну взаємодію соліфенацину з комбінованими пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел).
Варфарин. Прийом препарату Соліфенацин Ксантіс не впливає на фармакокінетичну взаємодію R-варфарину чи S-варфарину або їх вплив на протромбіновий час.
Дигоксин. Прийом препарату Соліфенацин Ксантіс не впливає на фармакокінетику дигоксину.

симптоми. Передозування соліфенацину сукцинату може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину сукцинату, прийнята випадково одним пацієнтом, становила 280 мг протягом 5 год, внаслідок чого відмічали зміни психічного стану, що не потребували госпіталізації.
Лікування. У разі передозування соліфенацину сукцинату пацієнтові необхідно прийняти активоване вугілля. Може бути корисним промивання шлунка, якщо воно зроблене протягом 1 год після прийому препарату, але не слід викликати блювання.
Щодо інших антихолінергічних ефектів, то симптоми слід лікувати таким чином:
— тяжкі антихолінергічні ефекти з боку ЦНС, такі як галюцинації або підвищена збудливість — застосовують фізостигмін або карбахол;
— судоми або підвищена збудливість — вводять бензодіазепін;
— недостатність з боку органів дихання — здійснюють штучну вентиляцію легень;
— тахікардія — застосовують блокатори β-адренорецепторів;
— затримка сечовипускання — проводять катетеризацію;
— мідріаз — застосовують очні краплі, наприклад пілокарпін, та/або поміщають пацієнта у темну кімнату.
Як і у разі передозування інших антихолінергічних засобів, особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі встановленим ризиком подовження інтервалу Q–T (при гіпокаліємії, брадикардії, одночасному застосуванні препаратів, що спричиняють подовження інтервалу Q–T) і пацієнтам із захворюваннями серця (ішемія міокарда, аритмії, застійна серцева недостатність).

не потребує спеціальних умов зберігання.