0
UA | RU

ОЛФЕН®-АФ (OLFEN®-AF)

Тева Україна

Склад і форма випуску

таблетки з модифікованим вивільненням 200 мг блістер у картонній коробці № 10
таблетки з модифікованим вивільненням 200 мг блістер у картонній коробці № 30
РечовинаКількість
Ацеклофенак200 мг
№ UA/15514/01/01 від 09.06.2021
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Склад

діюча речовина: ацеклофенак;

1 таблетка містить ацеклофенаку 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, натрію стеарилфумарат, полоксамер, гіпромелоза, карбомер, Opadry White (OY-C-7000A).

Лікарська форма

Таблетки з модифікованим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, продовгуваті, двоопуклі таблетки з модифікованим вивільненням, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «UT» на одному боці та тисненням «CL CR» на іншому боці.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти та споріднені речовини. Ацеклофенак.

Код АТX M01A B16.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ацеклофенак є ефективним нестероїдним засобом з групи фенілоцтової кислоти, що має протизапальні, знеболювальні та жарознижувальні властивості. Механізмом дії вважається інгібування ферменту циклооксигенази, який бере участь у синтезі простагландинів.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Ацеклофенак добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту (ШКТ): пікові концентрації у плазмі досягаються через 1–3 години після перорального прийому, його біологічна доступність майже 100%. Досягнення максимальної концентрації (Tmax) сповільнюється при одночасному прийомі їжі, але на ступінь абсорбції це не впливає.

Розподіл

Ацеклофенак значною мірою зв’язується з білками плазми (> 99,7%). Ацеклофенак проникає у синовіальну рідину, де концентрація досягає приблизно 60% від концентрації в плазмі крові. Об’єм розподілу − приблизно 30 л.

Виведення

Середній період напіввиведення становить 4–4,3 години. Кліренс становить 5 літрів за годину. Приблизно дві третини прийнятої дози виводиться з сечею, переважно у вигляді кон’югованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% разової пероральної дози виводиться у незміненому вигляді.

Ацеклофенак метаболізується в гепатоцитах і мікросомах і формує [2-(2,6-дихлор-4-гідрокси-феніламіно) феніл] ацетоксиоцтову кислоту як основний метаболіт, що потім зазнає подальшої кон’югації. Вторинними метаболітами були [2-(2,6-дихлорфеніламіно)-5-гідроксифеніл] ацетоксиоцтова кислота і [2-(2,6-дихлорфеніламіно) феніл] оцтова кислота, а також гідроксильовані похідні [2-(2,6-дихлор-4-гідроксифеніламіно) феніл] оцтова кислота і [2-(2,6-дихлорфеніламіно)-5-гідроксифеніл] оцтова кислота.

Клінічні характеристики

Показання

Больовий синдром при ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартриті та плечолопатковому періартриті, люмбаго, ішіалгії, позасуглобовому ревматизмі.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до діючої або до допоміжних речовин лікарського засобу;
  • кровотеча або перфорація в ділянці шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ);
  • як і інші НПЗЗ, ацеклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ провокує напади бронхіальної астми, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив’янку або гострий риніт, а також пацієнтам з гіперчутливістю до цих лікарських засобів;
  • бронхіальна астма;
  • активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі);
  • активна кровотеча або захворювання, що супроводжується кровотечею (гемофілія, порушення згортання крові);
  • тяжка печінкова або ниркова недостатність;
  • застійна серцева недостатність [ІІ–ІV функціональний клас за класифікацією NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)];
  • ішемічна хвороба серця (стенокардія або перенесений інфаркт міокарда);
  • захворювання периферичних артерій;
  • цереброваскулярні захворювання, у т. ч. перенесені інсульт або епізоди транзиторної ішемічної атаки;
  • не застосовувати для лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або при застосуванні апарату штучного кровообігу);
  • запальні захворювання кишечнику (наприклад хвороба Крона або виразковий коліт);
  • ІІІ триместр вагітності або період годування груддю;
  • дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Досліджень взаємодії не проводилося, за винятком взаємодії з варфарином.

Ацеклофенак метаболізується за допомогою цитохрому Р450 2С9, і дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором цього ферменту. Таким чином, фармакокінетична взаємодія можлива при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом і сульфафеназолом. Як і у разі застосування інших НПЗЗ, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими лікарськими засобами, які виводяться з організму шляхом активної ниркової секреції, такими як метотрексат і препарати літію. Ацеклофенак практично повністю зв’язується з альбуміном плазми, і отже, можлива взаємодія за типом витіснення з іншими препаратами, які зв’язуються з білками.

Досліджень фармакокінетичної взаємодії ацеклофенаку недостатньо; нижчезазначена інформація ґрунтується на даних про інші НПЗЗ.

Слід уникати одночасного застосування.

Метотрексат. НПЗЗ інгібують канальцеву секрецію метотрексату; крім того, можлива невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення НПЗЗ.

Серцеві глікозиди, дигоксин. НПЗЗ можуть загострювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації та інгібувати нирковий кліренс глікозидів, що призводить до підвищення їх рівнів у плазмі крові. Слід уникати одночасного застосування, якщо не проводиться моніторинг концентрацій дигоксину.

Антикоагулянти. НПЗЗ інгібують агрегацію тромбоцитів і пошкоджують слизову оболонку ШКТ, що може посилити дію антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів, які приймають антикоагулянти. Слід уникати одночасного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків і гепарину, якщо не проводиться ретельний моніторинг стану пацієнта. НПЗЗ можуть посилювати дію таких антикоагулянтів, як варфарин. Потрібне ретельне спостереження за станом пацієнтів, які отримують комбіновану терапію антикоагулянтами і ацеклофенаком.

Літій. НПЗЗ спричиняють підвищення рівнів літію в плазмі крові та зниження ниркового кліренсу літію. Отже, при їх одночасному застосуванні, слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів щодо ознак токсичності літію. Слід уникати одночасного застосування, якщо не проводиться моніторинг концентрацій літію.

Антибіотики групи хінолонів. Дослідження на тваринах свідчать про те, що НПЗЗ підвищують ризик розвитку судом, пов’язаних з прийомом антибіотиків групи хінолонів. У пацієнтів, що приймають НПЗЗ і хінолони, може бути підвищений ризик розвитку судом.

Антитромбоцитарні лікарські засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищується ризик кровотеч із ШКТ.

Комбінації, що вимагають підбору дози та обережності при застосуванні.

Метотрексат. Слід мати на увазі можливу взаємодію НПЗЗ та метотрексату, навіть при низькій дозі метотрексату, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При одночасному прийомі слід контролювати показники функції нирок. Потрібна обережність, якщо НПЗЗ та метотрексат приймали протягом 24 годин, оскільки концентрація метотрексату може збільшитися, що збільшить токсичність даного лікарського засобу.

Циклоспорин і такролімус. При одночасному прийомі НПЗЗ з циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок.

Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8–12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знизити ефект міфепристону. У зв’язку з антипростагландиновим впливом НПЗЗ жінкам слід з обережністю застосовувати міфепристон, оскільки він теоретично може зменшувати ефективність НПЗЗ. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома.

Зидовудин. При сумісному прийомі з НПЗЗ підвищується ризик гематологічної токсичності. Підтверджено підвищення ризику розвитку гемартрозу і гематом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, при сумісному прийомі зидовудину та ібупрофену.

Антигіпертензивні лікарські засоби. НПЗЗ можуть також зменшувати ефект гіпотензивних лікарських засобів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворювального ферменту) або антагоністів рецепторів ангіотензину II і НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, зростає у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад у пацієнтів літнього віку або зневоднених пацієнтів. Тому при одночасному застосуванні з НПЗЗ слід дотримуватися обережності, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини і перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку одночасного застосування і періодично в процесі лікування).

Кортикостероїди. Підвищується ризик виникнення виразок і кровотеч із ШКТ.

Діуретики. Ацеклофенак, як і інші НПЗЗ, може знижувати ефект діуретиків, зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду й антигіпертензивний ефект тіазидів. Діуретики підвищують ризик нефротоксичності при прийомі НПЗЗ. Хоча супутнє застосування з бендрофлуазидом не впливало на контроль артеріального тиску, не можна виключити взаємодій з іншими діуретиками. Супутнє застосування з калійзберігаючими діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію — потрібно контролювати рівень калію в сироватці крові.

Протидіабетичні лікарські засоби. Виявлено, що диклофенак при сумісному застосуванні з пероральними протидіабетичними препаратами не має впливу на клінічну ефективність останніх. Однак є окремі повідомлення про виникнення гіпоглікемічного і гіперглікемічного ефектів. Таким чином, при призначенні ацеклофенаку слід провести коригування дози гіпоглікемічних лікарських засобів.

Інші анальгетики, НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Супутнього прийому з ацетилсаліциловою кислотою або НПЗЗ слід уникати — це може підвищувати частоту виникнення небажаних реакцій, включаючи підвищення ризику кровотеч із ШКТ.

Особливості застосування

Небажані ефекти можна звести до мінімуму за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду, достатніх для контролю симптомів (див. нижче про ризики, пов’язані зі ШКТ та серцево-судинною системою).

Слід уникати одночасного застосування ацеклофенаку і НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Порушення з боку серцево-судинної системи, нирок і печінки

Застосування НПЗЗ може викликати дозозалежне зниження продукування простагландину і ниркову недостатність. До групи високого ризику виникнення такої реакції належать пацієнти з порушеною функцією нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, пацієнти, що приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. Таким пацієнтам необхідний моніторинг функції нирок.

Вплив на нирки

Важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку потрібно брати до уваги при застосуванні лікарського засобу пацієнтам із серцевою недостатністю або з порушеною функцією нирок, які приймають діуретики або відновлюються після серйозної операції, а також пацієнтам літнього віку. Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежну редукцію утворення простагландину і раптову ниркову недостатність. Вплив на функцію нирок зазвичай є оборотним, і після відміни ацеклофенаку стан нормалізується.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні лікарського засобу пацієнтам з порушеннями функції печінки і нирок легкого або помірного ступеня, а також пацієнтам з іншими станами, що супроводжуються затримкою рідини в організмі. У цих пацієнтів застосування НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок і до затримки рідини. Також слід дотримуватися обережності при застосуванні ацеклофенаку пацієнтам, які приймають діуретики, або особам з підвищеним ризиком гіповолемії. Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу і регулярно контролювати функцію нирок. Явища з боку нирок зазвичай минають після припинення прийому ацеклофенаку.

Вплив на печінку

Необхідне ретельне медичне спостереження за станом пацієнтів з порушенням функції печінки від легкого до помірного. Якщо відхилення функціональних проб печінки залишаються або погіршуються, з’являються клінічні симптоми/ознаки захворювання печінки або інші прояви (еозинофілія, висип), прийом ацеклофенаку слід припинити. Може розвиватися гепатит без продромальних симптомів. Застосування ацеклофенаку пацієнтами з печінковою порфірією може спровокувати загострення захворювання.

Серцево-судинна та цереброваскулярна дія

Проведення належного моніторингу та відповідні рекомендації необхідні пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки терапія НПЗЗ супроводжується такими явищами, як затримка рідини і набряки. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що деякі НПЗЗ (особливо при прийомі високих доз і тривалому застосуванні) дещо збільшують ризик артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт).

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю (NYHA I) та вираженими факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) лікування ацеклофенаком слід проводити лише після ретельної оцінки можливих ризиків та дотримуватися особливої обережності.

Кардіоваскулярний ризик може зростати при підвищенні дози та збільшенні тривалості застосування НПЗЗ, тому слід застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом максимально короткого часу. Слід періодично переглядати потребу пацієнта в симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію.

Ацеклофенак слід застосовувати з обережністю і під ретельним медичним наглядом пацієнтам при наведених нижче станах (оскільки існує загроза загострення захворювання) (див. розділ «Побічні реакції»):

  • симптоми, що свідчать про наявність захворювання ШКТ, включаючи його верхні та нижні відділи;
  • наявність в анамнезі виразки, кровотечі або перфорації ШКТ;
  • виразковий коліт;
  • хвороба Крона;
  • схильність до кровотеч, системний червоний вовчак, порфірія, порушення гемопоезу і гемостазу.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Виразка, перфорація і кровотечі із ШКТ з летальним наслідком спостерігалися при прийомі всіх НПЗЗ в будь-який момент лікування за наявності/відсутності попереджувальних симптомів, незалежно від наявності в анамнезі серйозної гастроінтестинальної патології.

Ретельне медичне спостереження вкрай важливе при підозрі на наявність виразок ШКТ в анамнезі, для пацієнтів з симптомами захворювань ШКТ, виразковим колітом і хворобою Крона, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

Ризик розвитку виразки, перфорації і кровотеч із ШКТ підвищується при високих дозах НПЗЗ у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у літніх пацієнтів. Ці пацієнти повинні починати лікування з найнижчих доз. Для таких пацієнтів слід розглянути можливість комбінованої терапії з протективними засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також подібна терапія потрібна для пацієнтів, які потребують супутньої низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, здатних підвищувати ризик ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту.

Пацієнти зі шлунково-кишковими токсичними реакціями в анамнезі, головним чином пацієнти літнього віку, повинні повідомляти про будь-які нетипові абдомінальні симптоми (особливо про кровотечі із ШКТ), у тому числі на початку лікування. Особливої обережності потребують пацієнти, які отримують супутні лікарські засоби, що підвищують ризик виникнення виразки або кровотечі, наприклад пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), СІЗЗС або антиагреганти (ацетилсаліцилова кислота).

При виникненні виразки або кровотечі зі ШКТ у пацієнта, який приймає ацеклофенак, лікування слід припинити. НПЗЗ потрібно з обережністю призначати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися.

Системний червоний вовчак (СЧВ) і змішане захворювання сполучної тканини

У пацієнтів з СЧВ і змішаним захворюванням сполучної тканини збільшується ризик розвитку асептичного менінгіту.

Реакції гіперчутливості та шкірні реакції

Як і при прийомі інших НПЗЗ, алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть виникати у пацієнтів, які раніше не приймали даний лікарський засіб.

При застосуванні НПЗЗ дуже рідко повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри, інколи летальні, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик виникнення згаданих реакцій існує на початку терапії (в перший місяць).

При появі перших ознак шкірних реакцій (висипів, ураження слизових оболонок, реакцій гіперчутливості) слід припинити застосування ацеклофенаку.

В особливих випадках, при вітряній віспі, можуть виникнути ускладнення: серйозні інфекції шкіри і м’яких тканин. На сьогодні не можна виключати роль НПЗЗ у погіршенні перебігу цих інфекцій, тому слід уникати прийому ацеклофенаку при вітряній віспі.

Порушення фертильності у жінок

Застосування ацеклофенаку може порушити фертильність у жінок. Прийом цього лікарського засобу не рекомендований жінкам, які бажають завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, необхідно відмінити ацеклофенак.

Гематологічні порушення

Ацеклофенак може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів (див. «Антикоагулянти» в розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення з боку дихальної системи

Слід дотримуватися обережності при застосуванні лікарського засобу пацієнтам з бронхіальною астмою, зокрема в анамнезі, тому що прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку (від 65 років) прийом НПЗЗ супроводжується підвищеною частотою виникнення побічних реакцій, особливо перфорацій та кровотеч з ШКТ, які можуть призвести до летального наслідку. До того ж, пацієнти літнього віку частіше страждають від захворювань нирок, печінки або серцево-судинної системи.

Довготривале лікування

Всі пацієнти, що приймають НПЗЗ, повинні знаходитися під медичним наглядом для своєчасного виявлення ниркової недостатності, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових ферментів) і зміни формули крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Відсутня інформація щодо застосування ацеклофенаку в період вагітності. Інгібування синтезу простагландинів може мати негативний вплив на перебіг вагітності та/або розвиток ембріона/плода.

Дані епідеміологічних досліджень вказують на збільшення ризику викидня, розвитку вади серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландину на ранніх етапах вагітності. Абсолютний ризик розвитку вади серця зростає з менш ніж 1% до приблизно 1,5%. Ризик зростає зі збільшенням дози і тривалості лікування.

У тварин прийом інгібіторів синтезу простагландину призводить до пре- і постімплантаційної загибелі плода та до збільшення летальності ембріона і плода. На додаток збільшується кількість випадків різних вад, включаючи вади серця, у тварин, які отримують інгібітори синтезу простагландину протягом органогенезу.

Протягом І і ІІ триместрів вагітності лікарські засоби, що містять ацеклофенак, не слід призначати без нагальної необхідності. Якщо ацеклофенак приймає жінка, яка планує вагітність або перебуває у І або ІІ триместрі вагітності, доза повинна бути якомога меншою, а тривалість лікування — максимально короткою.

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть шкідливо впливати на серцево-легеневу систему плода (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія), спричиняти дисфункцію нирок, яка може розвинутися до ниркової недостатності з маловоддям.

У жінки в кінці вагітності та новонародженого лікарський засіб може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутися навіть після застосування дуже низьких доз; може інгібувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів.

Таким чином, застосування ацеклофенаку протипоказано в ІІІ триместрі вагітності.

Годування груддю

Немає інформації щодо проникнення ацеклофенаку в грудне молоко. Однак не відзначалося помітного проникнення міченого радіоізотопом (C14) ацеклофенаку в молоко щурів. Обмежені доступні дані свідчать, що НПЗЗ виявляються в грудному молоці в дуже низьких концентраціях. Лікарський засіб протипоказано застосовувати жінкам у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля. У разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Фертильність

НПЗЗ можуть порушувати фертильність, тому їх застосування не рекомендоване жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з зачаттям або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід припинити застосування ацеклофенаку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Після прийому НПЗЗ можуть виникати такі небажані ефекти, як запаморочення, вертиго, сонливість, стомлюваність і порушення зору, або інші симптоми з боку ЦНС. У разі появи таких реакцій пацієнти не повинні керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Олфен®-АФ, таблетки з модифікованим вивільненням, слід ковтати цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи. Запивати не менше ніж ½ склянки води.

Небажані явища можна звести до мінімуму, застосовуючи лікарський засіб протягом мінімального періоду, необхідного для контролю симптомів.

Дорослі

Рекомендована доза становить 200 мг/добу одноразово (кожні 24 години).

Пацієнти літнього віку

Як правило, не потрібне зниження дози. Однак слід ретельно спостерігати за станом таких пацієнтів, тому що у них частіше визначають порушення функції нирок, печінки, серцево-судинні порушення, також вони частіше отримують супутню терапію інших захворювань, що підвищує ризик розвитку серйозних наслідків побічних реакцій. При необхідності призначення НПЗЗ вони повинні застосовуватися в мінімальних дозах і протягом максимально короткого часу. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами для своєчасного виявлення шлунково-кишкової кровотечі на тлі терапії НПЗЗ.

Печінкова недостатність

Для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня слід зменшити дозу ацеклофенаку. Рекомендована початкова доза становить 100 мг/добу (застосовувати ацеклофенак в іншій лікарській формі).

Ниркова недостатність

Відсутня інформація про те, що пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня необхідна корекція дози ацеклофенаку, однак даній категорії пацієнтів слід дотримуватися обережності при застосуванні лікарського засобу.

Діти

Відсутні клінічні дані щодо застосування ацеклофенаку дітям, тому даний лікарський засіб протипоказаний для застосування цій віковій групі пацієнтів.

Передозування

Немає даних про передозування ацеклофенаку у людини.

Симптоми.

Симптоми включають головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, подразнення та кровотечу з ШКТ, рідко − діарею, дезорієнтацію, збудження, кому, сонливість, запаморочення, шум у вухах, артеріальну гіпотензію, розлад дихання, втрату свідомості, іноді − судоми. У разі сильного отруєння можуть розвиватися гостра ниркова недостатність і ураження печінки.

Лікування.

Лікування гострих отруєнь НПЗЗ полягає у застосуванні за необхідності антацидів та іншої підтримувальної і симптоматичної терапії таких ускладнень, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, подразнення слизової оболонки ШКТ і пригнічення дихання. У межах однієї години після проковтування потенційно токсичної кількості лікарського засобу слід прийняти активоване вугілля, або промити шлунок.

Такі специфічні терапевтичні засоби, як діаліз або гемоперфузія, найімовірніше, будуть недостатньо ефективними для виведення НПЗЗ через їх високий ступінь зв’язування з білками і екстенсивний метаболізм.

Необхідно забезпечити форсований діурез, моніторинг функції нирок і печінки.

Пацієнти повинні перебувати під наглядом як мінімум протягом 4 годин після проковтування потенційно токсичної кількості лікарського засобу. У разі частих і тривалих судом пацієнтові потрібне внутрішньовенне введення діазепаму.

Лікування симптоматичне та підтримувальне.

Побічні реакції

Найбільш часті побічні реакції ацеклофенаку включають шлунково-кишкові розлади, запаморочення, підвищення рівнів печінкових ферментів.

Шлунково-кишковий тракт: найчастіше побічні реакції були пов’язані зі ШКТ. При прийомі НПЗЗ можуть виникати шлунково-кишкові виразки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, іноді летальні, особливо в осіб літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). При застосуванні НПЗЗ повідомлялося про нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у шлунку, мелену, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона (див. розділ «Особливості застосування»). Рідше спостерігався гастрит.

Серцево-судинна система: структура та метаболізм ацеклофенаку подібні до диклофенаку, який, як свідчить велика кількість клінічних та епідеміологічних даних, дещо збільшує ризик розвитку загальних артеріальних тромботичних явищ (інфаркт міокарда, інсульт, особливо при прийомі високих доз або при тривалому застосуванні). Епідеміологічні дані також вказують на підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому та інфаркту міокарда, асоційованих із застосуванням ацеклофенаку. Повідомлялося про набряки, гіпертензію та серцеву недостатність при прийомі НПЗЗ.

Гіперчутливість та шкірні реакції: при застосуванні НПЗЗ можливий розвиток алергічних реакцій, що проявляються у вигляді анафілактичних реакцій, реактивності дихальних шляхів (включаючи астму, погіршення перебігу астми, бронхоспазм, диспное), різних шкірних реакцій, у тому числі висипів різних типів, свербежу, кропив’янки, пурпури, ангіоневротичного набряку, рідше — ексфоліативного і бульозного дерматиту (зокрема епідермального некролізу та мультиформної еритеми).

В особливих випадках, при вітряній віспі, можуть виникнути ускладнення: серйозні інфекції шкіри і м’яких тканин.

Неврологічні порушення та розлади органів чуття: неврит зорового нерва, випадки асептичного менінгіту (особливо у пацієнтів з аутоімунними порушеннями, такими як СЧВ, змішане захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як оніміння (ригідність) м’язів шиї, лихоманка, дезорієнтація, сплутаність свідомості, галюцинації, нездужання.

Гематологічні порушення: агранулоцитоз, апластична анемія.

Побічні реакції, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях та в постреєстраційний період

З боку шлунково-кишкового тракту: пептичні виразки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі іноді з летальним наслідком (особливо у пацієнтів літнього віку), нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, гастрит, панкреатит, стоматит, геморагічна діарея.

Гепатобіліарні порушення: гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції (включаючи шок), гіперчутливість.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, прискорене серцебиття, гіперемія, припливи, васкуліт.

З боку нирок та сечовидільної системи: нефротичний синдром, ниркова недостатність, нічний енурез, інтерстиціальний нефрит.

З боку нервової системи: порушення зору, головний біль, сонливість, тремор, дисгевзія, парестезії, ригідність потиличних м’язів, лихоманка, дизестезія, буйство, галюцинації, дзвін у вухах, виснаження, сонливість, запаморочення, асептичний менінгіт (особливо при СЧВ або змішаному захворюванні сполучної тканини).

З боку крові та лімфатичної системи: пригнічення функції кісткового мозку, анемія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія та гемолітична анемія.

Порушення метаболізму: гіперкаліємія.

Психічні порушення: запаморочення, депресія, аномальні сновидіння, безсоння.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм, стридор.

З боку шкіри: свербіж, висип, дерматит, кропив’янка, набряк обличчя, пурпура, екзема, бульозний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона або синдром Лаєлла, фоточутливість, випадіння волосся, ангіоневротичний набряк, гострі реакції з боку шкіри та слизових оболонок.

Загальні розлади та місцеві реакції: набряки, підвищена втомлюваність, судоми литкових м’язів.

Результати лабораторних досліджень: підвищення концентрації сечовини в крові, збільшення концентрації креатиніну в крові, підвищення активності лужної фосфатази в крові, збільшення маси тіла.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у період постмаркетингового спостереження є дуже важливими. Це дає можливість здійснювати контроль за співвідношенням користь/ризик для лікарських засобів. Медичні працівники повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 1 або по 3, або по 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Корея Юнайтед Фарм., Інк.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

25–23, Ночангондан-гіль, Чондон–мьон, Седжон-сі, Республіка Корея.

Дата додавання: 26.08.2021 р.
© Компендіум 2018

Діагнози, при яких застосовують ОЛФЕН-АФ

Артроз МКХ M19.9
Бронхопневмонія МКХ J18.9
Гонартроз неуточнений МКХ M17.9
Гостра респіраторна вірусна інфекція МКХ J06.9
Інша гіпертрофічна остеоартропатія МКХ M89.4
Інші посттравматичні гонартрози МКХ M17.3
Інші синовіти і теносіновіти МКХ M65.8
Ішіас МКХ M54.3
Кальцифікуючий тендиніт МКХ M65.2
Коксартроз в результаті дисплазії двобічний МКХ M16.2
Коронавирусная инфекция COVID-19 МКХ U07.1
Люмбоішіалгія МКХ M54.4
Остеохондроз шийного відділу хребта МКХ M42.1
Поліартроз неуточнений МКХ M15.9
Ревматоїдний бурсит МКХ M06.2
Ураження міжхребцевих дисків поперекового та інших відділів з мієлопатією МКХ M51.0
Ураження міжхребцевих дисків поперекового та інших відділів з радикулопатією МКХ M51.1
Ураження шийних корінців МКХ G54.2
Фаринголарінгіт МКХ J02.9

Коментарі

Алексей Музыченко 27.08.2021 12:00

В справочнику «Компендіум» 2016 року по препарату ОЛФЕН®-АФ (OLFEN-AF) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Ацеклофенак є ефективним нестероїдним препаратом з групи фенілоцтової кислоти, що має протизапальні, знеболювальні та жарознижувальні властивості. Механізмом дії вважається інгібування ферменту ЦОГ, який бере участь у синтезі простагландинів.
Фармакокінетика. Всмоктування. Ацеклофенак добре абсорбується зі ШКТ: пікові концентрації у плазмі крові досягаються через 1–3 год після перорального прийому, його біологічна доступність ― майже 100%. T½ з плазми крові становить приблизно 4 год. Близько ⅔ дози виділяється із сечею, переважно у вигляді гідроксиметаболітів. Досягнення Cmax сповільнюється при одночасному прийомі їжі, але на ступінь абсорбції це не впливає.
Розподіл. Ацеклофенак значною мірою зв’язується з білками плазми крові (>99,7%). Ацеклофенак проникає в синовіальну рідину, де концентрація досягає приблизно 60% від концентрації в плазмі крові.
Виведення. Середній T½ становить 4–4,3 год. Кліренс становить 5 л/год. Приблизно ⅔ прийнятої дози виводиться з сечею, переважно у вигляді кон’югованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% разової пероральної дози виводиться в незміненому вигляді.
Ацеклофенак метаболізується в гепатоцитах і мікросомах і формує [2-(2,6-дихлор-4-гідрокси-феніламіно)феніл] ацетоксіоцтову кислоту як основний метаболіт, що потім зазнає подальшої кон’югації. Вторинними метаболітами були [2-(2,6-дихлорфеніламіно)-5-гідроксифеніл] ацетоксиоцтова кислота і [2-(2,6-дихлорфеніламіно)феніл]оцтова кислота, а також гідроксильовані похідні [2-(2,6-дихлор-4-гідроксифеніламіно)феніл] оцтова кислота і [2-(2,6- дихлорфеніламіно)-5-гідроксифеніл]оцтова кислота.

ПОКАЗАННЯ:

больовий синдром при ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартриті та плечолопатковому періартриті, люмбаго, ішіалгії, позасуглобовому ревматизмі.

ЗАСТОСУВАННЯ:

Олфен-АФ таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи. Запивати не менше ніж ½ склянки води.
Небажані явища можна звести до мінімуму, застосовуючи препарат протягом мінімального періоду, необхідного для контролю симптомів.
Дорослі. Рекомендована доза становить 200 мг/добу одноразово (кожні 24 год).
Літні пацієнти. Як правило, не потрібне зниження дози. Однак слід ретельно спостерігати за станом таких пацієнтів, тому що у них частіше визначають порушення функції нирок, печінки, серцево-судинні порушення, також вони частіше отримують супутню терапію інших захворювань, що підвищує ризик розвитку серйозних наслідків побічних реакцій. У разі необхідності призначення НПЗП мають застосовуватися в мінімальних дозах і протягом максимально короткого часу. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами для своєчасного виявлення шлунково-кишкової кровотечі на тлі терапії НПЗП.
Печінкова недостатність. Для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня слід знизити дозу ацеклофенаку. Рекомендована початкова доза становить 100 мг/добу (застосовувати ацеклофенак в іншій лікарській формі).
Ниркова недостатність. Відсутня інформація про те, що пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня необхідна корекція дози ацеклофенаку, однак цій категорії пацієнтів слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

- підвищена чутливість до діючої або до допоміжних речовин препарату;
- кровотеча або перфорація в ШКТ в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням НПЗП;
- як і інші НПЗП, ацеклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП провокує напади БА, ангіоневротичного набряку, кропив’янки або гострого риніту;
- БА;
- активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі);
- активна кровотеча або порушення згортання крові;
- тяжка печінкова або ниркова недостатність;
- застійна серцева недостатність (клас ІІ–ІV за NYHA);
- ІХС;
- захворювання периферичних артерій;
- цереброваскулярні захворювання, у тому числі перенесені інсульт або епізоди транзиторної ішемічної атаки;
- лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або застосування апарату штучного кровообігу);
- запальні захворювання кишечнику (наприклад хвороба Крона або виразковий коліт);
- ІІІ триместр вагітності або період годування грудьми;
- дитячий вік.

ПОБІЧНА ДІЯ:

найбільш часті побічні реакції ацеклофенаку включають шлунково-кишкові розлади, запаморочення, підвищення рівнів печінкових ферментів.
Структура та метаболізм ацеклофенаку подібні до диклофенаку, який є відомим фактором ризику щодо розвитку тромботичних порушень (інфаркт міокарда, інсульт, особливо при прийомі високих доз та тривалому застосуванні). Повідомлялося про підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому та інфаркту міокарда, асоційованих із застосуванням ацеклофенаку.
З боку травної системи: пептичні виразки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі іноді з летальним наслідком (особливо у пацієнтів літнього віку), нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, гастрит, панкреатит, стоматит.
Гепатобіліарні порушення: гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації креатиніну в крові.
З боку імунної системи: анафілактичні реакції (включаючи шок), гіперчутливість.
З боку серцево-судинної системи: АГ, серцева недостатність, прискорене серцебиття, гіперемія, припливи.
З боку нирок та сечовидільної системи: нефротичний синдром, ниркова недостатність, нічний енурез.
З боку нервової системи: порушення зору, головний біль, сонливість, тремор, дисгевзія, парестезії, ригідність потиличних м’язів, лихоманка, дизестезія, буйство, галюцинації, дзвін у вухах, виснаження, сонливість, запаморочення; асептичний менінгіт (особливо при системному червоному вовчаку або змішаному захворюванні сполучної тканини).
З боку крові та лімфатичної системи: пригнічення функції кісткового мозку, анемія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія та гемолітична анемія.
Порушення метаболізму: гіперкаліємія.
Психічні порушення: запаморочення, депресія, аномальні сновидіння, безсоння.
З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм, стридор.
З боку шкіри: свербіж, висип, дерматит, кропив’янка, набряк обличчя, пурпура, бульозний дерматит, синдром Стівенса —Джонсона або синдром Лайєлла, фоточутливість, випадіння волосся, ангіоневротичний набряк, гострі реакції з боку шкіри та слизових оболонок.
Загальні розлади та місцеві реакції: набряки, підвищена втомлюваність, судоми литкових м’язів.
Результати лабораторних досліджень: підвищення концентрації сечовини в крові, підвищення активності ЛФ в крові, збільшення маси тіла.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

небажані ефекти можна звести до мінімуму за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, достатніх для контролю симптомів (див. нижче ризики, пов’язані зі ШКТ та серцево-судинною системою).
Слід уникати одночасного застосування ацеклофенаку і НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Літні пацієнти. У літніх пацієнтів прийом НПЗП супроводжується підвищеною частотою виникнення небажаних реакцій, особливо перфорацій та кровотеч зі ШКТ, які можуть призвести до летального наслідку. До того ж, у літніх пацієнтів частіше відмічають захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи.
Порушення з боку серцево-судинної системи, нирок і печінки. Застосування НПЗП може викликати дозозалежне зниження продукції простагландину і ниркову недостатність. До групи високого ризику виникнення такої реакції належать пацієнти з порушеною функцією нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, пацієнти, що приймають діуретики, і літні хворі. Таким пацієнтам необхідний моніторинг функції нирок.
Нирки. Важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку потрібно брати до уваги у пацієнтів з серцевою недостатністю або з порушеною функцією нирок, які приймають діуретики або відновлюються після серйозної операції. Вплив на функцію нирок зазвичай є оборотним, і після відміни ацеклофенаку ситуація нормалізується.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки і нирок легкого або помірного ступеня, а також у хворих з іншими станами, що супроводжуються затримкою рідини в організмі. У цих пацієнтів застосування НПЗП може призвести до порушення функції нирок і затримки рідини. Також слід дотримуватися обережності при застосуванні ацеклофенаку у пацієнтів, які приймають діуретики, або особам з підвищеним ризиком гіповолемії. Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу і регулярно контролювати функцію нирок. Явища з боку нирок зазвичай минають після припинення прийому ацеклофенаку.
Печінка. Якщо функціональні проби печінки залишаються порушеними або погіршуються, з’являються клінічні симптоми/ознаки захворювання печінки або інші прояви (еозинофілія, висип), прийом ацеклофенаку слід припинити. Необхідне ретельне медичне спостереження за станом пацієнтів з порушенням функції печінки від слабкого до помірного. Може розвиватися гепатит без продромальних симптомів. Застосування ацеклофенаку у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати загострення захворювання.
Серцево-судинна та цереброваскулярна дія. Проведення належного моніторингу та відповідні рекомендації необхідні пацієнтам з АГ та/або застійною серцевою недостатністю від легкого до середнього ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки терапія НПЗП супроводжується такими явищами, як затримка рідини і набряки.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю (клас I за NYHA) та вираженими факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) лікування ацеклофенаком слід проводити лише після ретельної оцінки можливих ризиків.
Кардіоваскулярний ризик може зростати при підвищенні дози та збільшенні тривалості застосування НПЗП, тому слід застосовувати найнижчу ефективну добову дозу протягом максимально короткого часу. Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію.
Ацеклофенак слід застосовувати з обережністю і під ретельним медичним наглядом пацієнтам при наведених нижче станах (оскільки існує загроза загострення захворювання) (див. ПОБІЧНА ДІЯ):
- cимптоми, що свідчать про наявність захворювання ШКТ, включаючи його верхні і нижні відділи;
- наявність в анамнезі виразки, кровотечі або перфорації ШКТ;
- виразковий коліт;
- хвороба Крона;
- схильність до кровотеч, системний червоний вовчак, порфірія, порушення гемопоезу і гемостазу.
Виразка, перфорація і кровотечі зі ШКТ. Виразка, перфорація і кровотечі із ШКТ, здатні призвести до смерті, спостерігалися при прийомі всіх НПЗП у будь-який момент лікування за наявності/відсутності попереджувальних симптомів та у хворих із серйозною гастроінтестинальною патологією в анамнезі.
Ретельне медичне спостереження вкрай важливе при підозрі на наявність виразок ШКТ в анамнезі, для пацієнтів із симптомами захворювань ШКТ, виразковим колітом і хворобою Крона, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
Ризик розвитку виразки, перфорації і кровотеч із ШКТ підвищується при високих дозах НПЗП у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у літніх пацієнтів. Ці хворі повинні починати лікування з найнижчих доз. Можливість комбінованої терапії з протективними засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи) потрібно розглянути для таких пацієнтів, а також для хворих, які потребують супутньої низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, здатних підвищувати ризик ускладнень з боку ШКТ.
Пацієнти зі шлунково-кишковими токсичними реакціями в анамнезі, головним чином літні люди, повинні повідомляти про будь нетипові симптоми з боку ШКТ (особливо про кровотечі із ШКТ), особливо на початку лікування. Особливої уваги потребують пацієнти, які отримують супутні препарати, що здатні підвищувати ризик розвитку виразки або кровотечі, наприклад пероральні кортикостероїди, такий антикоагулянт, як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або такий антиагрегант, як ацетилсаліцилова кислота.
У разі виникнення виразки або кровотечі зі ШКТ у пацієнта, який приймає ацеклофенак, лікування слід припинити.
НПЗП потрібно з обережністю призначати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися.
Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаним захворюванням сполучної тканини може підвищуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.
Дерматологія. Дуже рідко на фоні застосування НПЗП виникають тяжкі шкірні реакції, у тому числі з летальним наслідком, що включають ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку лікування: у більшості випадків такі реакції виникають у перший місяць прийому препарату. Прийом ацеклофенаку слід припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураженнях слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості.
В особливих випадках, при вітряній віспі можуть виникнути ускладнення: серйозні інфекції шкіри і м’яких тканин. На сьогодні не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому ацеклофенаку при вітряній віспі.
Порушення фертильності у жінок. Застосування ацеклофенаку може порушити фертильність у жінок. Прийом цього препарату не рекомендований жінкам, які бажають завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, необхідно відмінити ацеклофенак.
Реакції гіперчутливості. Як і при прийомі інших НПЗП, алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть виникати у пацієнтів, які раніше не приймали цей препарат. При застосуванні НПЗП зрідка повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри, інколи летальні, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик виникнення згаданих реакцій існує на початку терапії (у перші місяці). У разі появи перших ознак шкірних реакцій (висипань, ураження слизових оболонок, реакцій гіперчутливості) слід припинити застосування ацеклофенаку.
Гематологічні порушення. Ацеклофенак може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів (див. «Антикоагулянти» в розділі ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Порушення з боку дихальної системи. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з БА, у тому числі в анамнезі, тому що прийом НПЗП може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів.
Довготривале лікування. Усі пацієнти, що приймають НПЗП, повинні знаходитися під медичним наглядом для своєчасного виявлення ниркової недостатності, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових ферментів) і зміни формули крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність . Відсутня інформація щодо застосування ацеклофенаку в період вагітності. Інгібіція синтезу простагландинів може мати негативний вплив на перебіг вагітності/розвиток плода. Виходячи з відомих впливів НПЗП на серцево-судинну систему плода (ризик передчасного закриття артеріальної протоки) і можливого ризику розвитку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених, застосування препарату в останній триместр вагітності протипоказане. Ризик зростає з підвищенням дози та тривалості терапії. Регулярне застосування НПЗП в останній триместр вагітності може знизити тонус і скоротливу здатність матки. Як наслідок, пологи можуть бути відстроченими або затяжними з підвищеною тенденцією до кровотечі у матері та дитини. НПЗП не слід застосовувати в I та II триместр вагітності і при пологах, якщо тільки потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода, доза має бути максимально низькою, а тривалість лікування ― максимально короткою.
Годування груддю. Обмежені доступні дані свідчать про те, що НПЗП виявляються в грудному молоці в дуже низьких концентраціях. Від прийому цих препаратів у період годування груддю слід за можливості відмовитися.
У разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.
Фертильність. НПЗП можуть порушувати фертильність, тому не рекомендоване їх застосування жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які намагаються завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід тимчасово припинити застосування ацеклофенаку.
Діти. Відсутні клінічні дані щодо застосування ацеклофенаку у дітей, тому цей препарат протипоказаний для застосування у такій віковій групі пацієнтів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Після прийому НПЗП можуть виникати такі небажані ефекти, як запаморочення, вертиго, сонливість, стомлюваність і порушення зору. У разі появи таких реакцій пацієнти не повинні керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

досліджень взаємодії не проводилося, за винятком взаємодії з варфарином.
Ацеклофенак метаболізується за допомогою цитохрому Р450 2С9, і дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором цього ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом і сульфафеназолом. Як і у разі застосування інших НПЗП, підвищується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, які виводяться з організму шляхом активної ниркової секреції, такими як метотрексат і препарати літію. Ацеклофенак практично повністю зв’язується з альбуміном плазми крові, і отже, можлива взаємодія за типом витіснення з іншими препаратами, які зв’язуються з білками.
Досліджень фармакокінетичної взаємодії ацеклофенаку недостатньо; нижчезазначена інформація ґрунтується на даних про інші НПЗП.
Слід уникати одночасного застосування
Метотрексат. НПЗП інгібують канальцеву секрецію метотрексату; крім того, можлива невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Необхідна обережність при прийомі НПЗП та метотрексату з інтервалом до 24 год, оскільки НПЗП можуть підвищити концентрацію метотрексату в плазмі крові, що спричиняє підвищення токсичності. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення НПЗП.
Серцеві глікозиди. НПЗП можуть загострювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівні глікозидів у плазмі крові. Слід уникати одночасного застосування, якщо не проводиться частий моніторинг концентрацій дигоксину.
Діуретики. Зниження ефекту діуретиків. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності при прийомі НПЗП. Хоча супутнє застосування з бендрофлуазидом не впливало на контроль АТ, не можна виключити взаємодій з іншими діуретиками. При супутньому застосуванні з калійзберігаючими діуретиками потрібно контролювати вміст калію в сироватці крові.
Антикоагулянти. НПЗП можуть посилювати дію таких антикоагулянтів, як варфарин. Потрібне ретельне спостереження за станом пацієнтів, які отримують комбіновану терапію антикоагулянтами і ацеклофенаком.
Протидіабетичні препарати. Виявлено, що диклофенак при спільному застосуванні з пероральними протидіабетичними препаратами може впливати на клінічну ефективність останніх. Однак є окремі повідомлення про виникнення гіпоглікемічного і гіперглікемічного ефектів. Таким чином, при призначенні ацеклофенаку слід провести коригування дози гіпоглікемічних препаратів.
Літій. НПЗП призводять до підвищення рівнів літію в плазмі крові та зниження ниркового кліренсу літію. Отже, при їх одночасному застосуванні, слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів щодо ознак літієвої токсичності.
Міфепристон. НПЗП не слід застосовувати протягом 8–12 діб після прийому міфепристону, оскільки НПЗП можуть знизити ефект міфепристону. У зв’язку з антипростагландиновим впливом НПЗП жінкам слід з обережністю застосовувати міфепристон, оскільки він теоретично може знижувати ефективність НПЗП. Клінічна значущість цієї взаємодії невідома.
Циклоспорин і такролімус. Підвищується ризик нефротоксичності.
Антибіотики групи хінолінів. Результати експериментів з тваринами свідчать про те, що НПЗП можуть підвищувати ризик розвитку судом, пов’язаних з прийомом антибіотиків групи хінолонів. У пацієнтів, що приймають НПЗП і хінолони, може бути підвищений ризик розвитку судом.
Антигіпертензивні препарати. Зниження антигіпертензивної дії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II і НПЗП може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, зростає у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад у літніх або зневоднених пацієнтів. Тому при одночасному застосуванні з НПЗП слід дотримуватися обережності, особливо літнім пацієнтам. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини і перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку одночасного застосування і періодично в ході лікування).
Кортикостероїди. Підвищується ризик виникнення виразок і кровотеч із ШКТ.
Антиагрегантні препарати і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищується ризик кровотеч із ШКТ.
Такролімус. При одночасному прийомі НПЗП та такролімусу можливе підвищення ризику нефротоксичності.
Зидовудин. При поєднаному прийомі з НПЗП підвищується ризик гематологічної токсичності. Підтверджено підвищення ризику розвитку гемартрозу і гематом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гемофілією при одночасному прийомі зидовудину та ібупрофену.
Інші НПЗП. Супутній прийом з ацетилсаліциловою кислотою або іншими НПЗП може підвищувати частоту виникнення небажаних реакцій, включаючи підвищення ризику кровотеч із ШКТ.
Інгібітори ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефекти гіпотензивних препаратів, тому слід з обережністю застосувати інгібітори ангіотензину ІІ, особливо у хворих літнього віку.
Ацеклофенак метаболізується CYP 2C9, тому він може взаємодіяти з фенітоїном, циметидином, міконазолом, сульфафеназолом, аміодароном, толбутамідом і фенілбутазоном.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

симптоми. Симптоми включають головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, подразнення та кровотечу з ШКТ, рідко ― діарею, дезорієнтацію, збудження, кому, сонливість, запаморочення, шум у вухах, артеріальну гіпотензію, розлад дихання, втрату свідомості, іноді ― судоми. У разі сильного отруєння можуть розвиватися гостра ниркова недостатність і ураження печінки.
Методи лікування. Пацієнти повинні отримувати симптоматичне лікування за необхідності.
У межах однієї години після проковтування потенційно токсичних кількостей препарату слід прийняти активоване вугілля. Як альтернативу дорослим слід провести промивання шлунка в межах однієї години після передозування, що загрожує життю.
Такі специфічні терапевтичні засоби, як діаліз або гемоперфузія, найімовірніше, виявляться неефективними для виведення НПЗП через їх високий ступінь зв’язування з білками і екстенсивний метаболізм.
Необхідно забезпечити форсований діурез.
Потрібен пильний моніторинг функції нирок і печінки.
Пацієнти повинні перебувати під наглядом як мінімум протягом 4 год після проковтування потенційно токсичної кількості препарату. У разі частих і тривалих судом пацієнтові потрібне в/в введення діазепаму.
Лікування симптоматичне та підтримувальне.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 30 °С.

Додати свій

Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko