Бродіпім 1 Г порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон №1

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлориду еквівалентно цефепіму1000 мг;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім.

Код АТХ J01D Е01.

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість щодо β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують β-лактамазу), інші штами стафілококів (включаючи S. hominis, S. Saprophyticus), Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну — мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) від 0,1 до 1 мкг/мл), інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. Bovis (група D), стрептококи групи Viridans (більшість штамів ентерококів, наприклад: Enterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім); 

грамнегативні аероби: Pseudomonas spp., (включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri), Escherichia coli, Klebsiella spp., (включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. оzaenae), Enterobacter spp., (включаючи E. cloacae, E. aerogenes,E. sakazakii), Proteus spp. (включаючи P. mirabilis, P. vulgaris), Acinetobacter calcoaceticus subsp. anitratus, lwoffi), Aeromonas hydrophila, Capnocytophaga spp., Citrobacter spp., (включаючи C. diversus, C. freundii), Campylobacter jejuni, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, H. Influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), H. Parainfluenzae, Hafnia alvei, Legionella spp., Morganella morganii, Moraxella catarrhalis (Branhamellacatarrhalis) (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans) Providencia spp., (включаючи P. rettgeri, P. stuartii), Salmonella spp., Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens), Shigella spp.; Yersinia enterocolitica. Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia;

анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. Melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Mobiluncus spp., Peptostreptococcus spp., Veillonella spp. Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

Цефепім повністю всмоктується після внутрішньом’язового введення.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових пацієнтів через різний час після одноразового внутрішньовенного (в/в) і внутрішньом’язового (в/м) введення наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин і не залежить від дози у межах 250 мг — 2 г. У здорових людей, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Бродіпім метаболізується у N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. (Середній загальний кліренс цефепіму становить 120 мл/хв.) Цефепім виділяється майже винятково за рахунок ниркових маханізмів регуляції — головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% уведеної дози у вигляді незмінного цефепіму, 1% N-метилпіролідину, близько 6,8% оксид N-метилпіролідину та близько 2,5% епімеру цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми крові становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Пацієнтам віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з пацієнтами молодшого віку.

Дослідження, проведені на пацієнтах з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин — при перитонеальному діалізі. Для пацієнтів з аномальною функцією нирок дозу слід підбирати індивідуально.

Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів з порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких пацієнтів не потрібне.

Дослідження фармакокінетики цефепіму проводили серед дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразового введення або декількох введень препарату кожні 8 годин і кожні 12 годин. Після одноразової внутрішньовенної ін’єкції загальний кліренс з організму і об’єм розподілу у стаціонарному стані в середньому становили 3,3 (1,0) мл/хв/кг і 0,3 (0,1) л/кг відповідно. Виділення незміненого цефепіму із сечею становило 60,4 (30,4)% від введеної дози, а середній нирковий кліренс становив 2 (1,1) мл/хв/кг. Вік і стать пацієнтів суттєво не впливали на загальний кліренс препарату з організму та об’єм розподілу з урахуванням поправки на масу тіла кожного. У разі введення дози цефепіму 50 мг/кг кожні 12 годин кумуляція препарату не відзначалася, у той час як максимальна концентрація у плазмі крові, площа під кривою і період напіввиведення збільшувалися приблизно на 15% у стаціонарному стані у разі введення за схемою 50 мг/кг кожні 8 годин. Експозиція цефепіму у дітей після внутрішньовенного введення дози 50 мг/кг подібна експозиції у дорослих внутрішньовенної дози 2 г. Після внутрішньовенного введення максимальна концентрація цефепіму у плазмі крові у рівноважному стані становила в середньому 68 мкг/мл і досягалася через 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом’язового введення концентрація цефепіму у плазмі крові в середньому становила 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефепіму після внутрішньом’язової ін’єкції становила у середньому 82%.

Таблиця 2

Концентрація препарату у спинномозковій рідині (СМР) та у плазмі крові у дітей, хворих на бактеріальний менінгіт

* Вік від 3,1 місяця до 12 років зі стандартним відхиленням у віці ±3 роки.

Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні упродовж 5–20 хвилин кожні 8 годин. Концентрація у плазмі крові та СМР визначалась у кінці введення на 2-й або 3-й день лікування препаратом.

• Пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• септицемія;
• емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою;
• бактеріальний менінгіт.

Застосовувати дітям віком від 1 місяця.

Профіль безпеки цефепіму у новонароджених і дітей аналогічний такому у дорослих. Висипання були найчастішою побічною реакцією, про яку повідомлялося у клінічних дослідженнях.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Дорослі

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію і бронхіт;
• інфекції сечових шляхів (як ускладнені, наприклад пієлонефрит, так і без ускладнень);
• інфекції шкіри та м’яких тканин;
• інтраабдомінальні інфекції, включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів;
• септицемія.

Емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії

Препарат протипоказаний пацієнтам з реакціями гіперчутливості до цефепіму або до L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших β -лактамних антибіотиків.

Особливі заходи безпеки

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або побутові відходи.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід ретельно контролювати функцію нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Супутнє лікування бактеріостатичними антибіотиками може впливати на дію β-лактамних антибіотиків.

Вплив на результати лабораторних тестів

Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі ферментної реакції окиснення глюкози.

Гіперчутливість

Як і при застосуванні інших b-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефепімом слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефепіму, інших цефалоспоринів або b-лактамних лікарських засобів. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, у яких в анамнезі були реакції нетяжкої гіперчутливості на інші b-лактамні антибіотики.

Цефепім слід застосовувати з обережністю пацієнтам з астмою або алергічним діатезом. На початку лікування пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. При появі алергічної реакції застосування лікарського засобу слід негайно припинити. Тяжкі реакції підвищеної чутливості можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

Антибіотики варто призначати з обережністю всім пацієнтам із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити та розпочати відповідне лікування.

Для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад у пацієнтів, які мають в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Спектр антибактеріальної активності

Цефепім має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для лікування певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений і відомо, що він чутливий, або існує дуже висока імовірність, що підозрюваний(і) збудник(и) є чутливим до лікування цефепімом.

Ризик суперінфекції

Тривале застосування цефепіму (як і інших антибіотиків) може призвести до розвитку резистентних мікроорганізмів. У разі розвитку суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Діарея, асоційована із Clostridium difficile

При застосуванні майже всіх антибіотиків, включаючи цефепім, повідомляли про антибіотико-асоційовану діарею і антибіотико-асоційований коліт, включаючи псевдомемброзний коліт та діарею, пов’язану з Clostridium difficile, що може варіювати від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Тому важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, у яких розвивається серйозна діарея під час або після застосування цефепіму. Якщо підозрюється або підтверджується антибіотико-асоційована діарея або антибіотико-асоційований коліт, слід припинити лікування антибактеріальними засобами, включаючи цефепім, і негайно розпочати адекватні терапевтичні заходи. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, в цьому разі протипоказані.

З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо колітом.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.

Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок

Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 50 мл/хв) дозу цефепіму слід відкоригувати, щоб компенсувати повільну швидкість ниркового виведення. Оскільки високі концентрації антибіотика у сироватці крові можливі при звичайних дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршити функції нирок, підтримувальну дозу потрібно зменшити при введенні цефепіму таким пацієнтам. Ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції і сприйнятливості до організмів, які спричинили інфекцію, слід враховувати при визначенні наступної дози.

При застосуванні цефепіму, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, серйозні побічні реакції, такі як оборотні енцефалопатії (сплутаність свідомості, включаючи сплутаність, галюцинації, ступор і кому), міоклонус, судоми (у т. ч. епілептичний статус) та/або ниркова недостатність, спостерігалися найчастіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози препарату, що перевищували рекомендовані. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були оборотні і зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу. У деяких випадках повідомляли про летальний наслідок.

Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів з порушеннями функції печінки не змінена. Коригування дози для таких пацієнтів не потрібне.

Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, які приймають тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і в разі необхідності призначати вітамін К.

Пацієнти літнього віку

Відомо, що цефепім значною мірою виділяється нирками і ризик токсичних реакцій на цей лікарський засіб вищий у пацієнтів із нирковою недостатністю. Оскільки пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, слід обережно підходити до вибору дози, а функцію нирок слід контролювати.

Тяжкі побічні реакції спостерігали у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю при застосуванні звичайних доз цефепіму, такі як оборотна енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ступор і кому), міоклонія, судоми (включаючи неконвульсивний епілептичний статус) та/або ниркова недостатність (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на результати лабораторних досліджень

У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати тесту Кумбса без гемолізу. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при лікуванні цефепімом можуть відзначатися хибнопозитивні результати глюкозуричних тестів, проведених із використанням методів, заснованих на відновленні міді (із застосуванням розчину Бенедикта, розчину Фелінга або таблеток «Клінітест»). У зв’язку з цим під час застосування лікарського засобу для визначення глюкози в сечі рекомендується використовувати ферментні тести з глюкозооксидазою.

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які у 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах на даний момент невідомі.

Вагітність

Випробовування на тваринах продемонстрували відсутність впливу на репродуктивну функцію і відсутність будь-якого шкідливого впливу на плід, однак адекватних і добре контрольованих досліджень серед вагітних жінок не проводили, тому цефепім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування груддю

У невеликій кількості цефепім проникає у грудне молоко, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах не спостерігалося негативного впливу на фертильність. Немає даних про вплив цефепіму на фертильність людини.

Здатність лікарського засобу впливати на швидкість реакції не вивчали. Оскільки під час лікування можуть виникати побічні реакції з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення. Звичайна тривалість лікування становить 7–10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування. Для емпіричного лікування фебрильної нейтропенії звичайна тривалість лікування становить не менше 7 днів або до зникнення нейтропенії.

Однак дозування і шлях введення слід варіювати залежно від ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок і загального стану пацієнта. Рекомендований режим дозування для дорослих і дітей з масою тіла > 40 кг з нормальною функцією нирок представлений у таблиці 3.

Таблиця 3

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводиться 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після завершення вводити додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з Бродіпімом 1 г (див. розділ «Несумісність»). Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити. Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози цефепіму з наступним введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції нирок дозування лікарського засобу слід відкоригувати для компенсації зменшеної швидкості виведення цефепіму нирками. Рекомендована початкова доза у пацієнтів з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості повинна бути такою ж, як і у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Рекомендовані підтримувальні дози цефепіму наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Рекомендовані дози Бродіпіму 1 г для дорослих

^* У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід зменшити дозу лікарського засобу. Для пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, початкова доза лікарського засобу у перший день терапії становить 1 г, у подальшому добова підтримувальна доза становить 0,5 г при всіх інфекціях, крім фебрильної нейтропенії, при якій добова підтримувальна доза становить 1 г. У день гемодіалізу лікарський засіб потрібно вводити після завершення проведення діалізу. По можливості розчин лікарського засобу вводити в один і той же час щодня.

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, тоді кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          маса тіла (кг) × (140 — вік)                                                                                                                                                                      кліренс креатиніну (мл/хв) = ---------------------------------------------------;                                                                                                                                                                                                              72 × креатинін сироватки крові (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення × 0,85.

Пацієнти, які знаходяться на діалізі

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68% від введеної дози препарату. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна використовувати у дозах, рекомендованих пацієнтам з нормальною функцією нирок, наприклад 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна. Пацієнтам із порушеннями функції нирок рекомендується корекція дозування.

Діти з порушеннями функції нирок

Оскільки цефепім виводиться в основному нирками, у дітей з порушеннями функції нирок дозу лікарського засобу слід відкоригувати, збільшуючи інтервали між введеннями та/або зменшуючи дозу відповідно до рекомендованих підтримувальних доз для дорослих пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

                                                                        0,55 × зріст (см)                                                                                                                                                                                кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) = -------------------------------------------                                                                                                                                                                                                                        сироватковий креатинін (мг/дл)

або

                                                                        0,52 × зріст (см)                                                                                                                                                                        кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) = ------------------------------------------ — 3,6                                                                                                                                                                                                                сироватковий креатинін (мг/дл)

Діти віком від 1 до 2 місяців. Досвід застосування цефепіму дітям віком до 2 місяців обмежений. Дітям віком 1–2 місяці цефепім можна застосовувати тільки за життєвими показаннями у дозі 30 мг/кг кожні 12 або 8 годин залежно від тяжкості інфекції. При застосуванні лікарського засобу пацієнти даної вікової групи повинні знаходитися під ретельним наглядом.

Діти з нормальною функцією нирок віком від 2 місяців

Пневмонія, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції шкіри і м’яких тканин

Звичайна рекомендована доза дітям з масою тіла ≤ 40 кг становить 50 мг/кг кожні 12 годин протягом 10 днів. У разі більш тяжких інфекцій інтервал між введеннями може бути скорочений до 8 годин.

Сепсис, бактеріальний менінгіт і емпіричне лікування фебрильної нейтропенії

Звичайна рекомендована доза дітям з масою тіла ≤ 40 кг становить 50 мг/кг кожні 8 годин протягом 7–10 днів.

Для дітей з масою тіла > 40 кг режим дозування аналогічний такому у дорослих. Доза для дітей не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу для дорослих (2 г кожні 8 годин).

Досвід внутрішньом’язового введення цефепіму у дітей обмежений.

Введення препарату. Бродіпім 1 г можна вводити внутрішньовенно від 3–5 хвилин до 30 хвилин або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м'язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза — gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях введення кращий для пацієнтів із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при ризику розвитку септичного шоку. При внутрішньовенному способі введення Бродіпім 1 г розчинити у воді для ін’єкцій або у будь-якому іншому сумісному розчиннику в концентраціях, що зазначені в таблиці нижче.

Розчини для внутрішньовенного введення можна вводити безпосередньо у вену шляхом повільної (3–5 хвилин) ін’єкції через систему для внутрішньовенних вливань або безпосередньо у сумісний інфузійний розчин (вводити протягом 30 хвилин).

При внутрішньовенному способі введення цефепім сумісний з такими розчинниками: вода для ін’єкцій, 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій (з 5% розчином глюкози або без); 5% та 10% розчини глюкози для ін’єкцій; 1/6 М розчин натрію лактату для ін’єкцій, розчин Рінгера лактатний (з 5% розчином глюкози або без).

Внутрішньом’язове введення. Бродіпім 1 г можна розчиняти у воді для ін’єкцій, 0,9% в концентраціях, що вказані у таблиці 5.

Таблиця 5

Після приготування розчин має бути використаний негайно після розведення або зберігатися протягом не більше 24 годин при температурі до 25 ºС і 7 діб при температурі від 2 до 8 ºС.

Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини препарату перед введенням, слід перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму варто зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак цефепім можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У пацієнтів із ризиком змішаної аеробно / анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування цефепімом у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Симптоми. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічних реакцій. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою; міоклонію; епілептоформні напади; нейром’язову збудливість.

Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію.

Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

У клінічних дослідженнях цефепіму (n = 5598) найчастішими побічними реакціями були реакції з боку травного тракту та реакції гіперчутливості.

Нижченаведені побічні реакції, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і протягом постмаркетингового періоду, класифікували наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 — < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100); рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

У межах кожної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення їх ступеня проявів.

Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, вагінальні інфекції; рідко — кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи: часто — анемія, еозинофілія; нечасто — тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія; частота невідома — апластична анемія^*, гемолітична анемія^*, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: рідко — анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк; частота невідома — анафілактичний шок.

З боку психіки: частота невідома — сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи: нечасто — головний біль; рідко — судоми, парестезія, дисгевзія, запаморочення; частота невідома — кома, ступор, енцефалопатія, змінений стан свідомості, міоклонія.

З боку судин: часто — флебіт у місці введення; рідко — вазодилатація; частота невідома — геморагія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко — диспное.

З боку травного тракту: часто – діарея; нечасто — псевдомембранозний коліт, коліт, нудота, блювання; рідко — біль у животі, запор; частота невідома — шлунково-кишкові розлади.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — шкірні висипи; нечасто — еритема, кропив’янка, свербіж; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз^*, синдром Стівенса–Джонсона^*, мультиформна еритема^*.

З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома — порушення функції нирок, токсична нефропатія^*.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко — генітальний свербіж.

Загальні розлади та реакції у місці введення: часто — реакції у місці інфузії, біль у місці введення, запалення у місці введення; нечасто — підвищення температури тіла, запалення у місці інфузії; рідко — озноб.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: дуже часто — позитивний результат проби Кумбса; часто — підвищення рівня лужної фосфатази, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення білірубіну плазми крові, подовження протромбінового часу, подовження часткового тромбопластинового часу; нечасто — підвищення рівня сечовини плазми крові, підвищення рівня креатиніну плазми крові; частота невідома — хибнопозитивний результат визначення рівня глюкози плазми сечі^*.

^*Побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Приготовлені розчини стабільні протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2–8 °С).

Несумісність.

Не змішувати в одній ємкості з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Як і у випадку більшості β-лактамних антибіотиків, розчин цефепіму не слід додавати до розчину метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину або нетилміцину через фізичну або хімічну несумісність. У разі призначення лікарського засобу Цефепім з вищезазначеними препаратами кожен антибактеріальний засіб слід вводити окремо.

По 1000 мг порошку для розчину для ін’єкцій, по 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Зейсс Фармас’ютікелс Пвт. Лтд. / Zeiss Pharmaceuticals Pvt. Ltd.;

Свісс Парентералз Лтд. / Swiss Parenterals Ltd.

Дільниця № 72, ЕПІП, фаза-1, Джармаджри, Бадді, Район-Солан, Хімачал Прадеш, Індія / Plot No. 72, EPIP, Phase-I, Jharmajri, Baddi, Distt. Solan, (H. P.), India;

Юніт II, Плот 402, 412–414 Керала Індастріал Істейт, ГІДС, Ніар Бавла, Ахмедабад, Гуджарат, 382220, Індія / Unit II, Plot No. 402, 412–414 Kerala Industrial Estate, GIDC, Near Bavla, Ahmedabad, Gujarat, 382220, India.