• Кабинет
  • Архив

    Рекомендовані аналоги :

    Описание активного вещества:


    Бродіпім (Brodipim)

    Склад і форма випуску

    порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон, № 1Ціни в аптеках
    Цефепім
    1000 мг
    № UA/17559/01/01 від 22.07.2019 до 22.07.2024
    B За рецептом

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

    Склад:

    діюча речовина: цефепім;

    1 флакон містить цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму1000 мг;

    допоміжна речовина: L-аргінін.

    Лікарська форма.

    Порошок для розчину для ін’єкцій.

    Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

    Фармакотерапевтична група.

    Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТХ J01D Е01.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Бродіпім 1 г– β-лактамний цефалоспориновий антибіотик IV покоління широкого спектра дії для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію. Активний щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи більшість штамів, стійких до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків ІІІ покоління, таких як цефтазидим. Бродіпім високостійкий до дії більшості β-лактамаз, швидко проникає у грамнегативні бактерії. Ступінь зв’язування цефепіму з пеніцилінзв’язуючим білком РВР з значно перевищує спорідненість інших цефалоспоринів для парентерального застосування. Помірна спорідненість цефепіму щодо РВР 1а та 1в також зумовлює ступінь його бактерцидної активності. Відношення МБК (мінімальна бактерицидна концентрація)/МІК для цефепіму становить менше 2 для більш ніж 80% ізолятів усіх чутливих грампозитивних і грамнегативних бактерій.

    Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість у відношенні β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

    Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

    грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують β-лактамазу), інші штами стафілококів (включаючи S. hominis, S. Saprophyticus), Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну — мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) від 0,1до 1 мкг/мл), інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. (Більшість штамів ентерококів, наприклад: Enterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім);

    грамнегативні аероби: Pseudomonas spp., (включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri), Escherichia coli, Klebsiella spp., (включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. оzaenae), Enterobacter spp., (включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii), Proteus spp. (включаючи P. mirabilis, P. vulgaris), Acinetobacter calcoaceticus subsp. anitratus, lwoffi), Aeromonas hydrophila, Capnocytophaga spp., Citrobacter spp., (включаючи C. diversus, C. freundii), Campylobacter jejuni, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, H. influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу), H. Parainfluenzae, Hafniaalvei, Legionella spp., Morganella morganii, Moraxella catarrhalis (Branhamellacatarrhalis) (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Neisseriagonorrhoeae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans) Providencia spp., (включаючи P. rettgeri, P. stuartii), Salmonella spp., Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens), Shigella spp.; Yersinia enterocolitica. Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia;

    анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides, Clostridiumperfringens, Fusobacterium spp., Mobiluncus spp., Peptostreptococcus spp., Veillonella spp. Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.

    Фармакокінетика.

    Цефепім повністю всмоктується після внутрішньом’язового введення.

    Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових пацієнтів через різний час після одноразового внутрішньовенного (в/в) і внутрішньом’язового (в/м) введення наведені у таблиці 1.

    Середні концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

    Таблиця 1

    Доза цефепіму 0,5 години 1 година 2 години 4 години 8 годин 12 годин
    500 мг в/в 38,2 21,6 11,6 5,0 1,4 0,2
    1 г в/в 78,7 44,5 24,3 10,5 2,4 0,6
    2 г в/в 163,1 85,8 44,8 19,2 3,9 1,1
    500 мг в/м 8,2 12,5 12,0 6,9 1,9 0,7
    1 г в/м 14,8 25,9 26,3 16,0 4,5 1,4
    2 г в/м 36,1 49,9 51,3 31,5 8,7 2,3

    У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

    У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин і не залежить від дози у межах 250 мг — 2 г. У здорових людей, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

    Бродіпім метаболізується у N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. (Середній загальний кліренс цефепіму становить 120 мл/хв.) Цефепім виділяється майже винятково за рахунок ниркових маханізмів регуляції — головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% уведеної дози у вигляді незмінного цефепіму, 1% N-метилпіролідину, близько 6,8% оксид N-метилпіролідину та близько 2,5% епімеру цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

    Пацієнтам віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з пацієнтами молодшого віку.

    Дослідження, проведені на пацієнтах з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин — при перитонеальному діалізі. У пацієнтах із аномальною функцією нирок дозу слід підбирати індивідуально.

    Фармакокінетика цефепіму у пацієнтах із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

    Діти.

    Дослідження фармакокінетики цефепіму проводили серед дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразового введення або декількох введень препарату кожні 8 годин і кожні 12 годин. Після одноразової внутрішньовенної ін’єкції загальний кліренс з організму і об’єм розподілу у стаціонарному стані в середньому становили 3,3 (1,0) мл/хв/кг і 0,3 (0,1) л/кг відповідно. Виділення незміненого цефепіму із сечею становило 60,4 (30,4)% від введеної дози, а середній нирковий кліренс становив 2 (1,1) мл/хв/кг. Вік і стать пацієнтів суттєво не впливали на загальний кліренс препарату з організму та об’єм розподілу з урахуванням поправки на масу тіла кожного. У разі введення дози цефепіму 50 мг/кг кожні 12 годин кумуляція препарату не відзначалася, у той час як максимальна концентрація у плазмі крові, площа під кривою і період напіввиведення збільшувалися приблизно на 15% у стаціонарному стані у разі введення за схемою 50 мг/кг кожні 8 годин. Експозиція цефепіму у дітей після внутрішньовенного введення дози 50 мг/кг подібна експозиції у дорослих внутрішньовенної дози 2 г. Після внутрішньовенного введення максимальна концентрація цефепіму у плазмі крові у рівноважному стані становила в середньому 68 мкг/мл і досягалася через 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом’язового введення концентрація цефепіму у плазмі крові в середньому становила 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефепіму після внутрішньом’язової ін’єкції становила у середньому 82%.

    Концентрації препарату у спинномозковій рідині (СМР) та у плазмі крові у дітей, хворих на бактеріальний менінгіт

    Таблиця 2

    Час після введення (г) Концентрація у плазмі крові (мкг/мл)* Концентрація у СМР (мкг/мл)* Відношення концентрації у СМР/плазмі крові *
    0,5 67,7 ± 51,2 5,7 ± 0,14 0,12 ± 0,14
    1 44,1 ± 7,8 4,3 ± 1,5 0,10 ± 0,04
    2 23,9 ± 12,9 3,6 ± 2,0 0,17 ± 0,09
    4 11,7 ± 15,7 4,2 ± 1,1 0,87 ± 0,56
    8 4,9 ± 5,9 3,3 ± 2,8 1,02 ± 0,64

    * Вік від 3,1 місяця до 12 років зі стандартним відхиленням у віці ± 3 роки.

    Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні впродовж 5–20 хвилин кожні 8 годин. Концентрація у плазмі крові та СМР визначалась у кінці введення на 2-й або 3-й день лікування препаратом.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    − Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію і бронхіт;

    − інфекції сечових шляхів (як ускладнені, наприклад пієлонефрит, так і без ускладнень);

    − інфекції шкіри та м’яких тканин;

    − інтраабдомінальні інфекції, включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів;

    − гінекологічні інфекції;

    − септицемія;

    − фебрильнанейтропенія;

    − бактеріальний менінгіт.

    Емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою.

    Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії

    Діти

    • Пневмонія;
    • інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
    • інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
    • септицемія;
    • емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою;
    • бактеріальний менінгіт.

    Протипоказання.

    Препарат протипоказаний пацієнтам з реакціями гіперчутливості до цефепіму або до L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших β -лактамних антибіотиків.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід ретельно контролювати функцію нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначали після одночасного застосування з діуретиками, такими як фуросемід.

    Цефепім концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами:

    0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 і 10% розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5% розчином глюкози для ін’єкцій.

    Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини цефепіму (як і більшості інших b-лактамних антибіотиків) не слід вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення цефепіму із зазначеними препаратами слід вводити кожен антибіотик окремо.

    Вплив на результати лабораторних тестів.

    Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі ферментної реакції окислення глюкози.

    Особливості застосування.

    Для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад у пацієнтів, які мають в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

    Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики варто призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

    При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час лікування цефепімом. Можливий псевдомембранозний коліт від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Легкі форми коліту можуть минати після прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

    З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо колітом.

    Перед введенням необхідно провести шкірну пробу на переносимість.

    При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.

    Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) дозу цефепіму слід відкоригувати, щоб компенсувати повільну швидкість ниркового виведення. Оскільки пролонговані концентрації антибіотика у сироватці крові можливі при звичайних дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршити функції нирок, підтримуючу дозу потрібно зменшити при введенні цефепіму таким пацієнтам. Ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції і сприйнятливості до організмів, які спричинили інфекцію, слід враховувати при визначенні наступної дози.

    При застосуванні цефепіму, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, серйозні побічні реакції, такі як оборотні енцефалопатії (сплутаність свідомості, у тому числі затьмарення свідомості), міоклонія, судоми та/або ниркова недостатність, спостерігалися найчастіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози препарату, що перевищували рекомендовані, та у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю на тлі рекомендованих доз цефепіму. Деякі випадки траплялись у пацієнтів, які отримували дози, що були скориговані з урахуванням функції їх нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були оборотні і зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.

    Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів з порушеннями функції печінки не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

    Застосування антибактеріальних засобів спричиняє зміну нормальної флори товстої кишки і може спричинити розростання клостридій. Дослідження вказують на те, що токсин, який продукується Clostridium difficile, є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вжити терапевтичних заходів. Псевдомембранозний коліт помірного ступеня тяжкості може минати після припинення застосування препарату. У разі помірного і тяжкого ступенів необхідно розглянути доцільність застосування рідин і електролітів, поповнення білків і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostridium difficile.

    Застереження.

    Малоймовірно, що призначення цефепіму при відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичне застосування буде корисним, але це може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарського засобу. Тривале застосування цефепіму (як і інших антибіотиків) може призвести до розвитку суперінфекції. Необхідно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно вжити адекватних заходів.

    Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, які приймають тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і в разі необхідності призначати вітамін К.

    У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних процедур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест або у ході тесту Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, слід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

    Застосовуючи дітям лідокаїн як розчинник, слід брати до уваги інформацію з безпеки лідокаїну.

    Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які у 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах на даний момент невідомі.

    Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

    Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або побутові відходи.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Випробовування на тваринах продемонстрували відсутність впливу на репродуктивну функцію і відсутність будь-якого шкідливого впливу на плід, однак адекватних і добре контрольованих досліджень серед вагітних жінок не проводили, тому цефепім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

    У невеликій кількості цефепім проникає у грудне молоко, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Оскільки під час лікування можуть виникати побічні реакції з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

    Спосіб застосування та дози.

    Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування становить 7–10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

    Однак дозування і шлях введення слід варіювати залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування Бродіпіму 1 г для дорослих наведені у таблиці 3.

    Таблиця 3

    Ступінь тяжкості інфекції Доза та спосіб введення Частота
    Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості 500 мг ̶ 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин
    Інші інфекції легкої та середньої тяжкості 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин
    Тяжкі інфекції 2 г внутрішньовенно кожні 12 годин
    Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин

    Для профілактика розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводиться 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після завершення вводити додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з Бродіпімом 1 г. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

    Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози цефепіму з наступним введенням метронідазолу.

    Порушення функції нирок. Хворим із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу цефепіму слід відкоригувати. Початкова доза препарату повинна бути такою ж, як і для хворих із нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози цефепіму наведені в таблиці 4.

    Рекомендовані дози Бродіпіму для дорослих

    Таблиця 4

    Кліренс креатиніну (мл/хв) Рекомендовані дози
    50 Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції (див. попередню таблицю), коригування дози не потрібне
    2 г кожні

    8 годин

    2 г кожні

    12 годин

    1 г кожні

    12 годин

    500 мг кожні 12 годин
    30–50 Коригування дози відповідно до кліренсу креатиніну
    2 г кожні 12 годин 2 г кожні

    24 години

    1 г кожні

    24 години

    500 мг кожні

    24 години

    11–29 2 г кожні 24 годин 1 г кожні

    24 години

    500 мг кожні 24 години 500 мг кожні

    24 години

    ≤10 1 г кожні 24 годин 500 мг кожні 24 години 250 мг кожні 24 години 250 мг кожні

    24 години

    Гемодіаліз 500 мг кожні

    24 години

    500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні

    24 години

    Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, тоді кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

    Чоловіки:

    маса тіла (кг) × (140 — вік)

    кліренс креатиніну (мл/хв) = —————————————————;

    72 × креатинін сироватки крові (мг/дл)

    Жінки:

    кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення × 0,85.

    При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68% від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, яка дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна використовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

    Дітям віком 1–2 місяці препарат призначати тільки за життєвими показаннями. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують цефепім, слід постійно контролювати.

    Дітям із порушеною функцією нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями, як наведено вище у таблиці.

    Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

    0,55 × зріст (см)

    кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ———————————————

    сироватковий креатинін (мг/дл)

    або

    0,52 × зріст (см)

    кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = —————————————— — 3,6

    сироватковий креатинін (мг/дл)

    Діти від 1 до 2 місяців. Тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин.

    Діти від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей, що мають масу тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), при неускладнених інфекціях шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрільної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрільну нейтропенію та бактеріальний менінгіт — кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7–10 днів, тяжки інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

    Введення препарату. Бродіпім 1 г можна вводити внутрішньовенно від 3–5 хвилин до 30 хвилин або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза — gluteus maximus).

    Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях введення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

    При внутрішньовенному способі введення Бродіпім 1 г розчинити у 5 мл або 10 мл стерильної води для ін’єкцій, у 5% розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду, як зазначено в наведеній нижче таблиці. Вводити внутрішньовенно повільно протягом 3–5 хвилин або через систему для внутрішньовенного введення.

    Внутрішньом’язове введення. Бродіпім 1 г можна розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5% розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані нижче в таблиці 5.

    Таблиця 5

      Об’єм розчину для розведення (мл) Приблизний об’єм отриманого розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
    Внутрішньовенне введення
    1 г/флакон 10 11,4 90
    Внутрішньом’язове введення
    1 г/флакон 3,0 4,4 230

    Після приготування розчин має бути використаний негайно після розведення або зберігатися протягом не більше 24 годин при температурі до 25 ºС і 7 діб при температурі від 2 до 8 ºС.

    Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини препарату перед введенням слід перевіряти на відсутність механічних включень.

    Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму варто зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак цефепім можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У пацієнтів із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування цефепімом у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

    Діти.

    Застосовувати дітям віком від 1 місяця.

    Передозування.

    Симптоми. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічних реакцій. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою; міоклонію; епілептоформні напади; нейром’язову збудливість.

    Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію.

    Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

    Побічні реакції.

    Цефепім зазвичай переноситься добре, однак можливі:

    з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, висипання, свербіж, підвищення температури, гарячка, анафілаксія, кропив’янка.

    З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія, кандидоз ротової порожнини, зміна відчуття смаку, стоматит, діарея, коліт (включаючи псевдомембранозний).

    З боку серцево-судинної системи: біль у грудях, вазодилатація, тахікардія.

    З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка.

    З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості, судоми, епілептоформні напади.

    З боку репродуктивної системи: генітальний свербіж, вагінальний кандидоз.

    З боку сечостатевої системи: вагініт, генітальний свербіж.

    Інші: астенія, пітливість, гарячка, еритема, периферичні набряки, болі в спині.

    Локальні реакції у місці введення препарату:

    при внутрішньовенному – флебіт та запалення;

    при внутрішньомязовому – біль у місці ін’єкції, запалення.

    Післямаркетингові дослідження:

    • енцефалопатії (втрата свідомості, галюцинації, ступор, кома), епілептиформні напади, міоклонія, ниркова недостатність;
    • анафілаксія, у тому числі анафілактичний шок, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз та тромбоцитопенія.

    Гепатит і холестатична жовтяниця виникають дуже рідко.

    Енцефалопатія, міоклонія та/або порушення функції нирок були відзначені у пацієнтів із нирковою недостатністю, які отримували некоректні дози цефепіму.

    Рідко можливі відхилення показників лабораторних аналізів від норми. Побічні ефекти мали транзиторний характер. Збільшення рівня аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, тромбоцит опенія, збільшення протромбінового часу або парціального тромболастинового часу (ПТТ), позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки крові і транзиторна тромбоцитопенія відзначалися у менш ніж 0,5% хворих. Також відзначалась лейкопенія і нейтропенія.

    Місцеві реакції у місці внутрішньовенного вливання (флебіти і запалення) та при внутрішньом’язовому введенні виникають рідко.

    Можливі побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів: синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотечі, порушення функції печінки, холестаз, панцитопенія.

    Термін придатності.

    2 роки.

    Умови зберігання.

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

    Зберігати в недоступному для дітей місці.

    Приготовлені розчини стабільні протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2–8 °С).

    Несумісність.

    Не змішувати в одній ємкості з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

    Упаковка.

    По 1000 мг порошку для розчину для ін’єкцій, по 1 флакону у картонній коробці.

    Категорія відпуску.

    За рецептом.

    Виробник.

    Зейсс Фармас’ютікелс Пвт. Лтд./Zeiss Pharmaceuticals Pvt. Ltd.

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

    Дільниця № 72, ЕПІП, фаза-1, Джармаджри, Бадді, Район-Солан, Хімачал Прадеш, Індія/Plot No. 72, EPIP, Phase-I, Jharmajri, Baddi, Distt. Solan, (H. P.), India

    Дата додавання: 08.10.2019 р.

    Рекомендовані аналоги Бродіпім:

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko