Мотоприд (Motoprid)

Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; кальцію кармелоза (кальцію карбоксиметилцелюлоза); кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;
оболонка: суміш для плівкового покриття Opadray II White: лактоза, моногідрат; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); поліетиленгліколь; титану діоксид (Е171); триацетин.

Ітоприду гідрохлорид - 50 мг

фармакодинаміка. Ітоприду гідрохлорид активує пропульсивну моторику ШКТ завдяки антагонізму з допаміновими D₂-рецепторами та інгібуючій активності ацетилхолінестерази. Ітоприду гідрохлорид активує вивільнення ацетилхоліну та інгібує його розпад. Ітоприду гідрохлорид також чинить протиблювальну дію завдяки взаємодії з D₂-рецепторами, локалізованими у хеморецепторній тригерній зоні, що продемонстровано дозозалежним інгібуванням апоморфініндукованого блювання у тварин. Дія ітоприду гідрохлориду є високоспецифічною відносно верхніх відділів ШКТ.
Ітоприду гідрохлорид не впливає на рівень гастрину в плазмі крові.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Ітоприду гідрохлорид швидко та практично повністю всмоктується в ШКТ. Його відносна біодоступність становить 60%, що пов’язано з ефектом «першого проходження» через печінку. Їжа не впливає на біодоступність. Після застосування 50 мг ітоприду гідрохлориду C_max досягається через 0,5–0,75 год та становить 0,28 мкг/мл. При подальшому застосуванні лікарського засобу в дозах від 50 до 200 мг 3 рази на добу впродовж 7 днів фармакокінетика ітоприду гідрохлориду та його метаболітів була лінійною з мінімальною кумуляцією.
Розподіл. Приблизно 96% ітоприду гідрохлориду зв’язується з білками плазми крові (переважно з альбуміном). Зв’язування з α₁-кислим глікопротеїном становить менше 15%.
Метаболізм. Ітоприду гідрохлорид активно біотрансформується в печінці. Ідентифіковано 3 метаболіти, тільки один з яких проявляє незначну активність, що не має фармакологічного значення (приблизно 2–3% ітоприду гідрохлориду). Первинним метаболітом є N-оксид, що утворюється у результаті окиснення четвертинної аміно-N-диметильної групи.
Ітоприду гідрохлорид метаболізується під дією флавінзалежної монооксигенази (FMO3). Кількість та ефективність ізоферментів FMO у людини може відрізнятися залежно від генетичного поліморфізму, який інколи призводить до розвитку аутосомно-рецесивного стану, відомого під назвою триметиламінурія (синдром «рибного запаху»). У хворих на триметиламінурію Т_½ збільшується.
Згідно з даними фармакокінетичних досліджень in vivo ітоприду гідрохлорид не чинить інгібуючої або індукуючої дії відносно CYP 2C19 та CYP 2E1. Застосування ітоприду гідрохлориду не впливає на вміст CYP або активність уридиндифосфатглюкуронізил-трансферази.
Виведення. Ітоприду гідрохлорид та його метаболіти виводяться переважно із сечею. Ниркова екскреція ітоприду гідрохлориду та його N-оксиду становила 3,7 та 75,4% відповідно після одноразового внутрішнього застосування лікарського засобу здоровими добровольцями у терапевтичній дозі.
Термінальний Т_½ ітоприду гідрохлориду становив приблизно 6 год.

купірування шлунково-кишкових симптомів функціональної невиразкової диспепсії (хронічного гастриту), а саме:
– здуття живота;
– відчуття швидкого насичення;
– біль та дискомфорт у верхній ділянці живота;
– анорексія;
– печія;
– нудота;
– блювання.

для дорослих рекомендована доза становить 150 мг/добу (по 1 таблетці (50 мг) 3 рази на добу перед прийомом їжі). Зазначену дозу можна знизити з урахуванням віку пацієнта та симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Відомо, що під час клінічних досліджень тривалість застосування ітоприду гідрохлориду становила до 8 тиж.
Діти. Безпека застосування ітоприду гідрохлориду у дітей віком до 16 років не встановлена.

підвищена чутливість до ітоприду гідрохлориду та інших компонентів лікарського засобу.
Стани, при яких підвищення скорочувальної активності ШКТ може бути шкідливим, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній обструкції чи перфорації.

з боку імунної системи: гіперчутливість, включаючи анафілактоїдну реакцію;
з боку ендокринної системи: підвищений рівень пролактину в крові;
з боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія;
з боку ШКТ: біль у животі, діарея, запор; підвищене слиновиділення, нудота;
з боку нервової системи: запаморочення, головний біль, тремор;
з боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, еритема і свербіж;
з боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовтяниця;
з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.
Лабораторні дослідження: підвищення рівнів АсАТ, АлАТ, ГГТ, ЛФ, білірубіну в крові, підвищений рівень амінотрансферази, зменшена кількість білих кров’яних тілець.

ітоприду гідрохлорид посилює дію ацетилхоліну та може призвести до холінергічних побічних ефектів. Дані про довготривале застосування відсутні.
Ітоприду гідрохлорид пацієнтам літнього віку слід призначати з обережністю та подальшим спостереженням, враховуючи підвищену частоту погіршеної функції нирок, печінки, супутніх захворювань або супутню терапію іншими лікарськими засобами у цих пацієнтів.
Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа чи порушення мальабсорбції глюкози–галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми.
Фертильність. Даних щодо впливу ітоприду на фертильність людини немає; відомо, що дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу ітоприду.
Вагітність. Дані про застосування ітоприду вагітними відсутні або обмежені (менше 300 результатів вагітності). У дослідженнях на тваринах не виявили ніякого прямого чи непрямого шкідливого токсичного ефекту на репродуктивну функцію. Бажано відмовитися від застосування ітоприду в період вагітності.
Годування грудьми. Ітоприд проникає з грудним молоком у тварин, але щодо проникнення ітоприду у грудне молоко у людини даних недостатньо. Ризик для дитини, яка перебуває на грудному годуванні, не може бути виключений. Рішення про припинення грудного годування чи припинення/призупинення прийому ітоприду слід приймати з огляду на користь грудного вигодовування для дитини і користь лікування для жінки.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Інформація щодо можливого впливу на швидкість реакції відсутня, але під час вирішення питання щодо керування транспортними засобами чи роботи з іншими механізмами необхідно врахувати можливість виникнення запаморочення.

метаболічні взаємодії не очікуються у зв’язку з тим, що ітоприду гідрохлорид первинно метаболізується флавінмонооксигеназою, а не ізоферментами системи цитохрому Р450. Ніяких змін щодо зв’язування з білками при одночасному застосуванні з варфарином, діазепамом, диклофенаком натрію, тиклопідину гідрохлоридом, ніфедипіном та нікардипіну гідрохлоридом не спостерігалося. У зв’язку з тим, що ітоприду гідрохлорид має гастрокінетичний ефект, він може впливати на всмоктування інших лікарських засобів, які застосовують одночасно перорально.
З особливою обережністю слід застосовувати лікарські засоби з вузьким терапевтичним індексом, уповільненим вивільненням або з кишково-розчинною оболонкою.
Противиразкові лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, тепренон та цетраксат, не впливають на прокінетичну дію ітоприду гідрохлориду.
Антихолінергічні лікарські засоби можуть знижувати дію ітоприду гідрохлориду.

лікування. У разі надмірного передозування необхідно вжити звичайних заходів щодо промивання шлунка та провести симптоматичне лікування.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.