Зоксі (Zoxy)
Зоксіінструкція із застосування
Cклад
діюча речовина: азитроміцин;
1 таблетка містить азитроміцину дигідрат у перерахуванні на азитроміцин 250 мг або 500 мг;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, натрію лаурилсульфат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, плівкова оболонка Opadry White (гіпромелоза, титану діоксид (E 171)).
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальної форми з тисненням «2» з однієї сторони і тисненням «AZI» — з іншої сторони;
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальної форми з тисненням «5» та рискою для поділу з однієї сторони і тисненням «AZI» — з іншої сторони.
Фармакотерапевтична група
Антибактеріальні засоби для системного застосування, макроліди. Код АТХ J01F A10.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидних ланцюгів.
Фармакокінетична/фармакодинамічна взаємозалежність
Ефективність препарату переважно визначається співвідношенням площі під фармакокінетичною кривою «концентрація — час» (AUC) до мінімальної інгібуючої концентрації (MIК) збудника.
Механізм резистентності
Резистентність до азитроміцину може ґрунтуватися на таких механізмах
- Ефлюкс. Резистентність може бути зумовлена підвищенням кількості ефлюксних помп у цитоплазматичній мембрані. Це стосується лише 14- та 15-членних макролідів (так званий M-фенотип).
- Зміна структури мішені. Афінність до рибосомальних сайтів зв’язування знижується внаслідок метилювання 23S рРНК, що зумовлює резистентність до макролідів (М), лінкозамідів (L) і стрептограмінів групи B (SB) (так званий MLSB-фенотип). Метилази, що обумовлюють резистентність, кодуються генами erm. Афінність до рибосомальних сайтів зв’язування також може знижуватися через мутації у структурі мішені 23S рРНК або мутації у білках великої рибосомальної субодиниці.
- Ферментативна інактивація макролідів має лише незначне клінічне значення.
За M-фенотипу спостерігається повна перехресна резистентність
між азитроміцином, кларитроміцином, еритроміцином і рокситроміцином. MLSB-фенотип зумовлює додаткову перехресну резистентність з кліндаміцином і стрептограміном B. Для 16-членного макроліду спіраміцину характерна часткова перехресна резистентність. Через низьку проникність зовнішньої мембрани більшість грамнегативних видів є природно резистентними до макролідів.
Порогові значення чутливості
Критерії визначення МІК при тестуванні чутливості до азитроміцину встановлені Європейським комітетом з визначення чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST) і доступні за посиланням https://www.ema.europa.eu/documents/other/minimum-inhibitory-concentration-mic-breakpoints_en.xlsx.
Поширеність набутої резистентності
Поширеність набутої резистентності може варіювати залежно від географічного регіону та з часом для окремих видів мікроорганізмів, тому бажано враховувати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Рекомендовано отримати консультацію експерта, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, принаймні для деяких типів інфекцій, є сумнівною. Особливо у випадку тяжких інфекцій або терапевтичної неефективності слід прагнути до проведення мікробіологічної діагностики з ідентифікацією збудника та визначенням його чутливості до азитроміцину.
Поширеність набутої резистентності
Зазвичай чутливі види |
Аеробні грампозитивні мікроорганізми |
Streptococcus pyogenes. |
Аеробні грамнегативні мікроорганізми |
Haemophilus influenzae, |
Legionella pneumophila, |
Moraxella catarrhalis. |
Інші мікроорганізми |
Borrelia burgdorferi, |
Chlamydia trachomatis, |
Chlamydophila pneumoniae, |
Mycoplasma pneumoniae. |
Види, для яких набута резистентність може бути проблемою |
Staphylococcus aureus+, |
Streptococcus agalactiae, |
Streptococcus pneumoniae++. |
+ Щонайменше в одному регіоні рівень резистентності метицилінрезистентного Staphylococcus aureus перевищує 50%.
++ Штами Streptococcus pneumoniae, чутливі до пеніциліну, з більшою ймовірністю є чутливими до азитроміцину, ніж пеніцилінрезистентні штами Streptococcus pneumoniae.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Пікові концентрації азитроміцину в сироватці крові (Cmax) після застосування 500 мг пероральної суспензії (40 мг/мл), 1000 мг порошку для приготування пероральної суспензії, 500 мг (2 × 250 мг) таблеток та 1000 мг (4 × 250 мг) капсул у здорових добровольців натще становили 0,29; 0,75; 0,34 та 1,07 мг/л відповідно.
Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Tmax) після перорального застосування азитроміцину становить від 2 до 3 годин.
Середня абсолютна біодоступність у здорових добровольців після застосування 500 мг пероральної суспензії та 1000 мг порошку для приготування пероральної суспензії в саше становила 37% та 44% відповідно при прийомі натще.
Вплив їжі на відносну пероральну біодоступність азитроміцину залежить від лікарської форми. Після застосування 500 мг пероральної суспензії (40 мг/мл), 1000 мг порошку для приготування пероральної суспензії та 500 мг таблеток азитроміцину (2 × 250 мг) досягалася подібна експозиція при прийомі з їжею з високим вмістом жирів порівняно з прийомом натще.
Після застосування одноразової дози 500 мг (2 × 250 мг) у формі капсул разом із їжею з високим вмістом жирів, порівняно з прийомом натще, середні значення Cmax та AUC₀-₂₄ були нижчими на 52% та 43% відповідно.
У таблиці 1 наведені середні фармакокінетичні параметри у здорових дорослих добровольців після застосування стандартних режимів дозування таблеток і капсул.
Таблиця 1
AUC₀-₂₄ та Cmax азитроміцину для 3-денного та 5-денного режимів на останній день застосування
Режим дозування, лікарська форма | AUC₀-₂₄ (мкг × год/мл) | Cmax (мкг/мл) |
3-денний режим (500 мг 1 раз на добу), таблетки | 1,88 (0,96) | 0,42 (0,21) |
5-денний режим (500 мг у 1-й день, 250 мг з 2-го по 5-й день), таблетки | 0,80 (0,42) | 0,18 (0,10) |
5-денний режим (500 мг у 1-й день, 250 мг з 2-го по 5-й день), капсули | 2,1 (0,6) | 0,24 (0,08) |
Розподіл
Азитроміцин широко та швидко розподіляється з плазми крові в позасудинний простір, включаючи такі тканини, як мигдалики, легені та гінекологічні тканини, а також у внутрішньоклітинний простір, зокрема в поліморфноядерні лейкоцити, макрофаги та моноцити.
Фармакокінетичні дослідження показали значно вищі концентрації азитроміцину в окремих тканинах (до 50 разів вище максимальної концентрації, що спостерігається у плазмі крові). Це свідчить про значне зв’язування з тканинами зі стаціонарним об’ємом розподілу в межах 23–31 л/кг.
Фаза перерозподілу з внутрішньоклітинного до позаклітинного простору та в плазму крові може зумовлювати тривале збереження низьких концентрацій після припинення лікування.
Азитроміцин характеризується низьким зв’язуванням з білками плазми крові, переважно з альфа-1-кислим глікопротеїном, яке зменшується зі зростанням концентрації антибіотика: 50%, 23% та 7% при концентраціях 0,05; 0,1 та 1 мг/л відповідно.
Біотрансформація
Азитроміцин мінімально метаболізується в печінці. Основним шляхом біотрансформації є N- деметилювання дезозамінового цукру. Інші шляхи включають O-деметилювання, гідроліз кладинози (декон’югацію кладинозного цукру) та гідроксилювання дезозамінового цукру і макролідного кільця.
Немає доказів клінічно значущої індукції або інгібування печінкового цитохрому CYP3A4 шляхом утворення комплексу «цитохром — метаболіт». Також не виявлено автоіндукованого метаболізму азитроміцину за цим шляхом.
Виведення
Азитроміцин виводиться переважно з жовчю (активною біліарною екскрецією), головним чином у незміненому вигляді, а також у вигляді метаболітів, які не мають антибактеріальної активності. Ниркова екскреція є незначним шляхом виведення: із сечею виводиться менше 6% перорально введеної дози та приблизно 20% препарату, що досяг системного кровотоку. Понад 50% препарату виводиться з калом, а 12% — із сечею у незміненому вигляді.
Після застосування одноразової дози азитроміцину 500 мг плазмовий кліренс становив приблизно 630 мл/хв, а кінцевий період напіввиведення — близько 68 годин. Нирковий кліренс зазвичай перебуває в межах 100–189 мл/хв, що значно менше за плазмовий кліренс, як і очікується з огляду на відносно незначну роль ниркового шляху у виведенні препарату.
Лінійність/нелінійність
Після перорального застосування лікарської форми з негайним вивільненням продемонстровано пропорційність дози за показниками AUC₀-₂₄ та Cmax у діапазоні доз від 250 до 1000 мг.
Порушення функції нирок
Фармакокінетику азитроміцину вивчали у 43 дорослих (віком від 21 до 85 років) після перорального застосування одноразової дози 1,0 г азитроміцину (4 × 250 мг капсул) у пацієнтів із швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) > 80 мл/хв (n = 12), із ШКФ 10–80 мл/хв (n = 12) та із ШКФ < 10 мл/хв (n = 19).
Фармакокінетика азитроміцину у пацієнтів із ШКФ 10–80 мл/хв не змінювалася (середні значення Cmax та AUC₀-₁₂₀ збільшувалися на 5,1% та 4,2% відповідно порівняно з пацієнтами із ШКФ > 80 мл/хв).
У пацієнтів із ШКФ < 10 мл/хв середні значення Cmax та AUC₀-₁₂₀ зростали на 61% та 35% відповідно порівняно з пацієнтами із ШКФ > 80 мл/хв.
Дані щодо пацієнтів, які перебувають на діалізі, відсутні, однак з огляду на механізм виведення азитроміцину малоймовірно, що діаліз призводить до значного видалення діючої речовини.
Порушення функції печінки
Фармакокінетику азитроміцину вивчали у 22 дорослих після перорального застосування одноразової дози 500 мг азитроміцину (2 × 250 мг капсул) у пацієнтів із нормальною функцією печінки (n = 6), із класом A за шкалою Чайлда — П’ю (n = 10) та класом B за шкалою Чайлда — П’ю (n = 6).
Фармакокінетика азитроміцину у пацієнтів із класом A та B за Чайлдом — П’ю характеризувалася відповідно зниженням AUC₀-∞ на 3% та 19% і підвищенням Cmax на 34% та 72% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.
Пацієнти літнього віку
У добровольців літнього віку (> 65 років), яким застосовували азитроміцин у дозі 500 мг (2 × 250 мг капсул) у 1-й день з подальшим застосуванням 250 мг з 2-го по 5-й день натще, значення AUC₀-₂₄ у 1-й та 5-й дні становили 3,0 та 2,7 мкг × год/мл відповідно.
На 5-й день спостерігалося підвищення AUC₀-₂₄ на 29%, Cmax — на 8% та Tmax — на 37,5% порівняно з молодшими добровольцями (< 40 років).
Оскільки ці відмінності не вважаються клінічно значущими, корекція дози для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок та печінки не потрібна.
Діти
Фармакокінетику пероральної суспензії азитроміцину вивчали у 14 дітей віком від 6 до 15 років із фарингітом та у 7 дітей віком від 1 до 5 років із середнім отитом. У цих двох дослідженнях азитроміцин у формі пероральної суспензії застосовували у дозі 10 мг/кг у 1-й день з подальшим застосуванням 5 мг/кг з 2-го по 5-й день.
Після 5 днів лікування середні значення AUC₀-₂₄ становили 3,1 мкг × год/мл та 1,8 мкг × год/мл відповідно. Середнє значення Cmax становило 0,38 мкг/мл, а відповідне середнє значення Tmax – 2,4 години у дітей віком від 6 до 15 років та 0,22 мкг/мл і 1,9 години відповідно у дітей віком від 1 до 5 років.
Середні значення Cmax та AUC₀-₂₄ у дітей віком від 6 до 15 років були у 1,7 раза вищими, ніж у дітей віком від 1 до 4 років.
Фармакокінетику 3-денного курсу азитроміцину у формі пероральної суспензії у дозі 10 мг/кг на добу також оцінювали у 16 дітей віком від 6 місяців до 10 років із бактеріальними інфекціями. Середнє значення AUC₀-₂₄ у 7 дітей віком від 2 до 4 років становило 2,90 мкг × год/мл, тоді як у 8 дітей віком від 5 до 10 років — 2,08 мкг × год/мл. Низьке значення AUC₀-₂₄ (0,74 мкг × год/мл) було зафіксовано в однієї дитини віком від 6 місяців до 2 років.
Фармакокінетику азитроміцину після одноразового застосування у дозі 30 мг/кг у педіатричних пацієнтів не вивчали.
Дослідження взаємодій проводилися лише у дорослих.
Існують інші лікарські форми, які можуть бути більш придатними для лікування пацієнтів, які не можуть ковтати таблетки/капсули, а також педіатричних пацієнтів з масою тіла менше 45 кг.
Показання
Інфекції у дорослих та дітей із масою тіла від 45 кг, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
- гострий стрептококовий фарингіт/тонзиліт, гострий бактеріальний синусит, гострий бактеріальний середній отит;
- негоспітальна пневмонія;
- гострі бактеріальні інфекції шкіри та м’яких тканин;
- мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма);
- уретрит, цервіцит, хронічний простатит, спричинені Chlamydia trachomatis.
Загострення хронічного бронхіту у дорослих.
Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.
Протипоказання
Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, антибіотиків групи макролідів/кетолідів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Хоча азитроміцин є слабким інгібітором CYP450 і не має значущої взаємодії із субстратами CYP450, інгібування CYP3A4 не можна повністю виключити. Тому рекомендується обережність у разі одночасного застосування із субстратами CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом.
Азитроміцин є інгібітором транспортера P-глікопротеїну (P-gp). Одночасне застосування азитроміцину із субстратами P-gp, такими як дигоксин і колхіцин, може призводити до підвищення їх експозиції. Для лікарських засобів з вузьким терапевтичним індексом рекомендовано обережність, клінічний та/або терапевтичний моніторинг концентрацій лікарських засобів і відповідну корекцію дози. Також слід враховувати відносно тривалий період напіввиведення азитроміцину (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Лікарські засоби, які подовжують інтервал QT
Азитроміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що, як відомо, подовжують інтервал QT (див. розділ «Особливості застосування»), такі як антиаритмічні засоби класів IA (наприклад, хінідин і прокаїнамід) та III (наприклад, дофетилід, аміодарон і соталол), антипсихотичні засоби (наприклад, пімозид), антидепресанти (наприклад, циталопрам), фторхінолони (наприклад, моксифлоксацин і левофлоксацин), цизаприд, хлорохін і гідроксихлорохін.
Інформація про взаємодію азитроміцину з потенційними супутніми лікарськими засобами узагальнена в таблиці 2 та тексті нижче. Описані лікарські взаємодії базуються на клінічних дослідженнях взаємодії лікарських засобів, проведених з азитроміцином, або, де зазначено, є потенційними взаємодіями, які можуть виникати при застосуванні азитроміцину.
Таблиця 2
Клінічно значущі лікарські взаємодії між азитроміцином та іншими лікарськими засобами
Лікарський засіб (терапевтична група) | Взаємодія, вплив на експозицію | Механізм | Рекомендації щодо сумісного застосування |
Аторвастатин (інгібітор ГМГ-КоА-редуктази) Азитроміцин 500 мг перорально 1 раз на добу протягом 3 днів. Аторвастатин 10 мг перорально 1 раз на добу. | Азитроміцин: дані відсутні. Аторвастатин: ↔ AUC ↔ Cmax | Аторвастатин є субстратом CYP3A4 та P-gp | Слід дотримуватися обережності, оскільки у постмаркетинговий період були зареєстровані випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовували азитроміцин зі статинами. |
Циклоспорин (імуносупресант) Азитроміцин 500 мг перорально 1 раз на добу протягом 3 днів. Циклоспорин 10 мг/кг перорально одноразово. | Азитроміцин: дані відсутні Циклоспорин: ↔ AUC ↑ Cmax 24% | Циклоспорин є субстратом CYP3A4 та P-gp з вузьким терапевтичним індексом та/або з конкуренцією за біліарну екскрецію. | Під час та після лікування азитроміцином слід проводити клінічний моніторинг та, за необхідності, терапевтичний лікарський моніторинг. Дозу циклоспорину потрібно коригувати за потреби. |
Колхіцин (подагра) | Азитроміцин: дані відсутні. Колхіцин: ↑ 57% AUC₀-t ↑ 22% Cmax | Колхіцин є субстратом P-gp з вузьким терапевтичним індексом. | Під час та після лікування азитроміцином необхідний клінічний моніторинг. |
Дабігатран (пероральний антикоагулянт) | Дані відсутні. Очікується: ↑ дабігатран | Дабігатран є субстратом P-gp з вузьким терапевтичним індексом. | Слід дотримуватися обережності, оскільки постмаркетингові дані свідчать про підвищений ризик кровотеч у пацієнтів, які отримують азитроміцин одночасно з дабігатраном. |
Дигоксин (серцеві глікозиди) | Дані відсутні. Очікується: ↑ дигоксин | Дигоксин є субстратом P-gp з вузьким терапевтичним індексом. | Під час та після лікування азитроміцином необхідний клінічний моніторинг та, за можливості, моніторинг рівня дигоксину. |
Варфарин (пероральний антикоагулянт). Азитроміцин 500 мг перорально 1 раз на добу протягом 1 дня, потім 250 мг перорально 1 раз на добу протягом 4 днів. Варфарин 15 мг перорально одноразово. | Азитроміцин: дані відсутні. Варфарин: дані відсутні. У клінічному дослідженні взаємодії лікарських засобів змін протромбінового часу не відзначалося, однак за даними постмаркетингових повідомлень відзначалося посилення антикоагулянтного ефекту пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду при одночасному застосуванні з азитроміцином. | Невідомо | Слід розглянути можливість більш частого моніторингу протромбінового часу під час та після лікування азитроміцином. |
Примітка: статистично значущі зміни понад 10% позначаються як «↑» або «↓», відсутність змін — як «↔». | |||
У клінічних дослідженнях, що оцінювали потенційні лікарські взаємодії азитроміцину, не спостерігалося клінічно значущих змін експозиції азитроміцину або супутніх лікарських засобів при одночасному застосуванні з пероральними антацидами (гідроксид алюмінію/гідроксид магнію), карбамазепіном, цетиризином, циметидином, ефавірензом, флуконазолом, метилпреднізолоном, мідазоламом, рифабутином, силденафілом, теофіліном, триазоламом, триметопримом/сульфаметоксазолом та зидовудином.
Особливості застосування
Потенціал розвитку резистентності
Азитроміцин може сприяти розвитку резистентності через повільне зниження та тривале збереження його рівнів у плазмі крові та тканинах після завершення лікування (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Лікування азитроміцином слід розпочинати лише після ретельної оцінки користі та ризиків з урахуванням місцевої поширеності резистентності та за умови, що використання переважних схем лікування не є показаним.
Тяжкі шкірні реакції та реакції гіперчутливості
Повідомлялося про рідкісні серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках — з летальним наслідком), тяжкі шкірні побічні реакції (SCARs), включаючи гострий генералізований екзантематозний пустульоз, cиндром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та реакції на лікарські засоби у вигляді еозинофілії і системних проявів (DRESS-синдром), які можуть становити загрозу для життя або бути летальними, у зв’язку із застосуванням азитроміцину. На момент призначення лікарського засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми та ретельно спостерігати щодо розвитку шкірних реакцій. Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, провокували рецидив симптомів і потребували тривалішого спостереження та лікування.
У разі виникнення алергічної реакції слід припинити застосування лікарського засобу та призначити відповідну терапію. Лікарі повинні враховувати, що повторні прояви симптомів алергії можуть виникнути після припинення симптоматичної терапії.
Подовження інтервалу QT
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), спостерігалося при лікуванні іншими макролідними антибіотиками, у тому числі азитроміцином (див. розділ «Побічні реакції)». Оскільки стани, які супроводжуються підвищеним ризиком шлуночкових аритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід призначати з обережністю пацієнтам з існуючими проаритмічними станами (особливо пацієнтам літнього віку і жінкам молодшого віку), зокрема пацієнтам:
- із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;
- які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
- із порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
- із клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю;
- літнього віку, оскільки вони можуть бути більш чутливими до впливу лікарських засобів на інтервал QT.
Гепатотоксичність
Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Випадки блискавичного гепатиту, які потенційно призводять до небезпечної для життя печінкової недостатності, були зареєстровані при прийомі азитроміцину. Також повідомлялося про гепатит, холестатичну жовтяницю, некроз печінки та печінкову недостатність при застосуванні азитроміцину, деякі з яких призвели до летального наслідку (див. розділ «Побічні реакції»). Можливо, деякі пацієнти мали в анамнезі захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби. Пацієнтам слід рекомендувати припинити застосування азитроміцину та звернутися до лікаря у разі появи ознак і симптомів порушення функції печінки, таких як швидкий розвиток астенії, що супроводжується жовтяницею, потемнінням сечі, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією. У таких випадках слід негайно провести дослідження функції печінки.
Діарея, асоційована з Clostridioides difficile (CDAD), псевдомембранозний коліт
Повідомлялося про випадки CDAD та псевдомембранозного коліту при застосуванні азитроміцину, їх тяжкість може варіювати від легкої діареї до коліту з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). CDAD та псевдомембранозний коліт слід враховувати у пацієнтів, у яких виникає діарея під час або після застосування азитроміцину.
Слід розглянути припинення терапії азитроміцином, застосування підтримувальних заходів, а також призначення специфічного лікування щодо Clostridioides difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.
Інфекції, що передаються статевим шляхом
Neisseria gonorrhoeae з високою ймовірністю є резистентною до макролідів, включаючи азалід азитроміцин (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Тому азитроміцин не рекомендується для лікування неускладненої гонореї та запальних захворювань органів малого таза, якщо лабораторні результати не підтвердили чутливість збудника до азитроміцину.
За відсутності лікування або при неадекватному лікуванні цей стан може призвести до пізніх ускладнень, таких як безпліддя та позаматкова вагітність.
Крім того, якщо розглядається застосування азитроміцину у вигляді одноразової дози для лікування уретриту та цервіциту, спричинених Neisseria gonorrhoeae або C. trachomatis (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), слід виключити супутню урогенітальну інфекцію, спричинену Mycoplasma genitalium, у зв’язку з високим ризиком розвитку резистентності у цього збудника.
Також слід виключити супутню інфекцію, спричинену Treponema pallidum, оскільки симптоми інкубаційного сифілісу можуть бути замасковані, що призведе до затримки діагностики.
Для всіх пацієнтів з урогенітальними інфекціями, що передаються статевим шляхом, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію та провести мікробіологічні контрольні дослідження.
Міастенія гравіс
Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс та новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримували терапію азитроміцином (див. розділ «Побічні реакції»).
Нечутливі мікроорганізми
Застосування азитроміцину може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів. У разі розвитку суперінфекції може знадобитися припинення лікування або вжиття інших відповідних заходів.
Похідні ерготаміну
У пацієнтів, які отримують похідні ерготаміну, при одночасному застосуванні деяких макролідних антибіотиків відзначався розвиток ерготизму. Дані щодо можливості взаємодії між ерготаміном та азитроміцином відсутні. Однак, з огляду на теоретичну можливість розвитку ерготизму, азитроміцин і похідні ерготаміну не слід застосовувати одночасно.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність.
Дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин були виконані при введенні доз, що відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У цих дослідженнях не було виявлено доказів тератогенних ефектів. Однак адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок немає. Існує значний обсяг даних з обсерваційних досліджень щодо впливу азитроміцину під час вагітності (понад 7000 вагітностей із впливом азитроміцину). Більшість цих досліджень не свідчать про підвищення ризику несприятливих впливів на плід, таких як великі вроджені вади розвитку або серцево-судинні вади. Епідеміологічні дані щодо ризику викидня після впливу азитроміцину на ранніх термінах вагітності є невизначеними. Епідеміологічні дані щодо ризику викидня після впливу азитроміцину на ранніх термінах вагітності є непереконливими. Дослідження на тваринах не вказують на репродуктивну токсичність. Азитроміцин слід застосовувати під час вагітності лише за наявності клінічної необхідності.
Період годування груддю.
Азитроміцин значною мірою проникає у молоко людини. Серйозних побічних реакцій азитроміцину у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося, однак можливі такі ефекти, як діарея, грибкові інфекції слизових оболонок, а також реакції гіперчутливості у новонароджених/немовлят навіть при субтерапевтичних дозах. Необхідно прийняти рішення щодо припинення грудного вигодовування або щодо припинення/відмови від терапії азитроміцином, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії для жінки.
Фертильність.
У дослідженнях фертильності, проведених на щурах, після застосування азитроміцину відзначалося зниження частоти настання вагітності. Релевантність цих даних щодо людини невідома.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Лікарський засіб Зоксі чинить помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Запаморочення, сонливість і судоми були зареєстровані у деяких пацієнтів, які приймали азитроміцин, а в окремих пацієнтів спостерігалися порушення зору та/або слуху. Це слід враховувати при оцінці здатності пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози
Препарат Зоксі слід приймати у визначеній дозі 1 раз на добу, незалежно від вживання їжі. Таблетки потрібно ковтати або можна розділити для полегшення ковтання та приймати як одноразову добову дозу, не розжовуючи, запиваючи половиною склянки води.
Прийом безпосередньо перед їжею може покращити переносимість препарату шлунково-кишковим трактом.
Якщо з моменту пропущеної дози минуло 12 годин або менше, пацієнту слід порадити прийняти її якнайшвидше, а потім прийняти наступну дозу у звичайний запланований час. Якщо з часу, коли дозу зазвичай приймають, минуло більше ніж 12 годин, пацієнту слід порадити зачекати до наступного запланованого прийому.
Дорослі та підлітки з масою тіла ≥ 45 кг
Курсова доза зазвичай становить 1500 мг та призначається для прийому по 500 мг/добу протягом 3 днів. Альтернативною схемою може бути призначення курсової дози на 5 днів: 500 мг у 1-й день та по 250 мг — з 2-го по 5-й день лікування.
У разі лікування неускладненого уретриту або цервіциту, спричиненого Chlamydia trachomatis, слід приймати препарат одноразово у дозі 1000 мг.
При лікуванні хронічного простатиту, спричиненого C. trachomatis, курсова доза становить 4500 мг: по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 послідовних днів щотижня протягом 3 тижнів.
При лікуванні мігруючої еритеми (початкова стадія хвороби Лайма) курсова доза зазвичай становить 5500 мг та призначається за такою схемою: 1000 мг у 1-й день, далі по 500 мг 1 раз на добу з 2-го по 10-й день лікування.
Пацієнтам з алергією на цефалоспорини або пеніциліни повинна бути призначена альтернативна схема лікування.
Пацієнти літнього віку
У людей літнього віку немає необхідності змінювати дозування. Оскільки у пацієнтів літнього віку більш імовірний розвиток проаритмічних станів, рекомендується особлива обережність у зв’язку з ризиком розвитку серцевих аритмій та torsade de pointes.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
Корекція дози не потрібна пацієнтам зі ШКФ ≥10 мл/хв. Пацієнтам зі ШКФ <10 мл/хв азитроміцин слід застосовувати з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Корекція дози не потрібна пацієнтам із легким (клас A за Чайлд — П’ю) або помірним порушенням функції печінки (клас B за Чайлд — П’ю). Дані щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки (клас C за Чайлд — П’ю) відсутні, тому азитроміцин слід з обережністю застосовувати цим пацієнтам.
Передозування
Симптоми
Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні доз, вищих за рекомендовані, були подібними до тих, що відзначаються при застосуванні звичайних доз (див. розділ «Побічні реакції»). Типові симптоми передозування азитроміцином включають шлунково-кишкові симптоми, тобто блювання, діарею, абдомінальний біль та нудоту.
Лікування
У разі передозування показане проведення загального симптоматичного лікування та підтримка життєво важливих функцій, а також, за необхідності, застосування активованого вугілля або промивання шлунка.
Дані щодо впливу діалізу на виведення азитроміцину відсутні. Однак, з огляду на механізм виведення азитроміцину, малоймовірно, що діаліз призведе до значного виведення активної речовини.
Побічні реакції
Коротка характеристика профілю безпеки
Найчастіше під час застосування лікарського засобу спостерігалися такі побічні реакції: діарея, головний біль, блювання, біль у животі, нудота та аномальні показники лабораторних аналізів. Інші важливі побічні реакції включають анафілактичні реакції, torsade de pointes, аритмію, включаючи шлуночкову тахікардію, псевдомембранозний коліт та печінкову недостатність (див. розділ «Особливості застосування»). Тяжкі шкірні побічні реакції (SCARs), включаючи синдром Стівенса — Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN), лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), були зареєстровані у зв’язку з лікуванням азитроміцином (див. розділ «Особливості застосування»).
Наведені нижче побічні реакції визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину відповідно до системно-органного класу та частоти. Групи за частотою проявів визначали за допомогою шкали: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості.
Побічні реакції можливо або ймовірно пов’язані з азитроміцином на основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження.
Інфекції та інвазії: нечасто — кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, риніт.
З боку системи крові і лімфатичної системи: часто — зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів; нечасто — лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, підвищення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту; частота невідома — тромбоцитопенія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи: нечасто — ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості; частота невідома — анафілактичний шок.
З боку обміну речовин: нечасто — зниження апетиту#2.
З боку психіки: нечасто — нервозність, безсоння; рідко — ажитація; частота невідома — тривожність, делірій, галюцинації, агресія.
З боку нервової системи: часто — головний біль; нечасто — запаморочення#2, сонливість, парестезія#2, дисгевзія#2; частота невідома — непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія, паросмія, агевзія, міастенія гравіс (див. розділ «Особливості застосування»), гіпестезія#3.
З боку органів зору: нечасто — порушення зору#2.
З боку органів слуху: нечасто — порушення слуху, вертиго; частота невідома — глухота#2, гіпоакузія#3, тинітус#3.
З боку серця: нечасто — пальпітація (серцебиття); частота невідома — тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes) (див. розділ «Особливості застосування»), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію (див. розділ «Особливості застосування»), подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку судин: нечасто — припливи; частота невідома — артеріальна гіпотензія.
З боку респіраторної системи: нечасто — диспное, носова кровотеча, порушення з боку дихальної системи.
З боку травного тракту: дуже часто — діарея, абдомінальний дискомфорт*; часто — блювання, абдомінальний біль#1, нудота#1; нечасто — гастрит, запор, диспепсія, дисфагія, здуття живота, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини, метеоризм#1; частота невідома — панкреатит, псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), зміна кольору язика.
З боку гепатобіліарної системи: нечасто — гепатит*, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня лужної фосфатази в крові; рідко — порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; частота невідома — печінкова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»), фульмінантний гепатит, некроз печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — висипання#2, свербіж#2, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз; рідко — реакції фоточутливості#3, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), реакція на лікарські засоби у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS); частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона#3, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема.
З боку скелетно-м’язової системи: нечасто — остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома — артралгія#2.
З боку сечовидільної системи: нечасто — дизурія, біль у нирках, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну в крові; частота невідома — гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — маткова кровотеча, тестикулярні порушення.
Загальні порушення та місцеві реакції: нечасто — втомлюваність#2; біль у грудях, набряк, нездужання, астенія, набряк обличчя, пірексія, біль, периферичний набряк.
Зміни лабораторних показників: часто — знижений рівень бікарбонату крові; нечасто — порушення рівня калію в крові, підвищення рівня хлоридів у крові, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення рівня бікарбонату в крові, порушення рівня натрію в крові.
Травми, отруєння та ускладнення процедур: нечасто — ускладнення після процедури.
* Ці побічні реакції спостерігалися лише під час застосування азитроміцину для профілактики та/або лікування Mycobacterium Avium Complex (MAC).
#1 При MAC частота цих побічних реакцій спостерігалася дуже часто (> 1/10).
#2 При MAC частота цих побічних реакцій спостерігалася часто (> 1/100 до < 1/10).
#3 При MAC частота цих побічних реакцій спостерігалася нечасто (> 1/1 000 до < 1/100).
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності
Дозування 250 мг — 3 роки; дозування 500 мг — 3,5 роки.
Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 3 таблетки у блістері, по 1 блістеру у пачці з картону.
По 3 таблетки у блістері, по 2 блістери у пачці з картону.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
Евертоджен Лайф Саєнсиз Лімітед/Evertogen Life Sciences Limited.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності
Плот №: Ес-8, Ес-9, Ес-13/Пі та Ес-14/Пі Ті Ec Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін Індастріал Парк, Полепаллі (Ві), Єдчерла (Ем), Махабубнагар, Телангана, ІH-509 301, Індія/
Plot No: S-8, S-9, S-13/P & S-14/P TSIIC, Pharma SEZ, Green Industrial Park, Polepally (V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, Telangana, IN-509 301, India.

Коментарі (1)
В справочнику «Компендіум» 2020 року по препарату Зоксі (Zoxy) була представлена наступна інформація
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:
фармакодинаміка. Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється у результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидних ланцюгів з однієї субодиниці рибосоми на іншу.
Співвідношення AUC/MIC є основним фармакокінетичним/фармакодинамічним параметром, що корелює з ефективністю азитроміцину.
Контрольні показники чутливості типових бактерій до азитроміцину, опубліковані EUCAST (Clinical breakpoint table v.7.1, опубліковано 10.03.2017 р.)
Чутливість збудників до азитроміцину
Спектр антимікробної дії азитроміцину
інші бактерії: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycobacterium avium, Mycoplasma pneumonia*
інші бактерії: Ureaplasma urealyticum
аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Bacteroides fragilis-group
*Клінічна ефективність проявляється у чутливих мікроорганізмів при лікуванні за затвердженими клінічними показаннями.
Поширеність набутої резистентності може варіювати географічно та з часом змінюватися для деяких штамів. Завжди потрібно враховувати локальну інформацію про резистентність мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За потреби, слід звертатися за експертними консультаціями, коли місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату викликає сумніви.
Збудники, у яких є проблеми з резистентністю: відносна кількість штамів збудника з резистентністю ≥10% щонайменше в одній країні Європейського Союзу.
Механізм резистентності. Повідомлялося про три різних механізми резистентності бактерій до макролідів. Вони реалізуються за рахунок зміни місця впливу препарату, модифікації антибіотика або зміни транспорту антибіотика (ефлюкс). У стрептококів (M-фенотип) за допомогою MEF-генів реалізується механізм ефлюксу, який і призводить до резистентності до макролідів. Зміна місця впливу препарату здійснюється за рахунок ERM-генів, що кодують метилазу.
Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus pneumoniae, β-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.
Пеніцилінчутливі Streptococcus pneumoniae більш чутливі до азитроміцину, ніж пеніцилінрезистентні штами Streptococcus pneumoniae. Метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), менш імовірно, буде чутливим до азитроміцину, ніж метицилінчутливий золотистий стафілокок (MSSA).
Згідно з мікробіологічними дослідженнями резистентність Streptococcus pyogenes, Haemophilus influenzae та Enterobacterciae на обох моделях in vitro та in vivo рідко розвивалася після 9 сублетальних пасажів з активною речовиною.
Поширеність набутої резистентності може бути різною залежно від місцевості і часу для виділених видів, тому локальна інформація про резистентність необхідна особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.
Фармакокінетика
Абсорбція. Біодоступність після перорального застосування препарату становить близько 37%. Cmax у сироватці крові досягається через 2–3 год після прийому препарату. Cmax після разового прийому 500 мг препарату становить 0,4 мкг/мл.
Розподіл. При прийомі внутрішньо азитроміцин розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних дослідженнях показано, що концентрація азитроміцину в тканинах значно вища (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами (уявний об’єм розподілу в рівноважному стані (Vdss) становив 31,1 л/кг). При прийомі у рекомендованих дозах накопичення препарату у плазмі/сироватці крові не відбувається. Згідно з даними досліджень через 3 дні після разового прийому 500 мг азитроміцину виявлені такі концентрації: у легенях — 1,3–4,8 мкг/г, у передміхуровій залозі — 0,6–2,3 мкг/г, у мигдаликах — 2,0–2,8 мкг/г, у плазмі крові — 0–0,3 мкг/мл. Концентрації, що виявлені у тканинах легень, передміхурової залози та мигдаликів, перевищують MIC90 для найпоширеніших патогенів після одноразового прийому 500 мг азитроміцину.
В експериментальних дослідженнях in vitro та in vivo виявлено накопичення азитроміцину у макрофагах з подальшим вивільненням при активації фагоцитозу. Також в експериментах на тваринах встановлено, що цей процес сприяє накопиченню азитроміцину у тканинах органів.
Зв’язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 18% при 0,5 мкг/мл до 52% при 0,05 мкг/мл у сироватці крові.
Біотрансформація та виведення. Кінцевий T½ із плазми крові повністю відображає T½ з тканин упродовж 2–4 днів.
Близько 12% в/в дози азитроміцину виводиться у незміненому вигляді з сечею упродовж наступних 3 днів (основна кількість — у перші 24 год). Особливо високі концентрації незміненого азитроміцину виявлені в жовчі людини через 2 дні після 5-денного курсу лікування (до 237 мкг/мл). Також у жовчі виявлено 10 метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну та аглікону і розщеплення кон’югату кладинози. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.
ПОКАЗАННЯ:
інфекції, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами:
— інфекції верхніх дихальних шляхів, придаткових пазух носа та середнього вуха (бактеріальний фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит);
— інфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);
— інфекції шкіри та м’яких тканин (мігруюча еритема (І стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго і вторинна піодермія);
— інфекції, що передаються статевим шляхом (неускладнені генітальні інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis).
Згідно з даними доклінічних досліджень азитроміцин є ефективним щодо багатьох інфекцій, які передаються статевим шляхом.
ЗАСТОСУВАННЯ:
препарат Зоксі слід приймати у визначеній дозі 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Таблетки потрібно ковтати, не розжовуючи, запиваючи половиною склянки води. У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу необхідно прийняти якомога раніше, а наступні — з інтервалами у 24 год.
Дорослі та діти з масою тіла ≥45 кг. Курсова доза зазвичай становить 1500 мг та призначається для прийому по 500 мг/добу протягом 3 днів. Альтернативною схемою може бути призначення курсової дози на 5 днів: 500 мг у 1-й день та по 250 мг — з 2-го по 5-й день лікування.
У разі лікування неускладненого уретриту або цервіциту, спричиненого Chlamydia trachomatis, слід приймати препарат одноразово у дозі 1000 мг.
При лікуванні гонореї рекомендована курсова доза становить 1000 мг або 2000 мг у поєднанні з призначенням 250 мг або 500 мг цефтріаксону відповідно до діючих клінічних настанов.
Пацієнтам з алергією на цефалоспорини або пеніциліни повинна бути призначена альтернативна схема лікування.
Пацієнти літнього віку. В осіб літнього віку немає необхідності змінювати дозування.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. Для пацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) 10–80 мл/хв) можна використовувати те ж саме дозування, що й для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (ШКФ <10 мл/хв). У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (ШКФ <10 мл/хв) відмічали 33% збільшення системної експозиції з азитроміцином.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов’язаних з лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не проводилося.
ПРОТИПОКАЗАННЯ:
підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, антибіотиків групи макролідів/кетолідів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.
ПОБІЧНА ДІЯ:
наведені нижче побічні реакції визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину відповідно до системно-органного класу та частотності. Групи за частотою проявів визначали за допомогою такої шкали: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їх тяжкості.
Небажані реакції можливо або ймовірно пов’язані з азитроміцином на основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження.
Інфекції та інвазії: нечасто — кандидоз, оральний кандидоз, інфекції піхви, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт; частота невідома — псевдомембранозний коліт.
З боку системи крові і лімфатичної системи: нечасто — лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; частота невідома — тромбоцитопенія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи: нечасто — ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості; дуже рідко — анафілактичний шок.
З боку обміну речовин: часто — анорексія (відсутність апетиту).
З боку психіки: нечасто — нервозність, безсоння; рідко — ажитація; дуже рідко — агресивність, неспокій, делірій, галюцинації.
З боку нервової системи: часто — головний біль; нечасто — запаморочення, сонливість, парестезія, дисгевзія; частота невідома — непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія, паросмія, агевзія, міастенія гравіс, гіпестезія.
З боку органа зору: часто — зорові розлади.
З боку органа слуху: нечасто — порушення слуху, вертиго; дуже рідко — погіршення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах.
З боку серця: нечасто — пальпітація (серцебиття); дуже рідко — тріпотіння-фібриляція шлуночків (torsade de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження інтервалу Q–T на ЕКГ.
З боку судин: нечасто — припливи; дуже рідко — артеріальна гіпотензія.
З боку респіраторної системи: нечасто — диспное, носова кровотеча.
З боку травного тракту: дуже часто — діарея, коліки, метеоризм, нудота; часто — блювання, диспепсія; нечасто — гастрит, запор, дисфагія, здуття живота, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини; дуже рідко — панкреатит, зміна кольору язика.
З боку гепатобіліарної системи: рідко — порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; дуже рідко — печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку), фульмінантний гепатит, некротичний гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висип, свербіж; нечасто — кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз; рідко — фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, дуже рідко — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами.
З боку скелетно-м’язової системи: часто — артралгія; нечасто — остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї.
З боку сечовидільної системи: нечасто — дизурія, біль у нирках; рідко — ГНН, інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — маткова кровотеча, тестикулярні порушення.
Загальні порушення та місцеві реакції: часто — швидка втомлюваність; нечасто — біль у грудях, набряк, нездужання, астенія, набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний набряк.
Зміни лабораторних показників: часто — знижена кількість лейкоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату у крові, підвищення рівня базофілів, моноцитів, нейтрофілів; нечасто — підвищення рівнів АсАТ, АлАТ, ЛФ, білірубіну, сечовини, креатиніну в крові, зміни показників електролітів у крові, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату, відхилення від норми рівня натрію.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:
алергічні реакції. Як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомлялося про рідкісні серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках — з летальним наслідком), дерматологічні реакції, включаючи гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, спричиняли рецидивні симптоми і потребували тривалішого спостереження та лікування.
У разі виникнення алергічної реакції слід припинити застосування лікарського засобу та призначити відповідну терапію. Лікарі повинні знати, що повторні прояви симптомів алергії можуть виникнути після припинення симптоматичної терапії.
Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення функції печінки, при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.
Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у випадку розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією. У разі виявлення порушень функції печінки застосування азитроміцину слід припинити.
Похідні ріжків. У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.
Суперінфекції. Як і у разі застосування інших антибіотиків, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи гриби.
Clostridium difficile. При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, зафіксовано Clostridium difficile-асоційовану діарею (CDAD), серйозність якої варіювала від слабо вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору в товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.
C. difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами C. difficile, що гіперпродукують токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібно ретельне ведення історії хвороби, оскільки CDAD може мати місце впродовж 2 міс після прийому антибактеріальних препаратів.
Порушення функції нирок. У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (ШКФ <10 мл/хв) відмічали 33% збільшення системної експозиції з азитроміцином. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу Q–T, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-фібриляції шлуночків (torsade de pointes), відмічали при лікуванні іншими макролідними антибіотиками, у тому числі азитроміцином. Оскільки стани, які супроводжуються підвищеним ризиком шлуночкових аритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід призначати з обережністю пацієнтам з існуючими проаритмічними станами (особливо жінкам і пацієнтам літнього віку), зокрема пацієнтам:
• із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу Q–T;
• які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал Q–T, наприклад антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;
• із порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
• із клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Міастенія гравіс. Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс та про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.
Стрептококові інфекції. При лікуванні фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, препаратом вибору, як правило, є пеніцилін, його також застосовують для профілактики при гострій ревматичній лихоманці. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції у ротоглотці: щодо профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину.
Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми зумовлюють розвиток інфекції.
Безпека та ефективність для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Дотепер відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження щодо застосування азитроміцину у вагітних. Дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин були виконані при введенні доз, що відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У цих дослідженнях не отримано доказів токсичного впливу азитроміцину на плід. Оскільки дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин не завжди відповідають ефекту у людини, азитроміцин слід призначати у період вагітності лише за життєвими показаннями.
Період годування грудьми. Повідомлялося, що азитроміцин проникає у молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину в грудне молоко людини, не проводилося. Оскільки невідомо, чи може азитроміцин шкідливо впливати на дитину під час вигодовування, годування грудьми слід припинити під час лікування азитроміцином. Серед можливих ускладнень у дитини — діарея, грибкова інфекція слизової оболонки, а також гіперчутливість через потрапляння азитроміцину у грудне молоко. Рекомендується відмовитися від вигодовування під час застосування препарату і протягом 2 днів після припинення його застосування. Вигодовування може бути відновлено після цього.
Фертильність. Дослідження фертильності проводили на тваринах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних щодо людини невідома.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Докази про те, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами відсутні, однак слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору, судоми.
Діти. Препарат не застосовують у дітей з масою тіла <45 кг.
ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:
слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими препаратами, які можуть подовжувати інтервал Q–T.
Антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не виявлено змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину знижувалися приблизно на 25%. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за 1 год до або через 2 год після прийому антациду.
Цетиризин. У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину упродовж 5 днів із цетиризином 20 мг у рівноважному стані не відмічали явища фармакокінетичної взаємодії чи суттєвих змін інтервалу Q–T.
Диданозин. При одночасному застосуванні азитроміцину у дозі 1200 мг/добу з диданозином у дозі 400 мг/добу не виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.
Дигоксин і колхіцин. Одночасне застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів P-глікопротеїну, таких як дигоксин і колхіцин, призводить до підвищення рівня субстрату P-глікопротеїну в сироватці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та субстрату P-глікопротеїну, такого як дигоксин, слід враховувати можливість підвищення концентрації субстрату в сироватці крові.
Зидовудин. Одноразові дози 1000 мг та 1200 мг або багаторазові дози 600 мг азитроміцину чинили незначний вплив на плазмову фармакокінетику або виділення із сечею зидовудину чи його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.
Похідні ріжків. Не рекомендовано одночасно застосовувати азитроміцин з похідними ріжків, оскільки можливе виникнення ерготизму.
Взаємодії, пов’язані з системою цитохромів.
Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що відмічається з еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не спричиняє індукції або інактивації печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс.
Проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину та нижчезазначених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається за участю цитохрому Р450.
Аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг/добу) та азитроміцину (500 мг/добу) не спричиняло зміни концентрації аторвастатину у плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМГ-КоА-редуктази). Проте в постмаркетинговий період зареєстровано випадки рабдоміолізу у пацієнтів, що застосовували азитроміцин зі статинами.
Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не чинив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активні метаболіти.
Циметидин. У фармакокінетичному дослідженні впливу одноразової дози циметидину, прийнятої за 2 год до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не виявлено.
Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговий період отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.
Циклоспорин. У фармакокінетичному дослідженні у здорових волонтерів, яким давали пероральну дозу азитроміцину 500 мг/добу упродовж 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу циклоспорину 10 мг/кг маси тіла, продемонстровано значне підвищення Cmax та AUC0-5 циклоспорину. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів. Якщо одночасне застосування цих препаратів є необхідним, слід контролювати рівні циклоспорину і відповідним чином коригувати дозу.
Ефавіренз. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавірензу щоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.
Флуконазол. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і T½ азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте виявлено клінічно незначне зниження Cmax (18%) азитроміцину.
Індинавір. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.
Метилпреднізолон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.
Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу, який застосовувався як одноразова доза 15 мг.
Нелфінавір. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних явищ не виявлено, тому немає потреби у корекції дози.
Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрацію цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія відмічена у суб’єктів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не встановлений.
Силденафіл. У здорових добровольців чоловічої статі не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої взаємодії повністю; однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії.
Теофілін. Відсутні дані щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміцину і теофіліну.
Тріазолам. Одночасне застосування азитроміцину 500 мг в 1-й день і 250 мг на 2-й день з 0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно з тріазоламом і плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксазол. Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу у подвійній концентрації (160 мг/800 мг) упродовж 7 днів із азитроміцином 1200 мг на 7-му добу не чинило суттєвого впливу на Cmax, загальну експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрації азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які виявлені в інших дослідженнях.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ:
досвід клінічного застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігаються при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, зворотну втрату слуху. У разі передозування при необхідності рекомендуються прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних і підтримувальних лікувальних заходів.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:
в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.