Кеторолак-Мікрохім (Ketorolac-Microkhim)

діюча речовина: ketorolac;

1 мл розчину для ін'єкцій містить кеторолаку трометаміну 30 мг;

допомiжнi речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, етанол 96%, вода для ін'єкцій, натрію гідроксид.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтуватого кольору.

Засоби, що впливають на опорно-руховий апарат. Протизапальні та протиревматичні засоби. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти і споріднені сполуки. Кеторолак. Код АТХ М01А В15.

Фармакокінетичні дані щодо внутрішньом’язового введення кеторолаку трометаміну дітям відсутні.

Ниркова недостатність

За даними, отриманими після одноразового введення препарату, середній період напіввиведення кеторолаку трометаміну у пацієнтів з порушеннями функції нирок становить 6-19 годин і залежить від вираженості порушень. Кореляції між кліренсом креатиніну та загальним кліренсом кеторолаку трометаміну у пацієнтів літнього віку та пацієнтів з порушенням функції нирок майже немає (r = 0,5). У пацієнтів із захворюванням нирок значення AUC_∞ кожного з енантіомерів підвищується майже на 100% порівняно зі здоровими добровольцями. Об’єм розподілу подвоюється для S-енантіомера та збільшується на 1/5 для R-енантіомера. Збільшення об’єму розподілу кеторолаку трометаміну вказує на збільшення незв’язаної фракції.

Відношення AUC_∞ енантіомерів кеторолаку у здорових добровольців та пацієнтів залишилося схожим, що вказує на неселективну екскрецію енантіомерів у пацієнтів порівняно зі здоровими добровольцями.

Печінкова недостатність

Значення періоду напіввиведення, AUC_∞ та С_max у 7 пацієнтів із захворюванням печінки суттєво не відрізнялися від показників здорових добровольців.

Препарат не призначений для застосування у педіатричній популяції. Безпека та ефективність кеторолаку трометаміну у дітей віком до 17 років не встановлена.

Кеторолаку трометамін показаний для короткотривалого (≤ 5 днів) лікування помірного та сильного болю, що потребує знеболення на опіоїдному рівні, зазвичай у післяопераційному періоді.

• Підвищена чутливість до кеторолаку або до будь-якого іншого компонента препарату;
• пацієнти з активною пептичною виразкою, з нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею або перфорацією, з виразковою хворобою або шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі;
• бронхіальна астма, ангіоневротичний набряк або кропив’янка, спричинені застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або іншими нестероїдними протизапальними засобами (через можливість виникнення тяжких анафілактичних реакцій);
• не застосовують як аналгезуючий засіб перед великим оперативним втручанням;
• кеторолак трометамін протипоказаний під час операції аортокоронарного шунтування (АКШ)
• тяжка ниркова недостатність або ризик виникнення ниркової недостатності внаслідок зменшення об'єму рідини;
• не застосовують при переймах та пологах (через гальмівний вплив на синтез простагландинів кеторолаку трометамін може негативно впливати на кровообіг плода та інгібувати скорочення матки, тим самим збільшуючи ризик виникнення маткової кровотечі);
• підозрювана або підтверджена цереброваскулярна кровотеча, геморагічний діатез, включаючи порушення згортання крові і високий ризик кровотечі (через спроможність до інгібування функції тромбоцитів);
• одночасне лікування іншими НПЗЗ, ацетилсаліциловою кислотою (через кумулятивний ризик виникнення серйозних побічних реакцій, пов'язаних з НПЗЗ);
• одночасне застосування з пробенецидом;
• одночасне застосування з пентоксифіліном;
• нейроаксіальне (епідуральне або інтратекальне) введення препарату (через вміст алкоголю).

Кеторолак значною мірою зв’язується з білками плазми крові (у середньому на 99,2%). Кеторолаку трометамін не змінює фармакокінетику інших засобів через індукцію або інгібування ферментів.

Варфарин, дигоксин, саліцилати і гепарин

Кеторолаку трометамін незначно зменшував зв’язування варфарину з білками плазми крові in vitro та не змінював зв’язування дигоксину з білками плазми крові. Дослідження in vitro вказують, що при терапевтичних концентраціях саліцилатів (300 мкг/мл) зв’язування кеторолаку зменшувалося приблизно з 99,2% до 97,5%, що вказувало на потенційне дворазове збільшення рівнів незв’язаного кеторолаку у плазмі крові. Терапевтичні концентрації дигоксину, варфарину, ібупрофену, напроксену, піроксикаму, ацетамінофену, фенітоїну і толбутаміду не змінюють зв’язування кеторолаку трометаміну з білками плазми крові.

Вплив варфарину та НПЗЗ в цілому на шлунково-кишкову кровотечу є синергічним, отже ризик виникнення серйозної шлунково-кишкової кровотечі вище у пацієнтів, які одночасно застосовують обидва препарати, ніж у тих, які застосовують один.

Ацетилсаліцилова кислота

При застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою зв’язування кеторолаку з білками плазми крові зменшується, хоча кліренс вільного кеторолаку не змінюється. Клінічне значення цього виду взаємодії невідоме, хоча, як і при застосуванні інших НПЗЗ, не рекомендується одночасно призначати кеторолаку трометамін та ацетилсаліцилову кислоту через потенційне підвищення частоти виникнення побічних явищ.

Діуретики

Клінічні дослідження, а також постмаркетинговий досвід застосування кеторолаку трометаміну показав, що у деяких пацієнтів він здатен зменшувати натрійуретичну дію фуросеміду та тіазидів. Цей ефект пояснюється інгібуванням НПЗЗ синтезу простагландинів у нирках. Під час супутньої терапії із застосуванням НПЗЗ за пацієнтом слід уважно спостерігати для виявлення ознак ниркової недостатності, а також щоб упевнитися в ефективності діуретичних препаратів.

Пробенецид

Супутнє застосування кеторолаку трометаміну і пробенециду призводило до зниження кліренсу та об'єму розподілу кеторолаку трометаміну і значного підвищення його плазмових рівнів (загальний AUC збільшився приблизно у 3 рази з 5,4 до 17,8 мкг/год/мл) та періоду напіввиведення (приблизно у 2 рази з 6,6 до 15,1 години). Отже, одночасне застосування кеторолаку трометаміну та пробенециду протипоказане.

Літій

НПЗЗ спричиняли підвищення рівнів літію у плазмі крові та зниження ниркового кліренсу літію. Середня мінімальна концентрація літію підвищувалася на 15%, а нирковий кліренс знижувався приблизно на 20%. Цей ефект пояснюється інгібуванням НПЗЗ синтезу простагландинів у нирках. При одночасному застосуванні НПЗЗ і препаратів літію за пацієнтами слід уважно спостерігати для виявлення ознак токсичності літію.

Метотрексат

Повідомлялося, що НПЗЗ конкурентно інгібують накопичення метотрексату у зрізах нирок кролів. Це вказує на те, що НПЗЗ можуть підсилювати токсичність метотрексату. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні НПЗЗ та метотрексату.

Інгібітори АПФ/антагоністи інгібіторів ангіотензину II

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та/або антагоністів інгібіторів ангіотензину II може підвищувати ризик розвитку порушень функції нирок, зокрема у пацієнтів зі зменшеним об’ємом міжклітинної рідини.

НПЗЗ можуть зменшувати гіпотензивну дію інгібіторів АПФ та/або антагоністів інгібіторів ангіотензину II. Про таку взаємодію слід пам’ятати при призначенні НПЗЗ разом з інгібіторами АПФ та/або антагоністами інгібіторів ангіотензину II.

Протисудомні засоби

Повідомляли про поодинокі випадки виникнення судом під час одночасного застосування кеторолаку трометаміну та протисудомних засобів (фенітоїну, карбамазепіну).

Психотропні засоби

При одночасному застосуванні кеторолаку та психотропних засобів (флуоксетину, тіотексену, алпразоламу) повідомляли про виникнення галюцинацій.

Пентоксифілін

Одночасне застосування кеторолаку трометаміну та пентоксифіліну підвищує ризик появи кровотечі.

Недеполяризуючі міорелаксанти

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки можливої взаємодії кеторолаку трометаміну та неполяризуючих міорелаксантів, яка призводила до апное. Офіційних досліджень супутнього застосування кеторолаку трометаміну та міорелаксантів не проводили.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)

Існує підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі при одночасному застосуванні СІЗЗС та НПЗЗ. Слід дотримуватися обережності при їх одночасному застосуванні.

Комбіноване застосування кеторолаку трометаміну внутрішньом’язово та перорально у дорослих пацієнтів не має перевищувати 5 днів.

Маскування симптомів кортикостероїдної недостатності

Не можна очікувати, що кеторолак трометамін замінить кортикостероїди або лікуватиме кортикостероїдну недостатність. Раптове припинення прийому кортикостероїдів може призвести до загострення захворювання. Пацієнтам, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами, слід повільно знижувати терапію, якщо прийнято рішення припинити застосування кортикостероїдів. Фармакологічна активність кеторолаку трометаміну щодо зменшення запалення може зменшити корисність цієї діагностичної ознаки у виявленні ускладнень передбачуваних неінфекційних хворобливих станів.

Вплив на травний тракт

Кеторолаку трометамін протипоказаний пацієнтам з активною пептичною виразкою та/або шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі.

Кеторолаку трометамін здатен спричиняти тяжкі побічні реакції з боку травного тракту, включаючи кровотечу, утворення виразок та перфорацію шлунку, тонкої та товстої кишки, що можуть мати летальні наслідки. Ці побічні явища можуть виникати у пацієнтів, які застосовують кеторолаку трометамін, у будь-який час, з симптомами-передвісниками або без них.

Тільки у одного з п’яти пацієнтів, які застосовували НПЗЗ, виниклі серйозні симптоми верхніх відділів шлунково-кишкового тракту є симптоматичними. Незначні проблеми з верхнім відділом шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсія, поширені і можуть також виникати у будь-який час при лікуванні НПЗЗ.

Частота та тяжкість шлунково-кишкових ускладнень збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування кеторолаку трометаміном. Не рекомендується використовувати кеторолаку трометамін більше 5 днів.

Однак навіть короткочасна терапія не без ризику. Крім наявності раніше перенесеної виразкової хвороби, провокуючими факторами, які збільшують ризик шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів, що отримують НПЗЗ, включають одночасне застосування пероральних кортикостероїдів або антикоагулянтів, більш тривалу терапію НПЗЗ, куріння, вживання алкоголю, літній вік та поганий стан здоров'я в цілому. Більшість спонтанних повідомлень про смертельні випадки шлунково-кишкового тракту мали відношення до літніх або ослаблених пацієнтів, тому слід з обережністю призначати лікування цій групі населення.

З метою мінімізації потенційного ризику виникнення несприятливих явищ з боку шлунково-кишкового тракту, необхідно використовувати найнижчу ефективну дозу кеторолаку трометаміну протягом найкоротшого періоду лікування. Необхідно здійснювати моніторинг на предмет ознак і симптомів несприятливих явищ з боку шлунково-кишкового тракту та кровотеч під час лікування НПЗЗ, і при необхідності, розпочати відповідне лікування. Подібні дії повинні включати припинення застосування кеторолаку трометаміну до моменту повного зникнення симптоматики виниклих серйозних небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Для пацієнтів з високим ризиком виникнення подібних небажаних явищ слід розглянути альтернативні методи лікування, які не включають застосування НПЗЗ.

НПЗЗ слід призначати з обережністю пацієнтам із запальними захворюваннями кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі через ризик їх посилення.

Застосування НПЗЗ, включаючи кеторолак, може бути пов’язане з підвищеним ризиком неспроможності шлунково-кишкового анастомозу. Рекомендується ретельний медичний нагляд та обережність при застосуванні кеторолаку після операцій на шлунково-кишковому тракті.

Гематологічні ефекти

У пацієнтів, які застосовували НПЗЗ, були зареєстровані випадки анемії. Це може бути зумовлено прихованою або значною втратою крові, затримкою рідини або впливом на еритропоез, який ще повністю не описано. Якщо у пацієнта при застосуванні кеторолаку трометаміну наявні будь-які ознаки або симптоми анемії, слід здійснювати моніторинг рівня гемоглобіну або показника гематокриту. У деяких пацієнтів, НПЗЗ інгібують агрегацію тромбоцитів та, як було показано, підвищують час кровотечі. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, менш тривалий та оборотній. Пацієнтів з порушенням згортання крові, або ті, що отримують антикоагулянти необхідно ретельно контролювати.

Кровотечі

Оскільки простагландини відіграють важливу роль у гемостазі, а НПЗЗ також впливають на агрегацію тромбоцитів, застосування кеторолаку трометаміну у пацієнтів з порушенням згортання крові повинно проводитися з особливою обережністю і під наглядом лікаря. Пацієнти, які отримують терапевтичні дози антикоагулянтів (наприклад, гепарину або похідних дикумаролу), мають підвищений ризик виникнення кровотечі; таким чином, застосовувати таку супутню терапію необхідно вкрай обережно. Одночасне застосування кеторолаку трометаміну та профілактичних низьких доз гепарину (від 2500 до 5000 одиниць кожні 12 годин), варфарину та декстранів, не вивчалося, але такий режим теж може підвищувати ризик появи кровотечі. Оскільки дані подібних досліджень відсутні, необхідно оцінити співвідношення користь/ризики та застосовувати таку супутню терапію пацієнтам з особливою обережністю. За станом пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, що негативно впливають на гемостаз, при застосуванні кеторолаку трометаміну слід пильно спостерігати.

Постмаркетинговий досвід періопераційного внутрішньом'язового застосування кеторолаку трометаміну свідчить про виникнення післяопераційних гематом та інших ознак кровотечі у рані. Тому слід уникати періопераційного та післяопераційного застосування кеторолаку трометаміну; слід дотримуватися обережності при застосуванні пацієнтам з підвищеним ризиком виникнення кровотеч.

Вплив на нирки

Тривале застосування НПЗЗ призводило до медулярного некрозу нирок та інших порушень нирок.

Нефротоксичність спостерігалася також у пацієнтів, у яких компенсуючу роль у підтриманні ниркової перфузії відіграють ниркові простагландини. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може спричиняти залежне від дози зменшення продукування простагландинів та, як наслідок, — зменшення ниркового кровотоку, що може спричиняти виражену декомпенсацію функції нирок. До групи підвищеного ризику розвитку цих реакцій належать пацієнти, які мають порушення функції нирок, зневоднення, гіповолемію, серцеву недостатність, порушення функцій печінки, пацієнти, які приймають діуретики, інгібітори АПФ, а також пацієнти літнього віку. Припинення застосування препарату зазвичай супроводжується поверненням до стану, що спостерігався до початку лікування.

Кеторолаку трометамін та його метаболіти виводяться головним чином нирками, що у пацієнтів зі зниженим кліренсом креатиніну призводить до зниження кліренсу препарату. Таким чином, застосовувати кеторолаку трометамін пацієнтам з порушеннями функції нирок слід з обережністю і під ретельним наглядом лікаря (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Були зафіксовані повідомлення про виникнення гострої ниркової недостатності, інтерстиціального нефриту та нефротичного синдрому.

Порушення функції нирок

Кеторолаку трометамін протипоказаний пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»). Оскільки кеторолаку трометамін є потужним інгібітором синтезу простагландинів, його слід використовувати з обережністю пацієнтам з наявними порушеннями функції нирок або захворюваннями нирок в анамнезі. Оскільки пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку гострої ниркової декомпенсації або недостатності, необхідно оцінити користь та ризики застосування кеторолаку трометаміну таким пацієнтам.

Анафілактичні/анафілактоїдні реакції

Як і у разі з іншими НПЗЗ, анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть виникати у пацієнтів без застосування кеторолаку трометаміну. Препарат не слід призначати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Такий комплекс симптомів зазвичай зустрічається у пацієнтів з астмою та діагностованим ринітом з або без носових поліпів, або у яких спостерігається тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). У разі виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно звернутися за медичною допомогою.

Вплив на серцево-судинну систему

Кардіоваскулярні та тромботичні події

Клінічні дослідження декількох селективних та неселективних інгібіторів ЦОГ-2 групи НПЗЗ тривалістю до 3 років продемонстрували підвищений ризик виникнення серйозних кардіоваскулярних тромботичних подій, у тому числі інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними. Виходячи з наявних даних, неясно, чи ризик розвитку тромботичних серцево-судинних ускладнень є подібним для всіх НПЗЗ. Відносне підвищення частоти серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень порівняно із частотою на початковому рівні, яке пов’язують із застосуванням НПЗЗ, відбувається як у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями та факторами ризику їх виникнень, так і у пацієнтів без таких захворювань та факторів. Однак пацієнти з відомим серцево-судинним захворюванням або факторами ризику серцево-судинних захворювань мали ще вищу абсолютну частоту серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень через підвищену частоту цих факторів та захворювань на початковому рівні. У деяких обсерваційних дослідженнях було встановлено, що цей підвищений ризик серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень з’являвся вже на перших тижнях лікування. Підвищення ризику тромботичних серцево-судинних ускладнень найбільш стабільно спостерігали при застосуванні препарату у вищих дозах.

Для мінімізації потенційного ризику побічних реакцій з боку серцево-судинної системи у пацієнтів, які застосовують НПЗЗ, слід використовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого можливого періоду лікування. Лікарі та пацієнти мають уважно спостерігати за розвитком таких реакцій протягом усього курсу лікування навіть у разі відсутності у минулому симптомів з боку серцево-судинної системи. Слід повідомити пацієнтів про симптоми серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи та про заходи, які необхідно вжити у разі їх виникнення.

Прямі докази того, що одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти зменшує підвищений ризик серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень, пов’язаних із застосуванням НПЗЗ, відсутні. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та НПЗЗ, у тому числі кеторолаку трометамін, підвищує ризик серйозних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (див. розділ «Особливості застосування»).

Стан після хірургічної операції з аортокоронарного шунтування

У двох великих контрольованих клінічних дослідженнях застосування НПЗЗ, що є селективним інгібітором ЦОГ-2 для контролювання болю у перші 10–14 днів після аортокоронарного шунтування було виявлено підвищену частоту випадків інфаркту міокарда та інсульту. Застосування НПЗЗ при аортокоронарному шунтуванні протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти після інфаркту міокарда

У процесі обсерваційних досліджень, проведених Данським національним реєстром, було продемонстровано, що пацієнти, які застосовували НПЗЗ у період після інфаркту міокарда, мали під підвищений ризик повторного інфаркту, летального наслідку, спричиненого серцево-судинним захворюванням, та летального наслідку з будь-якої причини, починаючи з першого тижня лікування. У однакових когортах частота смертей у перший рік після ІМ становила 20 на 100 людино-років у пацієнтів, які отримували НПЗП, порівняно з 12 на 100 людино-років у пацієнтів, які не отримували НПЗЗ. Хоча абсолютна кількість летальних наслідків зменшується через рік після перенесеного ІМ, аналіз результатів принаймні чотирьох років подальшого спостереження продемонстрував, що підвищений відносний ризик летальних наслідків у пацієнтів, які застосовували НПЗЗ, зберігається.

Слід уникати застосування кеторолаку трометаміну пацієнтам із нещодавнім інфарктом міокарда, окрім випадків, коли очікувана користь від лікування переважатиме ризик рецидиву тромботичного серцево-судинного ускладнення. Якщо кеторолаку трометамін застосовують пацієнтам із нещодавнім інфарктом міокарда, слід здійснювати моніторинг стану пацієнта на предмет появи ознак ішемії серця.

Артеріальна гіпертензія

Застосування НПЗЗ, у тому числі кеторолаку трометаміну, може призвести до розвитку артеріальної гіпертензії або погіршення вже існуючої артеріальної гіпертензії, і у кожному випадку можливе підвищення частоти побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. У пацієнтів, які приймають діуретики групи тіазидів або петльові діуретичні засоби, може спостерігатися порушення відповіді на ці лікарські засоби при застосуванні НПЗЗ. НПЗЗ, включаючи кеторолаку трометамін, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією. Необхідно проводити контроль артеріального тиску на початку лікування НПЗЗ та протягом усього курсу терапії.

Серцева недостатність та набряки

Мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень «Trialists’ Collaboration» коксибу та традиційних НПЗЗ продемонстрували приблизно двократне підвищення випадків госпіталізації у зв’язку з серцевою недостатністю у пацієнтів, які отримували селективні ЦОГ-2 препарати, та у пацієнтів, які застосовували неселективні НПЗЗ, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.

У дослідженні Данського національного реєстру у пацієнтів із серцевою недостатністю застосування НПЗЗ підвищувало ризик інфаркту міокарда, госпіталізації у зв’язку з серцевою недостатністю та летального наслідку.

Крім того, у деяких пацієнтів, які застосовували НПЗЗ, спостерігали затримку рідини та набряк. Застосування кеторолаку трометаміну може послаблювати серцево-судинні ефекти декількох лікарських засобів, що застосовуються для лікування цих захворювань (наприклад, діуретики, інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід уникати застосування кеторолаку трометаміну пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, окрім випадків, коли очікувана користь від лікування переважатиме ризик порушення серцевої недостатності. Якщо кеторолаку трометамін застосовують пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів на предмет наявності ознак порушення серцевої недостатності.

Серйозні шкірні реакції

Кеторолаку трометамін може спричиняти розвиток серйозних побічних реакцій з боку шкіри, таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса−Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що можуть бути летальним. Ці серйозні реакції можуть розвиватися без попереджувальних симптомів. Пацієнтів необхідно повідомити про ознаки та симптоми серйозних шкірних реакцій та про необхідність припинення застосування кеторолаку трометаміну при першій появі висипання на шкірі або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

Реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)

Повідомлялося про реакцію на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) у пацієнтів, які приймали НПЗЗ, такі як кеторолак трометамін. Деякі з цих подій були смертельними або небезпечними для життя. DRESS зазвичай, але не виключно, проявляється гарячкою, висипом, лімфаденопатією та/або набряком обличчя. Інші клінічні прояви можуть включати гепатит, нефрит, гематологічні аномалії, міокардит або міозит. Іноді DRESS може нагадувати гостру вірусну інфекцію. Часто присутня еозинофілія. Оскільки цей розлад проявляється по-різному, можуть бути залучені інші системи органів, не зазначені тут. Ранні прояви гіперчутливості, такі як лихоманка або лімфаденопатія, можуть бути присутніми, навіть якщо висип не помітний. Якщо такі ознаки або симптоми присутні, необхідно припинити прийом кеторолаку трометаміну та негайно звернутися до лікаря.

Порушення функції печінки

Кеторолаку трометамін слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями функції печінки або захворюваннями печінки в анамнезі. Підвищення показників печінкових ферментів спостерігалося у 15% пацієнтів, які застосовували НПЗЗ, у тому числі кеторолаку трометамін. Ці лабораторні відхилення можуть прогресувати або можуть залишатися незмінними, або можуть бути минущими при продовженні терапії. Значні підвищення АЛТ та АСТ (більше ніж у 3 рази за норму) у сироватці крові спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях менше ніж у 1% пацієнтів. Крім того, були повідомлення про поодинокі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи жовтяницю та летальний фульмінантний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, у деяких випадках — летальні.

Пацієнти з симптомами та ознаками порушення печінки або з відхиленнями в печінкових пробах повинні бути обстежені на предмет наявності ознак більш тяжкої печінкової недостатності. Кеторолаку трометамін слід відміняти у випадку появи клінічних симптомів розвитку захворювання печінки або системних проявів (наприклад, еозинофілія, висипання).

Загальна доза для пацієнтів віком від 65 років не повинна перевищувати 60 мг.

Загострення бронхіальної астми, пов’язане з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти

Пацієнти з бронхіальною астмою можуть мати аспіринову астму. Використання ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів з аспіриновою астмою, асоційованою з тяжким бронхоспазмом, може призвести до летального наслідку. Оскільки перехресна реактивність, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ була зареєстрована у таких чутливих до ацетилсаліцилової кислоти пацієнтів, кеторолаку трометамін не слід призначати пацієнтам з цією формою чутливості до ацетилсаліцилової кислоти та застосовувати з обережністю пацієнтам з бронхіальною астмою.

Моніторинг результатів лабораторних аналізів

Оскільки серйозні шлунково-кишкові кровотечі, гепатотоксичність та ушкодження нирок можуть виникнути без попереджувальних симптомів та ознак, слід розглянути можливість моніторингу пацієнтів, які застосовують препарат протягом тривалого періоду з періодичним виконанням загального та біохімічного аналізів крові.

Застосування кеторолаку трометаміну слід припинити, якщо виникають клінічні ознаки та симптоми гепатотоксичності або ушкодження нирок, системні прояви (наприклад, еозинофілія, висипання тощо) або якщо патологічні показники печінкових проб зберігаються або погіршуються.

Цей лікарський засіб містить невелику кількість етанолу (алкоголю), менше 100 мг/дозу.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Дані, отримані для тварин

Репродуктивні дослідження проводилися під час органогенезу з використанням щоденної пероральної дози кеторолаку трометаміну 3,6 мг/кг (у 0,37 рази вища за AUC для людини) у кролів та 10 мг/кг (у 1,0 рази вища за AUC для людини) у щурів. Ці дослідження не виявили доказів тератогенності для плода. Згідно з дослідженнями проведеними на тваринах не завжди можливо достатньо оцінити потенціал виникнення несприятливих наслідків розвитку у людини. Пероральні дози кеторолаку трометаміну у дозі 1,5 мг/кг (0,14 AUC людини), які вводили після 17-го дня вагітності, викликали дистокію та вищу смертність дитинчат у щурів. На основі даних на тваринах показано, що простагландини відіграють важливу роль у проникності судин ендометрію, імплантації бластоцисти та децидуалізації. У доклінінчих дослідженнях застосування інгібіторів синтезу простагландинів, таких як кеторолак трометамін, призводило до збільшення втрат до- та після імплантації. Також було показано, що простагландини відіграють важливу роль у розвитку нирок плода. В опублікованих дослідженнях на тваринах повідомлялося, що інгібітори синтезу простагландинів порушують розвиток нирок при застосуванні в клінічно значущих дозах. Розрахунковий фоновий ризик серйозних вроджених дефектів і викидня для зазначеної популяції невідомий. Усі вагітності мають фоновий ризик вроджених вад, втрат або інших несприятливих наслідків.

Дані, отримані для людини

Адекватні та контрольовані дослідження застосування кеторолаку трометаміну вагітним жінкам відсутні. Застосування кеторолаку трометаміну у період вагітності рекомендується у випадку, коли користь для матері перевищує потенційні ризики для плода.

Через відомі ефекти НПЗЗ на серцево-судинну систему плода (передчасне закриття артеріальної протоки) слід уникати застосування препарату у період вагітності (особливо у ІІІ триместрі).

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування лікарського засобу КЕТОРОЛАК-МІКРОХІМ може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, яке у більшості випадків зникало після припинення лікування. Тому призначення кеторолаку у І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки у разі крайньої необхідності. При призначенні кеторолаку жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування.

Після впливу лікарського засобу КЕТОРОЛАК-МІКРОХІМ протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня, в допологовому моніторингу слід розглянути олігогідрамніон та звуження артеріальної протоки. Якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки, застосування лікарського засобу КЕТОРОЛАК-МІКРОХІМ слід припинити.

Під час ІІІ триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють:

ризики для плода:

• кардіопульмональний токсичний синдром (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
• порушення функції нирок (див. вище), що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя;

ризики наприкінці вагітності для матері та дитини:

• подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;
• затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.

Перейми та пологи

Застосування кеторолаку трометаміну протипоказане під час переймів та пологів, оскільки через інгібуючий ефект синтезу простагландинів він може мати негативний вплив на кровообіг плода та пригнічувати скорочення матки, збільшуючи тим самим ризик кровотечі.

Фертильність

Застосування кеторолаку трометаміну, як і будь-якого іншого лікарського засобу, який пригнічує синтез циклооксигенази/простагландину, може погіршити фертильність та не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Слід розглянути можливість відміни кеторолаку трометаміну жінкам, які мають труднощі з зачаттям або які проходять обстеження на предмет безпліддя.

Годування груддю

Обмежені дані одного опублікованого дослідження за участю 10 лактуючих жінок, які годували груддю впродовж 2–6 днів після пологів, свідчать про низький вміст кеторолаку у грудному молоці. Рівні були невизначені (менше 5 мг/мл) у 4 пацієнток. Після однократного ведення 10 мг кеторолаку спостерігалася максимальна його концентрація у молоці — 7,3 нг/мл, а максимальне співвідношення молока до плазми складало 0,037.

Після денного дозування кеторолаку (10 мл кожні 6 годин) максимальна концентрація у молоці складала 7,9 нг/мл, а максимальне співвідношення молока до плазми — 0,025. За умов щоденного застосування 400–1000 мл материнського молока та маси тіла матері 60 кг, розрахована максимальна добова доза для немовлят, що складає 0,00263 мг/кг — 0,4% від дози, скоригованої з урахуванням маси тіла матері.

Не застосовувати у період годування груддю через можливий негативний вплив інгібіторів синтезу простагландину на немовлят.

На період лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій у зв’язку з можливим розвитком побічних реакцій з боку нервової системи.

Рекомендується оцінити потенційні переваги та ризики застосування кеторолаку трометаміну та інших варіантів лікування, перед прийняттям рішення про лікування кеторолаку трометаміном. Застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду відповідно до індивідуальних цілей лікування пацієнта. У дорослих загальна тривалість внутрішньом’язового введення кеторолаку трометаміну та перорального кеторолаку трометаміну не повинна перевищувати 5 днів. У дорослих пероральний прийом кеторолаку трометаміну показаний лише як продовження терапії після внутрішньом’язового введення кеторолаку трометаміну.

Ін’єкції кеторолаку трометаміну можна застосовувати як одноразову дозу, або багаторазову дозу за графіком або «за потребою» для лікування помірно сильного, гострого болю, який потребує знеболення на рівні опіоїдів, як правило, у післяопераційному періоді. Перед застосуванням кеторолаку трометаміну необхідно відкоригувати гіповолемію (див. розділ «Особливості застосування» — Вплив на нирки). Пацієнтів слід якомога швидше перевести на альтернативні анальгетики, терапія кеторолаком трометаміном не повинна перевищувати 5 днів.

Внутрішньом'язово вводити повільно і глибоко в м'яз.

Аналгетичний ефект спостерігається приблизно через 30 хвилин, а максимальне знеболювання настає через 1–2 години. У цілому середня тривалість аналгезії становить 4–6 годин.

Однократна доза: наведену нижче схему слід обмежити лише однократним застосуванням

• Пацієнти віком < 65 років: однократно 60 мг
• Пацієнти віком ≥ 65 років, з порушенням функції нирок та/або з масою тіла менше 50 кг: однократно 30 мг.

Багатократне дозування

• Пацієнти віком < 65 років: рекомендована доза становить 30 мг кеторолаку трометаміну для ін’єкцій кожні 6 годин. Максимальна добова доза для цієї вікової групи не повинна перевищувати 120 мг.
• Для пацієнтів віком ≥ 65 років, пацієнтів із порушенням функції нирок (див. розділ «Особливості застосування») та пацієнтів з масою тіла менше 50 кг: рекомендована доза становить 15 мг кеторолаку трометаміну для ін’єкцій кожні 6 годин. Максимальна добова доза для цих пацієнтів не повинна перевищувати 60 мг.

У разі виникнення «проривного болю» не слід збільшувати дозу або частоту прийому кеторолаку трометаміну. Слід розглянути можливість доповнення цих схем низькими дозами опіоїдів «за потребою».

Симптоми

Симптоми гострого передозування НПЗЗ, як правило, обмежуються загальмованістю, сонливістю, нудотою, блюванням та болем в епігастральній ділянці живота і зазвичай є оборотними при застосуванні підтримуючої терапії. Були зареєстровані випадки шлунково-кишкової кровотечі. У рідкісних випадках були зареєстровані артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання та кома. Анафілактоїдні реакції виникають після застосування терапевтичних доз НПЗЗ та при передозуванні.

Лікування

При передозуванні НПЗЗ пацієнтам необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування. Спеціальні антидоти відсутні. Застосування форсованого діурезу, алкілування сечі, гемодіалізу або переливання крові неефективні через високе зв’язування препарату з білками плазми крові. Одноразові передозування кеторолаком у різний час призводили до болю у животі, нудоти, блювання, гіпервентиляції, пептичних виразок та/або ерозивного гастриту, порушення функції нирок, що минали після відміни препарату.

Частота побічних реакцій зростає при більш високих дозах кеторолаку трометаміну. Необхідно бути обережними щодо серйозних ускладнень, що можуть спостерігатися при застосуванні кеторолаку трометаміну, а саме виразка шлунково-кишкового тракту, кровотеча та перфорація, післяопераційна кровотеча, гостра ниркова недостатність, анафілактичні та анафілактоїдні реакції, печінкова недостатність. При неналежному застосуванні кеторолаку трометаміну, вищенаведені ускладнення можуть мати серйозні наслідки.

Наступні побічні реакції були зареєстровані у 1–10% пацієнтів, які застосовували кеторолаку трометамін або інші НПЗЗ у клінічних дослідженнях:

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, метеоризм, шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, стоматит, запор, діарея, відчуття переповнення шлунка, печія, блювання, диспепсія, пептична виразка (шлунку/дванадцятипалої кишки), нудота.

Інші: порушення функції нирок, сонливість, головний біль, біль у місці введення, висипання, анемія, набряки, артеріальна гіпертензія, свербіж, дзвін у вухах, запаморочення, підвищення печінкових ферментів, подовження часу кровотечі, пурпура, пітливість.

Поодинокі побічні реакції, які були зафіксовані у клінічних дослідженнях у < 1% пацієнтів, що застосовували кеторолаку трометамін або інші НПЗЗ:

Інфекції та інвазії: лихоманка, інфекції, сепсис.

З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність, пальпітація, блідість, тахікардія, синкопе.

З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, світлочутливість, кропив'янка.

З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, сухість у роті, відрижка, езофагіт, посилена спрага, гастрит, глосит, криваве блювання, гепатит, підвищення апетиту, жовтяниця, мелена, ректальна кровотеча.

З боку системи крові та лімфатичної системи: екхімози, еозинофілія, носова кровотеча, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку метаболізму та обміну речовин: зміни маси тіла.

З боку нервової системи: незвичні сновидіння, порушення мислення, тривожність, астенія, сплутаність свідомості, депресія, ейфорія, екстрапірамідні симптоми, галюцинації, гіперкінезія, нездатність сконцентруватися, безсоння, нервозність, парестезія, сонливість, ступор, тремор, вертиго, нездужання.

З боку репродуктивної системи: жіноче безпліддя.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: астма, кашель, задишка, набряк легень, риніт.

Специфічні реакції: порушення смакових відчуттів, порушення зору, помутніння зору, втрата слуху, неврит зорового нерва.

З боку нирок і сечовидільної системи: цистит, дизурія, гематурія, підвищена частота сечовипускання, інтерстиціальний нефрит, олігурія/поліурія, протеїнурія, ниркова недостатність, затримка сечі.

Інші побічні реакції, що рідко виникають та про які стало відомо у постмаркетинговий період:

Загальні порушення: ангіоневротичний набряк, реакції гіперчутливості, такі як анафілаксія, що може мати летальний наслідок, анафілактоїдні реакції, набряк гортані, набряк язика, міалгія.

З боку серцево-судинної системи: аритмія, брадикардія, біль у грудній клітці, гіперемія, гіпотензія, інфаркт міокарда, васкуліт.

З боку шкіри та підшкірних тканин: ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Лайєлла, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку шлунково-кишкового тракту: гострий панкреатит, печінкова недостатність, виразковий стоматит, загострення виразкового коліту та хвороби Крона.

З боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, панцитопенія, післяопераційна кровотеча (рідко потребує переливання крові).

Порушення метаболізму та обміну речовин: гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку центральної нервової системи: асептичний менінгіт, судоми, кома, психоз.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм, пригнічення дихання, пневмонія.

Специфічні реакції: кон'юктивіт.

З боку нирок і сечовидільної системи: біль у боці (з/без гематурії та/або азотемії), гемолітичний уремічний синдром.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Ін’єкції кеторолаку трометаміну не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з морфіну сульфатом, меперидину гідрохлоридом, прометазину гідрохлоридом або гідроксизину гідрохлоридом через утворення осаду.

По 1 мл в ампулах зі світлозахисного скла, по 10 ампул (5×2) у касетах у пачці з картону.

За рецептом.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ»

Повідомити про небажане явище при застосуванні лікарського засобу Ви можете через систему фармаконагляду ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» на номер телефону: +38 (050) 309–83–54 (цілодобово) або за посиланням https://microkhim.com.ua/farmakonaglyad/

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5