0
UA | RU

Цефтазідим (Ceftazidim)

різних виробників

Склад і форма випуску

Цефтазидим
Дженофарм
№ UA/17046/01/01 від 20.11.2018 до 20.11.2023
За рецептом
№ UA/17046/01/01 від 20.11.2018 до 20.11.2023
За рецептом
AAR Pharma FZ LLC
РечовинаКількість
Цефтазидим1000 мг
№ UA/17851/01/01 від 27.12.2019 до 27.12.2024
За рецептом
Vita Sun
№ UA/15346/01/01 від 29.03.2021
За рецептом
Борщагівський ХФЗ
РечовинаКількість
Цефтазидим1 г
№ UA/17972/01/01 від 06.03.2020 до 06.03.2025
За рецептом
Лекхім-Харків
РечовинаКількість
Цефтазидим1 г
№ UA/13768/01/01 від 13.09.2019
За рецептом
Цефтазидим-Віста
Містрал Кепітал Менеджмент
РечовинаКількість
Цефтазидим1 г
№ UA/18227/01/01 від 30.07.2020 до 30.07.2025
За рецептом
РечовинаКількість
Цефтазидим1 г
№ UA/18227/01/01 від 30.07.2020 до 30.07.2025
За рецептом
Цефтазидим Юрія-Фарм
Юрія-Фарм
РечовинаКількість
Цефтазидим1000 мг
№ UA/18147/01/01 від 05.06.2020 до 05.06.2025
За рецептом
РечовинаКількість
Цефтазидим1000 мг
№ UA/18147/01/01 від 05.06.2020 до 05.06.2025
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Цефалоспорини — це група β-лактамних антибіотиків, хімічна структура яких ґрунтується на молекулі 7-аміноцефалоспоринової кислоти, продукті метаболізму гриба Cephalosporіum aeromonіum (Фармацевтична енциклопедія). Молекула цефалоспоринів представлена комбінацією дигідротіазинового та чотиричленного β-лактамного кільця. Різний спектр антибактеріальної активності представників цієї групи зумовлений різницею в будові їх бічних ланцюгів (Harrison C.J., 2008).

Цефтазидим є 2-амінотіазоліловим похідним цефалоспорину С, яке було розроблено Glaxo Research Laboratories (Грінфорд, Мідлсекс, Великобританія) та згодом представлено на фармацевтичному ринку США під торгівельною назвою Фортаз. Антибіотик демонструє подібний до інших цефалоспоринів рівень ефективності та безпеки, однак характеризується підвищеною активністю in vitro проти широкого спектру грамнегативних мікроорганізмів, включаючи Pseudomonas aeruginosa (Gentry L.O., 1985).

Хімічна структура та властивості цефтазидиму

Цефтазидим є представником групи амінотіазолілових цефалоспоринів та подібний за своїми властивостями до цефотаксиму, цефтизоксиму, цефтріаксону та цефменоксиму. Однак на відміну від цих представників цефалоспоринів, що відрізняються один від одного лише типом заміщення у положенні 3 цефемного ядра, цефтазидим містить піридиній-1-ілметил та {[(2Z)-2-(2-аміно-1,3-тіазол-4-іл)-2-{[(2-карбоксипропан-2-ил)окси]імино}ацетамідогрупи в положеннях 3 та 7 цефемного скелету відповідно (National Center for Biotechnology Information, 2020). Така структура зумовлює нижчу його активність відносно грампозитивних коків, однак з тієї ж причини підвищує активність щодо P. aeruginosa (Gentry L.O., 1985).

Для медичного застосування цефтазидим виробляється в лікарській формі, яка легко розчиняється у стерильній воді. Окрім того, препарат сумісний з розчином декстрози, 0,9% розчином натрію хлориду та розчином натрію лактату для ін’єкцій. Готовий розчин достатньо стабільний та зберігає свою активність протягом 18 год при кімнатній температурі або протягом 7 днів у холодильнику. Також він сумісний з 0,5% та 1% розчином лідокаїну гідрохлориду для в/м ін’єкцій (Gentry L.O., 1985).

Механізм дії цефтазидиму

Цефтазидим, як й інші цефалоспорини, інгібує синтез клітинної стінки подібно механізму дії пеніцилінових похідних. Так само, як й інші амінотіазолілові цефалоспорини, цефтазидим характеризується високою афінністю до пеніцилін-зв’язувальних білків (ПЗБ) як у грампозитивних, так і в грамнегативних мікроорганізмів. Філаментація та можливий лізис клітин Escherichia coli та Р. aeruginosa зумовлені його основною активністю проти діяльності ПЗБ-3, однак при більш високих концентраціях цефтазидим також інгібує ПЗБ-1a та -1b. Бактерицидний ефект щодо Staphylococcus aureus пов’язаний із тим, що цефтазидим має високу афінність до грампозитивних ПЗБ-1, ПЗБ-2 та, меншою мірою, афінність до ПЗБ-3 (Gentry L.O., 1985). Однак слід відмітити, що відносно S. aureus цефтазидим проявляє більш слабку дію, аніж цефалоспорини 1-го та 2-го покоління (Richards D.M., 1985).

β-Лактамазна стабільність цефтазидиму

β-Лактамазна стабільність цефтазидиму є однією з унікальних характеристик у порівнянні з іншими цефалоспоринами широкого спектру дії. Цефтазидим стійкий відносно β-лактамаз типів Richmond, Sykes, TEM-1 та TEM-2. Він стійкий відносно як плазмідо-опосередкованих, так і хромосомних β-лактамаз, що продукуються штамами P. aeruginosa (Gentry L.O., 1985).

Фармакокінетичні властивості цефтазидиму

Т½ цефтазидиму — 1,4–2,1 год. Він не визначається в сироватці крові в інтервалі 8–12 год після введення. Це означає, що для підтримання ефективної антибактеріальної концентрації препарату його необхідно вводити з інтервалом 6–8 год. Цефтазидим не піддається метаболізму в людському організмі та виводиться нирками в незміненому вигляді. Відповідно, при зниженні ниркової функції зменшується його виведення з плазми крові. Однак існують деякі дані (Bui S., 2020) про підвищення кліренсу препарату у хворих на кістозний фіброз. Що ж стосується термінальної стадії хронічної ниркової недостатності (ХНН), цефтазидим виводиться шляхом гемодіалізу чи перитонеального діалізу, у той час як додавання препарату в діалізний розчин призводить до зростання його сироваткових концентрацій. Отож, якщо пацієнту під час проведення перитонеального діалізу чи гемодіалізу потрібне лікування цефтазидимом, то слід вводити навантажувальну та підтримувальні дози відповідно до інструкції МОЗ України. У якості альтернативи можна розглядати додавання цефтазидиму в діалізний розчин з розрахунку 250 мг на 2 л рідини (Gentry L.O., 1985). У цьому випадку слід враховувати, що розчин цефтазидиму зберігає свою біохімічну стабільність протягом не менше ніж 12 год при температурі тіла (37 °С) (Kandel S., 2018).

У дослідженні на тваринах встановлено, що в режимі монотерапії цефтазидим характеризується мінімальною нефротоксичністю, а при введенні щурам поєднано з гентаміцином виявляє навіть захисний ефект. Аналогічно в режимі монотерапії у людей не було виявлено таких критеріїв нефротоксичності, як зниження кліренсу креатиніну, екскреція В2-мікроглобуліну чи елімінація ферменту війчастого епітелію аланін-амінопептидази.

Цефтазидим проникає в тканини та біологічні рідини організму (Gentry L.O., 1985):

  • водяниста волога ока — 7–15 нг/мл;
  • плевральний випіт — 14–30 нг/мл;
  • грудне молоко — 2,2–8,2 нг/мл. Після в/в введення 2 г цефтазидиму концентрація його в материнському молоці зростає протягом 3 год;
  • ліквор — <1 нг/мл у нормі. Однак при менінгіті проникність мозкових оболонок після болюсного введення досягає 0,8–18 нг/мл;
  • перитонеальний випіт — 8–18 нг/мл. Хоча концентрація варіабельна та залежить від обставин захворювання, вона достатня для інгібування більшості інтраабдомінальних патогенів, виключаючи анаероби та ентерококи;
  • асцитичний трансудат — 57–133 нг/мл. Препарат швидко проникає в асцитичну рідину: концентрація препарату в ній перевищує 10 нг/мл вже через 6 год;
  • м’язова тканина, жирова тканина — 9,2–10,7 нг/мл;
  • жовч — 35–45 нг/мл;
  • кісткова тканина — 20 нг/мл;
  • шкіра — >6,6 нг/мл.

Вивчення фармакодинамічних характеристик in vitro цефтазидиму дозволяє встановити часозалежний бактерицидний ефект. Однак індивідуальні відмінності критичних хворих чинять значний вплив на об’єм розподілу препарату, що, у свою чергу, впливає на фармакодинаміку. При цьому встановлено, що безперервне введення цефтазидиму дозволяє досягти кращих фармакодинамічних результатів у тяжких пацієнтів, зокрема при лікуванні вентилятор-асоційованої пневмонії (Cousson J., 2015).

Клінічне застосування цефтазидиму

Інфекції сечовивідних шляхів

Цефтазидим показаний для лікування пацієнтів як з гострими, так і з хронічними інфекціями сечовивідних шляхів. У великому колабораційному дослідженні встановлено, що дози 0,25, 0,5 та 1,0 г, що вводяться 2 рази на добу, ефективні для ерадикації найбільш поширених патогенів, що викликають інфекційно-запальні захворювання та інфекції сечовивідних шляхів. У тому ж дослідженні встановлено, що суперінфекція резистентними штамами Pseudomonas spp., S. faecalis, C.albicans спостерігається у 79% пациентів. Naber K.G. та співавтори дослідили можливості лікування цефтазидимом при захворюваннях сечовивідних шляхів, що викликані госпітальною мікрофлорою. Встановлено, що застосування антибіотика в дозі 2 г 2 рази на добу дозволяє досягти ерадикації збудника у 74% пацієнтів, однак у 33% після курсу лікування спостерігається реінфекція. За даними різних дослідників, цефтазидим за ефективністю співставний, а іноді навіть перевищує тобраміцин (73% вилікуваних пацієнтів проти 62%) (Gentry L.O., 1985).

Інфекції нижніх дихальних шляхів

Цефтазидим широко застосовується для лікування як позагоспітальних, так і госпітальних інфекцій нижніх дихальних шляхів. За даними дослідників, успіх терапії інфекцій, викликаних P. aeruginosa, становить 65,3%; H. influenzae та інших поширених грампозитивних респіраторних патогенів — 82–94%. Встановлено, що у пацієнтів з нейтропенією при монотерапії цефтазидимом клінічне видужання спостерігається у 41% випадків, а в комбінації з тобраміцином — у 63% випадків (Gentry L.O., 1985). На думку експертів, і сьогодні цефтазидим є одним з препаратів вибору для лікування госпітальних пневмоній, однак його роль у якості ефективного протимікробного агента була поставлена під загрозу через різке підвищення показників бактеріальної резистентності за останнє десятиріччя, особливо у P. aeruginosa та Acinetobacter baumannii. Тому для збереження ефективності препарату важливо мати чітке уявлення про місцеві тенденції резистентності, а також комбінувати його з інгібіторами β-лактамаз та іншими антибактеріальними препаратами (Choi S.H., 2012). Особливо важливою є інформація про локальну чутливість збудника при лікуванні вентилятор-асоційованої пневмонії (Cousson J., 2015). Це тяжке захворювання, яке розвивається у пацієнтів, що знаходяться на ШВЛ протягом тривалого часу. Така пневмонія характеризується складним багатокомпонентним патогенезом: мультирезистентна госпітальна мікрофлора; порушення фізіологічного дренування дихальних шляхів; виснаження захисних сил організму у зв’язку з тяжким основним захворюванням тощо.

Інфекції шкіри, її похідних, кісток та суглобів

Існує інформація щодо ефективності цефтазидиму у пацієнтів з інфекціями шкіри та її похідних (наприклад пахвові потові залози), включаючи целюліт, раньові інфекції, абсцеси та шкірні виразки. Найвища ефективність застосування цефтазидиму спостерігається при псевдомонадній етіології патологічного процесу (близько 88%). При інфекціях кісток та суглобів (наприклад остеомієліт) найкращий результат досягається при поєднанні антибіотикотерапії з хірургічним дренуванням патологічного вогнища (Gentry L.O., 1985).

Акушерські та гінекологічні інфекції

Цефтазидим застосовується для лікування різних акушерських та гінекологічних інфекцій. Відповідно до даних дослідників, у 93% спостерігається позитивна клінічна реакція на терапію при інфекціях, викликаних грампозитивною чи змішаною грамнегативною мікрофлорою (виключаючи B. fragilis) — бактеріального ендометриту, сальпінгіту чи постгістеректомічного запалення тазової клітковини. Такий ефект зумовлений тим, що концентрації антибіотика в тканинах матки, яєчників та піхви значно перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для більшості патогенів (Gentry L.O., 1985).

Застосування цефтазидиму в педіатрії

Цефтазидим застосовується в педіатрії для лікування при різних інфекційних захворюваннях, включаючи ті, що розвиваються на фоні нейтропенії чи злоякісного новоутворення, у тому числі може бути рекомендований для емпіричної початкової терапії (Mustafa M.M., 2001). Дозу та режим введення препарату слід підбирати відповідно до інструкції МОЗ України (Gentry L.O., 1985).

Цефтазидим: висновок

Цефтазидим є представником III покоління цефалоспоринових антибіотиків з широким спектром дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, включаючи Escherichia coli та P. aeruginosa (Bian L., 2015). Завдяки відсутності ототоксичності та нефротоксичності цефтазидим може застосовуватися в якості альтернативи аміноглікозидним препаратам для лікування госпітальних інфекцій різної локалізації (Gentry L.O., 1985).

Інструкція МОЗ

Цефтазидим порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг, Genopharm (Великобританія)

Склад

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату еквівалентно цефтазидиму 1000 мг або 2000 мг;

допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до блідо-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефтазидим — це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.

Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp..

Штами, які можуть набувати резистентності

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morgani.

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.,

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.

Нечутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.

Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.

Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 1 г швидко досягаються середня пікова концентрація 37 мг/л. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8–12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у центральній нервовій системі становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

  • внутрішньолікарняна пневмонія;
  • інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;
  • бактеріальний менінгіт;
  • хронічний середній отит;
  • злоякісний зовнішній отит;
  • ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
  • ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
  • ускладнені інфекції черевної порожнини;
  • інфекції кісток і суглобів;
  • перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Призначаючи цефтазидим, слід враховувати, що його антибактеріальна дія спрямована головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з чинними офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування препарату з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були несерйозні реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерпії деяких типів інфекцій крім випадків, коли збудник хвороби відомий і відомо, що він є чутливим до цього препарату або існує велика ймовірність того, що збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин, інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично проводити дослідження на чутливість.

Препарат у своєму складі містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму–52 мг натрію, флакон з 2 г цефтазидиму–104 мг натрію), що слід враховувати при при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Цефтазидим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідних досліджень не проводилося. Але виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Інтермітуюче введення
Інфекція Доза, що вводиться
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз 100–150 мг/кг маси тіла на добу кожні 8 годин, максимально 9 г на добу1
фебрильна нейтропенія 2 г кожні 8 годин
внутрішньолікарняна пневмонія
бактеріальний менінгіт
бактеріємія
інфекції кісток і суглобів 1–2 г кожні 8 годин
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1–2 г кожні 8 годин або 12 годин
профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) 1 г під час індукції в анестезію, 1 г у момент видалення катетера
хронічний середній отит 1–2 г кожні 8 годин
злоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
Інфекція Доза, що вводиться
фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1
внутрішньолікарняна пневмонія
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
бактеріальний менінгіт
бактеріємія
інфекції кісток і суглобів
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г на добу не спричиняло побічних реакцій.

Діти з масою тіла < 40 кг

Немовлята та діти віком > 2 місяців з масою тіла < 40 кг Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  хронічний середній отит
  злоякісний зовнішній отит
  нейтропенія у дітей 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
  бактеріальний менінгіт
  бактеріємія*
  інфекції кісток і суглобів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Постійна інфузія
  фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу
  внутрішньолікарняна пневмонія
  інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
  бактеріальний менінгіт
  бактеріємія*
  інфекції кісток і суглобів
  ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Немовлята та діти віком ≤ 2 місяці Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  Більшість інфекцій 25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми1
1У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяці період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих

*Якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі «Показання».

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей віком ≤ 2 місяці не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність

Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота введення, год
50–31 150–200 (1,7–2,3) 1 12
30–16 200–350

(2,3–4)

1 24
15–6 350–500

(4–5,6)

0,5 24
< 5 500

(> 5,6)

0,5 48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти з масою тіла < 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла Частота введення, год
50–31 150–200 (1,7–2,3) 25 12
30–16 200–350

(2,3–4)

25 24
15–6 350–500

(4–5,6)

12,5 24
< 5 500

(> 5,6)

12,5 48

*це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, і може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.

** кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Доза
50–31 150–200 (1,7–2,3) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години
30–16 200–350

(2,3–4)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години
≤ 15 350

(4–5,6)

Не досліджувалася

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Діти з масою тіла < 40 кг

Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях нижче.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750

аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а
1 л/год 2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5 1 2 0,5 1 2
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000

аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення

Препарат вводити внутрішньовенно ін’єкційно чи інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Приготування розчину для ін’єкцій

Цефтазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. «Несумісність»).

Флакони всіх розмірів виробляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю, і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г Внутрішньом’язово

Внутрішньовенний болюс

Внутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

2 г Внутрішньовенний болюс

Внутрішньовенна інфузія

10

50*

170

40

* Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин глюкози 40 та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин глюкози 40 та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрану 70 та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 та 5% розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Приготування розчину для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції:

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г та 2 г)

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку для повітря, струсити флакон і налагодити систему для інфузій, як зазвичай.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити у них відповідно дозу (див розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Побічні реакції

Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами, а також за частотою виникнення: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100 та < 1/10; нечасто ≥ 1/1000 та < 1/100; рідко ≥ 1/10000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10000; частота невідома.

Інфекції та інвазії

Нечасто — кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

З боку кровоносної та лімфатичної системи

Часто — еозинофілія та тромбоцитоз.

Нечасто — лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Частота невідома–лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

З боку нервової системи

Нечасто — запаморочення, головний біль.

Частота невідома — парестезії.

Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

З боку судин

Часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто — діарея.

Нечасто — нудота, блювання, біль у животі та коліт.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома — порушення смаку.

З боку сечовидільної системи

Дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи

Часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартамінотрансфераза (АСТ), лактогідрогенез (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза).

Частота невідома — жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто — макулопапульозний висип або кропив’янка.

Нечасто — свербіж.

Частота невідома — ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні та розлади та стан місця введення

Часто — біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто — гарячка.

Лабораторні показники

Часто — позитивний тест Кумбса.

Нечасто — транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між застосуванням цих двох препаратів.

Упаковка

По 1 або по 10 флаконів з порошком у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

НСПС Хебей Хуамін Фармасьютікал Компані Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

№ 98 Хуан Роад, Економік енд Технолоджікал Девелопмент Зоне, Шічжуанг, СН 052165, Китай.

Цефтазидим порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг, AAR Pharma FZ LLC (ОАЕ)

Склад

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидиму пентагідрат еквівалентно цефтазидиму 1000 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління.

Код АТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефтазидим — це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний із порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика та дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують β-лактамази із розширеним спектром дії, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.

Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp., Pasteurella multocida.

Штами з можливою набутою резистентністю

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morganii.

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumonia, Viridans group streptococcus.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.

Нечутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.

Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.

Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8–12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації. Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів із порушеннями функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

  • внутрішньолікарняна пневмонія;
  • інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;
  • бактеріальний менінгіт;
  • хронічний середній отит;
  • злоякісний зовнішній отит;
  • ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
  • ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
  • ускладнені інфекції черевної порожнини;
  • інфекції кісток і суглобів;
  • перитоніт, пов’язаний із проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактерільний спектр, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів. Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю необхідно призначати препарат пацієнтам, у яких були не тяжкі реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерапії деяких типів інфекцій, доки не встановлено, що збудник хвороби є чутливим до лікування препаратом, або існує велика вірогідність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток і суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими β-лактамазами із розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефтазидимом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.

Препарат у своєму складі містить натрій, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на натрій-контрольованій дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Цефтазидим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідних досліджень не проводили. Але можливе виникнення певних побічних реакцій (наприклад, запаморочення), що може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Дорослі та діти ≥ 40 кг

Інтермітуюче введення
Інфекція Доза, що вводиться
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз 100–150 мг/кг маси тіла/на добу кожні 8 годин, максимально до 9 г на добу1
фебрильна нейтропенія 2 г кожні 8 годин
внутрішньолікарняна пневмонія
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів 1–2 г кожні 8 годин
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1–2 г кожні 8 або 12 годин
профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) 1 г під час індукції в анестезію, друга доза — у момент видалення катетера
хронічний середній отит 1–2 г кожні 8 годин
злоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
Інфекція Доза, що вводиться
фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введе-нням від 4 до 6 г кожні 24 години1
внутрішньолікарняна пневмонія
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок 9 г на добу застосовували без побічних реакцій.

Діти < 40 кг

Немовлята та діти віком > 2 місяців та масою тіла < 40 кг Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально — 6 г на добу
  хронічний середній отит
  злоякісний зовнішній отит
  нейтропенія у дітей 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально — 6 г на добу
  інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
  бактеріальний менінгіт
  бактеріємія*
  інфекції кісток і суглобів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально — 6 г на добу
  ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Постійна інфузія
  фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постій-ним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимально — до 6 г на добу
  внутрішньолікарняна пневмонія
  інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
  бактеріальний менінгіт
  бактеріємія*
  інфекції кісток і суглобів
  ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Немовлята та діти віком ≤ 2 місяці Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  Більшість інфекцій 25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми1
1У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих

*якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі «Показання».

Діти

Безпека та ефективність застосування цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей ≤ 2 місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо у пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність

Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова навантажувальна доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності — інтермітуюче введення

Дорослі та діти ≥ 40 кг маси тіла

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота дозування, години
50–31 150–200

(1,7–2,3)

1 12
30–16 200–350

(2,3–4)

1 24
15–6 350–500

(4–5,6)

0,5 24
< 5 500

(> 5,6 )

0,5 48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти < 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла Частота дозування, години
50–31 150–200

(1,7–2,3)

25 12
30–16 200–350

(2,3–4)

25 24
15–6 350–500

(4–5,6)

12,5 24
< 5 500

(> 5,6 )

125 48

*це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, і може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю;

** кліренс креатиніну, вирахований на основі площі поверхні тіла, або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності — постійна інфузія

Дорослі та діти ≥ 40 кг маси тіла

Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Частота дозування, години
50–31 150–200

(1,7–2,3)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години
30–16 200–350

(2,3–4)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 г кожні 24 години
≤ 15 350

(> 4)

Не досліджувалося

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування препарату.

Діти < 40 кг

Безпека та ефективність застосування цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких <40 кг, із порушеннями функції нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Якщо дітям із порушеннями функції нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Пацієнтам, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750

аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) для діалізу при швидкості потоку (мл/хв)а
1 л/год 2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5 1 2 0,5 1 2
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000

аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Препарат вводити внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Інструкція з приготування

Цефтазидим сумісний із більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Флакони всіх розмірів виробляють під зниженим тиском. По мірі розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
1000 мг Внутрішньом’язово 3 260
Внутрішньовенний болюс 10 90
Внутрішньовенна інфузія 50* 20

*Примітка. Розчинення для приготування внутрішньовенної інфузії слід проводити у два етапи (див. у тексті нижче).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин глюкози 40 та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин глюкози 40 та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрану 70 та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 та 5% розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл сумісний із рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3. Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Додати отриманий розчин до системи для внутрішньовенної інфузії, створивши загальний об’єм розчину щонайменше 50 мл та використати для внутрішньовенної інфузії протягом 15–30 хв.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити у них відповідно дозу (див розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Побічні реакції

Побічні реакції були класифіковані за частотою їх виникнення — від дуже частих до нечастих, а також за органами і системами: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: нечасто — кандидоз (включаючи вагініт та кандидозний стоматит).

З боку кровоносної та лімфатичної системи: часто — еозинофілія та тромбоцитоз; нечасто — лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія; частота невідома — лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

З боку нервової системи: нечасто — запаморочення, головний біль; частота невідома — парестезії.

Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

З боку судин: часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — діарея; нечасто — нудота, блювання, біль у животі та коліт.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний із Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»; частота невідома — порушення смаку.

З боку сечовидільної системи: нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові; дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза); частота невідома — жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної тканини: часто — макулопапульозні висипання або кропив’янка; нечасто — свербіж; частота невідома — ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні та розлади у місці введення: часто — біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції; нечасто — гарячка.

Лабораторні показники: часто — позитивний тест Кумбса; нечасто — як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.

Упаковка

По 1 флакону з препаратом у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Cенс Лабораторіc Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

VI/51B, п/с № 2, Кожуванал, Пала, Коттаям — 686 573, Керала, Індія.

Цефтазидим порошок для розчину для ін'єкцій 1 г, Vita Sun (Великобританія)

Склад

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидиму пентагідрат (у складі стерильної суміші з натрію карбонатом безводним) еквівалентно цефтазидиму 1 г;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефтазидим — це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.

Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Escherichia coli, Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp..

Штами, які можуть набувати резистентності

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morgani.

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.,

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp..

Нечутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.

Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.

Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 1 г препарату швидко досягаються середні пікові концентрації 37 мг/л. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8–12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому вигляді, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

  • внутрішньолікарняна пневмонія;
  • інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;
  • бактеріальний менінгіт;
  • хронічний середній отит;
  • злоякісний зовнішній отит;
  • ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
  • ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
  • ускладнені інфекції черевної порожнини;
  • інфекції кісток і суглобів;
  • перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у пацієнтів, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр дії, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з чинними офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте якщо потрібне одночасне застосування Цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, Цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та вжити відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були несерйозні реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерапії деяких типів інфекцій, крім випадків, коли збудник хвороби невідомий або існує велика імовірність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів із бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин, інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Цефтазидимом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожував життю. Тому важливо зважати на імовірність цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично робити дослідження на чутливість.

Препарат містить у своєму складі натрій (флакон з 1 г цефтазидиму — 52 мг натрію), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які дотримуються натрійконтрольованої дієти.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Цефтазидим проникає у грудне молоко в невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Відповідних досліджень не проводили. Але виникнення таких побічних реакцій як запаморочення може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Дорослі та діти ≥ 40 кг

Інтермітуюче введення
Інфекція Доза, що вводиться
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз 100–150 мг/кг маси тіла на добу кожні 8 годин, максимальна доза — 9 г на добу1
Фебрильна нейтропенія 2 г кожні 8 годин
Внутрішньолікарняна пневмонія
Бактеріальний менінгіт
Бактеріємія*
Інфекції кісток і суглобів 1–2 г кожні 8 годин
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1–2 г кожні 8 годин або 12 годин
Профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) 1 г під час індукції в анестезію, 1 г у момент видалення катетера
Хронічний середній отит 1–2 г кожні 8 годин
Злоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
Інфекція Доза, що вводиться
Фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1
Внутрішньолікарняна пневмонія
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
Бактеріальний менінгіт
Бактеріємія*
Інфекції кісток і суглобів
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок після застосування 9 г на добу не виникало побічних реакцій.

Діти < 40 кг

Немовлята та діти віком > 2 місяців та масою тіла < 40 кг Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза — 6 г на добу
  Хронічний середній отит
  Злоякісний зовнішній отит
  Нейтропенія у дітей 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза — 6 г на добу
  Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
  Бактеріальний менінгіт
  Бактеріємія*
  Інфекції кісток і суглобів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза — 6 г на добу
  Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Постійна інфузія
  Фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимальна доза — 6 г на добу
  Внутрішньолікарняна пневмонія
  Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
  Бактеріальний менінгіт
  Бактеріємія*
  Інфекції кісток і суглобів
  Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Немовлята та діти віком ≤ 2 місяців Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  Більшість інфекцій 25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми1
1У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих

*Якщо це пов’язано або є підозра на зв’язок з інфекціями, наведеними в розділі «Показання».

Діти.

Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку.

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для пацієнтів літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність.

Необхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводили. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність.

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота дозування, години
50–31 150–200

(1,7–2,3)

1 12
30–16 200–350

(2,3–4)

1 24
15–6 350–500

(4–5,6)

0,5 24
< 5 500

(> 5,6)

0,5 48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти < 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла Частота дозування, години
50–31 150–200

(1,7–2,3)

25 12
30–16 200–350

(2,3–4)

25 24
15–6 350–500

(4–5,6)

12,5 24
< 5 500

(> 5,6)

12,5 48

*Це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, який може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у пацієнтів з нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Частота дозування, години
50–31 150–200

(1,7–2,3)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 г до 3 г кожні 24 години
30–16 200–350

(2,3–4)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години
≤ 15 350

(4–5,6)

Не досліджувалося

Призначати дозу слід зважено. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Діти < 40 кг

Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу одноразово або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750

аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а
1 л/год 2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5 1 2 0,5 1 2
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000

аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Цефтазидим вводити внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно, або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Приготування розчину.

Цефтазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. «Несумісність»).

Флакони виробляються під зниженим тиском. У міру того, як розчиняється препарат, виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г Внутрішньом’язово

Внутрішньовенний болюс

Внутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

* Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин глюкози 40 та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин глюкози 40 та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрану 70 та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 та 5% розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.

При використанні як розчинника розчину лідокаїну для внутрішньом’язового застосування препарату необхідно врахувати інформацію щодо безпеки лідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Вміст флакона Цефтазидиму 1 г, розчинений у 1,5 мл води для ін’єкцій, можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г)

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3. Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку для повітря, струсити флакон і налагодити систему для інфузій як зазвичай.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Приготовлений розчин можна зберігати не більше 8 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С.

Діти

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити для них відповідно дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Побічні реакції

Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами, а також за частотою їх виникнення: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100 та < 1/10; нечасто ≥ 1/1000 та < 1/100; рідко ≥ 1/10000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10000; частота невідома.

Інфекції та інвазії

Нечасто — кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Часто — еозинофілія та тромбоцитоз.

Нечасто — лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Частота невідома — лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

З боку нервової системи

Нечасто — запаморочення, головний біль.

Частота невідома — парестезії.

Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

З боку судин

Часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто — діарея.

Нечасто — нудота, блювання, біль у животі та коліт.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома — порушення смаку.

З боку сечовидільної системи

Нечасто — транзиторне підвищення рівня сечовини крові.

Дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи

Часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза).

Частота невідома — жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто — макулопапульозний висип або кропив’янка.

Нечасто — свербіж.

Частота невідома — ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні реакції та розлади у місці введення

Часто — біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто — гарячка.

Лабораторні показники

Часто — позитивний тест Кумбса.

Нечасто — як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.

Упаковка

1 флакон з порошком у коробці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ананта Медікеар Лімітед.

або

Свісс Перентералс Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Чак 17 МЛ, Агро, фуд парк Роуд, РІІКО Індастріал Еріа, Удіог Віхар, Шріганганагар, (Раджастан), Індія.

або

Блок II, Ділянка 402, 412–414 Промислова зона Керала, GIDC, біля Бавла, Ахмедабад, Гуджарат, 382220, Індія.

Заявник

ВІТА САН ЛТД.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника

офіс 1, Стейшн Корт, 2, Таунмід Роуд, Лондон, SW6 2PY, Великобританія.

Цефтазидим порошок для розчину для ін'єкцій 1 г, Борщагівський ХФЗ ПАТ (Україна, Київ)

Склад

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить 1 г цефтазидиму (у вигляді цефтазидиму пентагідрату стерильного у перерахуванні на 100% сухий цефтазидим);

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або злегка жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтазидим.

Код АТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефтазидим — це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика та дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують β-лактамази з розширеним спектром дії, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.

Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp., Pasteurella multocida.

Штами з можливою набутою резистентністю

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morganii.

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia, Viridans group streptococcus.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptosteptococcus spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp

Нечутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.

Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.

Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г цефтазидиму швидко досягаються середні пікові концентрації 18 мг/л і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г цефтазидиму у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46 мг/л, 87 мг/л або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8–12 годин після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах: кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому вигляді в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації, приблизно 80–90% дози — протягом 24 годин. У пацієнтів із порушеннями функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

— внутрішньолікарняна пневмонія;

— інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;

— бактеріальний менінгіт;

— хронічний середній отит;

— злоякісний зовнішній отит;

— ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

— ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

— ускладнені інфекції черевної порожнини;

— інфекції кісток і суглобів;

— перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у пацієнтів, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією та гарячкою, що виникають у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр, спрямований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтазидиму пентагідрату або до інших компонентів препарату.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нефротоксичні препарати: сумісне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичних лікарських засобів, таких як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може негативно вплинути на функцію нирок. При потребі комбінованого лікування слід контролювати функцію нирок протягом усього курсу терапії (також див. розділ «Несумісність»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте при одночасному застосуванні препарату Цефтазидим з хлорамфеніколом слід враховувати можливість антагонізму.

Кумарини: при одночасному застосуванні можливе підвищення їх антикоагулянтного ефекту.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може вплинути на флору кишечнику, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів та ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. Таким чином, рекомендується застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.

Пробенецид: уповільнюється екскреція цефтазидиму, що сприяє його кумуляції, тривалому підвищенню концентрації препарату в крові.

Вакцина проти тифу: застосування антибактеріальних препаратів слід уникати за 3 дні до та після застосування пероральної вакцини від черевного тифу.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте незначний вплив на результати аналізу може спостерігатися при використанні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

Гіперчутливість

Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та іноді летальні реакції гіперчутливості. У випадку виникнення алергічної реакції необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну, антигістамінних препаратів, кортикостероїдів та інших засобів невідкладної допомоги.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів або до інших β-лактамних антибіотиків. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам, у яких були нетяжкі реакції гіперчутливості на інші β-лактамні антибіотики.

Спектр антибактеріальної активності

Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не підходить для застосування як монотерпія для лікування деяких типів інфекцій, за винятком випадків, коли збудник документально підтверджений та відомо, що він чутливий до цього препарату або існує велика імовірність того, що найбільш вірогідний збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин, інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими β-лактамазами із розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують β-лактамази із розширеним спектром дії.

Порушення функції нирок

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або високоактивні діуретики (наприклад, фуросемід), може негативно впливати на функцію нирок. При дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних щодо негативного впливу цефтазидиму на функцію нирок при застосуванні його у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати залежно від ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена.

Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом Цефтазидим може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci). У цьому випадку слід припинити застосування препарату та вжити інші необхідні заходи. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. та Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично проводити дослідження чутливості.

Псевдомембранозний коліт

При застосуванні антибіотиків були повідомлення про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на можливість цього діагнозу пацієнтам, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та за необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Вміст натрію

Цефтазидим у своєму складі містить натрій: 1 флакон з 1 г цефтазидиму ~ 51 мг натрію, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на натрій-контрольованій дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Цефтазим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід враховувати можливість виникнення у деяких пацієнтів запаморочення, судом, тому під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або іншими потенційно небезпечними механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку пацієнта та функції нирок.

Дорослі та діти ≥ 40 кг

Таблиця 1

Інтермітуюче введення
Інфекція Доза, що вводиться
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз 100-150 мг/кг маси тіла/на добу кожні 8 годин, максимально до 9 г на добу 1
фебрильна нейтропенія

2 г кожні 8 годин

внутрішньолікарняна пневмонія
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів

1-2 г кожні 8 годин

ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1-2 г кожні 8 або 12 годин
інфекції сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) 1 г під час індукції в анестезію, 1 г у момент видалення катетера
хронічний середній отит 1-2 г кожні 8 годин
злоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
Інфекція Доза, що вводиться
фебрильна нейтропенія

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1

внутрішньолікарняна пневмонія
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г препарату на добу не спричиняло побічних реакцій.

Діти < 40 кг

Таблиця 2

Немовлята та діти віком > 2 місяців та масою тіла < 40 кг Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 100–150 мг/кг маси тіла/добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  хронічний середній отит
  злоякісний зовнішній отит
  нейтропенія у дітей 150 мг/кг маси тіла/добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
  бактеріальний менінгіт
  бактеріємія*
  інфекції кісток і суглобів 100–150 мг/кг маси тіла/добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Постійна інфузія
  фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу
  внутрішньолікарняна пневмонія
  інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
  бактеріальний менінгіт
  бактеріємія*
  інфекції кісток і суглобів
  ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Немовлята та діти віком ≤ 2 місяців Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  Більшість інфекцій 25–60 мг/кг маси тіла/добу у 2 прийоми1
1У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих

*Якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі «Показання».

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату Цефтазидим шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей ≤ 2 місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, пацієнтам літнього віку, які мають гострі інфекції, особливо пацієнтам віком від 80 років, добова доза не повинна перевищувати 3 г.

Печінкова недостатність

Необхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю не проводили.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за пацієнтами щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Ниркова недостатність

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому вигляді, тому для цієї групи пацієнтів дозу слід зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності – інтермітуюче введення

Дорослі та діти ≥ 40 кг маси тіла

Таблиця 3

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована разова доза цефтазидиму, г Частота дозування (години)
50–31 150–200

(1,7–2,3)

1 12
30–16 200–350

(2,3–4)

1 24
15–6 350–500

(4–5,6)

0,5 24
< 5 500

(> 5,6)

0,5 48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями разову дозу можна збільшити на 50% або, відповідно, збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

У дітей значення кліренсу креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти < 40 кг

Таблиця 4

Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована індивідуальна доза мг/кг маси тіла Частота дозування (години)
50–31 150–200

(1,7–2,3)

25 12
30–16 200–350

(2,3–4)

25 24
15–6 350–500

(4–5,6)

12,5 24
< 5 500

(> 5,6)

12,5 48

*це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, і може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю;

**кліренс креатиніну оцінюється на основі площі поверхні тіла або вимірюється.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за пацієнтами щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності — постійна інфузія

Дорослі та діти ≥ 40 кг маси тіла

Таблиця 5

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Частота дозування (години)
50–31 150–200 (1,7–2,3) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години
30–16 200–350

(2,3–4)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години
≤ 15 350

(4–5,6)

Не досліджували

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за пацієнтами щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Діти < 40 кг

Безпека та ефективність застосування препарату Цефтазидим шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеннями функції нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за пацієнтами.

Якщо дітям із порушеннями функції нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід скорегувати кліренс креатиніну відповідно до площі поверхні тіла або маси тіла дитини.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить 3–5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці 7, наведеній нижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі у звичайному режимі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 мг до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушеннях функції нирок.

Пацієнтам, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 6,7.

Таблиця 6

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)*
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750

*Примітка. Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Таблиця 7

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)*
1 л/год 2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5 1 2 0,5 1 2
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000

*Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення

Цефтазидим необхідно вводити внутрішньовенно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Інструкція для приготування

Цефтазидим сумісний із більшістю широко застосовуваних розчинів для внутрішньовенного введення, однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Таблиця 8

Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г Внутрішньом’язово 3 260
Внутрішньовенний болюс 10 90
Внутрішньовенна інфузія 50* 20

*Примітка. Розчинення слід проводити у два етапи (див. текст).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; розчин Гартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду у 4% розчині глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин декстрану 40 у 0,9% розчині натрію хлориду; 10% розчин декстрану 40 у 5% розчині глюкози; 6% розчин декстрану 70 у 0,9% розчині натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 у 5% розчині глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення слід розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 5 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Витягти весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна знаходитись у розчині.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії

Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку для повітря, струсити флакон і налагодити систему для інфузій як зазвичай.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування

Симптоми: можливі неврологічні ускладнення, такі як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо, відповідно, не зменшити дозу. Концентрацію цефтазидиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Лікування: симптоматичне.

Побічні реакції

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення — від дуже частих до нечастих, а також за органами і системами: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Нечасто — кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).

Кровоносна та лімфатична системи

Часто — еозинофілія та тромбоцитоз.

Нечасто — лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Частота невідома — лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

Імунна система

Частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

Нервова система

Нечасто — запаморочення, головний біль.

Частота невідома — парестезії.

Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно знижена.

Судинні порушення

Часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишковий тракт

Часто — діарея.

Нечасто — нудота, блювання, біль у животі та коліт.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома — порушення смаку.

Сечовидільна система

Нечасто — транзиторне підвищення рівня сечовини крові.

Дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Гепатобіліарна система

Часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза).

Частота невідома — жовтяниця.

Шкіра та підшкірні тканини

Часто — макулопапульозний висип або кропив’янка.

Нечасто — свербіж.

Частота невідома — ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром (медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами).

Загальні реакції та розлади у місці введення

Часто — біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто — гарячка.

Лабораторні показники

Часто — позитивний тест Кумбса. Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Нечасто — як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Готовий розчин зберігає стабільність при температурі 25 °С протягом 10 годин, при температурі не вище 18 °С — 24 години, при температурі до 4 °С — 7 днів.

З мікробіологічної точки зору готовий до застосування препарат необхідно використати негайно. У випадку, коли це неможливо, допускається зберігання препарату не довше 24 годин при температурі 2–8 °С.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник. Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці. Можливе утворення осаду, якщо до розчину цефтазидиму додати ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між застосуванням цих двох препаратів.

Розчин цефтазидиму не можна змішувати в одній ємкості з іншими антибіотиками.

Упаковка

По 1 флакону. По 1 флакону в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Цефтазидим порошок для приготування ін'єкційного розчину 1 г, Лекхім-Харків ПрАТ (Україна, Харків)

Склад

діюча речовина: ceftazidime (цефтазидим);

1 флакон містить цефтазидиму (у вигляді цефтазидиму пентагідрату) 1 г;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління.

Код АТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтазидим пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після прикріплення до білків, що зв’язують пеніцилін (PBP). Це призводить до порушення біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису і загибелі бактеріальних клітин.

ФК/ФД відношення

Для цефалоспоринів найбільш важливим фармакокінетично-фармакодинамическим індексом, що корелюють з ефективністю in vivo, є відсоток від інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (MIC) цефтазидима для окремих видів-мішень (тобто% T> MIC).

Механізм опіру

Бактеріальна стійкість до цефтазидиму може бути зумовлена ​​одним або декількома з наступних механізмів:

  • гідроліз бета-лактамазами; Цефтазидим може бути ефективно гідролізований бета-лактамазами з розширеним спектром дії (ESBL), включаючи сімейство ESBL SHV і ферменти AmpC, які можуть індукуватися або стабільно пригнічуватися у деяких аеробних грамнегативних бактерій;
  • зниження спорідненості пеніцилінзв’язуючих білків до цефтазидиму;
  • непроникненість зовнішньої мембрани, яка обмежує доступ цефтазидиму до білків, що зв’язують пеніцилін, у грамнегативних організмів;
  • бактеріальні насоси.

Контрольні точки Контрольні точки мінімальної інгібуючої концентрації (MIC), встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST), наступні:

Бактерія Граничні значення (мг/л)
  S I R
Enterobacteriaceae ≤ 1 2 ̶ 4 4
Pseudomonas aeruginosa ≤ 81 8
Граничні значення, не пов’язані з видами2 ≤4 8 8

S = чутливий, I =проміжний, R = стійкий.

1 Граничні значення відносяться до терапії високими дозами (2 г х 3).

2 Граничні значення, не пов’язані з видами, були визначені в основному на основі даних PK/PD і не залежать від розподілу MІС конкретних видів бактерій. Вони призначені для використання тільки для видів, які не згадані у таблиці.

Мікробіологічна сприйнятливість

Поширеність набутої резистентності може варіюватися географічно з часом для окремих видів, але бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до фахівця, коли місцева поширеність резистентності така, що користь цефтазидиму принаймні для деяких типів інфекцій сумнівна.

Зазвичай сприйнятливі види
Грампозитивні аероби:

Streptococcus pyogenes

Streptococcus agalactiae

Грамнегативні аероби:

Citrobacter koseri

Haemophilus influenzae

Moraxella catarrhalis

Neisseria meningitidis

Pasteurella multocida

Proteus mirabilis

Proteus spp. (другие)

Providencia spp.

Види, для яких набута стійкість може стати проблемою
Грамнегативні аероби:

Acinetobacter baumannii Burkholderia cepaciae

Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Klebsiella pneumoniae Klebsiella spp. (другие)

Pseudomonas aeruginosa

Serratia spp.

Morganella morganii (Proteus morganii)

Грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus £

Streptococcus pneumonia ££

Viridans групи стрептококів

Грампозитивні анаероби:

Clostridium perfringens

Peptostreptococcus spp.

Грамнегативні анаероби:

Fusobacterium spp.

Стійки організми від самого початку
Грампозитивні аероби:

Enterococcus spp, включно Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium

Listeria spp.

Грампозитивні анаероби:

Clostridium difficile

Грамнегативні анаероби:

Bacteroides spp. (інші штами Bacteroides fragilis стійки).

Інші:

Chlamydia spp.

Mycoplasma spp.

Legionella spp.

£ Staphylococcus aureus метициліночутливий, має слабку видову стійкість до цефтазидиму. Усі резистентні до метициліну S. aureus є стійкими до цефтазидиму.

Можна очікувати, що £ S. pneumoniae, які проявляють проміжну чутливість або стійкі до пеніциліну демонструють щонайменше знижену сприйнятливість до цефтазидиму.

+ Високі показники резистентності спостерігалися в одній або декількох областях/країнах/регіонах у межах ЄС.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після внутрішньо’язового введення 500 мг і 1 г цефтазидиму пікові рівні у плазмі крові відповідно 18 та 37 мг/л досягаються швидко. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г рівні у плазмі крові становлять 46, 87 і 170 мг/л відповідно. Кінетика цефтазидиму є лінійною у діапазоні одноразових доз від 0,5 до 2 г після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Розподіл

Зв’язування білка сироватки крові цефтазидиму є низьким, близько 10%. Концентрації, що перевищують MIC для поширених патогенних мікроорганізмів, можуть бути досягнуті в таких тканинах як кістки, серце, жовч, мокротиння, водяниста рідина ока, синовіальна, плевральна черевна рідини. Цефтазидим легко проникає через плаценту і в грудне молоко. Проникнення через інтактний гематоенцефалічний бар’єр слабке, що призводить до низьких рівнів цефтазидиму у центральній нервовій системі (ЦНС) при відсутності запалення. Однак при запаленні мозкових оболонок в ЦНС досягається концентрація від 4 до 20 мг/л або більше.

Біотрансформація

Цефтазидим не метаболізується.

Виведення

Після парентерального введення рівні у плазмі крові знижуються з періодом напіврозпаду близько 2 годин. Цефтазидим виводиться у незміненому вигляді з сечею шляхом клубочкової фільтрації; приблизно від 80% до 90% дози відновлюється в сечі протягом 24 годин. Менше 1% виводиться з жовчю.

Особливі групи пацієнтів.

Ниркова недостатність.

Елімінація цефтазидима знижується у пацієнтів з порушенням функції нирок, дозу слід зменшити (див. розділ «Спосіб застосування»).

Печінкова недостатність.

Наявність легкої та помірної дисфункції печінки не впливало на фармакокінетику цефтазидиму у людей, яким вводили 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 5 днів за умови, що ниркова функція не була порушена (див. розділ «Спосіб застосування»).

Пацієнти літнього віку.

Зменшення кліренсу, що спостерігається у пацієнтів літнього віку, було зумовлено головним чином віковим зниженням ниркового кліренсу цефтазидиму. Середній період напіввиведення варіювався від 3,5 до 4 годин після однократного або 7-денного повторного введення 2 рази на добу по 2 г внутрішньовенних болюсних ін’єкцій у пацієнтів літнього віку від 80 років.

Діти.

Період напіввиведення цефтазидиму збільшується у недоношених і доношених новонароджених на 4,5–7,5 години після прийому доз від 25 до 30 мг/кг. Однак до 2 місяців період напіввиведення у межах діапазону для дорослих.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених.

  • Внутрішньолікарняна пневмонія.
  • Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі.
  • Бактеріальний менінгіт.
  • Хронічний гнійний отит середнього вуха.
  • Злоякісний зовнішній отит.
  • Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів.
  • Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин.
  • Ускладнені інтраабдомінальні інфекції.
  • Інфекції кісток і суглобів.
  • Перитоніт, пов’язаний з діалізом у пацієнтів із хронічним амбулаторним перитонеальним діалізом (ХАПД).

Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникає у зв’язку з будь-якою з зазначених вище інфекцій або імовірно пов’язана з ними.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовуюти у періопераційній профілактиці інфекцій сечовивідних шляхів у пацієнтів, які перенесли трансуретральну резекцію простати (ТУРП).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр, спрямований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цефтазидим слід вводити разом з іншими антибактеріальними засобами, коли можливий діапазон бактерій, які спричинили інфекцію, не підпадає під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтазидиму чи до цефалоспоринових антибіотиків або до будь-якого інгредієнта препарату.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичної реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії проводили тільки з пробенецидом і фуросемідом.

Одночасне використання високих доз із нефротоксичними лікарськими засобами може негативно вплинути на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значущість цього відкриття невідома, але якщо передбачається одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкози у сечі ензимними методами та спричиняє незначний вплив на результати дослідження при застосуванні методів, заснованих на відновленні міді (проби Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»).

Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатиніну.

Позитивну реакцію Кумбса відзначають приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на правильність результату визначення групи крові.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на мікрофлору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів і зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів. Рекомендується використовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.

При одночасному застосуванні цефалоспоринів та аміноглікозидів або сильнодіючих діуретиків, таких як фуросемід, можливий розвиток нефротоксичності. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію, особливо при призначенні високих доз аміноглікозидів або при тривалій терапії, у зв’язку з потенційною нефротоксичністю та ототоксичністю аміноглікозидних антибіотиків.

Особливості застосування.

Підвищена чутливість.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, інших цефалоспоринових антибіотиків або до інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були несерйозні реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.

Спектр активності.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерпії деяких типів інфекцій, крім випадків, коли збудник хвороби відомий і відомо, що він є чутливим до цього препарату або існує велика ймовірність того, що збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів.

Крім того, цефтазидим піддається гідролізу декількома бета-лактамазами розширеного спектра (ESBL). Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження ESBL-продукуючих організмів.

Псевдомембранозний коліт.

При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування цефтазидиму. Якщо діарея тривала та значна або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Ниркова функція.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичних препаратів, таких як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомен-дованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Надмірне збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом Цефтазидим може призвести до надмірного збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococcus і Serratia spp.); у цьому випадку необхідне припинення лікування або застосування відповідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.

Тестові та аналітичні взаємодії.

Цефтазидим не впливає на результати глюкозурії ензимними методами але незначний вплив (хибнопозитивне) може мати місце при використанні методів відновлення міді (проби Бенедикта та Фелінга, клінітест).

Цефтазидим не впливає на аналіз креатиніну на лужний пікрат.

Розвиток позитивного тесту Кумбса, пов’язаного з використанням цефтазидиму, приблизно у 5% пацієнтів може перешкоджати перехресному порівнянню крові.

Вміст натрію.

Препарат у своєму складі містить натрій (1 г цефтазидиму — 52 мг натрію або 2,26 ммоль на флакон), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Грудне годування

Цефтазидим у невеликій кількості проникає в грудне молоко, але при терапевтичних дозах цефтазидиму не очікується ніякого впливу на немовля. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Фертильність

Немає доступних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Цефтазидим не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, проте слід брати до уваги можливість виникнення побічних реакцій, таких як запаморочення, які можуть вплинути на спроможність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг.

Таблиця 1.

Дробне введення
Інфекційне захворювання Доза, що вводиться
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі 100 –150 мг/кг маси тіла на добу кожні 8 годин, максимально 9 г на добу1
фебрильна нейтропенія 2 г кожні 8 годин
внутрішньолікарняна пневмонія
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів 1–2 г кожні 8 годин
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний з діалізом ХАПД
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1–2 г кожні 8 або 12 годин
періопераційна профілактика трансуретральной резекції простати (ТУРП) 1 г під час індукції анестезії, 1 г у момент видалення катетера
хронічний гнійний отит середнього вуха 1–2 г кожні 8 годин
злоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
Інфекційне захворювання Доза, що вводиться
фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1
внутрішньолікарняна пневмонія
бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом (ХАПД)
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г препарату на добу не спричиняло побічних реакцій.

⃰ У тих випадках, коли вони зв’язані з будь-якою інфекцією, наведеною у розділі «Показання», або імовірно пов’язані з нею.

Діти з масою тіла < 40 кг.

Таблиця 2.

Немовлята та діти віком від 2 місяців з масою тіла < 40 кг Інфекційне захворювання Звичайна доза
Дробне введення
  ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  хронічний гнійний середній отит
  злоякісний зовнішній отит
  нейтропенія у дітей 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі
  бактеріальний менінгіт
  бактеріємія*
  інфекції кісток і суглобів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
  ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом (ХАПД)
Постійна інфузія
  фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 60-100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100-200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу
  внутрішньолікарняна пневмонія
  Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі
  бактеріальний менінгіт
  бактеріємія*
  інфекції кісток і суглобів
  ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
  ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний з діалізом (ХАПД)
Немовлята та діти віком ≤ 2 місяці Інфекційне захворювання Звичайна доза
Дробне введення
  Більшість інфекцій 25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми1
1У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців період напіввиведення цефтазидиму з сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих.

*У тих випадках, коли вони зв’язані з будь-якою інфекцією, наведеною у розділі «Показання», або імовірно пов’язані з нею.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей віком ≤ 2 місяці не встановлені.

Пацієнти літнього віку.

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність.

Необхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень з участю хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводили. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність.

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності:дробне введення.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг.

Таблиця 3.

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/добу) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота введення, години
50–31 150–200 (1,7–2,3) 1 12
30–16 200–350 (2,3–4) 1 24
15–6 350–500 (4–5,6) 0,5 24
< 5 500 (> 5,6) 0,5 48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти з масою тіла < 40 кг.

Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну* в сироватці крові, мкмоль/л (мг/добу) Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла Частота введення, години
50–31 150–200 (1,7–2,3) 25 12
30–16 200–350 (2,3–4) 25 24
15–6 350–500 (4–5,6) 12,5 24
< 5 500 (> 5,6) 12,5 48

*Рівень креатиніну в сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, він може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності:постійна інфузія.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Таблиця 4.

Кліренс креатиніну, мл/хв. Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/добу) Частота введення, години
50–31 150–200 (1,7–2,3) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години
30–16 200–350 (2,3–4) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години
≤ 15 350 (4–5,6) Не досліджували

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Діти з масою тіла < 40 кг.

Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз.

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.

Перитонеальний діаліз.

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі (ХАПД).

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Рекомендації з дозування для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, наведені у таблицях нижче.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація.

Таблиця 5.

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750

аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз.

Таблиця 6.

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а
1 л/год 2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5 1 2 0,5 1 2
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000

аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Цефтазидим вводити внутрішньовенно ін’єкційно чи інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Приготування розчину для ін’єкцій

Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Флакони всіх розмірів виробляють під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю, і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Таблиця 7.

Доза, що вводиться Спосіб введення Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г внутрішньом’язово

внутрішньовенний болюс

внутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

*Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 до 40 мг/мл сумісний із такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин декстрози, 40% та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин декстрози 40% та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрину, 70% та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрину, 70% та 5% розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 або 50 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Приготування розчину для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції.

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії.

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Не вставляти голку до повного розчинення препарату. Вставити голку через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Не виймаючи голку, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку, струсити флакон і налагодити систему для інфузій, як зазвичай.

Примітка. Для забезпечення стерильності препарату дуже важливо не вставляти голку через кришку флакона до розчинення препарату.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити для них відповідно дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Концентрацію цефтазидиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Лікування: симптоматичне.

Побічні реакції

Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами, а також за частотою виникнення: дуже часто ≥(1/10); часто ≥ (1/100) та < (1/10); нечасто ≥(1/1000) та < (1/100); рідко ≥(1/10000) та (<1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома.

Інфекції та інвазії.

Нечасто — кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

З боку кровоносної та лімфатичної системи.

Часто — еозинофілія та тромбоцитоз.

Нечасто — лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Частота невідома — лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

З боку імунної системи.

Частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

З боку нервової системи.

Нечасто — запаморочення, головний біль.

Частота невідома — парестезії.

Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

З боку судин.

Часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто — діарея.

Нечасто — нудота, блювання, біль у животі та коліт.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома — порушення смаку.

З боку сечовидільної системи.

Нечасто — транзиторне підвищення рівня сечовини крові.

Дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи.

Часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартамінотрансфераза (АСТ), лактогідрогеназа (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза).

Частота невідома — жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Часто — макулопапульозні висипання або кропив’янка.

Нечасто — свербіж.

Частота невідома — ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні розлади та розлади у місці введення.

Часто — біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто — гарячка.

Лабораторні показники.

Часто — позитивний тест Кумбса.

Нечасто — транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну в сироватці крові.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Не потрібні будь-які спеціальні умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

При додаванні до розчину цефтазидиму розчину ванкоміцину можливе утворення осаду, тому рекомендується промивати інфузійні системи і внутрішньовенні катетери між використанням цих препаратів.

Упаковка

По 1 г порошку у флаконі; по 1 або по 5, або по 50 флаконів у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Виробництво з продукції in bulk фірми-виробника Реюнг Фармасьютикал Ко., Лтд., Китайська Народна Республіка.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Цефтазидим-Віста порошок для розчину для ін'єкцій 1 г, Mistral Capital Management (Великобританія)

Склад

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату 1,164 г, що еквівалентно цефтазидиму 1 г;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або блідо-жовтий порошок.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтазидим.

Код АТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефтазидим — це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний із порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика та дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази із розширеним спектром дії, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.

Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp., Pasteurella multocida.

Штами з можливою набутою резистентністю

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morganii.

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia, Viridans group streptococcus.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptosteptococcus spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.

Нечутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.

Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.

Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8–12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів із порушеннями функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

  • внутрішньолікарняна пневмонія;
  • інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;
  • бактеріальний менінгіт;
  • хронічний середній отит;
  • злоякісний зовнішній отит;
  • ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
  • ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
  • ускладнені інфекції черевної порожнини;
  • інфекції кісток і суглобів;
  • перитоніт, пов’язаний із проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лікування бактеріємії, що виникає в пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Фармакологічні властивості» «Особливості застосування»).

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування Цефтазидиму-Віста з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, Цефтазидим-Віста може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були нетяжкі реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерапії деяких типів інфекцій, доки не встановлено, що збудник хвороби є чутливим до лікування препаратом, або існує велика вірогідність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток і суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Цефтазидимом-Віста може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості — від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.

Цефтазидим-Віста у своєму складі містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму містить 52,44 мг (2,28 ммоль) натрію, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Цефтазидим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідних досліджень не проводилося. Але можливе виникнення певних побічних реакцій (наприклад, запаморочення), що може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Таблиця 1

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Інтермітуюче введення
Інфекція Доза, що вводиться
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз 100–150 мг/кг маси тіла/добу кожні 8 годин, максимально до 9 г на добу1
фебрильна нейтропенія 2 г кожні 8 годин
внутрішньолікарняна пневмонія
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів 1–2 г кожні 8 годин
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1–2 г кожні 8 або 12 годин
профілактика інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) 1 г під час індукції в анестезію та друга доза у момент видалення катетера
хронічний середній отит 1–2 г кожні 8 годин
злоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
Інфекція Доза, що вводиться
фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1
внутрішньолікарняна пневмонія
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г на добу не призводило до побічних реакцій.

*Якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі «Показання».

Таблиця 2

Діти < 40 кг

Немовлята й діти віком > 2 місяців та масою тіла < 40 кг Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
хронічний середній отит
злоякісний зовнішній отит
нейтропенія у дітей 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
  перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Постійна інфузія
  фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу
внутрішньолікарняна пневмонія
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
бактеріальний менінгіт
бактеріємія*
інфекції кісток і суглобів
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Немовлята та діти віком ≤ 2 місяці Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
  Більшість інфекцій 25–60 мг/кг маси тіла/добу у 2 прийоми1
1У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих.

*Якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі «Показання».

Діти

Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму-Віста шляхом постійної внутрішньовенної інфузії для немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність

Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень за участю хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова навантажувальна доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності — інтермітуюче введення

Таблиця 3

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг маси тіла

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота дозування, години
50–31 150–200 (1,7–2,3) 1 12
30–16 200–350 (2,3–4) 1 24
15–6 350–500 (4–5,6) 0,5 24
< 5 500 (> 5,6) 0,5 48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Таблиця 4

Діти з масою тіла < 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну* в сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла Частота дозування, години
50–31 150–200 (1,7–2,3) 25 12
30–16 200–350 (2,3–4) 25 24
15–6 350–500 (4–5,6) 12,5 24
< 5 500 (> 5,6) 12,5 48

* Рівень креатиніну в сироватці крові, який розраховано відповідно до рекомендацій, і який може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів із нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування препарату.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності — постійна інфузія

Таблиця 5

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Частота дозування, години
50–31 150–200 (1,7–2,3) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години
30–16 200–350 (2,3–4) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години
≤ 15 350 (>4) Не досліджувалося

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Діти з масою тіла < 40 кг

Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму-Віста шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушенням функції нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування препарату.

Якщо дітям із порушенням функції нирок необхідно застосовувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід скорегувати кліренс креатиніну відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблицях 6–7, наведених нижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози як при порушенні функції нирок.

Пацієнтам, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 6–7.

Таблиця 6

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750

аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Таблиця 7

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а
1 л/год 2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5 1 2 0,5 1 2
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000

аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення

Цефтазидим-Віста слід вводити внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Інструкція з приготування розчину

Цефтазидим-Віста сумісний із більшістю розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див.розділ «Несумісність»).

Флакони виробляються під зниженим тиском. По мірі розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Таблиця 8

Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г Внутрішньом’язово

Внутрішньовенний болюс

Внутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

Примітка. Розчинення для приготування внутрішньовенної інфузії слід проводити у два етапи (див. у тексті нижче).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин глюкози 40 та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин глюкози 40 та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрану 70 та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 та 5% розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл сумісний із рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Вміст флакона Цефтазидим-Віста 1 г, розчинений у 3 мл води для ін’єкцій, можна додати у кількості 1,5 мл до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакон 1 г) у 2 етапи

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3. Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Додати отриманий розчин до системи для внутрішньовенної інфузії, створивши загальний об’єм розчину щонайменше 50 мл та використати для внутрішньовенної інфузії протягом 15–30 хв.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 25 °С або протягом 7 днів при температурі 4 °С.

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити для них відповідно дозу (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Побічні реакції

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення — від дуже частих до нечастих, а також за органами і системами: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100 та < 1/10; нечасто ≥ 1/1000 та < 1/100; рідко ≥ 1/10000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10000; частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Нечасто — кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).

Кровоносна та лімфатична системи

Часто — еозинофілія та тромбоцитоз.

Нечасто — лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Частота невідома — лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

Імунна система

Частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

Нервова система

Нечасто — запаморочення, головний біль.

Частота невідома — парестезії.

Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома, у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

Судинні порушення

Часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишкові порушення

Часто — діарея.

Нечасто — нудота, блювання, біль у животі та коліт.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний із Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома — порушення смаку.

Сечовидільна система

Нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові.

Дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Гепатобіліарні реакції

Часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза).

Частота невідома — жовтяниця.

Шкіра та підшкірні тканини

Часто — макулопапульозні висипання або кропив’янка.

Нечасто — свербіж.

Частота невідома — ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні реакції та розлади у місці введення

Часто — біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто — гарячка.

Лабораторні показники

Часто — позитивний тест Кумбса.

Нечасто — як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну в сироватці крові.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Термін придатності

3 роки.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 25 °С або протягом 7 днів при температурі 4 °С.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цефтазидим-Віста менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому розчин натрію бікарбонату для ін’єкцій не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.

Упаковка

По 1 г порошку у флаконі, по 1 або по 10 флаконів в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АЦС ДОБФАР С.П.А.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

НУКЛЕО ІНДУСТРІАЛЕ С. АТТО (ЛОК. С. НІКОЛО’ А ТОРДІНО), 64100 ТЕРАМО (ТЕ), Італія.

Цефтазидим Юрія-Фарм порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг, Юрія-Фарм ТОВ (Україна, Київ)

Склад

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату еквівалентно цефтазидиму 1000 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до блідо-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтазидим пригнічує синтез клітинної стінки бактерій в результаті взаємодії з пеніцилінзв’язуючими білками (ПЗБ). Це спричиняє до порушення біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису і загибелі бактеріальних клітин.

ФК/ФД відношення

Для цефалоспоринів найбільш важливим фармакокінетично-фармакодинамічним (ФК — ФД) індексом, що корелює з ефективністю in vivo, є відсоток від інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) цефтазидиму для окремих видів-мішеней (тобто % T > МІК).

Механізм резистентності

Бактеріальна стійкість до цефтазидиму може бути зумовлена ​​одним або декількома з наступних механізмами:

  • гідроліз бета-лактамазами. Цефтазидим може бути ефективно гідролізований бета-лактамазами з розширеним спектром дії (ESBLs), включаючи сімейство ESBLs SHV і ферменти AmpC, які можуть індукуватися або стабільно пригнічуватися у деяких аеробних грамнегативних бактерій;
  • зниження спорідненості пеніцилінзв’язуючих білків з цефтазидимом;
  • непроникність зовнішньої мембрани, яка обмежує доступ цефтазидиму до білків, що зв’язують пеніцилін, у грамнегативних організмів;
  • бактеріальний ефлюксний насос.

Контрольні точки

Контрольні точки мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

Бактерія Граничні значення (мг/л)
  S I R
Enterobacteriaceae ≤ 1 2–4 4
Pseudomonas aeruginosa ≤ 81 8
Граничні значення, не пов’язані з видами2 ≤ 4 8 8

S — чутливий, I — помірно чутливий, R — стійкий.

1 Граничні значення стосуються терапії високими дозами (2 г × 3).

2 Граничні значення, не пов’язані з видами, були визначені в основному на основі даних ФК/ФД і не залежать від розподілу MІК конкретних видів бактерій. Вони призначені для застосування тільки до видів, які не згадані у таблиці.

Мікробіологічна чутливість

Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіювати географічно та з часом, тому бажано отримувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за порадою до спеціаліста, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь від застосування лікарського засобу, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

Чутливі види
Грампозитивні аероби

Streptococcus pyogenes

Streptococcus agalactiae

Грамнегативні аероби

Citrobacter koseri

Haemophilus influenzae

Moraxella catarrhalis

Neisseria menigitidis

Pasteurella multocida

Proteus mirabilis

Proteus spp. (інші)

Providencia spp.

Види, які можуть набувати резистентності
Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii+

Burkholderia cepacia

Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Klebsiella pneumoniae

Klebsiella spp. (інші)

Pseudomonas aeruginosa

Serratia spp.

Morganella morganii

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus*

Staphylococcus pneumoniae**

Viridans group streptococcus

Грампозитивні анаероби

Clostridium perfringens

Peptostreptococcus spp.

Грамнегативні анаероби

Fusobacterium spp.

Резистентні мікроорганізми
Грампозитивні аероби

Enterococcus spp., включно з Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium

Listeria spp.

Грампозитивні анаероби

Clostridium difficile

Грамнегативні анаероби

Bacteroides spp. (більшість штамів Bacteroides fragilis стійкі)

Інші

Chlamydia spp.

Mycoplasma spp.

Legionella spp.

* Staphylococcus aureus метицилінчутливий, має слабку видову стійкість до цефтазидиму. Усі резистентні до метициліну S. aureus є стійкими до цефтазидиму.

** Можна очікувати, що Staphylococcus pneumoniae, які проявляють помірну чутливість або стійкі до пеніциліну, демонструють щонайменше знижену сприйнятливість до цефтазидиму.

+ Високі показники резистентності спостерігалися в одній або декількох областях/країнах/регіонах у межах ЄС.

Фармакокінетика.

Абсорбція

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції цефтазидиму 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 і 170 мг/л відповідно. Кінетика цефтазидиму лінійна в межах одноразової дози 0,5–2 г після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Розподіл

Зв’язування з білками плазми становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується у грудне молоко. Лікарський засіб погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у центральній нервовій системі становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Біотрансформація

Цефтазидим не метаболізується в організмі.

Виведення

Після парентерального введення рівні у плазмі крові знижуються з періодом напіврозпаду близько 2 годин. Цефтазидим виводиться в незміненому стані в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. Менше 1% засобу виводиться з жовчю.

Особливі групи пацієнтів.

Ниркова недостатність

У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Печінкова недостатність

Наявність легкої та помірної дисфункції печінки не впливала на фармакокінетику цефтазидиму у пацієнтів, яким вводили лікарський засіб у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 5 днів за умови, що ниркова функція не була порушена (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

Зниження кліренсу, що спостерігається у пацієнтів літнього віку, було зумовлено головним чином віковим зниженням ниркового кліренсу цефтазидиму. Середнє значення періоду напіввиведення засобу у літніх пацієнтів (віком від 80 років) становить 3,5–4 години як після одноразового застосування, так і після тривалого застосування (протягом 7 днів) у дозі 2 г двічі на добу внутрішньовенно (болюсно).

Діти

Період напіввиведення цефтазидиму збільшується у недоношених і доношених новонароджених з 4,5 до 7,5 години після застосування дози 25–30 мг/кг. Проте у пацієнтів віком від 2 місяців період напіввиведення знаходиться у межах діапазону для дорослих.

Клінічні характеристики

Показання

Застосовувати для лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

  • внутрішньолікарняна пневмонія;
  • інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;
  • бактеріальний менінгіт;
  • хронічний середній отит;
  • злоякісний зовнішній отит;
  • ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
  • ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
  • ускладнені інтраабдомінальні інфекції;
  • інфекції кісток і суглобів;
  • перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Для лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Призначаючи цефтазидим слід враховувати його антибактеріальний спектр, який включає головним чином грамнегативні аероби (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Застосовувати препарат слід згідно з чинними офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів лікарського засобу.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії були проведені тільки з пробенецидом та фуросемідом.

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо розглядається одночасне застосування препарату з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були не тяжкі реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.

Спектр активності

Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним лікарським засобом для монотерапії деяких типів інфекцій, крім випадків, коли збудник хвороби ідентифікований і відомо, що він є чутливим до цього лікарського засобу або існує велика ймовірність того, що збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин, інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії (ESBLs). Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.

Псевдомембранозний коліт

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика (див. розділ «Побічні реакції»). У такому разі слід розглянути можливість припинення лікування цефтазидимом та призначення специфічного лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Функція нирок

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефтазидимом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Enterococci, грибів); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або застосування інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.

Вплив на лабораторні показники

Цефтазидим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії, але незначною мірою може впливати на результати при використанні методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»): можуть бути отримані хибнопозитивні результати.

Цефтазидим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну із застосуванням лужного пікрату.

Приблизно у 5% пацієнтів, які отримували цефтазидим, мав місце позитивний тест Кумбса. Це явище може перешкоджати пробі на перехресну сумісність крові.

Вміст натрію

Лікарський засіб у своєму складі містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму — 52 мг (2,3 ммоль) натрію), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Годування груддю

Цефтазидим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Фертильність

Немає доступних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідних досліджень не проводилося. Але можливе виникнення певних побічних реакцій (наприклад запаморочення), що може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Інтермітуюче введення
Інфекція Доза, що вводиться
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз 100–150 мг/кг маси тіла на добу кожні

8 годин, максимально 9 г на добу1

Фебрильна нейтропенія 2 г кожні 8 годин
Внутрішньолікарняна пневмонія
Бактеріальний менінгіт
Бактеріємія*
Інфекції кісток і суглобів 1–2 г кожні 8 годин
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1–2 г кожні 8 або 12 годин
Профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) 1 г під час індукції в анестезію, та друга доза у момент видалення катетера
Хронічний середній отит 1–2 г кожні 8 годин
Злоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
Інфекція Доза, що вводиться
Фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1
Внутрішньолікарняна пневмонія
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
Бактеріальний менінгіт
Бактеріємія*
Інфекції кісток і суглобів
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г на добу не спричиняло побічних реакцій.

* Якщо це асоціюється або є підозра на асоціацію з інфекціями, наведеними у розділі «Показання».

Діти з масою тіла < 40 кг

Немовлята та діти віком > 2 місяців з масою тіла < 40 кг

Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
Хронічний середній отит
Злоякісний зовнішній отит
Нейтропенія у дітей 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
Бактеріальний менінгіт
Бактеріємія*
Інфекції кісток і суглобів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Постійна інфузія
Фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу
Внутрішньолікарняна пневмонія
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
Бактеріальний менінгіт
Бактеріємія*
Інфекції кісток і суглобів
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом

Немовлята та діти віком ≤ 2 місяців

Інфекція Звичайна доза
Інтермітуюче введення
Більшість інфекцій 25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми1
1 У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців період напіввиведення із сироватки крові може бути у 3–4 рази більший, ніж у дорослих.

* Якщо це асоціюється або є підозра на асоціацію з інфекціями, наведеними у розділі «Показання».

Діти

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу шляхом постійної внутрішньовенної інфузії для немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність

Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося (див. розділ «Фармакокінетика»). Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу.

Ниркова недостатність

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити (див. розділ «Особливості застосування»).

Початкова навантажувальна доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота введення, год
50–31 150–200 (1,7–2,3) 1 12
30–16 200–350

(2,3–4)

1 24
15–6 350–500

(4–5,6)

0,5 24
< 5 500

(> 5,6)

0,5 48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти з масою тіла < 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла Частота введення, год
50–31 150–200 (1,7–2,3) 25 12
30–16 200–350

(2,3–4)

25 24
15–6 350–500

(4–5,6)

12,5 24
< 5 500

(> 5,6)

12,5 48
* Це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, і може точно не відповідати рівню зниження функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Доза
50–31 150–200 (1,7–2,3) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години
30–16 200–350

(2,3–4)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні

24 години

≤ 15 350

(> 4)

Не досліджувалася

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу.

Діти з масою тіла < 40 кг

Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу.

Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, кліренс креатиніну слід скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблицях, наведених нижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу одноразово або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях нижче.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750
а Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а
1 л/год 2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5 1 2 0,5 1 2
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000
а Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Лікарський засіб вводити внутрішньовенно ін’єкційно чи інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Стандартними рекомендованими способами є внутрішньовенне інтермітуюче введення або внутрішньовенне безперервне вливання.

Внутрішньом’язове введення слід застосовувати лише тоді, коли внутрішньовенний шлях неможливий або меншою мірою підходить для пацієнта.

Приготування розчину для ін’єкцій

Цефтазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Флакони всіх розмірів виробляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю, і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г Внутрішньом’язово

Внутрішньовенний болюс

Внутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

* Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче «Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії»).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин декстрану 40 та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин декстрану 40 та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрану 70 та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 та 5% розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.

Приготування розчину для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції:

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г) у два етапи.

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Додати отриманий розчин до системи для внутрішньовенної інфузії, створивши загальний об’єм розчину щонайменше 50 мл, та використати для внутрішньовенної інфузії протягом 15–30 хв.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Лікарський засіб призначений для одноразового використання.

Будь-які невикористані залишки лікарського засобу або відходи слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити для них відповідно дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Побічні реакції

Найбільш поширеними побічними реакціями є еозинофілія, тромбоцитоз, флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, діарея, транзиторне підвищення печінкових ферментів, макулопапульозний висип або кропив’янка, біль та/або запалення після внутрішньом’язової ін’єкції, позитивний тест Кумбса.

У межах кожної групи за частотою побічні реакції представлено в порядку зменшення їх серйозності.

Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами, а також за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та

< 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Нечасто — кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Часто — еозинофілія, тромбоцитоз.

Нечасто — нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Частота невідома — агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфоцитоз.

З боку імунної системи

Частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію)

(див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи

Нечасто — головний біль, запаморочення.

Частота невідома — неврологічні ускладнення1, парестезії.

З боку судин

Часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто — діарея.

Нечасто — асоційована з антибіотиком діарея та коліт2 (див. розділ «Особливості застосування»), біль у животі, нудота, блювання.

Частота невідома — порушення смаку.

З боку гепатобіліарної системи

Часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів3.

Частота невідома — жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто — макулопапульозний висип або кропив’янка.

Нечасто — свербіж.

Частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, поліморфна еритема, ангіоневротичний набряк, реакції на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS — синдром)4.

З боку сечовидільної системи

Нечасто — транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини в крові та/або креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто — біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто — гарячка.

Лабораторні показники

Часто — позитивний тест Кумбса5.

1 Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома, у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

2 Діарея і коліт можуть бути пов’язані з Clostridium difficile і можуть проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

3 Аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартамінотрансфераза (АСТ), лактатдегідрогенеза (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза (ЛФ).

4 Були рідкісні повідомлення, коли DRESS-синдром асоціювався з цефтазидимом.

5 Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може перешкоджати пробі на перехресну сумісність крові.

Термін придатності

3 роки (з дати виробництва форми in bulk).

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці. Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між застосуванням цих двох препаратів.

Упаковка

Флакон з порошком. По 1 або по 10 флаконів у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Юрія-Фарм»

(виготовлено із форми in bulk фірми-виробника НСПС Хебей Хуамін Фармасьютікал Компані Лімітед, Китай).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281–01–01.

Дата додавання: 22.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують Цефтазідим

Абсцес легені МКХ J85.2
Абсцес шкіри, фурункул і карбункул кінцівки МКХ L02.4
Абсцес шкіри, фурункул і карбункул тулуба МКХ L02.2
Аноректальний абсцес МКХ K61.2
Апендикулярний абсцес (інфільтрат) МКХ K35.3
Апендицит МКХ K37
Бронхопневмонія МКХ J18.9
Виразка нижньої кінцівки МКХ L97
Гострий біліарний панкреатит МКХ K85.1
Гострий лімфаденіт верхньої кінцівки МКХ L04.2
Гострий холецистит МКХ K81.0
Грижа передньої черевної стінки МКХ K43.9
Жіноче безпліддя трубного походження МКХ N97.1
Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов'язаний з рефлюксом МКХ N11.0
Однобічна стегнова грижа МКХ K41.9
Пароніхія (періоніхія) МКХ L03.0
Пневмонія МКХ J18.0
Проведення термінового кесаревого розтину МКХ O82.1
Пупкова грижа МКХ K42.9
Хронічний епідидиміт МКХ N45.9

Рекомендовані аналоги Цефтазідим:

інші бета-лактамні антибіотики
інші бета-лактамні антибіотики
інші бета-лактамні антибіотики
інші бета-лактамні антибіотики
інші бета-лактамні антибіотики
інші бета-лактамні антибіотики
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko