Стрепсілс^® Інтенсив (Strepsils^® Intensive) (338682) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: бетадекс; натрію гідрофосфат, додекагідрат; кислота лимонна, моногідрат; метилпарагідроксибензоат (Е218); пропілпарагідроксибензоат (Е216); натрію гідроксид; м’ятний ароматизатор; вишневий ароматизатор; N,2,3-триметил-2-ізопропіл-бутанамід; сахарин натрію; гідроксипропіл бетадекс; вода очищена.

Флурбіпрофен - 8,75 мг/доза

фармакодинаміка. Флурбіпрофен є НПЗП, похідним пропіонової кислоти, який діє шляхом інгібування синтезу простагландинів. Флурбіпрофен чинить потужну знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію; на прикладі культивованих клітин людини було показано, що одна доза, розчинена в штучній слині, зменшує набряк слизової оболонки дихальних шляхів. За даними досліджень з використанням цільної крові, флурбіпрофен є змішаним інгібітором ЦОГ-1/ЦОГ-2 з деякою селективністю щодо ЦОГ-1.
Доклінічні дослідження показують, що R(−)енантіомер флурбіпрофену і пов’язані з ним НПЗП можуть впливати на ЦНС; ймовірний механізм зумовлений інгібуванням індукованого ЦОГ-2 на рівні спинного мозку.
Було показано, що разова доза флурбіпрофену 8,75 мг (3 розпилення), що наноситься безпосередньо на слизову оболонку горла, полегшує біль у горлі. Зокрема, виявлено значні зміни (AUC) на набряклих та запалених подразнених ділянках горла порівняно з базовою кривою (середня різниця (стандартне відхилення)) активного лікування в порівнянні з плацебо 0–2 год (−1,82 (1,35) порівняно з −1,13 (1,14)), 0–3 год (−2,01 (1,405) порівняно з –1,31 (1,233)) та 0–6 год (–2,14 (1,551) порівняно з –1,50 (1,385)). Значні відмінності в AUC від базової кривої від 0–6 год порівняно з плацебо були також відмічені при інших симптомах фарингіту, в тому числі інтенсивність болю (−22,50 (17,894) порівняно з −15,64 (16,413)), труднощі з ковтанням (−22,50 (18,260) порівняно з −16,01 (15,451)), набряк горла (−20,97 (18,897) порівняно з −13,80 (15,565)) і полегшення болю в горлі (3,24 (1,456) порівняно з 2,47 (1,248)). Зміни порівняно з вихідним значенням в окремих точках часу різних характеристик фарингіту були значущими, починаючи з 5 хв і до 6 год.
У пацієнтів, які приймали антибіотики при стрептококовій інфекції, полегшення симптомів фарингіту було статистично більш значущим після прийому льодяників флурбіпрофену 8,75 мг через 7 год і далі після прийому антибіотиків. Знеболювальна дія льодяників флурбіпрофену 8,75 мг не зменшується при застосуванні антибіотиків для лікування пацієнтів зі стрептококовою інфекцією горла.
Також була продемонстрована ефективність після застосування декількох доз протягом 3 днів. Стрепсілс^® Інтенсив, спрей оромукозний, р-н — простий і зручний у застосуванні, який, потрапляючи на запалену ділянку горла, повертає голос, водночас заспокоюючи та пом’якшуючи горло.
Фармакокінетика
Всмоктування. Разова доза флурбіпрофену 8,75 мг (3 розпилення) потрапляє безпосередньо в горло; флурбіпрофен легко всмоктується, при цьому виявляється в крові через 2–5 хв; C_max у плазмі крові відмічають через 30 хв після введення, але при цьому значення концентрації залишається на середньому низькому рівні 1,6 мкг/мл, що приблизно в 4 рази нижче, ніж в таблетці 50 мг. Стрепсілс^® Інтенсив біоеквівалентний льодяникам флурбіпрофену 8,75 мг. Всмоктування флурбіпрофену відбувається в ротовій порожнині шляхом пасивної дифузії. Швидкість всмоктування залежить від лікарської форми. Однакове значення пікових концентрацій після застосування спрею оромукозного досягається швидше, ніж після застосування еквівалентної дози, прийнятої внутрішньо.
Розподіл. Флурбіпрофен швидко розподіляється в організмі і зв’язується з білками плазми крові.
Метаболізм/виведення. Флурбіпрофен метаболізується шляхом гідроксилювання і виділяється нирками. Т_½ становить 3–6 год. Флурбіпрофен лише в мінімальних кількостях проникає у грудне молоко (<0,05 мкг/мл). Близько 20–25% флурбіпрофену при застосуванні перорально виводиться з організму без змін.
Особливі групи. Не виявлено різниці фармакокінетичних параметрів в осіб літнього віку і молодих дорослих добровольців після перорального застосування флурбіпрофену у формі таблеток.

для короткотривалого симптоматичного полегшення гострого болю в горлі у дорослих.

для оромукозного застосування. Тільки для короткотривалого застосування. Дорослим показана 1 доза (3 розпилення) на задню стінку ротової порожнини кожні 3–6 год за потреби, але не більше 5 доз на добу.
Не вдихати під час розпилення.
Не рекомендується застосовувати препарат більше 3 діб.
Перед першим застосуванням необхідно активувати розпилювач. Для цього слід повернути насадку у бік від себе і натиснути на ковпачок мінімум 4 рази, поки спрей не почне розпилення у вигляді прозорої однорідної хмари. Таким чином, лікарський засіб потрапить в розпилювач і спрей буде готовий до застосування.
Перед застосуванням кожної наступної дози необхідно повернути насадку у бік від себе, натиснути на ковпачок мінімум 1 раз і переконатися, що спрей розпилюється у вигляді прозорої однорідної хмари. Щоразу перед застосуванням необхідно перевірити розпилення у вигляді однорідної хмари.
Пацієнтам літнього віку необхідно застосовувати мінімальну можливу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду. У пацієнтів літнього віку відмічають підвищений ризик серйозних наслідків побічних реакцій.
Застосовувати найнижчу ефективну дозу, необхідну для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Безпека та ефективність застосування Стрепсілс^® Інтенсив у дітей (віком до 18 років) не встановлені.

— підвищена чутливість до флурбіпрофену або будь-якого з інших компонентів препарату.
— Реакції гіперчутливості (наприклад БА, бронхоспазм, риніт, набряк Квінке чи кропив’янка) після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
— Рецидивна виразка ШКТ/кровотеча в анамнезі або у фазі загострення (два або більше епізодів, підтверджених характерними клінічними проявами) та виразки кишечнику.
— Шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі або перфорації, коліт з тяжким перебігом, геморагічний або гемопоетичний розлад, пов’язані з попередньою терапією НПЗП.
— Останній триместр вагітності.
— Тяжка серцева недостатність, тяжка ниркова недостатність або тяжка печінкова недостатність.
— Дитячий вік (до 18 років).

були зареєстровані випадки реакцій гіперчутливості до НПЗП, а саме:
— неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія;
— реактивність дихальних шляхів, наприклад БА, загострення БА, бронхоспазм, задишка;
— різні шкірні реакції, наприклад свербіж, кропив’янка, набряк Квінке та рідше — ексфоліативний та бульозний дерматит (в тому числі епідермальний некроліз та поліморфна еритема).
У зв’язку з лікуванням НПЗП повідомлялося про такі явища, як набряк, АГ та серцева недостатність. Недостатньо даних, щоб виключити такий ризик у разі застосування спрею для ротової порожнини, р-ну флурбіпрофену.
Зазначені нижче побічні реакції відмічали під час короткотривалого застосування флурбіпрофену. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до <1/10), нечасто (>1/1000 до <1/100), рідко (>1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (неможливо дати оцінку за наявними даними).
З боку системи крові та лімфатичної системи: невідомо — анемія, тромбоцитопенія.
З боку серцево-судинної і цереброваскулярної системи: невідомо — набряки, АГ та серцева недостатність.
З боку нервової системи: часто — запаморочення, головний біль, парестезія (відчуття поколювання, оніміння, свербіж); нечасто — сонливість.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — подразнення в горлі; нечасто — загострення БА та бронхоспазм, задишка, свистяче дихання, пухирі в ротоглотці, фарингеальна гіпестезія.
З боку ШКТ: часто — діарея, виразки у горлі, нудота, біль у ротовій порожнині, парестезії порожнини рота, біль у ротоглотці, дискомфорт у порожнині рота (відчуття тепла, печіння або поколювання в роті); нечасто — здуття живота, біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, синдром печіння в порожнині рота, дисгевзія, дизестезія порожнини рота, блювання.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто — різноманітний шкірний висип, свербіж; невідомо — тяжкі форми шкірних реакцій, таких як реакції бульозного типу, в тому числі синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Загальні порушення стану і місцеві реакції: нечасто — лихоманка, біль.
З боку імунної системи: рідко — анафілактичні реакції.
Порушення психіки: нечасто — безсоння.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо — гепатит.
У разі появи небажаних реакцій слід припинити лікування та звернутися до лікаря.

вираженість небажаних ефектів може бути зменшена шляхом нетривалого застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для усунення симптомів.
Інфекції. Оскільки в окремих випадках загострення інфекційних запалень (наприклад розвиток некротичного фасциту) було описано у часовому зв’язку із застосуванням системних НПЗП, пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря при виникненні ознак бактеріальної інфекції або погіршення стану під час терапії флурбіпрофеном у формі спрею. Слід розглянути необхідність проведення протиінфекційної терапії антибіотиками.
При гнійному бактеріальному фарингіті/тонзиліті пацієнтові рекомендується проконсультуватися з лікарем, оскільки лікування має бути переглянуто.
Лікування слід проводити протягом не більше 3 днів.
Якщо вираженість симптомів збільшилася або якщо з’явилися нові симптоми, рекомендовано звернутися до лікаря, оскільки лікування необхідно переглянути.
Якщо з’явилося подразнення в порожнині рота, лікування флурбіпрофеном слід припинити.
У пацієнтів літнього віку підвищується частота побічних реакцій, спричинених застосуванням НПЗП, особливо кровотеч з травного тракту або перфорацій, які можуть бути летальними.
Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів з БА або з алергічними захворюваннями, а також із бронхоспазмом в анамнезі.
Не рекомендується застосовувати флурбіпрофен паралельно з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Системний червоний вовчак та системні захворювання сполучної тканини спричиняють підвищений ризик появи асептичного менінгіту, однак ефект зазвичай не відмічається при короткостроковому обмеженому застосуванні препаратів, таких як флурбіпрофен у формі спрею.
Серцева, ниркова та печінкова недостатність. НПЗП викликають нефротоксичність в різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркову недостатність. Застосування НПЗП може призвести до дозозалежного зниження продукування простагландину і провокує ниркову недостатність. Найвищий ризик відмічають у пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, пацієнти, що приймають діуретики, й особи літнього віку, однак цей ефект зазвичай не виявляють при короткостроковому обмеженому застосуванні препаратів, таких як флурбіпрофен у формі спрею.
Порушення функції печінки. Порушення функції печінки легкого та середнього ступеня (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему: слід з обережністю (після консультації з лікарем) розпочинати застосування препаратів із діючою речовиною флурбіпрофен у пацієнтів з підвищеним АТ та/або серцевою недостатністю, оскільки при застосуванні НПЗП повідомлялося про затримку рідини, підвищений АТ та набряки.
Проведене клінічне дослідження та дані епідеміологічних досліджень свідчать про те, що застосовування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та тривалий час) підвищує ризик появи артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних, щоб виключити такий ризик у разі застосування 5 доз на добу (1 доза — 3 розпилення).
Симптоми з боку нервової системи. Тривале застосування анальгетиків або застосування не за призначенням може призвести до головного болю, який не можна лікувати підвищеними дозами лікарського засобу.
Вплив на ШКТ: НПЗП слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковим колітом або хворобою Крона в анамнезі, оскільки їхній стан може погіршуватися.
Під час застосування всіх НПЗП фіксували кровотечі з травного тракту, виразки або перфорації, що можуть мати летальний наслідок, за наявності або відсутності симптомів погіршення чи серйозних небажаних симптомів з боку ШКТ в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкових кровотеч, виразок і перфорації зростає у міру підвищення дози НПЗП у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), і у пацієнтів літнього віку, однак цей ефект зазвичай не виявляють під час короткострокового обмеженого застосування препаратів, таких як флурбіпрофен у формі спрею. Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, зокрема особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо шлункову-кишкову кровотечу) свого лікаря.
Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів, які одержують поєднану терапію лікарськими засобами, що підвищують ризик виникнення виразкової хвороби або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
У разі виникнення у хворого, який отримує флурбіпрофен, кровотечі або виразки травного тракту лікування препаратом треба припинити.
Гематологічні явища. Флурбіпрофен, як і інші НПЗП, може пригнічувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі. Флурбіпрофен у формі спрею слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з можливістю аномальної кровотечі.
Шкірні реакції, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз виникали дуже рідко. Пацієнтам слід припинити лікування флурбіпрофеном при першій появі висипу, пошкодженні слизових оболонок чи інших проявах гіперчутливості (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Препарат містить метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат, які можуть викликати алергічні реакції (можливо, із затримкою).
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня і вад серця з гастрошизисом після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик вад серця підвищився з менш ніж 1% до близько 1,5%. Вважається, що ризик зростає в міру підвищення дози і тривалості терапії. У тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призвело до збільшення кількості перед- і постімплантаційної загибелі плода і ембріолетальності. Крім того, збільшення числа випадків різних вад розвитку, у тому числі серцево-судинних, було зареєстровано у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів в період органогенезу. Під час І і ІІ триместру вагітності не слід застосовувати флурбіпрофен.
Препарат протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності, оскільки всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спровокувати:
— у плода: кардіопульмональну токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки і розвитком легеневої гіпертензії), порушення функції нирок, прогресуюче до ниркової недостатності мало- або багатоводдя;
— у матері та новонародженого: тривалу кровотечу у зв’язку з антиагрегаційним ефектом, який може виявитися навіть при дуже низьких дозах; інгібування скорочень м’язів матки, що призводить до затримки або пролонгації пологів.
Годування грудьми. Незначна кількість флурбіпрофену була виявлена у материнському молоці, але не виявлено негативного впливу флурбіпрофену на новонароджених, що знаходяться на грудному вигодовуванні. Слід уникати застосування препарату під час годування грудьми.
Репродуктивна функція. Існує ряд доказів, що препарати, які інгібують ЦОГ/синтезують простагландини, можуть негативно вплинути на репродуктивну функцію жінок, а саме овуляцію. Після припинення лікування репродуктивна функція відновлюється.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. При застосуванні НПЗП можливі запаморочення, сонливість, стомлюваність та розлади зору. Якщо ця побічна дія виникає, то керувати транспортними засобами та іншими механізмами не рекомендується.

слід уникати одночасного застосування флурбіпрофену з:
ацетилсаліциловою кислотою, якщо ацетилсаліцилова кислота не призначена лікарем в низьких дозах (не вище 75 мг/добу), оскільки це може призвести до виникнення побічних реакцій;
іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, оскільки це підвищує ризик виникнення побічних ефектів (особливо небажані реакції з боку ШКТ, такі як виразки та кровотечі).
Слід з обережністю застосовувати флурбіпрофен у комбінації з такими препаратами:
антикоагулянти. НПЗП можуть посилити ефект таких антикоагулянтів, як варфарин.
Гіпотензивні препарати та діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знизити лікувальний ефект цих препаратів. Підвищується ризик розвитку нефротоксичності.
Кортикостероїди підвищують ризик появи шлунково-кишкових кровотеч або виразки.
Серцеві глікозиди. Можуть загострювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівень глікозидів у плазмі крові. Рекомендуються контроль стану пацієнта та, при необхідності, корекція дози.
Антитромбоцитарні та селективні інгібітори серотоніну: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
Літій. Можливе підвищення рівня літію в сироватці крові. Необхідний контроль стану пацієнта та, якщо необхідно, корекція дози.
Метотрексат. Застосування НПЗП протягом 24 год до або після застосування метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та його токсичної дії.
Циклоспорини. Підвищений ризик нефротоксичності.
Міфепристон. Не слід приймати НПЗП протягом 8–12 днів після застосування міфепристону — це може зменшити вираженість дії міфепристону.
Такролімус. Підвищення ризику нефротоксичності.
Зидовудин. При одночасному застосуванні НПЗП існує підвищений ризик появи гематологічної токсичності.
Хінолонові антибіотики підвищують ризик виникнення судом.
Пероральні антидіабетичні засоби. Може змінюватися рівень глюкози в крові (рекомендується посилення контролю рівня глюкози в крові).
Фенітоїн. Можливе підвищення рівня фенітоїну в плазмі крові. Необхідний контроль стану пацієнта та, при необхідності, корекція дози.
Калійзберігаючі діуретики. Можливе виникнення гіперкаліємії.
Пробенецид, сульфінпіразон. Флурбіпрофен вивільняється повільно.
Алкоголь. Підвищується ризик появи небажаних реакцій, особливо кровотечі в ШКТ.
Дотепер не виявлено будь-яких взаємодій між флурбіпрофеном та толбутамідом або антацидами.

симптоми. У більшості пацієнтів, які прийняли клінічно значущу кількість НПЗП, можуть виникати лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко — діарея. Можливі також шум у вухах, головний біль та кровотеча з травного тракту. При більш тяжкому отруєнні можуть відмічатися токсичні ураження ЦНС у вигляді сонливості, інколи — збудження, порушення зору, дезорієнтація або кома. Інколи у пацієнтів виникають судоми. При тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз та подовжуватися протромбіновий час внаслідок впливу на фактори згортання крові. Можуть розвиватися гостра ниркова недостатність та пошкодження печінки. У хворих на БА можливе загострення перебігу захворювання.
Лікування. Лікування може бути симптоматичним та підтримувальним, а також включати очищення дихальних шляхів, моніторинг показників серцевої діяльності та основних показників життєдіяльності до досягнення сталого стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка, при необхідності — корекція рівня електролітів у плазмі крові, у разі звернення пацієнта упродовж 1 год після застосування потенційно токсичної кількості препарату. У разі частих або тривалих судом застосовується в/в діазепам або лоразепам. У разі БА слід застосовувати бронходилататори. Не існує специфічного антидоту до флурбіпрофену.

при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Після першого відкриття флакона зберігати не більше 6 міс. Не зберігати в холодильнику та не заморожувати.