НІФЕКАРД^® XL (NIFECARD^® XL)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НІФЕКАРД^® XL

(NIFECARD^® XL)

Склад:

діюча речовина: нiфедипiн;

1 таблетка містить ніфедипіну 30 мг або 60 мг;

допоміжні речовини: повідон, натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, Людипрес^® (суміш лактози моногідрату, повідону і кросповідону), тальк, магнію стеарат, гіпромелози фталат, триетилцитрат, гідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь (макрогол 400), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 30 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнювато-жовтого кольору, з маркуванням «NDP 30» з одного боку;

таблетки по 60 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнювато-жовтого кольору, з маркуванням «NDP 60» з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТХ С08С А05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ніфедипін є антагоністом кальцію 1,4-дигідропіридинового типу. Антагоністи кальцію зменшують надходження іонів кальцію через «повільні» кальцієві канали всередину клітин. Ніфедипін діє головним чином на гладкі м’язи коронарних та периферичних артерій, що знаходяться під тиском. Цей ефект призводить до розширення судин та нормалізації артеріального тиску. У терапевтичних дозах ніфедипін майже не виявляє безпосереднього впливу на міокард.

Ніфедипін сприяє розширенню коронарних артерій та зниженню периферичного судинного опору, що призводить до покращення кровообігу.

На початку проведення терапії із застосуванням антагоністів кальцію можливе рефлекторне підвищення частоти серцевих скорочень та хвилинного об’єму, однак цього підвищення недостатньо для компенсації розширення судин.

У разі довготривалої терапії із застосуванням ніфедипіну частота серцевих скорочень та хвилинний об’єм повертаються до попередніх значень.

Значно виражене зниження артеріального тиску при застосуванні ніфедипіну спостерігається у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування ніфедипін майже повністю абсорбується. Біодоступність ніфедипіну становить приблизно 86%. 92–98% ніфедипіну зв’язується з білками плазми крові. Ніфекард^® XL забезпечує контрольоване збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові за рахунок його поступового вивільнення. Концентрація активного інгредієнта досягає стабільних значень через 6 годин після прийому першої дози і підтримується з незначними коливаннями протягом 24 годин.

Ніфедипін майже повністю метаболізується у печінці, в основному за рахунок окисних процесів, метаболіти неактивні.

Період напіввиведення ніфедипіну з плазми крові — від 2до 5годин (традиційні лікарські форми). 60–80% прийнятої дози виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, приблизно 15% екскретується з жовчю і фекаліями.

При порушенні функції нирок не відзначалося суттєвих змін у фармакокінетиці діючої речовини.

При порушенні функції печінки загальний кліренс знижується. У разі необхідності у тяжких випадках слід зменшити дозу препарату.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування есенціальної артеріальної гіпертензії.

Протипоказання.

Ніфекард^® XL протипоказано застосовувати: пацієнтам із підвищеною чутливістю до ніфедипіну або до інших дигідропіридинів через ризик перехресної реактивності; пацієнтам із підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату.

Ніфекард^® XL протипоказано застосовувати у випадку кардіогенного шоку, аортального стенозу високого ступеня, нестабільної стенокардії, під час та протягом 4 тижнів після інфаркту міокарда.

Ніфекард^® XL не слід застосовувати для лікування гострого нападу стенокардії.

Безпека застосування ніфедипіну не досліджена для лікування злоякісної гіпертензії.

Ніфекард^® XL не застосовувати для вторинної профілактики інфаркту міокарда.

Препарат не слід призначати пацієнтам з обструкцією шлунково-кишкового тракту в анамнезі, обструкцією стравоходу або звуженим діаметром просвіту шлунково-кишкового тракту будь-якої міри.

Не застосовувати ніфедипін пацієнтам із резервуаром Кокка (ілеостома після проктоколектомії).

Протипоказано застосовувати ніфедипін пацієнтам із запаленням кишечника або хворобою Крона.

Протипоказана комбінація препарату Ніфекард^® XL із рифампіцином через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі крові внаслідок індукції ферментів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарати, які впливають на ефективність ніфедипіну.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, тому препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати швидкість метаболізму або кліренс ніфедипіну. При застосуванні ніфедипіну разом із нижченаведеними препаратами слід враховувати ступінь і тривалість взаємодії.

Рифампіцин. Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується, тому його ефективність послаблюється. Зважаючи на це, застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.

При одночасному застосуванні нижченаведених слабких або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 необхідно контролювати артеріальний тиск і, у разі необхідності, розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин). Дотепер не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та макролідними антибіотиками. Однак відомо, що певні макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. Зважаючи на це, не можна виключити імовірність збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів.

Азитроміцин, який належить до класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP3А4.

Інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір). До цього часу не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та інгібіторами анти-ВІЛ-протеази. Однак відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення його концентрації у плазмі крові внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та зниження швидкості виведення з організму.

Циклоспорин. Сумісне застосування може призвести до збільшення концентрації ніфедипіну.

Азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол). До цього часу не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та азольними антимікотиками. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.

Флуоксетин. Дотепер не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та флуоксетином. Однак відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Нефазодон. До цього часу не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та нефазодоном. Однак нефазодон інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Хінупристин/дальфопристин. Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Вальпроєва кислота. До цього часу не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та вальпроєвою кислотою. Відомо, що вальпроєва кислота збільшує концентрацію у плазмі крові німодипіну, структурно подібного до ніфедипіну блокатора кальцієвих каналів. Зважаючи на це, не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Циметидин/ранітидин. Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 циметидин/ранітидин підвищує концентрації ніфедипіну у плазмі крові та може посилювати антигіпертензивний ефект.

Трициклічні антидепресанти, судинорозширювальні засоби. У разі комбінації ніфедипіну з трициклічними антидепресантами, судинорозширювальними засобами відбувається можливе посилення гіпотензивного ефекту.

Дилтіазем послаблює біотрансформацію ніфедипіну, що може зумовлювати зменшення дози.

Додаткові дослідження.

Цизаприд. Одночасне застосування цизаприду і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Протиепілептичні засоби, які індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал. Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність ніфедипіну знижується, а ефективність дії послаблюється. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і, у разі необхідності, розглянути питання про підвищення дози ніфедипіну. У разі підвищення дози ніфедипіну під час одночасного застосування обох препаратів при відміні фенітоїну слід розглянути питання про зменшення дози ніфедипіну.

Карбамазепін і фенобарбітал знижують концентрацію у плазмі крові німодипіну, структурно подібного до ніфедипіну блокатора кальцієвих каналів. Зважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові та зменшення ефективності його дії.

Фентаніл. У пацієнтів, які лікуються ніфедипіном, фентаніл може спричинити артеріальну гіпотензію. Слід утриматися від прийому ніфедипіну щонайменше протягом 36 годин до планової операції із застосуванням анестезії на основі фентанілу.

Вплив ніфедипіну на інші препарати.

Антигіпертензивні препарати. Ніфедипін може збільшувати антигіпертензивний ефект діуретиків, β-блокаторів, АПФ-інгібіторів, антагоністів АТ1-рецепторів ангіотензину ІІ та інших кальцієвих антагоністів, α-адренергічних блокаторів, ФДE5-інгібіторів, α-метилдопи.

При одночасному застосуванні ніфедипіну з β-блокаторами необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта, оскільки відомі поодинокі випадки загострення серцевої недостатності.

Нітрати. Якщо ніфедипін застосовувати одночасно з нітратами, слід враховувати їх синергічну дію. Наприклад, при одночасному застосуванні гліцерилтринітрату та ізосорбіду з пролонгованою дією у комбінації з ніфедипіном слід брати до уваги синергічний ефект ніфедипіну.

Ніфедипін може призвести до токсичної дії сульфату магнію, що є причиною нервово-м’язової блокади. Одночасний прийом ніфедипіну та сульфату магнію не рекомендується, оскільки він є небезпечним і може загрожувати життю пацієнта.

У пацієнтів, які приймають антикоагулянти на основі кумарину, після додавання ніфедипіну спостерігалося подовження протромбінового часу. Значущість цієї взаємодії не досліджувалася повною мірою.

Ніфедипін може змінити бронхіальну реактивність на метахолін. Перед неспецифічним бронхопровокаційним тестом із застосуванням метахоліну ніфедипін необхідно відмінити (у разі можливості).

Дигоксин, теофілін. При одночасному застосуванні ніфедипіну з теофіліном або дигоксином може зрости їх концентрація у сироватці крові. Рекомендується контролювати концентрацію теофіліну або дигоксину в сироватці крові та у разі необхідності відкоригувати дозу.

Хінідин. При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках спостерігалося зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну — раптове збільшення концентрації хінідину у плазмі крові. Зважаючи на це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендується проводити моніторинг концентрації хінідину у плазмі крові, а у разі необхідності — відкоригувати дозу хінідину. Були повідомлення про збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів, тому слід ретельно контролювати артеріальний тиск при включенні хінідину у схему терапії ніфедипіном та зменшити дозу ніфедипіну у разі необхідності.

Такролімус. Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові й у разі необхідності розглянути питання про зниження дози такролімусу.

Цефалоспорини. При сумісному застосуванні підвищується рівень цефалоспоринів у плазмі крові.

Вінкристин. Зменшується екскреція вінкристину, тому при сумісному застосуванні з ніфедипіном дозу вінкристину необхідно зменшити.

Інші види взаємодій.

Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату у плазмі крові й збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниження кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати упродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку. Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибно-підвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти в сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Особливості застосування.

При вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.), вираженій серцевій недостатності та аортальному стенозі високого ступеня препарат слід застосовувати з обережністю.

Ніфекард^® XL з обережністю слід застосовувати пацієнтам із вираженою серцевою недостатністю через погану систолічну функцію лівого шлуночка. Пацієнтам із фракцією викиду лівого шлуночка нижче 30% не рекомендується використання антагоністів кальцієвих каналів.

Ніфедипін не слід також застосовувати пацієнтам із обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця може (хоч і рідко) збільшуватися частота, тяжкість та тривалість епізодів стенокардії після прийому ніфедипіну. У такому випадку рекомендується припинити лікування препаратом.

Пацієнти із порушеннями функції печінки потребують ретельного моніторингу, а у тяжких випадках — зниження дози.

Слід з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної артеріальної гіпертензії або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження артеріального тиску.

Препарат не слід застосовувати у період вагітності, якщо тільки клінічний стан жінки не потребує лікування ніфедипіном. Ніфедипін слід призначати жінкам з тяжкою гіпертензією, які не підлягають стандартній терапії. Ніфедипін проникає у грудне молоко, тому годування груддю при застосуванні препарату слід припинити.

При застосуванні препарату одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, через це препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати перше проходження або кліренс ніфедипіну.

До препаратів, які є слабкими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові, належать:

− макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин);

− інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавір);

− азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол);

− антидепресанти (нефазодон та флуоксетин);

− хінупристин/дальфопристин;

− вальпроєва кислота;

− циметидин.

При супутньому застосуванні ніфедипіну з цими препаратами необхідно контролювати артеріальний тиск та у разі необхідності розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Необхідна обережність при застосуванні препарату пацієнтам з наявним сильним звуженням шлунково-кишкового тракту через можливість виникнення обструкційних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, які можуть потребувати хірургічного втручання.

У поодиноких випадках були описані обструкційні симптоми при відсутності в анамнезі порушень з боку шлунково-кишкового тракту.

Препарат не можна застосовувати пацієнтам з ілеостомою (після проктоколектомії).

Застосування препарату може призвести до отримання хибно-позитивних результатів при рентгенівському дослідженні із використанням барієвого контрастного засобу (наприклад, дефекти наповнення інтерпретуються як поліп).

Препарат не слід застосовувати, якщо можливий зв’язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів зі стенокардією напади можуть виникати частіше, а їхня тривалість та інтенсивність може збільшуватися, особливо на початку лікування.

Лікарські засоби з діючою речовиною ніфедипін не слід застосовувати пацієнтам із гострим нападом стабільної стенокардії.

Застосування ніфедипіну хворим на цукровий діабет може потребувати корекції лікування.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Таблетка Ніфекард^® XL по 30 мг містить 2,4 мг натрію лаурилсульфат, а по 60 мг — 4,8 мг. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Грейпфрутовий сік гальмує метаболізм ніфедипіну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Застосування ніфедипіну протипоказане у період вагітності (до 20-го тижня).

Застосування ніфедипіну у період вагітності після 20-го тижня потребує ретельної оцінки співвідношення ризик/користь, питання про терапію препаратом слід розглядати тільки у разі, коли всі інші тактики лікування або не показані, або виявилися неефективними. Результати відповідних і добре контрольованих досліджень застосування препарату вагітним жінкам відсутні.

Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату.

При застосуванні препарату одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

При застосуванні антагоністів кальцію, зокрема ніфедипіну як токолітичного агента у період вагітності, спостерігалося виникнення гострого легеневого набряку, особливо при багатоплідній вагітності (двійня і більше), при внутрішньовенному введенні та/або супутньому застосуванні β₂-агоністів.

Результати клінічних даних не вказують на наявність конкретного пренатального ризику. Однак спостерігається збільшення перинатальної асфіксії, кесарового розтину, недоношеності та затримки внутрішньоутробного розвитку. Не зрозуміло, чи пов’язано це з гіпертензією, чи із застосуванням препарату.

Період годування груддю

Ніфедипін проникає у грудне молоко, тому годування груддю при застосуванні препарату слід припинити.

Фертильність

В окремих експериментах щодо запліднення in vitro було виявлено, що антагоністи кальцію, зокрема ніфедипін, можуть призводити до оборотних біохімічних змін у сперматозоїдах, що може погіршити їх функцію. У разі невдалих спроб запліднення в умовах in vitro при відсутності інших причин антагоністи кальцію, такі як ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Проведення терапії із застосуванням ніфедипіну вимагає постійного медичного нагляду. Внаслідок індивідуальної реакції організму на препарат здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами, виконання дій, що потребують положення тіла без опори, порушується. Більшою мірою ці застереження стосуються початку терапії, періоду збільшення дози препарату, переходу на інший препарат та у разі одночасного вживання алкоголю.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування слід визначати індивідуально, з урахуванням тяжкості захворювання та реакції пацієнта на застосоване лікування.

Звичайна початкова та підтримуюча доза препарату становить 30 мг ніфедипіну 1 раз на добу. Залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції пацієнта дозу ніфедипіну можна поступово збільшити до 60 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування визначає лікар.

Таблетки слід приймати в один і той самий час, незалежно від вживання їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянкою води). Рекомендується уникати вживання грейпфрутового соку разом із препаратом.

Таблетки не можна подрібнювати або розжовувати.

Супутне застосування препарату з інгібіторами або індукторами системи цитохрому Р450 3А4 може зумовити необхідність адаптувати дозу ніфедипіну або відмінити прийом препарату.

Терапію із застосуванням препарату слід припиняти поступово, особливо у випадках прийому препарату у високих дозах.

Додаткова інформація щодо окремих груп пацієнтів.

Пацієнтам літнього віку може знадобитися корекція дози ніфедипіну.

Пацієнти з печінковою недостатністю потребують постійного нагляду, може бути необхідним зниження дози препарату.

Пацієнти з тяжкими цереброваскулярними захворюваннями повинні отримувати низькі дози.

Пацієнтам із порушеннями функції нирок немає необхідності в корекції дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти, хворі на цукровий діабет. Пацієнти з цукровим діабетом, які приймають ніфедипін, повинні перебувати під контролем. Пацієнтам із можливою гіперглікемією ніфедипін слід застосовувати з обережністю.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

Передозування.

Симптоми гострої інтоксикації: порушення свідомості, аж до розвитку коми, артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легенів.

Лікування. Найважливішими терапевтичними заходами є видалення препарату з організму та відновлення стабільності функціонування серцево-судинної системи.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, якщо необхідно, у комбінації з промиванням тонкого кишечнику. У разі інтоксикації, спричиненої препаратами тривалого вивільнення, слід докласти зусиль до якомога повнішого виведення препарату з організму, у тому числі з тонкого кишечнику, для запобігання абсорбції діючої речовини.

При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу мускулатури кишечнику аж до атонії кишечнику. Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий об’єм розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути β-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10–20 мл 10% розчину кальцію хлориду або глюконату ввести внутрішньовенно повільно, у разі необхідності повторити). Унаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Дози цих препаратів слід визначати з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.

Побічні реакції.

Побічні реакції, що можуть виникнути під час застосування ніфедипіну, розподілені на такі групи згідно з їхньою частотою:

• часто (> 1/100 — < 1/10);
• нечасто (> 1/1000 — < 1/100);
• рідко (> 1/10000 — < 1/1000);
• частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

У межах кожної групи за частотою побічні реакції представлені у порядку зменшення серйозності.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко — зміна показників формули крові, анемія; частота невідома — лейкопенія, тромбоцитопенія та тромботична мікроангіопатія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: нечасто — алергічні реакції, алергічний набряк (включаючи набряк гортані¹), набряк обличчя, свербіж, кропив’янка, висипання; частота невідома — анафілактична/анафілактоїдна реакція, ангіоедема.

З боку метаболізму: частота невідома — гіперглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет).

З боку нервової системи: часто — головний біль; нечасто — запаморочення, мігрень, вертиго, тремор; рідко — парестезія, дизестезія, гіпестезія, сонливість.

З боку психіки: нечасто — тривожність, розлади сну, зміна настрою, нервозність.

З боку органів зору: нечасто — незначна тимчасова зміна зорового сприйняття, порушення зору, біль в очах, надмірне сльозовиділення.

З боку серцево-судинної системи: часто — набряки (включаючи периферичні набряки), вазодилатація, припливи; нечасто — тахікардія, стенокардія, втрата свідомості, артеріальна гіпотензія, симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія, прискорене серцебиття, синкопе; частота невідома — біль у грудях, еритромелалгія, особливо на початку лікування. У пацієнтів зі злоякісною гіпертензією та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску внаслідок вазодилатації.

З боку дихальної системи: нечасто — носова кровотеча, закладеність носа, диспное, кашель, спастичний стан бронхіальних м’язів, аж до небезпечної для життя задишки, який минає після припинення лікування, набряк легенів**.

З боку травного тракту: часто — запор; нечасто — порушення функцій травного тракту, такі як диспепсія, діарея, біль у животі, біль у шлунково-кишковому тракті, метеоризм, нудота, блювання, сухість у роті; рідко — гіперплазія ясен, недостатність гастроезофагеального сфінктера, відчуття переповненості шлунка, відрижка, відсутність апетиту, безоар, дисфагія, виразка кишечнику, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — транзиторне підвищення активності трансаміназ; частота невідома — жовтяниця, холестаз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — еритема, хвороба Мітчела, реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як екзантема, набряки шкіри та слизових оболонок, підвищене потовиділення, кропив’янка, фотодерматит, пурпура, що пальпується, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, реакція фоточутливості.

З боку опорно-рухової системи: нечасто — м’язові судоми, набряк суглобів; частота невідома — міалгія, артралгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — тимчасове зниження функцій нирок у разі ниркової недостатності; підвищення частоти сечовипускання, підвищення кількості добового виведення сечі, поліурія, дизурія, ніктурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — еректильна дисфункція; рідко — оборотна гінекомастія (симптоми минають після припинення прийому ніфедипіну).

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, відчуття нездужання, гарячка, неспецифічний біль.

¹ — що може становити загрозу для життя.

** Повідомлялося при застосуванні ніфедипіну як токолітичного агента у період вагітності (див. розділ «Застсоування у період вагітності та годування груддю»).

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 (10 ´ 3) блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лек Фармацевтична компанія д. д., Словенія/Lek Pharmaceuticals d. d., Slovenia.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Виробництво за повним циклом:

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія/Verovskova 57, 1526 Ljubljana, Slovenia.

Первинне пакування, вторинне пакування, випуск серії:

Трімліні, 2 Д, 9220 Лендава, Словенія/ Trimlini 2 D, Lendava, 9220, Slovenia.