Глатирамеру ацетат (Glatirameri acetas)

діюча речовина: глатирамеру ацетат;

1 мл розчину для ін’єкцій містить 40 мг глатирамеру ацетату;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), вода для ін’єкцій.

*Глатирамеру ацетат — це оцтовокисла сіль синтетичних поліпептидів, яка містить чотири амінокислоти природного походження: L-глутамінову кислоту, L-аланін, L-тирозин та L-лізин, молярна частка яких становить 0,129-0,153, 0,392-0,462, 0,086-0,100 та 0,300-0,374 відповідно. Середня молекулярна маса глатирамеру ацетату становить 5000-9000 Да. 40 мг глатирамеру ацетату еквівалентно 36 мг основи глатирамеру.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або жовтуватий/коричнюватий розчин у прозорому безбарвному скляному шприці з голкою із ковпачком та з пробкою і поршнем.

Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби, інші імуностимулятори. Код АТХ L03A X13.

Фармакодинаміка.

Механізми, за якими глатирамеру ацетат здійснює свій вплив на пацієнтів із розсіяним склерозом (РС), не з’ясовані повністю. Однак вважається, що це відбувається шляхом модифікування імунного процесу, який, як вважають, є відповідальним за патогенез РС. Така гіпотеза підтримується даними досліджень, проведених з метою вивчення патогенезу експериментального алергічного енцефаломієліту (ЕАЕ) — стану, який був викликаний у кількох видів тварин шляхом імунізації на тлі одержаного матеріалу з центральної нервової системи, що містить мієлін, і який часто застосовується як експериментальна тваринна модель РС. Дослідження на тваринах і за участю пацієнтів із РС свідчать про те, що при застосуванні глатирамеру ацетату на периферії індукуються та стають активними глатирамеру ацетатспецифічні супресорні Т-клітини.

Ремітуючо-рецидивуючий розсіяний склероз

Дані про ефективність глатирамеру ацетату, що вводився у вигляді підшкірних ін’єкцій у дозі 40 мг/мл 3 рази на тиждень з метою зниження частоти рецидивів, отримані у процесі 12-місячного плацебо-контрольованого дослідження. Загальну кількість підтверджених рецидивів було обрано як первинний критерій ефективності. Вторинні показники МРТ, які вимірювалися на 6-му та 12-му місяці, включали сукупну кількість вогнищ та накопичення контрасту на Т₂-зважених зображеннях і сукупну кількість вогнищ та накопичення контрасту на Т₁-зважених зображеннях. 1404 пацієнти рандомізували у співвідношенні 2:1 до прийому глатирамеру ацетату в дозі 40 мг/мл (n = 943) та плацебо (n = 461). Обидві групи лікування порівнювалися за станом хворих на початку дослідження, клінічною картиною захворювання та показниками МРТ. Пацієнти мали в середньому 2,0 рецидиви за 2 роки до періоду відбору.

При застосуванні глатирамеру ацетату в дозі 40 мг/мл спостерігалося зменшення загальної кількості рецидивів на 34,4% (p < 0,0001) з відносним ризиком 0,656 та 95% довірчим інтервалом (ДІ) [0,539-0,799].

При застосуванні глатирамеру ацетату в дозі 40 мг/мл спостерігалися значні та статистично значимі зміни у первинних та вторинних показниках ефективності, що були зіставні з ефективністю лікування глатирамеру ацетатом у дозі 20 мг/мл 1 раз на добу. У таблиці нижче наведено значення первинних та вторинних показників ефективності в групі пацієнтів, які пройшли рандомізацію.

*Абсолютне зниження ризику визначалося як різниця між скоригованою кількістю підтверджених рецидивів протягом 12 місяців при застосуванні глатирамеру ацетату в дозі 40 мг/мл 3 рази на тиждень та скоригованою кількістю підтверджених рецидивів протягом 12 місяців при застосуванні плацебо.

**Відносний ризик визначався як співвідношення між скоригованим середнім ризиком при застосуванні глатирамеру ацетату в дозі 40 мг/мл 3 рази на тиждень та скоригованим середнім ризиком при застосуванні плацебо.

Пряме порівняння безпеки при застосуванні глатирамеру ацетату в дозі 20 мг/мл 1 раз на добу та глатирамеру ацетату в дозі 40 мг/мл 3 рази на тиждень в одному дослідженні не проводилось.

У даному 12-місячному дослідженні не отримано свідчень, що терапія глатирамеру ацетатом у дозі 40 мг/мл 3 рази на тиждень впливає на прогресування інвалідизуючих змін або на тривалість рецидиву. Дотепер немає даних щодо застосування глатирамеру ацетату пацієнтам із первинним або вторинним прогресуванням захворювання.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні дослідження за участю пацієнтів не здійснювалися. Дані in vitro та обмежені дані досліджень, проведених за участю здорових добровольців, вказують на те, що при підшкірному застосуванні глатирамеру ацетату активна речовина легко абсорбується, а велика частина дози швидко розпадається на менші фрагменти вже у підшкірній тканині.

Лікарський засіб Глатирамеру ацетат-Віста, 40 мг/мл, показаний для лікування рецидивуючих форм розсіяного склерозу.

Глатирамеру ацетат-Віста не призначають при первинно- або вторинно-прогресуючому розсіяному склерозі.

Гіперчутливість до активної речовини (глатирамеру ацетату) або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.

Взаємодія між глатирамеру ацетатом та іншими лікарськими засобами вивчена недостатньо.

Відсутні дані щодо взаємодії з бета-інтерфероном.

Спостерігалася підвищена частота реакцій у місці введення глатирамеру ацетату. Повідомлялося про збільшення частоти місцевих реакцій у пацієнтів, які отримували супутню терапію кортикостероїдами.

Дослідження in vitro свідчать про те, що глатирамеру ацетат у крові зв’язується з білками плазми крові, але він не заміщується і не заміщує фенітоїн або карбамазепін. Однак, оскільки теоретично глатирамеру ацетат має здатність впливати на розподіл білок-зв’язаних субстанцій, необхідно ретельно спостерігати за супутнім застосуванням таких лікарських засобів.

Лікарський засіб Глатирамеру ацетат-Віста можна застосовувати тільки у вигляді підшкірних ін’єкцій. Препарат не можна застосовувати у вигляді внутрішньовенних або внутрішньом’язових ін’єкцій.

Початок терапії препаратом повинен відбуватися під наглядом невролога або лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу.

Лікар, який здійснює лікування, повинен роз’яснити пацієнту, що реакція, яка асоціюється хоча б з одним із таких симптомів, як вазодилатація (приплив крові), біль у грудях, диспное, пальпітація або тахікардія, може з’явитися через кілька хвилин після ін’єкції препаратом Глатирамеру ацетат-Віста, 40 мг/мл. Більшість із цих симптомів триває протягом короткого проміжку часу і зникає спонтанно без будь-яких наслідків. У разі появи серйозної побічної реакції пацієнт повинен терміново припинити застосування препарату і звернутися до лікаря. У разі необхідності можна призначити симптоматичне лікування. Немає жодних доказів підвищеного ризику виникнення цих побічних реакцій для будь-якої групи пацієнтів. Незважаючи на це, потрібно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам зі серцевими розладами в анамнезі. Слід регулярно перевіряти стан таких пацієнтів упродовж лікування.

У рідкісних випадках повідомлялося про судоми і/або анафілактоїдні або алергічні реакції. Рідко можуть виникати серйозні реакції гіперчутливості (наприклад, бронхоспазм, анафілаксія або кропив’янка). Якщо ці реакції є тяжкими, необхідно розпочати відповідне лікування та припинити застосування препарату.

Глатирамеру ацетат-реактивні антитіла були виявлені у сироватці крові пацієнтів протягом щоденної постійної терапії препаратом Глатирамеру ацетат-Віста, 40 мг/мл. Максимальний рівень досягався у середньому через 3-4 місяці лікування, після чого він знижувався та стабілізувався на рівні, що незначно вищий від початкового рівня. Не існує жодних даних, які б свідчили про те, що ці глатирамеру ацетат-реактивні антитіла є нейтралізуючими або що їх утворення впливає на клінічну ефективність препарату Глатирамеру ацетат-Віста.

У пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно перевіряти функцію нирок протягом періоду застосування лікарського засобу. Хоча не існує жодних свідчень гломерулярного депонування імунних комплексів, таку можливість не можна виключати. У період постреєстраційного застосування глатирамеру ацетату повідомляли про рідкісні випадки тяжкого ураження печінки, зокрема про гепатит із жовтяницею, печінковою недостатністю, в окремих випадках — із трансплантацією печінки (див. розділ «Побічні реакції»). Ураження печінки відбувалось у період від кількох днів до кількох років після початку застосування глатирамеру ацетату. У більшості випадків тяжке ураження печінки зникало з припиненням лікування, у деяких випадках ці реакції виникали за наявності надмірного вживання алкоголю, наявних або в анамнезі ураження печінки та застосування інших потенційно гепатотоксичних лікарських засобів. Пацієнти повинні регулярно проходити діагностику на наявність ознак ураження печінки та негайно звертатися за медичною допомогою у разі появи симптомів ураження печінки. У разі клінічно значущого ураження печінки слід розглянути питання про припинення застосування глатирамеру ацетату.

Вагітність

Дослідження на тваринах не продемонстрували репродуктивної токсичності. Більшість даних щодо застосування глатирамеру ацетату у вагітних жінок було накопичено для лікарського засобу Глатирамеру ацетат-Віста в дозі 20 мг/мл, що застосовувався підшкірно 1 раз на добу. Сучасні дані щодо вагітних жінок вказують на відсутність порушень розвитку плода або на фето-/неонатальну токсичність при застосуванні. Дані щодо застосування препарату вагітним жінкам співвідносні з такими для Глатирамеру ацетат-Віста 20 мг/мл. Відповідних доступних епідеміологічних даних для людей з цього питання дотепер немає. Як запобіжний захід бажано уникати застосування препарату під час вагітності, за виключенням випадків, коли користь від застосування для матері переважає ризик можливого впливу на плід.

Період годування груддю

Немає даних щодо проникнення глатирамеру ацетату або його метаболітів у грудне молоко. При введенні препарату щурам не спостерігалось суттєвого впливу на потомство, за винятком незначного зниження темпу збільшення маси тіла у тварин, народжених самицями, яким лікарський засіб вводили в період вагітності та лактації. Ризик для новонароджених/немовлят не можна виключити. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або відміни/тимчасового припинення терапії зі застосуванням лікарського засобу Глатирамеру ацетат-Віста з урахуванням користі годування груддю для дитини та користі терапії для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не досліджувалась.

Початок терапії лікарським засобом Глатирамеру ацетат-Віста повинен відбуватися під наглядом невролога або лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу. Для дорослих рекомендована доза становить 40 мг глатирамеру ацетату (один попередньо наповнений шприц), що вводиться підшкірно 3 рази на тиждень. Перерва між ін’єкціями повинна становити мінімум 48 годин. Рекомендується застосовувати препарат у одні й ті ж самі дні кожного тижня.

Дотепер тривалість застосування препарату не встановлена.

Рішення щодо тривалості лікування приймає лікар індивідуально для кожного випадку.

Пацієнти літнього віку. Застосування препарату пацієнтам літнього віку спеціально не досліджувалося.

Пацієнти із порушеннями функції нирок. Спеціальних досліджень щодо застосування препарату із порушеннями функції нирок не проводилося.

Пацієнтам слід надати інструкції щодо техніки самостійного введення препарату та забезпечити нагляд лікаря під час першого самостійного введення та впродовж 30 хвилин поспіль.

З метою зменшення вірогідності виникнення подразнення або болю в місці ін’єкції кожне наступне введення препарату слід здійснювати в інше місце. Препарат можна вводити в живіт, руки, стегна та сідниці.

Загальні рекомендації щодо застосування:

При здійсненні ін’єкції препарату важливо дотримуватись нижчевказаних правил:

• вводити препарат тільки підшкірно;
• застосовувати у дозі, яку призначив лікар;
• використовувати шприц для здійснення ін’єкції тільки один раз, невикористаний препарат або залишки потрібно знищити;
• не змішувати та не вводити лікарський засіб Глатирамеру ацетат-Віста, 40 мг/мл, одночасно з іншими препаратами;
• при наявності у розчині зважених частинок не застосовувати цей попередньо наповнений шприц, слід взяти іншу упаковку.

Інструкції щодо застосування:

1. Перед введенням препарату слід переконатися у наявності всього необхідного для ін’єкції:

₋ один блістер препарату Глатирамеру ацетат-Віста, 40 мг/мл, який містить попередньо наповнений шприц;

₋ утилізаційний контейнер для використаних шприців і голок.

2. Взяти один блістер із заповненим шприцом із загальної упаковки. Всі невикористані шприци необхідно зберігати в оригінальній упаковці.

3. Якщо препарат зберігався у холодильнику, потрібно витримати блістер із попередньо наповненим шприцом при кімнатній температурі протягом не менше 20 хвилин та переконатися, що він нагрівся до кімнатної температури.

4. Перед введенням препарату необхідно ретельно вимити руки водою з милом.

5. Вибрати ділянку для ін’єкції . На мал. 1 вказано 7 можливих точок на тілі для ін’єкцій: руки, стегна, сідниці, живіт (припупкова ділянка). Усередині кожної ін’єкційної ділянки є багато точок для уколу. Слід щоразу використовувати іншу точку для уколу для зменшення вірогідності виникнення подразнення або болю в місці ін’єкції. Необхідно постійно змінювати точки ін'єкцій усередині конкретної ділянки. Не робити ін’єкцію в одне і те саме місце.

Не використовувати для ін’єкції болючі точки, знебарвлені ділянки шкіри або ділянки з ущільненнями і вузликами.

Рекомендовано розписати порядок зміни місць для здійснення ін’єкцій та вносити відповідні помітки у щоденник ін’єкцій.

Деякі ділянки тіла є незручними для здійснення ін’єкції самостійно (наприклад, руки). У таких випадках може бути потрібна стороння допомога.

Ділянка 1

Припупкова ділянка

Робити ін’єкції, відступивши не менше ніж 5 см від пупка

Ділянка 4

Ліва рука

М’язова частина верхньої задньої ділянки

Ділянка 5

Права рука

М’язова частина верхньої задньої ділянки

Ділянка 2

Праве стегно

Приблизно 5 см вище коліна та 5 см нижче паху

Ділянка 3

Ліве стегно

Приблизно 5 см вище коліна та 5 см нижче паху

Ділянка 6

Ліва сідниця

М’язова частина над стегном, завжди нижче талії

Ділянка 7

Права сідниця

М’язова частина над стегном, завжди нижче талії

В — верх; С — середина; Н — низ.

Мал. 1

6. Дістати шприц із захисної блістерної упаковки, видаливши паперове маркування.

7. Шприц взяти у руку, якою пишуть, та тримати так, як олівець. Зняти захисний ковпачок з голки.

8. Злегка зібрати шкіру у складку великим і вказівним пальцями (мал. 2).

9. Ввести голку у шкіру (мал. 3). Препарат вводять, рівномірно натискаючи на поршень шприца вниз до його повного спорожнення.

Мал. 2                  Мал. 3

10. Видалити шприц із голкою рухом вертикально вгору.

11. Використаний шприц покласти в утилізаційний контейнер.

Безпеку та ефективність застосування глатирамеру ацетату дітям і підліткам не встановлено. Відсутня достатня інформація щодо застосування лікарського засобу Глатирамеру ацетат-Віста, 40 мг/мл, дітям (віком до 18 років) для того, щоб надати будь-які рекомендації щодо його застосування. Тому не слід застосовувати даний лікарський засіб цій віковій категорії.

Симптоми.

Повідомлялося про кілька випадків передозування глатирамеру ацетатом (при застосуванні до 300 мг глатирамеру ацетату). Ці випадки не супроводжувалися виникненням інших реакцій, крім тих, що наведені у розділі «Побічні реакції».

Лікування.

У разі передозування необхідно спостерігати за пацієнтами та призначити відповідну симптоматичну та підтримуючу терапію.

Більша частина даних про безпеку застосування глатирамеру ацетату заснована на досвіді підшкірного введення глатирамеру ацетату (20 мг/мл) 1 раз на добу. Нижче наведено дані щодо безпеки глатирамеру ацетату, отримані в результаті 4-х плацебо-контрольованих досліджень застосування глатирамеру ацетату (20 мг/мл) 1 раз на добу та 1-го плацебо-контрольованого дослідження застосування глатирамеру ацетату 40 мг/мл) 3 рази на тиждень. Пряме порівняння безпеки при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл) 1 раз на добу та глатирамеру ацетату (40 мг/мл) 3 рази на тиждень в одному дослідженні не проводилось.

Глатирамеру ацетат (20 мг/мл) 1 раз на добу.

В усіх клінічних дослідженнях при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл) найчастішими побічними реакціями були реакції у місці ін'єкції, що спостерігались у більшості пацієнтів, які застосовували лікарський засіб. У контрольованих дослідженнях частка пацієнтів, у яких спостерігались ці реакції хоча б раз, була більшою після лікування глатирамеру ацетатом (20 мг/мл) (70%), ніж після ін'єкцій плацебо (37%). Реакції в місці ін'єкції, що найчастіше спостерігались при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл) порівняно з плацебо, включали еритему, біль, новоутворення, свербіж, набряк, запалення та гіперчутливість.

Реакція, пов'язана щонайменше з одним із таких симптомів, як вазодилатація (приплив крові), біль у грудях, диспное, пальпітація або тахікардія, описана як негайна реакція після ін'єкції. Ця реакція може виникати протягом кількох хвилин після ін'єкції глатирамеру ацетату. Щонайменше один зі симптомів негайної реакції після ін'єкції (окремі симптоми негайної реакції після ін'єкції зі зазначенням частоти вказані нижче) спостерігався у 31% пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (20 мг/мл), порівняно з 13% пацієнтів, які отримували плацебо.

Усі побічні реакції, виявлені в процесі клінічних випробувань та в постреєстраційний період, представлені нижче. Дані клінічних випробувань були отримані на підставі чотирьох базових подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в яких загалом брали участь 512 пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат, та 509 пацієнтів, які застосовували плацебо протягом періоду до 36 місяців. У три дослідження ремітуючо-рецидивуючого РС загалом було включено 269 пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (20 мг на добу), та 271 пацієнт групи застосування плацебо протягом 35 місяців. У четвертому клінічному дослідженні брали участь пацієнти з першим клінічним епізодом, які були визначені як група високого ризику щодо розвитку клінічно підтвердженого РС. У цьому дослідженні 243 пацієнти застосовували глатирамеру ацетат (20 мг на добу) та 238 пацієнтів застосовували плацебо протягом 36 місяців.

Побічні реакції, перелічені нижче, класифіковано за класами систем органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100).

Інфекції та інвазії.

Дуже часто: інфекції, грип.

Часто: бронхіт, гастроентерит, простий герпес, середній отит, риніт, зубний абсцес, вагінальний кандидоз*.

Нечасто: абсцес, целюліт, фурункул, оперізувальний герпес, пієлонефрит.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (у тому числі кісти й поліпи). Часто: доброякісні пухлини шкіри, новоутворення.

Нечасто: рак шкіри.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Часто: лімфаденопатія*.

Нечасто: лейкоцитоз, лейкопенія, збільшення селезінки, тромбоцитопенія, аномальна морфологія лімфоцитів.

З боку імунної системи.

Часто: гіперчутливість.

З боку ендокринної системи.

Нечасто: зоб, гіпертиреоз.

З боку метаболізму та харчування.

Часто: анорексія, збільшення маси тіла*.

Нечасто: непереносимість алкоголю, подагра, гіперліпідемія, підвищення рівня натрію в крові, зниження феритину плазми крові.

З боку психіки.

Дуже часто: тривога*, депресія.

Часто: нервозність.

Нечасто: аномальні сновидіння, сплутаність свідомості, ейфорія, галюцинації, ворожість, манія, розлад особистості, спроба самогубства.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: дисгевзія, гіпертонус, мігрень, порушення мовлення, синкопе, тремор*. Нечасто: зап'ястний тунельний синдром, когнітивний розлад, судоми, дисграфія, дислексія, дистонія, моторна дисфункція, міоклонус, неврит, нейром'язова блокада, ністагм, параліч, параліч перонеального нерва, ступор, дефект поля зору.

З боку органів зору.

Часто: двоїння в очах, розлади з боку органів зору*.

Нечасто: катаракта, ураження рогівки, сухість очей, очний крововилив, опущення верхньої повіки, мідріаз, атрофія зорового нерва.

З боку органів слуху та рівноваги.

Часто: розлади з боку органів слуху.

З боку серцево-судинної системи.

Дуже часто: вазодилатація*.

Часто: пальпітація*, тахікардія*.

Нечасто: екстрасистолія, синусова брадикардія, пароксизмальна тахікардія, варикозне розширення вен.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Дуже часто: задишка*.

Часто: кашель, сезонний риніт.

Нечасто: апное, носова кровотеча, гіпервентиляція, ларингоспазм, захворювання легенів, відчуття задухи.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже часто: нудота*.

Часто: аноректальні розлади, запор, зубний карієс, диспепсія, дисфагія, нетримання калу, блювання*.

Нечасто: коліт, кишковий поліп, ентероколіт, відрижка, виразка стравоходу, періодонтит, ректальна кровотеча, збільшення слинних залоз.

З боку гепатобіліарної системи.

Часто: порушення функціональних печінкових проб. Нечасто: холелітіаз, ураження печінки, збільшення печінки. Рідко: токсичний гепатит, ураження печінки. Частота невідома: печінкова недостатність****.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже часто: висипання*.

Часто: екхімоз, гіпергідроз, свербіж, розлади з боку шкіри*, кропив'янка.

Нечасто: ангіоневротичний набряк, контактний дерматит, вузликова еритема, шкірні вузлики.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.

Дуже часто: артралгія, біль у спині*.

Часто: біль у ділянці шиї.

Нечасто: артрит, бурсит, біль у боці, м'язова атрофія, остеоартрит.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Часто: імперативний потяг до сечовипускання, полакіурія, затримка сечі.

Нечасто: гематурія, нефролітіаз, розлади сечового тракту, порушення показників загального аналізу сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: нагрубання молочних залоз, еректильна дисфункція, опущення тазових органів, пріапізм, розлади з боку простати, аномальний мазок із шийки матки, тестикулярні розлади, вагінальна кровотеча, вульвовагінальні розлади.

Загальні розлади і реакції у місці введення.

Дуже часто: астенія, біль у грудях*, реакції у місці ін'єкції*^{^}, біль*.

Часто: озноб*, набряк обличчя*, атрофія у місці ін'єкції^◊, місцева реакція*, периферичний набряк, набряк, гіпертермія.

Нечасто: кіста, похмільний синдром, гіпотермія, негайна реакція після ін'єкції, запалення, некроз у місці ін'єкції, розлади з боку слизової оболонки.

Травми, отруєння та ускладнення.

Нечасто: поствакцинальний синдром.

*Кількість випадків була більше ніж 2% (> 2/100) у групі застосування глатирамеру ацетату 40 порівняно з групою плацебо. Побічні реакції без символу * означають різницю у менше ніж 2% або еквівалентну 2%.

^{^}Термін «реакції у місці ін'єкції» (різні типи) охоплює всі побічні реакції, що виникають у місці ін'єкції, за винятком атрофії у місці ін'єкції та некрозу у місці ін'єкції, що вказані окремо.

^◊Включає терміни, що стосуються локалізованої ліпоатрофії у місці ін'єкції.

****Повідомлялося про декілька випадків трансплантації печінки.

У 4-му дослідженні, зазначеному вище, після плацебо-контрольованого періоду проводилась відкрита фаза лікування. Змін відомого профілю безпеки глатирамеру ацетату (20 мг/мл) під час подальшого відкритого 5-річного дослідження не спостерігалось.

Глатирамеру ацетат 40 (40 мг/мл), що вводиться 3 рази на тиждень. Безпеку застосування глатирамеру ацетату (40 мг/мл) оцінювали у процесі подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю хворих з ремітуючо-рецидивуючим розсіяним склерозом. Протягом дослідження 943 пацієнти отримували глатирамеру ацетат (40 мг/мл) 3 рази на тиждень, а 461 пацієнт отримував плацебо протягом 12 місяців. Загалом у пацієнтів, які отримували лікування глатирамеру ацетатом (40 мг/мл) (3 рази на тиждень), спостерігались такі ж побічні реакції та з аналогічною частотою, що й при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл) (щоденно).

Зокрема, побічні реакції у місці ін'єкції та негайні реакції після ін'єкції у пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (40 мг/мл) (3 рази на тиждень), виникали з меншою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували глатирамеру ацетат (20 мг/мл) (щоденно) (35,5% проти 70% для реакцій у місці ін'єкції та 7,8% проти 31% для негайних реакцій після ін'єкції відповідно).

Реакції у місці ін'єкції спостерігались у 36% пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (40 мг/мл), порівняно з 5% пацієнтів, які приймали плацебо. Негайна реакція після ін'єкції спостерігалась у 8% хворих, які застосовували глатирамеру ацетат (40 мг/мл), порівняно із 2% хворих, які застосовували плацебо. Зафіксовано кілька специфічних побічних реакцій:

• Анафілактична реакція у пацієнтів з РС, які отримували лікування глатирамеру ацетатом (20 мг/мл), спостерігалась у рідкісних випадках (> 1/10000, < 1/1000) у процесі неконтрольованих клінічних досліджень та постреєстраційного застосування. Про випадки анафілактичної реакції повідомлялось у 0,3% пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (40 мг/мл) (нечасто: ≥ 1/1000 — < 1/100).
• Відсутні повідомлення про некроз у місці ін'єкції.
• Еритема шкіри та біль у кінцівках, які не відзначались при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл), спостерігались у 2,1% пацієнтів, які приймали глатирамеру ацетат (40 мг/мл) (часто: ≥ 1/100 — < 1/10).
• Медикаментозне ураження печінки та токсичний гепатит спостерігались при застосуванні глатирамеру ацетату (40 мг/мл), кожна з побічних реакцій у одного пацієнта (0,1%) (нечасто: ≥ 1/1000 — < 1/100).

У неконтрольованих клінічних дослідженнях і протягом постреєстраційного застосування також повідомляли про реакції гіперчутливості (зокрема про рідкісні випадки анафілактоїдних реакцій (≥ 1/10000 — < 1/1000)) та підвищення рівня печінкових ферментів без клінічно значущих наслідків у пацієнтів з РС, які отримували лікування із застосуванням глатирамеру ацетату.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі 2-8 °С (у холодильнику). Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці. Якщо немає можливості зберігати заповнені шприци у холодильнику, то їх можна зберігати при температурі 15-25 °C не довше 1 місяця.

Якщо по закінченні цього одномісячного періоду заповнені шприци з розчином не були використані та знаходяться в оригінальній упаковці, їх необхідно зберігати у холодильнику при температурі 2-8 °C.

По 1 мл розчину в попередньо наповненому шприці; по 1 шприцу в блістері; по 12 шприців у картонній коробці.

За рецептом.