Більша частина даних про безпеку застосування глатирамеру ацетату заснована на досвіді підшкірного введення глатирамеру ацетату (20 мг/мл) 1 раз на добу. Нижче наведено дані щодо безпеки глатирамеру ацетату, отримані в результаті 4-х плацебо-контрольованих досліджень застосування глатирамеру ацетату (20 мг/мл) 1 раз на добу та 1-го плацебо-контрольованого дослідження застосування глатирамеру ацетату 40 мг/мл) 3 рази на тиждень. Пряме порівняння безпеки при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл) 1 раз на добу та глатирамеру ацетату (40 мг/мл) 3 рази на тиждень в одному дослідженні не проводилось.

Глатирамеру ацетат (20 мг/мл) 1 раз на добу.

В усіх клінічних дослідженнях при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл) найчастішими побічними реакціями були реакції у місці ін'єкції, що спостерігались у більшості пацієнтів, які застосовували лікарський засіб. У контрольованих дослідженнях частка пацієнтів, у яких спостерігались ці реакції хоча б раз, була більшою після лікування глатирамеру ацетатом (20 мг/мл) (70%), ніж після ін'єкцій плацебо (37%). Реакції в місці ін'єкції, що найчастіше спостерігались при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл) порівняно з плацебо, включали еритему, біль, новоутворення, свербіж, набряк, запалення та гіперчутливість.

Реакція, пов'язана щонайменше з одним із таких симптомів, як вазодилатація (приплив крові), біль у грудях, диспное, пальпітація або тахікардія, описана як негайна реакція після ін'єкції. Ця реакція може виникати протягом кількох хвилин після ін'єкції глатирамеру ацетату. Щонайменше один зі симптомів негайної реакції після ін'єкції (окремі симптоми негайної реакції після ін'єкції зі зазначенням частоти вказані нижче) спостерігався у 31% пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (20 мг/мл), порівняно з 13% пацієнтів, які отримували плацебо.

Усі побічні реакції, виявлені в процесі клінічних випробувань та в постреєстраційний період, представлені нижче. Дані клінічних випробувань були отримані на підставі чотирьох базових подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в яких загалом брали участь 512 пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат, та 509 пацієнтів, які застосовували плацебо протягом періоду до 36 місяців. У три дослідження ремітуючо-рецидивуючого РС загалом було включено 269 пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (20 мг на добу), та 271 пацієнт групи застосування плацебо протягом 35 місяців. У четвертому клінічному дослідженні брали участь пацієнти з першим клінічним епізодом, які були визначені як група високого ризику щодо розвитку клінічно підтвердженого РС. У цьому дослідженні 243 пацієнти застосовували глатирамеру ацетат (20 мг на добу) та 238 пацієнтів застосовували плацебо протягом 36 місяців.

Побічні реакції, перелічені нижче, класифіковано за класами систем органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100).

Інфекції та інвазії.

Дуже часто: інфекції, грип.

Часто: бронхіт, гастроентерит, простий герпес, середній отит, риніт, зубний абсцес, вагінальний кандидоз*.

Нечасто: абсцес, целюліт, фурункул, оперізувальний герпес, пієлонефрит.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (у тому числі кісти й поліпи). Часто: доброякісні пухлини шкіри, новоутворення.

Нечасто: рак шкіри.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Часто: лімфаденопатія*.

Нечасто: лейкоцитоз, лейкопенія, збільшення селезінки, тромбоцитопенія, аномальна морфологія лімфоцитів.

З боку імунної системи.

Часто: гіперчутливість.

Нечасто: анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи.

Нечасто: зоб, гіпертиреоз.

З боку метаболізму та харчування.

Часто: анорексія, збільшення маси тіла*.

Нечасто: непереносимість алкоголю, подагра, гіперліпідемія, підвищення рівня натрію в крові, зниження феритину плазми крові.

З боку психіки.

Дуже часто: тривога*, депресія.

Часто: нервозність.

Нечасто: аномальні сновидіння, сплутаність свідомості, ейфорія, галюцинації, ворожість, манія, розлад особистості, спроба самогубства.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: дисгевзія, гіпертонус, мігрень, порушення мовлення, синкопе, тремор*. Нечасто: зап'ястний тунельний синдром, когнітивний розлад, судоми, дисграфія, дислексія, дистонія, моторна дисфункція, міоклонус, неврит, нейром'язова блокада, ністагм, параліч, параліч перонеального нерва, ступор, дефект поля зору.

З боку органів зору.

Часто: двоїння в очах, розлади з боку органів зору*.

Нечасто: катаракта, ураження рогівки, сухість очей, очний крововилив, опущення верхньої повіки, мідріаз, атрофія зорового нерва.

З боку органів слуху та рівноваги.

Часто: розлади з боку органів слуху.

З боку серцево-судинної системи.

Дуже часто: вазодилатація*.

Часто: пальпітація*, тахікардія*.

Нечасто: екстрасистолія, синусова брадикардія, пароксизмальна тахікардія, варикозне розширення вен.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Дуже часто: задишка*.

Часто: кашель, сезонний риніт.

Нечасто: апное, носова кровотеча, гіпервентиляція, ларингоспазм, захворювання легенів, відчуття задухи.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже часто: нудота*.

Часто: аноректальні розлади, запор, зубний карієс, диспепсія, дисфагія, нетримання калу, блювання*.

Нечасто: коліт, кишковий поліп, ентероколіт, відрижка, виразка стравоходу, періодонтит, ректальна кровотеча, збільшення слинних залоз.

З боку гепатобіліарної системи.

Часто: порушення функціональних печінкових проб. Нечасто: холелітіаз, ураження печінки, збільшення печінки. Рідко: токсичний гепатит, ураження печінки. Частота невідома: печінкова недостатність****.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже часто: висипання*.

Часто: екхімоз, гіпергідроз, свербіж, розлади з боку шкіри*, кропив'янка.

Нечасто: ангіоневротичний набряк, контактний дерматит, вузликова еритема, шкірні вузлики.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.

Дуже часто: артралгія, біль у спині*.

Часто: біль у ділянці шиї.

Нечасто: артрит, бурсит, біль у боці, м'язова атрофія, остеоартрит.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Часто: імперативний потяг до сечовипускання, полакіурія, затримка сечі.

Нечасто: гематурія, нефролітіаз, розлади сечового тракту, порушення показників загального аналізу сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: нагрубання молочних залоз, еректильна дисфункція, опущення тазових органів, пріапізм, розлади з боку простати, аномальний мазок із шийки матки, тестикулярні розлади, вагінальна кровотеча, вульвовагінальні розлади.

Загальні розлади і реакції у місці введення.

Дуже часто: астенія, біль у грудях*, реакції у місці ін'єкції*^{^}, біль*.

Часто: озноб*, набряк обличчя*, атрофія у місці ін'єкції^◊, місцева реакція*, периферичний набряк, набряк, гіпертермія.

Нечасто: кіста, похмільний синдром, гіпотермія, негайна реакція після ін'єкції, запалення, некроз у місці ін'єкції, розлади з боку слизової оболонки.

Травми, отруєння та ускладнення.

Нечасто: поствакцинальний синдром.

*Кількість випадків була більше ніж 2% (> 2/100) у групі застосування глатирамеру ацетату 40 порівняно з групою плацебо. Побічні реакції без символу * означають різницю у менше ніж 2% або еквівалентну 2%.

^{^}Термін «реакції у місці ін'єкції» (різні типи) охоплює всі побічні реакції, що виникають у місці ін'єкції, за винятком атрофії у місці ін'єкції та некрозу у місці ін'єкції, що вказані окремо.

^◊Включає терміни, що стосуються локалізованої ліпоатрофії у місці ін'єкції.

****Повідомлялося про декілька випадків трансплантації печінки.

Опис окремих побічних реакцій

У 4-му дослідженні, зазначеному вище, після плацебо-контрольованого періоду проводилась відкрита фаза лікування. Змін відомого профілю безпеки глатирамеру ацетату (20 мг/мл) під час подальшого відкритого 5-річного дослідження не спостерігалось.

Глатирамеру ацетат 40 (40 мг/мл), що вводиться 3 рази на тиждень. Безпеку застосування глатирамеру ацетату (40 мг/мл) оцінювали у процесі подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю хворих з ремітуючо-рецидивуючим розсіяним склерозом. Протягом дослідження 943 пацієнти отримували глатирамеру ацетат (40 мг/мл) 3 рази на тиждень, а 461 пацієнт отримував плацебо протягом 12 місяців. Загалом у пацієнтів, які отримували лікування глатирамеру ацетатом (40 мг/мл) (3 рази на тиждень), спостерігались такі ж побічні реакції та з аналогічною частотою, що й при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл) (щоденно).

Зокрема, побічні реакції у місці ін'єкції та негайні реакції після ін'єкції у пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (40 мг/мл) (3 рази на тиждень), виникали з меншою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували глатирамеру ацетат (20 мг/мл) (щоденно) (35,5% проти 70% для реакцій у місці ін'єкції та 7,8% проти 31% для негайних реакцій після ін'єкції відповідно).

Реакції у місці ін'єкції спостерігались у 36% пацієнтів, які застосовували глатирамеру ацетат (40 мг/мл), порівняно з 5% пацієнтів, які приймали плацебо. Негайна реакція після ін'єкції спостерігалась у 8% хворих, які застосовували глатирамеру ацетат (40 мг/мл), порівняно із 2% хворих, які застосовували плацебо. Зафіксовано кілька специфічних побічних реакцій:

Анафілактичні реакції можуть виникнути як незабаром після застосування глатирамеру ацетату, так і через кілька місяців або навіть років після початку лікування (див. розділ «Особливості застосування»).
Відсутні повідомлення про некроз у місці ін'єкції.
Еритема шкіри та біль у кінцівках, які не відзначались при застосуванні глатирамеру ацетату (20 мг/мл), спостерігались у 2,1% пацієнтів, які приймали глатирамеру ацетат (40 мг/мл) (часто: ≥ 1/100 — < 1/10).
Медикаментозне ураження печінки та токсичний гепатит спостерігались при застосуванні глатирамеру ацетату (40 мг/мл), кожна з побічних реакцій у одного пацієнта (0,1%) (нечасто: ≥ 1/1000 — < 1/100).

У неконтрольованих клінічних дослідженнях і протягом постреєстраційного застосування також повідомляли про реакції гіперчутливості (зокрема про рідкісні випадки анафілактоїдних реакцій (≥ 1/10000 — < 1/1000)) та підвищення рівня печінкових ферментів без клінічно значущих наслідків у пацієнтів з РС, які отримували лікування із застосуванням глатирамеру ацетату.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Діагнози, при яких застосовують Глатирамеру ацетат