Гліклазид-Тева MR (Gliclazide-Teva MR) (335675) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Гліклазид - 60 мг

фармакодинаміка. Гліклазид — це пероральний цукрознижувальний засіб, похідне сульфонілсечовини. Від інших препаратів відрізняється наявністю гетероциклічного кільця, що містить азот та має ендоциклічні зв’язки.
Механізм дії. Гліклазид знижує рівень глюкози в плазмі крові внаслідок стимуляції секреції інсуліну β-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози. Підвищення рівня постпрандіального інсуліну та секреція С-пептиду зберігаються навіть після 2 років застосування препарату. Окрім вказаних метаболічних властивостей, гліклазид має також гемоваскулярні властивості.
Вплив на інсуліносекрецію. У хворих на цукровий діабет 2-го типу гліклазид відновлює ранній пік інсуліносекреції у відповідь на надходження глюкози та підвищує другу фазу секреції інсуліну. Збільшення виділення інсуліну відбувається відповідно до прийнятої їжі чи навантаження глюкозою.
Гемоваскулярні властивості. Гліклазид зменшує мікротромбоз завдяки двом механізмам, які можуть бути задіяні в розвитку ускладнень цукрового діабету:
– частково інгібує агрегацію та адгезію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів активації тромбоцитів (β-тромбоглобулін, тромбоксан В₂);
– впливає на фібринолітичну активність ендотелію судин (підвищує активність tPА).
Фармакокінетика. Абсорбція. Концентрація гліклазиду в плазмі крові прогресивно зростає протягом перших 6 год після прийому, після чого досягає постійного рівня (плато), що утримується з 6-ї до 12-ї години після застосування.
Індивідуальні коливання є незначними.
Гліклазид повністю всмоктується у ШКТ. Прийом їжі не впливає на швидкість і ступінь абсорбції.
Розподіл. Зв’язування гліклазиду з протеїнами плазми крові становить приблизно 95%. V_d становить приблизно 30 л. Одноразовий прийом добової дози препарату Гліклазид-Тева забезпечує ефективну концентрацію гліклазиду в плазмі крові протягом 24 год.
Біотрансформація. Гліклазид метаболізується переважно в печінці та виводиться із сечею, менше 1% діючої речовини виводиться із сечею в незміненому вигляді. Активні метаболіти в плазмі крові відсутні.
Виведення. Т_½ гліклазиду становить приблизно 12–20 год.
Лінійність/нелінійність. Взаємозв’язок між прийнятою дозою до 120 мг та AUC є лінійним.
Особливі групи пацієнтів. Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку не відзначається клінічно значущих змін фармакокінетики препарату.

цукровий діабет 2-го типу у дорослих:
– зниження та контроль глюкози в крові в разі неможливості нормалізувати рівень глюкози тільки дієтою, фізичними вправами та зменшенням маси тіла;
– попередження ускладнень цукрового діабету 2-го типу: зниження ризику макро- та мікросудинних ускладнень, зокрема нових випадків або погіршення нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу, які лікуються за стратегією інтенсивного контролю глікемії.

– гіперчутливість до гліклазиду або до інших препаратів сульфонілсечовини, сульфонамідів або до будь-якого компонента препарату;
– цукровий діабет 1-го типу;
– діабетична прекома та кома, діабетичний кетоацидоз (у таких випадках рекомендоване застосування інсуліну);
– тяжка печінкова або ниркова недостатність;
– лікування міконазолом;
– лікування квінолоном;
– період годування грудьми.

при застосуванні гліклазиду та інших похідних сульфонілсечовини можуть спостерігатися нижчезазначені небажані ефекти.
Гіпоглікемія. Найбільш частою побічною реакцією при застосуванні гліклазиду є гіпоглікемія. Як і при застосуванні інших препаратів сульфонілсечовини, прийом гліклазиду може спричинити гіпоглікемію при нерегулярному харчуванні і особливо в разі пропуску прийому їжі. Виникнення гіпоглікемії може супроводжуватися характерними симптомами, такими як головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, втомлюваність, порушення сну, збудження, агресивність, зниження концентрації та уваги, уповільнення реакцій, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мовлення, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, марення, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість та втрата свідомості, що може призвести до коми та летального наслідку.
Крім того, можливі розлади з боку адренергічної системи: пітливість, липка шкіра, тривога, тахікардія, АГ, пальпітація, біль за грудиною, аритмія.
Зазвичай симптоми гіпоглікемії зникають після прийому вуглеводів (цукру). Однак прийом цукрозамінників у цьому випадку не буде ефективним. Досвід застосування інших препаратів сульфонілсечовини свідчить про те, що навіть у разі ефективності вжитих заходів гіпоглікемія може виникнути знову.
Якщо епізод гіпоглікемії є тяжким або довготривалим і стан пацієнта тимчасово під контролем завдяки прийому цукру, необхідна невідкладна медична допомога або навіть госпіталізація.
Інші побічні реакції. З боку ШКТ: біль в абдомінальній ділянці, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запор. Дотримання рекомендацій щодо прийому препарату під час сніданку допоможе уникнути або мінімізувати виникнення цих проявів.
Рідше спостерігаються нижчезазначені небажані ефекти.
З боку шкіри та підшкірної тканини: висипання, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, еритема, макулопапульозні висипання, бульозні реакції (такі як синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) та дуже рідко — медикаментозні висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).
З боку системи крові та лімфатичної системи: гематологічні розлади виникають рідко та можуть включати анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію, гранулоцитопенію. Зазвичай ці явища зникають після відміни лікування.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, ЛФ), гепатит (поодинокі випадки). У разі виникнення холестатичної жовтяниці лікування препаратом слід припинити. Зазначені небажані ефекти зазвичай зникають після відміни препарату.
З боку органа зору: через зміни рівня глюкози в крові можуть виникнути тимчасові порушення зору, особливо на початку лікування.
Реакції, характерні для класу препаратів сульфонілсечовини: випадки еритроцитопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії, алергічного васкуліту, гіпонатріємії, підвищення рівня печінкових ферментів та навіть порушення функції печінки (наприклад з холестазом та жовтяницею), гепатиту з регресією після відміни препаратів сульфонілсечовини або в поодиноких випадках з подальшою печінковою недостатністю, що загрожувала життю.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є дуже важливими. Це дає змогу здійснювати постійний моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього препарату. Медичних працівників просять повідомляти про підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

гіпоглікемія. Цей препарат слід призначати тільки тим пацієнтам, які мають можливість регулярно харчуватися (включаючи сніданок). Важливо регулярно вживати вуглеводи, оскільки підвищення ризику гіпоглікемії виникає у випадках, коли їжа приймається пізно, в неадекватній кількості або якщо це їжа з низьким вмістом вуглеводів. Виникнення гіпоглікемії більш вірогідне при низькокалорійному харчуванні, довготривалому або сильному фізичному навантаженні, вживанні алкоголю або застосуванні комбінації гіпоглікемічних препаратів.
При прийомі препаратів сульфонілсечовини може виникати гіпоглікемія (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Іноді гіпоглікемія може бути тяжкою та тривалою. В такому разі може бути необхідною госпіталізація та призначення глюкози на декілька днів.
Для зниження ризику виникнення епізодів гіпоглікемії необхідно брати до уваги індивідуальні особливості пацієнтів, давати їм чіткі пояснення та ретельно підбирати дозу.
Фактори, що підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:
– пацієнт відмовляється або не може виконувати рекомендації лікаря (особливо це стосується хворих літнього віку);
– незадовільне, нерегулярне харчування, пропуски прийому їжі, періоди голодування або зміни дієти;
– дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів;
– ниркова недостатність;
– тяжка печінкова недостатність;
– передозування препарату;
– певні порушення ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, гіпопітуїтаризм та адреналова недостатність;
– одночасне застосування алкоголю або певних лікарських засобів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Ниркова та печінкова недостатність. Фармакокінетика та/або фармакодинаміка гліклазиду може змінюватися у пацієнтів з печінковою та тяжкою нирковою недостатністю. Епізоди гіпоглікемії у таких пацієнтів можуть бути тривалими, тому потребують відповідного лікування.
Інформація для пацієнта. Пацієнта та членів його родини потрібно поінформувати про фактори ризику та умови, які можуть сприяти виникненню гіпоглікемії, про симптоми гіпоглікемії (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ) та способи їх усунення.
Пацієнт має бути поінформований про важливість дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, про важливість регулярного виконання фізичних вправ та регулярного моніторингу рівня глюкози в крові.
Погіршення контролю глікемії. У пацієнтів, які отримують цукрознижувальні препарати, погіршення контролю глікемії може бути спричинено: препаратами звіробою (Hypericum perforatum) або будь-яким супутнім лікуванням, яке може впливати на метаболізм гліклазиду, інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може бути необхідним призначення інсуліну.
Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального цукрознижувального засобу, в тому числі гліклазиду, може з часом змінюватися. Це може бути наслідком прогресування захворювання або наслідком зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної, коли препарати є неефективними від самого початку лікування. Перед тим як робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності у пацієнта, необхідно перевірити коректність призначеної дози та дотримання ним дієти.
Лабораторні показники. Для оцінки контролю рівня глюкози в крові рекомендовано визначати рівень глікозильованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще). Може також бути корисним самостійний контроль пацієнтами рівня глюкози в крові.
У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування препаратів сульфонілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Оскільки гліклазид належить до хімічного класу препаратів сульфонілсечовини, слід бути обережними та розглянути питання щодо призначення пацієнтам з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази альтернативної терапії препаратами, які не містять сульфонілсечовини.
Допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить лактози моногідрат. Таблетка з модифікованим вивільненням Гліклазид-Тева 30 мг містить 54 мг лактози (у вигляді моногідрату), а Гліклазид-Тева 60 мг — 108 мг лактози (у вигляді моногідрату). Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано призначати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Пероральні цукрознижувальні препарати (включаючи Гліклазид-Тева) не слід застосовувати під час вагітності. Досвід застосування гліклазиду під час вагітності обмежений (менш ніж 300 випадків застосування у вагітних), також обмежені дані щодо застосування інших препаратів сульфонілсечовини. Дослідження на тваринах показали, що гліклазид не чинить тератогенної дії.
Бажано уникати прийому гліклазиду під час вагітності. Для лікування цукрового діабету в період вагітності препаратом першого вибору є інсулін.
Контроль за рівнем глюкози має бути досягнений ще до планування вагітності для зниження ризику виникнення аномалій, що пов’язані з неконтрольованим цукровим діабетом. При плануванні або одразу після встановлення вагітності необхідно перевести жінку з пероральних цукрознижувальних препаратів на інсулін.
Годування грудьми. Відсутні дані щодо проникнення гліклазиду або його метаболітів у грудне молоко. Гліклазид-Тева протипоказаний під час годування грудьми через можливість виникнення неонатальної гіпоглікемії. Не можна виключити ризику для новонароджених та немовлят.
Фертильність. У доклінічних дослідженнях впливу на фертильність або репродуктивну здатність самок та самців щурів встановлено не було.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Гліклазид-Тева може мати незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами. Пацієнтам слід знати симптоми гіпоглікемії, вміти їх розпізнавати та в разі їх виникнення бути обережними під час керування автомобілем або роботи з іншими механізмами, особливо на початку лікування.
Діти. Безпека та ефективність препарату для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені. Не рекомендовано призначати Гліклазид-Тева дітям через відсутність даних щодо застосування препарату у цієї категорії пацієнтів.

при призначенні препаратів, одночасне застосування з якими може спричинити гіпо- або гіперглікемію (див. нижче), потрібно попередити пацієнта про необхідність ретельного контролю за рівнем глюкози в крові під час лікування. Може бути необхідною корекція дози цукрознижувального лікарського засобу під час та після лікування цими препаратами.
Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик гіпоглікемії
Протипоказане одночасне застосування. Міконазол (для системного застосування, гель для ротової порожнини) посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком симптомів гіпоглікемії і навіть коми.
Квінолон посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком тяжкої, глибокої, персистуючої гіпоглікемії, симптоми якої важко контролювати, або навіть з розвитком коми, зокрема у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю.
Не рекомендоване одночасне застосування. Фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект препаратів сульфонілсечовини (заміщає їх зв’язок з протеїнами плазми та/або зменшує їх виведення). Бажано застосувати інший протизапальний засіб і звернути увагу пацієнта на необхідність і важливість самоконтролю. В разі необхідності дозування препарату регулюють під час і після терапії протизапальним засобом.
Алкоголь підвищує ризик виникнення гіпоглікемічних реакцій (внаслідок інгібування компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Слід уникати вживання алкоголю та прийому препаратів, що містять алкоголь.
Комбінації, що потребують обережності. При одночасному застосуванні з одним з нижчезазначених препаратів у деяких випадках може виникнути гіпоглікемія внаслідок посилення гіпоглікемічного ефекту: інші цукрознижувальні препарати (інсуліни, акарбоза, бігуаніди (наприклад метформін), тіазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази-4, агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1), блокатори β-адренорецепторів, флуконазол, інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл), антагоністи Н₂-рецепторів, інгібітори МАО, сульфонаміди, кларитроміцин та НПЗП.
Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіперглікемії
Не рекомендоване одночасне застосування. Даназол чинить діабетогенну дію. Якщо не можна уникнути застосування цієї активної речовини, пацієнта слід попередити про необхідність і важливість самостійного контролю рівня глюкози в сечі та в крові. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичного засобу під час і після лікування даназолом.
Комбінації, що потребують обережності. Хлорпромазин (нейролептик) при застосуванні у високих дозах (>100 мг/добу) підвищує рівень глюкози в крові (внаслідок зменшення вивільнення інсуліну). Пацієнта слід попередити про необхідність і важливість контролю рівня глюкози в крові. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичної активної речовини під час і після лікування нейролептиком.
Глюкокортикоїди (для системного та місцевого застосування: внутрішньосуглобові, нашкірні та ректальні препарати) та тетракозактид підвищують рівень глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (знижують толерантність до вуглеводів). Пацієнта слід попередити про необхідність і важливість контролю рівня глюкози в крові, особливо на початку лікування. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичного засобу під час і після лікування глюкокортикоїдами.
Ритодрин, сальбутамол, тербуталін (в/в) підвищують рівень глюкози в крові через β₂-агоністичний ефект. Слід попередити про необхідність контролю за рівнем глюкози в крові. Якщо необхідно, пацієнта слід перевести на інсулін.
Препарати звіробою (Hypericum perforatum) знижують концентрацію гліклазиду. Слід наголосити на важливості контролю рівня глюкози в крові.
Комбінації, які слід брати до уваги. Антикоагулянти (наприклад варфарин та ін.). При одночасному застосуванні з антикоагулянтами препарати сульфонілсечовини можуть потенціювати антикоагулянтну дію останніх. У разі необхідності дозу антикоагулянтів можна відкоригувати.

передозування препаратів сульфонілсечовини може спричинити гіпоглікемію.
Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів) необхідно коригувати вживанням вуглеводів (цукру), корекцією дози цукрознижувального препарату та/або дієти. Ретельний нагляд за пацієнтом слід продовжувати, поки лікар не буде впевнений, що пацієнт у безпеці.
Тяжка гіпоглікемія з розвитком коми, конвульсій або інших неврологічних розладів потребує невідкладної медичної допомоги з негайною госпіталізацією.
При встановленні діагнозу гіпоглікемічної коми або в разі підозри на розвиток коми пацієнту необхідно швидко в/в ввести 50 мл концентрованого р-ну глюкози (від 20 до 30%) з подальшим постійним введенням менш концентрованого р-ну глюкози (10%) з частотою, яка буде підтримувати рівень глюкози в крові понад 1 г/л. Необхідно забезпечити постійний нагляд за пацієнтом. Залежно від стану хворого лікар приймає рішення щодо подальшого моніторингу.
Гліклазид має високий рівень зв’язування з білками плазми крові, тому застосування діалізу є неефективним.

не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.