Сидокард (Sidocard) (335656) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; маніт (Е421); крохмаль пшеничний; целюлоза мікрокристалічна; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; олія м’яти; жовтий захід FCF (Е110).

Молсидомін - 2 мг

фармакодинаміка. Молсидомін виявляє венодилататорну, антиагрегантну, аналгезивну та тривалу антиангінальну дію. Венодилататорна активність зумовлена виділенням після ряду метаболічних перетворень оксиду азоту (NO), що стимулює розчинну гуанілатциклазу, у зв’язку з цим молсидомін розглядається як донор NO. Накопичення циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) зумовлює розслаблення гладком’язових клітин судинної стінки (більшою мірою — вен). Зниження переднавантаження навіть без впливу на скоротність міокарда сприяє відновленню порушеного у хворих з коронарною недостатністю співвідношення між потребою у кисні і його надходженням. Розширює уражені атеросклерозом, але здатні до дилатації великі епікардіальні коронарні артерії, покращує периферичний кровообіг.
Підвищує толерантність до фізичного навантаження, зменшує прояви ангіоспазму. Пригнічує ранню фазу агрегації тромбоцитів, знижує синтез і виділення серотоніну, тромбоксану та інших проагрегантів.
Зменшує переднавантаження на міокард у хворих із хронічною серцевою недостатністю, знижує тиск у легеневій артерії, зменшує наповнення лівого шлуночка і напруження стінки міокарда, ударний об’єм серця. Дія починається через 20 хв після прийому, досягає максимуму через 0,5–1 год та зберігається протягом 6 год. На відміну від терапії нітратами, розвиток толерантності зі зниженням ефективності під час тривалої терапії молсидоміном зазвичай не спостерігається.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо практично повністю абсорбується у ШКТ. Біодоступність — 60–70%. C_max (4,4 мкг/мл) досягається через 1 год. При прийомі внутрішньо після їди всмоктування уповільнюється, але не знижується (C_max у плазмі крові досягається на 30–60 хв пізніше, ніж при прийомі натще). Мінімальна ефективна концентрація молсидоміну в плазмі крові становить 3–5 нг/мл. Практично не зв’язується з білками плазми крові. У печінці метаболізується з утворенням фармакологічно активної сполуки SIN-1 (3-морфоліно-сиднонімін), з якої утворюється дуже нестійка речовина SIN-1a (N-морфоліно-N-аміносинтонітрил), що виділяє NO з утворенням фармакологічно неактивної сполуки SIN-1с. У ході метаболізму утворюються й інші метаболіти. Виділяється нирками на 90% (у вигляді метаболітів), 9% — через кишечник. Т_½ становить від 1 до 3,5 год. Не кумулюється (у тому числі у хворих із нирковою недостатністю).
При тяжкій печінковій недостатності (збільшення значення бромсульфалеїнової проби від 20% до 50%) відзначено уповільнення виведення та підвищення його концентрації у плазмі крові.

ІХС: профілактика нападів стабільної та нестабільної стенокардії (особливо у пацієнтів літнього віку і при індивідуальній непереносимості нітратів).
У складі комбінованого лікування хронічної серцевої недостатності.

лікарський засіб застосовувати внутрішньо під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Для профілактики нападів стенокардії застосовувати у перший і другий день терапії по 1–2 мг (½–1 таблетка) 4–6 разів на добу, після чого за необхідності дозу підвищувати до 2–4 мг 2–3 рази на добу.
Режим дозування індивідуальний і залежить від характеру та стадії захворювання, вираженості клінічної симптоматики. Зазвичай добова доза становить 2–4 мг, розподілені на 2 рівномірних прийоми. Інколи дозу підвищують до 6–8 мг, які розподіляють на 3–4 прийоми.
Максимальна добова доза — 12 мг.
Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і визначається лікарем.
Діти. Застосування лікарського засобу протипоказане дітям.

гіперчутливість до активної або до будь-якої з допоміжних речовин, гострий ангінозний напад, гостра недостатність кровообігу, включаючи шок (у тому числі кардіогенний), судинний колапс, тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ <100 мм рт. ст.), глаукома (особливо закритокутова), гостра стадія інфаркту міокарда, одночасне застосування інгібіторів ФДЕ-5 (силденафіл, варденафіл, тадалафіл) — у зв’язку з високим ризиком розвитку артеріальної гіпотензії; токсичний набряк легень, зниження центрального венозного тиску; одночасне введення донорів оксиду азоту в будь-якій формі та стимуляторів розчинної гуанілатциклази (наприклад, ріоцигуат) — через ризик гіпотензії.

з боку нервової системи: головний біль (зазвичай незначний, зникає у процесі подальшого лікування), запаморочення, підвищена втомлюваність, сповільнена швидкість психомоторних та рухових реакцій (у більшості випадків на початку лікування), слабкість.
З боку ШКТ: нудота, втрата апетиту, діарея, блювання.
З боку серцево-судинної системи: тромбоцитопенія, недостатність кровообігу, виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, рідко — до розвитку колапсу, тахікардія, почервоніння шкіри обличчя. У цих випадках може потребуватися зниження дози або відміна лікарського засобу.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи алергічні реакції, свербіж, висипи, бронхоспазм, БА, анафілактичний шок.
З боку шкіри та підшкірних тканин: кропив’янка.

не застосовувати для лікування в разі гострих нападів стенокардії!
Молсидомін зазвичай не викликає суттєвого зниження АТ, однак при застосуванні пацієнтам з артеріальною гіпотензією чи підвищеним ризиком артеріальної гіпотензії, пацієнтам літнього віку зі зниженим ОЦК та пацієнтам, які лікуються іншими вазодилататорами, слід бути обережним. Необхідно забезпечити ретельне спостереження та коригувати дозу відповідно стану пацієнта.
Під час застосування лікарського засобу Сидокард необхідно враховувати, що АТ у стані спокою, зокрема систолічний АТ, може зменшуватись. У цьому випадку гіпертонічний початковий тиск реагує значно сильніше, ніж нормотензивний або гіпотензивний тиск.
З обережністю призначати при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, констриктивному (стенозуючому) перикардиті, тампонаді порожнини перикарда, зниженні тиску у шлуночках серця, при стенозі аорти чи мітральному стенозі, при гострому інфаркті міокарда, порушенні функції лівого шлуночка (недостатності лівого шлуночка).
Враховуючи, що 90–95% метаболітів молсидоміну виводиться нирками, можливе зниження дози або збільшення інтервалів між прийомами препарату, з огляду на індивідуальну реакцію пацієнта на препарат. Пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю слід застосовувати більш низькі дози з поступовим їх підвищенням до отримання необхідного терапевтичного ефекту. При вираженому порушенні функції печінки (підвищення значення бромсульфалеїнової проби на 20–50%) зростає концентрація молсидоміну в плазмі крові та збільшується Т_½, що потребує коригування дози препарату.
Особливої уваги при терапії лікарським засобом Сидокард потребують пацієнти після геморагічного інсульту мозку, з порушеннями мозкового кровообігу та підвищеним внутрішньочерепним тиском; пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, особи з глаукомою та зі схильністю до гіпотензивних реакцій або за наявності артеріальної гіпотензії. Застосовувати лікарський засіб Сидокард слід тільки під суворим медичним наглядом з постійним контролем кровообігу.
При тривалому застосуванні нітратів рекомендується включати у схему лікування молсидомін для запобігання розвитку толерантності до нітратів.
Пацієнтам літнього віку з функціональною недостатністю печінки або нирок лікарський засіб призначають у нижчих дозах.
Цей лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкими спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції.
Крохмаль пшеничний, що входить до складу лікарського засобу, може містити глютен, але у незначній кількості, тому препарат вважається безпечним для пацієнтів з целіакією.
У зв’язку з наявністю у складі лікарського засобу барвника «жовтий захід» FCF (Е110) можливі алергічні реакції.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Застосування лікарського засобу під час вагітності протипоказано.
Не слід застосовувати лікарський засіб у період годування грудьми. У разі необхідності лікування слід припинити годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Враховуючи побічні реакції лікарського засобу (запаморочення) і можливий негативний вплив на концентрацію уваги осіб, які керують транспортними засобами чи працюють з іншими механізмами, лікарський засіб призначають з обережністю після ретельної оцінки можливого ризику.

при одночасному застосуванні з периферичними вазодилататорами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, гіпотензивними засобами та етанолом посилюється антигіпертензивний ефект лікарського засобу.
Сидокард можна одночасно застосовувати з іншими антиангінальними препаратами (наприклад, добавляти до дво- або трикомпонентної терапії — нітратами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та блокаторами β-адренорецепторів).
Слід уникати вживання алкоголю під час лікування лікарським засобом Сидокард.
При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється її антиагрегантна активність.
Існує великий ризик розвитку артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з інгібіторами ФДЕ-5, такими як силденафіл, варденафіл, тадалафіл. Сумісне застосування лікарського засобу Сидокард з інгібіторами ФДЕ-5 протипоказано.
Алкалоїди ріжків. Існує можливість фармакодинамічної взаємодії між донорами оксиду азоту й алкалоїдами ріжків, що може призвести до антагоністичного впливу лікарських засобів. Необхідно уникати одночасного використання донорів оксиду азоту й алкалоїдів ріжків.
Одночасне застосування молсидоміну і стимуляторів розчинної гуанілатциклази (наприклад, ріоцигуат), яка є рецептором оксиду азоту, протипоказане, тому що комбінація підвищує ризик артеріальної гіпотензії.

симптоми: брадикардія, слабкість, сонливість, сильний головний біль, запаморочення та артеріальна гіпотензія, тахікардія, що супроводжуються нудотою і блюванням; у тяжких випадках — колапс.
Лікування: вжити заходів, спрямованих на швидке виведення лікарського засобу з організму (промивання шлунка, форсований діурез), провести симптоматичну терапію.
Немає даних про ефективність діалізу при передозуванні.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.