0
UA | RU

Фентавера (Fentavera®)

Асіно Україна

Склад і форма випуску

Фентавера 12 мкг/год
РечовинаКількість
Фентаніл12 мкг/год
№ UA/15831/01/01 від 02.03.2017 до 02.03.2022
За рецептом
ФЕНТАВЕРА 25 мкг/год
РечовинаКількість
Фентаніл25 мкг/год
№ UA/15831/01/02 від 02.03.2017 до 02.03.2022
За рецептом
ФЕНТАВЕРА 50 мкг/год
РечовинаКількість
Фентаніл50 мкг/год
№ UA/15831/01/03 від 02.03.2017 до 02.03.2022
За рецептом
ФЕНТАВЕРА 75 мкг/год
РечовинаКількість
Фентаніл75 мкг/год
№ UA/15831/01/04 від 02.03.2017 до 02.03.2022
За рецептом
ФЕНТАВЕРА 100 мкг/год
РечовинаКількість
Фентаніл100 мкг/год
№ UA/15831/01/05 від 02.03.2017 до 02.03.2022
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина
Дата додавання: 17.11.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують Фентавера

Однобічна або неуточнена пахова грижа з непрохідністю без гангрени МКХ K40.3

Рекомендовані аналоги Фентавера:

Дюрогезік
трансдермальна терапевтична система 25 мкг/год пакет, № 5
Джонсон і Джонсон Україна
Дюрогезік
трансдермальна терапевтична система 50 мкг/год пакет, № 5
Джонсон і Джонсон Україна
Дюрогезік
трансдермальна терапевтична система 75 мкг/год пакет, № 5
Джонсон і Джонсон Україна
Дюрогезік
трансдермальна терапевтична система 100 мкг/год пакет, № 5
Джонсон і Джонсон Україна
Фентаніл М Сандоз
пластир трансдермальний 25 мкг/год пакет, № 5
Sandoz

Коментарі

Алексей Музыченко 10.12.2020 12:00

В справочнику «Компендіум» 2018 року по препарату ФЕНТАВЕРА (FENTAVERA®) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка.
Фентаніл — опіоїдний анальгетик, який взаємодіє переважно з m-рецепторами. Найголовніші терапевтичні ефекти — анальгезія і седація. Сироваткові концентрації фентанілу, що спричиняють мінімальний анальгезивний ефект у пацієнтів, раніше не лікованих опіоїдами, коливаються у діапазоні 0,3–1,5 нг/мл; частота небажаних ефектів зростає в разі сироваткових рівнів вище 2 нг/мл.
Концентрація, що спричиняє опіоїд-індуковані небажані ефекти, підвищується при тривалому застосуванні фентанілу. Схильність до розвитку толерантності коливається індивідуально.
Фармакокінетика
Всмоктування. Фентаніл безперервно всмоктується через шкіру протягом 72 год після нанесення пластиру Фентавера. Швидкість вивільнення відносно постійна, що зумовлюють полімерна матриця і дифузія фентанілу через шари шкіри. Градієнт концентрації, що існує між матрицею і нижчою концентрацією в шкірі, стимулює вивільнення активної речовини. Після початкового прикріплення Фентавери сироваткова концентрація фентанілу підвищується поступово, досягаючи стаціонарного стану через 12–24 год після прикріплення пластиру, і залишається відносно постійною протягом усього періоду 72 год. Досягнута концентрація в плазмі крові пропорційна розміру трансдермального пластиру з фентанілом. Після повторного застосування пластиру протягом 72 год концентрація в плазмі крові досягає стаціонарного стану, який підтримується на постійному рівні до подальшого прикріплення пластиру того ж розміру.
Фармакокінетична модель припускає, що плазмові концентрації фентанілу можуть зростати на 14% (діапазон 0–26%), якщо новий пластир застосовують через 24 год замість рекомендованого інтервалу 72 год.
Розподіл. Зв’язування фентанілу з білками плазми крові становить близько 84%.
Біотрансформація. Фентаніл є препаратом з високим кліренсом, він швидко й інтенсивно метаболізується, переважно CYP 3A4 в печінці. Головний метаболіт — норфентаніл — неактивний. У шкірі фентаніл, доставлений трансдермально, не метаболізується. Це було визначено в експерименті з кератиноцитами людини, а також у клінічних дослідженнях, в яких 92% дози, що потрапили з пластиру трансдермального, у вигляді незміненого фентанілу виявляли в системному кровообігу.
Виведення. Після видалення трансдермального пластиру, що містить фентаніл, сироваткові концентрації фентанілу знижуються поступово з Т½ близько 17 год (діапазон 13–22 для дорослих і 22–25 год для дітей) після 24-годинного прикріплення пластиру. В іншому дослідженні середній Т½ дорівнював 20–27 год після 72-годинного прикріплення пластиру. Безперервне всмоктування фентанілу зі шкіри зумовлює повільніше виведення препарату із плазми крові, ніж при в/в інфузії, де видимий Т½ становить близько 7 год (діапазон 3–12). Упродовж 72 год в/в інфузії фентанілу близько 75% дози фентанілу виводиться із сечею, здебільшого у вигляді метаболітів, а менше ніж 10% — як незмінена активна речовина. Близько 9% дози виводиться з калом, переважно у вигляді метаболітів.
Спеціальні групи
Пацієнти літнього віку. Дані досліджень в/в застосування фентанілу свідчать, що у пацієнтів літнього віку відбувається зниження кліренсу, подовження Т½ і вони можуть бути чутливіші до препарату, ніж молодші пацієнти. У дослідженні, що проводилося з трансдермальними пластирами з фентанілом, у здорових літніх добровольців фармакокінетика фентанілу значно не відрізнялася від такої у здорових молодих добровольців, хоча пікові сироваткові концентрації мали тенденцію бути нижчими, а середній Т½ подовжувався приблизно до 34 год. За станом пацієнтів літнього віку слід ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу і в разі потреби знижувати дозу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Безпека трансдермальних пластирів з фентанілом була оцінена у 289 дітей (<18 років), які брали участь у 3 клінічних дослідженнях лікування хронічного або безперервного болю при злоякісних та незлоякісних новоутвореннях. Ці пацієнти застосовували щонайменше одну дозу фентанілу, що надало дані з безпеки. Хоча критерії відбору для педіатричних досліджень обмежують вік пацієнтів мінімумом віку 2 роки, 2 дитини в цих дослідженнях отримали свою першу дозу фентанілу у віці 23 міс.
Фентаверу не вивчали у дітей віком до 2 років. Дослідження у старших дітей з підбором дози згідно з масою тіла продемонстрували, що кліренс у педіатричних пацієнтів приблизно на 20% вищий порівняно із дорослими. Ці дані були взяті до уваги при визначенні дозування для педіатричних пацієнтів. Фентаверу слід застосовувати у дітей (2–16 років) тільки за наявності толерантності до опіоїдів (див. ЗАСТОСУВАННЯ і ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції печінки. У дослідженні, що проводилося за участю хворих на цироз печінки, оцінювали фармакокінетику одноразового застосування 50 мкг/год фентанілу. Хоча tmax і Т½ не були змінені, середні плазмові Cmax і AUC у цих пацієнтів були підвищені приблизно на 35 і 73% відповідно. За станом хворих з порушенням функції печінки слід ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу й у разі потреби знижувати дозу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції нирок. Дані, отримані у дослідженні в/в застосування фентанілу у пацієнтів після трансплантації нирки, свідчать, що кліренс фентанілу в цій популяції пацієнтів може бути зниженим. За станом хворих з порушенням функції нирки, які застосовують трансдермальний пластир з фентанілом, слід ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу й у разі потреби знижувати дозу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Трансдермальний пластир — це лікарська форма фентанілу для системного застосування, яка гарантує, що адекватний сироватковий рівень фентанілу підтримуватиметься впродовж 72 год з постійним рівнем вивільнення активної речовини.
Трансдермальний пластир складається з двох функціональних шарів: верхня частина — з водонепроникної плівки-основи із самоадгезивним матричним шаром, що містить фентаніл. Цей матричний шар вкритий фольгою, яка знімається, вона, завдяки розрізам, може бути легко видалена перед застосуванням.
Відповідно до різних розмірів поверхонь з 5 пластирів трансдермальних площею 4,25; 8,5; 17; 25,5 і 34 см2 вивільняються у шкіру приблизно 12,5; 25; 50; 75 або 100 мкг/год фентанілу. Це досягається за допомогою полімерної матриці: градієнт концентрації створюється між полімерною матрицею з високими концентраціями активної речовини — фентанілу — і шкірою з низькою концентрацією фентанілу. За період 72 год фентаніл дифундує в напрямку до нижчої концентрації, тобто до шкіри.
Відносна біодоступність фентанілу з пластиру становить 92%. Плазмові концентрації фентанілу пропорційні розміру пластиру.
Доклінічні дані з безпеки. Доклінічні дані традиційних досліджень фармакології безпеки, токсичності, повторної дози, генотоксичності й канцерогенного потенціалу не вказують на особливий ризик для людей.
У дослідженнях на щурах не спостерігали жодного впливу на фертильність самців. В іншому дослідженні впливу на фертильність і ранній ембріональний розвиток після високих доз (300 мкг/кг/добу п/ш) у самців щурів відмічали вплив, який, ймовірно, пов’язаний із седативними ефектами фентанілу. Дослідження показали зниження фертильності й ембріональну смертність у самиць щурів. Новіші дослідження продемонстрували, що ембріотоксичні ефекти опосередковано індуковані токсичним впливом на материнський організм і не ґрунтуються на прямому впливі активної речовини на розвиток ембріона. Дослідження на двох видах тварин не продемонстрували тератогенних ефектів. У пре- і постнатальних дослідженнях частота виживання потомства була значно нижча на 4-й день періоду лактації, коли були введені дози, що спричиняли незначне зменшення маси тіла самиці. У дослідженні токсичності щодо розвитку і репродукції у щурів, яким вводили токсичні для матерів дози фентанілу, відмічалися затримка фізичного розвитку, розвитку сенсорних функцій, рефлексів і поведінки потомства. Ці ефекти, ймовірно, виникали внаслідок змін у піклуванні самиць за виводком або непрямого впливу фентанілу на потомство.
У 2-річному дослідженні канцерогенності, що проводилося на щурах, застосування фентанілу не було пов’язано із підвищеною частотою виникнення пухлин при п/ш введенні доз до 33 мкг/кг/добу у самців або 100 мкг/кг/добу у самиць (відповідає 0,16- і 0,39-разовим добовим дозам у людини, досягнутим при застосуванні пластирів 100 мкг/год, на підставі порівняння AUC0-24).

ПОКАЗАННЯ:

дорослі. Тривале лікування при тяжкому хронічному болю, який можна адекватно контролювати тільки при застосуванні опіоїдних анальгетиків.
Діти. Тривале лікування при тяжкому хронічному болю, який можна адекватно контролювати тільки при застосуванні опіоїдних анальгетиків, у дітей із толерантністю до опіоїдів, які застосовують терапію опіоїдами з 2-річного віку.

ЗАСТОСУВАННЯ:

належну дозу препарату Фентавера і потребу в безперервному лікуванні слід оцінювати регулярно.
Трансдермальні пластирі Фентавера вивільняють фентаніл упродовж 72 год (відповідна швидкість вивільнення 12,5; 25; 50; 75 і 100 мкг/год для поверхні вивільнення 4,25; 8,5; 17; 25,5 і 34 см2).
Дозування
Дорослі
Початковий підбір дози. Для визначення відповідної дози для лікування хронічного болю слід брати до уваги, який анальгетик, особливо опіоїдний, був раніше призначений. Доза, ефективність і можливий розвиток толерантності уважно вивчаються для визначення необхідної дози фентанілу. Інші чинники, які беруться до уваги, — поточний загальний стан і медичний статус пацієнта, у тому числі розмір тіла, вік і ступінь виснаження, а також рівень опіоїдної толерантності.
Початкова корекція дози пацієнтам, які раніше не застосовували опіоїди. Клінічний досвід застосування препарату Фентавера пацієнтам, які раніше не лікувалися опіоїдами, обмежений. В обставинах, в яких терапія Фентаверою розглядається як адекватна у пацієнтів, які раніше не лікувалися опіоїдами, рекомендовано титрувати дозу низькими дозами анальгетиків короткої дії. Тільки потім пацієнти можуть бути переведені на лікування трансдермальними пластирами з фентанілом. Для початкового коригування слід застосовувати пластирі зі швидкістю вивільнення 12,5 мкг/год. Після початкового періоду оцінки пацієнтів можна перевести на лікування трансдермальними пластирами зі швидкістю вивільнення 25 мкг/год. Дозу згодом можна титрувати в бік підвищення або зниження з кроком 12 або 25 мкг/год, щоб досягти найнижчої ефективної дози Фентавери залежно від відповіді й додаткових потреб у зниженні інтенсивності болю (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
У літніх або ослаблених пацієнтів, які раніше не отримували опіоїдів і особливо чутливі до лікування опіоїдами, не рекомендовано починати лікування опіоїдами з Фентавери. У цих випадках лікування краще починати з низьких доз препаратів морфіну негайного вивільнення і призначити Фентаверу після визначення оптимального дозування.
Перехід з іншого сильного опіоїду
1. У разі переходу з опіоїду для перорального або парентерального застосування на Фентаверу початкову дозу слід розрахувати як зазначено нижче.
2. Визначити кількість анальгетика, прийнятого за останні 24 год, і перевести в еквіпотенціальну дозу препарату морфіну для перорального застосування.
Відповідну дозу фентанілу визначають таким чином:
а) за табл. 1 — для пацієнтів, які потребують переходу або переходять на опіоїди (конверсійне співвідношення при переході з препарату морфіну для перорального застосування на фентаніл для трансдермального застосування дорівнює 150:1);
б) за табл. 2 — для пацієнтів, які отримують стабільну і добре переносиму терапію опіоїдами (конверсійне співвідношення при переході з препарату морфіну для перорального застосування до фентанілу для трансдермального застосування дорівнює 100:1).
Таблиця 1. Рекомендована початкова доза Фентавери на підставі добової дози морфіну для перорального застосування (для пацієнтів, які потребують переходу з одного препарату опіоїду на інший внаслідок несприятливих лікарських реакцій), конверсійне співвідношення 150:1

Пероральна доза морфіну, мг/добуФентавера, мкг/год
<9012
90–134 (для дорослих)25
135–22450
225–31475
315–404100
405–494125
495–584150
585–674175
675–764200
765–854225
855–944250
945–1034275
1035–1124300

Таблиця 2. Рекомендована початкова доза Фентавери на підставі добової дози морфіну для перорального застосування (для пацієнтів, які отримують стабільну і добре переносиму терапію опіоїдами), конверсійне співвідношення 100:1

Пероральна доза морфіну, мг/добуФентавера, мкг/год
<6012
60–8925
90–14950
150–20975
210–269100
270–329125
330–389150
390–449175
450–509200
510–569225
570–629250
630–689275
690–749300

У разі початкової корекції й при переході з іншого анальгетика максимальний анальгезивний ефект можна оцінити через 24 год у зв’язку з поступовим зростанням сироваткової концентрації фентанілу впродовж цього періоду.
Попередню анальгезивну терапію слід припиняти поступово з моменту аплікації першого пластиру до досягнення анальгезивного ефекту Фентавери.
Комбінацією декількох трансдермальних пластирів можна досягти швидкості вивільнення фентанілу більше ніж 100 мкг/год.
Титрування дози і підтримувальна терапія. Для титрування дози Фентавери доступний пластир з найнижчим дозуванням 12 мкг/год.
Пластири Фентавера слід замінювати кожні 72 год. Дозу слід титрувати індивідуально до досягнення анальгезивного ефекту. Якщо знеболення недостатнє наприкінці початкового періоду застосування, дозу можна підвищити через 3 дні. У подальшому корекцію дози можна проводити кожні 3 дні. Після початку терапії у деяких пацієнтів може виникнути потреба в заміні пластиру через 48 год замість 72 год, оскільки знеболення може бути недостатнім на 3-й день. Заміна раніше ніж через 72 год може призводити до зростання сироваткової концентрації фентанілу. Корекцію дози слід проводити підвищенням дози з 12 до 25 мкг/год, враховуючи потребу в додатковій анальгезії (45–90 мг морфіну/добу перорально ≈ Фентавера 12–25 мкг/год) і больовий статус пацієнта. Щоб досягти бажаної дози, можна застосовувати більше ніж один пластир Фентавери. У пацієнтів може виникнути потреба в періодичному застосуванні додаткових доз анальгетиків короткої дії для усунення проривного болю. Коли доза Фентавери перевищить 300 мкг/год, слід розглянути можливість застосування додаткових або альтернативних методів знеболення.
Зміна або закінчення лікування. У разі припинення застосування Фентавери будь-яку заміну на інший опіоїд потрібно проводити поступово, починаючи з низької дози і повільно підвищуючи її. Це зумовлено тим, що після видалення пластиру зниження концентрації фентанілу відбувається поступово. Потрібно щонайменше 17 год, щоб сироваткова концентрація фентанілу зменшилася на 50%. Як правило, припинення застосування опіоїдних анальгетиків має бути поступовим, для того щоб запобігти розвитку симптомів відміни.
Симптоми відміни опіоїдів можливі в деяких пацієнтів після конверсії або корекції дози (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Табл. 1 і 2 не слід використовувати для перерахунку дози при зміні Фентавери на інший засіб, щоб уникнути перевищення дози нового анальгетика і потенційного передозування.
Пацієнти літнього віку. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів літнього віку й у разі потреби знизити дозу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції печінки і нирок. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів з порушенням функції печінки і нирок і в разі потреби знизити дозу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Дітям віком старше 16 років слід дотримуватися дозування, як для дорослих.
Діти віком 2–16 років. Фентаверу слід призначати тільки дітям з толерантністю до опіоїдів (віком 2–16 років), які вже отримують щонайменше еквівалент 30 мг/добу препарату морфіну для перорального застосування.
Початок лікування/перехід на Фентаверу. Щоб змінити опіоїд для перорального або парентерального застосування на Фентаверу, слід визначити початкову дозу залежно від попередніх потреб і больового статусу (табл. 3).
Таблиця 3. Рекомендована доза Фентавери на підставі добової дози морфіну для перорального застосування1

Добова доза морфіну для перорального застосування (мг/добу) для дітей2Фентавера, мкг/год
30–4412
45–13425

1У клінічних дослідженнях ці діапазони добових доз морфіну для перорального застосування були використані як основа для переходу на Фентаверу.
2Перехід на Фентаверу для доз вище 25 мкг/год подібний для дорослих і дітей.
Щодо дітей, які отримують еквівалент понад 90 мг/добу препарату морфіну для перорального застосування, зараз доступна тільки обмежена інформація з клінічних досліджень із трансдермальними препаратами фентанілу. У цих педіатричних дослідженнях необхідна сила трансдермального пластиру фентанілу була розрахована консервативно: 30–44 мг морфіну для перорального застосування на добу або еквівалентна доза опіоїду замінювалася одним пластирем Фентавера 12 мкг/год. Слід зазначити, що ця конверсійна таблиця для дітей застосовна тільки в разі переходу з морфіну для перорального застосування (чи його еквівалента) на Фентаверу. Конверсійну таблицю не слід використовувати, щоб перейти з Фентавери на інший анальгетик, оскільки можливе передозування.
Анальгезивний ефект першої дози Фентавери не буде оптимальним упродовж перших 24 год. Тому протягом перших 12 год після переходу на Фентаверу пацієнт має застосовувати звичайні дози попередніх анальгетиків. У наступні 12 год попередні анальгетики слід застосовувати залежно від клінічної потреби.
Оскільки пікові рівні фентанілу досягаються після 12–24 год лікування, рекомендований моніторинг стану пацієнта щодо несприятливих подій, наприклад гіповентиляції, щонайменше впродовж 48 год після початку терапії фентанілом або титрування дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Титрування дози і підтримувальна доза. Якщо анальгезивний ефект Фентавери недостатній, дітям слід призначити додатковий препарат морфіну або інший опіоїд короткої дії. Залежно від додаткових потреб в анальгезії та больового статусу дитини можна підвищувати дозу. Корекцію дози слід проводити кроком 12 мкг/год фентанілу.
Способи застосування
Для трансдермального застосування. Одразу після того, як трансдермальний пластир був вийнятий з упаковки, а обидві частини фольги, що видаляється, були відокремлені від плівки-основи, трансдермальний пластир прикріплюють на верхню частину тіла (груди, спина, плече) до безволосої ділянки шкіри або в разі потреби волосся на ділянці застосування пластиру слід постригти (не голити) перед прикріпленням пластиру. У дітей молодшого віку верхня частина спини — найкраща ділянка для прикріплення пластиру, щоб мінімізувати можливість видалення пластиру дитиною.
Шкіру слід ретельно очистити чистою водою і повністю просушити перед тим, як трансдермальний пластир буде застосований (не використовувати миючі засоби!). Потім трансдермальний пластир фіксують до шкіри легким натискуванням руки (близько 30 с). Слід впевнитися, що на ділянці прикріплення пластиру немає будь-яких мікропошкоджень (наприклад внаслідок опромінення або гоління) або подразнення.
Оскільки ззовні трансдермальний пластир захищений водонепроникною фольгою, пластир не потрібно знімати, щоб прийняти душ.
Не слід застосовувати на ділянці прикріплення пластиру креми, олії, лосьйони або порошки, оскільки вони можуть порушити ефективне прикріплення трансдермального пластиру до шкіри.
Тривалість застосування. Трансдермальний пластир слід змінити через 72 год. За потреби, в індивідуальних випадках, трансдермальний пластир можна змінити раніше, але не менше ніж через 48 год після прикріплення, оскільки це може спричинити зростання середньої концентрації фентанілу в сироватці крові. Для кожного застосування має бути вибрана нова ділянка шкіри. Проте ділянка шкіри може бути використана знову через 7 днів після видалення з неї трансдермального пластиру. Анальгезивний ефект може зберігатися впродовж деякого часу після видалення трансдермального пластиру.
Якщо залишки пластиру зберігаються на шкірі після його видалення, їх можна змити милом і водою. Не слід користуватися спиртом або іншими розчинниками, оскільки вони можуть проникати через шкіру через особливі властивості трансдермального пластиру.
Якщо використовувалося прогресивне підвищення дози, на потрібній активній ділянці поверхні шкіри можна досягти стану, коли подальше підвищення дози неможливе.
Діти. Препарат застосовують у дітей віком від 2 років.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

надмірна чутливість до активної речовини, сої, арахісу або будь-якої з допоміжних речовин.
Фентаверу не слід застосовувати у таких випадках:
– гострий або післяопераційний біль, оскільки титрування дози неможливе впродовж короткострокового застосування, а також може виникнути серйозна або небезпечна для життя гіповентиляція;
– тяжке порушення з боку ЦНС;
– тяжка депресія дихання.

ПОБІЧНА ДІЯ:

на підставі об’єднаної бази даних з безпеки найчастіше (≥10% випадків) повідомляли про такі небажані лікарські реакції (НЛР) (% частоти): нудота (35,7%), блювання (23,2%), запор (23,1%), сонливість (15,0%), запаморочення (13,1%), головний біль (11,8%).
Найсерйозніший небажаний ефект фентанілу — депресія дихання.
В табл. 4 представлені НЛР, про які повідомляли у клінічних дослідженнях із застосуванням пластирів з фентанілом, у тому числі наведені вище НЛР, а також дані постмаркетингового спостереження.
Відображені категорії частоти з урахуванням таких умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливр оцінити за наявними даними).
Таблиця 4. Небажані ефекти пластирів з фентанілом за результатами клінічних досліджень і досвіду післяреєстраційного застосування

Система класів органівНебажані лікарські реакції за частотою
Дуже часто Часто Нечасто РідкоДуже рідкоЧастота невідома
З боку імунної системи  Гіперчутли-вість   Анафілак-тичний шок, анафілак-тична реакція, анафілакт-оїдна реакція
Метабо-лізм і харчування Анорексія    
З боку психіки Безсоння, депресія, тривож-ність, сплута-ність свідомості, галюци-націїАжитація, дезорієн-тація, ейфоричний настрій   
З боку нервової системиСонли-вість, запаморочення, головний біль1Тремор, парестезіяГіпоестезія, судоми (у тому числі клонічні судоми і великий судомний напад), амнезія, розлад мовлення, пригні-чення свідомості, втрата свідомості   
З боку органа зору Кон’юнк-тивітНечіткий зірМіоз

 
З боку органа слуху і рівноваги Вертиго    
З боку серця Серце-биття, тахікардіяБради-кардія, ціанозАритмія  
З боку судин Арте-ріальна гіпертензіяГіпотензіяВазоди-латація  
З боку органів дихання, грудної клітки і середос-тіння ЗадишкаДепресія дихання, респіра-торний дистрес-синдромАпное, гіповен-тиляція Брадипное
З боку органів травленняНудота1, блювання1, запор1Діарея1, сухість у роті, біль у животі, біль в епігастрії, диспепсіяКишкова непрохід-ністьНеповна кишкова непро-хідність
Болючий метеоризм
 
З боку шкіри і підшкірної клітковини Гіпер-гідроз, свербіж1, висип, еритемаЕкзема, алергіч-ний дерматит, шкірні розлади, дерматит, контактний дерматит   
З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини М’язові спазмиМ’язові посмикування   
З боку нирок і сечови-дільної системи Затримка сечі  Олігурія, цисталгія 
З боку репродук-тивної системи та молочних залоз  Еректильна дисфун-кція, сексуальна дисфун-кція   
Загальні розлади і стан у місці введення Втома, периферичний набряк, астенія, нездужання, ознобРеакція у місці прикріп-лення, грипо-подібне захворювання, відчуття зміни темпе-ратури тіла, надмірна чутливість у місці прикріп-лення, синдром відміни2, лихоманкаДерматит у місці прикріп-лення, екзема в місці прикріп-лення  


1Див. підрозділ «Діти» нижче.
2Див. підрозділ «Опис окремих побічних реакцій» нижче.
Дуже рідко соєва олія може спричинити алергічні реакції.
Опис окремих побічних реакцій. Характерні для інших опіоїдних анальгетиків толерантність, фізична залежність і психологічна залежність можуть розвинутися в разі повторного застосування Фентавери (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Симптоми відміни опіоїдів (наприклад нудота, блювання, діарея, тривожність і тремтіння) можливі у деяких пацієнтів після переходу з попереднього опіоїдного анальгетика на Фентаверу або в разі раптового припинення терапії (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Надходили повідомленнями про новонароджених, у яких виникав синдром відміни, якщо їх матері тривало застосовували Фентаверу впродовж вагітності (див. Застосування в період вагітності або годування груддю).
Діти. Профіль небажаних явищ у дітей і підлітків, які застосовували трансдермальні пластирі з фентанілом, був подібний до такого у дорослих. Не виявлено ризиків у дітей, окрім тих, які очікувалися у разі застосування опіоїдів для зменшення вираженості болю, пов’язаного з тяжкою хворобою. Не виявили жодного характерного для дітей ризику, що асоціюється з Фентаверою, при застосуванні у дітей віком від 2 років за показаннями. Дуже частими небажаними явищами, про які повідомляли в педіатричних клінічних дослідженнях, були лихоманка, головний біль, блювання, нудота, запор, діарея і свербіж.
Повідомлення про підозрювані небажані реакції. Важливо повідомляти про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу проводити тривалий моніторинг балансу користь/ризик лікарського засобу. Спеціалістів охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції за національною системою повідомлень.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

за станом пацієнтів, у яких виникли серйозні небажані реакції після видалення пластиру, слід спостерігати щонайменше впродовж 24 год або довше залежно від клінічних симптомів. Плазмова концентрація фентанілу знижується поступово і досягає близько 50% в межах 17 год (діапазон 13–22).
Фентаверу слід зберігати поза досяжністю дітей як до, так і після застосування.
Не розрізати. Пластир, який був поділений, розрізаний або пошкоджений у будь-який спосіб, не слід застосовувати.
Цей лікарський засіб слід застосовувати тільки під наглядом лікаря, який обізнаний із фармакокінетикою трансдермальних фентанілових пластирів і ризиком тяжкої гіповентиляції.
У разі зміни лікарської форми фентанілу для підтримки безперервного зменшення вираженості болю рекомендують додаткове медичне спостереження й інформування пацієнта (за потреби, у той же спосіб, як і при початковій корекції).
Депресія дихання. Оскільки при застосуванні Фентавери, як і будь-яких потужних опіоїдів, у деяких пацієнтів може виникати значна дихальна депресія, за станом пацієнтів слід спостерігати щодо виникнення цього ефекту. Депресія дихання може зберігатися після видалення пластиру. Частота дихальної депресії зростає з підвищенням дози фентанілу (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ). Препарати, що активно впливають на ЦНС, можуть збільшувати вираженість дихальної депресії (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Хронічна хвороба легень. У пацієнтів із хронічною обструктивною або іншою хворобою легень Фентавера може спричинити більш тяжкі несприятливі реакції. У таких пацієнтів опіоїди можуть знижувати активність дихального центру і збільшувати опір дихальних шляхів.
Лікарська залежність і можливість зловживання. При повторному застосуванні опіоїдів можуть розвинутися толерантність, фізична залежність і психологічна залежність (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Ятрогенна наркоманія, що виникає при застосуванні опіоїдів, — рідкісний випадок. Зловживання фентанілом можливе у спосіб, подібний для інших агоністів опіоїдів. Зловживання або навмисне неправильне застосування Фентавери може призводити до передозування та/або смерті. Хворі з анамнезом наркотичної залежності/зловживання алкоголем мають вищий ризик розвитку залежності й зловживання при лікуванні опіоїдами. Пацієнти з підвищеним ризиком зловживання опіоїдами все ж таки можуть отримувати належне лікування препаратами опіоїдів з модифікованим вивільненням; однак ці пацієнти потребуватимуть контролю щодо ознак неправильного застосування, зловживання або залежності.
Підвищений внутрішньочерепний тиск. Фентаверу слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які можуть мати підвищену чутливість до внутрішньочерепних ефектів гіперкапнії, наприклад у разі підвищеного внутрішньочерепного тиску, порушення свідомості або коми. Хворим з пухлинами головного мозку Фентаверу слід застосовувати з обережністю.
Серцева патологія. Фентаніл може спричинити брадикардію, тому хворим з брадіаритмією Фентаверу слід застосовувати з обережністю.
Опіоїди можуть спричинити гіпотензію, особливо у хворих з гострою гіповолемією. Враховуючи це, перед тим як розпочати лікування трансдермальним пластирем з фентанілом, слід провести корекцію симптоматичної гіпотензії та/або гіповолемії.
Порушення функції печінки. Оскільки фентаніл метаболізується до неактивних метаболітів у печінці, порушення функції печінки може спричинити уповільнення їх елімінації. Якщо хворі з порушенням функції печінки застосовують Фентаверу, за їх станом слід ретельно спостерігати для виявлення ознак токсичності фентанілу й у разі потреби знижувати дозу.
Порушення функції нирок. Менш ніж 10% фентанілу екскретується в незміненому вигляді нирками. На відміну від морфію, невідомі активні метаболіти, що виділяються нирками. Якщо хворі з порушенням функції нирок застосовують Фентаверу, за їх станом слід ретельно спостерігати для виявлення ознак токсичності фентанілу й у разі потреби знижувати дозу.
Лихоманка/застосування зовнішнього тепла. На фармакокінетичній моделі отримані докази, що концентрація фентанілу в крові може зростати на третину, коли температура шкіри піднімається до 40 °C. Тому за станом пацієнтів з лихоманкою слід ретельно спостерігати щодо небажаних ефектів. Дозу Фентавери в разі потреби слід скоригувати. Можливе залежне від температури збільшення вивільнення фентанілу з пластиру, що може спричинити передозування і смерть. Дослідження клінічної фармакології, що проводилося за участю здорових дорослих добровольців, показало, що прикладання тепла на ділянці з трансдермальним пластирем з фентанілом збільшує середнє значення AUC фентанілу на 120% і середнє значення Cmax на 61%. Усім пацієнтам слід уникати впливу зовнішнього джерела тепла, наприклад електрогрілки, електричної ковдри, ліжка з матрацом з гарячою водою, лампи для зігрівання або засмагання, інтенсивних сонячних ванн, гарячої водяної грілки, сауни, тривалої гарячої ванни або гарячого джакузі, на місце прикріплення Фентавери, оскільки існує можливість температурозалежного зростання вивільнення фентанілу з пластиру.
Серотоніновий синдром. Рекомендовано дотримуватися обережності при одночасному застосуванні Фентавери з препаратами, які впливають на серотонінергічну нейротрансмітерну систему.
Розвиток потенційно загрозливого для життя серотонінового синдрому можливий у разі одночасного застосування серотонінергічних препаратів, наприклад селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (іЗЗСН), і препаратів, які порушують метаболізм серотоніну (зокрема інгібітори моноаміноксидази [іMAO]), у тому числі в разі застосування в межах рекомендованої дози.
Серотоніновий синдром може характеризуватися одним або кількома з таких проявів: зміни психічного стану (наприклад ажитація, галюцинації, кома), автономна нестабільність (наприклад тахікардія, лабільний АТ, гіпертермія), нейром’язові порушення (наприклад гіперрефлексія, дискоординація, ригідність) та/або симптоми з боку ШКТ (наприклад нудота, блювання, діарея).
Якщо підозрюється розвиток серотонінового синдрому, слід вирішити питання про швидке припинення застосування трансдермального пластиру Фентавера.
Випадкове перенесення пластиру. Випадкове перенесення пластиру з фентанілом на особу, якій він не призначений (особливо на дитину), під час спільного перебування у ліжку або в разі тісного фізичного контакту з носієм пластиру може спричинити передозування опіоїдами. У разі випадкового перенесення пластиру слід негайно видалити його зі шкіри (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ).
Проривний біль. Дослідження показали, що більшість пацієнтів, незважаючи на лікування трансдермальним пластирем з фентанілом, додатково потребують потужного препарату швидкої дії в разі виникнення проривного болю.
Діти. Фентаверу не слід застосовувати раніше не лікованим опіоїдами дітям (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Існує можливість серйозної або небезпечної для життя гіповентиляції, незважаючи на призначену дозу трансдермального пластиру Фентавера.
Фентавера не досліджувалася у дітей віком до 2 років. Фентаверу слід призначати тільки дітям з толерантністю до опіоїдів віком від 2 років (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Фентаверу не слід застосовувати дітям віком до 2 років.
Щоб унеможливити випадкове проковтування дітьми, слід дотримуватися обережності, обираючи місце для прикріплення Фентавери, і ретельно контролювати прикріплення пластиру.
Пацієнти літнього віку. Дані досліджень в/в застосування фентанілу свідчать, що пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими до препарату, ніж молодші пацієнти. У пацієнтів літнього віку кліренс фентанілу нижчий, а Т½ триваліший. Якщо пацієнти літнього віку застосовують Фентаверу, слід ретельно спостерігати за їх станом щодо ознак токсичності фентанілу, за потреби доза препарату має бути знижена.
ШКТ. Опіоїди підвищують тонус і знижують пропульсивну перистальтику гладких м’язів ШКТ. Наслідком є подовжений час пасажу ШКТ, що може пояснити виникнення запорів при застосуванні фентанілу. Пацієнтів слід інформувати про заходи, щоб запобігти запору, і рекомендувати профілактичне застосування проносних засобів. Особливої обережності слід дотримуватися у хворих із хронічним запором. У разі підозри на паралітичну непрохідність застосування Фентавери слід припинити.
Хворі на міастенію гравіс. Можуть виникати неепілептичні (міо)клонічні реакції. Хворим на міастенію гравіс слід дотримуватися обережності.
Застосування не за призначенням як допінгу. Застосування Фентавери може спричинити позитивні результати допінг-тесту. Застосування Фентавери як допінгу може нести загрозу для здоров’я.
Застосування в період вагітності або годування груддю
Вагітність. Немає адекватних даних застосування фентанілу у вагітних. Дослідження на тваринах показали деяку репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Фентаніл проникає через плаценту. У новонароджених, матері яких упродовж тривалого часу протягом вагітності застосовували трансдермальні пластирі з фентанілом, повідомляли про синдром відміни. Фентаверу не слід застосовувати впродовж вагітності, за винятком випадків нагальної потреби.
Застосування Фентавери під час пологів (у тому числі в разі кесарева розтину) не рекомендоване, тому що препарат не слід застосовувати для лікування гострого або післяопераційного болю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Окрім того, оскільки фентаніл проникає через плаценту, застосування Фентавери впродовж пологів може призводити до дихальної депресії у новонародженого.
Годування груддю. Фентаніл екскретується у грудне молоко і може спричинити седацію та/або депресію дихання у немовляти, якого годують груддю. Отже, годування груддю слід припинити впродовж лікування Фентаверою щонайменше протягом 72 год після видалення пластиру.
Фертильність. У дослідженнях на тваринах порушення фертильності спостерігали в разі застосування високих доз.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Фентавера може порушувати розумові та/або фізичні здібності, потрібні для виконання потенційно ризикованих завдань, таких як, наприклад, керування автомобілем або іншими механізмами.
У хворих зі стабільною підібраною дозою фентанілу (без подальшого впливу інших активних інгредієнтів) істотного погіршення здатності керувати транспортними засобами і використовувати інші механізми не очікують. Однак на початку лікування, під час підвищення дози або в разі комбінації з іншими лікарськими засобами в індивідуальних випадках можливий вплив на реактивність, що веде до погіршення здатності керувати транспортними засобами або використовувати інші механізми. Поводитися в таких випадках слід з обережністю.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

седативні ефекти можуть підсилюватися при одночасному застосуванні з іншими депресантами центральної дії, наприклад опіоїдами, седативними або снодійними препаратами, засобами для наркозу і міорелаксантами, фенотіазинами, транквілізаторами, антигістамінними засобами із седативним ефектом або алгокольними напоями. Можуть виникати гіповентиляція, гіпотензія і глибока седація, кома або смерть. Тому застосування будь-якого з вищезгаданих супутніх засобів вимагає особливого догляду і спостереження, а доза одного або обох з препаратів має бути знижена.
Інгібітори CYP 3A4. Фентаніл — речовина з високим кліренсом, що швидко й екстенсивно метаболізується, головним чином цитохромом P450 (CYP) 3A4.
Одночасне застосування трансдермальних пластирів з фентанілом й інгібіторів цитохрому P450 3A4 (CYP 3A4) (наприклад ритонавіру, кетоконазолу, ітраконазолу, флуконазолу, вориконазолу, тролеандоміцину, кларитроміцину, нелфінавіру, нефазодону, верапамілу, дилтіазему й аміодарону) може призводити до зростання концентрації фентанілу у плазмі крові, що може підсилювати або продовжувати як терапевтичний, так і небажані ефекти, та спричинити серйозну депресію дихання.
У цій ситуації потрібен спеціальний догляд за пацієнтом і спостереження. Одночасне застосування інгібіторів CYP 3A4 і трансдермального пластиру з фентанілом не рекомендоване, за винятком випадків, коли за пацієнтом ведеться ретельне спостереження.
Пацієнти, особливо ті, хто застосовує Фентаверу й інгібітори CYP 3A4, повинні знаходитися під наглядом щодо ознак депресії дихання. За потреби дозу слід скоригувати (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Індуктори CYP 3A4. Одночасне застосування індукторів CYP 3A4 (наприклад рифампіцину, карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну) може спричинити зниження концентрації фентанілу у плазмі крові й терапевтичної ефективності. Це може потребувати корекції дози трансдермального пластиру з фентанілом. Після припинення лікування індуктором CYP 3A4 вираженість його ефектів поступово зменшується. Це може призводити до зростання концентрацій фентанілу у плазмі крові й посилення та подовження тривалості його терапевтичних ефектів і небажаних реакцій. Можлива тяжка депресія дихання. У цій ситуації необхідні особливий нагляд за пацієнтом і корекція дози.
Інгібітори MAO. Фентавера не рекомендована для застосування у пацієнтів, які потребують одночасного лікування інгібіторами MAO. Повідомляли про тяжкі та непередбачувані взаємодії з інгібіторами MAO, включаючи потенціювання снодійних або серотонінергічних ефектів. Тому Фентаверу не слід застосовувати впродовж 14 днів після припинення лікування інгібіторами MAO.
Серотонінергічні препарати. Одночасне застосування фентанілу з іншими серотонінергічними препаратами, наприклад СІЗЗС або іЗЗСН, або інгібіторами МАО, може підвищувати ризик серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для життя стану.
Змішані агоністи/антагоністи. Одночасне застосування бупренорфіну, налбуфіну або пентазоцину не рекомендоване. Вони мають високу спорідненість з опіоїдними рецепторами з відносно низькою внутрішньою активністю і тому частково антагонізують анальгезивний ефект фентанілу і можуть спричинити симптоми відміни у опіоїдзалежних пацієнтів.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

симптоми. Проявами передозування фентанілу є продовження його фармакологічних дій, найсерйозніший ефект — це депресія дихання.
Лікування. У разі депресії дихання Фентаверу слід негайно видалити, а пацієнта потрібно вербальним або фізичним шляхом заохочувати до дихання. Специфічний антагоніст, наприклад налоксон, можна застосовувати, але депресія дихання може зберігатися довше, ніж ефект антагоніста. Інтервал між в/в введеннями доз антагоніста слід ретельно обирати через можливість повторної наркотизації після видалення пластиру; може бути потрібне повторне застосування або безперервна інфузія налоксону. Раптовий біль і вивільнення катехоламінів може бути наслідком введення антагоніста.
Якщо це виправдано клінічною ситуацією, слід встановити і підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів, можливо, шляхом введення орофарингеальної або ендотрахеальної трубки. За потреби слід застосовувати кисень і перевести пацієнта на асистоване чи кероване дихання. Необхідно підтримувати належну температуру тіла і споживання рідини.
Якщо виникає тяжка або постійна гіпотензія, слід врахувати можливість гіповолемії й лікувати цей стан відповідною інфузійною терапією.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

не потребує спеціальних умов зберігання.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ:

Додати свій

Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko