Кавінтон розчин для інфузій (Cavinton solution for infusion)

Вінпоцетин - 5 мг/мл

фармакодинаміка. Вінпоцетин є з’єднанням з комплексним механізмом дії, що виявляє сприятливий ефект на метаболізм головного мозку і покращує його кровопостачання, а також покращує реологічні властивості крові.
Вінпоцетин виявляє нейропротекторні ефекти: препарат послаблює шкідливу дію цитотоксичних реакцій, спричинених стимулюючими амінокислотами. Препарат інгібує потенціалзалежні Na⁺- і Ca²⁺-канали, а також рецептори NMDA і AMPA. Препарат посилює нейропротекторний ефект аденозину.
Вінпоцетин стимулює церебральний метаболізм: препарат збільшує захоплення глюкози і O₂ і споживання цих речовин тканиною головного мозку. Препарат підвищує стійкість головного мозку до гіпоксії; збільшує транспорт глюкози — виняткового джерела енергії для головного мозку — через ГЕБ; зсуває метаболізм глюкози в бік енергетично більш сприятливого аеробного шляху; вибірково інгібує Ca²⁺-кальмодулінзалежний фермент цГМФ-ФДЕ; підвищує рівень цАМФ і цГМФ у головному мозку. Препарат підвищує концентрацію АТФ і співвідношення АТФ/АМФ; підсилює обіг норадреналіну і серотоніну у головному мозку; стимулює висхідну норадренергічну систему; має антиоксидантну активність; у результаті дії всіх перерахованих вище ефектів вінпоцетин чинить церебропротекторну дію.
Вінпоцетин покращує мікроциркуляцію в головному мозку: препарат інгібує агрегацію тромбоцитів, зменшує патологічно підвищену в’язкість крові, підвищує деформованість еритроцитів та інгібує захоплення аденозину, покращує транспорт O₂ у тканинах шляхом зниження афінітету O₂ до еритроцитів.
Вінпоцетин селективно збільшує кровотік у головному мозку: препарат збільшує церебральну фракцію серцевого викиду; знижує судинний опір у головному мозку, не впливаючи на параметри системної циркуляції (АД, серцевий викид, частоту пульсу, загальний периферичний опір); препарат не викликає «ефекту обкрадання». Окрім того, на тлі препарату поліпшується надходження крові у пошкоджені (але ще не некротизовані) ділянки ішемії з низькою перфузією («зворотний ефект обкрадання»).
Фармакокінетика.
Розподіл. У дослідженнях з пероральним введенням препарату у щурів радіоактивно мічений вінпоцетин у найвищій концентрації виявлявся у печінці і ШКТ. C_max у тканинах можна було виявити через 2–4 год після застосування препарату. Концентрація радіоактивності у головному мозку не перевищувала концентрацію в крові.
У людини: зв’язування з білками крові становить 66%. Абсолютна пероральна біодоступність вінпоцетину становить 7%. Обсяг розподілу становить 246,7±88,5 л, що означає виражене зв’язування речовини у тканинах. Значення кліренсу вінпоцетину (66,7 л/год) перевищує значення у плазмі крові і печінці (50 л/год), що вказує на позапечінковий метаболізм з’єднання.
Виведення. При багаторазовому пероральному застосуванні препарату у дозі 5 і 10 мг вінпоцетин демонструє лінійну кінетику; рівноважні концентрації у плазмі крові становлять 1,2±0,27 і 2,1±0,33 нг/мл відповідно. Т_½ у людини становить 83±1,29 год. У дослідженнях, проведених з використанням радіоактивно міченого з’єднання, було виявлено, що основний шлях виведення здійснюється через сечу і кал у співвідношенні 60:40%. Більша кількість радіоактивної мітки у щурів і собак виявлялася в жовчі, але істотної ентерогепатичної циркуляції не відзначалося. Аповінкамінова кислота виділяється через нирки шляхом простої клубочкової фільтрації, Т_½ цієї речовини змінюється залежно від дози і способу застосування вінпоцетину.
Метаболізм. Основним метаболітом вінпоцетину є аповінкамінова кислота (АВК), яка у людей утворюється у 25–30%. Після перорального застосування AUC АВК в 2 рази перевищує таку після в/в введення препарату, що вказує на утворення АВК у процесі пресистемного метаболізму вінпоцетину. Іншими виявленими метаболітами є гідроксивінпоцетин, гідрокси-АВК, дигідрокси-АВК-гліцинат та їх кон’югати з глюкуронідами та/або сульфатами. У кожного з вивчених видів кількість вінпоцетину, яка виділялася у незміненому вигляді, становила лише кілька відсотків від прийнятої дози препарату.
Важливою і значимою властивістю вінпоцетину є відсутність необхідності спеціального підбору дози препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки або нирок, зважаючи на метаболізм препарату і відсутність акумуляції (накопичення).
Зміна фармакокінетичних властивостей в особливих обставинах (наприклад у певному віці, за наявності супутніх захворювань). Оскільки вінпоцетин показаний для терапії переважно пацієнтів літнього віку, у яких відмічено зміни кінетики лікарських препаратів — зниження всмоктування, інший розподіл і метаболізм, зниження виведення — необхідно було провести дослідження з оцінки кінетики препарату саме у цій віковій групі, особливо при тривалому застосуванні. Результати таких досліджень продемонстрували, що кінетика вінпоцетину осіб літнього віку суттєво не відрізняється від кінетики вінпоцетину у молодих людей і, крім цього, відсутня акумуляція. При порушенні функції печінки або нирок можна застосовувати звичайні дози препарату, оскільки вінпоцетин не накопичується в організмі таких пацієнтів, що дозволяє тривалий час приймати препарат.

неврологія. Для лікування різних форм цереброваскулярної патології: стани після перенесеного порушення мозкового кровообігу (інсульту), вертебробазилярної недостатності, судинної деменції, церебрального атеросклерозу, посттравматичної і гіпертензивної енцефалопатії. Сприяє ослабленню психічної і неврологічної симптоматики при цереброваскулярній патології.
Офтальмологія. Для лікування хронічної судинної патології хоріоїдеї (судинної оболонки ока) і сітківки.
Оториноларингологія. Для лікування старечої туговухості при гострій судинній патології, токсичному (медикаментозному) ураженні або ураженні іншого характеру (ідіопатичного, внаслідок шумового впливу), хвороби Меньєра і шуму у вухах.

допускається застосування препарату лише у вигляді повільної в/в крапельної інфузії! (Швидкість інфузії не має перевищувати максимально 80 крапель/хв!).
Препарат не можна вводити в/м, а також препарат не можна вводити в/в без розведення!
Початкова добова доза дорослим, як правило, становить 20 мг в 500 мл р-ну для інфузії. Ця доза може бути підвищена до 1 мг/кг маси тіла на добу протягом 2–3 днів, залежно від переносимості препарату пацієнтом.
Середня тривалість курсу терапії становить 10–14 днів, звичайна добова доза — 50 мг/добу (50 мг у 500 мл р-ну для інфузії) — з розрахунку на масу тіла в 70 кг.
Після завершення курсу інфузійної терапії рекомендується продовжити терапію пацієнта препаратом Кавінтон у формі таблеток.
Кавінтон концентрат для р-ну для інфузій можна розводити фізіологічним р-ном або р-нами для інфузій, що містять глюкозу (наприклад Салсол, Рінгер, Ріндекс, Реомакродекс). Р-н для інфузії слід використати протягом 3 год після приготування. Також див. Несумісність.
Порушення функції нирок та печінки. Пацієнтам із захворюваннями нирок або печінки корекції дозування не потрібно.
Діти. Застосування препарату дітям протипоказано (через відсутність даних відповідних клінічних досліджень).

гостра фаза геморагічного церебрального інсульту, тяжка ІХС, тяжкі форми аритмії.
Період вагітності, годування грудьми. Протипоказано застосовувати жінкам репродуктивного віку, які не застосовують надійний метод контрацепції.
Гіперчутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин.
Застосування препарату дітям протипоказано (через відсутність даних відповідних клінічних досліджень).

Кавінтон концентрат для р-ну для інфузій є безпечним препаратом, що було підтверджено дослідженнями з оцінки безпеки, які включали дані про десятки тисяч пацієнтів і продемонстрували, що навіть ті небажані ефекти, які виникали найчастіше, не потрапляли під категорію «часто >1/100» згідно з визначенням MedDRA, тобто побічні ефекти з найбільшою імовірністю виникнення реєструвалися з частотою менше 1%. З цієї причини в табл. 1 відсутня категорія частоти «часто».
Небажані реакції зазначені нижче з поділом за класами систем органів та із зазначенням частоти виникнення згідно з термінологією MedDRA.
Таблиця 1

при наявності у пацієнта підвищеного внутрішньочерепного тиску, аритмії або синдрому подовженого інтервалу QT, а також на тлі застосування антиаритмічних препаратів курс терапії препаратом можна розпочинати тільки після ретельного аналізу користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням препарату.
Подовження інтервалу QT
Рекомендується ЕКГ-контроль при наявності синдрому подовженого інтервалу QT або при одночасному прийомі лікарського препарату, що сприяє подовженню інтервалу QT.
Допоміжні речовини
У препараті міститься невелика кількість сорбіту (160 мг/2 мг), тому при наявності у хворого цукрового діабету необхідно періодично контролювати рівень цукру в крові під час курсу терапії препаратом.
У разі непереносимості фруктози або дефіциту ферменту фруктозо-1,6-дифосфатази слід уникати застосування лікарського засобу. Перед застосуванням цього лікарського засобу у кожного пацієнта необхідно зібрати детальний анамнез щодо спадкових симптомів непереносимості фруктози.
Через вміст бензилового спирту (20 мг в 2 мл) можуть виникнути реакції гіперчутливості. Великі об’єми цієї допоміжної речовини слід застосовувати з обережністю і лише за необхідності, особливо пацієнтам із порушенням функції печінки або нирок, через ризик накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз).
Через вміст натрію метабісульфіту (2 мг в 2 мл) лікарський засіб у поодиноких випадках може викликати серйозні алергічні реакції і бронхоспазм.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу, тобто майже вільний від натрію.
Мутагенність. Вінпоцетин не чинить мутагенної дії.
Канцерогенність. Вінпоцетин не чинить канцерогенної дії.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У період вагітності, годування груддю та жінкам репродуктивного віку, які не застосовують надійний метод контрацепції, застосування вінпоцетину протипоказано.
Дослідження репродуктивності. Згідно з результатами досліджень, вінпоцетин не впливав на фертильність тварин чоловічої та жіночої статі. Пероральне введення вінпоцетину тваринам під час вагітності спричиняло токсичність для розвитку, включаючи вади розвитку при клінічно значущих експозиціях у розрахунку на мг/м² поверхні тіла. Крім того, у тварин при застосуванні високих доз зафіксована ембріо-фетальна летальність.
Вагітність. Вінпоцетин проникає через плаценту, але в плаценті і в крові плода виявляється у більш низьких концентраціях, ніж у крові матері. Під час досліджень на тваринах зафіксовано репродуктивну токсичність, в тому числі вади розвитку. У дослідженнях на тваринах введення великих доз вінпоцетину супроводжувалося в деяких випадках плацентарною кровотечею і викиднем, переважно у результаті посилення плацентарного кровообігу.
Годування груддю. Вінпоцетин проникає у грудне молоко. У дослідженнях із застосуванням міченого вінпоцетину радіоактивність грудного молока була в десять разів вища, ніж у крові матері. Кількість, що виділяється з молоком протягом 1 години, становить 0,25% від введеної дози препарату. Оскільки вінпоцетин проникає в молоко матері, а даних про вплив на організм новонародженого немає, застосування вінпоцетину в період годування груддю протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Немає даних про вплив вінпоцетину на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, але слід враховувати імовірність виникнення під час застосування препарату сонливості, запаморочення та вертиго.

під час клінічних досліджень при одночасному застосуванні вінпоцетину з блокаторами β-адренорецепторів, такими як клоранолол і піндолол, а також при одночасному застосуванні з клопамідом, глібенкламідом, дигоксином, аценокумаролом або гідрохлоротіазидом жодної взаємодії між цими лікарськими препаратами не виявлено. У поодиноких випадках деякий додатковий ефект відмічали при одночасному застосуванні α-метилдопи і вінпоцетину, тому на тлі застосування цієї комбінації препаратів необхідно здійснювати регулярний контроль АТ.
Хоча дані клінічних досліджень не підтвердили взаємодії, рекомендується дотримуватися обережності у разі одночасного застосування вінпоцетину з лікарськими препаратами, що впливають на ЦНС, а також у разі супутньої антиаритмічної та антикоагулянтної терапії.
Несумісність. Концентрат для приготування р-ну для інфузій хімічно несумісний з гепарином, таким чином їх не можна змішувати в одному шприці. Проте, супутнє лікування антикоагулянтом може бути проведено.
Концентрат для приготування р-ну для інфузій також несумісний з р-нами для інфузій, що містять амінокислоти, тому під час лікування інфузія вінпоцетину не повинна використовуватися разом з р-нами для інфузій, що містять амінокислоти.

на підставі літературних даних введення препарату у дозі 1 мг/кг маси тіла може вважатися безпечним. Оскільки ще немає даних про застосування препарату в дозах, що перевищують цю дозу, введення препарату у вищих дозах не допускається.

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла. Препарат зберігати у недоступному для дітей місці.