КОРИНФАР® (CORINFAR®)

Склад і форма випуску

КОРИНФАР®
таблетки пролонгованої дії 10 мг флакон, № 50, 100Ціни в аптеках
Ніфедипін
10 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, макрогол 6000, макрогол 35000, тальк, крохмаль картопляний, метилгідроксипропілцелюлоза, повідон к25, целюлоза мікрокристалічна, барвник е104 хіноліновий жовтий, барвник е 171 двоокис титану.
№ UA/9756/01/01 від 04.04.2019
B За рецептом
КОРИНФАР® УНО 40
таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою 40 мг блістер, № 50, 100Ціни в аптеках
Ніфедипін
40 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, целлюлоза, лактоза, магнію стеарат, гіпромеллоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, макрогол 6000, макрогол 400, тальк, заліза оксид червоний (e171), титана диоксид (е172).
№ UA/9902/01/01 від 30.05.2019
B За рецептом

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Ніфедипін є антагоністом кальцію, що пригнічує потік іонів кальцію у клітини міокарда, гладких м’язів коронарних артерій та периферичних капілярів. Ніфедипін розширює коронарні артерії та знижує м’язовий тонус коронарних артерій, тим самим збільшуючи приплив кисню. Водночас він знижує загальний периферичний опір судин (постнавантаження), тим самим розвантажуючи серце. Послаблюючи роботу серця, він зменшує потребу в кисні. Нормалізація АТ відбувається через розширення системних артерій та артеріол, а також завдяки зниженню загального периферичного опору судин.

Особливо на початковому етапі лікування частота серцебиття та обсяг серця можуть зрости через активацію рефлексу барорецепторів. При довгостроковому лікуванні ніфедипіном ЧСС та обсяг серця повертаються до передтерапевтичних значень. Значно виражене зниження АТ на тлі застосування ніфедипіну може відмічатися у пацієнтів з АГ.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального прийому ніфедипін швидко та майже повністю всмоктується. Всмоктування ніфедипіну становить 50–60%.

Вивільнення ніфедипіну з таблеток пролонгованої дії відбувається повільніше і досягає Cmax у плазмі крові через 2–4 год після прийому; його дія триває 10–12 год.

Розподіл. Ніфедипін зв’язується з білками плазми крові, головним чином, з альбуміном, на 94–99%. Vd ніфедипіну становить 1,32 л/кг. Дослідження на тваринах продемонстрували, що вивільнений ніфедипін розподіляється по всіх органах і тканинах. Концентрація в серцевому м’язі була вищою, ніж у скелетних м’язах. Ні ніфедипін, ні його метаболіти не накопичуються у тканинах.

Біодоступність ніфедипіну у пацієнтів з помірним ступенем порушення функції нирок вища через нижчий рівень зв’язування з протеїнами плазми крові. Ніфедипін потрапляє в грудне молоко.

Метаболізм. Ніфедипін майже повністю метаболізується в печінці за допомогою цитохромного P450 ізоензиму CYP 3A4. Метаболіти є фармакологічно неактивними. У пацієнтів з порушеною функцією печінки метаболізм дещо уповільнений.

Виведення. 80% метаболітів виводиться із сечею, решта ― з калом. Лише незначна кількість ніфедипіну в незміненому вигляді виводиться із сечею. Т½ після перорального прийому таблетки пролонгованої дії становить 8–10 год; він може бути дещо подовженим у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів зі зниженням функції печінки значно збільшується Т½ і значно знижується кліренс. При необхідності в таких випадках слід знизити дозу препарату.

Показання КОРИНФАР

Коринфар

Есенціальна АГ.

Стенокардія (головним чином вазоспастична та хронічна стабільна стенокардія).

Коринфар Уно

Есенціальна АГ.

Застосування КОРИНФАР

Коринфар. Режим дозування слід визначати індивідуально, з урахуванням тяжкості захворювання та реакції пацієнта на застосоване лікування.

Залежно від індивідуальної клінічної картини, рекомендовану дозу слід підвищувати поступово.

Таблетки Коринфар 10 мг пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою (тобто з низькою дозою ніфедипіну), призначаються насамперед пацієнтам з АГ з тяжким цереброваскулярним захворюванням, а також пацієнтам з надмірною чутливістю до ніфедипіну, з недостатньою масою тіла або пацієнтам, що застосовують антигіпертензивні препарати.

Звичайна початкова та підтримувальна доза препарату в усіх випадках становить 1 таблетку 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна підвищити до 2–4 таблеток 2 рази на добу. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 80 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю потребують постійного нагляду, може бути необхідним зниження дози препарату.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини (крім грейпфрутового соку), найкраще вранці та ввечері в один і той самий час.

Прийом їжі разом з таблеткою призводить до уповільнення, але не зниження всмоктування.

Інтервал між прийомом препарату має становити не менше 4 год. Рекомендований інтервал між прийомом препарату становить 12 год (зранку та ввечері). Тривалість лікування визначає лікар.

Через можливість виникнення синдрому рикошету терапію препаратом слід припиняти поступово, особливо при прийомі препарату у високих дозах та тривалому лікуванні.

Таблетки пролонгованої дії не слід розділяти, оскільки в такому випадку захист від дії світла, гарантований захисною оболонкою, більше не забезпечується.

Коринфар Уно 40. Дози препарату та тривалість лікування визначає лікар індивідуально відповідно до тяжкості захворювання і реакції хворого на лікування.

Залежно від стану хворого, у кожному окремому випадку дозу слід підвищувати поступово до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.

Хворим з тяжкими порушеннями мозкового кровообігу (тяжке цереброваскулярне захворювання) препарат слід призначати у знижених дозах.

Есенціальна АГ. Середня добова доза становить 1 таблетку 1 раз на добу (по 40 мг 1 раз на добу).

Спосіб застосування. Лікарський засіб приймати внутрішньо вранці за 30 хв до сніданку, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад 1 склянкою води). Таблетки рекомендують приймати в один і той самий час. Слід уникати вживання грейпфрутового соку разом із препаратом.

Одночасний прийом їжі підвищує біологічну доступність і Cmax діючої речовини у плазмі крові.

Таблетки Коринфар Уно 40 не можна розділяти, тому що після цього захист від світла, який забезпечує покриття таблетки, не буде гарантований.

Тривалість лікування визначає лікар.

Особливі групи пацієнтів. Діти та підлітки. Безпека та ефективність лікування ніфедипіном для дітей (віком до 18 років) не підтверджені.

Пацієнти похилого віку (>65 років). З огляду на фармакокінетичні параметри немає необхідності змінювати дозу для пацієнтів віком від 65 років.

Порушення функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки можуть потребувати ретельного нагляду, а в окремих випадках ― зниження дози.

Ниркова недостатність. З огляду на фармакокінетичні параметри, немає необхідності змінювати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Протипоказання

– підвищена чутливість до ніфедипіну або будь-якого іншого компонента лікарського засобу;

– кардіогенний шок;

– нестабільна стенокардія;

– гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тиж);

– гострий напад стенокардії;

− вторинна профілактика інфаркту міокарда;

− злоякісна гіпертензія (безпека застосування препарату не досліджена);

– аортальний стеноз високого ступеня;

− ілеостома або колостома;

– одночасний прийом рифампіцину (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі крові внаслідок індукції ферментів);

‒ період вагітності.

Побічна дія

більшість побічних реакцій виникають через судинорозширювальний ефект ніфедипіну і, як правило, зникають при припиненні терапії лікарським засобом.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: зміна показників формули крові, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія та тромботична мікроангіопатія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: алергічні реакції, гемолітична жовтяниця, алергічний набряк (включаючи набряк гортані), свербіж, кропив’янка, висип, анафілактична/анафілактоїдна реакція, ангіоедема, набряк обличчя.

З боку метаболізму: гіперглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, мігрень, тремор, парестезія, дизестезія, гіпестезія, гіперстезія, сонливість, безсоння, вертиго.

З боку психіки: реакції стривоженості, розлади сну, зміна настрою, нервозність.

З боку органа зору: незначна тимчасова зміна зорового сприйняття, порушення зору, біль в очах, надмірне сльозовиділення, амбліопія.

З боку серцево-судинної системи: припливи, посилене серцебиття, тахікардія, стенокардія, набряки (включаючи периферичний набряк), вазодилатація, втрата свідомості, артеріальна гіпотензія, симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія, інфаркт міокарда, біль у грудях, еритромелалгія, особливо на початку лікування.

У пацієнтів зі злоякісною АГ та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, можливе значне зниження АТ внаслідок вазодилатації.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, закладеність носа, диспное, набряк легень (у разі застосування у вагітних як токолітичного засобу), кашель, спастичний стан бронхіальних м’язів аж до небезпечної для життя задишки, який минає після припинення лікування.

З боку ШКТ: закреп, порушення функцій ШКТ, таких як диспепсія, діарея, біль у животі, метеоризм, нудота, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен, недостатність гастроезофагеального сфінктера, відчуття переповненості шлунка, розлади з боку шлунка, здуття, відрижка, відсутність апетиту, біль у ШКТ, безоар, дисфагія, виразка кишечнику, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, транзиторне підвищення активності трансаміназ, жовтяниця, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівня γ-глутамілтранспептидази.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, хвороба Мітчелла, реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як свербіж, екзантема, набряки шкіри та слизових оболонок, едема або периферична едема, не спричинена серцевою недостатністю або збільшенням маси тіла, підвищене потовиділення, кропив’янка, фотодерматит, пурпура, що пальпується, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, реакція фоточутливості.

З боку опорно-рухової системи: міалгія, артралгія, м’язові судоми, набряк суглобів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: тимчасове зниження функції нирок при нирковій недостатності; підвищення частоти сечовипускання, підвищення кількості добового виведення сечі, поліурія, дизурія, ніктурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія (процес є зворотним, симптоми минають після припинення прийому ніфедипіну), еректильна дисфункція.

Загальні розлади: загальна слабкість, підвищена втомлюваність, апатія, відчуття нездужання, лихоманка, неспецифічний біль, озноб.

Особливості застосування

при вираженій артеріальній гіпотензії (САТ <90 мм рт. ст.), вираженій серцевій недостатності лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції печінки потребують ретельного моніторингу стану, а в тяжких випадках ― зниження дози.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, через це препарати, що інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати перше проходження або кліренс ніфедипіну.

До препаратів, що є слабкими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові, належать, наприклад:

− макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин);

− інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад ритонавір);

− азольні антимікотичні засоби (наприклад кетоконазол);

− антидепресанти нефазодон та флуоксетин;

− хінупристин/дальфопристин;

− вальпроєва кислота;

− циметидин.

При одночасному застосуванні ніфедипіну з цими препаратами необхідно контролювати АТ, а в разі необхідності розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Необхідно уважно стежити за станом пацієнта, який одночасно приймає ніфедипін з блокаторами β-адренорецепторів, оскільки це може призвести до різкого зниження АТ а в деяких випадках — до розвитку серцевої недостатності.

З обережністю слід застосовувати ніфедипін у пацієнтів з низьким серцевим резервом. Крім того, у деяких випадках прийом ніфедипіну призводив до загострення серцевої недостатності.

Ніфедипін може уповільнювати виведення дигоксину. Одночасний прийом ніфедипіну з дигоксином може призводити до підвищення концентрації дигоксину і виникнення побічних реакцій при підвищенні концентрації препаратів групи серцевих глікозидів.

З особливою увагою слід ставитися до дозування препарату в разі виникнення симптомів серцевої недостатності.

Протягом 1–4 год після початку прийому ніфедипіну деякі пацієнти скаржилися на незначний ішемічний біль. І хоча не отримано підтверджень синдрому обкрадання, необхідно припинити лікування ніфедипіном у пацієнтів, у яких були виявлені такі симптоми.

Як і в разі з іншими матеріалами, що не деформуються, необхідно дотримуватися обережності при застосуванні таблеток препарату, якщо у пацієнта наявне виражене звуження ШКТ — через можливість розвитку обструкційних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, що можуть потребувати хірургічного втручання.

У поодиноких випадках були описані обструкційні симптоми за відсутності в анамнезі порушень з боку ШКТ.

Препарат не можна застосовувати пацієнтам зі здухвинно-кишковим резервуаром (ілеостомою після проктоколектомії).

Застосування лікарського засобу може призвести до отримання хибнопозитивних результатів при рентгенівському дослідженні із використанням барієвого контрастного засобу (наприклад вади наповнення інтерпретуються як поліп).

Препарат не слід застосовувати, якщо можливий зв’язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів зі стенокардією напади можуть виникати частіше, а їх тривалість та інтенсивність можуть збільшуватися, особливо на початку лікування.

Слід з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної АГ або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження АТ. Застосування ніфедипіну у хворих на цукровий діабет може потребувати корекції рівня глюкози у крові.

При непереносимості лактози у пацієнтів необхідно враховувати, що препарат містить 15,8 мг моногідрату лактози у кожній таблетці пролонгованої дії. Пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід призначати препарат.

Грейпфрутовий сік гальмує метаболізм ніфедипіну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Застосування ніфедипіну протипоказане у період вагітності.

Результати відповідних і добре контрольованих досліджень щодо безпеки застосування препарату у вагітних відсутні.

Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату, а також негативний вплив на репродуктивну функцію. Ніфедипін не слід застосовувати у жінок, які планують вагітність найближчим часом.

За наявними клінічними даними специфічний пренатальний ризик не встановлений, хоча повідомляли про збільшення перинатальної асфіксії, кесарів розтин, а також недоношеність та затримку внутрішньоутробного розвитку. Незрозуміло, чи ці звіти пов’язані з АГ, її лікуванням чи конкретним ефектом ніфедипіну.

При в/в застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, у тому числі ніфедипіну, для зниження пологової діяльності та/або при одночасному застосуванні агоністів β2-адренорецепторів повідомляли про гострий набряк легень (особливо в разі багатоплідної вагітності).

При застосуванні препарату одночасно із в/в введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг АТ через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

Годування грудьми. Ніфедипін не рекомендований для застосування в період годування грудьми. Ніфедипін потрапляє у грудне молоко, концентрація ніфедипіну в грудному молоці майже порівнянна з концентрацією у плазмі крові матері. Вплив незначної кількості абсорбованого ніфедипіну невідомий, тому годування грудьми слід припинити, якщо в період грудного вигодовування необхідно застосовувати препарат.

Фертильність. В окремих експериментах in vitro виявлено зв’язок між застосуванням блокаторів кальцієвих каналів, зокрема ніфедипіну, та зворотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. У разі, якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними, за відсутності інших пояснень блокатори кальцієвих каналів, зокрема ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Проведення терапії із застосуванням цього лікарського засобу потребує постійного медичного нагляду. Внаслідок індивідуальної реакції організму на препарат здатність до керування транспортними засобами, управління механізмами тощо може порушуватися. Більшою мірою ці застереження стосуються початкового періоду проведення терапії, періоду підвищення дози препарату, переходу на інший препарат та вживання алкоголю.

Діти. Безпеку та ефективність застосування ніфедипіну у дітей (віком до 18 років) не встановлено, тому ніфедипін не слід призначати дітям.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

препарати, що впливають на ефективність ніфедипіну. Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, що розташована в слизовій оболонці кишечнику та печінці. Через це препарати, що інгібують або індукують цю систему ферментів (наприклад еритроміцин, кларитроміцин, ципрофлоксацин, норфлоксацин, кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, засоби, що містять прогестини, флуоксетин, індинавір, нелфінавір, ритонавір, ампренавір і саквінавір), можуть змінювати перше проходження (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну. Хоча не проводили досліджень взаємодії цих лікарських засобів in vivo, потенційно при одночасному застосуванні можливе підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Тому слід контролювати рівень АТ — може потребуватися зниження дози ніфедипіну.

Антигіпертензивний ефект ніфедипіну може підвищуватися при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів та трициклічних антидепресантів.

При застосуванні ніфедипіну разом з нижченаведеними препаратами слід брати до уваги ступінь і тривалість взаємодії.

Рифампіцин. Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується і таким чином його ефективність послаблюється. Зважаючи на це, застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.

При одночасному застосуванні нижченаведених слабких або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 слід контролювати АТ і в разі необхідності знизити дозу ніфедипіну.

Макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин). Жодних досліджень взаємодії ніфедипіну та макролідних антибіотиків не проводили. Певні макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. Зважаючи на це, не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів.

Азитроміцин, що структурно схожий на представників класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP 3А4.

Інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад ритонавір). Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та певних інгібіторів анти-ВІЛ-протеази не проводили. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. Крім того, препарати цього класу інгібують in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та швидкості виведення з організму.

Азольні антимікотичні засоби (наприклад кетоконазол). Формального клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та певних азольних антимікотичних засобів не проводили. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного підвищення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.

Флуоксетин. Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та флуоксетину не проводили. Відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.

Нефазодон. Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та нефазодону не проводили. Відомо, що нефазодон інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Якщо нефазодон застосовують одночасно з ніфедипіном необхідно контролювати рівень АТ і за необхідності розглянути можливість зниження дози ніфедипіну.

Хінупристин/дальфопристин. Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину і ніфедипіну може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Тому необхідний постійний контроль АТ — може потребуватися зниження дози ніфедипіну.

Вальпроєва кислота. Формального клінічного дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти, ще не проводили. Відомо, що вальпроєва кислота підвищує концентрацію у плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові та його ефективності.

Циметидин, ранітидин. Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 циметидин/ранітидин підвищує концентрацію ніфедипіну у плазмі крові та може посилювати антигіпертензивний ефект. Циметидин діє на цитохромний ізоензим CYP 3A4 як інгібітор. Ніфедипін слід з обережністю призначати пацієнтам, які вже приймають циметидин, і його дозу необхідно підвищувати більш поступово.

Додаткові дослідження. Цизаприд. Одночасне застосування цизаприду і ніфедипіну може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Тому необхідний постійний контроль АТ — може потребуватися зниження дози ніфедипіну.

Протиепілептичні засоби, що індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал. Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність та ефективність ніфедипіну знижуються. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і в разі необхідності розглянути питання щодо підвищення дози ніфедипіну. Якщо дозу ніфедипіну було підвищено при одночасному застосуванні обох препаратів, при відміні фенітоїну слід розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Формально клінічних досліджень щодо взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводили. Відомо, що обидва препарати знижують концентрацію у плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові та його ефективності.

Дилтіазем послаблює розпад і знижує кліренс ніфедипіну, при цьому підвищуючи його концентрацію в плазмі крові. Тому необхідно з обережністю застосовувати ніфедипін одночасно з дилтіаземом, при цьому може потребуватися зниження дози ніфедипіну.

Ефект ніфедипіну на інші препарати. Антигіпертензивні препарати. Ніфедипін може підвищувати гіпотензивний ефект антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно, таких як:

− діуретики;

− блокатори β-адренорецепторів;

− інгібітори АПФ;

− антагоністи АТ1-рецепторів;

− інші блокатори кальцієвих каналів;

− блокатори α-адренорецепторів;

− інгібітори ФДЕ-5;

− α-метилдопа;

− магнію сульфат.

При одночасному застосуванні ніфедипіну з антиангінальними препаратами вплив на АТ та серцебиття збільшується.

При одночасному застосуванні гліцерилтринітрату та ізосорбіду з пролонгованою дією слід брати до уваги синергічний ефект ніфедипіну.

Одночасний прийом ніфедипіну та трициклічних антидепресантів може призвести до підвищення концентрації цих препаратів у плазмі крові та посилення антигіпертензивної дії ніфедипіну.

У пацієнтів, які приймають ніфедипін, фентаніл може викликати артеріальну гіпотензію. Слід утриматися від прийому ніфедипіну щонайменше протягом 36 год до планової операції з використанням анестезії на основі фентанілу.

Ніфедипін може призвести до токсичної дії сульфату магнію, що є причиною нервово-м’язової блокади. Одночасний прийом ніфедипіну та сульфату магнію не рекомендується, оскільки він є небезпечним і може загрожувати життю пацієнта.

У пацієнтів, які приймають антикоагулянти на основі кумарину, після додавання ніфедипіну відмічали подовження протромбінового часу. Значущість цієї взаємодії не досліджували повною мірою.

Ніфедипін може змінити бронхіальну реактивність на метахолін. Перед неспецифічним бронхопровокаційним тестом із застосуванням метахоліну ніфедипін необхідно відмінити (за можливості).

При одночасному застосуванні ніфедипіну з блокаторами β-адренорецепторів необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта, оскільки одночасний прийом може призвести до значного зниження АТ; також відомі поодинокі випадки розвитку серцевої недостатності.

Теофілін. Необхідно перевіряти доцільність застосування теофіліну з ніфедипіном, оскільки під час одночасного прийому ніфедипіну з теофіліном може підвищуватися концентрація теофіліну у плазмі крові.

Дигоксин. Одночасне застосування ніфедипіну з дигоксином може призвести до зниження кліренсу дигоксину, що, у свою чергу, зумовлює підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. Рекомендується контролювати концентрацію дигоксину у плазмі крові, спостерігати за станом пацієнта щодо симптомів передозування дигоксину і при необхідності коригувати дозу відповідно до концентрації дигоксину у плазмі крові.

Аміодарон. Певні лікарські засоби, які належать до групи блокаторів кальцієвих каналів, можуть посилювати негативний інотропний ефект протиаритмічних засобів, таких як аміодарон. Проте інформація щодо взаємодії саме з ніфедипіном відсутня.

Хінідин. При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках відмічали зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну ― різке підвищення концентрації хінідину у плазмі крові. Зважаючи на це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендують проводити моніторинг концентрації хінідину у плазмі крові, а в разі необхідності ― коригувати дозу хінідину. Повідомляли про підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів, проте змін у фармакокінетиці ніфедипіну не відзначали.

Зважаючи на це, слід ретельно контролювати АТ при включенні хінідину в схему терапії ніфедипіном. У разі необхідності слід знизити дозу ніфедипіну.

Такролімус. Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна знизити. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові, а в разі необхідності слід розглянути питання щодо зниження його дози.

При одночасному прийомі вінкристину виявлено зменшення виведення вінкристину, тому можуть виникати побічні ефекти, — слід розглянути необхідність зниження дози. При одночасному застосуванні цефалоспоринів (наприклад цефіксиму) підвищуються біодоступність і рівень цефалоспорину у плазмі крові.

Інші види взаємодій. Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату у плазмі крові та збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниженні кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати упродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку.

Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибнопідвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти в сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не виявлено).

Передозування

симптоми гострої інтоксикації: порушення свідомості, аж до розвитку коми, артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легень.

Лікування. Найважливішими терапевтичними заходами є виведення препарату з організму та відновлення стабільності функціонування серцево-судинної системи.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, якщо необхідно, у комбінації з промиванням тонкої кишки. Рекомендується розглянути необхідність застосування активованого вугілля. У випадках інтоксикації, спричиненої препаратами тривалого вивільнення, слід докласти зусиль для якомога повнішого виведення препарату з організму, у тому числі з тонкої кишки, для запобігання абсорбції діючої речовини. Незважаючи на те що доцільним вважається припущення щодо користі пізнішого застосування активованого вугілля в разі передозування препаратів пролонгованої дії, слід зазначити, що доказів на підтвердження цього не існує.

При лікуванні передозування, що становить загрозу для життя, у дорослих протягом 1 год після прийому потенційно токсичної дози як альтернативу слід розглянути необхідність промивання шлунка.

При прийомі клінічно значимої кількості препарату з повільним виведенням слід розглянути необхідність застосування 1 дози проносного засобу осмотичної дії (наприклад сорбіт, лактулоза і сульфат магнію) протягом 4 год при одночасному застосуванні активованого вугілля.

При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу м’язів кишечнику аж до атонії кишечнику. Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий Vd, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути β-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10–20 мл 10% р-ну кальцію хлориду або глюконату вводять в/в повільно, потім повторюють у разі необхідності за умови ЕКГ-моніторингу). Внаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування допаміну, добутаміну, епінефрину або норепінефрину. Дози цих препаратів слід визначати з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. До додаткового введення рідини слід ставитися дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.

Симптоматичну брадикардію можна лікувати атропіном, β-симпатоміметиками або, за необхідності, застосовувати тимчасову терапію кардіостимулятором.

Пацієнти без виражених симптомів інтоксикації повинні перебувати під наглядом щонайменше 4 год після застосування надмірної дози препарату короткої дії та щонайменше 12 год після застосування препарату пролонгованої дії.

Умови зберігання

Коринфар: при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла. Коринфар Уно 40: не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Діагнози, при яких застосовують КОРИНФАР

Дата додавання: 15.07.2020 р.
© Компендиум 2019

Інструкція

Ціни на КОРИНФАР в містах України

Вінниця 749.53 грн./уп.

«РАДУГА ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Келецька, 130А, тел.: +380432507648674.25 грн./уп.

Дніпро 709.58 грн./уп.

«АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ» Дніпро, вул. Тітова, 36, тел.: +380563757529587.76 грн./уп.

Житомир 752.76 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Сльоти Івана, 60А, тел.: +380634997315697.95 грн./уп.

Запоріжжя 731.86 грн./уп.

«МЕД-СЕРВІС» Запоріжжя, вул. Північно-Кільцева, 15, тел.: +380612954141671.75 грн./уп.

Івано-Франківск 709.67 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Івано-Франківськ, вул. Хоткевича, 65, тел.: +380676708206590.51 грн./уп.

Київ 743.9 грн./уп.

«АПТЕКА 3І» Київ, вул. Естонська, 7, тел.: +380503470467619.20 грн./уп.

Кропивницький 733.98 грн./уп.

«МЕД-СЕРВІС» Кропивницький, вул. Героїв України, 6/13703.05 грн./уп.

Луцьк 755.07 грн./уп.

«ВОЛИНЬФАРМ» Луцьк, вул. Володимирська, 20, тел.: +380503787123634.75 грн./уп.

Львів 745.06 грн./уп.

«D.S.» Львів, вул. Хмельницького Богдана, 214, тел.: +380800302060601.80 грн./уп.

Миколаїв 718.69 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Миколаїв, вул. Рюміна, 21/1, тел.: +380677538427613.70 грн./уп.

Одеса 762.35 грн./уп.

«АПТЕКА АКС СОЦІАЛЬНА» Одеса, перехр. Соборна / Садова, 2/20, тел.: +380487220404606.95 грн./уп.

Полтава 739.45 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Полтава, вул. Пушкіна, 59, тел.: +380682986874626.61 грн./уп.

Рівне 748.21 грн./уп.

«РІВНЕЛІКИ» Рівне, вул. Бандери, 57, тел.: +380503755842620.30 грн./уп.

Суми 741.79 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Суми, просп. Курський, 115, тел.: +380682986891682.99 грн./уп.

Тернопіль 734.94 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Тернопіль, бульв. Вишневецкого, 1, тел.: +380678692096637.97 грн./уп.

Ужгород 740.52 грн./уп.

«МЕД-СЕРВІС» Ужгород, вул. Волошина, 12/16, тел.: +380312614125703.10 грн./уп.

Харків 751.83 грн./уп.

«АСТАРТА» Харків, вул. Полтавський шлях, 153, тел.: +380577869312630.30 грн./уп.

Херсон 734.67 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Херсон, вул. Куліка Ілюші, 135, тел.: +380682986822613.70 грн./уп.

Хмельницький 757.96 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Хмельницький, вул. Свободи, 1А, тел.: +380682961252720.99 грн./уп.

Черкаси 741.64 грн./уп.

«МЕД-СЕРВІС» Черкаси, бульв. Шевченка Тараса, 385/3, тел.: +380957674740703.05 грн./уп.

Чернігів 735.78 грн./уп.

«МЕД-СЕРВІС» Чернігів, вул. 77-ї Гвардійської Дивізії, 1В, тел.: +380462942135600.80 грн./уп.

Чернівці 698.48 грн./уп.

«МЕД-СЕРВІС» Чернівці, вул. Університетська, 8, тел.: +380372516938528.80 грн./уп.

geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko